Урок контекстуального аналізу українська література музичне мистецтво

контекстуального аналізу

(українська література – музичне мистецтво –

образотворче мистецтво)

Підготувала

учитель ЗОШ №26

м.Донецька

Бурда Ірина Валеріївна

2014 рік
Л. Українка «Тиша морська»

Мета:  продовжити знайомити з поетичною творчістю Лесі Українки, пов’язуючи її з біографією письменниці; проаналізувати, з’ясовуючи ідейно-тематичне спрямування, художні особливості поезії «Тиша морська»; 

Стали, діти, підтягнулись, Один одному всі щиро посміхнулись. Поверніться обличчям до гостей І лагідно промовте: «Добрий день!» Продзвенів уже дзвінок, Сіли всі рівненько, Починаємо урок.

1. 
   Відповіді на запитання. Гра «Мікрофон».(Слайд 1)
   

- Так, на картині зображений пейзаж.

- Пригадайте, що називається пейзажем?

Пейзаж — один із композиційних компонентів художнього твору: опис природи, будь-якого незамкненого простору зовнішнього світу.

2.А зараз погляньте будь ласка на ці зображення, що на них зображено? (Слайд 2 Морські пейзажі)

Образ моря в українській народній творчості починає з’являтися в часи створення козацького флоту. Прислів’я та приказки живуть в народній мові століттями, глибоко відображаючи історію та запам’ятовуючи події. Вони створювалися багатьма поколіннями, як правило, не мають автора, їх поетична мова багата, проста та виразна. Не можна оминути й прислів’їв та приказок, пов’язаних з морем, рибалками, риболовлею.

Нащо в море воду лити, коли й так море повне.

До моря води не доливай.

Чекай моря погоди, то роса очі виїсть.

Сиди у моря та жди погоди.

І море починалося з краплі.

З малих крапель робиться море.

Ложкою моря не вичерпати.

Йому й море по коліна.

Море – рибальське поле.

Море перепливти – не поле перейти.

Море перепливти – не шматок хліба з’їсти.

Не море топить кораблі, а вітер.

По морю плавав, а води не бачив.

– Обґрунтуйте свою відповідь.

– Діти, коли ви чуєте чи вимовляєте слово «море», що ви уявляєте?

море

(Діти називають і записують на дошці слова, будуючи «асоціативний кущ».)

• 
  Вид пейзажу, об’єктом зображення якого є море, має назву марина. А художників, які пишуть море, називають мариністами.
  

Вічна загадка морського плеса та бажання людини знайти відгадку до його розуміння відкривають перед нами все більше нових граней осмислення мегаобразу моря. Найціннішими у розширенні семантичного діапазону образу морської стихії є твори багатьох українських письменників.

. Пригадаймо уривок з «Енеїди»:

Прокляті вітри роздулися,

А море з лиха аж реве;

Слізьми троянці облилися,

Енея за живіт бере;

Всі човники їх розчухрало,

Багацько війська тут пропало;

Тогді набрались всі сто лих!

Еней кричить, що "я Нептуну

Півкопи грошей в руку суну,

Аби на морі штурм утих".

«…Вийшла Стерлядь гостроноса,

Кілька йде простоволоса,

Осетер пливе, Білуга,

Вобла, Камбала, Севрюга;

Далі Сьомга, та Форелька,

Та Снітка мала, худенька,

І тріска йде нечупарна,