Vii всеукраїнської студентської наукової конференції „сучасні проблеми природничих наук”


Голя Н.О., студ. V курса, Сумской государственный педагогический университет имени А.С.Макаренка, г. Сумы, Украина, e-mail: orlova-ek@ya.ru



Сторінка5/18
Дата конвертації20.11.2018
Розмір7.81 Mb.
#65170
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   18

Голя Н.О., студ. V курса, Сумской государственный педагогический университет имени А.С.Макаренка, г. Сумы, Украина, e-mail: orlova-ek@ya.ru


Научные руководители: доц. Русина Л.Ю., кафедра физиологии человека и животных ХГУ;

доц. Говорун А.В., кафедра зоологии, анатомии и физиологии человека и животных СумГПУ


В июне-августе 2010-2011 гг. изучали фенотипическую и пространственно-этологическую структуру локальных поселений осы Polistes nimphus (Christ) (Hymenoptera, Vespidae), населяющей различные растительные ценозы урочища Вакаловщина Сумского р-на, Сумской обл.

Был проведен анализ пространственного распределения семей, в частности описано расстояние к ближайшему соседу и оценена скученность семей на площадках 5 х 5 м по методу Ллойда (Lloyd, 1967), а также были отловлены имаго 228 семей P. nimphа и перенесены вместе с гнездами в садки. После проведения работ семьи затем были возвращены на прежнее место гнездования.

Варианты рисунка клипеуса, мезосомы (функциональной груди) и метасомы (функционального брюшка) у 171 самки-основательницы и 243 будущих основательниц P. nimphа определяли визуально, сверяясь с эталонным рисунком (Русина, 2009). Для описания демографии семьи использовался метод картирования гнезда (Русина, 2006).

Обнаружена положительная корреляция между числом рабочих в семье и вариантами рисунка мезоскутума и 4-го стернита метасомы. Можно предположить, что самки темных морфотипов начинают гнездиться раньше, чем таковые светлых. Кроме того, было обнаружено, что на холмах самки со светлыми вариантами 4-го стернита метасомы гнездятся чаще в скоплениях, чем самки темных вариантов.

В период выращивания семьями будущих основательниц (вторая декада августа 2010-2011 гг.) из гнезд были извлечены куколки и осмотрены на зараженность клещом S. connivens. В экспериментальную группу вошли 174 куколок с клещами, ползающими по их телу. Контрольную группу составили 69 незараженные куколки.

Для сравнения размеров будущих самок-основательниц из контрольной и экспериментальной групп были приготовлены препараты голов и крыльев по специальным методикам и определены следующие линейные размеры: максимальная ширина головы, а также длина и ширина 1-й и 2-й пары крыльев (Длусский и др., 1998). Самки экспериментальной группы были статистически значимо мельче, чем таковые из контрольной группы, как по длине передних, так и задних крыльев (тест Манна-Уитни, оба p < 0,05).

Анализ показал, что будущие основательницы в 2011 г., по сравнению с 2010 г., были заражены существенно выше. У зараженных клещом будущих основательниц, в отличие от незараженных самок, чаще встречается более светлый вариант 4-го стернита метасомы. Различий в частотах вариантов мезоскутума и 1-го тергита метасомы между контрольными и экспериментальными группами не обнаружено.

Сравнение встречаемости вариантов рисунков у самок-основательниц и будущих основательниц проводили с помощью расстояния Кавалли-Сфорца и критерия χ2 (Животовский, 1991). Для визуализации различий матрицы дистанций обрабатывали методами многомерного шкалирования. Как показал анализ, самки-основательницы, тяготеющие к более поздней закладке гнезд весной, а также к гнездованию в скоплениях сходны по встречаемости вариантов рисунка 4-го стернита метасомы с зараженными самками, а рано гнездящиеся самки-основательницы – со здоровыми, неистощенными клещами самками.

Таким образом, корреляция характера рисунка, а также размеров, с одной стороны, с характером заражен­ности клещом S. connivens, а с другой, с физиологическими и поведенческими особенностями особи, открывает новые возможности изучения популяций с использованием фенотипа как маркера социальных ролей особей.

КОЛЛЕКЦИЯ БАБОЧЕК СЕМЕЙСТВА LITHOSIIDAE В ФОНДАХ КАФЕДРЫ БИОЛОГИИ НЕЖИНСКОГО ГОСУДАРСТВЕННОГО УНИВЕРСИТЕТА ИМЕНИ НИКОЛАЯ ГОГОЛЯ
Пинчук Е.С., студ. III курса

Нежинский государственный педагогический университет имени Николая Гоголя, г. Нежин, Черниговская обл., Украина

Научные руководители: д.б.н., проф. Рековец Л.И., ведущ. науч. сотр. Шешурак П.Н.
Материалом для данной роботы послужили бабочки, которые находятся в фондах лаборатории энтомологии кафедры биологии Нежинского государственного университета имени Николая Гоголя. В коллекции хранится 873 экземпляра бабочек, которые относятся к 21 виду 10 родов. В фондах представлены бабочки из 3 стран (Россия — 9 видов, Республика Беларусь — 13, Украина — 18).

Россия представлена материалом из Приморского края – 8 видов, Сахалина – 1, Брянской обл. – 1, Республика Белорусь — материалом из Гомельской области (Припятский национальный природный парк) – 13 видов. Украина (18 видов) — материалом из 12 областей: Волынская – 8 видов, Закарпатская – 2, Житомирская – 3, Черниговская – 15, Сумская – 12, Хмельницкая – 1, Черкасская – 5, Харьковская – 1, Днепропетровская – 3, Николаевская – 10, Луганская – 6, Херсонская – 2 и АР Крым – 4.

Черниговская область представлена 12 районами: Городнянский – 7 видов, Щорский – 12, Корюковский – 8, Новгород-Северский – 1, Черниговский – 2, Коропский – 11, Борзнянский – 2, Бахмачский – 1, Козелецкий – 2, Бобровицкий – 1, Нежинский – 13, Сребнянский – 2.

В фондах есть материалы из Каневского заповедника – 5 видов, Луганского государственного природного заповедника – 6 видов, Полесского природного заповедника – 7 видов, Карпатского государственного заповедника – 1 вид, Шацкого национального парка – 2 вида, Национального природного парка “Припять-Стоход” – 7 видов, Национального природного парка “Бугский Гард” – 10 видов, Национального природного парка “Деснянско-Старогутский” – 12 видов, Национального природного парка “Мезинский” – 11 видов, Национального природного парка “Подольские Товтры” – 1 вид, Регионального ландшафтного парка “Межреченский” – 2 вида.


СТРУКТУРНА ОРГАНІЗАЦІЯ РОДИНИ ЛЮМБРІЦІД (OLIGOCHAETA: LUMBRICIDAE) БІОГЕОЦЕНОЗІВ ВОЛИНСЬКОЇ ВИСОЧИНИ (ВОЛИНСЬКА ОБЛАСТЬ, УКРАЇНА)
Пшибельський В.В., студ. V курсу

Волинський Національний університет імені Лесі Українки, м. Луцьк, Волинська обл., Україна, e-mail: www.vova1@i.ua

Науковий керівник: д.б.н., професор кафедри зоології Іванців В.В.
Актуальність теми. За сучасних потреб відновлення та охорони ґрунтів України вкрай недостатнім є рівень відомостей про екологію, видовий склад та особливості поширення ґрунтової мезофауни. Особливо важливе місце в цій групі посідають ґрунтові олігохети родини Lumbricidae. На сьогодні маловивченою залишається проблема життєдіяльності люмбріцід у системі едафічних чинників: температурного, водного, газового, іонного, окисно-відновного, гранулометричного. Немає оцінок участі люмбріцід у педобіонтній меліорації болотних, дерново-підзолистих, дернових, дерново-карбонатних ґрунтів. Тому дана надзвичайно актуальні для пізнання функціональних особливостей комплексів люмбріцід та оптимізації їх структури у різних біогеоценозах Волинської височини (Бусленко, 2003).

Метою роботи є дослідження структурних та синекологічних особливостей комплексів люмбріцід у біогеоценозах Волинської височини.

Матеріали для дослідження збиралися протягом 2008-2011 рр. в 147 репрезентативних пунктах Волинської височини. Відібрано та опрацьовано 1534 якісних і кількісних проб ґрунтових олігохет родини Lumbricidae. Під час збору використовували загальноприйняті педозоологічні методи. Для з’ясування особливостей заселення люмбріцідами ґрунтових горизонтів з різним гранулометричним складом нами проведено пошарове дослідження ґрунту та ручне збирання дощових червів (Іванців, 2007).

В результаті наших досліджень в біогеоценозах Волинської височини з’ясовано видовий склад фауни родини Lumbricidae. Всього виявлено 17 видів, які належать до восьми родів (Allolobophora, Dendrobaena, Dendrodrilus, Eisenia, Eiseniella, Lumbricus, Octodrilus, Octolasion): Allolobophora rosea rosea, A. caliginosa trapezoides, A. caliginosa caliginosa, Dendrobaena octaedra, Dendrodrilus rubidus subrubicunda, D. rubidus tenuis, Eisenia nordenskioldi, Eiseniella tetraedra tetraedra, Lumbricus rubellus, L. terrestris, Octodrilus lacteum.

На основі проведених досліджень зроблено такі висновки:

1.Едафотопний розподіл дощових червів підпорядкований ценотично-типологічній диференціації рослинних угруповань регіону та показникам екологічної валентності видів.

2. Найкраще розвинутими є комплекси дощових червів у біогеоценозах заплавних лук та вільшняково-осокових, вільшняково-кропивних типах лісів, на що вказує потужне угруповання дощових червів (Allolobophora caliginosa caliginosa, A. rosea rosea, A. longa, Dendrobaena octaedra, Dendrodrilus rubidus subrubicunda, Lumbricus rubellus, L. terrestris, Octodrilus lacteum). Їх чисельність і біомаса виявились найвищими у Волинській височині та становили відповідно 161-247 екз/м2, 58-98,5 г/м2 .

3.Мало розвинутими є комплекси люмбріцід у біогеоценозах соснових типів лісів, у цих біогеоценозах поширений лише Dendrobaena octaedra. Його чисельність і біомаса становили відповідно 1,4-4,7 екз/м2, 0,21-1,95 г/м2 і виявились найнижчими серед усіх біогеоценозів Волинської височини.

4.Досліджувані комплекси люмбріцід віддають перевагу такому гранулометричному складу ґрунтів, при якому вміст мулистої фракції наближається до 16-18%. Подальше збільшенням цієї фракції у ґрунті веде до послаблення комплексу люмбріцід, що свідчить про тенденцію до деградації біогеоценозів.

5.Зона температурної толерантності для більшості люмбріцід в біогеоценозах регіону знаходиться у межах від 0 до +24ºС. Для окремих видів нижня межа може опускатись до –0,5...–0,8 С, а верхня — підніматись до +27...+32ºС. У Волинській височині вітальний температурний період для люмбріцід триває від cеми до дев’яти місяців.

6.В дерново-підзолистих супіщаних ґрунтах поширення люмбріцід залежить від ступеня їх дефляції. Дефльованому НЕ горизонту властиве різке зниження чисельності червів та загальна елімінація Dendrobaena octaedra. Дерново-середньопідзолисті сильно дефльовані ґрунти малопридатні для поширення комплексів олігохет родини люмбріцід, і лише А. caliginosa caliginosa здатна заселяти ці біогеоценози.
РАСТЕНИЕОБИТАЮЩИЕ ЧЛЕНИСТОНОГИЕ НИЖНЕДНЕСТРОВСКОГО НАЦИОНАЛЬНОГО ПРИРОДНОГО ПАРКА (УКРАИНА, ОДЕССКАЯ ОБЛАСТЬ)
Узун Е.Е., студ. IV курса, Трач В.А., доц. каф. зоологии, Халаим Е.В., аспир.

Одесский национальный университет имени И.И.Мечникова, г. Одесса, Украина, e-mail: lena_uzun@mail.ru

Научный руководитель: доц. Кивганов Д.А.
Днестр — одна из крупнейших рек Украины, для которой характерна сильно разветвленная устьевая часть с многочисленными плавневыми лугами и лесами. Растительность прирусловых участков представлена, в основном, ивовыми лесами с примесью тополей (белого и черного). На наиболее сухих участках встречаются дуб, вяз, ясень (Швебс, Амброз, 1979; Дубына, Шеляг-Сосонко, 1989; Топчиев, Цокур, Шуйский, 2005).

В дельтах рек на юге Украины обитает множество видов животных, которые нигде более не встречаются в степной зоне. Особенности ландшафтов, животного населения, растительности, а также умеренный (по сравнению с прилегающими территориями) антропогенный пресс делают эти плавневые сообщества чрезвычайно важными с природоохранных позиций.

Водно-болотные угодья дельты Днестра являются ценным и уникальным комплексом, который требует приоритетной охраны, поскольку характеризуется своеобразным мозаичным плавневым ландшафтом и высоким биоразнообразием (Стойловський, 2004).

Нижнеднестровский национальный природный парк (далее Нижнеднестровский НПП) создан в 2008 г. с целью сохранения, воспроизводства и рационального использования типичных и уникальных природных комплексов низовьев реки Днестр, которые имеют важное природоохранное, научное, эстетическое, рекреационное и оздоровительное значение. Он расположен на территории Белгород-Днестровского, Беляевского и Овидиопольского районов Одесской области. Общая площадь Нижнеднестровского НПП составляет 21311,1 га.

Видовой состав и экологические особенности подавляющего большинства систематических групп беспозвоночных животных в дельте Днестра являются по настоящее время крайне слабо изученными.

На протяжении 2000-2011 гг. в бассейне Нижнего Днестра исследовались некоторые группы растениеобитающих членистоногих: жуки (Coleoptera, в основном из семейств листоедов – Chrysomelidae, чернотелок – Tenebrionidae, усачей – Cerambycidae, щелкунов – Elateridae, златок – Buprestidae, пластинчатоусых – Scarabaeidae и др.), бабочки-совки (Lepidoptera: Nolidae, Erebidae, Noctuidae), клещи-фитосейиды (Mesostigmata: Phytoseiidae).

Сбор насекомых проводился по стандартным комплексным методикам. Жуков привлекали на искусственный свет, использовали маршрутный ручной сбор, энтомологическое кошение и осмотр трухлявых древесных стволов. Имаго бабочек преимущественно приманивали на ультрафиолетовую лампу в ночное время суток. Некоторые виды совок с дневной или круглосуточной активностью были собраны с помощью ручного сбора или сачка на цветках или в местах их убежищ (Фасулати, 1971). Растениеобитающих клещей-фитосейид стряхивали на энтомологический зонт или черную бумагу. Также сбор клещей проводился непосредственно с листьев растений. Для этого листья, взятые с разных участков кроны, были помещены в полиэтиленовые пакеты, с последующим их осмотром под бинокулярным микроскопом. Из собранных клещей были изготовлены постоянные микропрепараты, с использованием жидкости Гойера (Колодочка, 1978).

В плавневых экосистемах Нижнего Днестра было зарегистрировано 97 видов жуков-листоедов из 40 родов. Среди них выделяются следующие экологические группы:

1. Виды, питание которых происходит на плавающих листьях водных растений (2 вида: Donacia crassipes Fabricius, 1775 и Galerucella nymphaeae (Linnaeus, 1758)).

2. Обитатели околоводной растительности (9 видов: Donacia clavipes Fabricius, 1792, D. dentata Hoppe, 1795, D. marginata Hoppe, 1795, D. semicuprea Panzer, 1796, Plateumaris braccata (Scopoli, 1772), Prasocuris junci (Bracm, 1790), P. phellandrii (Linnaeus, 1758), Aphthona nonstriata (Goeze, 1777), Chaetocnema major Jacquelin du Val, 1852).

3. Обитатели плавневых лесов — самая многочисленная группа (81 вид). Часть из них — дендробионты (Zeugophora scutellaris Suffrian, 1841, Pachybrachis hieroglyphicus (Laicharting, 1781), Cryptocephalus ocellatus Drapiez, 1819, C. populi Suffrian, 1848, Plagiodera versicolorea (Laicharting, 1781), Chrysomela populi Linnaeus, 1758, Ch. saliceti (Weise, 1884), Phratora vulgaritissima (Linnaeus, 1758), Galerucella lineola (Fabricius, 1781), G. luteola (O.F.Müller, 1764), Luperus xanthopoda (Schrank, 1781), Crepidodera aurata (Marsham, 1802), C. plutus (Latreille, 1804), Psylliodes picinus (Marsham, 1802)). Питание большинства из них проходит на ивах, тополях, и только отдельных — на вязе и дубе. Прочие виды образуют группу хортобионтов (Cryptocephalus janthinus Germar, 1824, C. anticus Suffrian, 1848, Chrysolina graminis (Linnaeus, 1758), C. polita (Linnaeus, 1758), Galerucella pusilla (Duftschmid, 1825), Phyllobrotica quadrimaculata (Linnaeus, 1758), Neocrepidodera transversa (Marsham, 1802), Longitarsus lycopi (Foudras, 1860), Aphthona violacea (Koch, 1803), Podagrica menetriesi (Faldermann, 1837), Sphaeroderma testacea (Fabricius, 1775), Cassida murraea Linnaeus, 1767, C. viridis Linnaeus, 1758 и др.).

4. Группа обитателей плавневых лугов (40 видов: Labidostomis longimana (Linnaeus, 1761), Entomoscelis adonidis (Pallas, 1771), Galeruca melanocephala Ponza, 1805, Phyllotreta atra (Fabricius, 1775), P. cruciferae (Goeze, 1777), Altica oleracea (Linnaeus, 1758), Chaetocnema hortensis (Geoffroy, 1785), C. tibialis (Illiger, 1807), Hypocassida subferruginea (Schrank, 1776) и др.). Видовой состав этой группы сходен с комплексом листоедов агроценозов, расположенных в дельте Днестра.

Многие виды жуков-хризомелид на юго-западе Украины обнаружены в настоящее время лишь в плавнях Днестра: Donacia semicuprea, Plateumaris braccata, Zeugophora scutellaris, Cryptocephalus populi, Chrysomela saliceti, Phratora vulgaritissima, Galerucella nymphaeae, Neocrepidodera transversa, Longitarsus holsaticus (Linnaeus, 1758), Lythraria salicariae (Paykull, 1800), Psylliodes picinus (Трач, 2005 (2006); Трач, Поляк, Дядичко, 2007).

Из жуков, внесенных в Красную книгу Украины (2009), на территории Нижнеднестровского НПП были отмечены Lucanus cervus Linnaeus, 1758 (Lucanidae), Osmoderma coriarium (De Geer, 1774) (Scarabaeidae), Aromia moschata (Linnaeus, 1758) (Cerambycidae), Eurythyrea aurata (Pallas, 1776) (Buprestidae), Cucujus cinnabarinus (Scopoli, 1763) (Cucujidae).

Фауна бабочек-совок НПП Нижнеднестровский изучена очень слабо. В общей сложности опубликованы сведения о регистрации лишь 13 видов совок (Ключко, Матов, Халаим, 2009; Ключко, Халаим, 2010), причем 6 из них, в настоящее время, в Одесской области известны только с территории парка.

В последние годы на территории Нижнеднестровского НПП выявлено 52 вида бабочек-совок, принадлежащих к трем семействам. Наиболее разнообразным является семейство Noctuidae (43 вида). Семейства Erebidae и Nolidae были представлены 5 и 4 видами совок соответственно.

Большинство обнаруженных в плавневых экосистемах Нижнего Днестра бабочек-совок являются эврибионтными формами (Autographa gamma (Linnaeus, 1758), Acontia trabealis (Scopoli, 1763), Tyta luctuosa ([Denis & Schiffermüller], 1775) и др.). Другие виды приурочены к плавневым лугам (Chilodes maritime (Tauscher, 1806), Helotropha leucostigma (Hübner, [1808]), Nonagria typhae (Thunberg, 1784), Archanara spp. и др.) или к плавневому лесу (Earias clorana (Linnaeus, 1761), E. vernana (Fabricius, 1787), Apterogenum ypsillon ([Denis & Schiffermüller], 1775) и др.).

О видовом разнообразии хищных клещей-фитосейид на заповедных и охраняемых территориях Украины имеются лишь фрагментарные данные. В то же время именно такие территории наиболее полно характеризуют аборигенное видовое разнообразие клещей определенной местности.

В 2011 году были начаты исследования видового состава растениеобитающих клещей семейства Phytoseiidae и их приуроченности к различным растениям. Предварительно обнаружено 6 видов, принадлежащих к 6 родам: Amblyseius andersoni, Amblydromella sp., Euseius finlandicus, Kampimodromus aberrans, Neoseiulus bicaudus и Typhlodromus cotoneastri. Наиболее распространенными (обильными) видами в плавневых лесах Нижнего Днестра были Euseius finlandicus и Amblyseius andersoni. Другие виды клещей-фитосейид встречаются реже.

Можно отметить, что в плавневых экосистемах Нижнего Днестра сформировался сложный и разнообразный энтомокомплекс, несколько обедненный ксерофильными и, частично, мезофильными формами из-за высокой влажности и периодического затопления.

В целом можно сказать, что видовое богатство отдельных групп растениеобитающих членистоногих в дельте Днестра довольно значительно и характеризуется наличием ряда видов, в том числе охраняемых, которые не типичны для степной зоны Украины и нигде более в Одесской области пока не были отмечены. Это только подтверждает целесообразность создания здесь природоохранной территории — Нижнеднестровского НПП.

МЕДИКО-БІОЛОГІЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ
СТРУКТУРА ЗАХВОРЮВАНІСТІ І ХВОРОБЛИВОСТІ КРОВОНОСНОЇ СИСТЕМИ НАСЕЛЕННЯ БОРЗНЯНСЬКОГО РАЙОНУ
Бокоч А.Ф., студ. ІV курсу, Марченкова А.І., к.б.н., доцент

Ніжинський державний університет імені Миколои Гоголя, Чернігівська обл., Україна


Відомо,що смертність від хвороб кровоносної системи в різних країнах (за даними ВООЗ) займає перше місце (Іваненко, Михалєвська, 2009). В Україні хвороби систем кровообігу не тільки займають перше місце,а й смертність від них у 2-4 рази вища ніж у країнах ЄС та світу. При чому рівень захворюваності та смертності значно підвищився за останні роки в осіб молодого віку (http: //www.moz/gov/ua/ua/main/press/ docID=13040).

На жаль, багато людей лише тоді починають по-справжньому цінувати своє здоров’я, коли воно вже порушене. Причинами цього в першу чергу є низька поінформованість про наслідки захворювань кровоносної системи,основних факторів здоров’я, відсутність мотивації вести здоровий спосіб життя. Для успішного вирішення даних проблем у сучасному суспільстві, важливе значення має пізнання загальних закономірностей формування здоров’я, динаміки основних його показників. Були визначені складові формування здоров’я, а саме: спосіб життя — до 51%, вплив навколишнього середовища —до 20%, спадковість — до 20%, доступність і якість медичної допомоги — до 10% (Шмалей, 1994).






Діаграма 1. Питома вага основних факторів здоров’я.
На всіх етапах розвитку охорони здоров’я вивченню захворюваності приділялась велика увага. Вивчалася вона за даними спеціальних досліджень, у роки проведення переписів, за статистичними даними. Особливо важливими є показники поширеності хвороб, які зареєстровані в населення протягом року, та захворюваності, тобто частоти тих хвороб, які у поточному році виявлені вперше.

В процесі дослідження було встановленого захворюваність населення України за даними звертань у лікувально-профілактичні заклади протягом 10-літнього періоду становила 59,0-67,7 тис. випадків на 100 тис. населення з коливанням в окремі роки (http: //www.moz/gov/ua/ua/main/press/ docID=13040).

Протягом 10-річного періоду поширеність хвороб серед населення України зро­сла. Якщо в 2005 р. рівень її становив 120,4 тис. на 100 тис. населення, то у 2010 р. він досягнув 148,1 тис. Основну структуру поширеності хвороб в Україні, як і в біль­шості європейських країн, становлять хвороби кровоносної системи (Шмалей, 1994).

Оскільки в літературі не відображені особливості здоров’я населення Борзнянського району, то збір даних щодо рівня їх здоров’я і захворюваності буде внеском у медичну і валеологічну статистику, а також тим фактичним матеріалом, на основі якого вже зараз у сучасної молоді можна формувати складові імперативу здоров’я.

Протягом дослідження авторами використовувалися такі методи як збір статистичних даних та їх аналіз, об’єктивний контроль, вивчення документації та літературних джерел.

На час вивчення контингенту Борзнянського р-ну та аналізу отриманих результатів було виявлено, що домінуючим є рацездатне населення (49%).






Діаграма 2. Захворюваність населення Борзнянського району на хв.системи кровообігу (на 100 тис.нас. - дорослі та підлітки, %)
Під час аналізу стану кровоносної системи (діаграма 2) було встановленого найбільш розповсюджена серед хвороб є ішемічна хвороба серця (ІХС), при чому випадків захворювань на 12% більше серед чоловіків(жінки — 44%; чоловіки — 56%) (Нестеренко, 2010). Відомо, що стать — дуже важливий не модифікований фактор ризику захворювань серця та судин. У молодому та середньому віці ІХС значно частіше розвивається у чоловіків. Із старінням зростає вірогідність цього захворювання у жінок. Вони починають хворіти після менопаузи, оскільки зменшується вивільнення жіночих статевих гормонів (естрогенів), що захищають судини від розвитку атеросклерозу. У віці 65-84 років частота захворювань серцево-судинної системи серед чоловіків і жінок майже однакова (Фролов, 1989).

В першу чергу це пов’язане з напруженим економічним ті екологічним становищем, адже хвороба зустрічається в осіб, зайнятих напруженою розумовою працею, що вимагає помітних психоемоційних затрат. Здебільшого це працівники адміністративно-управлінського апарату, робота яких характеризується постійним контактуванням з великою кількістю людей, з частою зміною емоційного фону. Рівень хворобливості і захворюваності в різних населених пунктах Борзнянського р-ну на час проведення дослідження істотно відрізнявся.



Для аналізу було взято одинадцять населених пунктів, такі як с. Н. Мли-ни, с. Плиски, с. Шаповалівка, с. Загорівка, с. Хороше Озеро, с. Комарівка, с. Головеньки, с. Ядути, с. Степанівка, с. Прохори та м. Борзна з приписною.




Графік 1. Динаміка захворюваності населення Борзнянського району на 2010-2011 роки
За даними нашого дослідження ці неселені пункти можна поділити на умовні групи: перша група-з відносно високим рівнем захворюваності (Ядути, Хороше озеро, Плиски, Степанівка, Загорівка) в яких спостерігається тенденція до різкого збільшення хворих, що в першу чергу пов’язане з екологічним фактором розміщення населених пунктів поблизу залізно дорожньої лінії, також переважну більшість населення складають люди пенсійного віку; друга група — з середнім рівнем захворюваності та третя група — з низьким рівнем захворюваності (Борзна, Прохори, Шаповалівка, Комарівка), що підтримується густою сіткою лісових масивів, які значно впливають на чистоту повітря та повноцінну діяльність кровоносної системи (Графік 1).

З отриманих і оброблених даних по хворобливості і захворюваності на хвороби кровоносної системи у населення Борзнянського було виявлено тенденцію до збільшення хворих серед яких перше місце займають ішемічна хвороба серця та гіпертонічна (всі форми).

Вважаємо, що подібна ситуація з станом кровоносної системи населення Борзнянського р-ну, потребує більше уваги поінформованості з причин виникнення, профілактики,значення екологічних факторів, здорового способу життя, негативних звичок та статевих особливостей у розвитку і вікових змінах серцево-судинної системи з боку медичних та освітніх закладів та соціальних установ.

Література:

1. Петрик О.І. Медико-біологічні та психолого-теоретичні основи здорового способу життя: курс лекцій. - Львів: Світ, 1993. - 120 с.

2. Іваненко Л.Д., Михалєвська І.В. Валеологія: словник-довідник. - Житомир: «ЖДУ ім. Франка», 2009.

3. Нестеренко Ю.І. /Інформаційний збірник Борзнянської ЦРЛ. - 2010.

4. Фролов В.А. Здоровье // Большая Советская Энциклопедия. - М. - 1989. Т. 9.

5. Шмалей С.В. Диагностика здоровья. - Херсон: "Борисфен", 1994. - 208с.

6. http: //www.moz/gov/ua/ua/main/press/ docID=13040


Каталог: bitstream -> NAU -> 19002
NAU -> Формування самоосвітньої компетентності майбутніх інженерів-будівельників у процесі професійної підготовки
NAU -> Методи Оцінювання комунікативної к омпетентності
NAU -> Матеріали міжнародної науково-практичної конференції
NAU -> Програма навчальної дисципліни «Українська мова
NAU -> Практикум для студентів усіх галузей та напрямів знань Київ 2014 удк ббк
NAU -> Київ Видавництво Національного авіаційного університету


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   18




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2022
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка