Виховання культури праці студентів технічних коледжів у процесі вивчення загальнотехнічних дисциплін



Сторінка5/14
Дата конвертації11.09.2018
Розмір4.71 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   14

Як видно з таблиці, абсолютно всі з опитаних педагогів (100%) розуміють необхідність цілеспрямованої наскрізної роботи з виховання культури праці студентів технічних коледжів. Тішить і їхнє бажання робити конкретні кроки у цьому напрямі.

Паралельно з опитуванням викладачів проводилася діагностична робота зі студентами технічних коледжів, що мала встановити загальний рівень сформованості їхньої культури праці. Для цього нами було виділено її компоненти (інтелектуальний, практичний, особистісний) та критерії оцінки. Їх визначення ми здійснювали на основі аналізу результатів подібних досліджень та враховуючи власний багаторічний педагогічний досвід роботи у навчальних закладах технічного спрямування.

Інтелектуальний (інформаційний) компонент виявляється, на наш погляд, у необхідному мінімумі загальнотехнічних знань; широкому політехнічному кругозорі; умінні користуватися технічними засобами навчання, довідковою літературою, контрольно-вимірювальними приладами тощо. Він також включає в себе знання студентів про культуру праці.

Практичний компонент є сформованістю досвіду конкретної трудової діяльності і виявляється у таких показниках, як: висока якість результатів навчальної і трудової діяльності; прагнення до засвоєння раціональних прийомів праці, що сприяють підвищенню її продуктивності; оволодіння навичками планування, організації, самоконтролю та неухильне їх дотримання; вимогливість до себе і товаришів, негативне ставлення до безвідповідальності, недисциплінованості, марнотратства; самостійність, готовність до прийняття рішень.

Особистісний компонент характеризує структуру мотивів, установок, прагнень особистості і виражається у почутті обов’язку і відповідальності за результати і наслідки своєї діяльності; суспільній спрямованості, гуманному ставленні до навколишніх; соціальній мотивації праці та естетичному ставленні до неї; сформованості морально-вольових якостей, що визначають культуру праці (охайність, наполегливість у подоланні перешкод, бажання довести справу до кінця); комунікабельності та мобільності, готовності до співробітництва, сумлінності, чесності, порядності в ділових відносинах; потреби в творчості, самовихованні, саморозвитку; адекватній самооцінці.

Що стосується, критеріїв оцінки сформованості культури праці, то С. Карпенчук, для прикладу, виділяє:



  • високий рівень сформованості культури праці – учень постійно спрямований на працю (психологічно готовий), трудиться в повну міру сил, виявляє ініціативу і творче ставлення до праці, завжди готовий допомогти товаришам, якість роботи зразкова, для всіх трудиться з таким самим ентузіазмом, як для себе чи за плату;

  • середній рівень – учень психологічно готовий до праці, виконує всі завдання сумлінно, може допомогти товаришам, але творче ставлення до справи, ініціативу виявляє рідко, краще трудиться, коли є матеріальна заінтересованість;

  • низький рівень – учень трудиться під тиском колективу чи дорослих, порушує ритм праці, виконує роботу абияк, сподіваючись на допомогу товаришів 88, с. 283.

Ми вважаємо, що оскільки метою виховання культури праці у технічних коледжах є творчий тип спеціаліста, який характеризується сукупністю професійних, моральних, культурних та інших якостей, то критерій ефективності виховного процесу повинен мати комплексний характер та охоплювати найбільш широкий спектр особистісних ознак. Цим вимогам відповідає, на наш погляд, якість праці, яка містить таку характеристику, як сукупністю високого рівня професійної майстерності з розвинутими світоглядними і моральними властивостями особистості, необхідними для спільної діяльності в трудовому колективі. На якість праці впливають об’єктивні виробничі і соціальні умови, переходячи через свідомість працівників, їхні світогляд, культуру, психологію та інші сфери духовного світу, тому вона відображає рівень їхнього розвитку, що поєднує в собі всю сукупність особистісних якостей, призначених для задоволення індивідуальної і суспільної потреби в праці. Це дає можливість використовувати якість праці у вигляді критерію, що дає змогу зіставляти початкову ціль виховання культури праці із отриманим результатом 125, с. 389 – 390.

Критеріями культури праці, які забезпечують якість праці, вважаємо також володіння основами наукової організації праці, сформовану мотивацію та особистісні риси професіонала.

Основи наукової організації праці складають сукупність досягнень науки, техніки, передового виробничого досвіду. Саме на їх основі має здійснюватися вдосконалення організації праці.

Наукова організація праці передбачає вміння працювати, вдосконалюючи прийоми і методи праці; удосконалювати і раціонально використовувати умови праці. Вона охоплює такий комплекс проблем: економія, раціональне використання часу, створення і раціональне використання сприятливих умов праці та відпочинку, максимальне піклування про всебічний розвиток і здоров’я усіх учасників трудового процесу [223, с. 433].

Мотивація – це сукупність спонукань: мотивів, потреб, інтересів, прагнень, цілей, настанов, ідеалів, які детермінують поведінку особи взагалі і її ставлення до праці, зокрема. Сформована мотивація на культуру праці передбачає оптимальний баланс між моральними та мотивами життєзабезпечення, прагнення самореалізації у праці.

Особистісні риси професіонала – це ті якості, які дають можливість людині ефективно реалізуватися у професійній діяльності за параметрами якості та продуктивності праці. Рисами професіонала, необхідними для вияву культури праці, вважаємо самостійність, креативність, акуратність, комунікабельність і вміння працювати поряд і разом з іншими людьми, здатність до рефлексії тощо.

Відтак показниками культури праці уважаємо знання про культуру праці та знання, вміння і навички із загальнотехнічних дисциплін, самостійність і творчість у праці, точність, уміння контролювати і оцінювати якість роботи, вміння працювати у колективі, естетику праці, ставлення до праці.

На основі виділених нами компонентів культури праці та її критеріїв ми визначили такі чотири рівні сформованості у студентів технічних коледжів.



Найвищий рівень – студенти мають цілісне уявлення про культуру праці та її складники, а також повністю володіють програмним матеріалом загальнотехнічних дисциплін та вміють використовувати його на практиці у процесі виконання навчальних завдань. У своїй роботі вони використовують знання з математики, креслення, конструювання тощо; уміють організовувати робоче місце; уміють планувати послідовність виконання операцій, вносити елементи творчості й естетики у робочий процес; уміють працювати в колективі, надавати допомогу товаришам, контролювати роботу за попередньо складеним планом; аналізувати результати своєї праці, праці товаришів і робити висновки. Усвідомлюють сенс своєї діяльності та необхідність професійного самовдосконалення.

Високий рівень – студенти загалом непогано усвідомлюють зміст поняття «культура праці», а також добре володіють програмним матеріалом загальнотехнічних дисциплін, відповідними уміннями і навичками, проте при виконанні завдань інколи потребують незначної допомоги викладача чи товаришів. Аналогічні завдання виконують без утруднень, уміють організовувати робоче місце, планувати послідовність роботи, вносити у неї елементи творчості та естетики; уміють контролювати робочий процес, працювати у колективі й надавати допомогу товаришам; аналізувати результати своєї роботи, робити висновки. Усвідомлюють сенс своєї діяльності і намагаються відповідно коригувати власні дії.

Середній рівень – студенти не досить чітко розуміють, що таке культура праці, а також мають прогалини у загальнотехнічній підготовці. Не завжди використовують теоретичний матеріал під час виконання навчальних завдань. Допускають помилки у послідовності планування операцій, не можуть самостійно виявити їх; постійно звертаються за допомогою до викладача, конкретні навчальні завдання розв’язують тільки з допомогою наставника та одногрупників. Епізодично виявляють творчі здібності. Працюючи у колективі, надають допомогу іншим лише після нагадування. Недостатньо усвідомлюють сенс навчання і не відчувають потреби у самовдосконаленні.

Низький рівень – студенти не розуміють змісту терміна «культура праці», а також погано орієнтуються у теоретичному матеріалі із загальнотехнічних дисциплін. З навчальними завданнями їм важко впоратися навіть із допомогою педагога. Виконуючи їх, студенти допускають суттєві помилки, не доводять їх до кінця. Елементи творчості й культури праці при цьому відсутні. Не вміють працювати в колективі. Не схильні допомагати іншим.

На всіх рівнях також враховувалися знання та вміння з правил безпечної праці.

Для отримання об’єктивних даних щодо рівня сформованості культури праці студентів ДВНЗ «Дрогобицький коледж нафти і газу» та ДВНЗ «Дрогобицький механіко-технічний коледж» він визначався поетапно, різними методами. По-перше, аналізувалося розуміння студентами самої суті культури праці за допомогою анкетування. По-друге, проводилась письмова перевірка знань та умінь із загальнотехнічних дисциплін за допомогою спеціально складених завдань. По-третє, враховувалася експертна оцінка сформованості культури праці за основними вибраними нами для експериментальної роботи показниками, яка здійснювалась через спостереження.

Для виявлення знань студентів про культуру праці ми запропонували відповісти їм на запитання «Що таке, на вашу думку, культура праці?». Обробка даних анкети показала, що опитані спроможні повністю, неповністю чи частково усвідомлювати зміст цього поняття, не усвідомлювати його або взагалі уникати відповіді, що, очевидно, теж свідчить про нерозуміння. Ці аспекти стали основою для виокремлення критеріїв, відображених у таблиці 2.6.


Таблиця 2.6

Усвідомлення студентами технічних коледжів змісту поняття «культура праці»


Критерії

Усвідомлення поняття «культура праці»

К-ть студентів

%

Повне усвідомлення змісту поняття

16

6

Неповне, але загалом цілісне усвідомлення змісту поняття

32

13

Часткове розуміння змісту поняття

80

32

Відсутність розуміння поняття та відсутність відповіді

124

49

Як бачимо, аж 49% респондентів не змогли відповісти, що таке культура праці. 45% намагалися із різним ступенем повноти охарактеризувати ті або ті сторони цього поняття, але без достатньої умотивованості. І лише 6% продемонстрували більш-менш вичерпне розуміння культури праці як складного утворення.

Із тих студентів, котрі визначили окремі елементи культури праці, 64% назвали показники, що характеризують умови праці (санітарно-гігієнічні умови, порядок на робочому місці тощо); 37% назвали такий компонент, як дотримання правил техніки безпеки; 17% і 12% відповідно звернули увагу на організаторські здібності та вміння правильно планувати роботу (табл. 2.7).

Таблиця 2.7

Змістове наповнення поняття «культура праці» студентами технічних коледжів


Показники культури праці

К-ть студентів

%

Ранг

Умови праці (санітарно-гігієнічні умови, порядок на робочому місці)

161

64

1

Дотримання правил техніки безпеки

93

37

2

Організаторські здібності

43

17

3

Вміння планувати роботу

30

12

4

Інше

15

6

5

Для встановлення рівня оволодіння студентами знаннями, вміннями і навичками із загальнотехнічних дисциплін, їм було запропоновано написати спеціально розроблені комплексні контрольні роботи, що включали завдання з технічної механіки, основ стандартизацї і технічних вимірювань, інженерної графіки та обчислювальної техніки. Оцінювання контрольних робіт здійснювалося у традиційній чотирибальній шкалі за такими критеріями:

5 балів – студент впевнено і правильно застосовує отримані знання, уміння та навички для відповідей і розв’язування завдань, вільно володіє спеціальними термінами, позначеннями і формулами;

4 бали – студент точно використовує спеціальні терміни, можливі незначні помилки в математичних обчисленнях, які не змінюють суті розв’язування задач;

3 бали – студент частково розкриває зміст завдань, але не завжди послідовно, відповіді неповні, хоча суть питань загалом висвітлено; для розв’язання практичних завдань застосовує отримані знання, уміння та навички з деякими труднощами, погано володіє технікою обчислень;

2 бали – студент не висвітлює змісту завдань, допускає грубі помилки в обчисленнях і кінцевих висновках, у розв’язаннях допускається значна кількість помилок, є велике число виправлень.

Кожна оцінка співвідносилася із певним рівнем сформованості інтелектуального (інформаційного) компонента культури праці: «5» – найвищий, «4» – високий, «3» – середній і «2» – низький. Наводимо результати перевірки контрольних робіт у таблиці 2.8.
Таблиця 2.8

Результати комплексних контрольних робіт із загальнотехнічних дисциплін


Оцінка за комплексну контрольну роботу

К-ть студентів

%

5

44

17

4

76

30

3

100

40

2

32

13

Помітно, що у результаті перевірки знань, вмінь і навичок із дисциплін загальнотехнічного циклу студенти продемонстрували досить високу успішність. Проте не варто забувати, що це лише один із показників інтелектуального (інформаційного) компонента культури праці. Іншим важливим його показником є знання студентів про саму культуру праці, рівень яких, як ми зазначали вище, був не дуже втішним. Тому для встановлення загального розподілу студентів за рівнями сформованості аналізованого компонента нами було застосовано формулу 2.1 для визначення середнього арифметичного значення:


2М = i , (2.1.),
де хi – числове значення показника,

n – їх кількість,


При цьому тих студентів, які виявили повне розуміння змісту поняття «культура праці», ми віднесли до найвищого рівня сформованості показника; тих, які продемонстрували неповне, але загалом цілісне усвідомлення поняття – до високого рівня; тих, які відзначилися частковим розумінням, – до середнього рівня, а всіх решту, тобто студентів, які зізналися, що не розуміють, що таке культура праці, та студентів, які не дали відповіді на поставлене питання, – до низького рівня. Результати підрахунків наведені у таблиці 2.9.

Таблиця 2.9

Рівні вихованості інтелектуального (інформаційного) компонента культури праці студентів технічних коледжів


Рівень

К-ть студентів

%

Найвищий

30

12

Високий

54

21

Середній

90

36

Низький

78

31

Таким чином, нами було встановлено, що найбільшу кількість студентів технічних коледжів складають особи із середнім рівнем сформованості інтелектуального (інформаційного) компонента культури праці. Такий показник є непоганим, проте мусимо наголосити на двох суттєвих моментах: по-перше, він отриманий значною мірою завдяки ґрунтовним знанням і вмінням студентів із загальнотехнічних дисциплін, що проявилися під час виконання ними контрольних робіт, а, по-друге, наявність відповідного характеру знань (як із загальнотехнічних дисциплін, так і знань про культуру праці) ще не гарантує їх практичного застосування, тобто безпосереднього вияву культури праці у трудовій діяльності.

Наступним кроком нашого екпериментального дослідження була діагностика сформованості практичного та особистісного компонентів культури праці студентів технічних коледжів. Враховуючи складність критерію «якість праці», а також те, що працею для студентів є насамперед навчання, для такої діагностики ми обрали шість показників.

1. Самостійність, творчість. Самостійність у трудовій діяльності є важливим показником рівня розвитку культури праці. Вона – це якість особистості, яка, з одного боку, свідчить про кваліфікацію працівника, а з іншого – риса його характеру, що відображає прагнення та здатність діяти відповідно до власних поглядів і переконань.

В. Козаков виділяє такі характерні особливості змісту поняття самостійність: самостійність – це здатність особистості, що є психічною рисою індивіда, яка управляє його поведінкою та є умовою його життєдіяльності; особистість здійснює самостійну діяльність без допомоги керівника, лише у виняткових ситуаціях допускається опосередковано керівництво, допомога та епізодичне втручання, оскільки людина у своїх діях теж має чимось керуватися; самостійність характеризується як вміння планувати, систематизувати, приймати рішення, нести відповідальність за всі свої дії. Підсумовуючи, вчений стверджує, що самостійність – це здатність особистості здійснювати свою діяльність через прийняття і реалізацію рішень задля досягнення певної мети; здійснення пошуку, порівняння, систематизації, аналізу та узагальнення інформації в проблемних ситуаціях без постійного чи безпосереднього керівництва [94, 95].

А. Алексюком самостійність розглядається як вміння бачити мету роботи, її зміст, оволодівати складними вміннями і навичками, творчо мислити та активно по-новому працювати, організовувати самоосвіту і самовиховання [5, с. 12].

Здатність самостійно планувати, систематизувати та управляти своєю діяльністю без зовнішньої допомоги, керівництва є найважливішою професійною якістю, вважають К. Платонов та Г. Голубєв [177].

У багатьох навчальних закладах самостійність у праці формують через розвиток професійних інтересів студентів, які виробляються у діяльності, пов’язаній із майбутньою професією. Професійний інтерес – це спрямованість особистості на успішне оволодіння обраною професією в результаті усвідомлення її суспільної і особистої значимості й емоційної привабливості, що виявляється в сумлінному ставленні до оволодіння професійними вміннями і навичками. Проте найбільше розвитку самостійності студентів сприяє їхня самостійна робота, яку ми розглядаємо як один із засобів організації навчально-виробничої діяльності із засвоєння знань і виконання завдань із оволодіння знаннями, вміннями, навичками та прийомами творчої праці. При цьому важливо підкреслити, що цей розвиток проходить успішніше, коли в процесі навчання і праці перед студентами ставляться такі завдання, розв’язати які відомим способом не вдається, а тому доводиться ставати на шлях творчого вирішення. Коли з пасивного виконавчого акту праця перетворюється у свідомості особистості на акт самостійного пошуку, творення за власним задумом, втілюючи власне розуміння процесу творчості і його результату, вона стає творчою.

Формування творчого потенціалу молодого спеціаліста, вмінь творчого використання отриманих знань відіграє дуже важливу роль для більш високої трудової віддачі студентів в майбутній професійній діяльності. Особливе значення при цьому має така специфічна якість, як виховання прагнення спеціалістів до нововведень. Основою розвитку творчих нахилів студентів є формування у них здібностей самостійно набувати нові знання і використовувати їх в нових умовах. Розвиток такої самостійності полягає в подоланні труднощів, а для цього студентові потрібні знання, працьовитість і віра в свої сили 125, с. 186.



2. Точність. Точність є не тільки вагомою складовою частиною культури праці, але й одним із головних її показників. У точно виконаних операціях особистість вдосконалює свої знання, вміння та навички, які в акумульованому вигляді виявляються у кінцевому результаті праці.

Викладачі дисциплін загальнотехнічного циклу повинні розв’язувати одне з важливих завдань – навчати студентів чітко дотримуватися заданих технічних і технологічних умов виконання кожного завдання, установлених форм та розмірів. Для формування потрібної точності в роботі велике значення має вдосконалення вміння контролювати свою роботу в процесі її виконання. Зрозуміло, що вимоги до точності виконуваних робіт повинні бути різними на різних етапах навчання і можуть ускладнюватися лише поступово.

Точність також є головним компонентом знань. Сутність точності знань у процесі засвоєння полягає в їх розвитку, переході від простих форм до більш складних, від здатності відтворити знання до вміння застосувати їх у новій ситуації без зразка, тобто в переході на основі набутих знань до творчої діяльності. Більш високий рівень точності знань досягається, якщо пізнавальна діяльність спрямовується не тільки на засвоєння і відтворення готової інформації, але й на самостійне оперування цією інформацією в різних ситуаціях навчального процесу, тобто формування точності тісно пов’язане із формуванням самостійності і творчості у праці.

Як вияв точності можна трактувати і чітке дотримання термінів виконання того чи того трудового завдання. При цьому особливого значення набуває проблема раціонального використання робочого часу. Ергономіка (наука, яка вивчає трудові процеси з метою створення оптимальних умов виробничої діяльності людини та ефективності її праці) стверджує, що найбільші резерви економії у виробництві криються саме у робочому часі, кожна хвилина якого коштує стільки, скільки може виробити робітник у найсприятливіших умовах виконання своїх професійних обов’язків. Цінувати робочий час і заощаджувати його – означає вміти подумки аналізувати його використання, наперед із достатньою точністю визначати момент початку і завершення різноманітних трудових операцій, враховувати і контролювати затрати часу, планувати його гнучкість, тобто залишати резерв часу на непередбачені справи.

Акцентування уваги студентів на важливості та необхідності досягнення точності у роботі формує в них і навички самоконтролю.

3. Уміння контролювати і оцінювати якість роботи (самоконтроль і самооцінювання). Самоконтроль – це вміння критично ставитися до процесу і результатів своєї праці, до своїх вчинків, дій, почуттів, думок, а також уміння регулювати свою поведінку й аналізувати власні помилки. З одного боку, він є необхідною умовою оволодіння будь-якими навичками, а з іншого – це складне уміння, яке включає чітке уявлення про мету і способи виконання завдань, про протікання трудового процесу, знання ознак, за якими можна судити про правильність чи неправильність власних дій, уміння вчасно розпізнавати ці ознаки, розуміти їх значення і на цій основі регулювати трудовий процес, попереджуючи різного роду порушення чи усуваючи їх відразу при виникненні. Навички самоконтролю тісно пов’язані з формуванням вимогливості до себе, звички досягати високих результатів у будь-якій справі.

Дуже важливо, щоб студенти в процесі навчальної і трудової діяльності звикали перевіряти результати власних дій відповідно до поставлених завдань, але не менш важливо навчити їх аналізувати, критично оцінювати свої дії, знаходити причини допущених помилок. Неабияке значення має при цьому самооцінка результатів діяльності. Багато уваги проблемі розвитку навичок самооцінювання приділяв С. Шацький. Він уважав, що у вихованні особистості самооцінка вихованця значно важливіша, ніж оцінка вихователя, тому треба систематично працювати над тим, щоби в самого учня (студента) складалося вміння об’єктивно оцінювати себе. Активна самооцінка пов’язана із внесенням поправок до своїх дій і проявляється у виправленні наслідків допущених помилок і порушень.



4. Вміння працювати у колективі. Вмінням колективної праці особливого значення надавала радянська наука про навчання і виховання (Н. Крупська, А. Макаренко та інші). У розумінні педагогів радянського часу працювати у колективі не означало просто працювати разом, в одному приміщенні чи виконувати одну і ту ж роботу – колективною називалася така праця, яка має загальну мету. Актуальною проблема колективної праці залишається і сьогодні, адже робота в колективі є найкращою основою для розвитку комунікативних здібностей особистості, формує у неї навички доброзичливих відносин.

Дослідження підтверджують, що молодих людей приваблює така праця, в якій вони можуть виявити ініціативу і творчість, вступати в суспільні зв’язки з іншими людьми, виявляти комунікабельність, працьовитість, здатність досягати високих результатів праці. Студенти виявляють особливий потяг до колективної роботи, яка дисциплінує, зміцнює організованість, привчає узгоджувати свої дії та контролювати себе за вимогами колективу, орієнтуватися на кращі зразки праці товаришів. Праця у колективі дає можливість студентам об’єднуватися за інтересами, забезпечує виконання ними різних ролей у навчально-виховному процесі, формує такі риси, як почуття колективізму, відповідальності за свої вчинки, уміння та навички виконувати доручені завдання якісно і вчасно, старанно і сумлінно.

Стосунки, які складаються між студентами в процесі спільної діяльності, мають виховне значення.

Навчально-виробнича діяльність в технічних коледжах в основному організовується як колективна робота, де її учасники пов’язані товариськими стосунками. Завдання викладача, відтак, полягає у тому, щоб організувати цю роботу так, аби вона формувала в студентів культуру праці й культуру поведінки, почуття товариської солідарності, сприяла взаємодопомозі тощо.



5. Естетика праці. Естетика праці має значний вихований уплив на розвиток культури праці, бо саме за естетичних умов ефективніше розвиваються всі її показники. Виробниче середовище впливає на сприйняття праці, на виявлення естетичних можливостей працівника, на його потяг до впорядкування зв’язків із навколишнім світом, тому найкраще почуття прекрасного формується саме в естетично оформленому навколишньому середовищі.

Важливу роль відіграють тут наукові розробки щодо створення оптимальних умов для творчої, високопродуктивної праці. Досягнення цієї мети технічна естетика пов’язує з активним впровадженням у працю художнього начала: це й оформлення приміщень, і розробка нових інструментів, і умови праці. При цьому враховується вплив на людину різних факторів: світла, кольору, шуму, ритму та ін. Так, для прикладу, різке коливання працездатності протягом робочого дня може бути усунене через використання музики, оскільки встановлено, що життєрадісна, весела мелодія здатна стимулювати серцеву діяльність і швидкість кровообігу, в результаті чого підвищується сила м’язових скорочень і зникає втома. Сприятливий вплив на процес праці мають раціональне, фізіологічно обґрунтоване світло, кольорова гама, нормальна вологість і добра вентиляція тощо [161, с. 39 – 42].

Навчальні приміщення повинні відповідати умовам для нормального розміщення і роботи обладнання; вимогам безпеки праці, санітарії та гігієни; вимогам виробничої естетики (колір приміщення, чистота підлоги, вікон); єдиному стилю оформлення в інтер’єрі та меблях, облаштуванні робочих місць. Не останнє значення має дотримання порядку на робочих місцях студентів та викладачів: все необхідне для роботи має бути під рукою; інструменти і матеріали, які використовуються частіше, розміщуються ближче до виконавця, а ті, що рідше, – далі; усі використовувані предмети розміщують приблизно на висоті пояса; інструменти і пристрої розміщують так, щоб їх зручно було брати: те, що беруть правою рукою, – тримають справа, а лівою – зліва; не можна класти один предмет на інший; документацію (креслення, технологічні або інструктивні картки та ін.) слід тримати у зручному для доступу і гарантованому від забруднення місці; заготовки зберігають так, щоб вони не захаращували проходи і щоб не довелося часто нахилятися; легкі предмети слід класти ближче до важких тощо [171, с. 117 – 123].

6. Ставлення до праці. Цей показник культури праці тісно пов’язаний із мотивацією робочого процесу. Все, що спонукає людину до свідомої діяльності, спрямованої на задоволення потреб, у тому числі і трудової, називають мотивами. Мотиви мають вирішальний вплив на характер діяльності особистості, тому вивчення мотивів трудової діяльності студентів, а також робота з їх правильного формування має визначальне значення у процесі виховання культури праці. Залежно від мотивів змінюється психологічний зміст діяльності, а відтак і ставлення особистості до неї.

Мотив – це спонукання до дії, але в його основі може бути як стимул (винагорода, наказ), так і особисті причини (почуття обов’язку, відповідальності, страх, прагнення до самовираження тощо). Мотиви можна поділити на зовнішні, тобто ті, які лише збуджують діяльність, але прямо не пов’язані з нею (бажання отримати гарну оцінку, уникнути зауваження) та внутрішні – мотиви, безпосередньо пов’язані з діяльністю (інтерес до самого процесу).

Одна і та ж робота щодо мотивів може бути для людини і цікавим дослідженням, і важким покаранням, тому у першому випадку ставлення до неї буде позитивним і викликати радість, у другому – негативним і супроводжуватиметься почуттями нудьги та байдужості. Позитивне або негативне ставлення до праці відповідно впливає на якість її виконання (своєчасність, акуратність, чіткість, сумлінність тощо). Відтак, керування процесом виховання культури праці має спрямовуватися не на примус студентів до дотримання певних правил трудової діяльності, а на те, щоб викликати у них потребу й бажання їх виконувати.

Повернемось безпосередньо до діагностики культури праці студентів технічних коледжів. Оцінка рівня сформованості її практичного компонента здійснювалася нами за трьома першими названими показниками, особистісного – за трьома наступними. Рівень їх сформованості у студентів протягом трьох місяців фіксувався за допомогою спеціальних карток (Додаток Б). Для діагностики експерти користувалися методами педагогічного спостереження, бесіди та інтерв’ю (ставилися запитання: «Чим є для людини праця?», «Чим є праця для вас?», «Яке місце у вашому житті займає навчання?», «Чому ви обрали таку професію, і як ви бачите себе у масштабах майбутньої професійної діяльності?», «Чи має бути трудова діяльність естетичною і чому?» та ін.). Найвищий рівень проявів критерію оцінювався 5 балами, високий – 4, середній – 3, низький – 2.



Статистично опрацювавши зібрані дані за допомогою формули 2.1, та вивівши середній показник сформованості параметрів практичного та особистісного компонентів культури праці, а за тим – загальний показник сформованості відповідних компонентів за тією ж шкалою, ми отримали результати, представлені у таблицях 2.10 і 2.11.

Таблиця 2.10

Рівні вихованості поведінкового компонента культури праці студентів технічних коледжів


Рівень

К-ть студентів

%

Найвищий

13

5

Високий

25

10

Середній

65

26

Низький

149

59


Таблиця 2.11

Рівні вихованості особистісного компонента культури праці студентів технічних коледжів


Рівень

К-ть студентів

%

Найвищий

18

7

Високий

35

14

Середній

76

30

Низький

123

49

Після перевірки контрольних робіт та анкетування студентів, описаних вище, а також переведення отриманих результатів у використовувану нами п’ятибальну шкалу оцінювання, до цих карток також було внесено показники, що стосуються рівня сформованості у студентів інтелектуального (інформаційного) компонента. Це уможливило визначення загального рівня сформованості культури праці студентів технічних коледжів (за формулою 2.1). Узагальнені результати наведені у таблиці 2.12.
Таблиця 2.12

Рівні вихованості культури праці студентів технічних коледжів


Рівень

К-ть студентів

%

Найвищий

20

8

Високий

38

15

Середній

77

31

Низький

117

46

На цьому етапі наше дослідження дало можливість сформулювати певні висновки, які засвідчують, що найбільше студентів ДВНЗ «Дрогобицький коледж нафти і газу» та ДВНЗ «Дрогобицький механіко-технічний коледж» перебувають на низькому та середньому рівнях сформованості культури праці – 31% і 46% відповідно. Найкраще у них сформований інтелектуальний (інформаційний) компонент культури праці (в основаному за рахунок знань, умінь і навичок із дисциплін загальнотехнічного циклу), найгірше – поведінковий, особливо це стосується такого параметру, як самостійність праці. Причиною такого стану справ є, на нашу думку, те, що більшість викладачів цих навчальних закладів, як показало опитування та спостереження за їхньою професійною діяльністю, лише епізодично приділяють увагу формуванню культури праці студентів. А якщо така робота і проводиться, то основна увага при цьому, як правило, приділяється лише окремим аспектам, зокрема, дотриманню порядку на робочому місці та створенню умов безпечної роботи, тобто культура праці не розглядається як цілісна система в процесі формування особистості.

З урахуванням сказаного можна стверджувати, що виховання культури праці у технічних коледжах потребує сьогодні суттєвого удосконалення. Вважаємо, що створення відповідних організаційно-методичних умов та впровадження до процесу виховання студентів розробленої нами моделі виховання культури праці під час вивчення дисциплін загальнотехнічного циклу зможе суттєво підвищити його ефективність.




Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   14




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2020
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка