Виховний потенціал особистості М. М. Миклухо-Маклая



Скачати 48.05 Kb.
Дата конвертації09.09.2018
Розмір48.05 Kb.
ТипНавчально-методичний посібник
Виховний потенціал особистості М.М.Миклухо-Маклая

Навчально-методичний посібник


Автор-укладач:

М.І.Бойчук – екскурсовод, зам. директора Музею «Берег Маклая», автор навчально-виховного посібника «Лицар гуманізму: Микола Миколайович Миклухо-Маклай», схваленого Міністерством освіти і науки України для використання в загальноосвітніх навчальних закладах (лист МОН № 1.4/18-Г-133 від 01.04.2010р.).
Рецензенти:

В.М.Пащенко – д.геогр.н., проф. кафедри земельного кадастру НУБіПУ, член Національної спілки письменників України.

П.М.Решетник – к.пед.н., директор ННВЦ «Охорона природних ресурсів та реформування земельних відносин».

К.Ф.Коценко – к.геогр.н., доц. кафедри регіональної економіки КНЕУ ім.В.Гетьмана.
Літературне редагування:

Н.В.Муніч – заступник головного редактора тижневика «Краєзнавство. Географія. Туризм».

Виховний потенціал особистості М.М.Миклухо-Маклая

Навчально-методичний посібник



Передмова

Навчально-методичний посібник «Виховний потенціал особистості М.М.Миклухо-Маклая» (далі – посібник) – це орієнтир на духовні цінності, які розкриваються через практичну конкретизацію духовних чеснот людини. Дослідження життєвого подвигу Миколи Миколайовича Миклухо-Маклая (або Маклая) – вершина духовної особистості – повинно стати таким розкриттям для багатьох. Посібник відображає практичну реалізацію духовних якостей людини, отриманих на основі сприйняття ідеалів Добра, Людяності, Честі, Єдності. Їх обрав дороговказом видатний вчений, неухильно втілюючи у реальність поставлену перед собою величну Мету, гідну всього людського життя. Маклай єдиний бачив унікальний шлях її досягнення і за своє коротке життя таки досягнув своєї мети – науково обґрунтував світові, що всі люди рівноцінні, що немає вищих та нижчих рас. Таким чином Маклай унеможливив навіть саме виправдання рабства, засудивши його як ганебне явище, принизливе для людської гідності. І, як свідчать історичні факти, він успішно виконав поставлені перед собою завдання. Публікації в пресі наукових досліджень та гнівних статей вченого дали поштовх до визвольної боротьби проти колонізаторів, і поневолені народи згодом отримали незалежність. Отже, зусилля Маклая були не марними. Це ще один доказ того, що в цьому світі ніщо не проходить безслідно. Кожна думка, кожна дія людини призводять до наслідків. Саме тому людина повинна відповідально стежити за чистотою своїх помислів і вчинків.

Виховний потенціал особистості М.М.Миклухо-Маклая розкривається в контексті навчально-виховного посібника Бойчук Марії «Лицар гуманізму: Микола Миколайович Миклухо-Маклай», схваленого Міністерством освіти і науки України для використання в загальноосвітніх навчальних закладах (лист МОН № 1.4/18-Г-133 від 01.04.2010р.).

Реалізація виховного потенціалу унікальної особистості сприяє усвідомленню сумлінням того факту, що людина, перш за все – Творець, у найширшому розумінні цього слова, тобто здатна і повинна творити на вищому, якіснішому рівні свідомості. Однак для цього потрібно мати відповідно високу і чисту мету, яка здатна пробудити силу духу і розкрити невичерпне Джерело Духу людини. Як сказав наш відомий філософ Григорій Савович Сковорода: «Насіння усіх наук ховається всередині людини, тут приховане їхнє джерело, а хто бачить його? Це одне невичерпне джерело всього блага й блаженства нашого, воно само є оте блаженство. Бути щасливим – знайти самого себе. Верхівка і квітка всього життя вашого – внутрішній світ, сердечна веселість, душевна міць».

Цим посібником можуть скористатися вихователі та вчителі 5 – 11 класів.
Актуальність, мета і наукова новизна посібника
В часи матеріально-технічного прогресу гостро постало питання виховання цілісної, морально стійкої особистості. Вона не повинна втрачати істинних людських цінностей, бути спроможною розрізняти добро і зло та здатною формувати в собі високий рівень людяності. Цілеспрямованість і самовідданість – це ті якості, які треба особливо підкреслити, розповідаючи про видатного вченого. Саме вони потрібні сучасній молоді для подальшого розвитку особистості у напрямку духовності. Справді духовна людина має усвідомлювати свою єдність із усім, що її оточує, та відчувати відповідальність за свої думки, слова і вчинки. Ідеали Добра, Людяності, Честі, Єдності є наймогутнішою силою, здатною вивести людство з безвиході матеріалізму. Це довів своїм самовідданим життям Маклай. Подвиг цієї людини здатний запалювати серця людей прагненням до ідеалу, він гідний наслідування.

«Зворушує і приводить у захват у Вашій діяльності те, що, як мені відомо, Ви перший безперечно прикладом довели, що людина скрізь людина, тобто добра, люб’язна істота, стосунки з якою можна і потрібно розпочинати лише добром та істиною, а не гарматами і горілкою. І Ви довели це подвигом справжньої мужності, яка так рідко зустрічається в нашому суспільстві, що люди нашого суспільства навіть її й не розуміють» – це фрагмент листа Л.М.Толстого до М.М.Миклухо-Маклая.

Донедавна багато чого про Маклая ми не знали, оскільки його статті, документи знаходяться в різних країнах. Нині маємо можливість познайомитися ближче з духовною та науковою спадщиною цієї дивовижної людини, поринути у світ його думок, простежити за становленням незвичайної особистості. Маклай жив у гармонії з усім, що його оточувало, і прагнув створити такі суспільні умови життя, за яких був би можливий подальший розвиток людини як справжнього творця. А це можливо лише за дотримання принципів: «Поводься з іншими так, як хочеш, щоб поводилися з тобою»; «Якщо ти бачиш, що суспільство недосконале, і бажаєш змінити його, – почни з себе». На прикладі історії власної країни ми переконалися, що революція неспроможна вирішити проблему. Свого часу Маклай говорив про марність революцій. Його непокоїло це питання, він аналізував історію людства, міркував, зіставляв думки кращих його представників і робив свої висновки. Це була праця не лише розуму, а насамперед – праця серця. Лише любляче серце, серце, пронизане світлом душі, здатне розширитися до розмірів Всесвіту, охопити своєю любов’ю і турботою увесь світ. Людина з таким серцем – справжній творець, і створене нею витримує іспит часом, тобто «не підлягає тлінню».

«…Гуманізм, щоб він став плідним, з абстракції треба перетворити на Науку про Людину, побудовану на природних істинах і тому доведену.

Я не знаю, чи вистачить мені сил і часу знайти всі необхідні для цього істини, але ніщо в житті не хвилює мене так, як це моє практичне завдання», – це уривок з листа Маклая до однієї зі своїх кореспонденток.

Академік Карл Максимович Бер, благословляючи Маклая у Велику Науку, сказав: «…Сам по собі мозок нічого не народжує. Всі плідні струми надходять до нього з душі, яка у справжнього творця набагато відважніша та досвідченіша, ніж розум. Творити – означає повставати, бунтувати і стрімголов кидатися до бою, щоб здобути істину. Якщо ж людина – вроджений раб, повстати вона просто боїться. Тому з перших кроків позбудьтеся всього рабського, будьте неодмінно вільним у своїй душі та понад усе на світі стережіться уклінного трепету на колінах. Хай Бог боронить – ні перед ким!..»



Мудрість серця, інакше кажучи, духовне серце – це ті якості, що мають розвинутися у людині на цьому етапі еволюції. Тільки мудрість серця спроможна вивести людство з безвиході матеріалізму. Неможливо постійно ходити по колу, повторюючи помилки, потрібно робити висновки. Духовне серце можна розвинути лише власними зусиллями, постійною працею над собою, вимогливістю до себе. Цими властивостями сповна володів Маклай. Саме тому він зумів вирішити завдання, яке перед ним ставив час. І вирішив його успішно. Не будь-якою ціною, а залишившись при цьому людиною, здатною співчувати чужому болю. Таке співчуття можливе лише завдяки Внутрішній Єдності з усім живим, іншими словами – завдяки сприйняттю всього, що тебе оточує, як частини самого себе.

Маклай діяв не фізичною силою, а мудрістю серця. Завдяки його висловлюванням у пресі склалася суспільна думка, яка змінювала на краще свідомість окремих людей і, як наслідок, усього суспільства. Маклай науково довів хибність теорії, яка захищала та виправдовувала колоніалізм; особистим прикладом самовідданого життя показав, як багато може зробити одна людина. Доктор історії Габріель Моно у 1889 році написав: «Без перебільшення можна сказати, що після Чарльза Дарвіна, який зробив колосальний переворот у всьому природознавстві, Миклухо-Маклай був найгеніальнішим реформатором Науки про Людину.

Та якщо Дарвін, який вслід за теорією природного відбору створив теорію походження людини, життєвими проблемами народів особливо не переймався, то Миклухо-Маклай завдання науки від долі людства ніколи не відокремлював. Навпаки, чим глибше він пізнавав людську природу, чим більше переконувався в суто біотичній рівноцінності всіх націй і рас, тим гостріше відчував потребу боротися за загальну соціальну справедливість і рівність народів. Неупереджена наука зробила його палким трибуном пригноблених».

Поняття «мудрість серця» не є новим для українського менталітету, його можна зустріти у висловлюваннях багатьох вітчизняних і зарубіжних письменників, поетів, відомих діячів культури та мистецтва, філософів, мислителів, науковців. Тобто у тих людей, чиї серця були відкритими до усвідомлення істини, та які створювали духовні, моральні і матеріальні цінності, чим посприяли розвитку цивілізації у напрямку добра і справедливості, без чого неможливо побудувати гармонійне суспільство. Для прикладу можна навести слова Григорія Сковороди: «Пізнай в собі Людину… Царство Боже всередині нас. Щастя в Серці, Серце в Любові, Любов же в законі Вічного».



Мета посібника полягає у тому, щоб на життєвому прикладі всесвітньо відомого вченого М.М.Миклухо-Маклая виховувати особистість високого морального рівня, сформувати позитивні риси характеру та усвідомлення кожним свого призначення. Виховання в учнях Ідеалів Добра, Людяності, Честі, Єдності за допомогою цього посібника забезпечує:

  • надання матеріалу, що відповідає темі;

  • застосування у процесі виховання завдань, які потребують від учня осмислення духовних понять, висловлювання своїх почуттів, поглядів, критичної оцінки і власної думки;

  • організація самого процесу навчання, що мобілізує учня на самоорганізацію, на формування здатності дотримуватися певних вимог дисципліни, правил поведінки та культури інтелектуальної праці;

  • адекватна педагогічна поведінка вчителя, яка слугує для учнів взірцем.

Освітня мета посібника передбачає збагачення духовного світу особистості, здобуття і розширення Знань про Людину як творця у вищому сенсі цього слова. Що може бути важливішим за усвідомлення людиною факту: вона – Творець; рушійною силою людини є, перш за все, Сила Духу. Ось як окреслив мету та призначення людини сам Микола Миколайович Миклухо-Маклай, виступаючи перед вченими Ліннеївського товариства Нового Південного Уельсу: «Я вважаю, що наше призначення полягає в тому, щоб, пізнаючи механізм душі, стверджувати його як шедевр Всесвіту. Не випадково, а закономірно людина прагне до прекрасного, шукає шляхи його створення. Життя ж у своїй основі є прекраснішим від найпрекраснішого, найвищий шедевр.

Пізнати життя, усю механіку Всесвіту – ось, на мій погляд, наша мета».

Однак, не бачачи істинної духовної мети свого існування, а розвиваючи лише розумові здібності, людство заганяє себе у глухий кут рафінованого раціоналізму, не отримуючи радості від своїх досягнень. Цей посібник дає можливість учителеві використовувати рекомендовані матеріали – і передбачає використання дітьми інших прикладів із життя відомих їм людей. Навчально-виховний процес під час ознайомлення із біографією та науковою творчістю М.М.Миклухо-Маклая за допомогою цього посібника забезпечений таким добором матеріалу, щоб облагороджувати вчинки і дії суб’єктів процесу. Аналізуючи факти життя і дослідницького подвигу мандрівника і вченого, потрібно це робити крізь призму формування уміння жити відповідно до описаних вище духовних принципів.



Наукова новизна посібника складає новітнє трактування постаті М. М. Миклухи-Маклая, не лише як природознавця-мандрівника та етнографа, а і як найвидатнішого гуманіста своєї епохи, борця проти рабства та колоніального гніту у світі, людину всебічного обдарування та освіти й найпрогресивніших переконань.

Ще менше наголошують на унікальному досвіді самовиховання, самозростання цієї особистості. І справді це має право бути означеним не лише як наукова новизна, а як відкриття, гідне дослідження, всебічного вивчення і наслідування.


ЦІЛЕСПРЯМОВАНІСТЬ ТА САМОВІДДАНІСТЬ

НА БЛАГО ЛЮДСТВА
Матеріали до уроку,

присвяченого

МИКОЛІ МИКОЛАЙОВИЧУ МИКЛУХО-МАКЛАЮ
«Необхідно щось важливе

зробити для людей,

і лише тоді ти – людина».

М. М. Миклухо-Маклай

2016 року виповнилося 170 років від дня народження Миколи Миколайовича Миклухо-Маклая. Миклухо-Маклай настільки видатна постать, що 150-річчя від дня його народження вшанувала Організація Об’єднаних Націй з питань освіти, науки і культури (United Nations Educational Scientific and Cultural Organization — UNESCO, далі ЮНЕСКО), включивши цю дату до Переліку світових пам’ятних дат. Надзвичайна подія, адже згідно з існуючими правилами, ЮНЕСКО вшановує лише «круглі» ювілеї, кратні ста рокам. Тоді ж М. М. Миклухо-Маклая назвали Людиною світу. День народження вченого – 17 липня – являється професійним святом етнографів.

Микола Миколайович Миклухо-Маклай – видатний, всесвітньо відомий вчений, чиї наукові інтереси охоплювали різні сфери знань: етнографію, філософію, біологію та географію. Він написав багато робіт із зоології, зоогеографії та фізичної географії, які не втратили своєї цінності й донині. Крім того, він зробив величезний внесок у науку як фундатор і творець морської біології та порівняльної анатомії. Микола Миклухо-Маклай був першим, хто науково довів біотичну рівноцінність людей всіх націй і рас.

Його наукові праці та висловлювання в пресі стали поштовхом до боротьби проти рабства в усьому світі. Він перший передбачив крах світової колоніальної системи і висунув ідею створення таких організацій, як сучасна Організація Об’єднаних Націй, ЮНЕСКО, та склав перший проект Загальної декларації прав людини. Втілилася також і його ідея Незалежного папуаського союзу.

Народився М.М.Миклухо-Маклай в Росії, 5 (17) липня 1846 року. Батько Маклая – Микола Ілліч Миклуха – українець, дворянин, родом із Чернігівської губернії, був начальником пасажирської станції і вокзалу в Петербурзі. В юності, щоб отримати освіту, пішки вирушив до Петербурга, бо не було грошей на дорогу. Його пращури – славнозвісні запорозькі козаки. Це з розповідей про них Микола Гоголь створив образ Тараса Бульби. Тому не випадково й Микола Миклухо-Маклай називав себе нащадком Тараса Бульби.

Незважаючи на слабке здоров’я, Маклай з дитинства наполегливо вчився, прагнув стати вченим – природознавцем. Навчаючись в університеті, він брав участь у студентських мітингах і демонстраціях. Його відрахували з університету і заборонили вступати до вищих навчальних закладів Росії, тому він вирушив навчатися за кордон. У Гейдельберзі Маклай зумів за рік скласти іспити за програмою двох факультетів: філософського та юридичного. Потім у Лейпцизі також за рік закінчив курс медицини і, ставши лікарем, поїхав до Єни, де за два роки закінчив факультети порівняльної анатомії та зоологічний, кожний на рівні магістра.

У Маклая була мета, тому він так наполегливо вивчав науку за наукою. Він повинен був довести світові, що всі люди – рівноцінні, що немає вищих та нижчих рас, і тому не може бути жодного виправдання колоніальним поневоленням, грабіжництву та насиллю. Щоб зробити собі ім’я, стати відомим, Маклай вирушив на практику до відомого німецького натураліста Антона Дорна, який створив першу у світі морську біологічну станцію в Неаполітанській затоці.

Згодом молодий вчений вивчає арабську мову, перевдягається арабом і під виглядом паломника їде в Аравію, до Мекки, до берегів Червоного моря, де займається порівняльною анатомією різноманітних риб і пише велику монографію «Матеріали з порівняльної неврології хребетних». Після її публікації Микола Миклухо-Маклай став відомим у світі науки. Отримавши рекомендаційні листи відомих учених, він наважився повернутися на батьківщину, щоб уже не бути студентом-біженцем, а отримати визнання російських вчених і вже як дослідник з батьківщини вирушити до Південних островів. На той час лише папуаси Нової Гвінеї не зазнали ще впливу білої раси, тобто залишалися в первісному стані, були не змішаними, і порівнювати їх з людьми білої раси було цілком коректно.

Батьківщина прийняла Маклая, і невдовзі він вирушив до берегів Тихого океану, незважаючи на своє слабке здоров’я та матеріальні труднощі. Знаючи, що його слабкий від природи організм може витримати труднощі далеких мандрів та різкі зміни клімату хіба що 20 – 25 років, молодий вчений створює програму майбутньої діяльності на двадцять два роки і шість місяців, поділивши її на окремі етапи за роками. А деякі роки розписав буквально за місяцями. Він мав виконати свою програму за умови суворої самодисципліни, періодичного відпочинку, лікувальної профілактики, – та якщо при цьому не сумувати, не втрачати волі до життя. Якщо врахувати те, що всі плани Маклай виконував із вражаючою наполегливістю, програма його життя перетворюється на своєрідний дивовижний документ, у якому все підпорядковано лише справі. Для нього не існувало таких понять, як особисте життя та особиста вигода.

Вивчаючи життя темношкірого населення островів Тихого океану, Маклай не міг залишатися байдужим до їхнього тяжкого становища. Він пише меморандум генерал-губернаторові Нідерландської Індії, в якому звертається до нідерландського уряду із закликом навести принаймні якийсь порядок на березі Папуа-Ковіай.

Крім того, в Баталії вчений публікує статтю «Соціально-політичне становище населення Папуа-Ковіай в 1874 р.», закликаючи громадськість примусити владу покласти край стражданням папуасів.

Маклай мав великий авторитет серед папуасів, адже він був першою білою людиною, яка проживала поруч з ними. Звісно, домогтися такого успіху серед «дикунів» було не легко. Передусім це вимагало від Маклая надзвичайної мужності, непохитності й сили духу, а також великого терпіння, особливої толерантності та бездоганної чесності в кожному своєму вчинку. В умовах, у яких він опинився, з його боку це був подвиг, не громадянський, а насамперед моральний, і, як наслідок, подвиг науковий – незаперечне доведення того, що біотично папуаси такі ж люди, як і всі інші. І лише історичні обставини поставили їх на значно нижчий щабель порівняно з європейцями. Довівши це, Маклай мав усі підстави задовольнитися і надалі не втручатися в життя острів’ян. Адже без будь-яких промовистих заяв самого Маклая спрацювала його неупереджена стаття «Антропологічні замітки про папуасів Берега Маклая на Новій Гвінеї», опублікована в часописах і газетах, привернувши увагу європейських вчених. Однак, вражений побаченим та пережитим, Маклай зрозумів, що його покликання – бути не лише вченим, а й громадським діячем.

Відтепер він уже не лише збирач важливих наукових фактів, а й трибун, палкий захисник знедолених. У своїх інтерв’ю в газетах він висловлює обурення. Та це не перешкоджає йому займатися і науковою діяльністю. Ще в епоху розквіту колоніальної системи вчений вірив, що рано чи пізно вона буде зруйнована і всі поневолені народи отримають свободу. Якщо ж між ними виникатимуть конфлікти, то вирішуватимуть їх не війни, а суд Міжнародної асоціації прав людини.

Потрібно сказати, що вчений жив і подорожував у перші роки на кошти своїх рідних. Лише їм та ще кільком друзям було відомо, які він ставив перед собою завдання, вирушаючи у багаторічну подорож. Відмовляючи собі в усьому, рідні заробляли гроші для Маклая, твердо вірячи, що працюють для всього людства. Однак ця ноша виявилася надто тяжкою для родини. Миклухи розорилися. Проте ніхто з них ніколи не нарікав.

Згодом у Маклая з’явилася можливість спокійно працювати в зоологічному музеї в Сіднеї, де він отримав квартиру та першу в житті постійну зарплатню на рівні академіка. Австралійський бізнесмен і вчений-ентомолог Вільям Маклей, який створив цей музей, протягом десяти років буквально боготворив Маклая та намагався забезпечити його всім необхідним. Тут, у Сіднеї, Маклай одружився, в нього народилися два сини. Та з часом Маклай разом із сім’єю повертається до Петербурга, де мріє почати писати книгу. Однак здійснити це йому вже не судилося, він був дуже хворий. 2 (14) квітня 1888 року Микола Миколайович Миклухо-Маклай помер. По суті все, що належало вченому і становило наукову цінність, було подаровано його дружиною музеям Петербурга та Сіднея.



ІЗ ТВОРІВ МАКЛАЯ

«Людина, яка палко прагне досягнути поставленої перед собою мети, більше керована силою духу, ніж обтяжена слабкістю плоті. Отже, неодмінно має бути мета, що збуджує силу духу. А точка зору оточуючих, навіть авторитетів, беззаперечним вироком бути не може».

«Щастя, я переконаний, повинно увінчувати життя. Тоді прагнення до нього наповнить усе життя людини сенсом боротьби і завершиться торжеством перемоги. Боротьба та перемога – ось те, що, як мені здається, становить суть життя, яка на схилі літ дає можливість сказати: «Я жив не звичайним споживачем, не байдужим обивателем, не егоїстом, що загруз у ницій користі, а творцем, спрямованим до ідеалу, людиною, яка усвідомила та виконала свій обов’язок», можливість із спокійною совістю проголосити такі слова – і є щастя, як я його для себе розумію».

«Сенс буття – у прогресі, тобто в успішному вирішенні завдань часу».

«Якби розум не був зайнятий ніяким доцільним пошуком, він виявився б зайвим і без сумніву, загинув, тому що природа зберігає лише доцільне, необхідне для підтримки загальної гармонії Всесвіту».

«Той, хто б відкрив, що приводить у рух матерію, крім енергії, яка по суті теж матеріальна, був би найгеніальнішою людиною у світі. Та навіть генію таке завдання не під силу. Це завдання людства».

«Без постійних роздумів на самоті, у тиші та спокої, плідна робота розуму неможлива. У зв’язку з цим зауважу також: марно дехто намагається якнайбільше прочитати і скрізь побувати. Як сказав Сенека, хто буває скрізь, той не буває ніде; розум удосконалюється не кількістю прочитаних книжок, а тим, як людина осмислює прочитане, порівнюючи те, про що вона щойно дізналася, з уже відомим, та, вагаючись у правильності своїх міркувань, неодмінно шукає їх спростування або підтвердження.

Порівняно з читанням, хід такого осмислення набагато складніший, тому він особливо потребує самоти. Крім того: будь-яка власна думка, яку можна назвати думкою, — а це поняття не таке просте, як іноді нам здається, — це відкриття, породжене інтимною щирістю розуму. А яка ж інтимність можлива на людях?»


ЗАПИТАННЯ ДЛЯ ОБГОВОРЕННЯ

  1. Як ви розумієте, що таке цілеспрямованість і самовіддане служіння людству?

  2. Як можуть власні страждання допомогти зрозуміти страждання інших? Поміркуйте про силу впливу філософів і поетів різних часів на світогляд хлопчика – Миколи Миклухо-Маклая.

  3. Як впливала атмосфера сім’ї (читання віршів Гете, Міцкевича, Шевченка, Лермонтова, Пушкіна, спогади про славнозвісних пращурів – запорозьких козаків) на формування ідеалів рівності всіх народів у юного Маклая?

  4. Яку мету поставив перед собою студент Миклухо-Маклай? Скільки часу йому знадобилося, щоб отримати вищу освіту: юридичну, медичну, з філософії, зоології та порівняльної анатомії?

  5. Яку роль відіграли наукові праці вченого і небайдужість до тяжкого становища папуасів у визвольному русі пригноблених народів проти колонізаторів?

ЗАВДАННЯ

1. Глибоко вивчіть біографію М.М.Миклухо-Маклая. Читання навчально-виховного посібника М.Бойчук «Лицар гуманізму» та іншої літератури про Маклая, відвідання Музею М.М.Миклухо-Маклая.

2. Поділіть клас на групи. Нехай кожна група підготує невеликий реферат про різні етапи життя М.М.Миклухо-Маклая та зробить доповідь на уроках географії, біології, історії, літератури, враховуючи різні аспекти його діяльності: як вченого, як філософа, як мандрівника.

3. Проведіть обговорення на тему: «Філософські погляди і вчинки Миколи Миклухо-Маклая, значення його діяльності». Цитування його висловів та спогадів про нього, що характеризують Маклая як цілеспрямовану і самовіддану людину.

4. Запропонуйте учням написати реферат про когось із видатних людей або про їхніх знайомих, хто завдяки своїй цілеспрямованості та силі духу зміг досягти поставленої мети чи подолав свої фізичні вади і, незважаючи на своє слабке здоров’я, зумів бути корисним людству.
ЛІТЕРАТУРА

1. Бойчук М. Лицар гуманізму. – Чернігів: Чернігівські обереги, 2011. 100 с.

2. Водовозов Н. Миклуха-Маклай. М.: Молодая гвардия», 1938.

3. Іванченко О. Дорогами Маклая. К.: Молодь, 1887. 368 с.

4. Костриця М. Ю., Тимошенко В. І. М. М. Миклухо-Маклай і Україна. Житомир, 2011. 80 с.

5. Миклухо-Маклай Н. Н. Собрание починений в 5тт. М.–Л.: АН СССР. т. IV, 1950.

6. М. М. Миклухо-Маклай – вчений, мандрівник, гуманіст. // Велика Волинь: Праці Житомирського наук.-краєзн. тов.-ва дослідників Волині. Вип. 46, 2011. 440 с.

7. Н. Н. Миклухо-Маклай. Путешествие на Берег Маклая. М.: Эксмо, 2011. 512 с.

8. Очерки истории Севастопольской биологической станции – Института биологии южных морей (1871 – 2011) / Под ред. Н. В. Шадрина. Севастополь: ЭКОСИ Гидрофизика, 2011. 366 с.

9. Путилов Б. Н. Н. Н. Миклухо-Маклай путешественник, ученый, гуманист. М: Прогресс, 1985. 280 с.

10. Ростек Л. Вакуленко П. Микола Миклуха-Маклай. 150 років з дня народження. // Музей Українського Мистецтва в Аделаїді, Південна Австралія, 1996. 46 с.

11. Сковорода Г. Пізнай в собі людину. – Львів: Світ, 1995. 528 с.



12. Сайт Музея «Берег Маклая». http://mmaklay.com (дата звернення: 14.02.2018).
Каталог: wp-content -> uploads -> 2018
2018 -> Міністерство освіти І науки україни миколаївський національний університет
2018 -> Тема дослідження традиційної культури та народної творчості українців етнологами київської
2018 -> Робоча програма навчальної дисципліни теорія міжнародних відносин та геополітика частина І окр
2018 -> Програма навчальної дисципліни Політична історія україни Ступінь бакалавра
2018 -> Музеєзнавство академічна характеристика дисципліни

Скачати 48.05 Kb.

Поділіться з Вашими друзьями:




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2020
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка