Виховання культури праці студентів технічних коледжів у процесі вивчення загальнотехнічних дисциплін


Педагогічні умови виховання культури праці студентів технічних коледжів засобами загальнотехнічних дисциплін



Сторінка6/14
Дата конвертації11.09.2018
Розмір4.71 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   14

2.2. Педагогічні умови виховання культури праці студентів технічних коледжів засобами загальнотехнічних дисциплін
Здійснений нами аналіз теоретичних основ, а також вивчення безпосередньої практичної діяльності навчальних закладів у напрямі трудового виховання та діагностика загального рівня культури праці студентів технічних коледжів дали підставу обґрунтувати основні педагогічні умови ефективного виховання культури праці під час вивчення дисциплін загальнотехнічного циклу:

  • підвищення кваліфікації та методичне забезпечення викладачів;

  • професійна спрямованість викладання загальнотехнічних дисциплін; інтеграція навчання у технічних коледжах із виробництвом;

  • здійснення науково обґрунтованого діагностування, планування, організації і контролю процесу виховання культури праці студентів;

  • цілеспрямоване формування у студентів мотивації до праці, внутрішньої потреби працювати, що забезпечується зокрема стимулюванням до самостійного набуття знань та організацією самостійної роботи студентів.

Ефективність виховання культури праці студентів значною мірою залежить від психолого-педагогічної підготовки викладацького складу навчальних закладів. Результати наших опитувань показали, що викладачі загальнотехнічних дисциплін технічних коледжів не зорієнтовані на цілеспрямоване та комплексне виховання культури праці, а дії тих, які проводять відповідну виховну роботу, спрямовані в основному на фрагментарне формування лише окремих її структурних елементів. Тривожним сигналом є і те, що 31% опитаних нами педагогів взагалі не вважають можливим виховувати культуру праці під час занять, які вони проводять.

Проведене спостереження за навчально-виховним процесом у технічних коледжах Дрогобича допомогло нам виявити найзначніші прогалини в роботі викладачів дисциплін загальнотехнічного циклу, що перешкоджають формуванню культури праці студентів. Це, передовсім, недостатня усвідомленість педагогами виховного потенціалу занять із загальнотехнічних дисциплін, а також відсутність індивідуального підходу у виховній роботі, адже для того, аби виховувати, тобто формувати кращі якості студентів, перетворювати, змінювати їхні негативні риси і звички на позитивні, педагог повинен знати особистісні характеристики, вікові й індивідуальні особливості кожного вихованця.

Своїм основним завданням у роботі з педагогічними колективами навчальних закладів, які брали участь в експерименті, ми вважали донесення до них інформації про доцільність та необхідність формування у студентів професійно-особистісних якостей при вивченні загальнотехнічних дисциплін, про яку свідчать переконливі аргументи. По-перше, останні дослідження вчених про зміст праці і соціальні функції майбутніх спеціалістів показали, що успішна діяльність фахівця визначається не лише рівнем професійних знань, умінь, навичок, але й ступенем сформованості його професійно-особистісних якостей, які є результатом ефективної професійної підготовки студентів. По-друге, професійно-особистісні якості спеціаліста, які сформувалися в навчально-виховному процесі, є стійкими утвореннями, які не зникають після закінчення навчального закладу. Ступінь їх сформованості є прогнозуючим критерієм, який дає підстави робити висновки про ефективність професійної підготовки студентів 124, с. 31.

У процесі професійної підготовки студентів технічних навчальних закладів можна успішно формувати такі якості, як зацікавленість професією, професійна самостійність, творчий підхід до виконання виробничих функцій, підготовленість до роботи у трудовому колективі. Відтак викладання дисциплін загальнотехнічного циклу у технічних коледжах має будуватися на принципах виховуючого навчання, яке дає можливість, розв’язуючи завдання професійного навчання, свідомо ставити та реалізовувати конкретні виховні цілі. Навчальний процес є важливою сферою професійної підготовки і трудового виховання у навчальному закладі, оскільки саме він – основна діяльністю студентів і їхня праця на даному життєвому етапі. Він повинен забезпечувати не тільки професійне навчання, але і виховання особистості, орієнтованої на самовиховання, розвиток творчих здібностей, потреби у праці. В процесі навчання у студентів має сформуватися бажання отримати професійні знання, вміння і навички з метою творчо працювати на благо суспільства у майбутньому 125, с. 181.

У навчально-виховному процесі технічних коледжів перевага має віддаватися навчанню, орієнтованому на таку загальнотехнічну підготовку, яка сприяла б розвитку культури праці, пізнавальної самостійності студентів, формуванню і реалізації творчих ідей та задумів, розвивала потребу до оволодівання знаннями і потребу в самоосвіті, давала можливість пристосовуватись до постійно змінних виробничих ситуацій. Для реалізації виховуючого навчання варто насамперед навчити викладачів складати навчальні плани і програми із загальнотехнічних дисциплін, або ж коригувати зміст чинних, так, аби належна увага зверталася на трудове виховання, адже хоча ці нормативні документи і передбачають прищеплювання високої культури праці, виховання активної життєвої позиції студентів, їхньої готовності до безперервної професійної освіти тощо, наукові форми і методи такого виховання у них здебільшого залишаються не висвітленими. Насамперед, виховний вплив на студентів повинен мати вже сам скоригований зміст навчальних предметів, куди мають вноситися знання, що узагальнюють найкращий практичний досвід щодо якісного виконання роботи, організації робочого місця, планування процесу виконання завдання, раціонального розподілу часу тощо. До усіх розділів програм також мають вноситися окремі зауваження щодо формування тих чи тих елементів культури праці (організація діяльності та робочого місця, безпечні прийоми роботи, контроль, культура поведінки і спілкування тощо).

Увага викладачів акцентувалася нами і на дотриманні норм культури спілкування, формування загальної технологічної культури учнів, розвитку в них технологічної логіки мислення, позитивного творчого ставлення до оволодіння професією і професійної діяльності (Додаток Є).

Ефективність виховання культури праці студентів можна значно підвищити, враховуючи їхні індивідуальні особливості. Ядро навчально-виховного процесу становить формування особистості, тому весь цей процес, його цілі, завдання мають орієнтуються на окремого студента. У своїй роботі з педагогами ми наголошували на тому, що, визнаючи пріоритет індивідуальності, стимулюючи самовизначення і саморозвиток, самонавчання і самовиховання кожної окремої особистості, під час вивчення дисциплін загальнотехнічного циклу можна досягти умов, сприятливих для виховання студентів у дусі свідомої дисципліни, любові та поваги до праці загалом та своєї майбутньої професії зокрема. Водночас індивідуальний підхід у вихованні культури праці неможливий без методично правильної діагностики рівня сформованості культури праці кожного студента, виявлення прогалин у його вихованні, з одного боку, та розробки конкретної програми організації процесу виховання, заснованої на науково обґрунтованих методиках, з метою усунення цих прогалин, з іншого. Саме тому діагностика та корекція рівнів сформованості культури праці студентів є важливою педагогічною умовою її виховання.

Центральною ланкою особистісно орієнтованого навчання і виховання у технічних навчальних закладах є професійний розвиток особистості, де навчання відіграє роль складової частини формування майбутнього фахівця, підготовки його до професійної трудової діяльності. Формування професійної готовності студентів технічних коледжів при вивченні дисциплін загальнотехнічного циклу передбачає засвоєння ними т. зв. загальнотехнічних знань – чіткої системи вихідних положень, що складають науково-теоретичну базу для розвитку сучасної техніки. Ці дисципліни спрямовані на «вивчення загальних принципів, законів використання та методів побудови і функціонування технологічних систем на основі пізнаних властивостей і законів природи для задоволення суспільних потреб, що з’явилися у підвищенні ефективності практичної діяльності людей» [113, с. 128]. У навчальному процесі технічних коледжів загальнотехнічні дисципліни мають виняткове значення, оскільки саме на заняттях з цих предметів у студентів формуються технічне мислення, уміння ставити практичні завдання і доводити їх розв’язування до логічного кінця. Проте у процесі бесід зі студентами нами було встановлено, що при вивченні дисциплін загальнотехнічного циклу майбутня професійна діяльність дуже часто уявляється їм абстрактно, а це знижує інтерес до них, оскільки студенти не розуміють, яка їх роль у процесі їхньої професійної підготовки.

Для розв’язання означеної проблеми слід вже з перших занять націлювати студентів на професію, яку вони опановують. Основним завданням викладачів технічних коледжів має бути розкриття ролі і важливості навчального матеріалу загальнотехнічних дисциплін та його зв’язку з майбутньою професійною діяльністю, здійснення чого можливе за допомогою виховних бесід, тематичних вечорів, наукових конференцій, демонстрації фільмів про виробництво як вітчизняне, так і зарубіжне, здійснення студентами науково-дослідницької та індивідуальної роботи, конкурсів на кращі дослідницькі роботи, олімпіад. Навчання дисциплін загальнотехнічного циклу за допомогою виробничих завдань, ситуацій професійно спрямованого змісту також має важливе значення для виховання культури праці, оскільки стимулює пізнавальні інтереси, тим самим забезпечуючи зростання показників інтелектуального її (інформаційного) компонента (Додатки Г, Д, Е, Є).

Ще однією важливою педагогічною умовою ефективного виховання культури праці у технічних коледжах є зв’язок навчання і виробництва. Праця на виробництві впливає на саме ставлення студентів до навчання, стимулює творчий підхід у застосуванні знань на практиці, формування професійної спрямованості. Ми акцентуємо увагу на тому, що потрібно підсилити політехнічну спрямованість зв’язку загальнотехнічних дисциплін із виробництвом. Вони мають викладатися не зі збільшенням обсягу навчального матеріалу, а засобами формування у студентів саме політехнічного мислення. Основою діяльності будуть загальні типові для всіх виробництв знання і вміння, а саме:



  • предмети і засоби праці;

  • технологія і техніка виробництва;

  • економіка;

  • планування і організація виробництва;

  • охорона і оплата праці;

  • основні професії виробництва і вимоги до них;

  • умови праці і відпочинку працівників;

  • значення виробництва для території;

  • об’єкти для виробничої праці студентів 169, с. 65 – 70.

Якщо теоретичне навчання спрямоване насамперед на засвоєння студентами навчальної інформації у галузі загальнотехнічних дисциплін, то виробниче навчання на основі теоретичних знань безпосередньо формує у молодої людини трудові уміння та навички, а отже, і культуру праці, необхідну для виконання роботи з майбутньої професії на рівні відповідної кваліфікації з високою продуктивністю праці. Саме тому процес співпраці навчання з виробництвом, а насамперед проходження виробничих практик, формує особистість студента більш інтенсивно і ефективно, виховує культуру праці при виконанні професійних обов’язків. Ефективність трудового виховання тут буде залежати від того, наскільки тісно встановлена співпраця між виробництвом, де буде проходити практика, і профільними кафедрами коледжів. Також на збільшення результативності матимуть вплив відповідні програми практики, де, окрім безпосередньо виробничих, будуть враховані конкретні завдання виховання культури праці.

Основними цілями виробничих практик мають бути:



  • формування та вдосконалення трудових знань, умінь і навичок;

  • розвиток творчих здібностей на основі перебудови вже сформованих навичок;

  • оволодіння сучасною технікою, механізмами, інструментами та технологією;

  • виховання трудової дисципліни;

  • оволодіння професійною майстерністю;

  • підвищення потреби у самоосвіті та самовихованні;

  • прищеплення сумлінності, відповідальності та зацікавленості до праці тощо.

Метою їх є вдосконалення вже отриманих знань та здобуття необхідних практичних навичок самостійного і якісного виконання робіт, опанування прогресивними формами праці, а також забезпечення соціальної, психологічної і професійної адаптації у трудових колективах. При цьому студенти можуть самостійно обирати для себе місця для проходження виробничого навчання та виробничої практики. Побіжно зазначимо, що у ДВНЗ «Дрогобицький коледж нафти і газу» організація навчально-виробничого навчання покладена на профільні циклові комісії, які тісно співпрацюють із виробництвом, та проходить на досить високому професійному рівні.

Поруч із чисто професійними характеристиками, культура праці дає змогу оцінити і морально-світоглядні та особистісні якості працівника, оскільки включає в себе його ціннісне ставлення до праці, а через працю – до суспільства загалом. Тут слід згадати про мотиви трудової діяльності, задоволення людини своєю працею, її ставлення до відображених в праці соціальних ідеалів та норм.

Мотивація праці, яку ми розуміємо як сукупність методів пояснення і обґрунтування участі людини в трудовому процесі, досить складна за своєю структурою. До неї належить насамперед мотиви забезпечення, що зорієнтовані на певну визначену сукупність матеріальних засобів, необхідних для задоволення працівником власних потреб. У більшості випадків трудова і соціальна активність особистості пов’язана саме з цими мотивами. Поряд із цим, праця також регулюється моральними мотивами, такими як мотив громадянського і трудового обов’язку, професійної чесності і гордості, трудового сумління і культури праці загалом 125, с. 390. Виховання культури праці у технічних коледжах покликане підвищити якість праці за допомогою гармонізації мотиваційної сфери студента, підняти оптимальне співвідношення між моральними мотивами і мотивами життєзабезпечення. Ще одним завданням буде тут підвищення потреби і поклику працювати як вияву прагнення особистості реалізовувати в праці свої духовні і фізичні можливості, проявити себе в обраній професії 125, с. 390.

Важливим показником ефективності виховання культури праці є задоволення людини своєю працею. Коли мотивація виступає як забезпечення і обґрунтування трудового акту, то задоволення – це ставлення до нього, форма інтеграції людини з трудовим процесом, узгодження з ним. Що більше задоволення отримує працівник від трудового процесу, то вищою, відповідно, є і культура праці 125, с. 391. Задоволення, яке отримується від праці, залежить від змісту трудової діяльності, її результатів і умов. Для людини з високим рівнем освіти, розвинутою системою потреб, задоволення може принести лише праця, насичена творчими елементами.

Формування у студентів мотивації до праці забезпечуються, зокрема, стимулюванням до самостійного здобуття ними знань та організацією самостійної роботи. Вироблення здатності до самостійної творчої діяльності має формуватися протягом усього періоду навчання. Самостійна робота студентів у навчальному закладі має на меті розвивати у них вміння набувати знання та використовувати їх на практиці без сторонньої допомоги. Адже саме молоді люди, у яких сформовані навички до самостійної роботи, здатні швидко адаптуватися до постійно змінних умов навколишнього середовища, кваліфіковано врегульовувати ситуативні професійні проблеми і загалом є краще підготованими до майбутньої праці та самоосвіти.

Сучасні науковці по-різному трактують сутність самостійної роботи студента, по-різному її визначають: одні вважають, що самостійна робота і самостійна діяльність є тотожними та необхідними елементами будь-якого методу навчання, тобто самостійна робота розглядається як невід’ємна частина лекційних, практичних занять, лабораторних і розрахункових робіт; інші розглядають самостійну роботу студента винятково як процес із самостійного опанування, аналізу та узагальнення ним навчального матеріалу без допомоги викладача; є й такі, котрі трактують самостійну роботу як обов’язок студентів, передбачений навчальним планом, де на неї виділені спеціальні години.

П. Підкасистий, для прикладу, вважає, що самостійна робота як складова навчання є важливою умовою самоорганізації і самодисципліни особистості, вироблення нею звички до постійного систематичного поповнення власних знань і набуття вмінь пристосовуватися до постійно змінних умов. Самостійна робота розглядається ним як певний вид організації навчання, який у конкретній ситуації засвоєння відповідає конкретній дидактичній меті і пізнавальному завданню; сприяє формуванню у студента на кожному етапі його навчання певного обсягу і рівня знань, умінь і навичок, необхідних для розв’язання відповідних навчальних, наукових та виробничих завдань, виробляє вміння користуватися науковою літературою, а в результаті виступає основним засобом педагогічного керівництва і контролю за пізнавальною діяльністю студента. Дослідник виділив такі види самостійної роботи, класифікуючи їх за принципом структурності пізнавальної діяльності індивіда і принципом поступового ускладнення:


  • проведення самостійної роботи за встановленим зразком;

  • проектно-варіантні;

  • евристичні;

  • творчі (дослідницькі) 175.

Натомість А. Петров наголошував, що самостійна робота студентів – це система розвивального навчання, за допомогою якої формуються здатності до самоосвіти, саморозвитку, самовиховання, а також свідомої особистісної активності [173, с. 150 – 154].

А В. Козаков тлумачить самостійну роботу як «специфічний вид діяльності з навчання, головною метою якого виступає формування самостійності суб’єкта навчання, а формування його умінь, знань та навичок здійснюється опосередковано через зміст і методи усіх видів навчальних занять» [94, с. 10 – 20].

Учений М. Гатунов визначає її як певну послідовність виконання студентами у навчальному процесі визначеної системи різних видів завдань навчального, дослідницького, виробничого і самоосвітнього характеру, що в цьому випадку будуть засобами засвоєння системи навчальних, наукових та професійних знань, формування умінь та навичок у здійсненні творчої діяльності, професійної майстерності, позитивного ставлення до майбутньої професії [35, с. 44 – 48].

Досліджуючи поняття самостійної роботи, вчені В. Володько, М. Солдатенко, Е. Саттарова акцентують увагу на тісній взаємодії самостійної роботи і ефективності професійної підготовки студентів. Вони доводять, що від рівня організації самостійної діяльності у навчальному закладі залежить формування у студентів стійкого інтересу до навчальних дисциплін та оволодіння ними відповідними фаховими знаннями, уміннями і навичками. Ефективність самостійної роботи залежить від способу організації і впровадження навчального матеріалу, від уміння визначати мету, планувати та розв’язувати поставлені перед студентами навчальні завдання, від специфіки майбутньої професії [32; 195].

Самостійність студентів у навчальній діяльності пов’язана з формуванням у них навичок навчальної праці, до компонентів якої належать вміння планувати самостійну роботу, раціонально її організовувати, здійснювати самоконтроль і вміння працювати у певному темпі. Перші два компоненти творчої самостійної роботи тісно пов’язані з вольовими процесами. Сформувати у студента творчу самостійність можливо лише за умови наявності прагнення і вміння долати труднощі у процесі набуття знань.

Самостійна робота студента як вид навчальної діяльності передбачає наявність таких здібностей:

1) концентрувати увагу на меті завдання, виявляти його суть;

2) виявляти можливості реорганізації відомих елементів для нового функціонування;

3) вибирати найбільш раціональний спосіб розв’язання проблеми;

4) розпізнавати, переміщувати, виокремлювати і комбінувати елементи певної діяльності, розподіляти їх у правильній послідовності;

5) узагальнювати об’єкти, ставлення і дії, знаходити в різних окремих випадках загальні принципи;

6) логічно розмірковувати, абстрагувати.

Як ми змогли побачити в процесі своїх спостережень, організація самостійної роботи у технічних коледжах супроводжується цілою низкою проблем, зокрема, відсутністю чіткої організації методики її здійснення, раціонального використання виділеного на неї часу, оптимальної взаємодії навчальної, науково-дослідницької та виробничої роботи студентів. Найчастіше у навчальному процесі цих закладів відсутня диференціація характеру самостійної роботи залежно від специфіки навчальної дисципліни і спеціальності. Крім того, необхідно зазначити, що самостійна робота студентів у технічних навчальних закладах України становить у середньому приблизно 50% від загального обсягу навчання, тоді як, для прикладу, в аналогічних навчальних закладах США аудиторні заняття зведені до мінімуму, і їх обсяг становить у кращих університетах 12 – 14 год. на тиждень, тобто на самостійну роботу студентів відводиться тут у рази більше годин, ніж на аудиторні заняття [239, с. 109 – 117]. Ми вважаємо, що зростання частки різноманітних форм самостійної роботи у навчальному процесі технічних коледжів позитивно вплине на ефективність професійної підготовки студентів та рівень їхньої культури праці.

Мотиви трудової діяльності, розуміння суспільної і особистої значимості праці, задоволення нею знаходять вираження у ставленні людини до праці. Відомо, що відношення до праці не тільки як до засобу існування, чи неминучості, до якої людина повинна пристосовуватися, а як до найважливішої цінності власне людської, соціальної життєдіяльності виступає фактором суспільного прогресу, є найважливішим виміром соціальної і моральної зрілості особистості. Виховання результативне лише в тому випадку, коли сприяє перетворенню праці на життєву потребу людини. Найефективнішим може вважатися виховання, в ході якого у молоді формуються потреби у праці високої якості, закладаються не тільки необхідні професійні знання і навички, але і основи науково-технічного світогляду, моральні й культурні переконання. Кінцевою метою виховання культури праці є, отже, творчий працівник нового покоління, орієнтований на суспільно корисну високоякісну працю.

Виділені педагогічні умови лягли в основу проведення формувального етапу нашого експерименту.

2.3. Аналіз основних результатів формувального етапу експериментального дослідження
Процес виховання культури праці студентів технічних коледжів під час вивчення дисциплін загальнотехнічного циклу складався з трьох етапів: пошуково-підготовчого, формувального та підсумково-узагальнювального.

На пошуково-підготовчому етапі було проведено:



  • підготовку та корекцію експериментальних матеріалів;

  • відбір експериментальних і контрольних груп;

  • обґрунтування і визначення змісту, принципів, форм і методів виховання культури праці студентів і створення виділених нами педагогічних умов;

  • розробку моделі виховання культури праці студентів технічних коледжів під час вивчення загальнотехнічних дисциплін, складовими якої є мета, методи, принципи, форми виховання культури праці, педагогічні умови його здійснення, а також компоненти культури праці та критерії і показники її оцінки сформованості (Додаток В).

На формувальному етапі було здійснено:

  • просвітницьку роботу серед викладачів загальнотехнічних дисциплін у технічних коледжах;

  • реалізацію моделі виховання культури праці студентів технічних коледжів під час вивчення дисциплін загальнотехнічного циклу.

На третьому, узагальнювальному, етапі було проаналізовано результати формувального етапу дослідження та зроблено відповідні висновки.

Подальше проведення експериментального дослідження викликало необхідність відібрати із генеральної сукупності студентів ДВНЗ «Дрогобицький коледж нафти і газу» та ДВНЗ «Дрогобицький механіко-технічний коледж» склад вибіркової сукупності для контрольної та експериментальної груп з однаковим розвитком, віком, рівнем сформованості культури праці. Кожна з груп передбачала достатню вибірку, що забезпечило її репрезентативність, тобто вибірка є точним відображенням популяції, з якої вона була відібрана. Вибірку проведено за критерієм репрезентативності (зовнішньої валідності): група осіб, що бере участь в експерименті, представляє всю частину популяції, стосовно якої можуть бути застосовані дані, отримані в результаті експерименту.



Формування вибіркової сукупності здійснювалося у кілька етапів:

  • обґрунтування структури вибіркової сукупності відповідно до характеру завдань і гіпотези дослідження;

  • уточнення структури вибіркової сукупності з урахуванням інформації, отриманої в ході аналізу первинної діагностики;

  • визначення типу і об’єму вибірки.

Мінімально необхідну кількість вибірки студентів ми визначали за формулою:
(2.2.),
де t – відомий коефіцієнт Стьюдента (t – 1,96);

Р – статистична достовірність (задана достовірна вірогідність);

а0 – задана дослідником похибка, за якою оцінюється об’єм вибірки.

У результаті статистичних обрахунків за допомогою програми StatPlus 2008 Professional об’єм вибірки n з похибкою а0 = 4 % та статистичною достовірність Р = 0,95 був встановлений на рівні n = 44 (студентів). Ми взяли робочий об’єм вибірки для контрольної і експериментальної груп nk = 100 і nе = 100. При цьому контрольна група була сформована нами зі студентів ДВНЗ «Дрогобицький механіко-технічний коледж», а експериментальна – зі студентів ДВНЗ «Дрогобицький коледж нафти і газу». Для об’єктивності дослідження ми не повідомляли учасників експерименту про участь у ньому. Експериментальна робота відбувалася в умовах природного навчально-виховного процесу.

Діагностичною програмою експерименту було передбачено два незалежні зрізи в контрольній та експериментальній групі: на початку (вхідна діагностика) і після закінчення експерименту (вихідна діагностика). Для проведення вхідної та вихідної діагностики використовувалися методики, описані у першому параграфі цього розділу.

Зазначимо, що у процесі формувального експерименту дослідження виховання культури праці здійснювалося під час вивчення усіх дисциплін загальнотехнічного циклу, а автор дисертаційного дослідження особисто здійснював це завдання на заняттях з креслення. Пояснимо причину, яка спонукала нас особисто спинитися на заняттях саме з цієї дисципліни. По-перше, це наш власний багаторічний досвід викладання цієї дисципліни, а відтак усвідомлення виховних можливостей цього предмету та розуміння шляхів і способів дієвого використання цих можливостей. А, по-друге, креслення цілком може розглядатися як дисципліна, яка інтегрує в собі найсуттєвіші характеристики та особливості дисциплін загальнотехнічного циклу, тобто є певною мірою репрезентативною щодо них. Адже креслення – це універсальна мова усієї техніки, яка на сучасному етапі розвитку суспільства набуває все більшого поширення як засіб спілкування у багатьох сферах професійної діяльності. Це унікальний засіб, який не знає мовних бар’єрів. Знання, вміння та навички у використанні креслень, уміння з їх допомогою викладати свої думки, а також читати складені іншими спеціалістами креслення, проекти, працювати і контролювати за ними свою і чужу роботу є однією із найвагоміших сторін загальнотехнічної підготовки висококваліфікованих фахівців технічної сфери зокрема та культури праці загалом.

На початку формувального етапу експерименту нами було проведено перший незалежний зріз в експериментальній і контрольній групі з метою діагностики реального стану сформованості культури праці студентів обох груп.

Для визначення рівня сформованості інтелектуального (інформаційного) компонента студентам знову було запропоновано відповісти на запитання «Що таке культура праці?» та виділити окремі елементи цього комплексного поняття. Вони також письмово виконали складені спеціально для експерименту контрольні роботи з креслення (завдання стосувалися принципів побудови площини і предметів у кутовій і фронтальній перспективі, а також тіней від точок, ліній і площин). Опрацювання результатів дало такі дані (табл. 2.13).



Таблиця 2.13

Рівні сформованості інтелектуального (інформаційного) компонента культури праці студентів технічних коледжів на вхідному етапі формувального експерименту


Рівні

Контрольна група

Експериментальна група

К-ть студентів

%

К-ть

студентів

%

Найвищий

12

12

10

10

Високий

18

18

18

18

Середній

36

36

38

38

Низький

34

34

34

34



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   14




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2020
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка