Вчителі та шлях



Сторінка1/11
Дата конвертації17.11.2018
Розмір2.53 Mb.
ТипКнига
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11


- -


Видавничо-перекладацький просвітницький проект

«Логос Традиції»
ВИБРАНІ ТЕКСТИ

ПОЗАЧАСОВОЇ МУДРОСТІ
Серія «Перлини Софії»
Чарльз Ледбітер
ВЧИТЕЛІ ТА ШЛЯХ

УДК 17.025

ББК 87.715

Д 48


Чарльз Уебстер Ледбітер. Вчителі та Шлях. Теософський видавничий дім; Адьяр, Мадрас, Індія. Перше видання: 1925. Друге видання, переглянуте і доповнене: 1927.

C.W. Leadbeater. The Masters and The Path. The Theosophical publishing house; Adyar, Madras, India. First Edition: 1925. Second Edition, revised and enlarged: 1927.

Книга Чарльза Ледбітера «Вчителі та Шлях» висвітлює питання: що таке духовний шлях, які несподіванки очікують того, хто вирішив йти цим шляхом, хто такі Вчителі, як сучасна людина може пройти шляхом тієї ж еволюції, що і її попередники…

УДК 17.025

ББК 87.715





ЗМІСТ




ПЕРЕДМОВА

ЧАСТИНА І. ВЧИТЕЛІ МУДРОСТІ

ГЛАВА I. ІСНУВАННЯ ВЧИТЕЛІВ…………………………… 6

Загальний розгляд. Свідчення релігій. Останні свідоцтва. Особистий досвід. Еволюція життя. Життя Надлюдини. Братерство Адептів. Здатності Адепта.

ГЛАВА II. ФІЗИЧНІ ТІЛА ВЧИТЕЛІВ МУДРОСТІ……. 16

Їх поява. Ущелина в Тибеті. Будинок Вчителя Кутхумі. Діяльність вчителів. Інші будинки. Адепти першого променю. Адепти другого променю. Інші промені. Довершені фізичні провідники. Зайняті тіла.

ЧАСТИНА II. УЧНІ

ГЛАВА III. ШЛЯХ ДО ВЧИТЕЛЯ………………………………. 33

Вхід до Шляху. Велич завдання. Важливість роботи. Древні правила. Біля ніг Вчителя. Відношення учня. Троє дверей. Робота Вчителя. Встановлення Зв’язку. Нікого не прогледять. Відповідальність Вчителя. Неправильні ідеї. Ефект медитації. Загальні перешкоди. Відданість має бути повною.

ГЛАВА IV. ВИПРОБУВАННЯ………………………………... 58

Живі образи. Випробування молодих. Явище жорстокості до дітей. Вчитель дітей. Вступ на випробування. Поради Вчителя. Станьте, як малі діти. Наслідки роздратування. Егоїзм. Занепокоєння. Сміх. Пустослів’я. Форми, що створені мовою. Метушня. Цінність зв’язку.

ГЛАВА V. ПРИЙНЯТТЯ…………………………………………. 77

Звіт про прийняття. Єдність з Вчителем. Відношення учня. Розподіл сил. Передача повідомлень. Сенситивність, медіумізм і психічні здатності. Повідомлення для адептів. Вирівнювання особистості. Перевірка думок. Розслаблення. Спокій та Зрівноваженість. Темні сили. Вірність успіху.

ГЛАВА VI. ІНШІ ПРЕДСТАВЛЕННЯ КАНДИДАТІВ.. 102

Вчителі й братерство. Чотири способи потрапити на Шлях. Буддійська класифікація. Індійська Йога. Мантри. Ефект Віри. Асоціація Думок. Співробітництво янголів. Ефект повторення. Благословення. Сила звуку. Вимоги ніколи не змінюються.




ЧАСТИНА III. ВЕЛИКІ ІНІЦІАЦІЇ

ГЛАВА VII. ПЕРША ІНІЦІАЦІЯ……………………... 123

Єдиний ініціатор. Братерство. Невдачі. Звіт про першу ініціацію. Тривалість церемонії. Синівство. Рівень, потрібний для ініціювання. Нинішня можливість. Юні ініційовані. Ініційований є братом для усіх.

ГЛАВА VIII. ЕГО……………………………………………. 141

Народження его. Монада та его. Сполучення з особистістю. Его в своєму власному світі. Інтерес его в особистості. Відношення особистості. Усвідомлення єдності.

ГЛАВА IX. ДРУГА Й ТРЕТЯ ІНІЦІАЦІЇ…………... 151

Перші три перепони. Поділ кроків шляху. Звіт про другу ініціацію. Ментальний розвиток. Небезпечна точка. Третя ініціація. Четверта та п’ята перепони.

ГЛАВА X. ВИЩІ ІНІЦІАЦІЇ…………………………. 163

Архат. Християнський символізм. Нірвана. Робота архата. П’ята ініціація. За межами ступеню адепта. Сім шляхів.

ЧАСТИНА IV. ІЄРАРХІЯ

ГЛАВА XI. РОБОТА ВЧИТЕЛІВ.............................. 179

Загальний перелік. Парафії. Розподіл сил. Використання відданості. Робота учнів. Зусилля, що докладаються раз у століття. Раси. Пришестя. Шоста підраса. Шоста корінна раса.

ГЛАВА XII. ЧОХАНИ ТА ПРОМЕНІ...................... 192

Чохани. Таблиця Вчителя Джуал Кхула. Семеричний поділ. Сім духів. Сім типів істот. Магічні та цілющі сили. Чохани та промені. Якості, що потрібні для розвитку. Циклічні зміни. Царювання відданості. Пришестя церемоніалу.

ГЛАВА XIII. ТРІЙЦЯ ТА ТРИКУТНИКИ............. 209

Божественна трійця. Трикутник агентів. Обмеження променів. Зміна променю. Довершена єдність.

ГЛАВА XIV. МУДРІСТЬ ТРИКУТНИКІВ................ 218

Будда. Додаткові дії. Свято Весак. Долина й церемонія. Найвище благословення. Попередники Будди. Бодхісаттва Майтрея. Свято Асала. 4 благородних істини. Благородний восьмеричний шлях.

ГЛАВА XV. СИЛА В ТРИКУТНИКАХ........................ 244

Володар Світу. Вищі ініціації. Мета для всіх.

ПЕРЕДМОВА

Є лише одна причина для написання мною передмови до цієї книги, написаної моїм шанованим колегою. В ній ідеться про багато речей, що донині вивчалися і обговорювалися у порівняно невеличкому колі людей, яке складалося з дослідників, достатньо досвідчених у Теософському пізнанні, та готових вивчати положення стосовно сфер, в які вони ще не можуть самостійно проникнути, проте з надією їх подальшого відкриття, щоби потім перевірити власноруч положення, накреслені старшими. Швидкі зміни у світі думки, які виникають через наближення Пришестя Світового Вчителя, створюють доцільність дещо поінформувати про частину світу, в якій Він мешкає. Можливо ця інформація деякою мірою підготує громадську думку до сприйняття Його вчення.

Саме заради цього я бажаю доєднатися особисто до викладеного у цій книзі, засвідчивши точність майже всього того, про що в ній ідеться; також кажу від імені мого колеги так само як і від мене, що книга є звітом про ретельно проведені та старанно записані спостереження, які проте не претендують на будь-яку авторитетність та жодним чином не вимагають безумовного прийняття. Без претензій на натхнення викладено лише чесний звіт про факти, побачені автором.

Анні Безант

ЧАСТИНА І. ВЧИТЕЛІ МУДРОСТІ

 ГЛАВА I. ІСНУВАННЯ ВЧИТЕЛІВ



Загальний розгляд

Існування вдосконалених людей – один з найважливіших серед численних нових фактів, які ставить перед нами Теософія. Це є логічним наслідком інших великих Теософських вчень про карму та еволюцію шляхом реінкарнації. Якщо ми дивимось довкола, то явно бачимо людей на всіх стадіях їх еволюції – багато стоїть нижче за нас у розвитку, а решта тим чи іншим чином впевнено випередила нас. Оскільки це так, то знайдуться інші, котрі пішли далеко вперед; насправді, якщо люди стійко покращуються довгими серіями успішних життів, прагнучи певної мети, то певно знайдуться ті, хто цієї мети вже досягли. Дехто з нас у процесі цього розвитку вже досяг успіху в розкритті деяких вищих почуттів, схованих у кожній людині, що всі успадкують в майбутньому; й за допомогою цих почуттів ми станемо спроможними бачити еволюційні сходи, які простягаються набагато вище та набагато нижче, й ми зможемо бачити, що на кожній сходинці є люди.



Є багато прямих свідчень існування цих довершених людей, яких ми звемо Вчителями (Майстрами), але гадаю, що перший крок, який слід зробити кожному з нас – упевнитися, що обов’язково мусять бути такі люди; тільки з цього витікатиме наступний крок, що ті, із ким маємо контакт, належать до цього класу.

Історія кожної нації сповнена записами про діяння геніальних людей у різних сферах людського життя, людей, які в своїх особливих лініях роботи та здібностях стояли набагато вище решти, набагато вище свого часу (ймовірно більш часто, ніж ми знаємо), їх ідеали були абсолютно за межами розуміння людей, тому не лише виконана ними праця пропала, а і їхніх імен не збереглося. Кажуть, що історія кожної нації може бути описаною у біографіях кількох особистостей, і що завжди ці кілька були вищими за решту, вони ініціювали великі передові кроки у мистецтві, музиці, літературі, науці, філософії, благодійності, політиці та релігії. Височіли вони інколи в любові до Бога і до своїх співгромадян, як великі святі й людинолюбці; інколи у розумінні людини й природи, як великі філософи, мудреці та вчені; подекуди у праці заради людства як великі визволителі та реформатори. Дивлячись на цих людей та розуміючи наскільки вони височіють серед людства, як далеко вони зайшли у людській еволюції, хіба нелогічно казати, що ми не бачимо межі людських досягнень, як раніше, так і зараз повинні бути люди ще більш розвинені, люди величні духом, пізнаннями та художніми здібностями, люди сповнені людською досконалістю – люди точнісінько такі як адепти або надлюди, із якими декому з нас довелося неоціненним привілеєм несподівано зустрітися?

Плеяда людських геніїв, яка збагачує й прикрашає сторінки історії, є водночас славою та надією всього людства, бо ми знаємо, що ці Величні одиниці є попередниками його решти, і що вони світять як маяки, як справжні світлоносії, щоби вказати шлях, яким ми мусимо крокувати, якщо бажаємо досягти слави, що буде явлена як дар. Ми давно вже сприйняли доктрину еволюції форм, у якій перебуває Божественна Дивовижність Життя; тепер постає й доповнююча та більш велична ідея еволюції цього Життя, яким воно є, вказуючи, що причиною цього чудового розвитку все вищих і вищих форм є потреба завжди зростаючого Життя у самовираженні. Форми народжуються та вмирають, форми зростають, занепадають і руйнуються; але Дух зростає вічно, живлячи ці форми, він розвивається шляхом набутого через них досвіду, й кожна форма послуговує Його зміні; коли ж Він переростає і відкидає її, тоді краща форма може зайняти її місце.

За еволюціонуючими формами бутонів одвічного Життя проявляється його божественна дивовижність. Життя Бога пронизує всю природу, яка є лише надягненим Ним різнокольоровим плащем; це Той, хто живе у красі квітки, в силі дерева, у стрімкості та грації тварини, а також у серці й душі людини. Це тому, що Його Воля є еволюційною, що все життя усюди натискає вперед і вгору; і через те існування вдосконаленої людини в кінці довгої лінії розгортання сили, мудрості й любові є найприроднішою річчю у світі. Навіть за межами нашого зору й розуміння простягається перспектива ще більшої слави; деякий натяк на що ми намагатимемося дати пізніше, поки ж дарма про це казати.

Логічним наслідком усього цього є те, що мусять бути вдосконалені люди й нема відсутності ознак існування за будь-якого часу таких людей, які замість того, щоб слідувати своїм власним життям божественного або надлюдською царства, залишилися в контакті з людством через любов до нього, сприяючи його еволюції в красі, любові та правді, немов допомагаючи культивувати досконалу людину – точнісінько як повсюдно ми знаходимо ботаніка з особливою любов’ю до рослин, уславленого отриманням досконалих апельсинів або троянд.

Свідчення релігій

Літописи кожної великої релігії вказують на присутність таких надлюдей, настільки сповнених дивовижного життя, що знов і знов їх сприймають за представників самого Бога. У кожній релігії, особливо при її заснуванні, з’являється така Одиниця, а в багатьох випадках навіть більше одного. Індуси мають своїх великих аватарів або дивовижних втілень, таких як Шрі Крішна, Шрі Шанкарачар’я та Господа Гаутаму Будду, чия релігія була розповсюджена на Далекому Сході, й велика плеяда Ріші, Святих, Вчителів; ці визначні Одиниці цікавляться не лише пробудженням людської духовної природи, але також і всіма справами, що робляться для благополуччя людей на землі. Усі представники християнського світу знають або повинні багато знати про велику спадкоємність пророків і вчителів та святих у їх власному розподілі, і що деяким чином (можливо не дуже зрозумілим) їх Надвисокий Вчитель, власне Христос, був та є Людиною так само як і Богом. Та всі ранні релігії (включаючи занепалі на тлі розпаду країн), навіть із релігіями первісних племен, виявили видатні особливості існуючих надлюдей, які всіляко допомагали дитиноподібним людям, серед яких вони жили. Їх перерахування, цікаве і цінне, відвело б нас надто далеко в сторону від нашої мети, тому я відсилаю читача до чудової книги пана В. Уїльямсона «Великий Закон».



Останні свідоцтва

Існує багато прямих і нещодавніх свідчень існування цих Величних. Сам я раніше ніколи не потребував таких доказів, тому що за результатами моїх досліджень був повністю впевнений, що мусять бути такі люди. Вірити, що були такі прославлені люди, здавалося цілком природним, і моїм єдиним бажанням було зустрітися з ними віч-на-віч. Однак серед не членів нашого Товариства є багато тих, хто хоче докладно знати, які докази власне є. Існує значна кількість особистих свідоцтв. Пані Блаватська та полковник Олькотт, засновники Теософського Товариства, доктор Анні Безант, наш теперішній Президент, я особисто – усі ми бачили декого з цих Величних, і багато інших членів Товариства також мали привілеї бачити одного або двох з Них, і написане всіма цими людьми є достатнім свідченням.

Іноді заперечують, що ті, хто бачив Їх, або їм здавалося це, марили або, можливо, помилялися. Гадаю, що головною причиною такого припущення є те, що ми дуже рідко бачили адептів у той час, коли і вони, і ми були в наших фізичних тілах. На початку діяльності Товариства, коли тільки пані Блаватська мала розвинені вищі здібності, Майстри нерідко матеріалізувалися для того, щоби усі змогли Їх бачити, й показувалися в деяких випадках у фізичних тілах. Ви знайдете багато звітів про такі появи в ранній історії нашого Товариства, до речі, Величний показувався не у своєму фізичному тілі, а в матеріалізованій формі.

Багато хто з нас звично і постійно бачить їх під час нашого сну. Тоді ми виходимо в наших астральних тілах (або у ментальних тілах, відповідно рівня розвитку) й робимо їм візит та бачимо Їх у Їхніх фізичних тілах; хоча ми в той час не перебуваємо в наших фізичних тілах, саме тому на фізичному плані люди схиляються до скепсису відносно таких переживань. Люди заперечують: «Але в таких випадках або ви, які бачили Їх, були поза своїх фізичних тіл, й могли марити або помилятися, або Ті, хто з’являвся до вас, прийшли примарними видіннями; а тому звідки ви знаєте, що Вони були саме такими, якими ви Їх уявляєте?»

Було кілька випадків, коли й адепт і той, хто його бачив, разом були в фізичних тілах. Це сталося з пані Блаватською; я почув від неї свідоцтво, що вона жила деякий час у монастирі в Непалі, де вона постійно бачила трьох з наших Вчителів у Їхніх фізичних провідниках. Дехто з Них покидав свої гірські місця усамітнення неодноразово, спускаючись до Індії у своєму фізичному тілі. Полковник Олькотт казав, що бачив двох з Них у таких випадках; він зустрів Майстра Морію й також Майстра Кутхумі. Дамодар К. Маваланкар, якого я знав у 1884 році, несподівано зустрів Майстра Кутхумі у Його фізичному тілі. Те саме відбулося з С. Рамасвамі Аером, джентльменом, якого я тоді добре знав, який мав досвід зустрічі з майстром Морією фізично, й написав звіт про цю зустріч, який я цитуватиму пізніш; був випадок з паном В.Т.Брауном з Лондонської Ложі, який також мав привілей зустрічі з одним із Величних за подібних обставин. Існує також величезна кількість індуських свідоцтв, які ніколи не збиралися й не перевірялися, переважно тому, що ті, з ким це траплялося, так глибоко переконані в існуванні надлюдей та можливості Їх зустріти, що не вважали за доцільне записувати кожен такий випадок.

Особистий досвід

Я особисто можу доповісти два випадки, в яких я зустрів Майстра, коли ми обидва були у фізичних тілах. Один з них був тим адептом, котрого в книзі «Життя Алкіона» названо Юпітером, і який чудово допомагав при написанні частини відомої роботи пані Блаватської «Викрита Ізида» під час її праці над нею у Філадельфії та Нью-Йорку. Коли я жив у Адьярі, Він був настільки добрим, що доручив моєму шановному вчителеві, Свамі Т. Субба Роу, привести мене до Нього на прийом. Відгукнувшись на Його запрошення, ми відправились до Його будинку й були ласкаво Ним прийняті. Після тривалої бесіди, яка відбувалася з найглибшим інтересом, ми мали честь відобідати з Ним, не дивлячись на його статус брахмана, й провели ніч і частину наступного дня під Його дахом. У цьому випадку згодимося, що немає питання щодо ілюзорності. Інший адепт, з яким я мав честь несподівано зустрітися фізично, був Майстром графом де Сен-Жерменом, якого інколи звуть принц Ракоці. Я зустрів Його за досить звичайних обставин (без будь-яких попередніх призначень, й неначе випадково), спускаючись вздовж Корсо у Римі, одягненого як звичайний італійський джентльмен. Він покликав мене у сади на схилі Пінча, й ми сиділи там більше години, бесідуючи про Товариство та його роботу; чи можливо скоріше слід сказати, що Він говорив, а я слухав, хоча коли він задавав питання, я відповідав.

Інших членів Братерства я побачив за різноманітних обставин. Моя перша негадана зустріч з одним із них була у готелі в Каїрі. Я був на шляху до Індії з пані Блаватською та деякими іншими людьми, і ми зупинилися в цьому місті на якийсь час. Ми разом використовували кімнату пані Блаватської для роботи, і я сидів на підлозі, вирізаючи та підбираючи для неї низку потрібних їй газетних статей. Вона сиділа за столом поруч; тому моя ліва рука торкалася її сукні. Двері кімнати були на видноті й певно не відчинені; але зненацька, без будь-якого приготування, з’явився чоловік, що стояв майже між мною та пані Блаватською, не торкаючись нас обох. Це примусило мене здригнутися, і я підстрибнув у деякому сум’ятті; пані Блаватська сильно розвеселилась і промовила: «Якщо ви так необізнані, що лякаєтеся подібних дрібниць, то недалеко підете в окультній роботі». Мене було представлено візитерові, який був тоді не адептом, а архатом, це однією сходинкою нижче; з тих пір він став Майстром на ім’я Джуал Кхул.

За кілька місяців по тому Майстер Морія одного разу зайшов до нас, маючи вигляд, ніби перебував у фізичному тілі; Він пройшов крізь кімнату, куди я прийшов поспілкуватися з пані Блаватською, яка була у своїй спальні. Тоді вперше я побачив його явно та виразно, оскільки тоді ще не були достатньо розвинені мої приховані здібності пригадувати побачене мною у тонкому тілі. Я бачив Майстра Кутхумі за подібних умов на даху нашої штаб-квартири в Адьярі; Він переступив через балюстраду неначе щойно матеріалізувався з самого лише повітря на її іншому боці. Я також багато разів надивився на майстра Джуал Кхула на тому ж даху подібним чином.

Я гадаю, це слід вважати менш певним свідоцтвом, тому що адепти з’являлися наче привиди; проте, оскільки з тих пір я навчився користатися моїми вищими провідниками вільно, й відвідувати у такий спосіб цих Величних, я можу засвідчити, що Ті, хто у перші роки існування Товариства заходили та матеріалізувалися для нас, є тими же Людьми, яких я часто з тих пір бачив мешканцями Їх будинків. Люди припустили, що я та інші, які пережили те саме, можуть марити, оскільки ці відвідини мають місце під час сну тіла; можу лише відповісти, що це дивовижно насичене марення, яке триває в моєму власному випадку протягом сорока років, і що цим марили одночасно надто багацько людей.

Тим, хто бажає зібрати свідоцтва за цими матеріалами (і це є прийнятним, що вони бажають це зробити), слід звернутися до ранньої літератури Товариства. Якщо вони зустрінуться з нашим Президентом, то можуть почути від неї, як багато Величних вона бачила за різних обставин; і набереться багато наших колег, хто свідчитиме без коливань у тім, що бачив Майстра. Можливо, що в медитації вони побачили Його обличчя, а пізніше отримали певний доказ Його реального існування. Багато свідоцтв можна знайти у «Листках старого щоденника» полковника Олькотта, і є цікавий трактат, названий «А чи існують Брати?», написаний паном A.O. Х’юмом, людиною, високопоставленою у Цивільній службі в Індії, яка багато працювала разом з нашим покійним віце-президентом, паном А.П. Сіннеттом. Трактат було опубліковано у книзі, що названа «Короткі поради з Езотеричної Теософії». Пан Х’юм, який був скептичним англо-індійцем з юридичним розумом, задався питанням про існування Братів (як Майстрів тоді називали через Їх приналежність до величного Братерства й через Їх статус Старших Братів людства), вирішивши, що має приголомшливі докази їх існування; а з часу публікування книги їх зібралося набагато більше.

Опанування розширеним баченням та іншими здібностями як результатом розкриття наших прихованих сил, серед наших постійних дослідів-переживань також переконало у факті, що існують інші форми буття окрім людської, декотрі з яких за рівнем розвитку співставні з адептами, що значно вище за нас. Ми зустрічаємося з тими, кого називаємо девами або янголами, та іншими, які нас переважають у всіх відношеннях.

Еволюція життя

Оскільки під час свого розвитку ми набули здатності спілкуватися з адептами, цілком природно, що ми ввічливо запитали Їх, як Вони досягли цього рівня. Вони одноголосно оповідають нам, що нещодавно Вони були такими самими як ми зараз. Вони піднялися з рядів найзвичайнісінького людства, і Вони запевнили нас, що ми з часом станемо такими як Вони є зараз, і що уся система є поступовою еволюцією Життя, що сягає все вище та вище, набагато віддаленіше, аніж можна її відслідкувати, аж власне до Божества.

Ми виявляємо, що існують визначені стадії ранньої еволюції – рослина вище за мінерал, тварина вище за рослину та людина вище за тварину – тому на цьому шляху людське царство має визначену межу, границю, за якою воно переходить у царство виразно вище за себе, що після людей ідуть надлюди.

Вивчаючи цю систему еволюції, ми засвоюємо, що у кожній людині є три великі підрозділи – тіло, душа й дух; і кожен з них здатен до подальшого розділення. Це є ясною визначеністю, що була дана Святим Павлом дві тисячі років тому. Дух або монада є диханням Бога (для світу дух або spirit означає дихання, від латинського spiro), іскра божественної дивовижності, яка є справжністю людини, хоча має бути значно точніше описана як ширяюча над людиною, якою ми її знаємо. Схема її еволюції така, що їй слід зануритися в матерію, і шляхом цього занурення отримати визначеність і точність у матеріальних деталях.

Наскільки ми здатні бачити, ця монада, як іскра божественного вогню, не занурюється аж до нашого нинішнього рівня, не може безпосередньо досягти фізичного плану, на якому ми зараз думаємо та працюємо – можливо через різницю порядків їх вібрації, й оскільки фізична матерія різниться також широко, повинні бути проміжні стани та умови. На якому плані природи ця божественна іскра справді існує, ми не знаємо, бо це набагато вище наших можливостей досягнення. Найнижчий її прояв, що може бути названо її відбитком, занурений у найнижчі космічні плани, що описано в Посібнику з Теософії.

Ми говоримо зазвичай про сім планів існування, які є підрозділами або підпланами найнижчого космічного плану, названого у наших книгах планом пракріті, що означає фізичний план космосу. Монада може спуститися до другого з цих підпланів (який ми тому звемо монадичним планом), але вона, схоже, не здатна проникнути нижче, ніж цей. Заради отримання необхідного контакту з ще більш щільною матерією, вона опускає частину себе крізь два цілих плани, і цей фрагмент ми звемо его або душею.

Божественний дух, набагато вищий за нас, просто ширяє над нами; душа, будучи малим та частковим його представником (монада мов би випускає донизу вогняний палець, кінцем якого є душа), не може зануритися нижче вищої частини ментального плану (який є п’ятим планом рахуючи зверху, фізичний є сьомим та найнижчим). Щоби досягти ще більш низького рівня, вона повинна знову спустити вниз малу частину себе, яка стає тією особистістю, яку ми знаємо. Тому ця особистість, яку кожен індивідуум вважає собою, насправді є лише фрагментом від фрагменту.

Уся еволюція через нижчі царства є лише підготуванням до розвитку до цієї людської конструкції-конституції. Як тварина протягом свого життя на фізичному плані (й деякий час після цього в астральному світі) має душу таку ж індивідуальну та окрему як людська; проте коли закінчується життя тварини на астралі, душа не перевтілюється знову в окреме тіло, а ніби повертається до резервуару душевної матерії, що зветься в наших книгах груповою душею. Групова душа була неначе відром води, яке забезпечувало потреби кількох тварин того ж виду – скажімо, наприклад, двадцяти коней. Коли кінь має народитися від цього групового духу, це наче хтось занурив посудину в це відро і виніс її наповненою водою. Впродовж життя цього коня його спіткають усі види переживань-дослідів, що змінює його душу, з яких вона отримує уроки, і це можна порівняти до дії різноманітних видів забарвлення матеріальних вплесків у посудину з водою. Коли кінь помирає, вода з посудини повертається назад до відра, а забарвлена матерія, якою він заволодів, поширюється на все ціле відро. Коли народжується інший кінь цієї ж групової душі, інша посудина з водою наповнюється з відра; але очевидно, що неможливо отримати такі самі краплі води, які призначала душа для попереднього коня.1

Коли тварина досить розвинена, щоби стати людиною, це означає, що наприкінці свого життя душа не виливається назад знову до групової душі, а залишається як окремий об’єкт. І тоді з нею трапляється дуже цікава й чудова історія. Матерія душі, вода у посудині, перетворюється у транспорт для чогось набагато вищого, і замість служби душі вона сама стає душею. Ми не маємо точних аналогій на фізичному плані, хіба-що обмірковуємо накачування повітря в воду під високим тиском, і в такий спосіб проведення аерації води. Якщо припустити цю аналогію, вода, яка перед тим складала душу тварини, тепер має стати причинним тілом людини; а закачане повітря стає її его, про яке я сказав – це душа людини, яка лише частково виявляє божественність духу. Це опускання его символізовано у грецькій міфології ідеєю про кратер або чашу, та середньовічною легендою про Святий Грааль; бо Грааль або чаша є довершеним результатом всієї попередньої еволюції, у яку вливається вино божественного життя, щоби могла народитися душа людини. Отже, як ми висловлювалися, те що раніше було душею тварини, стає у випадку людини причинним тілом, яке існує у вищій частині ментального плану як постійний провідник, зайнятий его або душею людини; й усе, чому душа навчилася в її еволюції, переноситься до цього нового центру життя.

Еволюція цієї душі складається з її поступового повернення на вищий рівень на плані, наступному знизу від монадного, при цьому душа несе із собою результати свого занурення у формі набутого досвіду й придбаних якостей. Фізичне тіло кожного з нас повністю розвинене, й саме тому вважається, що ми ним вже оволоділи; проте йому слід бути повністю підконтрольним душі. Серед вищих рас людства нині це зазвичай так, хоча часом воно може дещо вириватися з-під контролю й рухатися навмання. Астральне тіло також є повністю розвиненим, проте поки мало контрольоване; навіть серед рас, до яких належимо ми, є багато людей, які є жертвами своїх власних емоцій. Замість того, щоб мати здатність довершено ним керувати, вони надто часто дозволяють собі керуватися емоціями. Вони дозволяють своїм емоціям захоплювати себе, мов дикий кінь, що може захопити вершника і доставити його у такі місця, куди вершник сам би не забажав.

Маємо прийняти тоді, що в усіх найкращих людях з найбільш передових рас на нинішній день фізичне тіло повністю розвинене й досить добре контрольоване; астральне тіло також повністю розвинене, але жодним чином не під довершеним контролем; ментальне тіло у процесі розгортання, хоча його зростання є ще далеко не повним. Вони мають пройти тривалий шлях аж поки ці три тіла, фізичне, астрал та ментал, не стануть повністю підпорядкованими душі. Коли це трапиться, нижче Я поглинеться вищим Я, й его, душа, оволодіє людиною. Хоча людина не є довершеною, різні її провідники настільки гармонізовані, що мають одну мету.

До цього часу душа має неквапливо контролювати свої провідники, доки вони не стануть із нею одним цілим, але тепер монада у свою чергу починає оволодівати душею; й незабаром прийде час коли, так само як особистість та душа стають єдиним цілим, так дух та душа стануть одним у своїх діях. Це поєднання его з монадою; і коли воно відбудеться, людина досягне цілі свого занурення у матерію – вона стане надлюдиною, адептом.



Життя надлюдини

Тільки тепер, уперше, він вступає у своє реальне життя, бо весь цей цілий дивовижний процес еволюції (крізь усі нижні царства а потім крізь людське вгору ‒ до набуття адептства) є лише приготуванням до того справжнього життя духу, яке починається лише коли людина стає більше ніж людиною. Людство – це останній клас у світовій школі; і коли людина є навченою там, вона переходить у справжнє життя, життя уславленого духу, життя Христа. Поки ми мало обізнані, що ж це таке, хоча й бачимо декого з тих, хто бере в ньому участь. Воно має славу та блиск, що поза всяким порівнянням, поза нашим осягненням; проте все це – яскравий живий факт, і процес досягання його кожним із нас є абсолютно незаперечним, від якого ми не вислизнемо, навіть якщо б захотіли. Якщо ми діємо егоїстично, якщо стаємо проти течії еволюції, ми можемо відтермінувати наш прогрес; але не можемо зовсім йому запобігти.

Покінчивши з людським життям, довершена людина зазвичай скидає свої різні матеріальні тіла, але вона зберігає здатність прийняти будь-яке з них, якщо коли-небудь воно йому знадобиться згідно потребам її роботи. У більшості випадків той, хто досяг цього рівня, в подальшому не потребує фізичного тіла. Він не зберігає астрального, ментального і навіть причинного тіла, а перебуває постійно на своєму вищому рівні. Коли з певною метою йому знадобиться мати справу із нижнім планом, він мусить взяти тимчасовий провідник, що належить відповідному плану, оскільки так зможе контактувати з тими, хто на ньому живе. Якщо він бажає говорити з людьми фізично, мусить взяти фізичне тіло; він повинен хоча б частково матеріалізуватися, інакше він не зможе говорити. У такий же спосіб, якщо він бажає торкнутися до наших ро́зумів, то мусить зібрати довкола себе ментальне тіло. Коли б не знадобилось йому для роботи взяти нижчий провідник, він має міць це зробити; але тримає його лише тимчасово. Для довершеної людини існує сім напрямків подальшого прогресу, якими вона може крокувати, їх перелік ми дамо в останній главі.

Братерство адептів

Світ ведеться й спрямовується Братерством адептів, до якого належать наші Майстри. Ті, що вивчають Теософію, помиляються відносно Них в різний спосіб. Одні часто ставляться до Них, як до великої чернечої громади, що мешкає разом у деякому таємному місці. Вони уявляють Їх інколи янголами, а дехто з наших вивчаючих переконані, ніби всі Вони були індусами, або що Вони всі перебували у Гімалаях. Жодне з цих припущень не відповідає дійсності. Вони є великим Братерством, і його члени у постійному спілкуванні один з одним; хоча Їх спілкування йде на вищих планах і Вони всі не обов’язково живуть разом. Дехто з цих величних Братів, Майстрів мудрості, як складову своєї роботи, приймає учнів-підмайстрів та їх навчає; але Таких лише мала частина в потужному тілі спільноти Довершених людей.

Як буде пояснено далі, існує сім типів людей, оскільки кожен належить до одного з семи променів, на які чітко розділена велика хвиля життя, що розвивається. Мабуть один особливий адепт на кожному промені призначений стежити за підготовкою початківців, і всі, кого супроводжує Його особливий промінь еволюції, проходять крізь Його руки.

Нікому рангом нижче за адепта не дозволяється приймати на себе повноту відповідальності за новачка, хоча ті, хто був чела протягом кількох років, часто використовуються як наставники, маючи привілеї допомагати та радити перспективним молодим претендентам. Ці старші учні поступово тренуються для своєї майбутньої роботи, аж поки не стануть адептами, й вони навчаються виконувати все більше і більше рутинної праці, замінюючи руки Майстрів, щоби ті звільнилися для вищої роботи, яку можуть виконати лише Вони. Попередній відбір кандидатів на учнівство тепер в значній мірі переданий до рук цих старших співробітників, і кандидати зв’язані частіше із такими представниками, ніж напряму з Величними адептами. А учні та Майстер являють чудову єдність, можливо, через «відмінність між ними без різниці».



Здібності адепта

Здібності адепта є дійсно різноманітні та дивовижні, хоча вони коріняться у природних наслідках якостей, що притаманні й нам. Єдине що, Вони мають ці здібності на набагато вищому ступені. Гадаю, що видатна характеристика адепта порівняно з нами, у тому, що Він дивиться на все з абсолютно іншої точки зору; у Ньому нема нічого від думки про себе, що так випирає з більшості людей. Адепт прибрав своє нижнє Я, і живе не для себе, а для усіх, і ще, у спосіб, зрозумілий лише Йому, Він може реально розуміти, що все є дійсно Його також. Він осягнув, що на сходинці, де він є, нема жодної плями в Його характері, ані думки про почуття для окремішнього Я, і Його єдиний мотив ‒ допомога прогресу еволюції, у роботі в гармонії з Логосом, який його спрямовує.

Можливо наступна, найбільш видима характеристика полягає у Його всебічному розвитку. Усі ми є недосконалими; жоден не досяг найвищого рівня у будь-якому напрямку, і навіть великі вчені й великі святі можуть зазвичай досягнути переваги лише в чомусь одному, а інші сторони своєї природи вони залишають нерозкритими. Усі ми володіємо деякими зародками усіх різних характеристик, проте всі вони розвинені лише частково, одні більше, а інші – менше. Адепт, проте, людина, розвинена у всіх відносинах, людина, чиї відданість, любов, співучасть та співчуття є довершеними, у той же час його інтелект дещо вищий, аніж ми можемо усвідомити, а Його духовність дивно-божественна. Через свою повну розвиненість Він стоїть незрівняно вище усіх людей, яких ми знаємо.

ГЛАВА II. ФІЗИЧНІ ТІЛА МАЙСТРІВ

Їх поява

Серед студіюючих Теософію мали місце великі невизначеності та невпевненості відносно Майстрів, тому можливо нам доречно дізнатися, яким природнім є Їх життя, та яким воно їм видається зі звичайного фізичного боку, якщо я оповім трохи про Їх будні та зовнішність. Немає фізичної характеристики, за якою адепт може безпомилково вирізнятися з-поміж інших людей, але Він завжди вражає зовнішністю, благородний, величний, святий та завжди ясний, і кожному, хто Його стріне, не важко упізнати, що він був у присутності чудової людини. Це сильна, але мовчазна людина, розмовляє лише якщо має на увазі певну мету: збадьорити, допомогти або застерегти, проте Він є дивним чином доброзичливим і сповненим проникливого гумору – цей гумор завжди доброзичливого плану, який ніколи не ранить, а виключно для полегшення життєвих турбот. Майстер Морія одного разу сказав, що неможливо досягти прогресу на окультному шляху без почуття гумору, й безумовно усі адепти, яких я побачив, володіли цією якістю.

Більшість з них є певно симпатичними людьми; Їх фізичні тіла практично досконалі, оскільки вони живуть у повній відповідності до законів здоров’я, і найголовніше, Вони ніколи ні про що не хвилюються. Усю Їх важку карму давно вичерпано, а тому фізичне тіло є довершеним виразом Аугоейду або просвітленого тіла его, наскільки дозволяють обмеження фізичного плану, оскільки не лише нинішнє тіло адепта зазвичай чудово красиве, а також нове тіло, яке він може взяти в наступному втіленні, скоріш за все буде точним відтворенням старого, за виключенням расових та родинних відмінностей, оскільки нема потреби його міняти. Ця свобода від карми дає Їм можливість, коли б Вони не вирішили з будь-якої причини взяти нові тіла, повну свободу вибору народження у будь-якій країні або расі, щоби зручніше працювати, і таким чином національність конкретних тіл, які Їм траплялося носити у будь-який час, не має першорядної важливості.

Щоби дізнатися, чи є ця людина адептом, необхідно бачити її причинне тіло, бо в ньому Його розвиток відіб’ється величезним зростанням розміру та особливим розташуванням кольорів концентричними сферами, як показано деякою мірою у ілюстрації причинного тіла архата (іл. XXVI) у книзі «Людина видима й невидима».



Ущелина в Тибеті

Це є певна долина, скоріше ущелина, в Тибеті, де троє з цих Величних, Майстер Морія, Майстер Кутхумі та Майстер Джуал Кхул зараз мешкають.



Майстер Джуал Кхул, за проханням пані Блаватської, одного разу зробив для неї методом осадження картину гирла цієї долини, й наведена тут ілюстрація є її фоторепродукцією. Оригінал, осаджений на шовк, зберігається в кімнаті святинь штаб-квартири Теософського товариства в Адьярі. Зліва на картині видніється на коні майстер Морія біля дверей свого будинку. Обителі майстра Кутхумі немає на картині, оскільки вона вище у долині, за поворотом праворуч. Пані Блаватська попросила майстра Джуал Кхула зобразити себе на картині; Він спочатку відмовився, але врешті додав себе у вигляді невеличкої фігури, що стоїть у воді, тримаючи жердину, але спиною до спостерігача! Оригінал блідо зафарбовано, його тони блакитні, зелені та чорні. Картина носить підпис художника – псевдонім Гай Бен-Джамін, який він носив на початку діяльності Товариства у Свої юні роки, набагато раніше досягнення адептства.2 Сцена вочевидь, зафіксована на початку дня, оскільки вранішня імла ще чіпляється за схили.


Ущелина в Тибеті

Майстри Морія та Кутхумі займають будинки на протилежних боках цієї вузької улоговини, схили якої вкриті соснами. Стежини збігають униз ущелини повз Їх будинки, та зустрічаються на дні біля маленького містка. Закриваючі місток вузькі двері, які можна бачити зліва картини, ведуть до системи широких підземних залів, що містять окультний музей, опікуном якого від імені Великого Білого Братерства є Майстер Кутхумі.

Вміст цього музею має вельми різноманітний характер. Мабуть, намір цього – своєрідна ілюстрація всього процесу еволюції. Наприклад, там є майже живі зображення усіх типів людини, що існували на цій планеті від самого початку – від гнучко з’єднаних велетнів лемурійців до пігмеїв, залишків ще більш ранніх недорозвинених рас. Горельєфні моделі відображують усі зміни поверхні Землі – умови до та після великих катастроф, які так вражаюче змінювалися. Величезні діаграми ілюструють міграцію різних рас світу й точно показують, як далеко вони розповсюдилися від своїх первісних витоків. Інші подібні діаграми присвячено впливу різноманітних релігій світу, показуючи де саме кожна практикувалася у своїй первинній чистоті, й де змішувалася та спотворювалася залишками інших релігій.

Вражаючі майже живі статуї увічнюють фізичну появу визначних великих лідерів та вчителів давно забутих рас; а різноманітні цікаві об’єкти, пов’язані з важливими та навіть непоміченими просуваннями цивілізації, зберігаються для огляду нащадками. Тут можна побачити оригінальні рукописи надзвичайної давнини та безцінні речі – наприклад, рукопис, написаний власною рукою владики Будди в його останньому житті як принца Сіддхарттхи, та інший, написаний владикою Христом впродовж його життя в Палестині. Тут зберігається дивовижний оригінал «Книги Дзіан», яку пані Блаватська описала на початку «Таємної доктрини». Тут є дивні оригінали з інших світів. Зображено також тваринні та рослинні форми, невелика кількість яких нам відома як окам’янілості, хоча більшість їх невідомі нашій сучасній науці. Фактичні моделі деяких великих міст віддаленої забутої старовини є тут для навчання учнів.

Усі статуї та моделі в яскравих кольорах точнісінько таких, що мали оригінали; й ми відзначаємо, що тутешню колекцію було навмисно зібрано разом згідно часу для представлення нащадкам точних стадій, крізь які проходила еволюція цивілізації, тому що замість явно неповних комплектів, таких, які часто презентують нам наші музеї, ми маємо усі випадки спеціально виховної серії представленого матеріалу. Тут ми знаходимо всі види машин, які впровадили різні цивілізації, а також тут є детально розроблені і щедрі ілюстрації видів магії, що використовувалися в різні історичні періоди.

У вестибюлі, що веде до цих широких залів, містяться живі о́брази учнів Майстрів Морії та Кутхумі, яким трапляється в даний момент бути на випробуваннях, які я опишу пізніше. Ці образи змонтовані довкола стін подібно до статуй, та є довершеними представленнями учнів, про яких піклуються. Неможливо, проте, щоби їх було видно фізичними очима, бо речовина найнижчого рівня, що входить до їх складу, є ефірною.



Біля містку є також маленький храм з вежами деяких бірманських форм, до якого ідуть декілька сільських жителів щоб запропонувати фрукти та квіти, та палити камфору й декламувати Панча Шілу. Груба й нерівна дорога веде донизу долини, уздовж струмка. З кожного з двох будинків Вчителів проглядається інший; вони обидва вище містка, але обидва не можна побачити одночасно, оскільки ущелина вигинається. Якщо піти стежиною вгору долини повз будинок майстра Кутхумі, вона доведе нас до широкого скельного стовпа, за яким ущелина загинається знову, будинок зникає з поля зору. На деякій відстані далі ущелина відкривається на плато, де є озеро. У ньому, традиційно нам кажуть, купалася пані Блаватська; й говориться, що вона вважала його холодним. Долина захищена й відкривається на південь, і хоча довколишня місцина взимку засніжена, щось не згадується мені побачити сніг біля будинків Майстрів. Їх будівлі з каменю, збудовані міцно й ґрунтовно.

Будинок Вчителя Кутхумі


Діаграма 1

Будинок Майстра Кутхумі є розділеним на дві частини коридором, що біжить прямо наскрізь. Як побачите на нашій діаграмі 1, що показує наземний план південної половини будинку, при відкритті коридору, перші двері направо ведуть до головної кімнати будинку, в якій зазвичай сидить наш Вчитель. Кімната широка й височенна (біля 15 на 9 метрів), і багато в чому більш нагадує залу аніж кімнату, займаючи весь фасад будинку по цей бік коридору. За цією широкою є дві інші майже квадратні кімнати, одну з яких Він використовує як бібліотеку, а іншу як спальню. На тому поділ цієї частини будинку, яка вочевидь призначена для особистого використання Вчителем й оточена широкою верандою, завершується. Іншу сторону будинку, що ліворуч коридору та має один вхід, здається розділено на менші кімнати та різного роду приміщення; ми не мали можливості уважно їх оглянути, хоча відзначили, що точнісінько навпроти спальні через коридор є добре обладнана ванна кімната.

Широка кімната щедро обладнана вікнами, як уздовж фасаду, так і торця – тому при вході складається чудове враження майже суцільного краєвиду; під вікнами простягається місце для сидіння. Тут є також річ, дещо незвичайна для цієї країни: широкий камін посередині стіни, що навпроти передніх вікон. Камін пристосовано для обігріву трьох кімнат, він має цікавий кований залізний ковпак, який, як мене запевнили, є унікальним на Тибеті. Над його топкою – камінна полиця, біля якої стоїть крісло Вчителя зі старовинної різаної деревини, запале для зручності сидіння настільки, що не потребує подушок. Уздовж контуру кімнати розставлено столи та невеличкі дивани, здебільшого без спинок, а в одному куті клавіатура орга́на Вчителя. Стеля висотою близько 6 метрів, й дуже красива, з чудовими різьбленими балками, що поділяють її на орнаментальні деталі, де вони стрічають одна одну та ділять стелю на довгасті секції. Арочне покриття із стовпом усередині, дещо подібне на готичний стиль, але без скла, веде до бібліотеки, й подібний же отвір веде до спальні. Останню обставлено дуже просто. Там є звичайне ліжко, постіль підвішено мов гамак між двома різьбленими дерев’яними опорами, закріпленими до стін (одна з них є імітацією голови лева, інша – слона), і ліжко, коли воно не використовується, складається до стіни.

Бібліотека – чудова кімната, що містить тисячі томів. Від стін біжать високі книжні полиці, наповнені книгами на багатьох мовах, багато з них є сучасними європейськими творами, а зверху відкриті полиці для рукописів. Майстер є великим мовознавцем, й окрім чудової англійської вченості має неабиякі знання французької та німецької мов. Бібліотека також містить друкарську машинку, подаровану майстру одним з його учнів.

Про родину майстра мені відомо мало. Там є жінка, очевидно, учениця, яку Він зве «сестрою». Чи вона є дійсно Його сестрою, чи ні, мені невідомо; можливо це його двоюрідна сестра або племінниця. Вона виглядає набагато старшою за Нього, та це не робить спорідненість неможливою, оскільки Він вже протягом тривалого часу видається незмінної зовнішності. Вона дещо схожа на Нього, й раз або два під час тамтешніх зборів долучалася до товариства; хоча її головна робота, здається, доглядати господарство й керувати слугами. Серед останніх є старий чоловік та його дружина, які вже довгий час обслуговують майстра. Вони не знають нічого про реальний титул свого наймача, але вважають Його дуже поблажливим люб’язним господарем, і природно отримують від служби в нього велику користь.

Діяльність Вчителів

Майстер має свій власний великий сад. Він володіє, також, певною кількістю землі, наймаючи працівників для її обробки. Біля будинку є квітучі кущі та маса квітів, що вільно ростуть, із папороттю серед них. Крізь сад тече струмок із маленьким водоспадом, через який перекинуто місточок. Тут Він часто сидить, посилаючи людям думки та благословення; безсумнівно, випадковому спостерігачеві здалося би, що Він сидить, ліньки спостерігаючи природу, і безтурботно слухаючи співи птахів, плескіт та падіння води. Інколи, також, Він відпочиває у своєму великому фотелі, й коли Його люди бачать Його там, то знають, що Його неможна турбувати; вони не знають напевно, що Він робить, та припускають, що Він у стані самадхі. Той факт, що мешканці Сходу розуміють цей вид медитації й поважають його, може бути однією з причин, чому адепти вважають за краще жити там, а не на Заході.

Таким чином, ми отримуємо враження, що Майстер значну частину дня спокійно сидить та, як ми би сказали, медитує; проте під час його ззовні спокійного відпочинку, Він насправді увесь час зайнятий найенергійнішою працею на вищих планах, маніпулюючи різними силами природи й проливаючи назовні впливи найрізноманітнішого характеру на тисячі душ одночасно; бо адепти є найбільш зайнятими людьми у світі. Вчитель, тим не менш, робить також багато роботи на фізичному плані; Він складає музику, має написані статті та вказівки для різних потреб. Він також багато цікавиться зростанням фізичної науки, хоч та є специфічною сферою діяльності іншого великого Вчителя мудрості.

Час від часу майстер Кутхумі їздить верхи на великому гнідому коні, й іноді, коли Їх робота є спільною, Він супроводжується майстром Морією, який завжди їздить на чудовому білому коні. Наш Вчитель регулярно відвідує деякі монастирі, та інколи піднімається вгору великим перевалом до самотнього монастирю на схилах. Верхова їзда здається Його головною фізичною вправою, проте інколи Він гуляє пішки з майстром Джуал Кхулом, який живе в маленькій хатинці, яку збудував власноруч, недалеко від великої скелі на підйомі до плато.

Іноді наш майстер грає на орга́ні, що у великій кімнаті Його будинку. Орган зроблено у Тибеті під Його керівництвом, що є фактично комбінацією фортепіано та орга́ну, з клавіатурою, подібною до тих, які є на Заході, тому можна грати усю західну музику. Він відрізняється від будь-якого іншого знайомого мені інструменту подвійністю виходу: на ньому можна грати як з вітальні, так із бібліотеки. Головна клавіатура (скоріше, три клавіатури великого органу, роздуття й хори) знаходиться у вітальні, тоді як клавіатура фортепіано – у бібліотеці; і ці клавіатури можуть бути використані як разом, так і окремо. Повний орган із педалями може гратися звичайним шляхом із вітальні; але повертаючи ручку аналогічну регістру, механізм фортепіано може приєднуватися до органу так, що обидва грають одночасно. Тобто фактично фортепіано працює як додатковий регістр на органі.

Із клавіатури в бібліотеці, тим не менш, фортепіано може приводитися в дію саме як окремий інструмент, повністю роз’єднаний з органом; але деяким складним механізмом хор органу теж пов’язаний з цією клавіатурою, таким чином, що людина може грати на фортепіано так, нібито це звичайне фортепіано, або грати на фортепіано під акомпанемент органного хору, або у будь-якому режимі певних регістрів органу. Також можливо, як я казав, відокремити обидва повністю, й таким чином, із виконавцем на кожній клавіатурі, грати фортепіано-органним дуетом. Механізм та труби цього дивного інструменту займають майже повністю те, що є верхнім поверхом цієї частини будинку майстра. Намагнічуючи, він пов’язав його з Гандхарвами, або Девами музики, так що кожного разу, як він грає з їх допомогою, отримуються звукові комбінації, що не чулися на фізичному плані; а також виявляється ефект, продукований органом в акомпанементі струнного чи духового інструменту.

Пісня Дев співається у світі безперервно; вона завжди звучить у людських вухах, проте вони не дослухаються її краси. Глибокий басовий тон моря, зітхання вітру на деревах, рев гірського потоку, музика струмка, ріки та водоспаду, разом з багатьма іншими формами є могутньою піснею природи, оскільки вона жива. Але це лише відлуння у фізичному світі набагато величнішого звучання Буття Дев. Як зазначено у «Світлі на Шляху»:

«Лише фрагменти величної пісні досягнуть твоїх вух, поки ти ще лише людина. Але, якщо ти дослухатимешся її, вірно запам’ятовуючи, так щоби жодна мелодія не загубилася, й намагатимешся вивчати від неї таїну, яка тебе оточує, з часом тобі не потрібен буде вчитель. Бо як індивідуальне має голос, так і те, в чому індивідуальне існує. Саме́ життя розмовляє, ніколи не замовкаючи. І це звучання, яке ти пропускаєш із-за глухоти, не крик: це є пісня. Дізнайся від неї, що ти – частина гармонії; навчись від неї скорятися законам гармонії».

Щоранку кілька людей, не обов’язково учні, проте послідовники, приходять до будинку Вчителя, й сидять на веранді та довкола неї. Інколи Він веде з ними коротеньку бесіду як коротеньку лекцію; але частіше Він продовжує свою роботу й обмежується дружньою посмішкою, якою вони, здається, також задовольняються. Вони вочевидь приходять посидіти в його аурі та вшанувати Його. Інколи він їсть у їх присутності, сидячи на веранді, оточений натовпом тибетців та інших людей на землі довкола нього; але загалом Він їсть сам за столом у своїй кімнаті. Можливо Він дотримується правила буддійських монахів і не їсть після полудня; я не пригадую, коли бачив Його за вечерею; можливо й не кожен день Він потребує їжі. Імовірно, що коли Він схильний прийняти їжу, то замовляє те що Йому до вподоби, не дотримуючись певного часу. Я бачив як Він їв круглі кекси, коричневі та солодкі; їх роблять з пшениці, цукру та масла, й це найзвичайнісінькі вироби, їх пече Його сестра. Він споживає також рис та керрі, різновид супу, подібний до дхаль. Він використовує цікаву чудову золоту ложку, з винятковим зображенням слона на кінці рукояті, заглиблену частину ложки прикріплено до ручки під незвичайним кутом. Ложка є родинним спадком, дуже старим і, можливо, являє велику цінність. Він загалом вдягає білий одяг, й не пам’ятаю, щоби бачив Його у якомусь головному уборі, окрім тих рідких випадків, коли Він одягає жовте вбрання школи Гелугпа, що містить капелюх, який нагадує римський шолом. А Вчитель Морія, проте, зазвичай носить тюрбан.

Інші будинки

Будинок Майстра Морії є на протилежному боці долини, але набагато нижче, фактично біля маленького храму та входу до печер. Він збудований зовсім у іншому архітектурному стилі, маючи не менше двох поверхів, з фасадом на дорогу, там є веранди на кожному поверсі, що майже повністю вкриті склом. Взагалі, спосіб Його життя майже такий самий, як у майстра Кутхумі, що вже описано нами.

Якщо йти дорогою ліворуч струмка, підіймаючись поступово вздовж боку долини, то пройдемо праворуч будинку та земель вчителя Кутхумі, а далі вгору по схилу знайдемо на тому ж боці дороги маленьку хату, яку Той, хто нині є майстром Джуал Кхулом, збудував власноруч під час свого учнівства, щоби Він зміг розташувати місце свого перебування майже біля свого Вчителя. У цій хаті висить щось подібне дощечки, на якій згідно Його прохання один з англійських учнів Вчителя Кутхумі зобразив багато років тому інтер’єр широкої кімнати будинку майстра Кутхумі, показуючи фігури різних Вчителів та учнів. Це було зроблено в ознаменування особливо щасливого плідного вечора в будинку Вчителя.

Адепти Першого променю

Тепер звернемося до зовнішності цих Величних, вона деякою мірою різниться залежно від променю або типу, до якого належить кожен з Них. Характерною рисою Першого променю є влада або сила, і ті, хто народжені у ньому – королі, керманичі, правителі світу – внутрішнього й духовного перш за все, але й фізичного плану теж. Кожна людина, яка значною мірою володіє якостями, що дозволяють їй панувати над людьми та легко спрямовувати їх бажаним шляхом, ймовірно є також людиною першого променю або є однією з тих, хто до нього схильний.

Такою є царствена фігура Господа Вайвасвата Ману, правителя п’ятої корінної раси, найвищого з адептів, що має 2 метри і 6 см зросту, та досконалу статуру. Він є представником нашої раси, її прототипом, кожен член раси безпосередньо походить від Нього. Ману має дуже владне обличчя та орлиний ніс, пишну й хвилясту каштанову бороду, карі очі та чудову здібність рівноваги лева. «Він високий, – каже наш Президент, – та царствено величний, з очима пронизливими мов орлині, рудувато-карими й блискучими із золотими вогниками». Він живе нині у Гімалайських горах, неподалік будинку свого величного брата, Господа Майтреї.

Подібним до Нього є майстер Морія, заступник і наступник Господа Вайвасвата Ману, і майбутній Ману шостої корінної раси. Він є уродженим Раджпутським царем, та має темну бороду, що поділена на дві частини, темне, майже чорне, волосся спадає на плечі, й темні пронизливі очі, сповнені енергії. Він має 1 м 98 см зросту, й поводиться подібно до солдата, розмовляє короткими стислими реченнями, ніби Він звик до миттєвої покори співрозмовника. У Його присутності виникає відчуття захоплюючої влади й сили. Він має царствену гідність, яка викликає глибоку повагу.

Пані Блаватська часто оповідала нам, як вона зустріла майстра Морію у Лондонському Гайд-парку в 1851 році, коли Він разом із багатьма іншими індійських князями прибув на першу велику Інтернаціональну Виставку. Дивно, що я особисто, будучи тоді 4-річною дитиною, бачив Його також, не знаючи цього. Пригадую, що мене взяли подивитися пишну процесію, у якій серед багатьох чудес прибула група багато одягнених індійських вершників. Це були величні вершники, які їхали на чудових конях. Природньо, що мій дитячий погляд був націлений на них у великому захваті, й що вони можливо були найчудовішою частиною цього дивовижного та феєричного видовища. Коли я спостерігав за їх проходженням, тримаючись за батьківську руку, один з найвищих цих героїв поцілив у мене блискучими чорними очима, які ледь не жахнули мене, у той же час сповнивши якимись невимовними щастям і піднесенням. Він проїхав із рештою, і я Його більше не бачив, проте часто вигляд цих блискучих очей повертався до моєї дитячої пам’яті.

До речі, тоді я не знав, Хто це був і ніколи б не ідентифікував Його, якщо би не поблажливе зауваження мені, до якого Він вдався багато років по тому. Говорячи одного разу у Його присутності про початковий період існування Товариства, мені випало сказати, що першого разу я мав честь бачити Його матеріалізованим за певного випадку, коли Він зайшов до кімнати пані Блаватської в Адьярі, щоби надати їй сил та дати певні вказівки. Він, будучи зайнятим розмовами з іншими адептами, різко обернувся до мене й промовив: «Ні, це було не вперше. Ви вже побачили мене до того у моєму фізичному тілі. Хіба не пригадуєте, як малюком, спостерігали у Гайд-парку виїздку індійських вершників, то хіба ви не бачили, як навіть тоді я видивився вас?» Звичайно, я миттєво згадав й сказав: «О, Майстре, то це були Ви? Але мені слід було це знати». Я не згадую цієї події серед випадків, коли зустрічав та розмовляв із Вчителем, й обидва учасники зустрічі були у фізичному тілі, тому що не знав на той момент, що величний вершник був Майстром, і через те, що свідчення малої дитини можуть викликати сумніви або бути применшеними.

Містер С. Рамасвамі Аєр, звітуючи про переживання, згадані у Главі I, пише:

«Я рухався дорогою у місто, звідки, як мене запевняли зустрічні люди на дорозі, я можу легко потрапити до Тибету у моєму одязі пілігрима, коли зненацька побачив окремого вершника, галопуючого до мене з протилежного боку. Через його високий зріст та мистецтво керування конем, я подумав, що це якийсь військовий, офіцер Сіккімського раджі… Але наблизившись до мене, він став натягувати поводи. Я поглянув і відразу впізнав його… Я знаходився у найвищій присутності його, того самого Махатми, шанованого мною Гуру, якого я вже побачив раніш у його астральному тілі на балконі Теософської штаб-квартири. Це був він, «Гімалайський брат» назавжди пам’ятної ночі грудня минулого року, який був настільки люб’язним, що відправив листа у відповідь на переданий мною протягом години у запечатаному конверті для пані Блаватської, з якої я не зводив очей протягом цього проміжку часу. За мить я розпростерся біля його ніг. Я підвівся за його наказом, і, вдивляючись у його обличчя, повністю забувся у спогляданні добре відомого образу з багаторазово побаченого портрету (що був у полковника Олькотта). Я не знав, що сказати; радість та повага зв’язали мого язика. Величність його обличчя, яка здалася мені виразом міці та думки, тримала мене у захопленні та благоговінні. Нарешті я стояв віч-на-віч з махатмою Гімавата, й він не був ані міфом, ані плодом уяви медіуму, як припускали деякі скептики. Це не було нічним сновидінням, оскільки відбувалося між дев’ятою та десятою годинами ранку. Сяяло сонце й мовчки засвідчувало сцену згори. Я бачу його перед собою живим у тілі, й він промовляє до мене голосом, що сповнений ласкавої доброти. Чого бажати мені ще більше? Надмірність щастя зробила мене німим. І лише коли минув деякий час, я був у змозі вимовити кілька слів, збадьорений його добрим тоном та мовою. Колір його шкіри не такий світлий, як у махатми Кутхумі; проте я ніколи не бачив обличчя настільки гарного, а статури настільки високої та величної. Як і на своєму портреті, він має коротку чорну бороду та довге чорне волосся, що спадає на груди; лише його одяг був іншим. Замість білого вільного одягу на ньому була жовта мантія, підбита хутром, а на голові замість тюрбану жовтий тибетський капелюх із повсті, який я бачив на мешканцях Бутану. Коли минули перші моменти захвату й подиву, та я спокійно обміркував ситуацію, в мене відбулася з ним довга розмова». 3

Ще одна така ж царствена фігура – владика Чакшуша Ману, ману четвертої корінної раси, китаєць за народженням, з дуже високої касти. Він має видатні монгольські вилиці, його обличчя ніби тонко вирізане із старої слонової кістки. Зазвичай він носить чудові сукні з золотистої тканини, що в’ється. Як правило, ми не контактуємо з ним у нашій регулярній роботі, за винятком випадків, коли доводиться мати справу з учнями з його корінної раси.

Адепти Другого променю

В індивідуальності Господа Бодхісаттви, Світового вчителя, та Його головного заступника майстра Кутхумі, особливо прикметним є випромінювання всеосяжного сяйва Любові. Господь Майтрея нині носить тіло кельтської раси, хоча коли він прибуде у світ, щоби навчати людей, оскільки має намір зробити це незабаром, то скористається тілом, яке приготоване для нього одним з учнів. Його обличчя на диво чудове, сильне, проте ніжне, з пишним волоссям, що струмує мов червоним золотом уздовж Його плечей. Його борода загострена як на деяких старих портретах, а Його дивовижно фіолетові очі подібні на дві квітки, як зорі, вони схожі також на глибокі сповнені водою вічної миролюбності священні ставища. Невимовно вражає його усмішка, а довкола Нього сліпуче сяйво світла, яке змішується з чудовим рожевим неодмінним випромінюванням Господа Любові.

Ми можемо уявити як Він сидить у величному передпокої Свого будинку в Гімалаях, кімнаті з багатьма вікнами, крізь які проглядаються сади й тераси, і далеко внизу розгортаються індійські рівнини. Або можемо бачити його у білому одязі з широкою золотою смугою, що в’ється, коли він прогулюється своїм садом у вечірній прохолоді серед чудових квітів, пахощі яких сповнюють повітря насиченим солодким ароматом. Безмірно дивовижним є наш Святий Господь Христос поза можливостями описання, крізь Нього ллється Любов, що тішить мільйони, а Його голос говорить так, як не здатна жодна людина, слова вчення, що несе мир янголам та людям. Мине небагато років, коли Голос буде почутим, а Любов буде відчутою тими, хто перебуває на темних земних шляхах; тож маємо приготуватися Його сприйняти, коли Він прийде, удостоїти Його гідного прийому та прислужити Йому вірно!

Майстер Кутхумі носить тіло брахмана Кашміру, а колір Його шкіри такий же світлий, як у пересічного англійця. В нього також в’ється волосся, а Його блакитні очі сповнені радості та любові. Його волосся та борода каштанового кольору й, потрапляючи на сонце, світлішають та виблискують золотими іскрами. Обличчя Його важко описати, оскільки його вираз змінюється при посмішці; ніс витончений, а великі очі – рідкісно чудово блакитні. Як і Великий Господь, Він теж є Вчителем і жрецем, і через багато століть змінить Його у високому званні, прийнявши скіпетр Вчителя Світу, ставши Бодхісаттвою шостої корінної раси.



Інші промені

Махачохан являє тип державного діяча, великого організатора, хоча Він має також багато військових здібностей. Він втілений індусом, високий і худорлявий, гострого профілю, дуже файний та чіткий, без волосся на обличчі. Воно досить суворе, має сильне квадратне підборіддя; Його очі глибокі та проникливі. Говорить Він часто різко, по-військовому. Загалом Він носить індійські сукні та білий тюрбан.

Багато в чому Його нагадує Вчитель граф Сен-Жермен. Хоча й не особливо високий, Він тримається прямо і по-військовому, витончено ввічливий та з почуттям гідності панської верхівки вісімнадцятого століття; у Ньому одразу відчувається приналежність до старовинної благородної родини. Його очі великі та карі, сповнені ніжністю та гумору, хоча мають проблиск владності; ця переконливість Його присутності спонукає людей до реверансу. Його обличчя оливково-загоріле, коротко підстрижене каштанове волосся з проділом по середині зачесане назад, Він має коротеньку різку бороду, й частенько носить темний мундир з обшлагами із золотого мережива, а також часто блискучий червоний військовий плащ, – усе це підкреслює його військову зовнішність. Він зазвичай мешкає у древньому замку Східної Європи, що належав Його родині багато століть.

Вчитель Серапіс є високим, зі світлим обличчям. Він є греком за народженням, хоч уся його робота відбувається в Єгипті й пов’язана з Єгипетською ложею. Має дуже виразне аскетичне обличчя, у чомусь нагадуючи покійного кардинала Ньюмена.

Венеціанський чохан, здається, є найвродливішим з усіх членів Братерства. Він височенний, біля двох метрів, має хвилясту бороду і золоте волосся, яке дещо нагадує волосся Ману; його очі блакитні. Хоча він народився у Венеції, Його родина без сумніву несе у жилах кров готів, бо Він людина виразно цього типу.

Вчитель Іларіон є греком і, за винятком деякої орлиності свого носу має тип древнього грека. Його чоло низьке й широке, нагадує чоло статуї Гермеса, зробленої Праксітелем. Він також привабливої зовнішності, й виглядає мабуть молодше за інших адептів.

Той, хто колись був учнем Ісусом, має зараз сирійське тіло. У Нього засмагла шкіра, темні очі й чорна арабська борода, зазвичай носить біле вбрання та тюрбан. Він є Вчителем набожних людей, ключова нота його присутності – це ревна чистота й вогняний тип відданості, що не терпить перепон. Він живе серед народу друзи у горах Лівану.

Двоє Величних, із якими ми мали контакт, дещо відрізняються за типом фізичного тіла від, можливо, того, що ми назвали, з усією повагою, звичайним фізичним тілом адепта. Один з Них є духовним наставником Індії, Той, про кого полковник Олькотт багато разів писав, якому надано ім’я Юпітер у книзі «Людина: звідки, як і куди». Він менше на зріст аніж найбільші члени Братерства, та єдиний з Них, наскільки мені відомо, чиє волосся має смужки сивини. Він тримається прямо, рухається моторно та з військовою точністю. Він володіє землями, й протягом візиту, який я наніс Йому зі Свамі Т. Суббой Роу, я бачив, як Він кілька разів вів справи з людьми, які здається є прикажчиками, що звітували Йому та приймали вказівки. Інший, Вчитель Джуал Кхул, який зараз має те саме тіло, у якому Він досяг адептства лише кілька років тому. Напевно тому не було можливим зробити тіло довершеним відтворенням Аугоейду. Його обличчя певно тибетське за типом, з видатними вилицями, вкрите невеликими зморшками.



Інколи адепт потребує для якоїсь особливої мети тіло для тимчасового користування у мирській метушні. Так буде за пришестя Світового Вчителя, й нам розповіли, що деякі інші адепти також мають з’явитися, щоб працювати Його заступниками, допомагаючи в Його величній праці заради людства. Більшість Величних наслідуватимуть приклад свого Голови, й тимчасово позичать тіла Своїх учнів, тому необхідно, щоби певна кількість таких провідників набули готовності для використання. Вивчаючі теософію іноді питають, навіщо адепти, які вже мають фізичні тіла, потребують у цьому випадку інших.

Довершені фізичні провідники

Це ті, хто досягши рівня адептства, вирішили залишитися у своїй майбутній кар’єрі на цьому світі й допомагати спрямовано в еволюції Свого власного людства, вважаючи зручним для Їхньої роботи залишитися у фізичних тілах. Відповідно до своїх намірів, ці тіла мусять відрізнятися від звичайних. Вони повинні не тільки абсолютно пашіти здоров’ям, але також мусять бути досконалими виразами тієї частини его, що має вираз на фізичному плані.

Побудувати таке тіло є нелегкою справою. Коли его пересічної людини спускається до свого нового тіла немовляти, его знаходить його під опікою штучного елементалу, який створений у відповідності до карми, що описано мною у «Внутрішньому житті». Цей елементал активно будує форму, що має незабаром народитися у зовнішньому світі, й лишається з народженим, продовжуючи цей процес формування, зазвичай, аж доки тіло не досягне 6 або 7 років. Протягом цього періоду его поступово набуває все тіснішого контакту зі своїми новими провідниками, емоційним, ментальним так само як і фізичним, призвичаючись до них; проте його реальна робота над цими новими провідниками, аж поки елементал їх не залишить, загалом, є мало істотною. Его безумовно зв’язане з тілом, але взагалі приділяє йому мало уваги, переважно вичікуючи, коли тіло досягне стадії більшої відповідності до його зусиль.

Випадок адепта дуже відрізняється від цього. Оскільки відсутнє відпрацювання тяжкої карми, немає роботи й для штучного елементалу, лише саме́ его опікується розвитком тіла з моменту його віднаходження, а формування тіла обмежене лише спадковістю. Це дає змогу створити значно більш ніжний і витончений інструмент, проте викликає також і більше турбот для его, зобов’язуючи його до значних витрат часу та енергії упродовж кількох років. Внаслідок цього, а також безсумнівно через інші причини, адепт не бажає повторювати цей процес частіше, ніж це необхідно, тому Він змушує своє фізичне тіло триматися наскільки це можливо. Наші тіла старішають та вмирають з різних причин, від спадкової слабкості, хвороб, нещасних випадків і само-поблажливості, неспокою та втоми. Проте у випадку адепта жодна з цих причин не присутня, також мусимо пригадати, що Його тіло більше підходить для роботи і витриваліше незрівнянно більше, аніж тіло звичайної людини.

Оскільки тіла адептів є такими, як ми їх описали, Вони зазвичай здатні користуватися ними значно довше ніж може пересічна людина, і як наслідок, ми з’ясовуємо, що вік будь-якого з таких тіл зазвичай набагато більший, ніж ми думали. Наприклад, Вчитель Морія видається людиною абсолютно в розквіті життя, можливо тридцяти п’яти або сорока років; тим не менш багато історій, які оповідають про Нього Його учні, додають Йому у віці у 4 – 5 разів більше, і пані Блаватська сказала нам, що коли вперше побачила Його в своєму дитинстві, Він здавався їй точно таким як нині. Знову таки, Вчитель Кутхумі на вигляд такого ж віку, як Його постійний друг та компаньйон, Майстер Морія; тим не менш сказано, що Він отримав Університетську ступінь у Європі незадовго до середини дев’ятнадцятого століття, так що тепер йому, напевно, біля 100 років. Зараз ми не маємо можливості дізнатися, яка межа продовження життя, хоча є очевидці, що 70 років псалмоспівця можна легко розширити більш ніж удвічі.

Тіло, що зроблено відповідним для найвищої роботи, є незаперечно унікально чутливим, і через цю важливу причину воно потребує ретельного створення, щоби завжди бути в найкращих кондиціях. Воно би зносилося подібно до наших, якщо би було піддано незліченій кількості навіть незначного тертя зовнішнього світу й постійному потоку неприємних вібрацій. Ось чому Величні зазвичай живуть дещо самотньо, з’являючись так рідко у цьому буревійному хаосі, який ми звемо щоденним життям. Якщо б вони вносили свої тіла у вихор допитливості й пристрасних емоцій, які ймовірно оточують Світового Вчителя підчас Його приходу, немає жодного сумніву, що тривалість життя цих тіл була би дуже скороченою. Також через їх надчутливість було би багато непотрібних страждань.

Зайняті тіла

Тимчасово займаючи тіло людини, адепт уникає цих незручностей, і в той же час надає надзвичайно цінний поштовх еволюції учня. Він є мешканцем провідника лише коли це Йому потрібно – щоб читати лекцію, можливо, або щоби вилити спеціальну повінь благословення; і як тільки Він зробив бажане, Він повертається назад у Свій провідник, щоби продовжити Свою роботу допомоги світу, а учень, який в цей час чекав, отримує своє тіло назад. У такий спосіб Його регулярна робота не страждає, оскільки Він завжди має у своєму розпорядженні тіло, за допомогою якого може сприяти, коли треба, на фізичному плані, блаженній місії Світового Вчителя.

Ми можемо легко уявити, як це вплине на учня, до якого виявлено таке благовоління мати можливість позичити тіло Величному, хоча міра Його чудодії є поза нашими обрахунками. Провідник, налагоджений таким впливом, допоможе учневі, а не обмежить; і в той час, коли його тіло використовується, він завжди має привілей купатися в дивовижному магнетизмі адепта, бо він повинен бути в змозі негайно поновити керування власним тілом, як тільки Майстер закінчив ним користуватись.

Цей план позики потрібного тіла завжди використовується Величними, коли Вони вважають благом зійти до людей за нинішніх умов. Господь Гаутама застосував його, коли Він прийшов досягти звання Будди, а Господь Майтрея зробив те саме, коли Він відвідав Палестину дві тисячі років тому. Єдиний відомий мені виняток – це коли новий бодхісаттва займає пост Світового Вчителя після того, як Його попередник стає Буддою, при Його першій появі у Світі в цій ролі Він народжується в звичайний спосіб як мале дитя. Так зробив і наш Господь, нинішній бодхісаттва, коли народився як Шрі Крішна на спекотних рівнинах Індії, для того, щоби Його шанували та любили з пристрастю відданості, що навряд чи коли-небудь знову мало місце.

Це тимчасове зайняття тіла учня не слід плутати з постійним використанням просунутою людиною провідника, який підготовлений для нього кимось іншим. Загально відомо серед її послідовників, що наш великий засновник, пані Блаватська, коли вона залишила тіло, у якому ми її знаємо, увійшла в інше, яке щойно було залишено його первісним господарем. Відносно того, чи це тіло було спеціально приготовано для користування нею, я не поінформований; проте відомі інші приклади, коли це робилося. Завжди у таких випадках є певні труднощі пристосувати провідник до потреб та характеру нового господаря; й імовірно, що провідник ніколи не стає довершено припасованим одягом. Перед его, що збирається увійти, є вибір – присвятити багато часу турботам з нагляду за зростанням нового провідника, який став би його довершеним виразом, наскільки це можливо на фізичному плані; або уникнути всіх цих труднощів, увійшовши в тіло іншого – процес, що забезпечить помірно добрий інструмент для усіх звичайних цілей; проте не забезпечить всебічно виконання усього, що його власник забажає. У всіх випадках, учень, природно прагне отримати честь надання свого тіла своєму Вчителеві; але в дійсності є замало чистих провідників для використання у такий спосіб.

Часто підіймається питання, чому адепт, чия робота схоже майже повністю відбувається на вищих планах, взагалі потребує фізичного тіла. Насправді, це не наша справа, але якщо припущення про це не вважати нешанобливими, для цього є кілька причин. Адепт проводить багато часу в формуванні потоків впливу, і хоча, згідно спостережень, це відбувається найбільш часто на вищому ментальному плані, або на ще вищому плані, ймовірно, що інколи ці потоки можуть бути й ефірними, а фізичне тіло для маніпулювання ними безумовно має перевагу. До того ж, більшість із тих Майстрів, кого я бачив, мають учнів та помічників, які живуть поблизу Них на фізичному плані, і мати фізичне тіло заради Них може бути необхідним. Ми маємо бути впевнені, якщо адепт вирішує взяти турботу підтримувати таке тіло, Він має слушну причину. Оскільки ми знайомі з Їх методами роботи, то знаємо, що Вони завжди роблять якнайкраще і тими засобами, які потребують найменших витрат енергії.



ЧАСТИНА II. УЧНІ


Каталог: images
images -> На реферат надається письмова рецензія передбачуваного наукового керівника або іншого фахівця, призначеного приймальною комісією
images -> Програма для складання вступного іспиту до аспірантури
images -> Принципи реалізації наукової діяльності університету: активна участь у формуванні та
images -> Віртуальна виставка праць викладачів об’єднання сільськогосподарських бібліотек Житомирської області за 2014 рік
images -> Медсестринство в геронтології та геріатрії
images -> Гостра дихальна недостатність
images -> Програма вступного випробування з іноземної мови (англійська, німецька, французька) за професійним спрямуванням
images -> Розвиток вітчизняної системи електронних наукових видань
images -> Програма м. Івано-Франківськ, 2011 міністерство охорони здоров’я україни


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2020
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка