Уроки радості Архіпова Ірина Миколаївна, вчитель початкових класів

В 2005 році мені випала можливість зустрітися з великим педагогом Ш.О. Амонашвілі. Я була просто вражена і захоплена його великою любов’ю до школи, до дітей, до життя. Сьогодні в житті ми бачимо багато жорстокості, і його гуманні підходи до виховання дітей, його педагогічні прийоми вражають людинолюбством. Це якраз те, чого так не вистачає в сучасному суспільстві. Ця зустріч постійно живе в моїй пам’яті, освітлює мою роботу, допомагає йти вперед, вселяє віру в кожного мого учня.

Часто дорослі намагаються зробити дитину такою, якою вони хочуть, мріють її бачити, забуваючи про те, що « вишня ніколи не стане яблунею».

В час гуманістичного освітнього процесу головним стає розуміння того, що ми маємо справу з особистістю, яка в своєму роді єдина, рідкісна. І ми не маємо права забороняти їй бути схожою на себе, або примушувати копіювати когось іншого, тільки через те, що він, той інший, нам подобається.

Уроки в гуманно – особистісній педагогіці залишаються як найважливіші сходинки духовного, морального та пізнавального росту дітей. Однак вони різко змінюють свою структуру, спрямованість , принципи.

Принципи:

• 
  Продовження життя дитини на уроці.
  
• 
  Позитивне емоційне налаштування.
  
• 
  Встановлення ділових відносин з дітьми.
  
• 
  Сівробітництво.
  
• 
  Творчість.
  

• 
  Урок сонце.
  
• 
  Урок – учня.
  
• 
  Урок – життя.
  
• 
  Урок – зустріч.
  
• 
  Урок – радість.
  
• 
  Урок – творчість.
  
• 
  Урок доброти.
  
• 
  Урок – гра.
  

Народжується в моєму класі і наш, власний, збірник. Діти збирають різний матеріал( загадки, прислів’я, вірші і т.ін.). І в травні плануємо показати наш збірник всій школі.

Потрібно давати дитині можливість на уроці усвідомити свою соціальну значимість, духовну красу, благородство вчинків.

А залишають Урок діти з бажанням скоріше зустрітися з Уроком знову.

З перших днів навчання в школі, налаштовую дітей на початок уроку, на роботу на уроці.

1. 
   При відповіді учня помилок не буває, є лише загадки ( гіпотези), які підтверджуються ( повністю або частково), або не підтверджуються.
   
2. 
   Висловлювати гіпотези почесно.
   
3. 
   Твоя думка важлива, цікава вчителю і однокласникам.
   
4. 
   Зрозуміти правильність чи хибність твоїх висловлювань допоможуть однокласники.
   
5. 
   Ти знаєш! Ти талановитий! Ти творець!
   

Декілька слів хочеться сказати і про оцінку успіхів в навчанні.

Дитина прагне вчитися не лише тому, що вона дізнається щось нове, розвивається, а ще й тому, що найголовніший авторитет, а таким стає для нього вчитель, теж буде радіти його успіхам і засмутиться у випадку невдачі.

Доброзичлива посмішка, кивок головою, вираження захоплення, співрадості, співпереживання, оптимізму, засмучення, надії здивування- все це робить учнів добрішими, вселяє в них надію, примушує задуматись.

Іноді свою оцінку висловлюю учневі особисто, шепнувши на вухо.

В письмових роботах обводжу рамкою ті місця, які свідчать про покращення в знаннях і вміннях.Відкриваючи зошит, учень бачить картину своїх успіхів.

Колективній оцінці служать різні конкурси, реферати, письмові роботи, малюнки товаришів. У всіх є можливість висловити свою думку, довести її фактами, дати пораду.

З першого класу навчаю дітей різним способам самооцінки. Однією з форм є обговорення вголос своєї роботи. Учень, який бажає оцінити себе, виходить до дошки і, тримаючи в руках свою письмову роботу, аналізує її.

За 5 хвилин до останнього дзвінка підводяться підсумки шкільного дня.Діти обговорюють те, чого навчились, чим запам’ятались сьогоднішні уроки, про що вони розкажуть своїм батькам.

Девізом всіх моїх уроків, позакласних заходів є слова великого послідовника гуманної педагогіки В. Сухомлинського: « Діти повинн6і жити в світі краси, гри, казки, музики, малюнка, фантазії, творчості».

Батьки – мої перші союзники. Вони часто запрошуються на уроки, виставки робіт дітей, святкові ранки. Існує і телефонна гаряча лінія. Моя мета – згуртувати спільними ідеями, захопленнями дітей і батьків в єдиний колектив.

Вважаю ефективною формою звіту перед батьками урочисте вручення їм пакету «Ростішка», в якому обов’язкова характеристика особистості, яка розвивається, орієнтування – як реорганізувати виховне середовище і методи виховання, а найголовніше – роботи учнів ( контрольні, тестові, творчі, малюнки, аплікації та інше) , які готують самі діти. Батьки знайомляться зі змістом пакета і роблять висновки про успіхи своїх дітей. Ця форма звіту створює у батьків змістовне уявлення про життя і розвиток дитини в школі, про його просуванні вперед і пробіли в знаннях, про його можливості і здібності. Батьки зобов’язані турботливо зберігати пакети. У них зміцнюється віра в дитину, вони переймаються глибокою довірою до педагога.

Школа – це вчитель, не приміщення, не програма, а сама особистість педагога.

В чому ж полягає успішність учителя?

Ш.О. Амонашвілі дарує вчителеві три заповіді:

Перша заповідь – вірити в безмежність дитини. В дитину потрібно вірити, якою б вона не була сьогодні.

Друга заповідь - вірити в Божу іскру, вірити в свій педагогічний дар. Потрібно вірити в себе, що ти можеш навчити, не повіриш – і в тобі відкриються сили.

Третя заповідь – вірити в силу гуманної педагогіки. Дорога до цієї педагогіки не протоптана, кожний, хто ступає на цей шлях, сам повинен протоптати свою стежинку.

Важливо не оглядатися на широку дорогу, де все відомо і прописано( поурочні плани, програми, система виставлення оцінок), а йти і відпрацьовувати свої підходи в навчанні.

Я вважаю, що гуманно-особистісний підхід підвищує мотивацію навчання і зацікавленість дітей школою, формує умови творчої співпраці, актуалізує особистість дитини, виховує в дітях почуття власної гідності і поваги, дає відчуття свободи і найголовніше, приносить радість.