Відсутність відповідальності за своє життя


Розділ 2. Психологічні особливості життєвого і професійного самовизначення в старшому підлітковому віці



Скачати 128.35 Kb.
Сторінка2/5
Дата конвертації18.06.2018
Розмір128.35 Kb.
1   2   3   4   5

Розділ 2. Психологічні особливості життєвого і професійного самовизначення в старшому підлітковому віці
2.1 Проблеми становлення особистості в старшому підлітковому віці.
Підлітковий вік є одним з найскладніших періодів в онтогенезі людини. Саме в цей час відбувається перебудова раніше сформованих психологічних структур, виникають новоутворення, закладаються основи свідомої поведінки, вимальовується загальна спрямованість у формуванні моральних уявлень і соціальних настанов особистості. Найбільш важливою ознакою підліткового періоду, є фундаментальні зміни в сфері його самосвідомості, які мають кардинальне значення для всього його наступного розвитку та становлення підлітка як особистості. Саме в цьому періоді, згідно думки Б. Г. Ананьєва, свідомість, яка вже пройшла крізь багато об’єктів відносин, сама стає об’єктом самоусвідомлення і завершуючи структуру характеру забезпечує його цілісність та стабілізації особистості. В підлітковому віці у молодих людей активно формується самоусвідомлення утворюється власна незалежна система еталонів само оцінювання і само відношення все більш розвиваються здібності зазирання у свій власний світ.

В цьому віці підліток починає усвідомлювати свою унікальність й неповторність в його свідомості проходить поступова переорієнтація із зовнішніх оцінок на внутрішні. У підлітка формується власна Я-концепція , яка сприяє подальшій свідомій або несвідомій побудові поведінки молодої людини. Впродовж останніх 80 років ведеться теоретична суперечка щодо ролі біологічних і соціальних факторів у виникненні явищ критичного розвитку у підлітковому віці. Основоположники біогенетичного універсалізму (Стенлі Холл та З.Фройд) розглядати кризу підліткового віку як неминуче явище, зумовлене біологічними факторами, зокрема статевим дозріванням організму. Фрейдисти наголошують, що в цей час досягають зрілості репродуктивні органи, з'являються вторинні статеві ознаки.

Якщо попередні стадії психосексуального розвитку були пов'язані з власним тілесним Я (відповідали тим чи іншим ерогенним зонам), то з підліткового віку нарцисизм дитини зникає, поступаючись спрямованості сексуальних інтересів на інших людей. Вони, як об'єкти сексуального задоволення, сприяють розвитку чуттєвості, потягів, потреб, інтересів дорослої людини, тобто "вторинної сексуальності". За З.Фрейдом, усі люди у ранньому підлітковому віці проходять через "гомосексуальний період", коли спалах сексуальної енергії підлітка спрямований на людину своєї статі (однолітка чи старшого). Він надає перевагу спілкуванню з ровесниками своєї статі і лише поступово об'єктом енергії лібідо стає особа протилежної статі. Потрібно наголосити, що психоаналіз практично нівелює вплив соціального оточення, особливо навчання особистості не тільки в дитячі роки, але й у підліткові, юнацькі або зрілі. Тому учні та соратники вченого прагнули вдосконалити психоаналітичну теорію за рахунок розширення ролі соціальних факторів.

Теоретик психоаналізу, представник такого його напрямку, як "его-аналіз", Е. Еріксон[13], поділяючи погляди фройдизму на джерела психічного розвитку, вчений значну увагу приділяв соціуму, що ставить перед особистісним Я розвиваючі завдання, розширює спектр його дії. Не випадково основні стадії розвитку особистості Е. Еріксон[13], на відміну від З. Фройда, назвав "психосоціальними", а саме особистісне зростання вбачав у переході від однієї стадії до іншої. Вчений зазначав, що на кожній стадії психосоціального розвитку відбувається криза, яку індивідові потрібно переборювати.

За теорією розвитку особистості Еріксона[13], у якій виокремлюється 8 стадій психосоціального розвитку, підлітковому віку відповідає 5 стадія розвитку особистості. Це вік, коли завершується дитинство, інтенсивно формується ідентичність, базуючись на запереченні та бунті. Вчений називає цей вік віком фізичної зрілості і соціальної незрілості. Дитина значно раніше стає дорослою у фізичному плані, ніж здатною брати на себе соціальні ролі дорослих. Для цього віку характерна емоційна неврівноваженість. Підліток, який щойно переступив вік дитинства, ще немає надійної опори. У стресових ситуаціях він часто повертається до надійної ролі дитини, яка залежна від батьків. Та йому соромно цієї залежності. Намагаючись ствердити свою незалежність, підліток стає непоступливим, різким і навіть грубим у стосунках з батьками.

У цей час на долю батьків та вчителів лягає велике психологічне навантаження, вони мають навчитися розумно реагувати на зміни у взаєминах з підлітком, щоб, з одного боку, надати йому незалежність, до якої він прагне, а з іншого - не втратити реального контролю над його поведінкою, втримуючи її у розумних межах.

Проблема кризи підліткового віку є складною, тому, розкриваючи її, потрібно виходити із єдності біологічних змін, що настають в організмі підлітка, і змін у соціальних умовах його життя, його взаємин з його ровесниками та дорослими.

Важливими видаються положення Г. Костюка.[20 ], що розкривають розвиток людини як біологічної і соціальної системи. Вчений зазначає, що становлення особистості - обумовлений і разом з тим саморозвиваючий процес. Це внутрішньо необхідний її рух від нижчих до вищих рівнів розвитку, в якому зовнішні причини завжди діють через внутрішні умови.

Фізичний розвиток підлітка та набуті у попередні роки властивості психічного розвитку створюють внутрішні передумови для зміни його становища в школі, в сім'ї, в суспільстві.

Біологічні фактори:

Зміни, що відбуваються в організмі дитини у перехідний період від дитинства до підліткового віку зумовлюються насамперед статевим дозріванням. Статеве дозрівання позначається на розвитку і функціях всього організму.

Усе починається із змін в ендокринній системі. Посилюється діяльність гіпофізу, а його гормони стимулюють ріст тканин і функціонування залоз внутрішньої секреції (статевих, щитовидної залози та інших), що спричинює фізичний і фізіологічний розвиток.

Відбувається стрибок у рості. Ріст в довжину, збільшення маси тіла і об'єму грудної клітки змінюють пропорції тіла і наближають його до характерного для дорослих. Зростає м’язова сила і фізичні можливості підлітків, але вони швидко виснажуються і втомлюються. Втрачається гармонія в рухах, оскільки перебудовується моторний апарат. Втрачається вміння володіти своїм тілом.

У підлітковому віці спостерігається невідповідність у розвитку серця, судинної системи (артерій) і маси тіла. Якщо мускулатура серця і його об'єм збільшуються вдвічі, то діаметр судин залишається вузьким. Тому серце через порівняно ще вузькі судини не може постачати потрібну кількість крові до різних ділянок організму, зокрема до мозку. Тому можливі функціональні порушення у діяльності серцево-судинної системи (серцебиття, підвищення кров'яного тиску, головні болі, головокружіння, швидка втома, задишка, блідість, посиніння губ).

Із розвитком, вага головного мозку підлітка наближується до ваги мозку дорослої людини. Далі розвиваються лобні ділянки мозку, частково скроневі та тім'яні, кора головного мозку вдосконалюється на внутрішньоклітинному рівні. Інтенсивний розвиток вищої нервової діяльності виявляється у розумовій активності підлітка.

Оскільки ендокринна і нервова системи функціонально пов'язані між собою, підлітковий вік характеризується, з одного боку, бурним підйомом енергії, а з іншої - підвищеною чутливістю до патогенних впливів. З цих причин розумова і фізична перевтома, тривале нервове напруження, сильні негативні емоційні переживання (страх, гнів, образа) можуть бути причинами ендокринних порушень (тимчасовим припиненням менструального циклу у дівчаток) і функціональних розладів нервової системи. Вони виявляються у підвищеній роздратованості, збудливості, нестійкості, слабкості гальмівних механізмів, втомлюваності, розсіяності, у розладах сну.

У дитинстві існує баланс у діяльності ендокринної та нервової системи. У підлітковому віці цей баланс втрачений, а новий тільки почав встановлюватися. Ця перебудова відображається на загальній неврівноваженості, дратівливості, руховій активності, періодичній апатії, в'ялості. У вищій нервовій діяльності підлітка спостерігаються суперечності. В одних випадках учні цього віку поводять себе цілком розсудливо, виважено, а в інших на ті самі стимули вони реагують неадекватно, надмірно емоційно.

Статеве дозрівання та зрушення у фізичному розвитку справляють немаловажне значення у появі нових психологічних утворень. По-перше, виникає відчуття власної дорослості. По-друге, стимулюється розвиток інтересу до іншої статі, з'являються нові відчуття, переживання, перші романтичні почуття.

Костюк [20 ] підкреслював, що саме в перехідний період від підліткового до юнацького віку інтенсивно розвивається сприймання себе як людини певної статі, яка має специфічні потреби, мотиви, ціннісні орієнтації, ставлення до представників протилежної статі, форми сексуальної поведінки. Статево-рольова ідентичність утворює одну з важливих частин Я-образу людини в підлітковому віці, проте вона не залишається сталою, назавжди укоріненою особливістю особистості надалі.

Л. Божович [4] підкреслювала, що статевий потяг, виникаючи в пубертатний період, входить у структуру вже наявних у підлітка психологічних новоутворень - різноманітних інтересів, моральних та етичних почуттів, поглядів, оцінних суджень. Відповідно - статевий потяг підлітка, переживання сексуального збудження перебуває в ціннісно-смисловій системі його поглядів. Отже, фактори біологічного і соціального порядку виступають у взаємо переплетенні, стають внутрішніми механізмами психологічних новоутворень, які спонукають до встановлення і поглиблення сексуальних стосунків у наступному віковому періоді.

Висновок. Біологічні фактори - початок статевого дозрівання, а також пов'язані з ним бурхливий розвиток і перебудова всіх органів, тканин і систем організму ми визначаємо як умови, що є необхідними, але недостатніми для повноцінного психічного розвитку, а тільки які впливають на особливості його протікання у дітей підліткового віку.

Соціальні фактори

Психологи прийшли до висновку, що істотні особливості підлітка залежать від соціальних факторів. Особливий внесок був зроблений антропологами Маргарет Мід та Бенедикт, які вивчали примітивні цивілізації. Мід вивчала підлітків острову Самоа, що дозволило їй розвіяти думку щодо неминучості кризи і конфліктів у підлітковому віці і показати їх соціальну, а не біологічну зумовленість. Мід показала безконфліктність, гармонійність переходу від дитинства до дорослості у дівчаток-підлітків. Антропологи доводять, що підлітковий вік може мати різну тривалість (всього кілька місяців), що необов'язковим є існування Едіпового комплексу у хлопчиків.

Доведено, що конкретними соціальними умовами життя дитини визначається:

1) 1) тривалість підліткового віку;

2) 2) наявність чи відсутність криз, конфліктів, труднощів;

3) 3) характер переходу від дитинства до дорослості

Цю ідею продовжив К.Левін.[26 ], на думку якого у сучасному світі існує 2 самостійні групи: дорослих і дітей. Кожна має свої привілеї. Підліток знаходиться між цими двома групами: він вже не хоче бути дитиною, але його ще не приймають у групу дорослих. Левін [26 ] наголошує, що причиною цьому є велика розбіжність між вказаними двома групами. Прибічники даного підходу наголошують на існуванні особливої "субкультури" підлітків.

Виготський наголошував на необхідності при вивченні критичних періодів виокремлювати основні новоутворення у свідомості і визначити соціальну ситуацію розвитку, яка являє собою у кожному віці неповторну систему взаємин між дитиною і середовищем. Особливості прояву і протікання підліткового віку визначаються конкретними соціальними умовами життя і розвитку підлітка, його суспільним становищем у світі дорослих.

Важливим фактором розвитку особистості підлітка є його власна соціальна активність, спрямована на засвоєння певних соціальних взірців і цінностей, на побудову взаємин із дорослими та ровесниками, на самого себе (проектування своєї особистості і свого майбутнього). Найважливішим новоутворенням підліткового віку є становлення самосвідомості, яке найперше характеризується почуттям дорослості, формуванням самооцінки і появою прагнення до самовиховання. Центральним і специфічним новоутворенням в особистості підлітка є виникаюче у нього уявлення про себе як уже не дитину, він починає відчувати себе дорослим, намагається бути і рахуватись дорослим.

Цю особливість називають почуттям дорослості, яке полягає в тому, що підліток заперечує свою приналежність до дітей, але у нього ще немає відчуття істинної, справжньої дорослості, хоча є потреба у визнанні його дорослості оточуючими. У психічному розвитку підлітка основна роль належить встановленню системи соціальних взаємовідносин з оточуючими. Розвиток соціальної дорослості - це розвиток готовності дитини до життя у суспільстві дорослих в якості його повноправного члена. Соціальна незрілість дитини, його залежність від дорослих визначає його становище соціальної нерівності у відносинах з дорослими, їх ставлення до підлітка як до "маленького".

У взаємовідносинах з дитиною дорослі мають ряд переваг:

1) 1) мають право вимагати слухняності і підпорядкованості;

2) 2) мають право змушувати, забороняти, карати.

Підлітки вже не хочуть виконувати попередні вимоги, ображаються і протестують, коли їх контролюють, карають, не вислухають, не розуміють, не рахуються з інтересами. Їх перестають задовольняти відносини з дорослими.

Почуття дорослості може виникати з двох причин: а) усвідомлення і оцінка зрушень у фізичному розвитку і статевому дозріванні (цьому сприяє акселерація, яка створює умови для швидшої появи нового самовідчуття та самооцінки), б), соціальне джерело: дитина у взаєминах з дорослими об'єктивно не займає становища дитини, а включається у трудову діяльність, виконує серйозні обов'язки, коли характерна рання самостійність дитини.

Почуття дорослості - специфічне новоутворення самосвідомості - стрижнева особливість особистості, яка виражає нову життєву позицію підлітка щодо себе, щодо людей і світу, визначає зміст та спрямованість його соціальної активності.

Специфічна соціальна активність підлітка полягає у більшій сприйнятливості до засвоєння норм, цінностей, способів поведінки, які існують у світі дорослих.

У становленні взаємовідносин підлітка з дорослими протиріччя. Драгунова .[22] виокремлює три варіанти розвитку протиріч:

1) Поглиблення протиріч, нагнітання конфлікту, який може тривати досить довго. Це виникає при повному розходженні тенденцій дорослого та прагнень підлітка, коли дорослі повністю не приймають претензій підлітка на більшу самостійність, довіру до них та повагу, а підліток, в свою чергу, різними способами виражає протести проти старого ставлення до нього дорослих. Дорослий втрачає авторитет, втрачає можливість впливу а в формуванні особистості підлітка залишаються негативні наслідки: агресивно-деспотичні прояви поведінки у відповідь на зовнішній стимул.

2) Протиріччя виявляються епізодично під впливом непослідовності поведінки дорослих, коли вони змушені всупереч своїм поглядам іти на поступки підлітку. В результаті конфліктів стає менше, проте можливість їх виникнення залишається постійною.

3) Поступове зникнення протиріч і конфліктів. Дорослі усвідомлюють дорослішання підлітків, змінюють своє ставлення до нього, не дають розвіятись взаємній довірі, яка виникла раніше. Конфліктних ситуацій може зовсім і не виникати, коли дорослі у побудові взаємин враховують дорослішання підлітка.

Конфлікт - це наслідок невміння або небажання дорослого рахуватись з розвитком особистості в підлітковому віці і знайти підлітку нове місце поряд із собою. Дорослому потрібно будувати взаємовідносини із підлітком, як з іншим дорослим - дружнього характеру, змістовної співпраці з характерними для них нормами взаємної поваги, довіри, допомоги. Підліток чекає розуміння з боку дорослих. Співпраця дозволить дорослому поставити підлітка у становище свого помічника, товариша у різних справах, а самому стати для нього взірцем і другом.

До початку підліткового віку взаємовідносини дитини зі своїми однолітками вже будуються на важливих нормах дорослої моралі рівності, а основою взаємовідносин з дорослими залишається дитяча мораль слухняності. Це може мати важливі наслідки:

1) співпраця як оптимальний для розвитку особистості підлітка тип спілкування може інтенсивніше розвиватися у взаємовідносинах з друзями;

2) саме спілкування з друзями, а не з дорослими, може приносити підлітку більше задоволення та відігравати провідну роль у розвитку дорослості і формуванні особистості;

3) засвоєні підлітком норми моралі дорослих можуть зіткнутися із нормами моралі слухняності і перемогти їх, оскільки дитяча мораль стала для підлітка неприйнятною.

Провідним типом діяльності підлітка стає спілкування з однолітками в громадсько-корисній діяльності. Воно набуває інтимно-особистісного характеру і виокремлюється у самостійну і дуже важливу для підлітка сферу життя. Спілкування з друзями набуває великої значущості, що може відсунути на другий план навчання, значно зменшити привабливість спілкування з батьками.

Підліткова криза, яка супроводжує перехід від дитинства до дорослого життя ,проходить дуже гостро, бо саме в цьому віці діти вперше починають усвідомлювати і визначати весь потенціал своєї особистості, створювати свій образ «Я», не маючи при цьому можливості співвіднести його з уявленнями про себе , які вже сформувалися, як це можуть дорослі. Для почуття власної гідності підлітків хворобливим є усвідомлення факту , що в порівнянні з ними батьки більш дорослі і компетентні. Підлітки повинні підтвердити собі і іншим свій власний статус самостійної людини.

Тепер їх життя більш складна, вони вже не можуть так , як в дитинстві, спиратися на соціальний престиж батьків. Вони не впевнені в тому , що їм вдасться справитися з труднощами дорослого життя, і усвідомлюють, що немає ніяких гарантій того, що коли-небудь вони зможуть насолодитися плодами дорослого життя .Часто вони відчувають образу через виникаюче в цей час почуття страху, саме це почуття змушує їх рухатись далі по складному шляху психічного розвитку.

В першу чергу він бажає стати дорослим і лише в другу – залишитися підлітком. Підліток зустрічається з життєвими труднощами, які ставлять його перед необхідністю вирішувати наступні завдання: Він повинен розвивати незалежність. Необхідно навчитися самостійно приймати рішення; переглянути і розширити свою систему цінностей і співвіднести її з найважливішими цілями суспільства; знайти нові джерела особистого Я професійного признання, серед однолітків, вчителів та інших дорослих; навчитися ставити реальні цілі в навчанні і роботі. Навчитися вирішувати різні труднощі, миритися з протиріччями власного положення, критично оцінювати себе.

Підлітку необхідно розвивати в собі готовність дорослішати крок за кроком і ставати все більш впевненим в собі усвідомлювати і оцінювати свій особистісний потенціал. Підлітку необхідно поставити довгострокові цілі в особистому і професійному житті і твердо іти до них. В своїх діях керуватися власною думкою і власною відповідальністю. Процеси розвитку у підлітків відбуваються під впливом вимог значимих дорослих і референтного середовища. Загальний знаменник вимог – звикай до того, що ти сам за себе відповідаєш, ти маєш зуміти на певному етапі сам себе прогодувати. Розвивай з цією метою всі свої здібності. Щоб виконати ці вимоги , підліток має знизити для себе значимість батьків, послабити внутрішній зв'язок з ними. Нові орієнтири він знаходить поза сім’єю : в школі, серед однолітків і вчителів. При цьому відбувається примірка життєвих норм і перевірка їх використання в житті. В подальшому підліток, або відмовляється від них, або розширює їх, або змінює.

Найчастіше діти мають ті життєві цінності і установки, що і їх батьки через відданість їм, бо саме в сім'ї дитина почуває себе захищеною і любимою. Прийняття батьківських цінностей є своєрідним актом вдячності батькам, який скріплює зв'язок між батьками і дитиною.

Сучасний підліток дуже уразливий в плані пошуку позитивної ідентичності при не досить компетентному володінні засобами конструктивного подолання кризи ідентичності на етапі життєвого самовизначення. Суспільна криза на фоні економічного, політичного та морального підґрунтя, негативно позначається на образі світу молодої людини, її ціннісних орієнтирах, «Я-концепції», образі «самості», які тільки-но формуються на даному віковому етапі. Підліток зустрічається з багато варіативністю інфорпростору та шляхів самовизначення, натомість постає неготовим внутрішньо долати кризу ,пов’язану з усвідомленням своєї неповторної та унікальної «самості», своєї позитивної «Я-концепції».

Соціально-психологічні дослідження останніх років фіксують негативні тенденції формування як соціальної так і особистої пропозиції підлітків: інфантилізм як відсутність усвідомлених та самостійних рішень у значущих сферах життя, відсутність відповідальності за своє життя, соціальна апатія, дефіцит смислу майбутнього, ситуативне сприйняття свого життя.
2.2 Особливості життєвого самовизначення в старшому підлітковому віці
Життєве самовизначення - визначення себе відносно вироблених в суспільстві критеріїв сенсу життя. Особистісне самовизначення пов'язується з цінностями, з потребою визначення сенсу життя, з орієнтацією на майбутнє.

Підкреслюючи важливість самовизначення, Л.І. Божович[4] визначає його як "вибір майбутнього шляху, потребу знаходження свого місця в праці, в суспільстві, в житті". Ідеальний Я-образ людини опосередкований кількома самовизначення. Життєве самовизначення (вибір соціальних ролей, життєвого стилю, способу життя) припускає, що професія або соціальна роль можуть бути засобами для реалізації певного способу життя.

Виділимо головні види самовизначення:

1. Життєве самовизначення

2. Професійне самовизначення

3. Особистісне самовизначення

4. Соціальне самовизначення

5. Сімейне самовизначення

Крім п'яти головних видів існують і інші різновиди самовизначення:

1. Соціально-особистісне

2. Соціально-професійне

3. Індивідуально-особистісне

4. Ціннісно-смислове

5. Моральне

6. Естетичне

Життєве самовизначення підлітка - це не миттєвий акт, а відносно тривалий процес, що включає в себе сполучуваність і взаємодоповнюваність різних видів самовизначення і триває до зрілого віку.

Юнаки належать не лише до дитячого, а й до дорослого світу. Вони не тільки знаходяться в процесі дорослішання, але по багатьом параметрам вже поводять себе як дорослі і фактично є такими. Дорослішання, як процес соціального самовизначення багатовимірне і багатогранне. Найяскравіші протиріччя і труднощі, виявляються у формуванні життєвої перспективи, відношення до праці і моральної свідомості. Характерна риса ранньої юності – формування життєвих планів. Життєвий план виникає, з одного боку, в результаті узагальнення цілей ,які ставить перед собою особистість , як наслідок побудови «піраміди» її мотивів, становлення стійкого ядра ціннісних орієнтацій, які підпорядковують собі прагнення .З іншої сторони - це результат конкретизації цілей і мотивів. Із мрії , де все можливо, і ідеала як абстрактного зразка поступово вимальовується більш чи менш реалістичний, орієнтований на дійсність план діяльності.

Життєвий план – явище одночасно соціального і етичного порядку. Питання ким бути і яким бути на підлітковому етапі розвитку не розрізняються. Підлітки називають життєвими планами досить розпливчасті орієнтири і мрії, які ніяк не співвідносяться з їх практичною діяльністю.

Підлітки намагаються передбачити своє майбутнє , не задумуючись про засоби його досягнення. Їхні образи майбутнього орієнтовані на результат, а не на процес розвитку : підліток може уявляти своє майбутнє положення в суспільстві, не задумуючись над тим , що для цього потрібно зробити. Життєвий план в точному змісті цього слова виникає тільки тоді, коли предметом роздумів стає не тільки кінцевий результат, але і способи його досягнення, шлях, по якому людина збирається іти, і ті об’єктивні і суб’єктивні ресурси, які йому для цього знадобляться. На відміну від мрії, яка може бути як активною так і пасивною , життєвий план – це план діяльності. Щоб побудувати його , юнак повинен поставити перед собою, як мінімум, наступні питання:


  1. В яких сферах життя сконцентрувати зусилля для досягнення успіху?

  2. Що саме і в який період життя потрібно досягнути?

  3. Якими засобами і в які конкретні терміни можуть бути реалізовані поставлені цілі?

Соціальне самовизначення і пошук себе пов’язані з формуванням світогляду. Світогляд – це погляд на світ в цілому , система уявлень про загальні принципи і основи буття, життєва філософія людини ,сума і результат всіх його знань. Пізнавальними (когнітивними) передумовами світогляду є засвоєння певної суми знань (не може бути наукового світогляду без оволодіння наукою) і здібності індивіда до абстрактного теоретичного мислення без чого розрізненні знання не складаються в єдину систему.

Світогляд – це система переконань, які виражають відношення людини до світу, його головні ціннісні орієнтації. Юність – вирішальний етап становлення світогляду, тому що саме в цей час дозрівають когнітивні і емоційно – особистісні передумови. Старший підлітковий вік характеризується не просто збільшенням об’єму знань, але і великим розширенням розумового світогляду підлітків, появою у нього теоретичних інтересів і потреб. Хоча конкретний рівень знань, теоретичних здібностей, широта інтересів у дітей різні, якісь зрушення спостерігаються у всіх, даючи поштовх юнацькому « філософствуванню» .

Світоглядні установки старших підлітків мають багато протиріч. Різна поверхово засвоєна інформація складається в голові підлітка як «вінегрет» , в якому перемішано все що завгодно. Серйозні, глибокі судження переплітаються з наївними, дитячими. Підлітки не помічають цього і протягом однієї і тієї ж розмови радикально змінюють свою позицію, однаково категорично відстоюють протилежні, несумісні один з одним погляди. Дорослі часто применшують цей сумбур недолікам навчання і виховання. Це нормальна властивість ранньої юності. Польський психолог К. Обухівський(1972) писав, що потреба в сенсі життя, в тому, щоб усвідомлювати своє життя не як серію випадкових, розрізнених подій, а як цілісний процес, який має певний напрям, послідовність і зміст – одна із найважливіших потреб особистості. В старшому підлітковому віці, коли людина вперше стає перед усвідомленим вибором життєвого шляху, ця потреба периживається особливо гостро. Світоглядний пошук включає в себе соціальну орієнтацію особистості, тобто усвідомлення себе частиною, елементом соціальної общини, вибір свого майбутнього соціального положення і способів його досягнення. В ході цих пошуків юнаки шукають формулу, яка вказала б йому і на сенс власного існування і на перспективи розвитку всього людства.

На ці питання немає і не може бути загальних відповідей, їх необхідно вистраждати самому , до них можна прийти тільки практичним шляхом. Форм діяльності багато і зарані неможна сказати , де людина знайде себе. Життя багатогранне, його не можна вичерпати яким – не - будь видом діяльності яким би він не був важливим. Питання що стоїть перед юнаком не тільки ким бути в рамках існування розділення праці (вибір професії) ,а яким бути ( моральне самовизначення).

Питання про сенс життя має симптоми визначеної незадоволеності. Коли людина цілком охоплена справою , вона не запитує себе, чи має це діло сенс, - таке питання не виникає. Рефлексія, критична переоцінка цінностей, найбільш загальним вираженням якого є питання про сенс життя , пов’язане з якоюсь паузою, «вакуумом» в діяльності ,чи у відносинах з людьми. Саме тому ця проблема практична, задовільну відповідь на неї може дати тільки діяльність.

Критично оцінюючи свій життєвий шлях і свої відносини з оточуючим світом, особистість піднімається над безпосередньо даними їй умовами, відчуває себе суб’єктом діяльності. Тому світоглядні питання не вирішуються один раз і назавжди, кожен поворот життя змушує особистість знову і знову повертатися до них, підкріплюючи і переглядаючи свої минулі рішення .В юності це відбувається найбільш категорично. Для світоглядних проблем характерно протиріччя між абстрактними , як і в стилі мислення. Питання про сенс життя постає в ранній юності глобально і на нього чекають універсальної , гідної для всіх відповіді.

Труднощі юнацької рефлексії про сенс життя – у правильному поєднанні того, що А.С. Макаренко назвав близькою і далекою перспективою. Розширення часової перспективи вглиб (охоплює більш тривалий відрізок часу) і вшир ( включення свого особистого майбутнього в коло соціальних змін, які торкаються суспільства в цілому) – необхідна психологічна передумова світоглядних проблем.

Діти і підлітки, описуючи майбутнє, говорять про свої особисті перспективи, а юнаки на перший план виносять загальні проблеми. З віком збільшується вміння розрізняти можливе і бажане. Здібність відстрочити безпосереднє задоволення, трудитися заради майбутнього, не чекаючи нагороди – показник морально – психологічної зрілості людини. Але поєднання близької і далекої перспективи дається людині нелегко. Є юнаки, які не хочуть задумуватися про майбутнє, відкладають всі важливі питання на потім. Установка (зазвичай не усвідомлена) на продовження веселощів і безтурботності існування не тільки соціально шкідлива, але і шкідлива для самої особистості . Юність – прекрасний, дивний вік, який дорослі згадують з ніжністю і сумом. Але все добре в свій час. Вічна юність – вічна весна, вічне цвітіння, це також і вічне безпліддя. «Вічний юнак» не щасливчик. Це людина, яка не зуміла у визначений термін вирішити завдання самовизначення і пустив глибоких коренів в важливих сферах життєдіяльності. Його мінливість і поривчатість можуть здаватися привабливими на фоні побутової приземленості і буденності багатьох однолітків, але це не стільки свобода, скільки неприкаяність. йому можна скоріш поспівчувати, ніж позаздрити.

Не краще і на протилежному полюсі, коли в теперішньому бачать тільки засіб досягнення чогось в майбутньому. Відчувати повноту життя – означає вміти бачити в сьогоднішній праці «завтрашню радість», і разом з тим відчувати самоцінність кожного даного моменту діяльності, радість подолання труднощів, пізнання нового. Психологу важливо знати чи уявляє підліток своє майбутнє як продовження теперішнього чи як його заперечення, що зовсім протилежне, і чи бачить він в цьому майбутньому результат своїх власних зусиль чи щось таке, що саме настане. За цими установками (зазвичай неусвідомленими) стоїть цілий комплекс соціальних і психологічних проблем.Погляд на майбутнє як результат власної, спільної з іншими людьми діяльності – установка діяча, борця, який щасливий тим, що вже сьогодні працює заради завтрашнього дня. Уявлення того, що майбутнє «саме настане» ,що «його не уникнути»,- установка «трутня», споживача і спостерігача, носія лінивої душі.

Поки юнак не знайшов себе в практичній діяльності, вона може здаватися йому дрібною і неважливою. Ще Гегель відзначив це протиріччя «До цих пір займаючись тільки загальними предметами і працюючи тільки для себе, юнак, який тепер перетворюється на чоловіка, повинен, вступаючи в доросле життя ,стати діяльним для інших і зайнятися дрібницями. І хоча це справді так як повинно бути, бо необхідно діяти, то необхідно перейти до частин, але для людини початок може все-таки бути досить тяжким, і неможливим, і неможливість безпосереднього здійснення його ідеалів може привести його до депресії. Цієї депресії, якою незначною вона була у багатьох, мало кому вдалося уникнути. Чим пізніше вона виникає у людини, тим важчими бувають її симптоми. У слабких людей вона може затягтися на все життя. В цьому стані людина не хоче відмовитися від своєї суб`єктивності, не може подолати свою відразу до дійсності саме тому знаходиться в стані відносної нездатності ,яка може легко перетворитися в дійсну нездатність».

Єдиний засіб зняти це протиріччя – творчо – перетворююча діяльність, в ході якої суб’єкт змінює як самого себе, так і оточуючий світ. В житті завжди іде боротьба старого і нового і кожен приймає участь у цій боротьбі. Ідеали звільнені від елементів ілюзорності, які притаманні юності, стають для дорослої людини орієнтиром в практичній діяльності.
2.3 Особливості професійного самовизначення в старшому підлітковому віці
Як було сказано вище, професійне самовизначення - це процес, що проходить ряд етапів, тривалість яких різна в залежності від соціальних умов і індивідуальних особливостей розвитку. Найважливышим є етап підліткового і юнацького віку, так як саме в цей період іде обрання майбутньої професії. Підліткові захоплення спочатку можуть бути обумовленими випадковими факторами. Підліток орієнтується лише на зміст і зовнішній престиж професійної діяльності не помічаючи інших її аспектів. Світ професій часто здається чорно-білим :в хорошій професії все добре, в поганій – все погано. Категоричність вибору і не бажання розглянути інші варіанти і можливості виступають як психологічно – захисний механізм, як засіб утікання від сумнівів. В майбутньому це може привести до розчарувань. Рання професіоналізація часто пов’язана з негативними сімейними умовами , низькою успішністю і іншими негативними факторами, які понижають рівень свідомості і добровільності вибору.

Дуже важливий рівень інформованості підлітків як про професію, так і про самих себе. Підлітки погано обізнані з колом професій із яких треба вибирати, це робить їх вибір випадковим. Чим молодше людина в момент вибору професії, тим більша ймовірність не самостійного вибору, а по підказці інших. Обізнаність хлопців про різні сучасні професії вища, а сама диференціація професійних інтересів починається у них раніше, чим у дівчат. Юнаки більш критично оцінюють можливості і вимогливіше відносяться до своєї майбутньої професії; дівчата у цьому відношенні більш пасивні і більш легко миряться з невдачами надаючи більше значення влаштуванню особистого життя. Вибір професії відображає певний рівень особистих вподобань, які включають оцінку своїх об’єктивних можливостей і оцінку своїх здібностей.

Рекомендації Є.І. Головахи професійного самовизначення [9]


    1. Професійна орієнтація не повинна обмежуватися безпосередньо професійною сферою, але завжди спиратися на важливі життєві цілі молоді.

    2. Для формування реалістичної життєвої перспективи необхідно знайомити юнаків і дівчат з конкретними прикладами вдалих і невдалих життєвих шляхів, які пов’язані з вибором тієї чи іншої професії. Найбільш важливим є знання майбутніх умов праці, яке займає одну з найвищих позицій в системі юнацьких вимог до майбутньої професії.

    3. Враховувати, що для юнаків при виборі професії більш важливим є розмів заробітної платні, а для дівчат –сприятливі умови праці. Робочі професії захоплюють молодь перш за все можливістю більш швидкого досягнення самостійності і незалежності. Для тих, хто їх обирає, майбутня зарплатня інколи має менше значення , ніж для тих , хто обирає професію розумової праці високої кваліфікації.

    4. Незалежно від рівня знань підлітків, вони потребують спеціальної профорієнтаційної інформації. Шкільна програма цього не забезпечує.

    5. Необхідно пояснити старшокласникам взаємозалежність майбутніх професійних і життєвих досягнень від їх готовності до самовіддачі в роботі і самостійності в реалізації життєвих цілей.

    6. У профорієнтаційній роботі важливо враховувати не тільки раціональні моменти, пов’язані з визначенням життєвих цілей та планів, але й емоційної сторони особистості.

Ці питання не мають певних рішень. В умовах науково–технічної революції початкова професійна підготовка дуже часто стає недостатньою і перестає цінуватись по об’єктивним причинам, примушує особистість, бажає вона цього чи ні, перенавчатися чи навіть змінювати рід занять. Неповна задоволеність професією в одному випадку стає причиною поганої роботи, а в іншому – полегшує професійну мобільність і зміну форм трудової діяльності. Життєвий шлях сучасної людини – не одноманітний рух по одного разу наїждженій колії, де все наперед відомо. У ньому є і карколомні повороти, і непередбачувані нові старти. Це робить наше життя тривожним і хвилюючим, але одночасно дає особистості нові можливості самореалізації.

Вибір професії. Яким глибоким змістом переповнене це, здавалося б, звичне словосполучення, скільки в ньому приховано емоцій, тривог, сподівань. Адже це не лише вдале чи невдале рішення юності, а й подальша доля людини, активне, творче, радісне життя або ж пасивне збайдужіле існування; насамкінець, вдалий вибір професії – одна з головних складових і умов людського щастя, усвідомлення своєї потрібності в соціумі. Слід зазначити, що процес професійного самовизначення є досить складним, на нього здійснюють вплив різні фактори. Російський вчений Євгеній Олександрович Клімов[15], котрий зробив великий внесок у дослідження світу професій та професійного самовизначення людей, пропонує вісім основних факторів, які впливають на вибір людиною професії:

1) позиція батьків, старших членів сім'ї. Дуже часто батьки надають дитині повну свободу вибору, вимагаючи тим самим від неї самостійності, відповідальності, ініціативи. Трапляється, що батьки не згодні з вибором дитини і пропонують переглянути свої плани й зробити інший вибір. Правильному вибору професії часто заважають установки батьків, які прагнуть, щоб діти компенсували їхні недоліки в майбутньому, у тій діяльності, у якій вони не змогли себе повністю виявити в свій час. Спостереження показують, що в більшості випадків діти погоджуються з вибором батьків, розраховуючи на їхню допомогу при вступі в який-небудь навчальний заклад;

2) позиція друзів. Дружні відносини старшокласників є досить міцними і вплив їх на вибір професії не виключено. Позиція мікрогрупи може навіть стати вирішальною у професійному самовизначенні. Особливо це актуально для людей зі стандартизованим мисленням, схильних до наслідування і стереотипів, не спроможних чітко сформулювати власну життєву позицію. Споживачів а не творців (якщо такий умовний поділ доречний). Звісно, в рамках розумного, почуття групи, орієнтація на однолітків – позитивні особливості молоді. Вони потрібні для освоєння норм поводження в суспільстві, формування образу "Я" і самооцінки. Але оглядатися на інших слід щоб побачити спільне і відмінне, краще взнати свої індивідуальні особливості, а не сліпо повторювати, чи переносити захоплення якоюсь людиною на професію, котрою та володіє;

3) позиція шкільних педагогів. Кожен учитель, спостерігаючи за поводженням учня під час навчального процесу, аналізує його інтереси, схильності, напрямки мислення і звісно може дати дуже цінну пораду, до того ж, досвідчений педагог здатен запобігти такій розповсюдженій помилці при виборі професії, як ототожнення шкільного предмета і певної, спорідненої з ним професії. Він допоможе чітко розрізняти ці поняття;

4) особисті професійні плани. Під планами у цьому випадку маються на їхні плани. Під планами у цьому випадку маються на увазі уявлення про етапи освоєння професії, засоби потрібні для цього. Плани формуються залежно від складу розуму й характеру людини. Якщо виникають ускладнення, розумно звернутися до спеціаліста, котрий допоможе побудувати професійний план;

5) здібності. Це індивідуальні психологічні особливості людини, що проявляються в трудовій або іншій діяльності і є умовою успішності її здійснення. Від здібностей залежить швидкість, глибина, легкість і міцність процесу оволодіння знаннями, набуття умінь і навичок. Але самі здібності не зводяться до знань й умінь. Розвиток здібностей має відбуватись протягом всього життя. Про своєрідність своїх здібностей треба судити не тільки по успіхах у навчанні, але й по досягненнях у найрізноманітніших видах діяльності. Об’єктивне уявлення про них формується також за допомогою спеціальних досліджень, тестувань, спрямованих на активізацію самопізнання. Це запобігає наклеюванню ярлика про те, яка людина;

6) рівень домагань на суспільне визнання. Плануючи власний трудовий шлях, дуже важливо подбати про реалістичність своїх домагань. Невідповідність внутрішніх образів людини життєвим реаліям неминуче призведе до розчарування;

7) інформованість про професії. Важливо подбати про те, щоб відомості, котрі здобуваються людиною, про ту або іншу професію не виявилися перекрученими, неповними, однобічними. Захоплення тільки зовнішньою або якою-небудь приватною стороною професії може призвести до серйозних помилок і розчарувань. Наприклад, за легкістю, з якою актор створює на сцені образ, стоїть напружена, буденна праця. А журналісти не завжди виступають у телепередачах - частіше вони обробляють масу інформації, архівів, розмовляють із десятками людей - перш, ніж підготують 10-ти хвилинне повідомлення, яке, до того ж, озвучить інша людина (диктор на телебаченні). Щоб точно знати чим саме займається людина певної професії треба розібратись по яким класам, типам, відділам, групам класифікуються існуючі професії і які ставляться до них вимоги. Допомогти в отриманні достовірної інформації молодій людині можуть батьки, педагоги, а найбільш – психологи-профконсультанти. Вони проводять низку діагностичних заходів по вивченню особистості людини, котра обирає професію, а також можуть детально розповісти про вимоги до професії, котра цікавить саме Вас;

8) схильності. Схильності проявляються в улюблених заняттях, на які витрачається більша частина вільного часу. Це - інтереси, підкріплені певними здібностями.

Значну роль у виборі професії відіграє темперамент. Від нього залежить вплив на діяльність різних психічних станів, викликаних неприємною обстановкою, емоційними факторами. Можна образно описати, що люди холеричного темпераменту більше придатні для активної ризикованої діяльності, сангвініки - для організаторської діяльності, меланхоліки - для творчої діяльності в науці й мистецтві, флегматики – для планомірної, неквапливої й плідної діяльності. Далеко не останню позицію у професійному самовизначенні займають характер та самооцінка їхньому самовизначенні займають характер та самооцінка особистості.

Проаналізувавши все вищевикладене та зважаючи на складність розглянутих понять, можна з впевненістю сказати: для того, щоб підліток правильно і усвідомлено вибрав професію, котра б відповідала суспільним і особистісним потребам, визначив свою професійну позицію, йому необхідна кваліфікована допомога. А саме: розумне психолого-педагогічне втручання, професійне консультування та послідовне проведення всіх етапів профорієнтаційної роботи.

Важливим моментом у профорієнтаційній роботі з учнями є те, що нерідко проблема вибору професії в момент завершення шкільного утворення як би не встає перед учнями. Причин такої ситуації трохи; почасти вони обумовлені особливостями процесу професійного самовизначення.

Цей процес проходить кілька стадій, що є прямим відображенням процесу формування професійної самосвідомості особистості [ 2 ].

На 1 стадії (4-11 років) визначальним фактором професійної орієнтації дитини є його фантазії. Доцільним є заняття по розвитку уяви за допомогою малювання, ліплення, конструювання і т.д. У цей момент розвитку необхідні організація і проведення комплексних занять по формуванню особистості через світ фантазії дитини.

На 2 стадії (11 -14 років) важливим аспектом у професійній орієнтації дитини є його інтереси. Ця стадія зв'язана вже з реальними пробами власних можливостей, з активною цілеспрямованою діяльністю в пізнанні навколишнього середовища і самопізнанні. Самопізнання — основа розвитку самосвідомості підлітка. Від наївного нерозуміння у відношенні самого себе підліток приходить до усе більш заглибленого самопізнання, що з'єднується потім з усе більш визначеною, а іноді і різко коливною самооцінкою.

Не менш складним є випадок, коли в силу сімейних чи традицій чекань, що сформувалися в батьків, у відношенні професійної майбутньої дитини до моменту вибору професії ні в батьків, ні в підлітків не існує проблем у цьому питанні. Звичайно в таких випадках говорять: «У нас у родині всі юристи»; «Я не стала лікарем, хоча і мріяла про це все життя, нехай дочка ним буде». Безумовно, і традиції родини, і ранні успіхи дитини в якійсь області — вагомі аргументи у виборі конкретної професії, але це лише аргументи, що мають тим більше ваги, чим повніше, активніше включення підлітка в діяльність, сполучену з майбутньою професією, чим критичні оцінка його можливостей і домагань. Таким чином, сам факт, що підлітки і їхні батьки бачать проблеми професійного самовизначення, є однієї з передумов успішного її рішення.

Для старших класів, що учаться, доцільне введення в шкільну програму спецкурсу, орієнтованого на профорієнтаційне самовизначення учнів.

Виходячи з перерахованих проблем, мабуть, що психолого-педагогічний супровід професійного самовизначення підлітка одна з найважливіших задач навчально-виховного процесу.

I етап - рішення необхідності вибору професії

Перше, на що варто звернути увагу батьків і вчителів,— на з'ясування бачення вибору професії тому, хто бере участь у її рішенні і, узагалі, чи усвідомлюється проблема сама по собі. Це питання може виникати як у відношенні підлітка, так і у відношенні осіб, що беруть участь разом з ним у виборі професійного «маршруту». Як правило, вважається, що якщо людина довго вибирала і, нарешті вибрала навчальний заклад чи місце роботи, то вона вирішила і проблему майбутньої професії. У дійсності усі протікає значно складніше. Практика консультування дозволила виявити зв'язані з цим етапом типові помилки і ситуації, що утрудняють наступну професійну адаптацію. Часто гіркі розчарування осягають і молодих людей, і їхніх порадників, коли професійне самовизначення фактично підмінюється самовизначенням у соціальному плані. У цьому випадку замість вирішення проблеми вибору професії вирішують проблему вибору навчального закладу.

II етап - хто повинний вибирати підлітку професію

Постановка проблеми вибору професії є не єдиним джерелом утруднень. З теорії ухвалення рішення відомо, що істотний етап — визначення того, хто відповідальний за ухвалення рішення, хто правомірний у вирішенні конкретної проблеми. У розглянутому контексті це питання стоїть дуже гостро. Хто може, і хто повинний приймати рішення в ситуації вибору професії?

Основним у своєчасній профорієнтації є теза про особливу роль активності оптанта (того, хто вибирає професію) у процесі профорієнтації. У профорієнтаційній роботі усе орієнтовано на спонукання активного відношення самого підлітка, як до самої проблеми, так і до дозволу основних етапів при виборі професії. Одним з факторів регулюючих рівень активності людини, є його самооцінка, тобто уявлення особистості про власні можливості взагалі й у визначених видах діяльності зокрема. Уявлення людини про власні можливості, критичне відношення до себе складається на підставі оцінки навколишніми результатів його діяльності, успіхів і невдач і формується на ранніх етапах становлення особистості. Самооцінка лежить в основі рівня домагань, тобто рівня важкості тих задач, до здійснення яких людина вважає себе здатним. Самооцінка і рівень домагань у конкретній діяльності визначають суб'єктивне право людини заявити про себе в рамках цієї діяльності. Підлітки, поставлені перед необхідністю вибору професії, можуть по-різному оцінювати ступінь власної особистісної зрілості, підготовленості в такім складному питанні. У практиці консультування часто зустрічаються випадки як неадекватно завищеного, так і неадекватно низького рівня домагань підлітків у професійному самовизначенні. При неадекватно завищеному рівні домагань судження підлітків категоричні, виражена переважна орієнтація на особистий досвід як ведуче джерело зведень про навколишню дійсності, судження консультанта, учителів, старших зустрічаються «у багнети». Небажання таких учнів спільно зі старшими шукати оптимальний варіант рішення проблеми вимагає корекції з боку дорослих.

Ще більш складно уявляється ситуація, коли підлітки прагнуть, як би цілком зняти із себе відповідальність за рішення цього питання. Саме такі підлітки найчастіше приходять до психолога-консультанта. Іноді рішення вже буває знайдене ними самостійно, але в силу особливостей сформованої самооцінки (низький рівень домагань) вони поки ще не вважають себе вправі приймати які-небудь відповідальні рішення взагалі. Таким підліткам необхідно допомогти повірити в себе, а для цього треба фіксувати їхню увагу на тих випадках, коли вони виявляли спостережливість, високу соціальну чутливість, давали правильні і далекоглядні оцінки собі й іншим людям.

Пильна увага до проблеми самооцінки суб'єкта, що як учиться, ухвалення рішення дозволяє індивідуалізувати профорієнтаційне взаємодія, а також більш правильно здійснювати формування в підлітка ціннісного відношення до власної активності в рамках професійного самовизначення.

ІІІ етап - збір інформації при виборі професії

Одним з основних етапів ухвалення рішення є збір необхідної інформації про бажану професію. Тут необхідно використовувати нове для багатьох поняття «проблемна ситуація». У чому суть цього поняття? В узагальненому виді можна вважати, що проблемна ситуація виникає в тих випадках, коли підліток приймає на себе рішення задачі, для виконання якої необхідно або вишукування необхідної інформації про професію, або вироблення нових способів діяльності. Підлітки, як і батьки, часто не інформовані про ті істотні моменти, що визначають згодом ступінь професійної, а часом і соціальної адаптації молодої людини. Що ж являє собою проблемна ситуація у відношенні задачі вибору професії? Академік Е.А. Клімов виділяє наступні компоненти, істотні в ситуації вибору професії:

- інформованість підлітка;

- схильності; здатності;

- визначені відносини з родичами, зв'язані з професійним майбутнім;

- визначені відносини з однолітками, зв'язані з професійним майбутнім;

- визначені відносини з людьми, що представляють інтереси суспільства у

відношенні професіоналізації молоді;

- рівень домагань;

- особистий професійний план.

Таким чином, для адекватного вибору професії підліток і особи, що його опікують, повинні мати інформацію, яка як можна більш повно відбиває зазначені фактори.

Важливим моментом для формування адекватної інформаційної моделі проблемної ситуації, що виникає в зв'язку з вибором професії, є формування повноцінної орієнтованої основи для вибору професії. Найчастіше на питання про те, як можна класифікувати професії, підлітки виділяють лише тільки професії розумової і фізичної праці. Відправним моментом для формування повноцінної орієнтованої основи аналізу професії є класифікація професій, запропонована Е. А. Климов[15]. Першою підставою, чи істотною ознакою професійної діяльності вважають предмет праці, тобто те, на що спрямовано діяльність людини. У зв'язку з цим виділяють п'ять типів професій.

I. Професії типу «людина — природа». Предмет праці — рослини, тварини, мікроорганізми; це — біономічної професії.

II. Професії типу «людина — техніка». Предмет праці — технічні системи, речовинні об'єкти, матеріали, види енергії; це — технономічні професії.

III. Професії типу«людина — людина». Предмет праці — групи, колективи, люди; це — соціономічні професії.

IV. Професії типу «людина — знак». Предмет праці — умовні знаки, коди,природні мови; це — сигнономічні професії.

V. Професії типу «людина — художній образ». Предмет праці — художні образи; це — артономічні професії.

Однак на професії можна дивитися і з іншого погляду: орієнтуючись на те, які дії переважають при виконанні трудових операцій. У зв'язку з цим виділяють: гностичні, перетворюючі і пошукові професії.

Для гностичних професій характерна перевага пізнавальних, гностичних дій. Це дії по сприйняттю деяких ознак, їхньої диференціації, по уявному перетворенню об'єкта, включаючи міркування, умовиводу. До таких професій можна віднести професії лаборантів, сортувальниць, інспекторів.

Під перетворюючими професіями розуміють будь-які впливи на предмет праці (річ, енергію, інформацію) з метою зміни його властивостей.

Головна відмітна риса пошукової професій — необхідність при рішенні конкретної задачі здійснювати оперативно-практичний пошук. До цього типу можна віднести професію розмітника, розкрійника.

Професії можуть розрізнятися в залежності від умов праці. За цією ознакою виділяють чотири групи професій: професії, представники яких трудяться в звичайних побутових умовах; праця на відкритому повітрі; праця в незвичайних умовах (у гарячих цехах, на висоті, під землею); праця з підвищеною моральною відповідальністю за здоров'я людей,матеріальні цінності.

Можливе виділення і груп професій у залежності від характеристики знарядь праці. У зв'язку з цим виділяють професії ручної праці, машинно-ручної праці, з використанням автоматизованих і автоматичних систем, професії з перевагою функціональних знарядь праці.

Знайомство учнів, викладачів, батьків із професіями дозволяє їм із усією повнотою освоювати інформацію щодо процесу праці в кожній професії.

З врахування цього можливе більш точне формулювання загальних вимог підлітка до майбутньої професії, а також своєрідна прикидка власних можливостей у зв'язку з вимогами, пропонованими різними групами професій до людини.

Незважаючи на те, що підліток може бути досить повно орієнтований у світі професій і в нього відсутні суб'єктивні розбіжності між оцінками значущості і надійності інформації про сферу праці з її щирою цінністю, проте він може зробити помилку при виборі професії. Визначені складності тут пов'язані з труднощами самооцінки, самосприйняття підлітком власних особливостей. Складним для підлітка виявляється правильне усвідомлення власних інтересів і схильностей, того, що на суб'єктивному рівні досить чітко зв'язано з позитивними переживаннями, досить яскраво позитивно пофарбовано.

При здійсненні профорієнтаційної роботи варто пам'ятати, що прийнято розрізняти інтереси і схильності. Ці явища не тотожні, хоча між ними існує визначений взаємозв'язок. Інтерес може стати джерелом формування різних нахилів. Наприклад, багато людей люблять музику, цікавляться нею.

Однак, одні схильні до виконавської діяльності, інші — до мистецтвознавчого, треті — до педагогічного. Гарні виконавці не завжди бувають гарними педагогами. Фізик-теоретик, фізик-експериментатор, викладач фізики — усі вони, безсумнівно, цікавляться фізикою. Але їхня діяльність і схильності різні. Таким чином, допомагаючи усвідомити підлітку сферу його інтересів, необхідно звертати увага і на ту діяльність, що у рамках виявленого інтересу краще дається підлітку, у більшому ступені для нього позитивно емоційно пофарбована. Інтереси можуть бути дуже динамічними, мінливими. У ході формування особистості вони так само можуть розвиватися, поглиблюватися, збагачуватися, як і підмінюватися іншими. Схильності — більш стабільні утворення, вони в більшій мірі відображають здатності людини. І батьки, і педагоги намагаються допомогти підлітку усвідомити себе. Для цього вони використовують різні способи: часто пропонують підліткам ознайомитися зі спеціальною літературою на вибір професії, журнальними статтями з описом особливостей особистості людини, самі характеризують особистість підлітка, фіксують увага підлітка на тих чи інших проявах його індивідуальності, консультують дитину з психологом.

Природно, що усвідомлення особливостей власної особистості викликає в підлітка утруднення. Складності самосприйняття збільшуються для підлітків відсутністю в них повноцінного понятійного апарата, необхідного для самопізнання на рівні, що відрізняється від повсякденної свідомості. Це свідчить про необхідність поглибленого знайомства підлітків з основними поняттями, використовуваними в літературі з питань вибору професії, тому що інтуїтивне освоєння підлітками їхнього змісту чревате прикрими непорозуміннями при наступному застосуванні. І тут неоціненна роль спецкурсів по психології для підлітків і юнаків.

Різноманітна інформація, зібрана учнем, про різні аспекти трудової діяльності дозволяє підліткам і їхнім вихователям виявити, краще усвідомити особливості професії в тому чи іншому конкретному випадку. Природно, що вибір професії, виявлення її особливостей, відповідність внутрішньому бажанню — досить складний і тривалий процес. При цьому типові помилки багато в чому можуть бути пов'язані з недостатнім рівнем критичності підлітка. Низький рівень критичності (якщо він спостерігається в підлітка) не дозволяє йому в повному обсязі виявити і дати об'єктивну характеристику власного ставлення. На цьому тлі бачення проблеми як би спрощується, а до варіантів можливих рішень ставляться поверхневі вимоги.

При побудові планів одержання професійного утворення необхідно орієнтувати підлітків на глибокий аналіз їхньої реальної ситуації, формувати в них реалістичні чекання у відношенні можливості задоволення найбільш важливих потреб молодої людини на різних етапах професійного становлення. Соціологи виявили, що в дівчат у цілому більш ідеалізоване, чим у юнаків, уявлення про сферу праці. Наступний життєвий досвід, зміна демографічного статусу помітно змінюють оцінки багатьох професій. Профілактика наступних розчарувань складається у формуванні правильних уявлень про професію на ранніх етапах вибору трудового шляху.

Зразкова схема вивчення обраної професії по аспектах:

1. Загальні зведення про професію:

- значення і поширення професії на ринку праці;

- перспективи розвитку професії, її соціально-суспільна значимість.

2. Характеристика процесу праці:

- сфера (область) діяльності;

- основні професійні обов'язки фахівця, робочі операції;

- робоча поза, засоби праці, пристосування, інструменти;


Каталог: files
files -> Інформація для вступників 2015 року до аспірантури Інституту соціології Національної Академії наук України
files -> Положення про порядок підготовки фахівців ступенів доктора філософії та доктора наук в аспірантурі (ад’юнктурі) та докторантурі вищих навчальних закладів
files -> Відділ аспірантури та докторантури Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини
files -> Про вступний іспит та реферат при вступі до аспірантури Інституту соціології нан україни
files -> Київський національний університет імені Тараса Шевченка
files -> Програма вступного іспиту до аспірантури зі спеціальності 22. 00. 03 соціальні структури та соціальні відносини Затверджено
files -> Принципи реалізації наукової діяльності університету: активна участь у формуванні та
files -> Портфоліо вчителя

Скачати 128.35 Kb.

Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2020
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка