Урок 18 Тема. Форматування диска. Дефрагментація диска. Діагностика диска



Дата конвертації26.10.2018
Розмір71 Kb.
#52841
ТипУрок
Урок 18

Тема. Форматування диска. Дефрагментація диска. Діагностика диска. Відновлення інформації на диску. Правила зчитування та записування інформації з дискет. Поняття про комп’ютерні віруси. Класифікація вірусів. Антивірусні програми.

Дидактична мета. Вивчити як проводити форматування, діагностику, дефрагментацію диску. Розглянути поняття комп’ютерні віруси їх класифікацію. Розглянути функції та призначення поширених антивірусних програм.

Хід уроку



  1. Актуалізація опорних знань.

Фронтальна бесіда з класом.

Орієнтовні питання.



  1. Що таке файл?

  2. Яке призначення файлової системи? Які ви знаєте типи файлових систем?

  3. Що таке кластер?

  4. Чому дорівнює розмір сектора на гнучкому магнітному диску?

  5. Навіщо потрібна FAT?

  1. Мотивація навчання.

При використанні різного дисків для зберігання інформації, досить часто трапляються ряд проблем пов’язаних із виникненням помилок на дисках, зараженням файлів вірусами та інше. На сьогоднішньому уроці ми з вами розглянемо як підготувати диск до роботи, як перевірити і виправити помилки як виникають в процесі роботи, як провести де фрагментацію диску. А також, розглянемо досить актуальну тему “Віруси. Антивірусні програми”.

  1. Сприймання й усвідомлення: поняття форматування, діагностика, дефрагментація дисків; віруси, антивірусні програми.

Форматування дискети

Нагадаємо, що необхідною стадією підготовки дискет до роботи є їхнє фор­матування. Розглянемо, як здійснюється форматування за допомогою програми Проводник.

• На дискеті 3.5 дюйма зніміть захист від запису (якщо його встановлено), зсу­нувши пластмасовий движок у корпусі дискети так, щоб захисний отвір у корпусі був закритий. На дискеті 5.25 дюйма потрібно зняти наклейку з вирізу на торці дискети.

• Вставте дискету до дисковода. Відкрийте вікно програми Мой компьютер або Проводник та переконайтесь, що на дискеті немає потрібних вам файлів.

• Клацніть правою кнопкою миші по піктограмі Диск 3.5 (А:) (на старих моделях комп'ютерів може бути дисковод 5.25 (А:)) й оберіть у контекст­ному меню команду Форматировать.

• У діалозі, що з'явився, буде вказана ємність гнучкого диска. Оберіть спосіб форматування, встановивши певний перемикач у одне з таких положень:

Повне форматування. У цьому режимі стирається записана на диск інформація і відбувається перевірка всієї поверхні диска, тому це процес тривалий.

Швидке форматування. У цьому режимі форматування відбувається очи­щення вмісту диска і перевірка поверхні не виконується.

Копіювання системних файлів. Цей режим застосовується для ство­рення завантажувального диска. На відформатований диск записуються системні файли. Створений у такий спосіб диск надалі може використо­вуватися для запуску комп'ютера.

• У діалозі Форматирование ви можете задати мітку диска, яка полегшить вам подальше розпізнавання вмісту дискети. Введіть мітку в поле Метка -система автоматично переведе введене слово до верхнього регістру. Наве­демо приклади міток: А1, 112, SONGS, GRAPH2.

• Клацніть кнопкою Начать.

• Після форматування результати виводитимуться в окреме вікно. Натисніть кнопку Закрыть, і ви повернетесь у діалог Форматирование.

• Клацніть ще однією кнопкою Закрыть, після чого закриється діалог форма­тування. Далі витягніть відформатовану дискету із щілини дисковода. Процедуру форматування можна виконувати як у вікні Проводника, так і у вікні Мой компьютер. Дії користувача при цьому нічим не відрізняються.

Дефрагментація дисків. Утиліта Defrag

Коли до ділянки даних незаповненого диска здійснюється запис перших файлів, ці файли розташовуються у неперервні послідовності секторів диска. Далі, коли у процесі роботи відбувається видалення деяких файлів та запис на їхнє місце нових, файли неодмінно розбиваються на фрагменти. Оскільки фраг­менти розділені секторами, які належать іншим файлам, зчитування інформації з фрагментованого файла відбувається повільніше, ніж з файла, що займає непе­рервну ділянку на диску. При сильній фрагментації диска читання даних буде суттєво обмежувати продуктивність комп'ютера.

Для усунення надмірної фрагментації файлів призначена утиліта Дефрагментация диска (Defrag). Щоб здійснити дефрагментацію:

• клацніть по кнопці Пуск і оберіть команду Программы — Стандартные — Служебные - Дефрагментация диска;

• у діалоговому вікні Выбор диска задайте диск, який підлягає дефрагментації, та натисніть ОК;

• у наступному вікні ви можете керувати процесом дефрагментації: перервати його (кнопка Стоп), перервати на деякий час (кнопка Пауза) і викликати докладну карту логічного диска (кнопка Сведения);

• по закінченні дефрагментації з'явиться вікно повідомлення, яке слід закрити, клацнувши по кнопці ОК.

Дефрагментацію краще виконувати, коли інші програми не працюють. Річ у тому, що коли під час дефрагментації відбувається запис інформації на диск, Windows починає процес дефрагментації знову. Це не впливає на результат роботи утиліти Defrag, але уповільнює процес дефрагментації.



Пошук і усунення помилок на дисках. Утиліта ScanDisk

Нагадаємо, що файли записуються до секторів або кластерів логічних дисків. Кожен файл подається певними кластерами. Однак у процесі роботи можливі пошкодження або помилки файлової структури, зокрема належність одного кластера двом файлам, втрати фрагментів файлів чи, навпаки, наявність фрагментів старих файлів. Такі помилки можуть привести до втрати інформації. Для пошуку і ліквідації помилок слугує програма ScanDisk, яка міститься у комплекті Windows 95/98 (у русифікованій версії Windows вона називається просто Проверка диска).

Для перевірки диска запустіть ScanDisk з Головного меню, обравши таку послідовність команд: Программы - Стандартные - Служебные - Проверка диска. Після запуску відкриється вікно Проверка диска, у якому потрібно вказати диск, що слід перевірити, а також встановити режим перевірки диска: стандартний (перевірка наявності помилок) або повний (перевірка наяв­ності помилок та фізичних дефектів поверхні). Якщо у цьому вікні ви встановите опцію Исправлять ошибки автоматически, програма виправлятиме помилки без вашого підтвердження. Встановивши режим перевірки, натисніть кнопку Запуск. По закінченні перевірки диска клацніть кнопкою Закрить.

Якщо ви перевірили дискету і на ній були виявлені дефекти поверхні, потрібно зробити копію тієї інформації, яка доступна на дискеті, а саму дефектну дискету краще потім викинути. Річ у тому, що дефектні зони на дискеті можуть з часом поширитися і вивести з ладу дисковод.



Комп'ютерні віруси. Антивірусні програми.

Поняття про комп'ютерні віруси

Багато хто принаймні чув, що таке комп'ютерні віруси і яких прикрощів зони можуть завдати користувачеві ПК. Дії вірусів можуть бути не дуже небезпечними: несподівані звукові або графічні ефекти, перезавантаження комп'ютера, зміна функцій клавіш на клавіатурі тощо. Однак існують віруси, які можуть спричинити серйозні збої у роботі комп'ютера: псування даних на дисках, втрату програм, видалення інформації, необхідної для роботи ком­п'ютера, і навіть переформатування жорсткого диска.



Комп'ютерний вірус - це програма, однак не зовсім звичайна. Вона від­різняється від звичних програм тим, що, по-перше, запускається без відома користувача, а по-друге, після свого запуску починає самовідтворюватися, тобто створювати шкідливі копії і вставляти їх у файли, системні ділянки дис­ків, обчислювальні мережі. Ці відмінності є основою для більшості визначень терміна «комп'ютерний вірус».

Комп'ютерний вірус - це програмний код, що може несанкціоноване запускатися і самовідтворюватися.

Пояснимо ці властивості вірусів. Оскільки комп'ютерні віруси є програ­мами, вони можуть виявитися лише при запуску на виконання. Поки вірус не запущений, він може досить довго знаходитися на диску в «дрімаючому» стані і не завдавати ніякої шкоди. Важливо знайти вірус ще до того, як він встигне виявити себе. Це принцип роботи всіх антивірусних програм, призначених для боротьби з вірусами.

Комп'ютерний вірус називається так завдяки своїй спроможності до само­відтворення і «розмноження». Після свого запуску вірус може створювати власні копії, тобто нові фрагменти програмного коду. Ці копії можуть не збігатися з оригіналом. Розмноження вірусу відбувається, як правило, через оперативну пам'ять комп'ютера. Скажімо, код вірусу потрапляє в пам'ять разом із заван­таженим зараженим файлом і звідти починається зараження інших файлів, передусім файлів операційної системи (файлові віруси). З пам'яті вірус може пере­міщатися також у завантажувальні сектори дисків (завантажувальні віруси). Щоб зрозуміти, яку шкоду спричиняють віруси, потрібно розібратися в їх класифікації.

Класифікація вірусів

Об'єкти, до яких вносяться комп'ютерні віруси, називаються середовищем існування вірусів. Залежно від середовища існування розрізняють такі типи вірусів.



  • Файлові віруси - вносяться у файли, що виконуються (exe, corn, bat), у системні файли Іо. sys і Msdos. sys, у файли драйверів (sys, drv, vxd), у файли бібліотек (dll), а також у ряд інших типів файлів. Після укорінення файлові віруси починають розмножуватися при кожному запуску файла.

  • Завантажувальні віруси - заражають завантажувальний сектор диска (Boot-сектор) або сектор, що містить програму системного завантажувача вінчестера (Master Boot Record). Такий вірус заміщає собою програму в завантажувальному секторі, внаслідок цього потрапляє до оперативної пам'яті й одержує керування відразу при завантаженні операційної системи. Файлово-завантажувальні віруси - можуть вноситись як у файли, так і в завантажувальні сектори. До таких вірусів належать, зокрема, стелс-віруси і найнебезпечніші екземпляри поліморфних вірусів (див. нижче).

  • Макровіруси - вносяться у файли документів Word, Excel й інші файли, підготовлені в додатках, що мають свою мову макрокоманд (наприклад, Excel). Формально ці віруси є файловими, але заражають вони не файли, що виконуються, а файли даних. Небезпека макровірусів не стільки в їхній руйнівній дії, скільки в поширеності документів, підготовлених у популярних системах Word і Excel.

  • Мережні віруси - поширюються по комп'ютерній мережі. Особливість цих вірусів полягає в тому, що вони заражають тільки оперативну пам'ять комп'ютерів і не записуються на носії інформації. Якщо будь-який з окремих комп'ютерів вимикається, вірус чекає протягом цього часу на інших увімкнених комп'ютерах мережі.

Можлива класифікація вірусів не тільки за середовищем їхнього існування, а й за іншими характеристиками, скажімо, за способом зараження, за руйнівними можливостями, за алгоритмом роботи.

У зв'язку з існуванням різних способів зараження часто використовують терміни резидентний і нерезидентний вірус. Резиденти! віруси потрапляють до оперативної пам'яті комп'ютера і можуть постійно виявляти свою активність аж до вимикання або перезавантаження комп'ютера. Нерезиденти! віруси, навпаки, до пам'яті не потрапляють і активні лише протягом часу, пов'язаного з вико­нанням певних завдань.

Класифікація вірусів за алгоритмом їхньої роботи неможлива через велику кількість (десятки тисяч) вірусів. Алгоритми роботи нових вірусів набагато витонченіші від алгоритмів вірусів, що створені десять років тому. До вірусів із складним алгоритмом роботи належать поліморфні віруси. Їх важко виявити, тому що вони мають зашифрований програмний код, який є ніби безглуздим набором команд. Розшифровування коду виконується самим вірусом у процесі його виконання. Вірусами зі складним алгоритмом є також стелс-віруси, або віруси-неви­димки. Їх неможливо побачити під час перегляду файлів засобами операційної системи. Стелс-віруси можуть перехоплювати звернення до операційної системи. При відкритті ураженого файла вони негайно видаляють із нього свій програм­ний код, а при закритті файла відновлюють його.

Типи антивірусних програм

Для захисту від вірусів розробляються спеціальні антивірусні програми, що дозволяють виявляти віруси, лікувати заражені файли і диски, запобігати підо­зрілим діям. Залежно від виконуваних функцій серед антивірусних програм виділяють такі:



  • Програми-детектори. Вони поділяються на детектори, що дозволяють виявляти і видаляти відомі віруси, і детектори, здатні боротися із досі не відомими (тобто новими) вірусами. До першої групи детекторів належить популярна в минулі роки програма Aidstest, розроблена Д.М. Лозинським. Детектори другої групи містять так званий евристичний аналізатор, здатний виявляти віруси, про які ще не знали автори детектора на момент його розробки і які можуть з'явитися згодом. Прикладом евристичного детектора є потужна антивірусна програма DrWeb I.A. Данилова. Ця програма дозволяє також боротися із поліморфними вірусами.

  • Програми-ревізори. Ці програми контролюють усі вразливі (для вірусної атаки) компоненти комп'ютера. Принцип їхньої дії полягає у тому, що вони запам'ятовують дані про стан файлів і системних ділянок дисків, а при наступних запусках порівнюють їхній стан із вихідним.

  • Програми-охоронці. Подібні програми резидентно розташовуються в пам'яті комп'ютера й автоматично перевіряють на наявність вірусів файли, що запускаються, і дискети, що вставляються до дисковода. При виявленні вірусу програма-охоронець може видавати попереджувальне повідомлення, а також може запобігти тим діям вірусу, які можуть призвести до його роз­множення або зашкодити системі.

  • Антивірусні комплекси. Сучасні антивірусні програми - це комплекси, що поєднують функції детектора, ревізора й охоронця. До таких комплексів належить широко відома програма Norton Antivirus, а також пакет Anti-Viral Toolkit Pro (скорочено AVP). Останній - найпопулярніший у країнах СНД - створено у Росії в лабораторії Є. Касперського.

Профілактичні заходи

З вірусами можна боротися не тільки після їхньої появи, а й шляхом вико­нання певних профілактичних заходів, які зменшують імовірність зараження або наслідки вірусної атаки.

Перед використанням чужих дискет обов'язково перевіряйте їх на наявність вірусів. Не запускайте неперевірені файли, які отримані з мережі та елект­ронною поштою.

Слід регулярно виконувати копіювання цінної інформації на зовнішні носії. При копіюванні на гнучкі диски бажано мати дві резервні копії через неви­соку надійність цих носіїв.

Завжди майте під рукою завантажувальну дискету із записаною на неї антивірусною програмою. Дискета має бути захищена від запису. Виконуйте періодичну перевірку пам'яті та всіх дисків вашого комп'ютера за допомогою свіжих версій антивірусних програм. Вчасно оновлюйте свої антивіруси! програми. Тільки при постійному від­новленні версій антивірусних програм можна встигнути за «творцями» нових вірусів і бути впевненими, що ваші дані й диски не будуть уражені.

Якщо, незважаючи на вжиті заходи, ваш комп'ютер заражений вірусами, ізолюйте його і скористайтеся будь-якою антивірусною програмою. Нижче ми розповімо про те, як працювати з найпопулярнішими антивірусними програ­мами.



Сканування за допомогою програми Dr. Web

Популярна антивірусна програма Dr. Web має потужний евристичний аналізатор коду, завдяки якому вдається надійно виявляти нові віруси, ще не відомі антивірусній програмі. Для виявлення вірусів Dr.Web використовує емулятор мікропроцесора, тобто програмний варіант процесора. Будь-який файл за допомогою емулятора можна перевірити на вірусоподібні дії без імо­вірності безпосереднього зараження комп'ютера.

Версія Dr.Web для MS-DOS компактна й розміщається на завантажувальній дискеті. Це робить даний «антивірус» незамінним в аварійних ситуаціях. Нині розробниками випускається 32-розрядна версія антивірусного сканера для Windows 95/98/ME/NT/2000, названа DrWeb32W.

Для запуску Dr. Web потрібно двічі клацнути по піктограмі файла Drweb32w. exe. Ярлик цієї програми ви можете заздалегідь вивести на Робочий стіл або включити відповідну піктограму до панелі інструментів чи головного меню. Після завантаження програми з'являється вікно.

У цьому вікні позначте об'єкти, що підлягають скануванню.

Характеристики і компоненти пакета AVP

Пакет AVP (скорочення від Antiviral Toolkit Pro) - це система антивірусного захисту комп'ютерів, що працюють під керуванням ОС MS-DOS, Windows 9.X/NT/2000/XP. Останні версії пакета дозволяють контролювати основні дже­рела надходження вірусів: дискети і різні зовнішні носії, Інтернет і електронну пошту, файлові архіви.

Основними перевагами AVP є найбільша в СНД антивірусна база даних, що нараховує понад 60 тис. вірусів, а також надійна робота в умовах підвищеної вірусної небезпеки, а саме: у мережах, на комп'ютерах загального користування тощо. Пакет дозволяє виявляти і знешкоджувати поліморфні віруси, стелс-віру-;и, макровіруси тощо. AVP містить евристичний модуль, здатний детектувати невідомі віруси. До складу AVP пакета входять такі компоненти:

AVP Сканер - додаток, призначений для пошуку і видалення вірусів. Він має зручний інтерфейс користувачів, велику кількість настроювань, які вибираються користувачем, а також одну з найбільших у світі антивірусних баз, що гарантує захист від величезної кількості найрізноманітніших вірусів.

AVP Монітор - резидентний модуль, що міститься постійно в оперативній пам'яті й відстежує усі файлові операції в системі. Він дозволяє виявити і видалити вірус до моменту реального зараження системи в цілому.

AVP Центр керування - резидентний модуль, що виконує функції керуючої оболонки. Він призначений для встановлення, відновлення і видалення компонентів пакета, для формування розкладу автозапуску задач і конт­ролю за результатами їх виконання.

AVP Автоматичне відновлення - модуль, призначений для регулярного відновлення антивірусної бази і компонентів AVP через Інтернет.

AVP Інспектор - програма-ревізор, що задовольняє підвищеним вимогам до антивірусного захисту. При першому запуску програма створює базу даних про файли, структури папок, збійні кластери на диску. У процесі роботи відстежуються зміни в папках та файлах і фіксуються всі можливі вірусоподібні дії.

Після встановлення пакета AVP у головному меню з'являється група Программы - AntiViral Toolkit Pro, у якій ви знайдете піктограми зазначених вище модулів пакета.


  1. Підсумок уроку.

На сьогоднішньому уроці ми вивчили як проводити форматування, діагностику, дефрагментацію диску. Розглянули поняття комп’ютерні віруси їх класифікацію. Розглянули функції та призначення поширених антивірусних програм.

V. Домашнє завдання.

§4, пп.4.3, 4.5, ст.121.

§2, п.2.10, ст.171.

Підготувати повідомлення на тему:

1. Комп’ютерні віруси. Класифікація комп’ютерних вірусів.

2. Антивірусні програми. Програма DrWeb.

3. Антивірусні програми. Програма Avp Касперського.

4. Антивірусні програми. Програма Norton AntiVirus.



5. Антивірусні програми. Програма “Український національний антивірус”.




Поділіться з Вашими друзьями:




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2022
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка