Урок вшанування пам'яті загиблих ліквідаторів чорнобильської трагедії "Вола чорнобильська пересторога: людство, зупинись!"



Дата конвертації18.10.2018
Розмір0.8 Mb.
ТипУрок
Єдиний урок вшанування пам'яті загиблих ліквідаторів чорнобильської трагедії "Вола чорнобильська пересторога: людство, зупинись!"

Мета: закріпити знання гімназистів про чорнобильську трагедію; упроваджувати елементи екологічного виховання; розвивати почуття вдячності, вшанування подвигу, комунікативні здібності; виховувати любов і повагу до своєї Батьківщини.

Тип заходу: виховна година.

Обладнання: ілюстрації за темою,презентація, вірші про Чорнобиль.

Хід проведення заходу
Слово вчителя.

Чорних дат у людства є немало.

Кожна з них – це міна під прогрес.

Найстрашніше, що усіх спіткало, -

Вибух на Чорнобильській АЕС.
В Біблії говориться:

"...Третій Ангел просурмив впала з неба велика зірка, що горіла, немов світильник. Впала на третину рік на джерела вод. Ім'я цієї зірки – полинь. Третина вод стала полином. Багато людей вмерли від вод, тому що вони гіркими стали..." /Біблія. Новий зав т. Откровення святого Івана Богослова/.


Учениця:

Чорнобиль. Це назва невеличкого містечка районного центру, в 130 км від Києва. Заснований у Древній Русі, Чорнобиль дав своє гірке ім’я атомній електростанції, будівництво якої почалося у 1971 році. У 1983 році вже працювали 4 енергоблока із запланованих шести. Але в історію людства Чорнобиль ввійшов як найбільша катастрофа. Ту мирну весняну ніч на берегах Прип’яті люди ніколи не забудуть. Вона була такою тихою, такою теплою і такою ласкавою. Саме в цю ніч, з 25 на 26 квітня 1986 року, відлік часу став далеко не мирним, а бойовим і аварійним.. О 1год. 24 хв. 40 сек., коли Прип’ять, містечко атомників, спало безтурботним сном, раптово пролунав вибух і над 4-м реактором атомної електростанції гігантське полум’я розірвало нічну темряву. Ось як описує це Володимир Яворівський. “За покликом рідної землі на захист свого народу першими до палаючого реактора по тривозі прибули пожежні з охорони ЧАЕС на чолі з начальником варти Володимиром Правиком. Потім прибуло підкріплення з міста Прип’ять на чолі з лейтенантом Віктором Кибенком. Вступивши в полум’я смертельної небезпеки, яким дихав реактор, пожежні в ту ніч, не шкодуючи сил і життя, виконали присягу на вірність народу України”. А вогонь все лютував, не затихав. Коли на місце аварії прибув начальник попарної частини майор Телятников, то побачена картина вразила його: відкритий реактор, а зверху над його смертельним радіоактивним диханням, на величезній висоті (приблизно 70 м) маячили маленькі фігури. Майор піднявся на дах машинного залу, в полум’ї тріскотіла вся стріха. Навколо разом з вогнем клубочився їдкий дим, киплячий бітум пропалював черевики і в’їдався у шкіру. До п’ятої години ранку пожежа була ліквідована. Подув легенький вітерець і величезний стовп диму, пилки, копоті відірвався від реактора і посунув на територію України, Білорусії, сіючи смертоносну радіацію.

Почався новий відлік українського часу. Болісний, Гіркий. Печальний.

Учень:

Безумство хоробрих-

Безумство живих...

Наш поклик священний-

Рівнятись на них.

І пам’ять і совість-

Нести в чистоті,

Тримати, як порох,

Сухими в житті.

Не всі виживають,

Та сонце за нас.

Тримаймо ж нащадкам

Життя про запас.

Усе, що здобуте,

Що маєм здобуть!

І втрати, і подвиги

Нам не забуть.

Учениця:

Чорнобиль. Це земля, стежки якої заросли травами, якими ніхто не ходить. Це слово сьогодні стало символом горя, страждань, розорених людських осель.

Відразу ж на АЕС почали прибувати спеціалісти-ядерники та пожежні для ліквідації аварії. Пізніше їх так і назвали – ліквідатори. У небезпечній зоні вони працювали позмінно. Ті, хто набирав максимально небезпечну зону радіації поверталися додому, а на їх місце приїздили інші. Але спочатку так ніхто і не знав наскільки небезпечне радіаційне зараження. Перш за все потрібно було загасити пожежу, аби вогонь не охопив інші енергоблоки. Бо якщо б це сталося, катастрофа була б всесвітньою.



Учень :

Лейтенанти – хлопці непохитні,

Молоде, вогняне покоління.

Ви, як пам'ять, у тривожнім світі,

Роду незнищенного коріння.

Сівачі, поліщуки від роду –

Ви з вогнем назавжди подружили.

В сонце ткану днину і в негоду

Той вогонь перепинить зуміли.

Слово вчителя.

Доля нашої днини після Чорнобильської катастрофи сумна нелегка, але все дається в порівнянні .

Щастя нашої днини в тому, що ми живемо, що ті , які могли ніколи не народитися після 1986 року народились, живуть і вчаться творити прекрасніше.

Ми хочемо віддати данину пам’яті людям які ціною власного життя врятували нас, а також людей які змушені були залишити свої домівки, свою батьківщину, людей які залишилися інвалідами. Адже ще і сьогодні, через 27 років, ми ще не усвідомлюємо всіх наслідків лиха, не осягаймо всієї глибини катастрофи.



Учениця

І віддали все, що мали

Життя – що одне в людини

Вірю, що ви врятували

Долю моєї дитини.

Учениця

Бути людиною –

Не дуже просто,

Бути людиною –

Геройство в наші дні.

Встати і крикнути

З трибуни, з помосту:

«О, люди! Залишайтеся людьми!»,



Учень:

Ціною життя 28-ми пожежних були врятовані інші блоки АЕС, Київ, Україна й інші країни від страшної небезпеки. Ось імена перших жертв чорнобильського полум’я. Віктор Кибенок, Микола Ващук, Василь Ігнатенко, Микола Титенок, Володимир Правик, Володимир Тищура.



Прошу всіх піднятися і вшанувати пам’ять загиблих хвилиною мовчання.

Прошу сідати.



Слово вчителя

14 грудня в Україні відзначається «День вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС». Указ N 945/2006 про заснування цієї пам'ятної дати підписаний Президентом 10 листопада 2006 року.

У багатьох можуть виникнути сумніви, навіщо потрібен цей день, і чому саме 14 грудня вибрано для вшанування учасників ліквідації.

Справа в тому, що 30 листопада 1986 року було закінчено будівництво саркофага над зруйнованим четвертим енергоблоком Чорнобильської АЕС.

Ті, хто вважають 14 грудня своїм святом, вже давно називають цей день «Днем ліквідатора». Ще в 1986 г. учасники ліквідації зібралися разом, щоб відзначити свою першу перемогу. У 1994 році громадські організації чорнобильців України звернулися з листом до керівників держави, в якому запропонували заснувати в календарі день учасників ліквідації чорнобильської катастрофи. Тоді офіційне рішення не було прийнято, але ліквідатори самостійно почали відзначати цю дату. Святкування було офіційно дозволено, від різних силових структур виділялася почесна варта, покладалися вінки від керівників держави, іноземних посольств та громадських організацій, але було відсутнє визнання цього дня на державному рівні.

Надання державного статусу «Дня ліквідатора» ще раз нагадує суспільству про проблеми ліквідаторів-чорнобильців, найважливіша з яких, недостатній для нормального життя розмір пенсії. Безпосередньо з цією проблемою пов'язана й інша - проблема статусу ліквідаторів аварії на ЧАЕС. Лише перші 5 тисяч з тих, хто ліквідував аварію, офіційно стали називатися ліквідаторами, отримавши відповідні посвідчення, а з 1992 року всім іншим видавали «корочки» постраждалих від чорнобильської катастрофи.

Незважаючи на всі труднощі і проблеми, самі ліквідатори називають 14 грудня святом. В ліквідації катастрофи на ЧАЕС брали участь більш ніж 650000 людей з усього Радянського Союзу, з яких більше половини представляли тогочасну УРСР. Можливо, Україна стане автором гарного почина, і «День ліквідатора» з'явиться в Росії, Білорусії та інших країнах.



Учень:

Подвиг у Чорнобилі

В таких, надекстремальних умовах вступали в боротьбу з атомною трагедією десятки і сотні тисяч людей. Ось як про цю небезпеку писала газета «Правда»: «Не більше півтори хвилини можна працювати на даху, де розкидані сильні джерела випромінювання… Ні один механізм, ні найбільш досконалий робот не в змозі діяти тут – «вони зходять з глузду». І ось ідуть добровольці… Повільно, ой як повільно тягнуться секунди, і ми стаємо свідками того, як народжується подвиг

В ту суботню ніч 26 квітня першим вступив у битву з атомним вогнем склад караулу воєнізованої пожежної частини № 2, який здійснював охорону ЧАЕС. Почалось найбільш героїчне в історії пожежної охорони світу бойове розгортання і протистояння людей атомній стихії. З перших хвилин після вибуху на четвертому реакторі та локалізації аварії разом з пожежними мужньо боролись працівники ЧАЕС. Перебуваючи в епіцентрі катастрофи, вони не залишили робочі місця. Ризикуючи своїм життям, енергетики робили все, що було в їх силах, щоб врятувати атомну станцію від ще більш небезпечних руйнувань.

Учениця:

Ряд учасників ліквідації наслідків аварії одержали надто велику дозу опромінення, не сумісну з життям. Людський організм не був спроможний витримати такого потужного радіаційного удару, який він прийняв на себе в перші хвилини і години боротьби. Про це свідчать останні драматичні дні і години їх життя. «Я була у чоловіка за день до смерті (мова йде про працівника ЧАЕС О. Акімова, який лікувався в московській лікарні), - розповідала його дружина. – Він вже не міг говорити. Але в очах був біль. Я знала. він думав про ту кляту ніч, програвав у собі знову і знову… Він отримав дозу 1500 рентген, а можливо і більше, і був приречений. Він все більше чорнів і вдень смерті лежав чорний, як негр. Він весь обвуглився, помер з відкритими очима…».



Учень:

Драматизм чорнобильської катастрофи не піддається ніякому виміру. Ядерному удару зазнавалися все нові території, небезпека радіоактивного ураження загрожувала масам людей, всьому живому.



Особливу велич подвигу, який здійснили пожежні і працівники ЧАЕС 26 квітня 1986 року, надають дві обставини:

Перша – пожежні і енергетики своїми діями відвернули страшну загрозу від мільйонів людей. Страшно уявити. які наслідки могли бути. якби герої Чорнобиля не ліквідували небезпеку, що на нас насувалась. Ці люди виконували найбільш відповідальну роботу на нашій планеті. За значимістю ці дії невеликої за кількістю мужніх людей не мають собі рівних у людській історії.

Друга – співробітники пожежної охорони і працівники АЕС, які боролись з вогнем і радіацією, виявили безмежний героїзм і надлюдські можливості в самому ядерному пеклі.

Слово вчителя:

Трагедія і подвиг Чорнобиля сколихнули світ, викликали до життя хвилю милосердя, бажання мільйонів людей допомогти перебороти спільну біду. В район горя вдень і вночі прибували робітники, інженери, вчені, спеціалісти різних галузей народного господарства, співробітники органів внутрішніх справ, державної безпеки, прокуратури, воїни армії.

Події понад 20-річної давності ніколи не зітруться з пам’яті ні сучасних, ні наступних поколінь. Ця катастрофа є болем для всієї України. І тепер не лише в квітневий день 26 числа, а і в грудні вже стало доброю традицією вшановувати пам’ять тих, хто пожертвував своїм життям, захищаючи нас від атомного лиха. Адже саме в цей день, 14 грудня, було завершено будівництво саркофагу.

Ужгородці також брали участь в ліквідації наслідків найбільшої екологічної аварії ХХ століття, відроджували до нового життя обпалену радіацією землю. Ми висловлювати щирі слова подяки всім ліквідаторам за їх мужність, героїзм і самовіддачу. Наша повага і шана – тим, хто щодня бореться із страшними хворобами, викликаними катастрофою.



Учень:

Людство прагне Всесвіт осягнути

І себе у ньому зрозуміть.

А тривожне “бути чи не бути?”

Страшно над планетою висить.

На Землі,у домі вселюдському,

Протиріч і негараздів тьма.

Будьмо,люди,обережні в ньому,

Іншого житла у нас нема.

Слово вчителя

Чорнобиль для нас ніколи не стане минулим. Величний подвиг здійснили всі, хто брав участь у ліквідації наслідків вибуху на четвертому енергоблоці атомної станції. Від усього серця зичимо ми героям-ліквідаторам та усім, хто пам’ятає світ до Чорнобиля і тим, хто народився вже після катастрофи, – міцності духу, здоров’я і впевненості у завтрашньому дні!


На жаль Україну в світі знають як країну, в якій сталася жахлива техногенна катастрофа - вибух на Чорнобильській АЕС 26 квітня 1986 року.

Ця біда торкнулася сотень тисяч українців - ліквідаторів, переселенців, дітей та дорослих. Завдяки мужності ліквідаторів, ми сьогодні можемо з жахом згадувати про ті події. Без самовідданого героїзму тих мужніх людей, наслідки могли б бути набагато гірші. І невідомо, чи багато хто з вас, хто читає ці строки, зміг би сьогодні мати таке щастя - бути живим і насолоджуватися життям.

На жаль, багато хто з ліквідаторів вже давно покинули це земне життя. Тому велика шана і уклін до землі всім героям, всім, хто не жалкував себе, всім, хто спас нас від ще більшого лиха.

Ця катастрофа ще дуже довго буде відчуватися важким відлунням в наших серцях. Нехай мирний атом служить на благо людства.



Ще раз всім ліквідаторам щира подяка і шана.




Каталог: uploads -> editor -> 3462 -> 204071 -> sitepage 26 -> files
files -> Реферат за темою "Вода найдивовижніша речовина в світі"
files -> Богдан Хмельницький – одна з яскравих постатей української історії
files -> Аналіз виховної роботи сзш №14 за 2011-2012 навчальний рік та завдання на 2012-2013 навчальний рік
files -> Кіровоградський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти імені Василя Сухомлинського
files -> Вчитель початкових класів Верещак Світлана Петрівна Україна – єдина країна! Мета
files -> Конспект єдиного уроку, присвяченого голодомору 1932-1933 років «ч орна сповідь моєї вітчизни…»
files -> Україна європейська держава
files -> Мета: надати учням інформацію з гендерних питань в доступній для них формі, показати, що дівчатка і хлопчики мають рівні права та рівні можливості на зрозумілих сюжетних лініях з використанням ігор та конкурсних завдань
204071 -> Форма проведення: година спілкування. Хід уроку
files -> Україна мій рідний край


Поділіться з Вашими друзьями:




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2020
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка