Вивчення характеристик звуку


Тема: Вимірювання температури за допомогою різних термометрів Мета



Сторінка14/15
Дата конвертації11.03.2019
Розмір0.79 Mb.
ТипЛабораторна робота
1   ...   7   8   9   10   11   12   13   14   15
Тема: Вимірювання температури за допомогою різних термометрів

Мета: ознайомити учнів з правилами користування термометрами та навчити за допомогою них вимірювати температуру.

Обладнання: термометр рідинний, посудина з водою кімнатної температури та посудина з гарячою водою, калориметр, термометр демонстраційний, термометр електронний, термометр з біметалевою пластинкою (один на клас за наявності у кабінеті фізики), секундомір.



Завдання:

1.Визначити температуру повітря в кімнаті за допомогою лабораторного рідинного термометра і порівняти її з температурою, визначеною за допомогою термометрів, наявних у кабінеті фізики.

2. Визначити кімнатну температуру води та температуру гарячої води за допомогою лабораторного рідинного термометра.

3. Порівняти швидкості охолодження гарячої води на задану вчителем температуру (3-8 °С J у трьох однакових інтервалах температур, наприклад: [55 °С-50 °С], [50 "С-45 °С], [45 "С-40 °С].

Тип уроку: Лабораторна робота..

План уроку:



      • Організаційний момент.

      • Виконання лабораторної роюоти.

      • Підсумок уроку.

      • Домашнє завдання

Хід уроку

І. Організаційний момент.

  • Організація класу

  • Перевірка готовності класу до проведення уроку.

  • Роздавання зошитів та необхідного обладнання.

  • Коротка бесіда про дотримання учнями правил техніки безпеки.

Слово вчителя.

Правила користування термометром

• При вимірюванні температури лабораторний рідинний термометр струшувати не потрібно;

• вимірюючи температуру води, термометр не можна виймати з неї; . -

• під час вимірювання температури напрям зору повинен бути на рівні верхньої межі стовпчика рідини (мал.25).



П. Виконання практичної роботи.

1. Прочитати «Теоретичні відомості» в інструкції до лабораторної роботи № 7.

2. Виконати роботу згідно з п. п. 1,2,3,4 і т д.

3. Записати дані у таблицю, виконати розрахунки.

4. Дотримуватися правил техніки безпеки.

Учитель стежить за роботою учнів, дотриманням правил техніки безпеки, самостійністю та послідовністю виконання експериментів, дає вказівки, а за потреби допомагає їм.



2. Виконання практичних завдань.

Учитель стежить за роботою учнів, дотриманням правил техніки безпеки, володінням технікою експерименту, послідовністю виконання операцій і дає за потреби відповідні вказівки.



3. Оформлення звітів.

Ш. Підбиття підсумків уроку.

IV. Домашнє завдання.

Повторити §§48-49, Переглянути приклади розв'язування задач.

Виконати контрольні запитання в кінці лабораторної роботи згідно варіанта.

Завдання додому: визначити нижню і верхню межу вимірювань медичного термометра та ціну поділки його шкали. Пояснити, чому після вимірювання температури тіла, висота стовпчика ртуті залишається незмінною, тоді як у лабораторному термометрі після вимірювання температури висота стовпчика рідини змінюється.

Урок№______ Дата___________ ______клас

Тема: Внутрішня енергія та способи її зміни.Теплообмін.

Мета уроку:

Навчальна:



  • Ввести поняття внутрішньої енергії тіла як суми кінетичної енергії руху молекул і потенціальної енергії взаємодії; познайомити учнів із двома способами зміни внутрішньої енергії.

Розвивальна:

  • розвиток пам’яті та уважності.

Виховна:

Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу.

Обладнання: підручник, збірник задач з фізики

План уроку


  • Організаційна частина.

  • Перевірка виконання домашнього завдання.

  • Актуалізація опорних знань учнів.

  • Вивчення нового матеріалу.

  • Закріплення вивченого матеріалу.

  • Домашнє завдання.

Хід уроку

І. Організаційна частина

- організація класу

- перевірка готовності класу до уроку.

ІІ. Перевірка знань та умінь учнів.

ІІІ. Перевірка виконання домашньої задачі.

(Один з учнів розповідає про хід розв 'язування задачі )

ІV. Актуалізація опорних знань учнів

1. Наведіть приклади нагрівання чи охолодження тіл і вкажіть, яким із способів це відбувається.

2. Поясніть теплові процеси, що відбуваються після відімкнення електричної плитки від електромережі.

3. У воді, температура якої становить +2 °С, плаває лід, темпе­ратура якого -5 °С. Які теплообмінні процеси відбуваються при цьому? Чи може лід віддавати теплоту воді, в якій він плаває? Чи відбуватиметься теплообмін, якщо їхня темпера­тура дорівнюватиме 0 °С?

4. Чи можуть у природі відбуватися теплові процеси, коли менш нагріті тіла віддають теплоту більш нагрітим?

V. Вивчення нового матеріалу.

1. Слово вчителя

Досі тепловий стан тіл ми пов'язували з температу­рою і не з'ясовували, яку властивість характеризує ця фізична величина, від чого вона залежить і що визначає.

Як відомо, атомно-молекулярне вчення про будову речовини дає нам загальне уявлення про залежність хаотичного руху атомів і молекул від температури тіла: чим вища температура тіла, тим більша швидкість руху мікрочастинок, з яких воно складається.

Тепловий рух - це хаотичний (безладний) рух атомів, молекул та інших мікрочастинок, з яких складається тіло, швидкість яких залежить від його температури.

Таким чином, пов'язуючи швидкість руху атомів і молекул з температурою, ми можемо сказати, що цей рух визначає теп­ловий стан тіла, тобто хаотичний рух мікрочастинок тіла є теп­ловим рухом.

Атоми і молекули постійно перебувають у русі, тому вони ма­ють кінетичну енергію. Внаслідок зіткнень між собою молекули мають різні швидкості, тому треба мати на увазі їхню середню кінетичну енергію, яка й визначає температуру тіла. Цей висно­вок, зроблений у XIX ст. Дж. Максвеллом, покладено в основу сучасної молекулярно-кінетичної теорії будови речовини.

Інше припущення, висловлене видатним німецьким фізи­ком Л. Больцманом, про потенціальну енергію взаємодії атомів і молекул доповнює попередній висновок. Адже, згідно з атомно-молекулярним ученням, мікрочастинки також взаємодіють між собою. У газах - це коротко­часні зіткнення. У рідинах і твер­дих тілах - тривала взаємодія, зав­дяки якій атоми, молекули або іони перебувають у відносно стабільних положеннях.

Обидва припущення, зроблені Дж. Максвеллом і Л. Больцманом, дають підстави стверджувати, що кожне тіло має внутрішню енергію, яка складається з кінетичної енергії теплового руху атомів і молекул та потенціальної енергії їхньої взаємодії.

Перебіг теплових явищ і процесів відбувається, як правило, таким чином, що це позначається на зміні внутрішньої енергії тіл. Так, якщо нагрівати якийсь предмет, то середня кінетична енергія його молекул зростає, оскільки підвищується темпера­тура тіла. Отже, зростає і внутрішня енергія тіла.

Проте ми знаємо, що змінити температуру тіла можна не лише внаслідок передавання теплоти, а й завдяки виконанню механічної роботи. Наприклад, якщо молотком кілька разів ударити по металевій пластині, то вона нагріється. Розглянемо докладніше способи зміни внутрішньої енергії тіла.

Одним з найпоширеніших тепло­вих процесів є передавання енергії від одних тіл іншим унаслідок тепло­обміну, коли більш нагріті тіла віддають теплоту менш нагрітим. Цей процес називається теплопере­дачею. Кількісно його характеризує фізична величина, що називається кількістю теплоти (позна­чається Q).

Як і енергія, кількість теплоти вимірюється у джоулях (Дж). Для теплових процесів це досить мала одиниця. Напри­клад, для нагрівання 1 г води на 1 К треба затратити 4,19 Дж теплоти. Тому для зручності використовують кратні одиниці кількості теплоти - кілоджоуль (кДж) і мегаджоуль (МДж):

Раніше для вимірювання кількості теплоти використовували одиницю, яка називається калорія (від лат. calor - тепло). 1 калорія дорівнює кількості теплоти, яку треба надати 1 г води для нагрівання на 1 К. Зараз цю одиницю частіше використову­ють для визначення енергетичної цінності харчових продуктів (її можна прочитати на упаковках багатьох продуктів).



У процесі теплопередачі відбувається підвищення чи зни­ження температури тіла або змінюється агрегатний стан речо­вини (плавлення твердих тіл, випаровування рідин тощо). На­приклад, поміщена в морозильну камеру холодильника вода поступово охолоджуватиметься, віддаючи частину своєї тепло­вої енергії камері; через певний час при досягненні 0 °С вода пе­ретвориться на лід. Тобто внаслідок теплообміну вода втратила певну частину внутрішньої енергії, тому її температура знизи­лася і змінився агрегатний стан. Кількісно зміна внутрішньої енергії в результаті теплопередачі дорівнює кількості теплоти, яка передана тілу чи віддана ним:

Інший спосіб зміни внутрішньої енергії пов язании із вико­нанням роботи. На підтвердження його виконаємо дослід. Наллємо в колбу міксера воду і виміряємо її температуру. Увімкнемо тепер міксер на кілька хвилин і знову виміряємо температуру води після його зупинки. Отримані результати свідчать, що вона підвищилася. Це можна пояснити лише тим, що внаслідок виконання міксером роботи (інших процесів не відбувалося) збільшилася середня кінетична енергія молекул води. Очевидно, що в даному випадку зміна внутрішньої енергії дорівнює

V. Закріплення вивченого матеріалу.

1. Якими двома способами можна змінити внутрішню енергію тіла? Наведіть приклади для кожного з них.

2. За наведеними прикладами виконання роботи поясніть пе­ретворення енергії, що при цьому відбуваються.

3. Поясніть теплообмінні процеси, що відбуваються під час та­нення льоду і нагрівання води.

4. Нагрітий на сонці камінець кинули у воду. Як відбуватиметь­ся теплопередача? Коли вона припиниться?

5. Молоток нагрівається, якщо ним забивати цвяхи або помісти­ти у вогонь. Чи можна встановити, яким із способів змінено його внутрішню енергію, якщо сам процес не спостерігати?



V І.. Підсумок уроку

V ІІ.. Домашнє завдання.

Опрацювати у підручнику §50 (Підручник Є.В. Корщак 8 клас)



Тема: Види теплопередаці.

Мета уроку:

Навчальна:



  • Познайомити учнів з основними видами теплопеоедачі – конвенцією як одним зі способів передачі енергіїт в рідинах і газах, та випромінюванням як одним зі способів теплообміну; установити особливість процесів конвенції та випромінювання і урахуванння їх специфіки у побуті й техніці і житті людини в цілому.

Розвивальна:

  • розвиток пам’яті та уважності.

Виховна:

  • формування інтересу до вивчення предмету фізика;

Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу.

Обладнання: підручник, збірник задач з фізики

План уроку


  • Організаційна частина.

  • Перевірка виконання домашнього завдання.

  • Актуалізація опорних знань учнів.

  • Вивчення нового матеріалу.

  • Закріплення вивченого матеріалу.

  • Домашнє завдання.

Хід уроку

І. Організаційна частина

- організація класу

- перевірка готовності класу до уроку.

ІІ. Перевірка знань та умінь учнів.

ІІІ. Перевірка виконання домашньої задачі.

(Один з учнів розповідає про хід розв 'язування задачі )

ІV. Актуалізація опорних знань учнів

1. Якими двома способами можна змінити внутрішню енергію тіла? Наведіть приклади для кожного з них.

2. За наведеними прикладами виконання роботи поясніть пе­ретворення енергії, що при цьому відбуваються.

3. Поясніть теплообмінні процеси, що відбуваються під час та­нення льоду і нагрівання води.

4. Нагрітий на сонці камінець кинули у воду. Як відбуватиметь­ся теплопередача? Коли вона припиниться?

5. Молоток нагрівається, якщо ним забивати цвяхи або помісти­ти у вогонь. Чи можна встановити, яким із способів змінено його внутрішню енергію, якщо сам процес не спостерігати?



V. Вивчення нового матеріалу.

1. Слово вчителя

Ми встановили, що теплота передається від більш нагрітих до менш нагрітих тіл, але не з'ясували, як це відбу­вається. Чи однаково це протікає у твердих тілах, рідинах і га­зах? Яка природа передавання теплоти? Щоб відповісти на ці запитання, проведемо досліди.

Візьмемо залізний цвях і скляну паличку і почнемо нагріва­ти їхні кінці у полум'ї газового пальника (мал. 139). Через де­який час ми відчуємо тепло. До пальців воно швидше дійде у залізному цвясі, і згодом ми не зможемо його тримати в руках, оскільки температура того кінця, за який ми тримали, значно

підвищиться. Скляну ж паличку ми ще довго зможемо тримати, хоча з часом і її температура також підви­щиться до такого значення, коли пектиме пальці.

Розглянемо механізм передаван­ня теплоти в даному випадку. Як відомо, підвищення температури свідчить про збільшення середньої кінетичної енергії мікрочастинок тіла, з яких воно складається. У по­лум'ї молекули повітря мають знач­но вищу енергію, ніж молекули не нагрітих скляної палички і залізно­го цвяха. Внаслідок зіткнення вони передають їм частину своєї енергії, завдяки чому температура кінців палички і цвяха поступово підвищується. Мікрочастинки нагрітих кінців палички і цвяха, які мають вищу кінетичну енергію, частково віддають її сусіднім атомам і молекулам, а ті далі.

Таке передавання енергії внаслідок взаємодії частинок здійснюється ніби ланцюжком, шар за шаром, і з часом температура всіх частин тіла вирівнюється. Оскільки атоми і моле­кули тіл не переміщуються від одного кінця до іншого, перене­сення речовини при цьому не відбувається. Такий вид теплопе­редачі від більш нагрітих частин тіла до менш нагрітих, який спричиняє вирівнювання температур без перенесення речови­ни, називається теплопровідністю.

На досліді ми переконалися, що теплопровідність речовин неоднакова. Вона більша у металів, серед яких найкращими провідниками теплоти є мідь і срібло. Значно гірше проводять теплоту деревина, цегла, тканини, папір тощо. Існують речови­ни, які погано проводять теплоту: азбест, полістирол, вата то­що, їх використовують для теплоізоляції, наприклад для утеп­лення приміщень. Найгіршими провідниками теплоти є гази, особливо розріджені. Цю їхню властивість використовують, зокрема, у термосах, для збереження температури сталою три­валий час (мал. 140).

Крім теплопровідності, існує інший вид теплопередачі, який супроводжується перенесенням речовини. Він називаєть­ся конвекцією і притаманний рідинам і газам.



Для спостереження конвекції в рідині наллємо в колбу воду і почнемо її нагрівати (мал. 141). Щоб краще бачити переміщен­ня потоків рідини, вкинемо у воду дві-три зернини перманга­нату калію (у побуті - марганцівки). Ми помітимо, що нижні шари води піднімаються вгору, а верхні опускаються вниз. Це пояснюється тим, що нижні нагріті шари води, густина яких менша, витісняються вгору важчими холодними шарами, Теплове випромінювання зумовлене перетворенням частини внутрішньої енергії тіл в енергію випромінювання; і навпаки, енергія поглинутого теплового випромінювання перетворюєть­ся у внутрішню енергію. Енергія випромінювання залежить від багатьох факторів, зокрема від температури тіла: чим вона вища, тим більша енергія випромінювання тіла. Справді, якщо долоні рук по черзі підносити до холодного і нагрітого предметів, наприклад чайника, то ми відчуємо теплоту лише від гарячого чайника. Проте це не означає, що тіла з низькою температурою не випромінюють теплову енергію: слід врахову­вати, що кількість теплоти, яку вони віддають, менша, ніж у тих тіл, температура яких вища.

Лід також випромінює. Чому ж нам здається, що від нього «дме холодом» (мал. 142). Це відчуття виникає тому, що рука отримує менше теплової енергії, ніж сама випромінює. Порушується баланс між отриманою кількістю теплоти і тією, яку рука віддає. Тому ми відчуваємо холод від льоду.

Теплове випромінювання, крім температури тіла, залежить також від кольору його поверхні та її стану: шорсткі й чорні поверхні випромінюють і поглинають тепло­ту краще, ніж гладенькі й блискучі. Тому, наприклад, рефрижератори (автомобільні або залізничні холодильні камери) фарбують у сріблястий або білий колір.

Таким чином, за механізмом теплообміну розрізняють три види теплопередачі:

- теплопровідність, яка зумовлена взаємодією атомів і мо­лекул речовини і відбувається без перенесення речовини;

- конвекція, яка притаманна рідинам і газам внаслідок перемішування нагрітих і холодних потоків речовини;

- теплове випромінювання, яке властиве всім тілам завдя­ки перетворенню частини внутрішньої енергії в енергію випро­мінювання або, навпаки, перетворенню енергії поглинутого випромінювання у внутрішню енергію.

V. Закріплення вивченого матеріалу.

1. Які види теплопередачі існують у природі?

2. У чому полягає суть теплопровідності? Поясніть її механізм.

3. Чи правильний із фізичної точки зору вислів, що шуба гріє?

4. Чим відрізняється механізм теплопровідності від конвекції? Чи може у твердих тілах теплопередача здійснюватися шля­хом конвекції?

5. Як пояснити утворення морського бризу?

6. Завдяки якому з видів теплопередачі ми відчуваємо теплоту вогнища?

V І.. Підсумок уроку

V ІІ.. Домашнє завдання.

Опрацювати у підручнику §51 Вправа № 30 (6-7) (Підручник Є.В. Корщак 8 клас)



Урок№______ Дата___________ ______клас

Тема: Кількість теплоти. Питома теплоємність речовини

Мета уроку:

Навчальна:

Дати учням знання про питому теплоємність речовини, навчити розраховувати кількість теплоти в теплових процесах.

Розвивальна:



  • розвиток пам’яті та уважності.

Виховна:

  • формування інтересу до вивчення предмету фізика;

Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу.

Обладнання: підручник, збірник задач з фізики

План уроку


  • Організаційна частина.

  • Перевірка виконання домашнього завдання.

  • Актуалізація опорних знань учнів.

  • Вивчення нового матеріалу.

  • Закріплення вивченого матеріалу.

  • Домашнє завдання.

Хід уроку

І. Організаційна частина

- організація класу

- перевірка готовності класу до уроку.

ІІ. Перевірка знань та умінь учнів.

ІІІ. Перевірка виконання домашньої задачі.

(Один з учнів розповідає про хід розв 'язування задачі )

ІV. Актуалізація опорних знань учнів

1. Які види теплопередачі існують у природі?

2. У чому полягає суть теплопровідності? Поясніть її механізм.

3. Чи правильний із фізичної точки зору вислів, що шуба гріє?

4. Чим відрізняється механізм теплопровідності від конвекції? Чи може у твердих тілах теплопередача здійснюватися шля­хом конвекції?

5. Як пояснити утворення морського бризу?



6. Завдяки якому з видів теплопередачі ми відчуваємо теплоту вогнища?

V. Вивчення нового матеріалу.

1. Слово вчителя

Численні факти свідчать, що одним із наслідків теплопередачі є зміна температури тіла. Справді, якщо підігрівати воду в чайнику на плиті, то її температура весь час підвищуватиметься, аж доки вода не закипить. Так само, щоб обробити якусь деталь, коваль розжарює її на вогні. її темпера­тура підвищується завдяки передачі певної кількості теплоти, і чим більше вона її отримає (наприклад, довше нагріватиме­мо), тим вищою буде температура деталі. Отже, під час тепло­передачі зміна температури тіла At залежить від кількості на­даної теплоти Q; і навпаки, кількість теплоти Q, отримана тілом, прямо пропорційна зміні температури: Q~At.

З курсу математики відомо, щоб записати рівність, треба встановити коефіцієнт пропорційності:



Q = CAt.

Коефіцієнт пропорційності С називають теплоємністю тіла. Він показує, яку кількість теплоти треба надати (забрати) даному тілу, щоб збільшити (зменшити) його температуру



на 1 К. Вимірюється теплоємність у джоулях на кельвін


Можна переконатися, що тепло­ємність тіла залежить від його маси, а також роду речовини, з якої воно виготовлене (мал. 143). Для цього передамо тілам різної маси, напри­клад відру води = 10 кг) і склянці води = 200 г), однакову кількість теплоти 1000 Дж (з цією метою достатньо влити в них близько 2 г окропу). Очевидно, що температура відра води практично не зміниться, а температура води в склянці підви­щиться приблизно на 1 К.

Якщо тепер 1000 Дж теплоти передати тілам однакової маси (на­приклад, т = 200 г), але виготовле­ним з різних речовин, то помітимо, що результат також буде неоднаковий. Так, температура залізного предмета підвищиться на 10 К, свинцевого - на 36 К, а олії - лише на З К.

Таким чином, кількість теплоти, надана тілу внаслідок тепло­передачі, залежить від його маси, роду речовини і різниці тем­ператур у кінцевому і початковому станах:

Цю фізичну величину називають питомою теплоємністю речови­ни. Вона визначає кількість теплоти, яку треба надати 1 кг ре­човини, щоб підвищити температуру тіла на 1 К:



Кожна речовина має певне зна­чення питомої теплоємності (у таб­лиці на форзаці наведено відповідні значення). Це означає, що різні ре­човини потребують різної кількості теплоти для зміни температури на 1 К. Підтвердимо це на досліді.



V. Закріплення вивченого матеріалу.

1. Який фізичний зміст теплоємності тіла й питомої тепло­ємності речовини? Чим вони відрізняються?

2. Яке співвідношення між кілоджоулем і мегаджоулем?

4. Що означає вислів «питома теплоємність речовини дорівнює Дж2500-кг- К

5. Тілам однакової маси, одне з яких виготовлене з алюмінію, а друге - з деревини, надано однакову кількість теплоти. У якого з тіл температура зміниться більше?

6. У чому полягає суть калориметричного методу вимірювання кількості теплоти?



Вправа 31

1. Яка теплоємність алюмінієвого калориметра, якщо його маса 150 г?

2. Унаслідок охолодження гасу на ЗО °С виділилося 25,2 кДж теплоти. Якою була маса гасу?

3. Для нагрівання металевої деталі масою 10 кг від 20 до 120 °С потрібна така сама кількість теплоти, яка виділяється під час охолодження 1 кг води на 90 °С. З якого металу виготов­лена деталь?



V І.. Підсумок уроку

V ІІ.. Домашнє завдання.

Опрацювати у підручнику §52 Вправа № 31 (3-4) (Підручник Є.В. Корщак 8 клас) Повторити §3-4



Урок№______ Дата___________ ______клас

Тема: Тепловий баланс

Мета уроку:

Навчальна:

Дати учням знання про тепловий баланс, сформулювати правило, за яким складається рівняння теплового балансу; формувати навички учнів застосовувати теоретичні положення для розв'язування задач; розвивати вміння аналізувати та самостійно вирішувати проблемні питання.навчити розраховувати кількість теплоти в теплових процесах.

Розвивальна:



  • розвиток пам’яті та уважності.

Виховна:

  • формування інтересу до вивчення предмету фізика;

Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу.

Обладнання: підручник, збірник задач з фізики

План уроку

  • Організаційна частина.

  • Перевірка виконання домашнього завдання.

  • Актуалізація опорних знань учнів.

  • Вивчення нового матеріалу.

  • Закріплення вивченого матеріалу.

  • Домашнє завдання.

Хід уроку

І. Організаційна частина

- організація класу

- перевірка готовності класу до уроку.

ІІ. Перевірка знань та умінь учнів.

ІІІ. Перевірка виконання домашньої задачі.

(Один з учнів розповідає про хід розв 'язування задачі )

ІV. Актуалізація опорних знань учнів

1. Який фізичний зміст теплоємності тіла й питомої тепло­ємності речовини? Чим вони відрізняються?

2. Яке співвідношення між кілоджоулем і мегаджоулем?

4. Що означає вислів «питома теплоємність речовини дорівнює Дж2500-кг- К

5. Тілам однакової маси, одне з яких виготовлене з алюмінію, а друге - з деревини, надано однакову кількість теплоти. У якого з тіл температура зміниться більше?

6. У чому полягає суть калориметричного методу вимірювання кількості теплоти?



V. Вивчення нового матеріалу.

1. Слово вчителя

На практиці досить часто виникає потреба у зна­ходженні значень фізичних величин, що характеризують тепло­обмінні процеси після встановлення теплової рівноваги.Наприклад, визначити температуру суміші внаслідок змішу­вання гарячої й холодної води або обчислити кількість тепло­ти, отриманої тілом під час теплопередачі, чи знайти темпера­туру тіла, яку воно матиме.



В усіх цих випадках треба складати рівняння, що містять невідомі величини, і шукати їхній розв'язок відносно значень невідомих величин. Під час розрахунку теплообмінних про­цесів застосовують певні правила, що дають змогу встановити умови перебігу теплових явищ та процесів і знайти шукану ве­личину. Сформулюємо їх.

Перше. Усі тіла, що перебувають тривалий час у тепло­обміні, досягають стану теплової рівноваги і їхні температури вирівнюються. На підставі цього можна стверджувати: якщо температура тіла А дорівнює температурі тіла В, а температура тіла В, у свою чергу, дорівнює температурі тіла С, то тіла А і С також мають однакові температури.



Друге. Слід враховувати, що за законом збереження енергії, який справджується для всіх природних явищ і процесів, теп­лота не може безслідно зникнути або виникнути з нічого. У зв'язку з цим кажуть про умову теплового балансу: у замк­нутій системі під час теплопередачі одні тіла віддають таку кількість теплоти, яку отримують інші тіла.



Третє. У фізиці прийнято вважати кількість теплоти додат­ною, якщо тіло отримує теплову енергію, і від'ємною, якщо воно віддає її. На підставі цього правила записують рівняння теплового балансу: сума кількості теплоти, яку отримали тіла, дорівнює сумі кількості теплоти, яку віддали інші тіла внаслідок теплопередачі.

Ці три правила визначають певну послідовність дій під час розв'язування фізичних задач на розрахунок теплообмінних процесів.



V. Закріплення вивченого матеріалу.

Вправа 31(4-5)

Вправа № 804-8818

V І.. Підсумок уроку

V ІІ.. Домашнє завдання.

Опрацювати у підручнику §53 Вправа № 31 (6) (Підручник Є.В. Корщак 8 клас) Повторити §5-6



Урок№______ Дата___________ ______клас

Лабораторна робота №12




Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   7   8   9   10   11   12   13   14   15




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2020
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка