В. Ф. Живодьор ректор соіппо, доцент, заслужений учитель України


Industrial Training Systems – Professional development and training systems for the CNC professions



Сторінка12/13
Дата конвертації03.11.2017
Розмір3.42 Mb.
1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   13

Industrial Training Systems – Professional development and training systems for the CNC professions

User requirements also grow along with rapid technical development and innovative technologies. EMCO has been engaged in the production of high-performance training systems in the CNC turning and milling sector since the early 1980s as a separate business sector. This and the quality of the products and services offered with the modular concept of industrial-compatible CNC education have made EMCO the global market leader in the training sector. Training equipment from Austria has been set up in schools around the world. Our concept focuses on practical technical training and ongoing professional development in industry.


EMCO's training equipment, with regard to operation and function, takes industry as a model and comes with ingenious, exchangeable CNC controls. The Austrian-based company is the only enterprise in the world that offers this type of equipment. A total of approximately 19,000 units are currently in operation. Its know-how commitment reaches even further. In close collaboration with technical schools, universities and industrial users, EMCO trains technicians in countries with industry-based training and ongoing professional development. Educational specialists from Salzburg have provided consulting services to countries in Europe, North and South America, Southeast Asia and the Near and Far East. The initial steps were taken in Indonesia in the 1970s, followed by some 40 successful projects in a variety of countries ranging from Algeria, the Philippines to Vietnam. EMCO offers a full range of services in this sector, ranging from design and financing to installing and training staff. Thus, customers receive everything that will contribute to the long-term economic success of these educational projects from one and the same supplier. The commitment and innovations by EMCO in the field of technical training and ongoing professional development have been confirmed recently by the Worlddidac Quality Charter Organization. Approximately 10 % of the EMCO Group's sales are generated in the Industrial Training Systems division and the international project sector.
In-house and external training as well as advanced education in training shops and institutions around the world are being provided on EMCO machines, using EMCO's didactically optimized documentation. Lecturers and officials responsible for practical training have come

to appreciate the comprehensive know-how provided by the recognized manufacturer of lathes and machining centers. This is achieved by an in-depth knowledge of the requirements expected of skilled workers by a manufacturing company as well as the experience gained in the production of high-precision industrial equipment.


Training and advanced education facilities rely on EMCO's portfolio, custom-tailored to their needs, since the economical use of investment capital will allow them to provide state-of-the-art training. The concept of interchangeable controls, providing the user with high flexibility, is the key to success that has allowed EMCO machines to acquire an unchallenged reputation in the training sector. World Skills, held in the field of CNC technology and application using EMCO training systems, is just one of thousands of examples.
The advantage of the interchangeable controls – which are designed in close collaboration with Siemens, GE FANUC, Heidenhain and other manufacturers – make it possible to use the control manufacturer’s technologies on EMCO machines. By using a single training machine, the controls can easily be adapted within minutes by changing the control panel and using the respective manufacturer's software program. Control surfaces with a regional focus such as FAGOR, PAL and many others are also available.
The line of products for EMCO's state-of-the-art training system includes CNC turning and milling machines in the upper performance range for industrial use in sectors ranging from steel cutting to table-top machines for laboratory use, e.g. for electricians or mechantronic engineers. All machines are designed to allow extensive practical training. Thanks to ports to the attached or integrated industrial PC, all machines are networkable to create the best possible training situations. The trend is going towards industrial training machines on which precision parts can be produced for practical use as currently employed by school projects for affiliates.
The training package also includes training documentation, ideally divided into three stages. "TrainConcept“ is a comprehensive package designed to teach all of the basic CNC technology skills. Courseware is a multimedia program that offers extensive information on a didactical sound basis. The documentation focuses on cutting, quality assurance, information technologies, tools and many other topics. This electronic learning program can be used as Intra or internet solution just like stand-alone on the PC.
A complete set of training documentation for Adobe PDF-format or conventional overhead presentation is available for every control system, explaining the functions to trainees in a visual presentation showing graphically all functions of the CNC control. Instructors can use "Vision“ to explain all of the control functions, such as cycles, cutting radius compensation, tool measurements, G-function and many other training requirements.
Taking a specific project as an example, trainees are also in a position to actually program a complete production process. "WinTutorial“ allows trainees to generate a fully-operative single-cylinder 4-stroke engine, explaining each production stage step-by-step from the drawing to the finished piece. This practical experience is extremely motivating for trainees and gives instructors more insight into the trainees' ability to translate theory into practice.

МОВЛЕНЕВА КОМПЕТЕНТНІСТЬ

ЯК СКЛАДОВА КОМУНІКАТИВНОГО

ПРОЦЕСУ ДЕРЖАВНИХ СЛУЖБОВЦІВ

Л.М.Артюшкіна

проректор, кандидат педагогічних наук, доцент



О.М.Рудь

декан, кандидат філологічних наук, доцент

Сум ОІППО
Діяльність державного управлінця вимагає від нього не тільки професійної майстерності, а й широкої загальної освіти, оскільки вона пов`язана з інтенсивним усним і писемним спілкуванням, передбачає широку мовленнєву практику, потребує точного вираження понять і категорій у різних сферах державного управління.

Науково доведено, що існує прямий зв'язок між мовленнєвою компетенцією та стилем керівництва, який соціальні психологи та педагоги визначають як прояви в службовій поведінці керівника особливих якостей, зумовлених його типом нервової системи, рівнем оволодіння рідною мовою як засобом пізнання і способом специфічно людського спілкування.

Державний службовець під час виконання своїх безпосередніх обов`язків виступає в різних комунікативних ролях: веде ділове листування, складає законопроекти, проекти постанов, договори й угоди, спілкується з іншими державними службовцями та громадянами різного рівня культури. Недотримання та порушення державним службовцем мовних норм може стати причиною непорозуміння, викликати заперечну реакцію у співрозмовника і негативно позначитися на його подальшій кар`єрі [2, с. 3].

Оскільки мова і мовлення обслуговують усі види діяльності державного службовця, ми розрізняємо мовну і мовленнєву компетенції.

Мовна компетенція – це засвоєння, усвідомлення мовних норм, що склалися історично в фонетиці, лексиці, граматиці, орфоепії, семантиці, стилістиці та адекватне їх застосування в будь-якій людській діяльності в процесі використання певної мови. Мовна компетенція – це інтегративне явище, що охоплює цілу низку спеціальних здібностей, знань, умінь, навичок, стратегій і тактик мовної поведінки, установок для успішного здійснення мовленнєвої діяльності в конкретних умовах спілкування. Цей вид компетенції властивий високоосвіченій, культурній людині, сформованій особистості.

Мовленнєва компетенція − це вміння адекватно і доречно практично користуватися мовою в конкретних ситуаціях (висловлювати свої думки, бажання, наміри, прохання тощо), використовувати для цього як мовні, так і позамовні (міміка, жести, рухи) та інтонаційні засоби виразності мовлення.

Лексична компетенція − наявність певного запасу слів у межах професійного розвитку, здатність до адекватного використання лексем, доречне вживання образних виразів, приказок, прислів'їв, фразеологічних зворотів.

На жаль, в усному і писемному спілкуванні державних службовців спостерігається тенденція до надмірного й недоречного вживання іншомовних слів через недостатнє знання лексичного багатства рідної мови. Наприклад, замість зв`язки з громадськістю вживається паблік рілейшенз; управління підмінюється запозиченим з англійської мови словом менеджмент; перший компонент сталого сполучення слів запобіжні заходи замінюється словом превентивні. Критерієм відбору для вживання нових слів іншомовного походження має бути семантична і стилістична необхідність їх застосування. Так, наприклад, у фінансових документах, міжнародних угодах не варто уникати запозичених з інших мов слів банк, кредит, телефон, телеграма, бюджет, які увійшли до словника міжнаціонального спілкування, не мають українських відповідників та їх використання зумовлено загальною тенденцією до застосування інтернаціональних лексичних одиниць [2].

Фонетична компетенція – правильна вимова всіх звуків ділової мови, звукосполучень відповідно до орфоепічних норм, наголосів, добре розвинений фонематичний слух, що дозволяє диференціювати фонеми; володіння інтонаційними засобами виразності мовлення (темп, тембр, сила голосу, логічний наголос тощо).

Найпоширенішими помилками у мовленні державних службовців є недотримання орфоепічних норм, яке виявляється у відступі від правил чергування голосних і приголосних (шісти замість шести, вісьми замість восьми); правил звукових змін при збігові кількох приголосних. Це призводить до неправильної вимови й порушення милозвучності (евфонічності) української мови, до неприродного для неї нагромадження звукосполучень (наприклад, побуквена вимова слова інтелігентський, у якому відбувається спрощення у групі приголосних нтс, і слово вимовляється як [інтелігенський]; в разі необхідності, в зв`язку з відсутністю замість у разі необхідності, у зв`язку з відсутністю), у глухій вимові приголосних наприкінці слова і складу (мохти замість могти, нарот замість правильного народ), нерозрізненні звуків г і ґ, у вимові а на місці ненаголошеного о (директар замість директор, мажаритарна замість мажоритарна), у порушенні акцентуаційних норм (сорипрофе замість професори; йвалови замість ловий,ва йфахови замість вийховий, ринкофа замість рнадцятьнковий, чотири замість надцять, батьківщичотирна замість тьківщинаба, яіндустрі замість стрія,інду ментдоку замість нтдокуме; у займенниках, які вживаються без прийменників: гомо замість мого, гоцьо замість ;цього в інфінітивних формах двоскладових дієслів: стиве замість сти, вневести замість внести; у словах іншомовного походження на -метр, -ер: метркіло замість тр,кіломе фершо замість ршофе) тощо [2].

Граматична компетенція – неусвідомлене вживання граматичних форм рідної та іноземної мови згідно із законами і нормами граматики (рід, число, відмінок тощо), чуття граматичної форми, наявність корекційних навичок щодо правильності вживання граматичних форм.

Граматичні помилки у мовленні державних службовців пов`язані з ненормативним утворенням частин мови і їх форм у процесі змінювання (наприклад, утворення прикметників міліцейський замість правильного міліційний під впливом російського прикметника милицейский) і з невластивим для офіційно-ділового стилю використанням граматичних форм частин мови за наявності в мові паралельних варіантів висловлювання, що спричинює змістовну неточність, порушує логіку викладеного матеріалу. Наприклад, поєднання обох форм ступенів порівняння прикметників (більш точніше, найбільш видатніший); уживання форми давального відмінка однини іменників чоловічого роду із закінченнями -у(-ю), якщо іменники є назвами істот, осіб за фахом або за родом діяльності (повідомити начальнику замість повідомити начальникові); форми місцевого відмінка прикметників твердої групи чоловічого роду із закінченням –ім (високім) тощо.

Вплив російської мови на українське ділове мовлення в державному управлінні виявляється у змішуванні типів відмінювання або в запозиченні окремої форми, властивої російській мові. Так, наприклад, слово віче, яке є іменником мішаної групи другої відміни, використовується як невідмінюване за типом російського невідмінюваного слова вече іншомовного походження. В усному й писемному мовленні державних службовців трапляються помилки у процесі відмінювання складних числівників, які змінюються тільки у другій частині: шістдесяти, шістдесятьох, шістдесятьом тощо. Зросійщені форми шістидесяти, шістидесятьох, шістидесятьом суперечать морфологічній нормі української мови і є наслідком змішування форм відмінювання [2].

На підставі аналізу відомих досліджень у галузі психології і педагогіки, стану розв'язання проблеми на практиці, а також, виходячи з того, що мовленнєві уміння особистості формуються не тільки у предметній діяльності, а й у самому процесі життєдіяльності, самореалізації, А.Й.Капська виділяє два блоки мовленнєвих умінь, які по суті відображають їх спрямованість на певний вид професійної діяльності. А відтак кожен з блоків має свій обсяг і зміст мовленнєвих умінь. Саме вони забезпечують оптимальний варіант прояву комунікативності державного службовця [5, с.46].

Перший блок мовленнєвих умінь охоплює переважно ті, які забезпечують якісний характер мовлення; другий блок включає мовленнєві уміння, які посилюють ефективність комунікативного процесу взагалі і соціально-виховного впливу зокрема. Номенклатуру відокремлених двох блоків можна згрупувати так:


Перший блок:




Другий блок:

  • володіння технікою мовлення;

  • володіння логікою мовлення;

  • володіння інтонаційною варіативністю;

  • прогнозування комунікативної поведінки;

  • здійснення взаємодії;

  • здійснення емоційно-експериментального впливу;

  • володіння мовленнєвим етикетом.







  • формування цілі мовлення (всього комунікативного процесу);

  • ініціювання процесу мовлення;

  • вибір і реалізація видів мовлення;

  • адаптація комунікативних умінь до соціально-виховних умов і конкретного клієнта;

  • використання результатів аналізу мовлення і комунікативного процесу;

  • здійснення управління мовленнєвим процесом і його корекція.

Для здійснення характеристики і оцінки професійних комунікативних умінь на базі визначених двох блоків А.Й.Капською розроблено критерії професійних рівнів готовності до комунікативної дії.

Високий рівень – фахівець вільно володіє мовленнєвими уміннями, вміє прогнозувати результати комунікативного процесу, добирати адекватну цілям інтонацію; він має чітку установку на оволодіння різними видами мовлення і може уже на перших порах роботи реалізувати власні уміння не менше як у п'яти видах діяльності.

Середній рівень – фахівець на достатньому рівні володіє мовленнєвими уміннями в комунікативному процесі й адекватно до цілей застосовує їх. Проте не завжди може оперативно вибирати вид мовлення. Він уміє аналізувати якість мовлення, але не завжди вміє управляти комунікативним процесом і здійснювати корекцію окремих якостей мовлення. Водночас він проявляє інтерес до комунікативності, прагне удосконалювати цей процес, та не завжди знає, як це зробити; включається у різні види комунікативної діяльності, але лише за умови крайньої необхідності.

Низький рівень сформованості мовленнєвих умінь характеризується тим, що у фахівця недостатньо сформовані вміння. В комунікативний процес він включається лише за вимогами керівників соціально-виховної структури. Не проявляє інтересу до особливостей комунікативного процесу, його поліпшення за рахунок удосконалення власних мовленнєвих умінь. Проте охоче включається в комунікативний процес лише тоді, коли його зацікавлює конкретна проблема і коли бачить цікаві шляхи її вирішення.

Визначені показники рівнів дозволяють спеціалістові проаналізувати власні уміння, виявити "білі плями" у власному мовленні, а керівникам відповідних соціально-виховних інститутів − об'єктивно і критично оцінити одну із професійних якостей державного службовця і визначити чи навіть окреслити його функції в даній організаційній структурі [5, с. 47].

Культура мовлення – це поєднання мислення і мови, точність вираження думок, почуттів, ясність, зрозумілість смислових зв’язків і відношень одиниць мови в мовленні зв’язкам і відношенням предметів і явищ у реальній дійсності. Культурі ділового мовлення, як і культурі ділового спілкування, потрібно вчити на всіх етапах підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців.


Література:

  1. Бахрах Д.Н. Государственная служба: основные понятия, ее составляющие, содержание, принципы // Государство и право. – 1996. – № 12. – С.10.

  2. Козієвська О. І. Особливості формування культури мовлення у професійній діяльності державних службовців. - Дис. ... кандидата наук з державного управління. - К., 2003.

  3. Мельникова К.І., Рязанова С.Є. "Паблік Рілейшнз" як функція управління в органах державної влади // Актуальні проблеми державного управління: Науковий збірник, № 2. – Харків: УАДУ Харківський філіал, 1999. – С.40-46.

  4. Свірін М. Паблік Рілейшнз у місцевих органах влади: концептуальний аспект // Вісник УАДУ, 1998. – № 3. – С. 243-251.

  5. Технології соціально-педагогічної роботи. – Навч. посіб. /За заг. ред. проф. А.Й.Капської. – К., 2000. – 372 с.



МОЖЛИВОСТІ ВІРТУАЛЬНОЇ РЕАЛЬНОСТІ:

ПРОБЛЕМИ Й ПЕРСПЕКТИВИ

Л.О.Іваненко

викладач


Сумський ОІППО
Які перспективи чекають на віртуологію? Що стане предметом її розгляду? Які ще надзвичайні відкриття зробить людина? Щоб відповісти на ці питання необхідно досконально розуміти природу її становлення та розвитку.

Поява віртуальної реальності сприяє глибокому розумінню різних видів буття. Вона допомагає осмислити як світ суб’єктивний, світ думки, так і світ об’єктивний, видимий.

Якщо говорити про пізнання, то наш час характеризується проникненням терміну віртуальна реальність у різні технічні, гуманітарні та природничі науки. Враховуючи багатоаспектність віртуальної реальності можна виділити основні напрямки віртуалістики. З позиції сьогодення віртуалістику можна розглядати як напрямок у сфері філософії, що займається створенням теоретичного знання на межі антропоцентриної і космоцентричних перспектив, вирішуючи актуальну проблему їх відмінності, що пов'язана з включенням суб'єкта діяльності в сферу раціональності і створення теоретичного знання.

Віртуалістика змінює пізнавальні процеси. „Пізнання світу відбувається методом заміни „дійсного буття” абстрактним модельним буттям, інакше кажучи – віртуальним буттям”[1,190]. Метод математичного моделювання, який зводить дослідження явищ зовнішнього світу до математичних задач, посідає провідне місце серед інших методів дослідження, особливо завдяки наявності обчислювальної техніки. Він дозволяє проектувати нові технічні засоби, що працюють в оптимальних режимах, для розв’язання складних задач науки і техніки; передбачити нові явища. Створення математичних моделей об’єктів, явищ та процесів допомагає приймати рішення в різних умовах. У надзвичайних ситуаціях, коли може наступити катастрофа, математичне моделювання виступає як метод пізнання зовнішнього світу, а також прогнозування й управління. Він посідає провідне місце серед інших методів дослідження, особливо завдяки наявності обчислювальної техніки. Аналіз математичних моделей дозволяє проникнути в сутність досліджуваних явищ. Завдяки методу математичного моделювання можна проектувати нові технічні засоби, що працюють в оптимальних режимах, для розв’язання складних задач науки і техніки; передбачити нові явища. Тому досліджуючи математичні моделі, ми пізнаємо об’єктивну реальність.

Характеризуючи віртуальну реальність можна виділити її панорамність, тобто розгляд подій як окремої людини так і багатьох інших інтерпретацій. Панорамність містить в собі як вигадані особисті історії з життя, так і дійсні. Також не менш важливою її характеристикою є певна феноменальність. Віртуальна реальність – феномен стійкості деякої структури, вона може абсолютно не залежати від причин її породженості, може бути умовно об’єднаною в концептуальний об’єкт чи простір, але в дійсності не бути ні тим ні іншим. Вона може належати або до середовища дійсності, або до середовища аналізу.

Віртуальний аналіз відмінний від системного аналізу. Розглянемо віртуальну реальність, яка містить певну структуру, що не складається із елементів, а пов’язана досить складними зв’язками. То в цій віртуальній реальності перетинається суб’єктивний та об’єктивний її зміст. Її цілісність підтримується її актуальністю. Тому технологія аналізу створює моделі, та зв’язки між ними, а не систему категорій чи понять. Чому необхідно виділяти саме віртуальний аналіз, а не системний? Системний аналіз можна представити як деяку суб’єкт-об’єктну систему, що складається з елементів. Тут предмет та середовище аналізу чітко визначені. Але віртуальний аналіз використовує інші технології. В цьому випадку відбувається певна несистемність, так як віртуальна реальність може бути довільною. Вона може створюватись свідомо й несвідомо. Якщо вона створюється свідомо, та вона втрачає свою випадковість та невмотивованість. У випадку віртуального аналізу не важливі факти чи об’єктивний зміст. „Деякі вчені пов’язують з віртуальною реальністю модель реальності, що створюється комп’ютерними середовищами, яка створює ефект присутності людини в ній, дозволяє діяти з уявними об’єктами... Віртуальна реальність виступає як новітня технологія, а подібні явища, які відбуваються без технічного оснащення, трактуються як патологія. Неправильно було б думати, що смисл віртуальної реальності міститься в повторенні світу, навпаки, вона направлена на його подолання чи хоча б доповнення”[2,76]. Віртуальний розвиток пов’язаний з породжувальною діяльністю людини, що заклало новий етап в житті цивілізації. Однак все рівно розвиток не може не залежати від людини. Еволюція продовжується, але тепер разом з творчістю людини.

Моделювання глобального розвитку стало однією з найбільш актуальних проблем сьогодення. В наш час збільшуються можливості людини для використання комп’ютерних віртуальних технологій, з’являються технічні можливості поєднання їх з мережею Інтернет. З таким стрімким розвитком віртуальні технології все більше проникатимуть в різні сфери діяльності людини. Все це досить суттєво вплине на економічні, політичні відносини людства. Але всі ці зміни необхідно будувати на високих моральних принципах, Направляти не на загибель душі і тіла людини, а на її розвиток.
Література:


  1. Астафьева О. Н. Синергетический подход к исследованию социокультурных процессов: возможности и пределы: Монография. М.: Из-во МГИДА, 2002. – 295с.

  2. Джегутанов Б. К., Стрельченко В. И. , Балахонський В. В., Хон Г. Н. История и философия науки – СПб.: Питер, 2006. – 368с.



МОЖЛИВОСТІ ВЕБ-КОНФЕРЕНЦІЙ

ДЛЯ РОЗВИТКУ ІНФОРМАЦІЙНОГО СУСПІЛЬСТВА
В.А. Любчак

проректор Сумського ДУ,

кандидат математичних наук, доцент

А.Г. Півень

керівник ЦКТ СумДУ


Сучасний рівень розвитку глобальної комп’ютерної мережі Інтернет дозволяє розширити можливості спілкування між провідними фахівцями університетів без застосування спеціального коштовного обладнання. Сумський державний університет з 2005 року неодноразово проводив on-line відео-конференції з Інститутом менеджменту інформаційних систем (Латвія, Рига http://www.isma.lv).

Для проведення конференції були використані програми MSN Messenger та Skype. Швидкість підключення до Інтернет складала 256 КБіт/с, що є доступним в кожному університеті. З додаткового обладнання потрібна лише веб-камера, мікрофон та колонки.

Організаційно проведення наукової конференції виглядає наступним чином: один з університетів проводить наукову конференцію, комп’ютер з якого ведеться трансляція презентацій підключений до Інтернет, на ньому виконується з’єднання з віддаленим університетом за допомогою програми Skype, учасники з віддаленого університету можуть слухати та бачити те що відбувається на конференції, можуть поставити питання. Організатори планують час для виступу представників віддаленого університету, презентації виступів можливо надіслати заздалегідь, або, використовуючи можливості операційної системи Windows XP, керувати слайдами за допомогою доступу до віддаленого робочого столу.

При проведенні подібного заходу вчені вільно спілкуються між собою, задають питання, дискутують так якби вони знаходилися в одному приміщенні. Професор Інституту менеджменту інформаційних систем Равіль Мухамедієв відмітив, що досвід проведення відео-конференції був позитивним, а також відмітив зацікавленість латвійської сторони в подальшому розвитку контактів, розширенні кола спілкування, та проведенні у подальшому круглих столів за тематикою дистанційного навчання між Вузами Латвії та України, також зазначив можливість підключення до спілкування вчителів, які активно використовують комп’ютерні засоби навчання на уроках.

Голосові та відео-конференції також можливо ефективно використовувати для роботи міжнародних відділів університетів на інститутів. Живе спілкування дозволяє швидко вирішувати нагальні питання з мінімальними затратами. Остання версія програми Skype дозволяє спілкуватись одночасно до 5 контактам, використовувати зв’язок комп’ютер-комп’ютер та комп’ютер-телефон. Дана програма є безкоштовною, забезпечує чіткий голосовий зв'язок, тому може широко використовуватись для комунікаційних потреб учбових закладів.

Для розвитку можливостей віддаленого спілкування можливо також застосовувати програму вбудовану в операційну систему Windows – NetMeeting. Її додаткові можливості – це приєднання до конференцій які проводяться на спеціалізованому обладнанні, використання з’єднання з декількома учасниками, спільна робота на віртуальній дошці.

На даний час в Україні активно розвивається наукова мережа «Уран», яка з’єднує університети в єдину мережу швидкісного доступу. Використовуючи її потенціал проведення відео-конференцій буде поширюватись, що позитивно вплине на розвиток науки. Розвиток мереж та засобів віртуального спілкування зближує людей робить інформацію більш доступною, відкриває нові грані розвитку інформаційного суспільства.

ВИКОРИСТАННЯ ТЕХНОЛОГІЙ

«СПІН-ДОКТОР» В ДІЯЛЬНОСТІ

ЗОВНІШНЬОПОЛІТИЧНИХ

УСТАНОВ ТА ВІДОМСТВ
В.Ю.Руднєва

Київський національний університет

ім. Тараса Шевченка

Інститут міжнародних відносин


Кожна держава розгортає свою мережу зовнішньополітичної комунікації, яка забезпечує її національні інтереси. Провідну роль в цій системі, а саме у вирішенні питань, пов’язаних з управління інформаційними потоками, відіграють зовнішньополітичні установи. Саме вони збирають, аналізують, надають інформацію, а також упорядковують її таким чином, щоб захистити інтереси та імідж власної держави. Тому завдання зовнішньополітичних установ, а саме їх ПР-підрозділів, розробляти стратегію керування інформаційними потоками, використовуючи технології паблік рілейшнз.

Сучасне суспільство все менше піддається впливу засобів прямої агітації. Тож, в міжнародних відносинах необхідні нові технології впливу на цільову аудиторію. Тому зовнішньополітичні установи в своїй діяльності активно використовують таку психотехнологію як „спін-доктор”.

Слово “спін” в буквальному перекладі означає „обертання”, тобто, комунікативну маніпулятивну технологію, спрямовану на управління домінуючою тематикою масової свідомості, своєрідний менеджмент порядком денним соціальних комунікацій. [1]

В зовнішньополітичних установах технологію „спін-доктор” використовують спеціальні ПР-підрозділи. Спеціалісти цих підрозділів „лікують” події, повертають факти в свою користь і вирішують, за яким сценарієм розвиватиметься та або інша подія, яке освітлення вона отримає в газетах і на телебаченні.

Наприклад, в структурі Держдепартаменту є декілька бюро, офісів та інформаційних установ, в роботі яких може використовуватися технологія „спін-доктор”. Ці структурні одиниці пов’язані з збиранням та узагальненням необхідної для політичних рішень інформації, з представленням позиції американського уряду щодо подій у світи та окремих країнах, з інформуванням світової громадськості про основні пріоритети та напрямки зовнішньої політики, з проведенням іміджевих акцій зовнішньополітичного впливу в інформаційних потоках і забезпеченням зворотнього зв’язку.

Однією з найпотужніших установ, які підпорядковуються Держдепартаменту є Інформаційне агентство США (USIA).

Його основні завдання:


  • роз’яснення зовнішньої політики США для світової громадськості;

  • інформування про національні ідеї та цінності;

  • спрямований вплив на політичні рішення альянсів та окремих держав тощо. [2]

Його основні продукти:

  • аналітичні дослідження для найвищого ешелону влади з оперативних , стратегічних проблем та персоналій;

  • інформаційно-аналітичні доповіді про реакцію світової громадськості на актуальні міжнародні події;

  • повідомлення, які потребують оперативного регулювання Держдепартаменту;

  • тематичні огляди з детальним аналізом міжнародних проблем та прогностичними рекомендаціями тощо.

Головні інструменти здійснення управління інформаційними потоками:

  • служба „Washington File”;

  • “PROVienna”;

  • веб-портал в мережі Інтернет;

  • спеціальні електронні досьє;

  • електронні публікації;

  • телеконференції;

  • програми;

  • прес-центри тощо.

На місцях, тобто в інших країнах, головний інструмент Інформаційного агентства – Інформаційні центри. Це будівлі, які є власністю уряду США або взяті ним в оренду. Вони містять читальні, лекційні або кінозали і за необхідності перетворюються на дискусійні клуби або виставкові зали, приміщення для церемоніального вручення нагород переможцям якого-небудь конкурсу із „знання США”. Звісно, даний конкурс організується представниками Інформаційного центру.

Є також двонаціональні центри. Вони розміщуються переважно в країнах Латинської Америки, знаходяться під керівництвом ради, в який входять не тільки американці, а й громадяни даної країни. Таким чином, центром керує не одна, а дві держави, що підвищує ефективність його роботи. Це досягається за рахунок того, що представники даної країни мають в своєму розпорядженні більший об’єм інформації в певній сфері, яка викликає інтерес. Між тим центри офіційно належать уряду США.



Бюро зв’язків з громадськістю, виконує наступні функції:

- стратегічне та тактичне планування просунення цілей зовнішньої політики, які відноситься до приоритетних для Адміністрації;

- проведення брифінгів та зустрічей з ЗМІ;

- управління веб-сайтом Держдепартаменту, вдосконалення та доповнення веб-сторінки новою інформацією про американську зовнішню політику;

- відповідати на питання щодо актуальних проблем в зовнішній політиці;

- підготовка зустрічей та планування виступів;

- виготовлення та координація аудіовізуальних продуктів та послуг в США та за кордоном, які стосуються зовнішньої політики держави;

-підготовка досліджень в сфері роботи американських дипломатів та Держдепартаменту тощо.



Бюро міжнародних інформаційних програм:

  • готує американські повідомлення світу, протидіючи суперечливим та негативним точкам зору, забезпечуючи відкритий діалог і будуючи можливості для встановлення порозуміння при управлінні інформаційними каналами;

  • постачає якісну та важливу інформацію про американське суспільство на мовах, які користуються найбільшою популярністю;

  • готують статті для випусків новин та публікації в ЗМІ тощо.

Отже, Держдепартамент США має головну мету: захищати інтереси власної держави, піклуватися про її авторитет. Для здійснення поставленої мети використовується ціла низка інструментів, методів та способів. Але першочергово використовується для здійснення управління інформаційними потоками технологія „спін-доктор”, оскільки саме вона дозволяє скорегувати зміст повідомлення та спричинити бажаний ефект від використання даної інформації.

Література:

    1. Доценко Е.Л. Психология манипуляции. Феномены, механизмы, защита.- М.: Черо, Изд-во МГУ, 2000.

    2. Аналітика. Експертиза. Прогнозування.:Монографія/ Макаренко Є.А., Рижков М.М., Ожеван М.А. та інш.-К.:Наша культура та наука, 2003



ПРОБЛЕМА БЕЗПЕКИ ІНФОРМАЦІЇ

В УМОВАХ СТАНОВЛЕННЯ

ІНФОРМАЦІЙНОГО СУСПІЛЬСТВА
О. Снитнікова

студент


призер «Британської Ради» (Англія),

«Корпусу миру» (США), Сумського ДУ


науковий керівник М.В.Жук

доцент
Проблема безпеки інформації завжди хвилювала суспільство. Саме тому перші алгоритми шифрування інформації були розроблені ще у давні часи. Прикладом тому є алгоритм кодування/декодування Цезаря, що використовувався у Давньому Римі, але модифікації якого ще досі застосовуються для захисту інформаційних систем.

Але раніше питанню інформаційної безпеки приділяло увагу порівняно невелике коло людей. Це було важливо для правителів держав, воєначальників, революціонерів, але не для кожної окремої людини.

Сьогодні ситуація змінилася, бо світ стає все ближчим до становлення інформаційного суспільства. Інформаційне суспільство - це нова й більш досконала форма соціальної організації, у якій мережі, що базуються на високорозвинених інформаційних технологіях, рівноправний і вільний доступ до інформації, відповідне інформаційне наповнення (контент) у зручних форматах і ефективний зв'язок повинні допомагати всім людям повною мірою реалізувати свій потенціал, сприяти стійкому економічному й соціальному розвитку, підвищенню якості життя, скороченню рівня бідності й ліквідації голоду [1, C.3]. У деяких країнах світу більшість переваг інформаційного суспільства стала реальністю вже сьогодні. Насамперед, це країни Західної Європи, Сполучені Штати Америки, Японія, але цей перелік не є вичерпним.

Інформаційні технології роблять наше життя простішим і стають все поширенішими. Їх дуже багато навколо нас: на місцях навчання чи роботи, дома. Ноутбук та комунікатор є постійними супутниками успішної ділової людини. І сьогодні не треба витрачати купу зайвого часу на рутинні операції, які можуть бути автоматизовані; на пошук якого-небудь товару у магазинах міста, бо можна завітати до Веб-сайтів різних Інтернет-магазинів, та обрати і замовити товар там, і дуже часто при більшому виборі та за меншою ціною, ніж у звичайному магазині.

Комп’ютерні мережі: локальні, деякі з яких охоплюють своїм покриттям цілі міста, та глобальні, серед яких і всім вдома мережа Інтернет, надають велику кількість можливостей: це швидкий пошук потрібної інформації, дистанційне навчання у навчальних закладах, ознайомлення з новинами з усього світу, спілкування за допомогою електронної пошти та у режимі реального часу: так науковців сьогодні не здивуєш запрошенням взяти участь у відео-конференції з учасниками з різних міст, країн чи частин світу. Звісно, відео-конференції позбавлені всіх можливостей, що надає живе спілкування, але все рівно є дуже корисним впровадженням. Щодо людей, котрі займаються розробкою інформаційних систем та програмного забезпечення — вже налагоджені схеми, за яких значна частина програмістів може працювати віддалено, а координаційна робота щодо виконання проектів проводиться у певному адміністративному центрі організації, яка займається розробкою. І такі схеми використовуються і у інших галузях. Це надає можливість людині не змінювати місце проживання, працюючи у команді, тим самим робить її більш гнучкою щодо умов життя у сучасному суспільстві.

Як бачимо, комп’ютерні технології вирішують важливі проблеми людей, забезпечують їх інструментарієм, здатним автоматизувати розв’язання великої кількості задач, вирішують проблему комунікації, значно економлять час, сприяють командній роботі розробників і науковців та різноманітній проектній діяльності. Також дуже цінними є інтелектуальні системи підтримки прийняття рішень.

В той же час, інформаційні системи мають у собі приховану небезпеку. Для інформаційних баз завжди існує ймовірність несанкціонованого доступу сторонніх осіб к даним, що потенційно може нанести шкоду державі, особам чи організаціям, в тому числі використано у злочинних намірах.

Простий приклад: можна розшифрувати дані, що передані електронною поштою, підробити підпис тощо.

Безумовно, захисту потребує не тільки кореспонденція та інформаційні бази. Будь-яка важлива інформація має бути захищена від навмисного або випадкового втручання. Це стосується захисту інформаційних та програмних продуктів, що пов’язано з використанням програм, активізованих не шляхом покупки, а внаслідок незаконних дій.

Також це стосується авторизованого доступу людей до роботи у інформаційній системі. Так, зловмисник може отримати або вирахувати пароль особи, що має адміністративні права або ж є керівником певного підрозділу і, увійшовши у систему з його іменем і паролем, може отримати доступ до секретних даних, а у першому випадку — навіть знищити інформаційні бази і вивести з ладу систему.

Неможливо обійтися без захисту інформації у системах електронної комерції. Людина має бути впевнена, що гроші на його рахунку будуть у безпеці після здійснення покупки, тобто зловмисник не зможе отримати доступ до його грошей, використавши інформацію, введену у електронних формах.

Як бачимо, у зв’язку з поширенням використання інформаційних технологій у повсякденному житті, кожна людина все частіше стикається з необхідністю захисту інформації, і саме тому питання інформаційної безпеки стає таким важливим і актуальним.

Подібні питання організації безпеки інформації потрібно вирішувати комплексно. Так, проблема захисту електронної кореспонденції часто вирішується кодуванням вихідної інформації з використанням алгоритмів шифрування, передачі її по захищеному каналам зв’язку; а також використанням електронного підпису — щоб отримувач кореспонденції міг бути впевнений у тому, що отримав листа саме від особи, що вказаний як адресант.

Використовуються наступні шляхи захисту секретної інформації:

- відправник намагається приховати сам факт існування секретного повідомлення — для цього розробляються засоби і методи маскування його передачі;

- створюється технічно захищений канал передачі інформації. Цей канал повинен бути абсолютно надійним і недоступним для інших. При сучасному рівні розвитку науки й техніки створити абсолютно надійний, недоступний для третіх осіб канал зв'язку між окремими абонентами для кількаразової передачі більших обсягів інформації практично неможливо.

- і ще один варіант вирішення цього завдання - передавати інформацію по загальнодоступному каналу зв'язку, але перетворивши її в такий вид, що робить її доступною тільки адресатові. Розробкою методів перетворення (шифрування) інформації з метою її захисту від незаконних користувачів займається криптографія. Методи і способи такого перетворення інформації називаються шифрами [2, C.2].

Треба зазначити, що суспільство усвідомлює гостру необхідність вирішення проблем безпеки інформації. Тому кожна інформаційна система, як правило, передбачає і власну систему інформаційного захисту, бо алгоритми, що були використані у попередніх розробках, можуть створювати потенційні загрози зовнішнього втручання у новій системі. Це залежить від платформи розробки, від її інформаційної структури, схеми взаємодії пов’язаних частин системи тощо.

Підтвердженням важливості питання інформаційної безпеки є також збільшення годин та введення додаткових дисциплін, що стосуються захисту інформації, для студентів навчальних закладів, спеціальності яких пов’язані з інформаційними технологіями, програмуванням. В свою чергу, збільшення кваліфікованих спеціалістів у будь-якій сфері інформаційних технологій, завжди приводить до її швидкого і успішного розвитку.

На державному рівні питання захисту інформації в інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних системах регулюється Законом України „Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах”, міжнародними угодами, іншими нормативно-правовими актами. Так, вищезазначеним Законом України регламентоване наступне: „Для створення комплексної системи захисту інформації, яка є власністю держави, або інформації з обмеженим доступом, вимога щодо захисту якої встановлена законом, використовуються засоби захисту інформації, які мають сертифікат відповідності або позитивний експертний висновок за результатами державної експертизи у сфері технічного та/або криптографічного захисту інформації. Підтвердження відповідності та проведення державної експертизи цих засобів здійснюються в порядку, встановленому законодавством” (стаття 8).

Важливою у цьому Законі є стаття 11 , згідно з якою: „Особи, винні в порушенні законодавства про захист інформації в системах, несуть відповідальність згідно із законом”[3].

Таким чином, питання інформаційної безпеки є досить важливим на сьогоднішній день, і в подальшому в умовах інформаційного суспільства його актуальність не зменшиться. Це питання стає дедалі актуальнішим як для держави так і для кожного громадянина. Тому воно регулюється на законодавчому рівні як Законами України, так і міжнародними угодами. У вузах все більше приділяється уваги вивченню питань захисту інформації - що є безумовною необхідністю сьогодення та гарантією високого рівня захищеності систем у майбутньому.
Література:


  1. Вершинин М.С. Политические коммуникации в информационном обществе. —СПб.: Политическая мысль,2001.

  2. Прогонный Ю.А. Криптология. Дистанционный курс СумГУ.—http://dl.sumdu.edu.ua.

  3. Закон України „Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах”.— Відомості Верховної Ради (ВВР), 1994, N 31, ст.286.

  4. Герасименко В. А. Защита информации в автоматизированных системах обработки данных. М.: ЭнергоАтомИздат, 1994, в 2-х книгах, 575 с.



Порівняльний аналіз варіантів

проектІВ В СистемІ Project Expert
І.В. Бубнов

кандидат технічних наук, доцент

Сум ДУ
Project Expert - це комп'ютерна програмна система, призначена для створення і дослідження моделі підприємства та його оточення. Інструментарій системи дозволяє проводити аналіз альтернативних технічних рішень, зіставляти різні варіанти розвитку підприемства, оцінювати стійкість проектів до змін факторів внутрішнього та зовнішнього середовища. Розроблювачем Project Expert є компанія ТОВ «Про-Інвест Інформаційні Технології», яка спеціалізується на створенні аналітичних комп'ютерних програм для управління підприемствами.

Робота з системою Project Expert включає: створення нового проекту і введення вихідних даних проекту.

Для створення нового проекту в системі Project Expert служить команда Проект-Новый. Користувач вказує основні характеристики розроблювального проекту: назву, номер варіанта, дату початку, тривалість, а також розташування файлу проекту. Введення інформації про проект у системі Project Expert здійснюється за допомогою діалогових вікон, доступ до яких відкривається з вікна «Содержание». Інформація у вікні «Содержание» згрупована за 9 розділами: «Проект», «Компания», «Окружение» і т. п. Кожний розділ у свою чергу містить декілька тематичних модулів.

Розділ «Проект», модуль «Список продуктов». У даному модулі надається інформація про продукцію та послуги, випуск яких передбачений проектом: найменування, одиниці виміру та дата початку реалізації продукції. У закладці «Оборудование» описуються характеристики обладнання, яке перебуває на балансі підприємства на момент початку проекту: найменування, балансова вартість на момент придбання, термін амортизації і відсоток зносу на дату початку проекту.

Обробка введеної інформації про проект виконується за допомогою команди Результаты - Пересчет (F9). Результати моделювання діяльності підприємства відображаються у звітах, таблицях і графіках, які зібрані в розділі «Результаты». У модулі «Прибыли и убытки» розділу «Результаты» представлений звіт, який дозволяє простежити процес створення прибутку (збитків) підприємства в результаті реалізації проекту.

Набір різноманітних інструментів для дослідження ефективності розробленого проекту зібраний у розділі «Анализ проекта». Наприклад, інструментарій модуля «Анализ чувствительности» дозволяє визначити стійкість проекту стосовно коливань кон'юнктури ринку.

У лівій верхній частині діалогового вікна «Анализ чувствительности» вибираються показники, які будуть змінюватися. У правій верхній частині вікна вибирається той показник ефективності проекту, який піддається аналізу. Обробка введених даних здійснюється після натискання кнопки «Рассчитать».

Система Project Expert надає користувачам інструментарій порівняльного аналізу варіантів розробленого проекту. Організація такого виду аналізу здійснюєть­ся у відповідності з послідовністю: спочатку в системі Project Expert створюється файл з базовим варіантом проекту; цей проект позначається як варіант № 1; створений файл копіюється за допомогою команди Проект-Сохранить Как; скопійований проект позначається як варіант № 2; до даних другого варіанта проекту вносяться необхідні зміни, які відрізняють даний варіант від базового; після цього запускається програмний модуль «What-If»; у вікні програми «What-If» за допомогою команди Проект -Новый створюється новий файл, який буде містити інформацію про зіставлення варіантів проекту; за допомогою кнопки «Список проектов», розташованої на пане­лі «Содержание», відкривається діалогове вік­но, призначене для формування переліку порівнюваних варіантів; у діалоговому вікні, що відкрилося, задаються назви порівнюва­них варіантів і місця розташуван­ня їхніх файлів; діалогове вікно «Список проектов» закривається; введені дані обробляються за допомогою команди Результаты-Пересчет (F9); нарешті, проводиться порівняльний аналіз варіантів проекту за допомогою інструментарію, представленого в розділах «Результаты» і «Графики»; Project Expert пропонує на вибір користувача декілька критеріїв оцінки альтернатив; на основі проведеного аналізу приймається рішення про вибір найкращого варіанта проекту [1].

Крім цого, користувач системи може використовувати до 30 стандартних таблиць, які відображають стан і результати проекту, а також створю­вати власні аналітичні таблиці; за допомогою модуля «Анализ изменений» у системі ведеться моніторинг змін у проекті - відслідковується вплив змін вихідних да­них проекту на його результати; механізм «Формула» дозволяє створювати користувальницькі моделі, які відображають залежність збуту продукції та обсягів вироб­ництва від факторів зовнішнього та внутрішнього середовища підпри­ємства [2].

Підсумовуючи, можна відмітити що, система підтримує як процедури з розробки альтернатив, так і операції з їхнього зіставлення.

Project Expert не здійснює автоматичний вибір кращої альтерна­тиви, а пропонує на вибір користувача набір різних критеріїв оцінки альтернатив.

Система надає можливості створення та коректування користувальницьких моделей, забезпечує проведення аналізу альтернатив з ураху­ванням ризиків і невизначеностей.

Демонстраційна версія системи Project Expert використовуеться в Сумському державному університеті при вивченні курсу «Основи проектування систем информаційного забезпечення керування прідприємствами».
Література:


    1. Пушкар О.І., Гіковатий В.М., Євсєєв О.С. Системи підтримки прийняття рішень Навч.посібник – Х.: Вид-во «ІНЖЕК», 2006.- 304 с.

    2. Мінаєв Ю.М., Бочарников В.П., О.Ю., Філімонова О.Ю. Інформаційні системи в менеджменті: Навч. посібник - К.: Вид-во Європ. ун-ту, 2004.- 191 с.

    3. Твердохліб М.Г. Інформацийне забезпечення менеджменту: Навч. посібник – К.:КНЕУ,2002.-224 с.

    4. Сайт компанії «Эксперт Системс» з групи «Про-Инвест»: www.expert-systems.com



ІНТЕЛЕКТУАЛІЗАЦІЯ НАЦІЇ

В ПРОЦЕСІ ТЕХНОЛІЗАЦІЇ ОСВІТИ
І.О.Захарова,

зав. кафедрою к. пед. наук, доц. СОІППО,



І.В.Кожем’якина,

ст. викладач СОІППО


В період духовного відродження й розвитку української філософської культури як невід’ємної складової світової філософської культури величезної актуальності набуває долучення української філософської думки до розгляду найактуальніших проблем сучасності. До таких проблем відноситься питання про інтелектуалізацію нації, одне з гострих питань не лише суспільно-політичного дискурсу, але й філософії. Питання інтелектуалізації нації є важливими як для теоретичної й практичної філософії, так і політології, соціології, культурології та освіти.

Суспільна актуальність проблеми інтелектуального розвитку в різні періоди життя людини, починаючи з дошкільної освіти і завершуючи післядипломною освітою , суттєво зросла у зв’язку з перебудовою системи освіти в Україні, яка потребує відповідного психолого-педагогічного забезпечення.

Становлення інтелекту людини на сучасному етапі розвитку суспільства пов'язане з динамічними перетвореннями і змінами на початку нового століття, необхідністю встигати за цими перетвореннями й адекватно реагувати на них, зберігаючи і накопичуючи інтелектуально-творчий потенціал. Проблема інтелектуального розвитку молоді, накопичення сукупного інтелекту в наш час є проблемою зберігання елiти нацiї, суспільства, бiльше того, проблемою виживання людства. Не можна не зазначити, що ця проблема - нагальна для нашої країни і всього пострадянського простору, де сьогодні гостро актуальною є необхідність перетворення застарілих, ментальних моделей світу.

Українські вчені почали працювати над проблемою інтелектуалізації нації в 90-х роках минулого століття. Методологічні засади даного питання розглядались з різних аспектів такими вченими, як Л.Абалкін, О. Ю. Амосов, В.Геєць, М.С.Дороніна, О.Бутнік-Сіверський, Н.С.Маркова, О.М. Онищенко, В.П. Ситник, А. А. Чухно, П.М. Цибульов. Враховуючи, що цей процес багатогранний існує різноманітна кількість визначень інтелектуального капіталу.

Інтелектуальний капітал, як вважають ряд вчених характеризує знання, інтелектуальний потенціал організації та має такі складові: людський капітал, організаційний або структурний та споживчий. Інтелектуальний капітал – це знання, які можна перетворити на прибуток та оцінити.

Глибоким є дослідження сутності інтелектуального капіталу О. Бутнік-Сіверського, в роботі якого [4] « інтелектуальний капітал - це один із різновидів капіталу, який має відповідні ознаки капіталу і відтворює, одночасно, властиву лише йому (інтелектуальному капіталу) специфіку і особливості.

Теоретико-методологічні основи формування інтелектуального капіталу досліджувались в дисертаційній роботі Маркової Н.С., де «під інтелектуалізацією людського капіталу запропоновано розуміти процес поступового підвищення інтелектуального рівня людського капіталу на основі синтезу інформації, загальних і професійних знань, умінь і навичок окремого індивіда, що відбувається задля забезпечення відповідності сучасним умовам господарювання та отримання соціально-економічного ефекту. Результатом процесу інтелектуалізації праці виступають створення, формування і нагромадження людського та інтелектуального капіталу, які визначають ефективність будь-якої діяльності»,[13].

Питання структури інтелектуального капіталу є дискусійним і мало висвітленим в науковій літературі. Як зазначалось раніше, частіше виділяють людський, структурний та споживчий капітал.

Людський капітал визначається такими аспектами як освіта, кваліфікація, уміння, навички, здібності, моральні цінності, культура праці, ставлення до роботи та до клієнтів.

Інтелектуальний капітал виступає як результат синергітичної взаємодії всіх його складових. І якщо одна із складових відсутня, то в результаті про наявність інтелектуального капіталу вже не йде мова

Попит на знання зростає, оскільки у сучасному світі знання мають надзвичайно високий рейтинг серед інших видів ресурсів. 

З огляду на зростаючу роль освіти, росте усвідомлення, що власний добробут залежить від самих індивідів, від їх прагнення до знань. У той же час, попитом на ринку праці все більше користується високо спеціалізоване знання, яке вимагає тривалого і самовідданого навчання. До того ж, технології швидко змінюються і потребують постійного оновлення знань, перекваліфікації, вміння вчитися самостійно. Через це здобуття освіти стає хоча і вигідною, але дорогою інвестицією. Якщо освіта дійсно якісна, від цього виграють усі – і окремі громадяни, і суспільство в цілому. Отже, якість навчального процесу і доступність освіти залежать від наявності освітніх технологій масового використання та своєчасного оновлення інфраструктур. Фундамент для доступності освіти створюється за рахунок сучасної мережі потужних електронних засобів збереження і передачі інформації. Міжнародний досвід вчить нас, що призначені на освіту суспільні ресурси в першу чергу повинні вкладатися в розвиток інфраструктури.

Функція освіти щодо посилення спроможності до саморозвитку кожного індивіда робить освіту засобом оздоровлення суспільства. Становлення суспільства, що навчається, реалізується через інтеграцію освіти з найбільш важливими сферами діяльності – бізнесом, державним управлінням, громадськими організаціями. Свідченням такої інтеграції є перехід (у бізнесі, в уряді, в освітніх установах) до самонавчання як до інструменту власного розвитку

Якщо ми не хочемо, щоб Україна була успішною країною, ми маємо потурбуватися про стан державної системи освіти. Ми повинні усвідомити, що у новій економіці, в умовах принципового доступу знань і інформації конкуренція стає більш жорстокою. Невдачі на ринках праці і капіталу не мають вибачення. Отже, національна система освіти має давати шанс людині й усьому суспільству бути успішними у сучасному світі, який ставить перед нами все більш складні вимоги.

Освітня політика України буде вважатися успішною, якщо вона зможе реалізувати такі цілі.


  • Забезпечити базовий рівень технологічної грамотності населення, необхідний для підвищення добробуту кожної людини. За рахунок доступності сучасної освіти мешканці українських міст, селяни повинні мати можливість піднятися на рівень європейських стандартів життя.

  • Створити умови для того, щоб громадяни нашої країни з користю для себе вчилися протягом усього життя. Українська система освіти має всі можливості, щоб зайняти гідне місце серед світових лідерів. Рівень доходів після закінчення українських закладів вищої освіти має дорівнювати світовим стандартам

Оновлення змісту освіти у відповідності до викликів економіки знань не означає, що людині не потрібно, як раніше, вчитися писати, читати і рахувати. Це тільки означає, що крім традиційних базових вмінь – таких як письмо, читання, арифметика – для того, щоб продовжувати далі вчитися з користю для себе, потрібні ще додаткові вміння. Без них не можна бути успішним в сучасному, перенасиченому інформацією світі, який швидко і непе редбачувано змінюється.

Конкретні напрямки впровадження та оптимізації інтелектуального забезпечення нашої держави можна конкретизувати відповідним змістом. З одного боку, за рахунок структури вертикальної передачі інформації від покоління до покоління формуються історична пам’ять і національна свідомість, гордість і менталітет народу, базовий (ресурсний) рівень знань — національна освіта, культура, духовність, традиції, громадська думка, виховний ідеал, норми поведінки, ціннісні орієнтації та ін. З іншого боку, за рахунок горизонтальних форм передачі ,на рівні одного покоління чи особи, — інтелектуальний потенціал народу, наука і наукові школи, система інтелектуальних національних центрів, творчі та інноваційні організації. У вертикальному русі знань першорядна роль належить сім’ї, школі, культурі, релігії, традиціям, а в горизонтальному — національній науці, різним формам творчості та підвищенню кваліфікації, фаховій перепідготовці та адаптації до нових умов, соціальній активності людей. Кожен має свою “вертикаль” знань, досвіду, які є стартовою базою для творчості та досягнення певного рівня життєспроможності у суспільстві.


Література:

  1. Андрущенко В.П. Модернізація освіти: політика і практика // Педагогіка і психологія. – 2002. – № 3. – С. 12-15.

  2. Бутнік-Сіверський О.Б. Інтелектуальний капітал: теоретичний аспект // Інтелектуальний капітал – 2002, № 1.-С.16-27.

  3. Врублевський В.К.Інтелектуальний капітал і формування сучасної (модерної) української нації // Науковий вісник Академії муніципального управління.Вип 1.-2005.-С.48-55.

  4. Маркова Н. С. Теоретико-методичні основи формування й розвитку інтелектуального капіталу. Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук. Харків.-2005.-20 с


СЛЫШНЫ ЛИ ШАГИ

ВИРТУАЛЬНОГО КОМАНДОРА?
Я.В.Яненко

зам. директора РИФ “Континент-S”, здобувач


Первые предпосылки виртуального мира были созданы совсем недавно – в конце ХХ века, но уже сейчас мы можем наблюдать, как мир виртуальный становится все более притягательным (в особенности для “компьютерного” поколения), чем привычный реальный мир.

Придуманные, искусственно созданные конструкции приобретают все более растущий вес и значимость по сравнению с реальной действительностью. Виртуальность как одна из основополагающих составляющих современного мира проникает во все сферы общественной жизни [1].

Известный российский политолог Александр Неклесса в своем сборнике “Люди Воздуха, или Кто строит мир?” пишет о становлении эклектичного класса новой, трансграничной элиты – магистров свободных искусств, интеллектуалов, интеллигенции, т.е. людей, управляющих смыслами, целеполаганием общества, образами его будущего, кодексами поведения, информационно-финансовыми потоками, геоэкономическими композициями (а не, скажем, товарными или промышленными элементами практики). Речь идет о людях, связанных с нематериальным, “воздушным” производством, и строящих в этой подвижной среде свои виртуальные, но одновременно вполне материальные города и предприятия.

Виртуальные, с точки зрения совокупного объема материальных активов, однако более чем реальные, если измерять их весомость, скажем, по такой признанной шкале, как уровень рыночной капитализации. Именно на этом и базируется весь современный брендинг, когда оценивается большей частью виртуальная, “воздушная” составляющая предприятия (товара, бренда и т.п.).

В качестве примера может послужить любой из международных брендов-легенд, с их громадной стоимостью нематериальных активов, т.е. стоимостью именно виртуальной составляющей.

Так, в одной из современных книг по маркетингу приводится данные о “Coca-Cola”. При попытке купить данный бренд (цифра будет поистине астрономической, но речь не о том) осязаемые активы - здания, оборудование, сырье и прочее, – составят всего-то 4% от общей суммы, а вот 96% – это как раз стоимость бренда, и те сверхвыгоды, которые принесет владение данной торговой маркой [2].

Виртуальность, все более обретающая черты мифологии, активно подменяет собой реальный мир. В 2006 году в США вышла книга “101 самая влиятельная не существующая личность” Д. Салтера, А. Лазара и Д. Карлана, где рассказывается о самых влиятельных выдуманных людях.

“Предмет исследования – плод нашего воображения, существа, которые мы переносим из нашего разума в реальный мир, – заявил агентству Reuters один из авторов Джереми Салтер. – Эти герои не существуют в реальности, но они влияют на то, как мы ведем себя, как мы едим и говорим, они оказывают воздействие на экономику и политику и иногда меняют ход мировой истории”.

В списке присутствуют Король Артур и Санта-Клаус, Большой Брат и Барби, но, что показательно, возглавляет его Ковбой “Marlboro” – рекламный персонаж (“американский мачо”), который появился в 1950-х годах и помог резко увеличить продажи сигарет “Marlboro”.

Действительно, в создании виртуального мира далеко не последнюю роль играет реклама, и ныне все усилия маркетологов и рекламистов направлены на решение главной задачи – наделения материальных ценностей мотивационной значимостью. Все чаще и чаще материальный объект оказывается вторичен, важнее виртуальная (“мифологическая”) составляющая товара – то, как и каким мотивационным значением он наделен. Поэтому тот или иной товар в современном мире продается настолько успешно, насколько успешно он наделен мотивационной значимостью.

Так можно ли противостоять победной поступи виртуального мира?

Отчаиваться рано – роковые шаги Командора пока еще не слышны.

Дело в том, что ценности, которые несет с собою виртуальная реальность, не обладают сами по себе мотивационной значимостью. Иначе говоря, человек рождается не для того, чтобы купить и употребить в своей жизни какой-то отпущенный ему судьбой объем товаров и услуг – хоть виртуальных, хоть материальных (последнее относится к ценностям “общества потребления”) .

Люди рождаются и живут для достижения других, истинно человеческих целей, которые связаны с биологической сущностью человека и определяются его инстинктами и мотивами, а также социальной средой. Как от виртуальных, так и от материальных объектов подлинные цели человека зависят ровно настолько, насколько те способны помочь достижению этих целей.

“Компьютерное” поколение на самом деле ничем не отличается от поколения своих отцов и дедов – в стремлении к настоящим желаниям.

Сменятся материальные и “воздушные” ценности, в будущем компьютер и прочие блага виртуального мира наверняка будут вытеснены из жизни человека другими, более совершенными устройствами. Однако ничто не поколеблет стремление людей любить друг друга, рожать детей, делать карьеру, защищаться от внешних угроз, демонстрировать другим свою значимость, бороться за власть и свое положение в обществе.

Люди все так же будут стремиться к достижению целей, которые определяются не производителями и продавцами жизненных благ (материальных или виртуальных), а, прежде всего биологической природой человека.

Другой вопрос, что виртуальный мир невиданным доселе образом ускорил не только массовые коммуникации, но и темп человеческой жизни. В связи с этим господствующие позиции начинает занимать стремление получить максимум жизненных благ как можно быстрее и минимальными усилиями. Основным принципом жизни, особенно для молодежи, становится “тут и теперь” [3].

В этом и состоит подлинная опасность виртуального мира.
Литература:


    1. Гаджиев К. С. Масса. Миф. Государство. // Вопросы философии. – 2006. – №6. – С.13.

    2. Репьев А. П. Маркетинговое мышление, или Клиентомания. – М: "Эксмо", 2006. - С.288.

    3. Материалы круглого стола “Личность в контексте глобализации”. // Социология: теория, методы, маркетинг. – 2002. – №2. – С.67.



СТАН РЕПРОДУКТИВНОГО ЗДОРОВ’Я

НАСЕЛЕННЯ СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ТА ЙОГО ВПЛИВ НА ДЕМОГРАФІЧНІ ПОКАЗНИКИ
В.Г.Євтушенко

старший викладач СумДПУ

Згідно з рекомендаціями міжнародної конференції з питань народонаселення і розвитку (Каїр, 1994 р.) репродуктивне здоров’я визначається як стан повного фізичного, психічного та соціального добробуту, а не лише як відсутність захворювань репродуктивної системи. На Сумщині, як і в Україні, цей підхід поки що не знайшов широкого застосування, оскільки репродуктивне здоров’я населення навіть у розумінні захворюваності і розповсюдженості хвороб репродуктивної системи не відповідає міжнародним стандартам. До того ж протягом останнього десятиріччя здоров’я населення, зокрема репродуктивне, значно погіршилось.

В наслідок несприятливих умов життя більшості населення, обумовлених кризою, зростає захворюваність і смертність, підвищується інвалідність, що в свою чергу негативно впливає на загально економічну ситуацію, скорочуючи соціально-економічні передумови збереження і поліпшення здоров’я. Тож загальне і репродуктивне здоров’я населення Сумської області сьогодні є в край незадовільне.

Незадовільний стан репродуктивного здоров’я поряд із впливом на демографічні процеси соціально-економічних чинників, невирішеністю екологічних проблем, соціально-психологічним дискомфортом, породженим відсутністю віри у швидкі зміни на краще призвели до безпрецедентного зниження народжуваності. Сім’ї значно більшою мірою, ніж раніше, обмежують свій розмір; більшість шлюбних пар народжують одну дитину, або залишаються бездітними. Негативні тенденції у динаміці народжуваності швидко посилаються. Механізм зниження народжуваності в сучасних умовах полягає в тому, що задоволення потреби в дітях конкурує з низькою інших потреб.

Зменшення частки дітей у загальній кількості населення поряд із підвищенням частки осіб у віці старшому за працездатний значно ускладнюють сучасну демографічну ситуацію в області і зумовлюють наростаюче постаріння населення.

Сумська область має один із найвищих у світі рівнів сільського освоювання та розораності територій – 52,2% від загальної площі регіону. Проте невиправдане розорювання земель завдає природі величезної шкоди і еродують чорноземи. Від дії водної ерозії в середньому з одно га змивається до 15 т. родючого шару грунту. Ці цифри дають підставу зробити невтішний висновок – на Сумщині високими темпами знижується якість та родючість ґрунтів, катостафічно погіршується стан земельних ресурсів.

Отже на репродуктивне здоров’я жителів Сумської області в першу чергу, впливає стан навколишнього середовища і масштабність захворювань на астму, туберкульоз, алергію усіх видів є наглядним тому підтвердженням.

За оцінюючими міжнародними показниками рівень народжуваності в області низький, а смертності – високий. При цьому немає жодного району та міста з позитивними показниками природного приросту насленя. В сільскій місцевості природний спад складає 19,1% , в міській – 7,5% на тисячу жителів. Рівень смертності сільського населення в 1.7 рази вищий, ніж міського. Отже на Сумщині, як і в Україні, дії система надання медичної допомоги підліткам з проблем охорони репродуктивного здоров’я. Це перед усім центри планування сім’ї та центри статевого виховання підлітків на базі діючих жіночих, дитячих консультацій та кабінетів дитячої та підліткової генікології. Але при цьому спостерігається значна диспропорція в якості подання медичної допомоги дітям і підліткам у містах і селах: у селі ця допомога значно відстає.

Соціальна допомога підліткам надається спеціально створеними центрами соціальних служб для молоді, що підпорядковані Українському Державному центру соціальних служб для молоді. Обсяги їх фінансування також не задовольняють необхідних потреб.

Для ефективного здіснення заходів в Сумській області необхідно забезпечити: підготовку середніх медичних працівників, сімейних лікарів, педагогів, соціальних працівників з питань планування сім’ї, розвиток інформаційної роботи серед населення, особливо сільського. Мова йде про удосконалення служб планування сім’ї, розвиток служб реабілітації репродуктивної функції населення, розвиток служб виховання підлітків з питаннь здорового способу життя, зокрема репродуктивної поведінки.

Business Management Education in Ukraine
N. Ivanenko

Employee of publisher-editorial center

of the Sumy regional Teacher Training Institute
The Business Management Education in Ukraine (BMEU) was launched as a five year project for the period September 27, 2002 through September 26, 2007 with a US Agency for International Development (USAID). The Project was implemented by a consortium of American and Polish uni. versities led by the University of Minnesota and focused on enhancing the capacity of Ukrainian universities and business schools to contribute to the economic development of Ukraine. Emphasis was placed on establish. ing MBA, post.graduate programs and other business services with educational institu. tions located outside of Kyiv, the capital of Ukraine. Direct beneficiaries included 26 edu. cational institutions and two locally based support organizations, the Ukrainian Association for Management Development and Business Education (UAMDBE) and the Consortium for Enhancement of Ukrainian Management Education (CEUME). Tasks and activities proceeded on schedule and sur. passed expectations in terms of quantity, quality and measurable results. However, due to shifting of technical assistance priori. ties and despite progress and successes, USAID instructed BMEU management to end the project as of April 21, 2005 .

Prior to the launch of BMEU, a first phase of assistance was delivered within the framework of the "Ukraine Business Management Strengthening Activity", a three.year project also implemented by a team led by the University of Minnesota. This "Phase I" activ. ity worked with the faculty and administrators of over 40 Ukrainian business schools and uni. versities to develop their capacity to design and deliver effective undergraduate degree programs and specialized non.degree pro. grams for business people. Over 1,000 faculty members were intensively trained in Western teaching methodologies. Over 100 administra. tors were trained in governing business man. agement programs and business schools. Trained faculty members now teach over 300,000 students using changed curriculum, more than 800 new courses, and while using over 340 new case studies they developed.

The BMEU follow.on project – or "Phase II" – continued needed support to undergraduate programs but shifted the primary focus of assistance to the level of MBA, Post.Diploma Study programs (PDS) and executive train. ing. Phase II enabled institutions to provide high quality education, specialized trainings, targeted research, and consulting needed by the SME sector. Using study tours, weekend workshops, weeklong "Summer Institutes" and internship opportunities, the Project con. tinued to educate faculty in core knowledge of business disciplines while training innova. tive teaching methodologies and research and consulting skills. The Project worked with leaders of Ukrainian universities and business schools to institutionalize programs that pre. pare the future workforce, train current lead. ers of business, and perform research and consulting needed by SME. Phase II also increased access to teaching resources and enhanced the capacity of Ukrainian faculty to create high quality Ukrainian textbooks and other teaching materials. BMEU worked with and through two local organizations: CEUME, a registered international NGO with a network of offices in Kyiv, Dnipropetrovsk, Donetsk, Kharkiv, Lviv, Odessa; and UAMDBE, an association of over 50 Ukrainian educational institutions offering business and management educa. tion. UAMDBE received support in develop. ing its organizational capacity and creating an accreditation system needed to guide Ukrainian business management programs to internationally recognized levels of quality.

BMEU activities achieved short and mid. term results while establishing the founda. tion required for long term institutional devel. opment of Ukrainian management education and the increased application of modern man. agement skills in Ukrainian businesses. Main results can be segregated into two major cat. egories: 1) Contribution to improving the sys. tem of management education in Ukraine and 2) Contribution to the growth of SME sector and enhanced management of enterprises. 1) Contribution to improving the system of business management education in Ukraine Institutional leaders and faculty demonstrat. ed a paradigm shift through curriculum reform, application of new teaching method. ologies, introduction of many new courses and teaching materials, administrative initia. tives and a spirit of cooperation between insti. tutions and with businesses. Administrators now support their faculty members' efforts to improve programs and possess a basic under. standing of the goals and key components of general business education and specifically MBA and business services.

Faculty mem. bers recognize the need to continually increase business knowledge and skills in teaching, research and consulting. They are applying learned knowledge and skills to enable students and business people to launch new enterprises or contribute to suc. cess of existing businesses. Over 260 BMEU events (seminars, national conferences, round table discussions, Summer Institutes, weekend workshops, internships, distance. learning trainings, etc.) delivered information and training to over 4,600 participants com. prised of administrators, faculty members, and NGO representatives. Strategic and Action Plans were prepared by all 26 partici. pating institutions. A series of workshops and on.site consulting enhanced the plans that will continue to guide enhancement of existing programs and launching of new ones.

Three (3) new MBA programs were already launched by participating institutions outside of Kyiv, with one (1) more planned for early 2006. Two (2) additional MBA programs were initiated by two partner institutions in Kyiv. Four (4) new Post Diploma Study (PDS) certificate programs offering special. ized business training were launched in BMEU partner institutions. Over 20 under. graduate business management education programs participating in BMEU provided evidence of progress in terms of structure and quality of delivery, introduction of new stu. dent services, and improved relations with businesses.

Progress was made toward creating a "criti. cal mass" of well.trained faculty needed in each region to launch MBA programs through the "Leaders of the Future in MBA Program." Eighty seven (87) leading Ukrainian faculty members selected through a competitive process gained key knowledge and teaching skills through participation in a curriculum consisting of week.long insti. tutes, weekend workshops, e.learning, internships, and research programs. Due to early closure of the project, however, these "Leaders" are left without the opportunity to complete the curriculum needed to qualify them to contribute to new MBA and PDS pro. grams launched in the region.

Significant progress was also made in creat. ing a "critical mass" of well.trained under. graduate faculty working within the 26 par. ticipating institutions as groups of 10 to 15 from each institution participated in a series

of knowledge and teaching workshops and institutes. They have, however, only com. pleted half of the planned curricula.

In March 2004, UAMDBE adopted a set of national business management education standards and outlined accreditation process.

The focus of the series of UAMDBE/CEUME conferences remained "Management Education in Ukraine" but topics, presenters, and participants introduced international per; spectives. As Ukraine is moving toward Europe as a participant of the Bologna Declaration, discussions highlighted the importance of adapting Ukraine's educational system, curriculum and teaching methods and the related challenges to making the transi; tion successfully.

During October and November 2002, seven roundtable discussions conducted through; out Ukraine hosted over 150 leaders of educa; tion, business, international programs and national educational associations. These led to the 4th Annual "Building Business Management Education in Ukraine" confer; ence conducted on December 5–7, 2002 in Kyiv. Key note speaker was Mr. Yuri Yekhanurov, then a member of the Verkhovna Rada of Ukraine and President of the Union of Small, Medium and Privatized Enterprises of Ukraine, and now Prime Minister of Ukraine.


Literature:

  1. Business Management Education in Ukraine 2002–2005Achieving Results on the Road to Sustainable Development

  2. USAID Regional Mission for Ukraine, Belarus and Moldova Prepared by: Center for Nations in Transition Hubert H. Humphrey Institute of Public Affairs University of Minnesota



Каталог: documents
documents -> Число. Натуральні числа. Римська система числення
documents -> Інформатіо-Консорціум
documents -> Стилі оформлення бібліографічних посилань для міжнародних публікацій ч. I
documents -> Стилі оформлення бібліографічних посилань для міжнародних публікацій Ч. II оксана Кордюкова, Наукова бібліотека Наукма
documents -> Програма для вищих медичних (фармацевтичних) навчальних закладів
documents -> І. Тазове передлежання плода. Вивчення наказу моз україни №899 від 27. 12. 2006 р. «Тазове передлежання плода»
documents -> Нетрадиційні методи оздоровлення
documents -> Маневицький професійний ліцей (№2 10. 2012)
documents -> Рівненський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти Кабінет навчальної роботи орієнтована тематика курсових робіт слухачів курсів підвищення кваліфікації педагогічних працівників. Вимоги до змісту та оформлення курсових робіт рівне
documents -> Issn 2078-1628 Міністерство освіти І науки України Східноєвропейський університет економіки І менеджменту Вісник


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   13




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2020
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка