В.
Всі вареники роздав,
Ніби всіх почастував,
Більш не буду заважати,
Я піду в барлогу – спати!
(Йде за лаштунки)
(З’являються дві білочки)
Ой, подружко , я таке бачила!
Розкажи, мені теж цікаво!
Мабуть , ручна робота!
Правда?! Мабуть, вишукані речі! Як би я хотіла хоч одним оком поглянути!!!
Ну, приміряти – це навряд, а от подивитися – це можна
Де? Хіба нас пустять на виставку коштовних прикрас?
Та на яку виставку? Я тобі розказую про роботи учнів та батьків 4-А класу Валківського ліцею…
Ось поглянь!
(Демонструється слайд-шоу. Білочки коментують)
Так! Краса! А нам можна таку красу собі придбати, а ще краще
самим навчитися робити?
А давай спробуємо! Побігли в 4-А, попитаємо!
(Біжать зі сцени. Але назустріч їм виходить хлопчик із подушкою)
Хлопчику, а хлопчику, ти не підкажеш, як нам потрапити у 4-А?
Нам дуже-дуже треба!
Х. А навіщо вам той 4-А?! Я в ньому вже четвертий рік сплю, чи то
пак вчуся!
1. Там, кажуть такі талановиті діти!
2. Вони так багато знають і вміють! З ними, мабуть, дуже цікаво!
Х. Та що там цікавого, я нічого не помітив…
1. Як нічого, там же скільки нового можна вивчити!
2. Та в тебе ж, мабуть, там багато друзів!
Х. Друзів? Та в мене одна подружка! Ось вона, моя люба!
Ой, подушечко м’якенька, ніжна і пухова,
Ти така для мене гарна, хоч уже й не нова.
Ми з тобою давно дружим, вже 4 роки!
Це ти мене не пускаєш вранці на уроки,
Це ти мені ніжно пестиш і вуха, і щоки.
Це ти мені підставляєш свої м’які боки!
Відірватися від тебе, мені дуже трудно!
А без тебе мені в школі дуже-дуже нудно!
Ой, подушечко підбита, з чотирма ріжками.
Як шкода, що місця мало в рюкзаку з книжками.
Білка 1.Не може бути , мабуть , ти щось наплутав.
Білка 2 . У 4 – А таких дітей немає.
(Цілує подушку і йде з нею за лаштунки)
(На сцену виходить Вовк, він несе бандуру)
Вовк
Біг я полем білим-білим,
За своїм, за вовчим ділом!
Так хотілось мені їсти,
В пору вже по шишки лізти.
До сосни я підійшов,
І оце в снігу знайшов,
Несподіваний момент –
Що воно за інструмент?
Хто ж мені з ним допоможе,
Хто на ньому грати може?
(Із зали відгукується Таня Марченко. Вовк виводить її на сцену,
запитує про клас, у якому вона навчається, просить заграти)
Вовк Ти відкіль така манюня?
Гарна дівчинка – красуня !
Граєш гарно – молодець ,
А тепер тобі – кінець !
Я не винен - хочу їсти ,
Доведеться тебе з'їсти !
Можу , правда , й відпустити,
Якщо кимось замінити .
Таня. Добре – добре , зрозуміла
Є подружка в мене мила
Вчиться теж в музичній школі,
Вона зветься Ведмідь Оля
Олю, де ти ? Виручай !
Вовка грою забавляй!
Я тим часом в ліс піду
І мисливців приведу…
(Таня вибігає , Оля грає на фортепіано, вовк слухає.)
Вовк От заграла , так заграла!
Аж мене розхвилювала,
Роз'ятрила мені душу ,
Все ж тебе я з'їсти мушу!
(З'являються мисливці , проганяють вовка )
(Знову виходять звірята)
Ой, якби ви тільки знали ,
Де ми зараз побували
Ми прикраси приміряли ,
Стільки нового узнали.
Та найбільше вразив нас
Чарівний французький вальс!
Тільки правди ніде діти ,
Вальсували там не діти ,
Танцювали залюбки
Не малята , а батьки !
2 .Ми , звичайно ж , не втерпіли
І сюди їх запросили…
1. Хоч цей танець і не вальс ,
Та порадує він вас…
(Батьки виконують свій танець)
Мама. Ну що, сподобавсь танець вам
У виконанні тат і мам ?
Ми любим діточок своїх ,
На все готові ми для них !
Як треба – весело танцюєм ,
Малюєм , шиємо , майструєм,
А треба – пісню заспіваєм,
До всього ми таланти маєм.!
(Свою пісню співає бабуся)
Учениця. Ну як співала вам бабуся?
Сподобалось вам я дивлюся.
А ще нас радує піснями
Дзвінкий дует із сина й мами.
(Мама і син співають пісню).
Учень. Розуміють всі навколо
Щоб щасливо в світі жить ,
Треба мать родинне коло ,
Своїм родом дорожить!
Учениця З тобою вся твоя родина :
Батьки , бабусі та діди,
З тобою друже , Батьківщина,
Тож, уперед, мій друже, йди !
(Всі учасники концерту піднімаються на сцену і співають пісню .)
Свято в нашій школі,
Всіх зібрав талант …
У родиннім колі
Кожен бути рад!
Свято у ліцеї
Величає знов,
Хто нам тут сім’єю
Всім дарує любов!
Ми – родина!
Є у нас, є у нас, є талант,
По-своєму кожен - зірка!
Хто співак, хто спортсмен, музикант…
Хай цінують люди вірно!
Вміємо, вміємо, вміємо,
Людям радість дарувати!
Знають всі, що 4-А – весела компанія!
Нас ліцей єднає,
Ми мов та рідня!
Кожен з нас тут має
Радість від навчання
Виростем ми скоро,
Підем в дорослу путь,
Та родини цієї
Нам ніде не забуть.
Поділіться з Вашими друзьями: |
