Урок з теми: «банки. Банківська діяльність»



Скачати 134.5 Kb.
Дата конвертації23.11.2018
Розмір134.5 Kb.
#66529
ТипУрок
УРОК З ТЕМИ: «БАНКИ. БАНКІВСЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ»
Мета: поглибити і систематизувати знання учнів про роль банків у створенні грошей та регулюванні грошового ринку; сформувати знання про функції Національного банку; розглянути структуру банківської системи та її еволюцію; навчити аналізувати банківські системи різних країн; формувати навички дослідницької роботи й сприяти розвитку логічного мислення; показати міжпредметні зв’язки економіки, інформатики, географії та гуманітарних наук; продовжити виховувати навички по виділенню головних аспектів теми; виховувати зацікавленість предметами природничо-математичного циклу.

Обладнання: підручники, таблиці, політична карта світу, економічні схеми.

Тип уроку: нестандартний, інтегрований, урок-захист проекту.
Структура уроку:


1. Організаційний момент ……………………………………………………

2. Актуалізація опорних знань і умінь учнів ………………………………

3. Мотивація навчальної і пізнавальної діяльності учнів ………………

4. Вивчення нового матеріалу …………………………………………………

5. Закріплення нових знань і умінь учнів ……………………………………

6. Підсумок уроку …………………………………………………………………

7. Домашнє завдання ……………………………………………………………


2 хв.

5 хв.

1 хв.

32 хв.

3 хв.

1 хв.

1 хв.

Хід уроку:


ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ І УМІНЬ УЧНІВ

Перевірка домашнього завдання з теми «Ринкова інфраструктура» за тестами на комп’ютері та картками.

Розповідь учителя:

Тема нашого уроку «Банки. Банківська діяльність». Слово банк на слуху у кожного, бо практично всі ви або ваші батьки є клієнтами різних банків.



Що вам відомо про банки?

Робота на картках і опитування окремих учнів.

Деякі учні отримали випереджаюче завдання і працювали над створенням проекту «Банки. Банківська система», і сьогодні настав час підведення підсумків.

Під час роботи над проектом учні були поділені на групи, кожна з яких вивчала певне питання. Одні працювали за підручником та з додатковою літературою і готували теоретичну частину проекту, інші збирали і обробляли матеріали соціологічного опитування та інформацію про банки нашого міста. Також була створена група експертів, яка повністю вивчила дане питання, розробила критерії оцінювання і готова оцінювати внесок кожного у загальну справу.

Виступ групи експертів з критеріями оцінювання роботи груп:

Основні критерії оцінювання роботи груп:



  • змістовність;

  • науковість;

  • чіткість викладення інформації;

  • оригінальність розробки.

Поки творча група представляє проект, інші учні ведуть конспект уроку.

МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ І ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ

Розповідь учителя.

Важливим елементом економіки країни є кредитна система. Складова частина кредитної системи — банківська система. Завдяки ефективному виконанню банками (насамперед Національним) сво­їх функцій, відбувається процес розширеного відтворення, підвищується ефективність суспільного виробництва, здійснюється кредит­но-грошова політика тощо.


ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

Виступ І групи - теоретиків.

Про історію створення банків світу.

Банки виникли в часи розвитку товарно-грошових відносин.

Уперше банки виникали за часів феодалізму, але зародки банків­ської справи існували ще в рабовласницькому суспільстві. Так, у Гре­ції функції зберігання коштовних металів виконували корпорації греків та храми. У XIV ст. банківські операції розвинулися в Італії, Німеччині, Нідерландах, а банкіри кредитували передусім королів і феодалів.

За часів капіталізму в XVII—XVIII ст. уперше найбільшого поши­рення банки набули в Англії — наймогутнішій на той час країні світу. Так, перший акціонерний банк був організований у 1764 р. в Англії групою лондонських банкірів, а в 1844 р. за ним була закріплена роль центрального банку. У США перший комерційний банк був створе­ний 1781 р.

Першими банкірами Англії були переважно золотарі, які прийма­ли на зберігання золото під розписку, яка ставала при цьому депозит­кою квитанцією, що згодом набула форми векселя банкіра — банків­ського квитка. У Росії два державні банки (Дворянський і Купецький) були створені в 1754 р.

Акумулювання грошових коштів у банках та їх надання в позику здійснювалося здебільшого за рахунок внесків капіталістів, причому кредити видавали передусім торговельними розписками, із яких зго­дом утворилися банкноти. Такі розписки видавали при купівлі приватних комерційних векселів. Кредитування здійснювалося також через запис кредитів на рахунок клієнтів. Будучи гарантом векселів комерсантів й оплачуючи їх достроковою готівкою, банки сприяли і зростанню вексельного обігу. Таким чином, банкнота перетворила­ся на вексель банкіра, а обіг векселів поступово замінювався обігом банкнот (кредитних грошей) і чеків, за допомогою яких здійснювали безготівкові розрахунки.

У XVII—XIX ст. найважливішою функцією банків було посеред­ництво в кредитних платежах. Щоб своєчасно виконувати свої зо­бов'язання, банки зберігали резервні фонди у вигляді коштовних металів та вкладів у центральному банку. Акумулюючи грошові кошти, банки значно розширюють базу нагромадження грошового капіталу. Ця функція набула найбільшого розвитку з поширенням акціонер­них банків у XIX ст.

Наприкінці XIX — на початку XX ст. із посиленням концентра­ції банківського капіталу утворюються банківські монополії у формі картелів, синдикатів (консорціумів), трестів і концернів. Це спричинило зменшення кількості банків. Водночас із концентрацією банків відбувається їхня централізація. Ці процеси продовжуються й сьогодні.



Розповідь учителя.

Ключовими словами даної теми є слова «банк», «банкір», «банкнота». Перша група учнів працювала зі словниками та додатковою літературою і встановила походження і значення цих слів, а також історію створення банків світу.


Про походження слів.

В середні віки не було такої країни, як Італія. Замість, неї існувало безліч дрібних королівств, герцогств, республік. І в кожному з них карбували свою монету.



У місцевих купців часом голова йшла обертом, коли з ними розраховувалися різними грошима одразу. Але їм на допомогу завжди приходили міняйли.

В кожному італійському місті можна було побачити людину, перед якою стояла широка дерев'яна лавка, а на лаві цій купками були складені монети різних країн. Це і були міняйли або банкіри (від італійського слова " bапсо", тобто "лава", за деякими джерелами - крамниця, контора міняйли).

Кожний міняйло добре знав, скільки монет, скажімо, герцогства Парма треба дати за десять флоринів (монет республіки Флоренція). І давав. Щоправда, трохи менше.

Окрім обміну грошей міняйли займалися ще й тим, що давали їх у борг. Під проценти, звичайно. Узяв у міняйли сто монет — через півроку повернеш, але вже не сто, а побільше - як домовишся. Інколи міняйло сам позичав велику суму грошей, а потім по частинах роздавав її у борг, зрозуміло, під проценти вищі, ніж брав сам. Всі ці операції приносили міняйлам зиск, і зиск чималий.

Якщо придивитися уважно, можна помітити, що гроші для міняйли ставали тим, чим був товар для торгівця. Торгівець продавав за гроші товар, і міняйло теж продавав, тільки за гроші знову ж таки гроші.

З часом торгувати грошима ставало набагато вигідніше, ніж їх обмінювати.

Міняйли багатіли. Лавки, з яких :вуличному злодію частенько вдавалося поцупити жменьку монет, новітні багатії переносили до міцних будиночків з ґратами на вікнах і надійними замками на дверях. Але назва "банка" зберігалася і за цими солідними спорудами. А міняйли стали називатись банкірами, тому що служили в банках.



Треба сказати, що будь-яка торгівля в ті часи була справою ризикованою. Дрібні італійські держави постійно воювали між собою. В свої армії вони наймали вояк з усього світу. Цим найманцям інколи платили за службу, а інколи й ні. Тому тутешніми шляхами постійно вешталися численні банди нещодавніх солдат, які витягували з подорожніх людей те, що не сплатив їм правитель країни. І витягували з лихвою.

Мандрувати такими шляхами купцям було небезпечно. Тоді банки почали надавати торговим людям ще одну послугу.

Банки домовились, що кожний, хто здав гроші в один з них, може одержати відповідну суму в іншому.

Скажімо, треба якомусь купцеві їхати з Туріна в Рим. Він іде в туринський банк і здає туди гроші, а замість них одержує банківську записку — банкноту ("банк" — це ми вже знаємо, а "нота" італійською означає "записка"). У дорогу до Риму він вирушає, маючи при собі лише невелику суму грошей на дорожні витрати: так мандрувати спокійніше. Але ніхто, окрім купця, не знає, що непоказний папірець, який він із собою везе серед інших листів і записок, - це зараз найголовніше його багатство. Приїде він у Рим, зайде до тамошнього банку, віддасть папірець, та ще скаже спеціальне умовне слово-пароль, і йому видадуть стільки грошей, скільки на туринській банкноті вказано.

Поступово купці звикли, що банкноти можна в будь-який момент у банку обміняти на гроші. То ж навіщо це одразу робити, якщо банкноти і перевозити, і зберігати легше, ніж металеві гроші? Один папірець, а скільки дзвінкої монети замінює. Та й грабіжники до банкнот неохочі: в банках, і без паролю легко здогадаються, хто чесний купець, а хто розбишака з великої дороги. А від банку, що в центрі міста стоїть, до міського суду і ката - тільки дорогу перейти.

Учні записують в зошит.

Банк — спеціальний фінансовий заклад, який проводить різні грошові операції.
За поданою схемою з’ясовується сутність поняття «банк»:
Банк

Установа, що акумулює гро­шові кошти та інші нагрома­дження, надає кредити, здій­снює грошові розрахунки та операції з цін­ними папера­ми, валютою і золотом


Фінансово-кредитна установа, що забез­печує рух грошей і капіталів

Підприєм­ство, що купує і продає гроші як засіб пла­тежу

Фінансова установа, що акумулює тимчасово вільні кошти (внески), надає їх у тимчасове користування у формі кредитів (позичок), виступає посередником у. взаємних платежах і розрахунках між під­приємствами, устано­вами або окремими осо­бами, регулює грошовий обіг у країні.



Види банків (розповідь учнів за схемою на дошці).

Існують різні види банків. Для наочності розглянемо схему «Види банків».

Залежно від форм власності банки поділяються на державні, при­ватні, акціонерні, кооперативні, муніципальні, комунальні, змішані (державний капітал поєднується з іншими формами), міждержавні банки.

Залежно від функцій та характеру виконуваних операцій емісійні, комерційні, інвестиційні, ощадні, іпотечні, зовнішньоторговельні тощо.

Залежно від видів господарської діяльності — промислові, сіль­ськогосподарські, торговельні, зовнішньоторговельні.

Види банків


За формою власності За характером За видом

виконуваних функцій господарської

діяльності
Державні Емісійні Промислові

Приватні Комерційні Сільськогосп.

Акціонерні Інвестиційні Торговельні

Кооперативні Ощадні Зовнішньо торг.

Муніципальні Іпотечні

Комунальні Зовнішньо торг.

Змішані

Міждержавні


Оцінка зарубіжного досвіду банківського кредитування

Для більш повного розуміння сутності банківського кредитування доцільно з теоретичної точки зору проаналізувати банківські системи таких країн, як США, Німеччина та Японія.

В США існують чотири основні типи кредитно-депозитних установ: власне комерційні банки, позиково-ощадні асоціації, ощадні банки та кредитні союзи. Відмінності між цими установами полягають в основному в специфічних умовах використання різних видів депозитів при наданні позик та кредитів.

Найбільш вагому групу кредитно-депозитних установ США становлять комерційні банки. Головна особливість комерційних банків як кредитно-депозитних установ полягає у переважному використанні депозитів на ринку коротко- та середньострокових комерційних кредитів для розвитку бізнесу. Крім того, комерційні банки практикують надання споживчих позик (під наступні доходи) та кредитів під нерухомість (закладні кредити). До початку реформування законодавства про банківську систему на рубежі 1970-1980-х років банки США виступали монополістами в багатьох сегментах фінансового ринку. До цього часу існувало законодавче розмежування комерційних та інвестиційних банків. Так, першим було заборонено здійснювати інвестиції практично в усі папери, що випускались приватними емітентами, а також займатися андеррайтингом (гарантованим розміщенням нових випусків корпоративних акцій та облігацій). У свою чергу інвестиційні банки не мали права здійснювати депозитні операції та видавати кредити. Все це, безумовно, не сприяло розвитку ринкової конкуренції та диверсифікації банківських послуг. Тому цілком природно, що вже з другої половини 1970-х років, у ході реформування банківської системи США, функціональні відмінності між фінансово-кредитними установами та традиційне розмежування сфер їхньої діяльності почали поступово нівелюватися. У сучасних умовах практично всі депозитні й фінансові установи США мають можливість діяти в єдиному федеральному правовому полі як універсальні банки, за винятком деяких спеціально обумовлених випадків та з урахуванням обмежень, що встановлюються адміністраціями окремих штатів.

Серед фінансових систем держав сучасної Європи особливої уваги заслуговує фінансово-кредитна система Федеративної Республіки Німеччини (ФРН). За роки, що пройшли після Другої світової війни, банківська система Німеччини (при вагомій підтримці США та міжнародних фінансових організацій) змогла не тільки достойно конкурувати з банківською системою Великобританії, а й стати реальним європейським фінансовим лідером та однією з основних опор економічної системи Європейського Союзу. Банківська система сучасної Німеччини включає систему центрального банку та мережу комерційних банків. Крім того, в ній представлені правові установи, що здійснюють нагляд за діяльністю банків та виконанням діючого закону про кредитну систему.

Основне завдання центрального банку полягає в забезпеченні зовнішньої конвертованості та внутрішньої стабільності національної валюти. До найважливіших його завдань також належать: регулювання грошового обігу; емісія грошей; регулювання обсягу кредитування національної економіки; забезпечення виконання правил платіжного обороту в державі; забезпечення розрахунків з іноземними державами. Контрольні та наглядові функції в банківській сфері покладено на спеціальний орган, що діє під юрисдикцією Міністерства фінансів ФРН, - Федеральне відомство з нагляду за кредитними установами. Основним завданням цього відомства є: профілактика порушень фінансового законодавства; контроль видів та обсягів комерційної діяльності банків; нагляд за системою інформаційного забезпечення банків і фінансових установ; інформаційне обслуговування та контроль. Саме Федеральне відомство з нагляду за кредитним установами видає комерційним банкам ліцензії на право здійснення фінансово-кредитної діяльності на території Німеччини. У Німеччині функціонує близько 4000 комерційних банків, серед яких розрізняють універсальні та спеціалізовані. За існуючою класифікацією з точки зору правового статусу комерційні банки Німеччини поділяються на приватні, кооперативні та громадсько-правові.

Основу системи спеціалізованих комерційних банків Німеччини становлять близько 30 приватних іпотечних банків, що надають кредит під заставу земельних ділянок, та банків, які спеціалізуються на наданні комунальних позик. Основна сфера діяльності цієї системи кредитних установ – фінансування житлового будівництва та реконструкції житла.

Ще одним новим лідером післявоєнного фінансового світу стала банківська система Японії. Серед розвинутих держав Японія характеризується як країна, що володіє найбільшими валютними запасами і при цьому виступає досить обережним та ефективно діючим інвестором. Найбільші банки Японії посідають перші шість місць у рейтинговому списку провідних національних банків світу, а до списку 50-ти найбільших банків розвинутих держав входять близько 20-ти японських.

Для фінансової системи Японії характерна велика залежність кредитної діяльності банків від державної економічної та господарської політики. Японські банки здійснюють інвестиції за межі країни тільки під гарантії урядів у країнах зі стабільним законодавством та стійкою внутрішньоюполітичною ситуацією. Успішному становленню та розвитку сучасної фінансово-кредитної системи Японії дуже сприяло використання досвіду фінансової системи Німеччини: при розробці нового законодавства про фінансову та банківську діяльність Японія фактично скопіювала німецький господарський комплекс, відкоригувавши зміст окремих статей відповідно до особливостей своєї національної культури.

До останнього часу практично всі вклади в комерційні банки Японії були об’єктом державного гарантування їх повернення. Державне регулювання кредитної політики японських банків після Другої світової війни здійснювалось, як правило, в непрямій формі та обмежувалось рекомендаціями щодо кредитування тих чи інших галузей і підприємств. В окремих випадках держава прямо та активно впливала на банківську систему в інтересах розвитку національної промисловості.

Сучасна банківська система Японії має таку структуру:

I рівень: Банк Японії;

II рівень: урядові банки (Японський експортно-імпортний банк);

комерційні банки (міські, регіональні, іноземні банки);

банки довгострокового розвитку;

траст-банки.


Знайти спільні і відмінні риси.
Роль НБУ та його функції. Банківська система України.
Банківська система України
В Україні зі створенням Національного банку у вересні 1991 р. по­чався процес формування дворівневої структури банківської системи, представленої, з одного боку НБУ, а з іншого — мережею комерційних банків і банківських інститутів.

НБУ діє на засадах Закону України про Національний банк Укра­їни та інших законів. Він включає обласні управління та управління АР Крим. Вищим органом НБУ є Рада Національного банку. Усією поточною роботою керує Правління НБУ.

Рада НБУ розробляє основні засади грошово-кредитної політики та здійснює контроль за їх виконанням. Вона складається з 14 осіб, призначених на сім років. Сім членів Ради призначає Президент України, сім — Верховна Рада.

Правління НБУ через відповідні монетарні інструменти та інші засоби банківського регулювання забезпечує реалізацію грошово-кре­дитної політики.

Регіональні управління розташовані в усіх адміністративних регі­онах України. Вони стежать за роботою комерційних банків у своєму регіоні.

Для наочності розглянемо схему «Банківська система України».

Рада НБУ

Правління НБУ

Регіональні управління НБУ

Комерційні банки




І рівень

Центральний (Національний) банк



II рівень

Комерційні банки



  1. Здійснює єдину державну полі­тику у сфері грошового обігу та кредитування.

  2. Має монопольне право на випуск (емісію) грошей в обіг.

  3. Координує діяльність банків­ської системи в країні.

  4. Установлює курс національної грошової одиниці щодо валют інших країн.

  5. Зберігає резервні фонди грошо­вих знаків, коштовні метали й золотовалютні запаси.

  6. Надає кредити комерційним банкам.

  7. Регулює розміри банківських відсоткових ставок.

  1. Розміщують грошові вклади і кре­дити.

  2. Здійснюють грошові розрахунки за дорученням клієнта.

  3. Здійснюють випуск, купівлю, про­даж, зберігання платіжних доку­ментів і цінних паперів, а також операції з ними.

  4. Зберігають цінності клієнтів у сей­фах.

  5. Здійснюють трастові операції (повне фінансове обслуговування клієнта на його прохання).

  6. Здійснюють кредитування оренди виробничого обладнання (лізинг).

  7. Здійснюють ризиковане фінансу­вання (кредитування наукових про­ектів і нових видів продукції).



Найбільші світові банки
Заданими журналу "Тhе Banks", в 2001 році серед найбільших 25-ти банків - три американсь­ких на чолі з Citigroup. Великобританія представлена теж трьома банками, Франція, Китай, Нідер­ланди і Швейцарія - кожна по два банки. Загальна сума капіталів 25-ти найбільших банків світу складає $585,4 млрд. - 33,1 % від загальної суми капіталів кращих 1000 банків світу в порівнянні з 30,4% у рейтингу минулого року, що свідчить про збільшення ролі великих банків.

Детальнішу інформацію про 25 найбільших банків світу 2001 року подано в табл.


Таблиця. Найбільші банки світу 2001 року за загальною сумою активів



Назва банку

Країна

Загальна сума активів, млн. дол. США

1

Mizuho Financial Group

Японія

1 259,498

2

Citigroup

США

902,210

3

Deutsche Bank

Німеччина

874,706

4

JP Morgan Chase & Co

США

715,348

5

Bank of Tokyo-Mitsubishi

Японія

675,640

6

HSBC Holdings

Великобританія

673,614

7

Hypo Vereinsbank

Німеччина

666,707

8

UBS

Швейцарія

664,560

9

BNP Paribas

Франція

645,793

10

Bank of America Corp

США

642,191

Найбільшим по активах став Mizuho з активами в $1259,5 млрд., що на $350 млрд. більше ак­тивів Citigroup у $902,2 млрд. і Deutsche Bank - лідера минулого року - з активами в $874,7 млрд.. В міру продовження процесів злиття і поглинання, великі банки не тільки збільшуються в розмірах, вони починають домінувати у світовому банківському середовищі. Частка активів перших 25-ти банків у рейтингу цього року складає 38,7% від загальної суми активів кращих 1000, що значно перевищує показник 32,8% у рейтингу минулого року і середній показник за 1990-ті роки в 30%.

За результатами дослідження за 2002 рік, опублікованого в серпневому випуску журналу "The Banker" (Великобританія) за 2003 рік, у рейтингу 2000 найбільших банків світу за обсягом капіталу першого рівня, АКБ "Укрсоцбанк" зайняв 1547 місце, піднявшись більш ніж на 200 позицій у по­рівнянні з аналогічним рейтингом минулого року.

Крім "Укрсоцбанку", до рейтингу 2000 найбільших банків світу ввійшли ще два українських бан­ки - Перший український міжнародний банк і Приватбанк. При цьому АКБ "Укрсоцбанк" відрізняєть­ся найкращою серед вітчизняних банків динамікою просування за рейтингом: торік банк займав 1783-ю позицію.



Комерційні банки України

З початку 90-х років з переходом до ринкової економіки банки почали "плодитись" як гриби і в 1995 році їх кількість вже сягала 230 одиниць. Таке значне їх збільшення зумовлене низькими вимогами до внесків у статутний фонд. Тому на початку 90-х років майже кожне велике підприємство могло дозволити собі створення банку для власного розрахунково-касового обслуговування. Але з 1996 року НБУ збільшив вимоги до внесків у статутний фонд до 1 млн. євро, а з 2003 року - до 5 млн. євро.

Такі вимоги може виконати далеко не кожний банк, тому останнім часом відбувається процес злиття банків та поглинання менших банків більшими. А деякі банки і зовсім стають банкрутами ("Україна", "Слов'янський").

Загалом, банківська діяльність є досить прибутковою. Лише в 2000 р. банки понесли збитки в обсязі 29 млн. грн..

Українські банки, незважаючи на низький рівень рентабельності, отримують відносно високі доходи.

За даними газети "Діловий тиждень" від 11.03.03, представлені показники діяльності банків (див. табл.) вказують на незначну (за світовими мірками) результативність їхнього функціонування.



Таблиця.

Показники ефективності діяльності найбільших банків України на 01.01.2003



Банк

Персонал, тис. чол.

Чисті активи на одного робітника, тис. грн..

Капітал на одного робітника, тис. грн..

Дохід на одного робітника, тис. грн..

Чистий прибуток на одного робітника, тис. грн..

1

Аваль

11,6

514,6

52,9

97,6

0,4

2

Приватбанк

13,1

441,4

47,2

47,2

11,4

3

Промінвестбанк

11,5

444,9

72,0

72,0

6,8

4

Ощадбанк

36,5

120,4

6,6

6,6

-

5

Укрексімбанк

2,4

1 284,7

169,8

169,8

4,4

6

Укрсоцбанк

8,9

347,5

47,1

47,1

3,5

7

Укрсиббанк

2,0

965,9

129,3

129,3

4,0

8

Надра

1,7

906,6

129,8

129,8

7,3

9

Райффайзенбанк

0,2

8 500,0

1 261,6

1 261,6

47,7

З 157 банків, що функціонували, 11 працювали зі збитками, а чистий прибуток ще 14 фінансо­вих установ коливався в межах від 7 тис. до 99 тис. грн.. При цьому шість комерційних банків прак­тично не залучали внески фізичних осіб, 14 взагалі не працювали з цінними паперами, а подібні операції 13 банків коливалися в межах від 1 до 40 тис. грн..

Звертає увагу на себе той факт, що на трійку лідерів банківського рейтингу (Аваль, Приватбанк і Промінвестбанк) припадає майже третина всіх активів системи комерційних банків України, зо­бов'язань і кредитного портфеля, п'ята частина балансового капіталу. Вони акумулювали близько третини коштів суб'єктів господарської діяльності і фізичних осіб, вкладених у комерційні банки. Однак за ефективністю діяльності, що визначається за додатковими показниками, виходячи зі співвідношення чисельності персоналу й основних показників, а також у залежності від динаміки по активах і капіталу, лідери абсолютного рейтингу помітно уступають багатьом фінансовим уста­новам із групи найбільших банків.

Наведені дані свідчать про диспропорції в системі комерційних банків України, що є однією з головних причин низької результативності українських фінансових установ.

Існує лише 2 державні комерційні банки України: "Ощадбанк" та "Укрексімбанк". НБУ до комерційних банків не належить.

Разом зі зменшенням загальної кількості банків в Україні зменшується і кількість банків за участю національного капіталу. Частка банків за участю національного капіталу з 1994 до 2000 року зменшилася відповідно з 95 до 84%, а вже в 2001 та 2003 рр. цей показник почав збільшуватися і в 2002 році досяг 89%.

У 1991 році кількість комерційних банків в Україні була найменшою і становила 76 одиниць. У зв'язку з переходом до ринкової економіки та роздержавленням почали з'являтися інші комерційні банки, крім традиційного державного "Ощадбанку", який втратив довіру населення.

У 1995 році кількість комерційних банків в Україні була найбільшою і становила 230 одиниць.

Україні потрібно збільшувати не кількість банків, а якість обслуговування в них. Таку значну кількість банків, як в Україні, мають розвинуті країни світу, але при цьому вони мають велику кількість малих та великих підприємств та значні капіталообіги, які необхідно обслуговувати.


Виступ групи учнів-практиків.

Складання й аналіз карти банків центральної частини міста Павлограда.

Дослідницька частина проекту передбачала складання карти банків центральної частини міста. Ми з’ясували, що в центрі Павлограда розташовано 20 банків (ви можете їх бачити на поданій схемі). Аналіз того, що з’являється на екрані комп’ютера.

Також нами було проведене соціологічне опитування за такими питаннями:

Чи довіряєте ви банкам?

Послугами яких банків користуєтесь?

Аналіз діаграм на комп’ютері:

Нами було опитано 100 осіб. Всі вони переважно жителі центральної частини міста і можуть користуватися послугами будь-якого з названих банків. Але ситуація склалася таким чином: аналіз результатів соціологічного опитування.

Рольова гра «Створюємо власний банк»

Якщо банки ростуть так швидко, значить є сенс займатися банківською справою, бо вона приносить прибутки. Тому ми вирішили створити свій власний банк, назва якого «Ровесник банк». Клієнтами нашого банку може стати будь-хто, але переважно це будуть учні нашої і сусідніх шкіл. В банку буде надаватись широкий спектр послуг. Він буде акціонерним, бо для створення будь-якого підприємства необхідно мати стартовий капітал. Для того, щоб ви зацікавилися нашим проектом, ми створили невеличку рекламу нашого банку.

Представлення реклами.

А зараз ми пропонуємо вам проголосувати. На кожній парті є картки для голосування різного кольору, на яких написана їх вартість: 10, 100, 1000€. Якщо ви підтримуєте нашу пропозицію створити власний банк і хотіли б стати акціонером (співвласником) банку, ви піднімаєте картку 1000€, якщо вам у нас сподобалось і ви хотіли б стати клієнтом цього банку, ви голосуєте карткою 100€, а якщо наша інформація вас взагалі не зацікавила, ви голосуєте карткою 10€.

Проводиться голосування картками. Учасники голосування піднімають картку певного кольору, а помічники рахують кількість карток того чи іншого кольору.

Підбиваються підсумки.

Оголошуються результати голосування, і робиться висновок про доцільність відкриття банку в ЗОШ №1.


Заключне слово вчителя.

Підійшов до кінця наш урок.

Що нового ви дізналися про банки, банківську систему?

Чи сподобалась вам така форма проведення уроку? Чому?



Чи варто проводити подібні уроки?
Робота на уроці була досить продуктивною, настав час виставити оцінки. Група експертів готова оголосити свої висновки по уроку. (Виставляються оцінки за роботу на картках, за тестові завдання, за усні виступи. Вчитель корегує оцінки).
Домашнє завдання: вивчити конспект уроку, підготуватись до тестування.
Каталог: attachments -> article -> 2578
article -> Методичні рекомендації до самостійної роботи з дисципліни «історія україни» для студентів окр «Молодший спеціаліст»
article -> Основи теорії літератури
article -> До листа Міністерства освіти і науки України від 17. 08. 2016р. №1/9-437
article -> План роботи методичного об’єднання вчителів-предметників суспільно-гуманітарних наук на 2015/2016 навчальний рік
article -> План роботи методичного осередку вчителів-предметників природничо-математичних наук на 2015/2016 навчальний рік
article -> Рішення щодо оцінювання навчальних досягнень учнів курсів за вибором приймається навчальним закладом
article -> Получение патента на полезную модель
2578 -> Банки і банківська діяльність

Скачати 134.5 Kb.

Поділіться з Вашими друзьями:




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2022
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка