Валеологія з методикою викладання: конспект лекцій до друку Декан (підпис, дата) Зав кафедри


Тема 16. Дихання як спосіб оздоровлення



Сторінка9/19
Дата конвертації09.11.2017
Розмір4.96 Mb.
1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   ...   19
Тема 16. Дихання як спосіб оздоровлення

1. Регуляція дихання.



  1. Дихання як спосіб оздоровлення.

  2. Дихальна гімнастика за К. П. Бутейко.

  3. Оздоровча дихальна гімнастика за М. Г. Триняком.

6. Дозована лікувальна ходьба.

1. Регуляція дихання

Кожна тканина у стані відносного спокою споживає різну кількість кисню. Наприклад, кожну хвилину одному кг печінки необхідно 27 мл кисню, підшлункової залози — 40 мл, селезінки — 50 мл, а якщо надходить менше цієї кількості, виникає стан гіпоксії (від hypo— знизу, oxygenium — кисень). За таких умов клітини не одер­жують достатньо енергії для виконання своїх функцій, що проявляється порушенням стану всього організму. Найбільш суттєві зміни спостерігаються при гіпоксії нервової системи, тому що виникає розлад нейрогумо­ральної регуляції роботи всіх систем. Перше, що вини­кає — це втрата свідомості через гальмування нервових процесів у корі великих півкуль, яка найбільше залежить від споживання кисню.



Максимальне споживання кисню (МСК) є показни­ком аеробної продуктивності роботи організму. Аеробна продуктивність — це здатність людини виконувати дуже важку роботу, забезпечуючи свої енергетичні витрати споживанням кисню безпосередньо під час навантажен­ня. Величина МСК залежить від функціональних мож­ливостей дихальної, серцево-судинної систем і крові. У спортсменів під час змагань МСК мусить забезпечува­тись на рівні 6-6,5 л/хв, що потребує легеневої вентиляції на рівні 150 л/хв, кисневої ємності — 22-25 мл кисню на 100 мл крові, хвилинного об'єму крові — 33-35 л.

Частота й глибина дихання залежать від потреб організму й регулюються нервовими та гуморальними механізмами.

Основна частина дихального центру знаходиться у довгастому мозку, але в інших частинах мозку також є структури, які впливають на дихання.

Під час вдиху альвеоли легень розширюються, що зу­мовлює розтягування рецепторів, які знаходяться в їхніх стінках. Імпульси від рецепторів надходять до довгасто­го мозку, що гальмує вдих і викликає видих. Таким чи­ном, дихальний центр забезпечує почергово вдих та видих, а пошкодження клітин центру зумовлює при­пинення дихання. На стані центру позначаються сигна­ли, які надходять з інших нервових центрів. Так, подраз­нення слизової оболонки трахеї та бронхів, особливо в ділянці біфуркації, викликає рефлекс кашлю.

Кора великих півкуль забезпечує можливість довіль­ної зміни роботи дихальної системи. Зв'язок між корою та дихальним центром підтверджується створенням умовних рефлексів на основі дихання, а також його зміною під впливом гіпнозу, під час емоцій.

Особливу роль серед гуморальних речовин, які впли­вають на дихання, відіграє вуглекислий газ. Ця речови­на подразнює клітини дихального центру, змушує їх надсилати більше імпульсів до дихальних м'язів, тому дихання частішає та стає більш глибоким, легенева вен­тиляція зростає. Крім вуглекислого газу, збуджуються хеморецептори судин через накопичення в крові органі­чних кислот, переважно молочної. Ці кислі речовини стимулюють дихання доти, доки їхня концентрація зни­зиться до нормальних значень.

2. Дихання як спосіб оздоровлення

Правильне дихання є засобом оздоровлення та проф­ілактики багатьох захворювань. Рівень здоров'я, який визначається за максимальним споживанням кисню, безпосередньо залежить від життєвої ємності легень. Найкращий шлях збільшити ємність легень — викону­вати аеробні фізичні вправи, тому у марафонців ЖЄЛ досягає 4,5-5,5 л, у плавців — 5,5-7 л. Інший шлях більшого розвитку легень — виконання спеціальних дихальних вправ.

Усі сучасні рекомендації щодо правильного дихання грунтуються на правилах йоги. У книзі Патандталі "Йога-сутра" практику дихання наведено у розділі "Пранаяма". Термін "прана" визначає життєву енергію, яка існує в оточуючому людину світі, а "яма" визначає здатність до управління. Таким чином, "пранаяма" — це процес регуляції життєвої енергії через управління диханням. Займаючись вправами дихання, йоги уявля­ють собі енергію прани у вигляді срібних або золотих течій, які надходять до організму та звільняють його від усіх непотрібних речовин, що сприяє фізичному та пси­хічному розвитку людини.



Найкориснішим вважається повне дихання, яке об'єднує три типи дихання — нижнє, середнє та верхнє.

Нижнє або діафрагмальне дихання пов'язано з опус­канням діафрагми, втягуванням із роздуванням черева. При видиху живіт утягується, м'язи черевного преса ско­рочуються й тиснуть на органи черевної порожнини й діафрагму. Цей тип забезпечує наповнення повітрям нижніх частин легень і масаж внутрішніх органів.

Середнє або реберне дихання відбувається шляхом скорочення міжреберних м'язів, які змінюють положен­ня ребер та об'єм грудної порожнини. При видиху ребра опускаються, черево втягується.

Верхнє або ключичне дихання здійснюється за раху­нок підняття ключиць і наповнення повітрям верхніх ча­стин легень. Живіт і ребра залишаються нерухомими, при видиху поступово опускається грудина, потім плечі.

При повному диханні перед вдихом виконується по­вний видих із напруженням черевного преса. Потім по­чергово здійснюються елементи нижнього, середнього та верхнього дихання, а видих відбувається у зворотному порядку. Оздоровчий ефект пов'язаний зі збільшенням об'єму легень, виведенням з організму непотрібних речо­вин, масажем діафрагмою органів черевної порожнини, поліпшенням стану серцево-судинної та травної систем.



Велике значення у цих вправах надається ритмічно­му диханню, коли вдих, видих і затримка дихання ви­конуються з певними інтервалами, які визначаються за частотою пульсу або кроків. Найчастіше дотримуються таких пропорцій:

2-1-2-1 1-1-1-1 1-2 - 1- 2 1- 2 -1-2

4-2-4-2 4-4-4-4 4-8- 4-8 4-8 - 4-8

8- 4-8 -4 6-6-6-6 6-12-6-12 6-12-6-12



У системі пранаями розроблено різні варіанти ритмі­чного поєднання вдиху та видиху. Так, швидкий вдих і повільний видих діє заспокійливо, а повільний вдих і швидкий видих — збуджує. Затримка дихан­ня на вдиху сприяє підвищенню артеріального тиску, а затримка дихання на видиху — його зниженню, тому зас­воювати прийоми дихальної гімнастики йогів слід під наглядом фахівця.

Популярне серед йогів дихання однією ніздрею — наді садхана сприяє поліпшенню енергетичного об­міну та самопочуття.
3. Парадоксальна дихальна гімнастика за О. М. Стрельніковою

Полягає в тому, що вдих виконують не при розши­ренні грудної клітини, а при її стисненні, тому при вди­ху повітря надходить у нижню частину легень, тобто здійснюється абдомінальний тип дихання. Для виконан­ня такого вдиху потрібно додаткове підсилення діафраг­ми. Таке дихання сприяє розширенню функціональних можливостей організму, збільшенню життєвої ємності легень, кращому засвоєнню організмом кисню. Вдих має бути коротким, активним, із стисненням крил носа, але глибоким. Видих здійснюється без зусиль, пасивно. Вправи виконуються при частоті пульсу до 100 ударів за хвилину, у темпі, який відповідає руху зі швид­кістю 80 кроків за хвилину. Оздоровлююча гімнастика використовується під час лікування бронхіальної астми, бронхітів, але нею не можна займатись при глаукомі, міопатії, гіпертонії.

4. Парадоксальна дихальна гімнастика за К. П. Бутейком

Грунтується на вольовій ліквідації глибокого дихан­ня. На думку автора, глибоке дихання є джерелом бага­тьох захворювань, тому що клітини організму недостат­ньо забезпечуються киснем через суттєве зменшення у тканинах вуглекислого газу.



У здорових людей дихання під час сну стає повільним, поверхневим, а у хворих — прискореним, глибоким. На думку К. П. Бутейка, бронхіальна астма, емфізема легень, гіпертонія, стенокардія, хронічний нефрит виникають при надмірному диханні внаслідок вимивання із тканин необхідного для них вуглекислого газу.

Нормальне дихання здорової людини — це повільний неглибокий вдих (2-3 с), повільний видих (3-4 с), потім пауза (3-4 с). Астматики та гіпертоніки дихають без пауз, глибокий вдих змінюється на швидкий видих, що зумов­лює втрату вуглекислого газу в організмі. Іншими причинами втрати вуглекислого газу є нега­тивні емоції, гіподинамія, звичка до вживання кофе, паління, м'ясна та жирна їжа.

За К. П. Бутейком, кількість кисню у тканинах не зале­жить від його вмісту в навколишньому середовищі, але без­посередньо пов'язана з рівнем вуглекислого газу. Тому підвищити вміст кисню в тканинах можливо через збільшення рівня вуглекислого газу в крові. Якщо люди­на завдяки затримці дихання навчиться підтримувати в альвеолярному повітрі вміст вуглекислого газу на рівні 6,5%, вона зможе вилікуватись від багатьох хвороб.



Збереженню вуглекислого газу сприяють фізичні вправи, спокійний сон, медитація, голодування, рослин­на їжа.

При затримці дихання потрібно затискувати ніс і слідкувати за тим, аби вдих після затримки був негли­боким. Тривалість перших затримок — 10 с, потім у про­цесі тренування вони подовжуються до 180-240 с. Зат­римка дихання проводиться на вдиху та видиху, із на­ступним ритмом: 10 кроків — вдих, 20 кроків — затрим­ка, 20 кроків — видих, 10 кроків — затримка. Час вико­нання вправи 15-20 хв.

Дихальна гімнастика зміцнюєє здоров'я через зба­гачення тканин вуглекислим газом.

Варто зазначити, що багато вчених критично став­ляться до парадоксальної дихальної гімнастики.

Таким чином, повне дихання йогів збагачує організм киснем і підвищує його максимальне споживання, що оздоровлює людину. Парадоксальне дихання, розробле­не О. М. Стрельніковою та К. П. Бутейком, спрямоване про­ти глибокого дихання, їхні погляди на фізіологію дихан­ня суперечать традиційним уявленням, що організм для кращого стану мусить мати більше кисню. Гімнастика за О. М. Стрельніковою робить акцент на вдиху, а за К .П. Бутейком — на затримці дихання. Тому оцінку стану здо­ров'я за показником МКС слід доповнювати індексом рівня вуглекислого газу, який можливо нормалізувати як за допомогою фізичних вправ, так і дихальної гімнасти­ки. Використовувати кожну методику можливо з обов'яз­ковим урахуванням індивідуальних особливостей та пси­хофізіологічного стану й віку людини.

5. Оздоровча дихальна гімнастика за М. Г. Триняком

Гіперкапнічне дихання це дихання, при якому накопичується лікувальна сполука СО2 в організмі. Деякі загальні положення :

1. Навантаження ходьбою за певним планом (див. нижче).



2. На початку прогулянки й наприкінці її спеціальний подих на ходу. На початку по 5 хв, а потім самостійно подовжувати тривалість цієї дихальної гімнастики, звазаючи на самопочуття.

3. Розробити для себе кілька маршрутів (щоб не було одноманітності). Проміряти ці маршрути кроками.



4. Ходити одному (ніхто не нав'язує свій темп ходьби, не заважає рахувати під часдихальної гімнастики). Опис дихальної гімнастики. Дихання 4-тактне, рахуючи кроки, робіть вдих, не зупиняючись і рахуючи кроки, затримайте дихання на вдиху.

Далі також видих і пауза на видиху. Приклад, 4:4:4:4 - вдих 4 кроки, затримка на вдиху 4 кроки, видих - 4 кроки, затримка на видиху - 4 кроки.

Примітка. Це дихання гіперкапнічне, тому що тривалість вдиху менша за триваліст трьох інших тактів дихального циклу. Тобто вправа схожа на гімнастику Бутейка. Ступінь гіперкапнії збільшується: за рахунок збільшення інтенсивності ходьби; за рахунок укорочення вдиху; а також може бути збільшена за рахунок зменшення глибини вдиху.

Це завдання однієї прогулянки на день. При бажанні робіть дві таких

прогулянки.


Тиждень

Дистанція (кроків)

Схема подиху

Частка вдиху в дихальному циклі

1

2667

2:2:2:2

25%

2

4000

2:3:3:2

20%

3

5333

2:4:4:2

16,6%

4

5333

3:3:3:3

25%

5

5333

3:4:4:3

21,4%

6

5333

3:5:5:3

18,7%

7

6667

3:6:6:3

16,6%

8

6667

4:4:4:4

25%

9

6667

4:5:5:4

22,2%

10

6667

4:6:6:4

20%

11

8000

4:7:7:4

18,2%

12

8000

4:8:8:4

16,6%

І так завжди.

6. Дозована лікувальна ходьба

Позитивно впливає на серце та судинну, дихальну, нервово-м'язову та інші системи організму. Існують різноманітні види лікувальної ходьби: дозована ходьба, дозовані пішохідні прогулянки, туризм на близькі (10-20 км) і далекі відстані. Зимою рекомендується ходьба на лижах. З урахуванням довжини доріжок і кутів підйому розрізняють наступні теренкурні маршрути: маршрут № 1 кут підйому від 3° до 5°, довжина доріжки до 500 м; маршрут № 2 кут підйому від 5° до 10°, довжина доріжки до 1000 м; маршрут № 3 кут підйому від 10° до 15°, довжина доріжки до 2000 м; маршрут № 4 – кут підйому від 15° до 20°, довжина доріжки від 3000 до 5000 м. Якщо рельєф, умови не дають можливості організувати маршрути з необхідними кутами підйому, то вони можуть бути прокладені на рівній місцевості. За таких умов кожному маршруту відповідатиме певна швидкість ходьби. Так, для маршруту № 1 радять ходьбу в повільному темпі (60-70 кроків за хвилину), для маршруту № 2 – у помірному темпі (70-90 кроків за хвилину), для маёршруту № 3 – у швидкому темпі (90-100 кроків за хвилину), для маршруту № 4 – у дуже швидкому темпі (100-120 кроків за хвилину). Виконання теренкурного маршруту та темпу ходьби залежить від режиму рухливої активності хворого на АГ, функціонального класу та групи фізичного стану. Під час дозованих пішохідних прогулянок пацієнти повинні правильно дихати. У даному випадку, згідно з регламентацією дихального процесу, на 4 кроки хворий робить вдих, на 8 кроків видих, на 6 кроків затримку дихання на видиху. За умови нормалізації АТ, показників гемодинаміки та стану відділів ВНС, коли збудливість симпатичного та парасимпатичного відділів скоординована, показане чотиритактне дихання: на 4 кроки вдих, на 8 затримка дихання на вдиху, на 6 видих, на 8 кроків затримка дихання на видиху. Вдих та видих виконуються через ніс маленькими порціями повітря, ритмічно на кожен крок. Кількість повторень зумовлюється суб'єктивними відчуттями хворого індивідуально. На початку можна запропонувати виконувати один мікроцикл дихальних вправ кожні 50-100 м дозованої ходьби за умови, що це робиться легко, невимушено, не супроводжується неприємними відчуттями, якщо останні мають місце останні, то необхідно зменшити темп ходьби та відстань.
Тема 17. Багаторівнева система оздоровлення

1. Особливості системи.

2. Напрями роботи з оздоровлення.

3. Основні правила, заповіді та заборони.

4. Аутомануальний комплекс (масаж біологічно активних точок

голови).

5. Вправи для хребта, суглобів рук і ніг.

1. Особливості системи

1 – Допомогти людині знайти індивідуальний шлях виходу із стану хвороб. Усвідомлення того, що організм – це системи, не лише тіло, а й душа, емоції, психіка, інтелект.

2 – Усвідомлення справжніх причин формування недуга, а не вплив на хворого із зовні – це чужа програма, якою користується традиційна та нетрадиційна медицина.

3 – Усвідомлення самою людиною необхідності внутрішнього духовного перегляду, змін самого себе відповідно до законів Природи як початку виходу із хвороби. Це пробудження здатності самовідновлення і саморегуляції організму. Це відновлення гармонії самовідчуття й душевної рівноваги. У цьому мета, зміст роботи над собою.

При цьому оздоровлення відбувається практично одночасно за всіма напрямами й на всіх рівнях виходу із хвороби.

В основі системи лежить образне мислення.

Кожне слово несе якусь інформацію. “Словом можна вбити і словом можна вилікувати”. Слово викликає образ потрібний або непотрібний.

Внаслідок цього, незалежно від нашої волі, у нас виникають почуття, емоції, цілий їх букет, а вони можуть стати лікувальними або руйнуючими.

Тому основа роботи по виходу із хвороби – це робота над емоціями, це перегляд і усвідомлення самих себе і свого ставлення до світу, в якому ми живемо. Завдання людини – повернутися на те місце, де почався неправильний шлях і змінити маршрут у правильному напряму.

2. Напрями роботи з оздоровлення

Робота починається з :



  1. – впливу на тіло, зокрема на хребет, зі станом якого пов’язаний цілий ряд хвороб;

  2. – відновлення душевної рівноваги шляхом спеціальних тренувань емоцій, почуттів, уяви. Думка матеріальна. Між негативними емоціями, думками і хворобами існує прямий зв’язок. Ось тому треба створити чіткий облік здоров’я. Тому, навчившись управляти своїми емоціями, ми отримаємо ключ, за допомогою якого запустимо механізм одужання;

  3. – прояву волі, віри в себе, у свої сили;

  4. – і після цього можна тренуватися, обов’язково ставитися до себе з любов’ю і повагою.

Наш організм здатний до самовідновлення

Відомо, що слизова оболонка шлунка оновлюється за 7-10 днів, кров – за 3-4 місяці. Тобто наше тіло – це ріка, а думки – русло цієї ріки. Спрямуйте русло в потрібному напрямку – до здоров’я і до молодості, навіюйте собі віру в таку можливість, проявіть вашу волю. Так, і волю, і віру в себе і у свої сили можна тренувати. Через те, що ми живемо як квартиранти у своєму тілі, зневажливо ставимося до себе і до свого тіла, ми отримуємо помсту природи за порушення її законів.

Природа сама нам підказує, як спираючись на своє бажання, видужати, своє вміння, почуття й думки спрямовувати в потрібне русло, вийти на дорогу до здоров’я й молодості.

Ми вчимося за допомогою своєї волі викликати почуття тепла, легкого поколювання, холоду. Ці відчуття “як третя рука” подумки погладить хворий орган. Уже через кілька днів просинаються «ремонтні бригади» організму, починається “капремонт”. З цього моменту здається, що хвороба загострилася. Але це короткочасно.

На якомусь етапі наступає віра у видужання й почуття тихої радості. Займатися по книжці треба приблизно 40 днів. Люди відмічають в анкетах зміни свого стану. За короткий строк занять за системою ЛОРА вдається позбавитися багатьох захворювань.

Самостійно по книжці не слід займатися людям:

– з важкими психічними захворюваннями;

– з важкими онкохворобами;

– з перенесеними інфарктами міокарда та інсультами;

– гіпертонічною хворобою (АТ 180-200/ 90-100 мм рт ст.);



  • з вадами серця;

  • під час вагітності. У цих випадках необхідний індивідуальний підхід.




Каталог: jspui -> bitstream -> 123456789 -> 184
123456789 -> Використання науково-технічних бд у наукових дослідженнях Васильєв О. В., к т. н
123456789 -> Розвиток банківського споживчого кредитування
123456789 -> Реферат дипломна робота містить 128 сторінок, 17 таблиць, 21 рисунок, список використаних джерел з 108 найменувань, 6 додатків
123456789 -> Методичні рекомендації до організації самостійної роботи студентів заочної форми навчання
123456789 -> Методичні рекомендації для студентів денної форми навчання Оздоровче і прикладне значення занять
123456789 -> «Аналіз розподілу та використання прибутку банку»
184 -> «Київський політехнічний інститут» П. В. Кутуєв, О. В. Богданова, М.І. Клименко, Т. В. Коломієць


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   ...   19




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2020
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка