Урок №23 І. Котляревський. «Наталка полтавка»



Скачати 161.38 Kb.
Дата конвертації23.03.2019
Розмір161.38 Kb.
#85537
ТипУрок
Урок № 23

І. КОТЛЯРЕВСЬКИЙ. «НАТАЛКА ПОЛТАВКА».

НАТАЛКА ЯК УОСОБЛЕННЯ КРАЩИХ РИС УКРАЇНСЬКОЇ ЖІНКИ. РОЛЬ І ФУНКЦІЯ ПІСЕНЬ У ДРАМІ

Мета: охарактеризувати образи п’єси Наталки, Петра, Мико­

ли; з’ясувати роль і функцію пісень у творі; розвива­ти вміння відстоювати людську гідність, власні прин­ципи; грамотно висловлювати свої думки, почуття; робити висновки, узагальнення; виховувати почуття гордості за національну культуру; прищеплювати лю­бов до театру, інтерес до наслідків особистої праці.



Тип уроку: комбінований.

Обладнання: портрет І. Котляревського, аудіозаписи пісень ге­роїв п’єси, фотоілюстрації до змісту твору, підруч­ник, текст твору, дидактичний матеріал (тестові завдання, картки).

ХІД УРОКУ



  1. Організаційний момент

  2. Актуалізація опорних знань

  1. Цитатний диктант

Завдання: за наведеними рядками визначте, про кого йдеться:

  • «Ти був бідним, любив мене — і за те потерпів і мусив мене оставити; я тебе любила і тепер люблю». (Петра)

  • Хто про себе говорить: «Противні мні статут і розділи, / По­зви і копи страх надоїли, / Несносен мні синкліт весь бумаж- ний, / Противен тож і чин мой преважний?» (Возний Тетер­ваковський)

  • «Не багата я і проста, но чесного роду, / Не стижуся прясти, шити і носити воду?» (Наталка)

  • Хто з героїв характеризує виборного: «Чоловік і добрий був би, так біда — хитрий, як лисиця, і на всі сторони мотається, де не посій, там і уродиться...»? (Микола)

  • «...Живуть хоть не так, як люди, а хоть побіля людей, ко­пійка водиться і про чорний день іміється». (Возний Тетер­ваковський)

  • Дійова особа, яка так висловлює думку про Наталку: «Золото не дівка! Наградив бог Терпилиху дочкою». (Виборний Мако­гоненко)

  • Він, понадіявшись на своє багатство, зачав знакомитись не з рівнею; зачав, бач, заводити бенкет з повитчиками, з канце­ляристами, купцями і цехмістрами — пив, гуляв і шахровав гроші, покинув свій промисел і мало-помалу розточив своє добро...». (Терпило)

  • Хто з героїв висловив думку: «Бідність і багатство — єсть то божа воля,/ 3 милим їх ділити — єсть щаслива доля?» (На­талка)

  • До кого звернулась Наталка з промовою: «Я покорюсь вашій волі і для вас за первого жениха, вам угодного, піду замуж, перенесу своє горе... не буду ніколи плакати»? (Терпилихи)

  • Кого мав на увазі виборний, зазначаючи: «Ради пройдисвіта, ланця, що, може, де в острозі сидить, може, умер або в мос­калі завербувався!..»? (Петра)

  • «Один собі живу на світі, як билинка на полі; сирота — без роду, без племені, без талану і без приюту». (Микола)

  • «Так і я з чорноморцями буду тетерю їсти, горілку пити, люльку курити і черкес бити. Тілько там треба утаїти, що я письменний: у них, кажуть, із розумом не треба висоватись, та се невелика штука». (Микола)

Примітка. За кожну правильну відповідь установлюється 1 бал.

  1. Мозкова атака. Закінчіть фразу

  • Пісня — це...

  • За жанрами пісні розподіляються...

  • Герої п’єси, що не виконують пісень...

  • Національний характер персонажів твору розкривається У їх...

  • У 1890 році на текст «Наталки Полтавки» написав оперу сла­ветний український композитор...

  1. Оголошення теми, мети уроку. Мотивація навчальної діяльності IV. Основний зміст уроку

Таємниця живучості «Наталки Полтавки» — в глибокій сердечності, у немеркнучім і чистім, як день, сяйві життєвої правди.

М. Рильський



З цієї народної першоп’єси кожне нове покоління черпає науку почуттів, моральні взірці кохання, людської краси, благородства.

О. Гончар

  1. Вступне слово вчителя

Сьогодні ми продовжуємо характеризувати образи п’єси «На­талка Полтавка» І. Котляревського, зосереджуючи увагу на по­зитивних героях. На прикладі них письменник високо підніс глибокий розум, працьовитість, оптимізм, почуття гідності, на­полегливість та інші моральні якості простих людей. Таке зо­браження трудящих було прогресивним, бо вселяло віру в краще майбутнє. Тим більша честь авторові, що ніхто в літературі того часу не наважився так високо підняти звичайну людину з на­роду.

  1. Характеристика образів — представників з народу

    1. Наталка Полтавка.

      1. Орієнтовний план до характеристики образу.

  1. Наталка — народний ідеал української жінки.

  2. Портрет і зовнішність героїні.

  3. Риси характеру:

  • чесність і сердечна чистота;

  • духовна збагаченість;

  • працьовитість і кмітливість;

  • рішучість і винахідливість;

  • любов до матері і шанобливе ставлення до старших;

  • освіченість і чемність.

  1. Значення образу, його привабливість.

      1. Цитатна характеристика героїні.

  • «Ви пан, а я проста, ви багатий, а я бідна, ви возний, а я про­стого роду»

  • Возний: «Ти одна заложила єму (серцю) позов на вічнії роки, і душа моя єжечасно волаєть тебе і послі нишпорной даже го­дини».

  • «Не багата я і проста, но чесного роду, / Не стиджуся прясти, шити і носити воду».

  • «Моє все багатство єсть моє добре ім’я».

  • Виборний: «Золото — не дівка! Наградив бог Терпилиху до­чкою. Кромі того, що красива, розумна, моторна і для всякого діла дотепна,— яке у неї добре серце, як вона поважає матір свою, шанує всіх старших себе; яка трудяща, яка рукоділь­ниця; себе і матір свою на світі держить».

  • «Лучче умерти, як з немилим жити, / Сохнуть з печалі, що­день сльози лити».

  • «Бідность і багатство — єсть то божа воля; / 3 милим їх ді­лити — єсть щаслива доля».

  • Наталка — матері: «Я покоряюсь вашій волі і для вас за пер­шого жениха, вам угодного, піду заміж; перенесу своє горе, забуду Петра і не буду ніколи плакати».

  • «...Живемо і маємося, як горох при дорозі: хто не схоче, той не вскубне».

  • «Хто живе чесно і годується трудами своїми, тому і кусок черствого хліба смачніший од м’якої булки, неправдою на­житої».

  • Терпилиха про дочку: «...вона добра у мене дитина, вона обі- щала для мого покою за первого жениха, аби б добрий, вийти заміж».

  • Виборний про Наталку: «...всі матері приміром ставлять її своїм дочкам».

  • «Страшно і подумать, як з немилим чоловіком весь вік жити, як нелюба миловати, як осоружного любити».

  • Микола: «Ай Наталка! Ай Полтавка! От дівка, що і на краю пропасті не тілько не здригнулась, но і другого піддержує».

  • «...Я сама не хочу за пана возного: до сього силою ніхто мене не принудить. І коли на те іде, так знайте, що я вічно одрі- каюсь од Петра і за возним ніколи не буду».

  • Наталка про себе: «Дівка проста, не красива, / 3 добрим сер­цем, не спесива... / Коло мене хлопці в’ються / І за мене часто б’ються».

      1. Опрацювання образу Наталки.

  • Хто така Наталка?

  • Через що страждає героїня твору? (Наталка особисто вільна, але матеріальна незабезпеченість стає причиною її трагіч­ного становища. Через свою бідність вона не має права на ви­бір, змушена відмовитися від коханого Петра і дати згоду на одруження за розрахунком з нелюбою їй людиною. Ще більших мук завдає їй внутрішній конфлікт: глибоке і вірне почуття до Петра спонукає її за всіх умов залишитися вірною коха­ному; любов до матері, почуття обов’язку перед нею вимага­ють зрадити Петра. Становище ускладнюється ще й тим, що Петро відсутній, а бідність матері і дочки зростає. Не втрачаючи надії на повернення Петра, Наталка невтомно працює, щоб забезпечити старість матері. Наталку їх тепе­рішня бідність не тільки не гнітить, а навіть піддає надії: дівчина радіє, що стала рівня з Петром, що давня перепона до їх щастя зникла)

  • Яким вбачає для себе Полтавка майбутнє родинне життя? (На­талка створила свій ідеал родинного щастя: «жити люб’язно

і дружно, бути вірним до смерті і помагати одне одному». Її не страшать ні важка праця, ні бідність. Вона згодна весь вік не знати ніяких розкошів, аби вік звікувати з коханим)

  • Що свідчить про чесність і порядність коханої Петра? (Чес­ність, безкорисливість Наталки з найбільшою силою прояв­ляються і тоді, коли Петро віддає їй свої, зароблені тяжкою працею, гроші. Вона відмовляється від них, бо їй потрібно щастя, а не багатство: «Петре!вигукує вона у відчал.— Нещастя моє не таке, щоб грішми можна від нього одкупи- тися. Вони мені не поможуть». Благородна і співчутлива сама, вона вміє оцінити благородство Петра: «Мамо! Кого ми теряємо?»виривається в неї. Вона розуміє, що, відмовля­ючись від неї, Петро страждає, що для нього віднині життя втрачає всю свою привабливість, і мужньо встає на захист дорогої їй людини)

  • Які риси характеру Наталки допомагають їй у боротьбі за своє щастя? (У боротьбі за своє щастя вона не вдається до якихось витівок, змов, підстроювань, обдурювань. Методи її боротьби цілком витікають з її характеру: рішуча, щира, мужня, вона прямо і відверто заявляє про своє небажання зв’язати долю з нелюбом, висловлює свої погляди, захищає і відстоює їх, відкидаючи все, що стоїть на її шляху. Захоплюючись сміли­вістю і послідовністю Наталки, Микола вигукує: «От дівка, що і на краю пропасті не тільки не здригнулась, но і другого піддержує». Образ Наталки змальовано реалістично)

  • Через що, на думку Полтавки, соціальна нерівність є суттєвою перешкодою для подружнього життя? (Наталку не тільки не приваблює «чин преважний» і багатство возного, вони її лякають. Розумна, вольнолюбива, з твердими поглядами на життя, вона добре усвідомлює, що багатий пан не може бути їй, простій людині, справжнім, щирим другом, що він не шануватиме її, буде на неї дивитися з презирством і обхо­дитися з неповагою, перетворить її на кріпачку. Одруження з возним для Наталки означає поневолення, а одруження з Петромвільність)

  • Яким чином Наталка протистоїть Тетерваковському? (Не тільки морально, а й розумово Наталка стоїть значно вище за возного. Це особливо яскраво проявилося в сцені першої зу­стрічі цих персонажів. Героїня обережно, але вміло і вправно відхиляє всі «поползновенія» возного, його замахи на її волю. Обмежений і бундючний, пан не розуміє глибоких сентенцій простої дівчини, неспроможний вдуматись у них. Почуття

власної гідності, моральної вищості над возним і йому по­дібними у Наталки досить сильно розвинене. Тому їй, бідній дівчині, наймичці, зовсім не робить честі сватання до неї пана возного)

  • Чому в боротьбі проти звичаїв свого середовища героїня ви­явилася переможницею? (Під тиском матері й обставин На­талка змушена була відступити від своїх позицій, але поява Петра знову надихає її на боротьбу. Навіть тоді, коли не тільки мати проти неї, а й сам Петро відступається, На­талка не складає зброї. Рішуча і смілива, вона не побоялася зламати «узаконений порядок»)

  • Дослідіть, що свідчить про створення І. Котляревським об­разу Наталки під впливом усної народної творчості. (У цьому образі є всі ті якості, які притаманні для молодої дівчини в народних піснях, казках... Наталка вродлива, трудівниця, невсипуща хазяйка, розумна, чемна, привітна, ласкава, лю­бить і шанує свою матір, але, поважаючи інших, вона ви­магає поваги і до себе. Глибоке, вірне, самовіддане кохання Наталки до Петра відтворено таким, яким це почуття зо­бражено в народних піснях. Наталчин ідеал сімейного щастя співпадає з народним)

  • Чим же чарує цей образ простої дівчини не одне покоління? (Наталка завжди чарує великою пошаною до матері, до стар­ших, своєю працелюбністю, дівочою чистотою, скромністю і відданістю великому коханню. Полтавкаце гімн вели­кому коханню, цей образ буде приваблювати ще не одне по­коління людей. Нехай же молодь наслідує це велике, чисте кохання...)

    1. Петро.

      1. Орієнтовний план до характеристики образу.

  1. Петро — представник трудового народу.

  2. Портрет і зовнішність героя.

  3. Риси характеру:

  4. вірність у коханні, сумлінність;

  5. працьовитість і чесність;

  6. щирість і великодушність;

  7. чуйність і м’якохарактерність;

  8. нерішучість і слабовільність;

  9. доброта і співчутливість;

  10. природна освіченість;

  11. здатність до самопожертви.

  12. Петро — ідеальний образ бідняка.

      1. Цитатна характеристика.

  • Наталка: «Де ти, милий, чорнобривий? Де ти? Озовися!»

«Ти був бідним, любив мене і за те потерпів і мусив мене оста­вити, я тебе любила і тепер люблю».

  • Виборний: «...Покійний Терпило жив-був, то прийняв було до себе якогось сироту Петра за годованця. Хлопець виріс славний, гарний, добрий, проворний і роботящий; він од На­талки старший був годів три або чотири; з нею вигодувавсь і зріс вкупі».

  • Наталка: «Петро не такий, серце моє за його ручається, і воно мені віщує, що він до нас вернеться».

  • Виборний про Петра: «Ради пройдисвіта, ланця, що, може, де в острозі сидить, може, умер або в москалі завербовався!».

  • «Як бачиш: бурлака на світі; тиняюсь од села до села, а тепер іду в Полтаву».

  • «Нема у мене ні родичів, ні знакомих. Які будуть знакомі або родичі у сироти?»

  • «Нема у мене ні кола, ні двора: весь тут».

  • «Чотири годи уже, як розлучили мене з Наталкою. Я бідний був тогді і любив Наталку без всякої надіжди. Тепер, наживши кровавим потом копійку, спішив, щоб багатому Терпилові по­казатись годним його дочки, но вмісто багатого батька най­шов мать і дочку в бідності і без помощі».

  • «Наталку, котру я любив більше всього на світі, для которої одважовав жизнь свою на всі біди, для которої стогнав під тяжкою роботою, для которої скитався на чужині і заробле­ную копійку збирав докупи, щоб розбагатіть і назвать Наталку своєю вічно!»

  • «Возний-пан, чиновний і багатий, а я не маю нічого. Вам з матір’ю треба подпори і защити, а я через себе ворогів вам прибавлю, а не помощ подам».

  • Щоб пан возний ніколи не попрікнув тебе, що взяв бідну і на тебе іздержався. Прощай! Шануй матір нашу, люби свого су­дженого, а за мене одправ панахиду».

      1. Аналіз образу героя.

  • У чому виявилася спорідненість образів Петра і Наталки? (Як і Наталка, Петро вірний у коханні. Щоб мати право на­звати її своєю дружиною, він «в далеких странах трудився чотири роки, тобто поневірявся в наймах, відмовляв собі у всьому, складаючи гроші копійка до копійки. Ідеал щастя у Петра такий, як і в Наталки,— дружне трудове життя з коханою людиною. Споріднюють ці образи і такі риси, як

чесність, працьовитість, співчуття до інших, готовність до самопожертви)

  • Яким чином І. Котляревський відтворив на прикладі Петра ідеальний образ бідняка? (Поставлений автором у типові умови тогочасної дійсності, сирота Петро виховується у чу­жій родині, з якої був вигнаний за те, що покохав доньку свого багатого покровителя (Наталка говорить, що Петро був бідний, любив її і за те потерпів і мусив її оставити), і блукає по заробітках. Але сам образ не є цілком типовим. Як на бурлаку-заробітчанина, Петро надто чутливий, м’яко- хараткерний, нерішучий, слабовільний. Разом з тим у п’єсі ці риси характеру Петра мають і соціальну та психологічну вмотивованість: вони є результатом залежного, підневіль­ного становища сироти-бурлаки)

  • Що свідчить про нерішучість, м’якохарактерність героя? (Пе­тро не здатний до впертої боротьби за своє щастя. Нерішу­чий і навіть пасивний, він не наважується йти проти «уза­коненого порядку», проти побутових і станових умовностей, не насмілюється виступити проти старших (Терпилихи) і владних (возного і виборного). Коли Наталка докоряє йому, що він, напевно, розлюбив її, якщо згоден поступитися воз­ному, Петро немов би збирається з духом, обіцяє їй: «Не попущу свою милу другому достаться». Але під тиском су­перника він швидко відступає. Правда, така поведінка мо­лодого хлопця пояснюється ще й тим, що бідний, він не хоче заважати Наталці, яку щиро кохає і для якої готовий на все, одружитися з багатим, бо, за переконанням її матері, щастяв достатках: «...мати твоя не согласиться промі­няти багатого зятя на бідного». Діями Петра керує також співчуття до Терпилихи, розуміння її прагнень за всяку ціну вибитися зі злиднів. І це примушує його відмовитися від осо­бистого щастя в ім’я благополуччя інших, дорогих йому лю­дейНаталки і Терпилихи)

  • Чи здатний бідняк заради свого кохання на самопожертву? (Так. Щоб не образити Терпилиху, він відмовляється від найдо­рожчого йомувід Наталки; щоб возний не докоряв Наталці її бідністю, віддає їй гроші, зароблені потом-кривавицею)

  • Як І. Котляревський на прикладі образу Петра відтворив по­тяг народу до знань, до культури? (Перебуваючи в Харкові, Петро, який беріг кожну копійку, відвідує театр, захоплю­ється ним, загалом дає правильну оцінку театральним ви­ставам. Для нього театр«таке дивояк побачиш раз,

то і вдруге схочеться». В культурному відношенні Петро стоїть вище виборного і возного, на думку яких, театр існує тільки для того, щоб «гроші видурювати»)

  • Які риси характеру Петра, на думку автора п’єси, заслугову­ють на повагу? Вірність у коханні, великодушність, доброта, співчуття до інших.

    1. Микола.

      1. Орієнтовний план до характеристики образу.

  1. Микола — сирота без роду, без племені, без таланту і без при- юту ».

  2. Портрет, зовнішність персонажа.

  3. Риси характеру, поведінка:

  • безталанність і здатність до співчуття;

  • доброзичливість і прихильність;

  • волелюбність і оптимістичність;

  • патріотизм і мужність;

  • відвертість і життєрадісність;

  • працьовитість і чесність;

  • здатність протистояти труднощам.

  1. Герой-резонер.

  2. Микола — втілення патріотизму українського народу.

  1. Цитатна характеристика.

  • «Один собі живу на світі, як билинка на полі, сирота — без роду, без племені, без таланту і без приюту».

  • «Хоть із мене і непоказний козак буде, та єсть же і негідніші од мене. Люблю я козаків за їх обичай!»

  • «Так і я з чорноморцями буду тетерю їсти, горілку пити, люльку курити і черкес бити. Тілько там треба утаїти, що я письменний; та се невелика штука. І дурнем не трудно при­кинутись».

  • «Знаю я добре, як тяжко бути сиротою і не мати містечка, де б голову приклонити».

  • «Правда, хороша і розумна, а до того і добре, тілько не багата».

  • «От такові наші полтавці! Коли діло піде, щоб добро зробити, то один перед другим хвастаються».

  1. Опрацювання образу.

  • Хто такий Микола?

  • Чим цей герой відрізняється від Петра? (Вдачею. Бідний і без­правний, Микола зазнав уже панської неправди, але це спри­яло розвитку одної з основних рис його вдачігумору. Ми­кола вміє підмітити в людях і явищах потворне, викривлене і показати його в смішному освітленні)

  • Через що Микола у творі резонерствує? (Резонертакий персонаж п’єси, який висловлює думки автора з приводу зо­бражуваних у творі подій, дає моральні оцінки іншим пер­сонажам. Микола дає влучні і правильні соціальні харак­теристики возному і виборному, що свідчить також і про гостро розвинену в Миколі ненависть до «п’явок людських». Ці оцінки збігалися з поглядами народу на сільську старшину і чиновництво; в образі Миколи автор виразив протест на­роду проти несправедливого соціального устрою)

  • Як сміх «сироти без роду» допомагає сприймати сутність ін­ших героїв? (Дотепи і жарти Миколи на адресу «начальства» колючі і в’їдливі. Але коли вони стосуються симпатичних йому людей, то стають доброзичливими, співчутливими, прихильними. Теплий гумор Миколи пом’якшує трагічність становища, коли Наталка і Петро, зустрівшись після довго­літньої розлуки, виявляють, що не можуть з’єднати свої долі, що мусять назавжди розійтися. Але нотки глибокого і щирого суму скривдженої «сильними світу» трудової людини тужно звучать у голосі Миколи тоді, коли він, поділяючи тяжкі по­чуття і переживання Петра, каже: «О братику! (бере Петра за руку). Знаю я, як тяжко бути сиротою і не мати містечка, де б голову приклонити». Та природжена життєрадісність і оптимізм швидко беруть гору над сумними настроями)

  • У чому виявляється співчутливе ставлення Миколи до горя інших? (Безталанний бідолаха, Микола здатний розуміти горе інших, він швидко проймається співчуттям до страж­даючих і готовий завжди допомагати їм. Він близько бере до серця горе Петра і прикладає всіх зусиль, щоб допомогти Наталці і Петрові з’єднатися)

  • До чого прагне герой п’єси? Які почуття його охоплюють найбільше? (Найсильніше почуття в Миколипрагнення до особистої волі, прагнення позбутися залежності від бага­тіїв. Його мрії не обмежуються бажанням мати сім’ю, власну хату, господарство. Він прагне волі, хоче незалежного життя. Єдиним місцем, де бідна людина могла почувати себе хоч від­носно вільною, в той час були причорноморські степи, куди й направляється Микола. Але він любить свій поневолений край, пишається тим, що його рідна Полтава благоустрою­ється: «...вулиці застроюють новими домами, то кришки кра­сять, то якісь пішоходи роблять...— аж дивитися мило»)

  • Чим Миколу приваблює історичне минуле рідного краю? (Во­лелюбний герой захоплюється героїчною боротьбою предків

за незалежність, у своїх піснях прославляє боротьбу проти турків і татар, оспівує перемогу над шведами. В його піснях «Гомін, гомін...» та «Ворскло, річка невеличка» виразно зву­чать мотив єдності у боротьбі проти зовнішнього ворога)

  • У чому значення образу героя? (У цьому образі І. Котля­ревський відтворив патріотизм українського трудового на­роду)

  • Для чого Микола підтримує Наталку в її боротьбі за особисту волю і щастя? (Оскільки герой, що прагне втекти від залеж­ності, і в інших поважає волелюбність і мужність, яка при­таманна Полтавці)

    1. Робота в парах.

Зробити порівняльну характеристику Миколи і Петра, їхніх життєвих позицій.

  1. Роль і функція пісень у драмі

    1. Вступне слово.

У «Наталці Полтавці» пісня є суттю твору, формою його існу­вання. Народна пісня, музика були невід’ємною частиною духов­ного життя народу.

Кожен герой у п’єсі має свою пісню, яка допомагає нам глибше пізнати цей образ. У піснях персонажі виливають свої почуття, висловлюють свої погляди, самохарактеризуються.



    1. Види пісень, використані у п’єсі, за походженням:

а) пісні, написані самим автором:

  • «Ой мати, мати! Серце не вважає»;

  • «Віють вітри, віють буйні»;

  • «Ой я дівчина Полтавка»;

  • «Видно шляхи полтавськії і славну Полтаву»;

  • «Чого вода каламутна, чи не хвиля збила?»;

  • «Де згода в сімействі»;

  • «Підем, Петре, до тієї»;

  • «Начинаймо веселиться».

б) фольклорного походження, але оброблені І. Котляревським відповідно до змісту своєї п’єси, тобто нові варіанти відо­мих народних пісень:

  • «Сонце низенько, вечір близенько»;

  • «Ворскло, річка невеличка» та ін.

в) літературного походження, але перероблені автором:

  • «Всякому городу нрав і права» Г. Сковороди;

  • «От юних літ...»;

  • «Ой доля людськая — доля єсть сліпая!»;

народні пісні, введені у п’єсу майже без змін:

  • «Ой під вишнею, під черешнею»;

  • «Гомін, гомін по діброві»;

  • «Та йшов козак з Дону, та з Дону додому»;

  • «У сусіда хата біла»;

  • «Дід рудий, баба руда».

Деякі дослідники авторство пісень «Віють вітри, віють буйні», «Чого вода каламутна» приписують напівлегендарній поетесі Ма­русі Чурай.

    1. Композиційна роль пісень у п’єсі.

  • Якщо пісня входить як складова частина в монолог, її співає одна особа, то в опері чи опереті таку пісню називають соло («Віють вітри», «Всякому городу нрав і права « і т. д.).

  • Якщо пісня виконується двома особами (нерідко як діалог), то це — дует («Ой доля людськая», «Підеш, Петре, до тієї»).

  • Якщо трьома — тріо («Ей, Наталко, не дрочися»).

    1. Види пісень за характером змісту і художніх засобів:

  • ліричні;

  • сатиричні;

  • гумористичні.

Найбільше у творі ліричних пісень. Змінюючи прозаїчну мову, ці пісні надають усій п’єсі глибокої задушевності, теплоти і щирості.

    1. Пісенні портрети героїв п’єси. Робота в малих групах. Лірична прелюдія до кожного з них — звучить пісня в аудіо-

записі.

      1. Наталка Полтавка.

Головна героїня п’єси не тільки словами, а й піснями розкри­ває свою вдачу, вроду, долю. Пісня «Ой я дівчина Полтавка» — це ліричний автопортрет героїні, простої української дівчини, що подобається своєю красою, веселою та жартівливою вдачею і вірністю, всією душею Петрові. Доповнює портрет пісня «Вид­но шляхи полтавськії і славну Полтаву», з якої ми дізнаємося, що Наталка небагата, проста, але чесного роду, не соромиться прясти, шити і носити воду.

Образ Наталки романтизований. Серце дівчини сповнене суму і тривоги за коханого. Саме цей стан душі героїні яскраво пере­дає пісня «Віють вітри, віють буйні». Вона про те, як «тяжко жити без милого і в своїй сторонці. Однак у нашої героїні бо­лить серце, а сльози не «ллються», бо «хто щасливим був часок, по смерть не забуде».

Рішучість дівчини в боротьбі за щастя звучить у пісні «Ой мати, мати! Серце не вважає». Нею звертається вона до матері.

Наталка вважає, що «лучче умерти, як з немилим жити, сохнути з печалі, щодень сльози лити».

З початку XIX ст. долітають до нас Наталчині пісні, буйні і ніжні, зігрівають зворушливою дівочою вірністю наші серця.

Як хочеться вірити сьогодні в те, що давні та вічно молоді пісні Наталки знатимуть наші хлопці й дівчата!



      1. Петро.

Сирота без роду, герой сумує, що немає «ні хатинки, нема щастя, ані жінки», «не орано і нічого не сіяно», бо він «один в світі». У той час, як «у сусіда і хата біла... жінка мила», і «всі су­сіда виглядають, всі сусіда поважають» («У сусіда хата біла»).

Одначе бідний сирота багатий душею — своєю наполегли­вістю, добротою та вірністю в коханні до Наталки. Нарікаючи на свою злу долю, він словами пісні «Та йшов козак з Дону» каже: «Не спасибі долі, коли козак в полі, бо коли він в полі, тоді він на волі». Широкою, розлогою виливається в пісні воле­любна душа героя, його козацька вдача.

Образ Петра оповитий мінорною гамою почуттів у його різнома­нітніших виявах — вірності, стражданні та самопожертві. У пісні «Сонце низенько» парубок всьому світові зізнається у своєму щи­рому й вірному коханні. Пісня передає не лише настрій Петра, а й його прагнення скоріше побачитися з Наталкою, з якою ось уже чотири роки, як він розлучився. Отже, у піснях Петра роз­криваються його характер і погляди на життя.


      1. Микола.

Побратим Петра, Микола, що теж «без роду, без племені, без талану і без приюту»,— весела та добра душа. Слова його пісні «Гомін, гомін по діброві», де бувалого хлопця знають і орда, і ляхи, і турчин, свідчать про мандрівний, незалежний, безко­рисливий характер героя. Пісні, сповнені почуття національної гордості за славних прадідів великих, які вміли хоробро відсто­ювати рідну землю і обороняти її від ворога, як видно, імпону­ють настроям і почуттям бурлаки Миколи. Він збирається разом з козаками-чорноморцями «тетерю їсти, горілку пити, люльку курити і черкес бити».

То який же Микола? Волелюбний, розумний, дотепний, до­брий. Про це розповідає нам пісня.



      1. Возний Тетерваковський.

Пісні возного — дзеркало його душі. У сатиричній пісні «Всякому городу нрав і права» втілено художньо-образне вияв­лення «філософії» возного — крутія і хабарника. Філософії, що

виправдовує соціальну нерівність («всякий, хто вище, той ниж­чого гне»), підлеглість бідного багатому («бідний багатого певний слуга»); хабарництво («всяк, хто не маже, то дуже скрипить»); хижацтво («всякого манить к наживі свій біс») і т. ін.



Найвдалішим і найдійовішим засобом розкриття образу воз­ного є його мова. Це суміш канцеляризмів, старослов’янізмів, казенно-судової лексики. Прості та ясні думки він так закручує, що важко й зрозуміти їх простому народу.

    1. Додаткова інформація до теми «Пісні “Наталки Полтавки”».

  • Феноменальність твору — 22 пісні.

  • Фольклорні збірники, які містять пісні «Наталки Полтавки»: М. Максимович «Малороссийские песни», А. Метлинський «Народньїе южнорусские песни».

  • Автори музики до п’єси-опери: О. Барсицький, А. Єдлічка,

О. Маркович, М. Васильєва, М. Лисенко.

  • Автор опери «Наталка Полтавка»: М. Лисенко.

  • Співаки світової слави, що дуетом виконували одну з пісень п’єси. Цій події присвячено художню картину. Хто її автор та яку назву вона має? (Співаки І. Козловський і Поль Робсон дуетом виконували пісню «Сонце низенько»)

  • Художник О.Хмельницький присвятив цій події картину «Дует І. Козловського і П. Робсона виконують пісню «Сонце низенько» з опери “Наталка Полтавка”».

  • Видатні артистки, які виконували пісні Наталки Полтавки: Марія Заньковецька, Оксана Петрусенко, М. Литвиненко- Вольгемут, Зоя Гайдай, Бела Руденко.

  • Твір письменника, у якому І. Котляревського порівняно із со­ловейком України. Хто його автор? (Т. Шевченко «На вічну пам’ять Котляревському»)

  1. Ліричні присвяти І. Котляревському

  • Т. Шевченко: «Все сумує,— тільки слава / Сонцем засіяла; / Не вмре кобзар, бо навіки / Його привітала... / Будеш, батьку, панувати. / Поки живуть люде; / Поки сонце з неба сяє, / Тебе не забудуть».

  • Леся Українка: «Ті вічні пісні, ті єдинії спадки / Взяли собі други поети-нащадки / І батьківським шляхом пішли».

  • Панас Мирний: «Таки-то, мисливий, земляче наш милий, / Таке з нами диво робив: / До простого слова та рідної мови / Ти перший своїх прихилив. / Із того почину на всю Слав’ян- щину / Пішло наше слово гулять; / А твої нащадки своїм рідним батьком / Тебе почали величать».

  1. Ідейно-художній аналіз дії II п’єси.

Питання для обговорення Ява 1

  • Як Микола характеризує власний життєвий стан? («Один собі живу на світі, як билинка на полі, сиротабез роду, без племені, без талану і без приюту»)

  • Куди герой вирішує податися? За що він поважає козаків? («Піду на Тамань, пристану до чорноморців. Хоть із мене і непоказний козак буде, та єсть же і негіднійші од мене. Лю­блю я козаків за їх обичай. Вони коли не п’ють, то людей не б’ють, а все гуляють»)

  • Яким вбачає своє життя Микола у чорноморців? («...Я з чор­номорцями буду тетерю їсти, горілку пити, люльку курити і черкес бити»)

  • Що про себе розповів Петро Миколі? («Як бачиш: бурлака на світі, тиняючись од села до села, а тепер їду в Полтаву... Нема у мене ні родичів, не знакомих. Які будь знакомі або родичі у сироти?.. Нема у мене ні кола ні двора: весь тут»)

  • Чому Петро вирішив побрататися з Миколою? («Не знаю, чи моя однакова доля з тобою, чи од того, що і ти чесний пару­бок, серце моє до тебе склоняється, як до рідного брата. Будь моїм приятелем...»)

  • Про які новини у місті розповів Микола возному і виборному? («...Там такі старі доми ламають та у лиці застроюють но­вими домами та кришки красять, та якісь пішоходи роб­лять, щоб в грязь добре, бач, ходити було пішки, що аж ди­витись мило»)

  • Як за словами бурлаки багатії сприйняли нововедення у місті? («...Хто більше гримає на всю перестройку, то одні тузи, багачі. А середнього розбору мовча строять. Да уже ж і город буде, мов мак цвіте!»)

  • Що розповів Микола Петрові про возного і виборного? («...Бач вознийтак і бундючиться, що помазався паном. Юриста завзятий і хапун такий, що із рідного батька злупить!» «То виборний Макогоненко, чоловік і добрий був би, так бідахитрий, як лисиця, і на всі сторони мотається, де не посій, так і уродиться»)

  • Як бурлака охарактеризував Петрові становище Наталки? («Правда, хороша і розумна, і до того і добра; тілько не ба­гата. Вони недавно тут поселились і дуже бідно живуть»)

  • 3 яким проханням звернувся Петро до Миколи, дізнавшись про місцезнаходження своєї коханої? («Братику Миколо, ти говорив мені, що ти їх родич, чи не можна тобі довідаться

  1. сватанні Наталки? Нехай буду знати свою долю»)

  • Що зазначив Микола побратимові про порядність своєї ро­дички? («Скільки я знаю її, то вона не од того іде за возного, що тебе забула»)

  • Чому сумує Петро, згадуючи своє минуле? («Чотири годи уже, як розлучили мене з Наталкою. Я бідний був тоді і лю­бив Наталку без всякої надіжди. Тепер, наживши кровавим потом копійку, спішив, щоб багатому Терпилові показатись годним його дочки; но вмісто багатого батька найшов мать

  1. дочку в бідності і без помощі. Все здається, близило мене до щастя, но, як на те, треба ж опізнитись одним днем, щоб горювати во всю жизнь! Кого безталання нападе, тому нема ні в чім удачі»)

  • Як Петро охарактеризував Харків? («Гарний город, там всього доброго єсть...»)

  • Що герой розповів виборному про театр? («Ні, се не город і не містечко, а в городі вистроєний великий будинок. Туда ввечері з’їжджаються пани і сходяться всякі люди, хто заплатити може, і дивляться на комедію»)

  • Чим зацікавила виборного новина, почута від Петра, про ко­медію? («На комедії одні виходятьпоговорять, поговорять та й підуть, другі вийдутьте ж роблять, деколи під му­зику співають, сміються, плачуть, лаються, б’ються, стрі- ляються, колються і умирають»)

  • Заради чого Петро вимушений був подорожувати по світу? («Наталка, котру я любив більш всього на світі, для котрої одважовав жизнь свою на всі біди, для котрої стогнав під тяжкою роботою, для которої скитався на чужині і заробле­ную копійку збивав докупи, щоб розбагатіть і назвать На­талку своєю вічно!»)

  • Якою була зустріч Петра і Наталки після тривалого розлучення?

  • Через що, на думку Петра, він не мав права на одруження з коханою? («Вознийпан чиновний і багатий, а я не маю нічого. Вам з матір’ю треба подпори і защити, а я через себе ворогів вам прибавлю, а не помощ подам... мати твоя не со- гласиться проміняти багатого зятя на бідного»)

  • Що зазначив Микола про вірність Наталки? («От дівка, що і на краю пропасті не тільки не здригнулась, но і другого под- держує»)

  • Який закон, як вважає возний, порушує Полтавка? («...На- рушаєть узаконений порядок. А понеже рушники і шовковая хустка суть доказательства добровольного і неприпущеного согласія бить моєю сожительницею, то в таковом припадкі станете пред суд, заплатите пеню і посидите на вежі»)

  • У чому виявилася рішучість Наталки щодо звинувачення її возним у порушенні закону? («...Я сама не хочу за пана воз­ного: до сього силою ніхто мене не принудить. І коли на те іде, так знайте, що я вічно одрікаюсь од Петра і за возним ніколи не буду»)

  • Якою була реакція Полтавки на грошову допомогу Петра? («Не треба мені грошей твоїх. Вони мені не поможуть. Но бідою нашою не потішаться вороги наші... І моїй жизні ко­пець недалеко...»)

  • Як возний сприйняв щедрість Петра у наданні зароблених грошей уже засватаній коханій? («Явозний і признаюсь, что от рожденія мого расположен к добрим ділам, но за не- досужностію по должності і за другими клопотами, доселі ні одного не зділал. Поступок Петра, толіко усердний і без примісу ухищренія...» «Я одказуюсь од Наталки і уступаю Петру во вічноє і потомственноє владініє з тим, щоб зробив її благополучною»)

  • 3 приводу чого возний зазначив: «Где два б’ються — третій не мішайсь!»?

  • Яку пісню Наталки найбільше полюбив її коханий? («Ой я дів­чина Полтавка»)

  • Чому закінчення твору І. Котляревського, як і будь-якої казки, є щасливим? Що цим самим намагався підкреслити письмен­ник?

  • Які ж проблеми порушує Іван Петрович у п’єсі «Наталка Полтавка»? (Вірність і зрада, соціальна нерівність, батьки і діти, нове і старе, правда і брехня, працьовитість і лінь)

  1. Закріплення вивченого матеріалу

  1. Проведення тестового матеріалу

  1. Що, на думку возного, не є «потіхою по вступленію в закон­ний брак»?

а) Старість; б) бідність; в) освіченість; г) пияцтво.

  1. Хто із «женихів» Наталки був підканцеляристом у суді?

а) Восьмачок; б) Скоробреха; в) тахтауловський дячок;

г) пан Щипавка.



  1. Кому з героїв твору належить думка, що Наталці потрібно чоловіка, який «умів би хліб робити і щоб жінку свою з ма­тір’ю годував і зодігав»:

а) Миколі; б) Петру; в) возному, г) виборному.

  1. Пісня, яку виконав виборний, звертаючи увагу на те, що воз­ному необхідно вже одружуватися?

а) «Ой під вишнею, під черешнею»', б) «У сусіда хата біла»;

в) «Всякому городу нрав і права»; г) «Дід рудий, баба руда».



  1. Відмовляючи у залицянні «многим женихам», Наталка під­носила їм:

а) обгорілого глека; б) обтріпану хустку; в) солоного хліба;

г) печеної кабаки.

  1. Прислів’я, яке використав возний у власній мові стосовно вір­ності Полтавки в очікуванні Петра?

а) «Лучче синиця в жмені, як журавель в небі»;

б) «Лучче живий хорунжий, як мертвий сотник»;

в) «Куди серце летить, туди й око глядить»;

г) «Силою не буть милою».



  1. Що, на думку виборного, є од бога гріх, а од людей сором»? а) Пияцтво; б) крадіжка; в) брехня', г) знущання з бідних.

  2. Пісня Г. Сковороди, яку І. Котляревський переробив і вико­ристав у творі:

а) «Кто серцем чист и душею»; б) «Ой тьі, птичко жолтобоко»;

в) «Голова всяка свой имеет смьісл»;



г) «Всякому городу нрав и права».

  1. Горпина Терпилиха повсякчас дорікає своїй дочці за: а) лінь; б) невміння вести домашнє господарство;

в) непокірність', г) її прагнення вирушити на пошуки Петра.

  1. Як Наталка охарактеризувала своє бідне життя, висловлюю­чись виборному?

а) «Як горох при дорозі: хто не схоче, той не вскубне»',

б) «Ніхто не віда, як хто обіда»; в) «Щи миле, то і те запостиле»;

г) «Багатство дме, а нещастя гне».


  1. Хто з героїв є виконавцем пісні «Гомін, гомін по діброві»? а) Микола; б) Петро; в) Наталка; г) виборний.

  2. Виборний постійно застерігає Наталку від:

а) лихої слави про неї на селі;

б) того, що вона може умерти сідою панною;

в) необдуманого рішення щодо служби її в церкві;

г) її прагнення зустрітися з Петром.

Примітка. За кожну правильну відповідь установлюється 1 бал.


  1. Робота на картках Картка № 1

  1. Дослідіть, яким чином І. Котляревський висміює і критикує у п’єсі «Наталка Полтавка» брехню як негативне соціальне явище. Наведіть переконливі приклади з твору.

  2. Як на ваш погляд, чому Наталку «всі матері приміром став­лять своїм дочкам»?

  3. Красу Полтавки Макогоненко порівнює з:

а) лебедями, що повільно плавають на озері;

б) вербою біля річки; в) царівною Соломона;



г) прекрасним Йосифом.

Картка № 2

  1. Через що Петро вирішує віддати зароблені гроші засватаній Наталці? Як це його характеризує? Висловіть особисте став­лення до цього вчинку героя.

  2. Вмотивуйте, чи правдоподібним є закінчення твору. Чим це зумовлено? Наведіть переконливі аргументи.

  3. За яких обставин Наталка у п’єсі виконує пісню «Чого ж вода каламутна»?

а) Посварившися з матір’ю; б) зустрівшись уперше з возним;

в) наповнюючи відра водою біля річки;



г) звернувшись до Бога по допомогу стосовно свого подальшого заміжнього життя.

Картка № З

  1. Чим, на ваш погляд, пояснити рішення возного не перешко­джати коханню Петра і Наталки? Відповідь аргументуйте.

  2. Чи згодні ви з думкою, що розлука вбиває кохання. Висло­віть власні припущення, посилаючись на факти з твору.

  3. Чиї звичаї поважав Микола, навіть готовий був заспівати їм?

а) Чорноморців; б) чумаків; в) рекрутів; г) бурлаків.

  1. Підсумок уроку

  2. Світове значення п’єси І. Котляревського «Наталка Пол­тавка».

Особливим успіхом ця чудова перлина українського театру ко­ристувалася у чехів, словаків, болгар — і в перекладах, і в оригі­налі вона йшла сотні разів. Згодом «Наталку Полтавку» бачили й вітали Париж, Лондон, Загреб, Нью-Йорк, Відень, Сідней, То­ронто, Буенос-Айрес та інші столиці світу. Кілька пісень із п’єси включив до своїх концертів відомий негритянський співак Поль Робсон; у його виконанні «Сонце низенько» та інші українські пісні І. Котляревського постійно звучали в найбільших театрах

світу. У наш час «Наталка Полтавка» з незмінним успіхом іде на сценах Італії, Німеччини, СІЛА, Румунії, Англії, Угорщини, не кажучи вже про слов’янські країни.

Отже, праматір українського театру й драматургії стала міц­ним надбанням світової театральної культури.


  1. Значення творчості І. Котляревського

Засновник нової української літературної мови.

Увів і утвердив в українській поезії звучний та мелодійний силабо-тонічний вірш.

Його твори мають велике пізнавальне і виховне значення. Порушив у творах нові теми, звернувся до невичерпних скар­бів фольклору.


  1. Висловлювання про І. Котляревського та його твори

  • Є. Кирилюк: «І. Котляревський перший проорав глибоку бо­розну на цілині нової української національної культури... Те, що зробив автор “Енеїди” і “Наталки Полтавки”, лишиться жити у віках. Простота, правда, любов до народу роблять не­вмирущими, безсмертними творіння І. Котляревського, слава якого справді “сонцем засіяла”».

  • Є. Кирилюк: «“Наталка Полтавка” була цілком новим, оригі­нальним явищем в українській літературі, вона поклала по­чаток національній українській драматургії і національному українському театрові».

  • О. Гончар: «“Енеїда” — поема народна, істинно класичне тво­ріння ».

  • І. Карпенко-Карий: «...сила п’єси “Наталка Полтавка” в над­звичайній простоті, правді і, найголовніше, в любові автора до свого народу, в любові, котра з серця І. Котляревського перейшла на його твір».

  • В. Короленко: «И. Котляревский первьій стал писать наязьіке, на котором говорило население целого края, но у которого не бьіло письменности. Он сделал зтот легкий, вьіразительньїй, сильньїй, богатьій язьік язьїком литературньїм, и украинская речь, которую считали лишь местньїм наречием, с его легкой руки зазвучала так громко, что звуки ее разнеслись по всей Рос- сии. На ней впоследствии пел свои песни Кобзарь Шевченко».

  • М. Коцюбинський: «З появою “Енеїди” забуте і закинене під сільську покрівлю слово, наче фенікс з попелу, воскресло знову».

  • М. Рильський: «І. Котляревський — Коперник українського слова».

  • М. Коцюбинський: «І. Котляревський показав, що і під гру­бою свитою б’ється людське серце».

  • М. Вороний: «Він між нами тепер! Він зібрав нас усіх! / Хто ж на поклик його озоветься? / З-поза довгих ста літ чи ви чуєте сміх? / То Іван Котляревський сміється».

  • І. Франко: «...від часу появи Котляревського наше письменство стає щораз ближче до реального життя, щораз відповідніше до його потреб, входить щораз глибше в душу народну».

  • О. Гончар: «“Енеїда” — твір, наіскрений сонцем, розпашілий од земних пристрастей».

  • С. Стеблін-Камєнський: «Списуючи з природи, автор “Енеїди” не погрішив проти істини, народність відображається в поемі, як у дзеркалі».

  • В. Сосюра: «Над книжкою твоєї “Енеїди” / Нащадок схилить радісне чоло».

  1. Твори про І. Котляревського та його шедеври

Б. Грінченко в оповіданні «Іван Котляревський» правдиво змалював зовнішність та характер письменника.

Хвилюючі вірші, присвячені творцю «Енеїди», написали

І. Франко, Леся Українка, М. Вороний, Панас Мирний, М. Ста- рицький, М. Рильський, В. Сосюра, П. Воронько, В. Коломієць, Р. Лубківський та багато інших письменників.

У повістях «Грозовий ранок» І. Пільгука, «Над Дунаєм, над рікою» В. Стрепета, «Веселий мудрець» і «Видно шляхи полтав­ські» Б. Левіна створено правдивий образ Котляревського.



  1. Оголошення результатів навчальної діяльності

  2. Домашнє завдання

Підготувати повідомлення про життя і творчість Г. Квітки- Основ’яненка, опрацювати ідейно-художній зміст його твору «Ма­руся», написати домашній твір за творчістю І. Котляревського на одну із запропонованих тем:

  1. За поемою «Енеїда»:

  • «Еней був парубок моторний...»;

  • «Патріотизм Низа та Евріала»;

  • «Сатиричне висміювання панівного середовища України кінця XVIII — початку XIX ст.»;

  • «Енеїда» — енциклопедія народного життя».

  1. За п’єсою «Наталка Полтавка»:

  • «Наталка — ідеал української жінки»;

  • «Пісенність п’єси»;

  • «Щасливими не народжуються, ними стають».

Каталог: content -> files -> catalog1
catalog1 -> Урок 6 Тема уроку. Алотропія. Значення озонового шару для життя організмів на Землі
catalog1 -> Урок 7 Тема уроку. Загальні хімічні властивості неметалів
catalog1 -> Лабораторна робота №4 «Визначення опору провідника за допомогою вольтметра і амперметра» Мета
catalog1 -> Уроки №9, 10 зв’язне мовлення
catalog1 -> Урок-семінар-конференція 63(19) Види теплових двигунів. Екологічні проблеми використання теплових машин Мета
catalog1 -> Урок 11 Поняття файл. Ім'я та розширення імені файлу. Каталоги (папки) та підкаталоги файлів. Шлях до файлу
catalog1 -> Урок 19 Контрольна робота 2 з теми «Операційна система»
catalog1 -> Урок №23 Зв’язне мовлення Реферат на основі двох-трьох джерел
catalog1 -> Профілактика дитячих хвороб
catalog1 -> Урок 25 Прикладне програмне забезпечення навчального призначення. Навчальні програми для підтримки навчання фізики

Скачати 161.38 Kb.

Поділіться з Вашими друзьями:




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2022
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка