Виготовлення ляльки-мотанки


Тема: Виготовлення ляльки-мотанки. Мета



Сторінка2/16
Дата конвертації23.03.2017
Розмір3.34 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   16
Тема: Виготовлення ляльки-мотанки.

Мета: Ознайомлення гуртківців з історичними витоками національної іграшки - оберега , ляльки-мотанки, послідовністю створення об`ємної форми іграшки; розширити уявлення гуртківців про народні традиції та символи, ознайомлення з технологією виготовлення ляльки-мотанки; розширення та поглиблення знань про значення оберегової символики в народному мистецтві;

удосконалення навичок виконання ручних швів, аплікації; формування художнього смаку; навичок роботи в групах;

розвиток творчих здібностей гуртківців під час складання композицій, навичок зв’язного мовлення, логічного мислення під час виготовлення одягу ляльки у певній відповідності із регіональними та географічними особливостями предметів одягу, які виконували роль оберега, розвиток комунікативних якостей, естетичного смаку, уяви, фантазії, уяви;

виховування любові до традицій українського народу, поваги до культурної спадщини, любові до прекрасного, охайності.



Наочні посібники, Інструменти і матеріали:

Зразки іграшок-оберегів, ляльок-мотанок, тканина (домотканне полотно), гудзики, намистинки, червоні та чорні нитки, оздоблювальна стрічка з орнаментом, голка, хустина, великий бісер, червоного, зеленого, чорного кольорів(кольори можуть бути будь-які), паралон, або тканину, яку можна використати, як наповнювач, тонку та широку стрічки.



Тип заняття: комбінований.
Хід заняття

І Організаційний момент

Перевірка присутності гуртківців і готовності їх до заняття.



ІІ Вивчення нового матеріалу
Народна iграшкa — один iз найдавніших видів декоративно-ужиткового мистецтва, що належить до унікальних явищ культури. Вона прикрашає наш побут, є предметом дитячої гри, засобом виховання та розвитку дитини, об'єктом творчості, декоративною оздобою, сувеніром. Саме вона, як дитяча іграшка і оберіг родини й Роду, як могутній магічний талісман та символ зв’язку між поколіннями, знана в багатьох традиційних культурах земної кулі – від Аляски до Австралії, від Африки до України. Ляльки різних народів відрізняються між собою ззовні і матеріалом, з якого зроблені – в Африці вона здебільшого кам’яна або дерев’яна, десь глиняна, а ще десь – зроблена з тканини, але суть і призначення ляльки – незмінні, і це споріднює більше, аніж відмінність матеріалу. Головне призначення ляльки – берегти душу свого власника від зла й нечистих помислів. Іноді з рук майстра народжувалися ляльки, про які складалися легенди, і передавалися від матері до дочки, як священний переказ...

У міфах багатьох народів першими людьми були ляльки, створені з глини або дерева, оживлені богами. У спрощеному вигляді цей архаїчний міф простежується і в народних казках, наприклад, в українській казці «Телесик»: чоловік із жінкою, які не мають дітей, роблять ляльку з дерева, колишуть її в колисці, і потім лялька перетворюється на дитину.

До наших днів дійшли обрядові зображення певних стихій чи символів природи з трави або дерева – Купайло та Марена, символи Води й Вогню на святі Івана Купала, Масляниця, яку роблять, коли проводжають зиму і зустрічають весну. На Волині старі люди бережуть пам’ять про обряд, що його проводили навесні: всім селом виготовляли ляльку – «Весну-панянку», обряджали її стрічками та свіжою травою, і відвідували сусіднє село, заходячи в ті хати, де були дівчата на виданні або хлопці на порі. Навіть городні опудала, що їх досьогодні ставлять на городах, аби відлякували горобців,

Також у волинських селах ще донедавна зустрічалися обряди «проводів русалок», що їх здійснювали на Зелені свята. Під час цього обряду жінки танцюють із солом’яними ляльками в руках. Очевидно, в давні часи ці ляльки символізували душі померлих, тим більше, що вважалося, що русалками стають діти та незаміжні дівчата, які вмерли наглою або насильницькою смертю.

Повір’я, що лялька – це вмістилище душ померлих предків – породило певні традиції їх створення в різних народів. Наприклад, у деяких культурах ляльки можна було створювати тільки в певні пори року, і робити їх могли тільки люди, що пройшли спеціальні ритуали посвячення.

В Україні її знають, як ляльку-мотанку, і тут вона відома з незапам’ятних часів, і своїми витоками сягає чи не в добу Трипільської цивілізації… Українська народна лялька - яскравий своєріний вид народної спадщини, що мае багаті, глибокі традиції. Лялька-мотанка є одним із найдавніших символів української культури. Поряд з рушником, лялька виконувала важливу функцію – оберега. Саме цей фактор і визначив основні характеристики та методики їх створення. Назва лялька-мотанка пов'язана з тим, що технологія виготовлення полягає не в шитті, але в нанизуванні ниток та стрічок. До вміння робити ляльки відносились дуже серйозно та відповідально. Саме тому, цьому ремеслу навчали із раннього дитинства.

В Україні, ще на початку 20 століття дівчата, готуючи скриню з весільним посагом, разом з рушниками та сорочками, клали туди своїх ляльок. Кожна дівчина робила мотану ляльку, яку забирала із собою в нову сім’ю. Причому в родині чоловіка дозволялось молодій дружині, допоки в молодят немає діток, гратись лялькою, і чим більше, вважалося, вона грається лялькою, то швидше стане матір’ю, і тим здоровіші будуть діти. А коли народжувалась дитина, то молода мати клала своїх ляльок до дитячої колиски, щоб оберігали дитя від хвороб та поганих очей, а коли дитина підростала, то ляльки віддавалась їй для грання.

Очевидно, цей звичай іде ще від часів матріархату, коли саме жінка була головою роду, і вважалося, що в ляльку, яку везла до нової оселі молода жінка, вселяється дух Праматері Роду, його Хранительки.

При виготовленні ляльки-мотанки в жодному разі не використовується голка, а тільки нитки і тканина. Лише в останні часи майстри, що роблять колекційні ляльки, які вже мають не тільки сакрально-обрядове, але й художнє та естетичне значення, використовують голку для оздоблення лише вбрання ляльки вишивкою або гаптуванням. Всі інші, найважливіші деталі ляльки-оберегу, дотепер виготовляються без застосування голки.

В основі української ляльки-мотанки – хрестоподібна фігура, де єдина об’ємна деталь – це голівка. Її виготовлення – це найважливіший момент процесу створення ляльки-мотанки. Майстер (а частіше – майстриня) змотує спіраль – символ безконечності Буття і вічності (спіраль, як основу для обличчя мотаної ляльки), і покриваючи її шматинкою, вкладає свої думки і наміри: для чого ця лялька робиться, у чому вона покликана сприяти і в чому допомагати своєму майбутньому власнику.



Замотуємо спіраль в білу тканинку, розміром 65 см, та формуємо голову. Щільно огорнувши основу тканиною, робимо «шию» – обв’язуємо ниткою по колу. Мотати треба обов’язково від себе – за рухом сонця та життя. Лялька має бути без вузлів, тому закріплюємо нитку петлею.



шия готова

Для більшої впевненості можна проробити це декілька разів. Цю нитку здавна вважали золотою ниткою долі, яку плете для нас велика Богиня-Мати. Для того, щоб у житті не було «вузлів», уникаємо їх і у процесі створення ляльки.


Каталог: file.axd?file=2012
file.axd?file=2012 -> Вінницький обласний центр технічної творчості учнівської молоді «Схвалено» «Затверджено»
file.axd?file=2012 -> І. вступ історія виникнення штучних квітів
file.axd?file=2012 -> Розробки осітніх проектів, програм, сценаріїв
file.axd?file=2012 -> Міністерство освіти І науки молоді та спорту України Відділ освіти Іллінецької райдержадміністрації кз «Районний методичний кабінет закладів освіти» кз «Дашівська станція юних техніків»
file.axd?file=2012 -> Програма Х x міжнародної Науково-практичної конференції
file.axd?file=2012 -> Основи алгоритмізації і програмування


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   16




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2020
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка