Водяне 2009 р ігнатенко вікторія михайлівна



Сторінка2/5
Дата конвертації23.03.2019
Розмір426 Kb.
#85286
1   2   3   4   5

Загадка

Хто літає попід небесами,

що відомий він людині кожній

названий точнісінько так само

як і ваш звичайний подорожній.

Хто він?



(супутник).


Лисий і босий

Загадка

Ану, хто з вас відгадає

(може, хто й не вчеше):

згори лисий поглядає,

з низу- босий бреше.

Що це таке? (Місяць і собака).


Місяць і Кравець
Одного разу прийшов до кравця-хто б ви думали? - сам пан Місяць, який був великим чепуруном і дуже стежив за модою.

- Поший мені, будь – ласка, новий жупан, - попросив він майстра. Кравець старанно зняв з клієнта мірку і заходився країти. Через деякий час Місяць прийшов міряти жупан, а він – і завузький, і закороткий.

- Даруйте, пане Місяцю, я, мабуть, помилився в розрахунках, -каже Кравець. Він знов зняв з клієнта мірку і взявся до роботи з надзвичайною старанністю. Кравець працював кілька днів, поспішаючи виконати замовлення ясновельможного пана, а чепурун Місяць саме дуже розповнів. Кравець, побачивши свого замовника, аж зблід. Мовчки зняв він утретє мірки та й почав країти та шити. Нарешті закінчив він роботу, повісив новенького жупана на цв’яшечку і сів перепочити. Аж гульк - іде пан Місяць. Та такий тоненький і виснажений що сумно на нього дивитись. Розгнівався Кравець, аж затрусився.

- Годі знущатись з мене, пане, - вигукнув він. –Шукайте собі іншого кравця я ж так прагнув вам догодити, але з вашою фігурою діються незрозумілі речі. Я маю великі збитки.

Тоді чепурун Місяць мовив: - Справді, це так але ж мені так хотілось мати нове вбрання.
КАЗКА
«Якось вночі»
На порозі старого, скрипучого будинку сиділи двоє голодних мишенят Піп і Скрип. Сиділи, махали хвостиками і дивилися на місяць.


  • Мабуть, місяць дуже смачний, - зітхнувши, мовив Піп. – На жаль, не дістати.

  • Смачний? З чого ти взяв? – здивувався Скрип.

  • Місяць майже, як шматок сиру. Навіть темні плями видно. Це, точно дірочки. А саме головне, я давно помітив, що шматок хтось весь час об’їдає. Вчора ввечері він був набагато більшим, а позавчора – зовсім великий.

  • Вірно, - подумавши, відгукнувся Скрип. – Я також помітив. І я знаю, хто ним ласує: летючі миші! Вони кожну ніч кудись літають з горища, наїдаються досита, а на світанку повертаються. Давай їх попросимо, щоб вони і нам принесли кусочок!

Побігли мишенята на горище, але летючі миші тільки головами покачали, вірніше закачались разом з головами, тому – що якщо ти висиш догори ногами, то качати головою важко.

- Диваки! - розкачуючись, сміялися летючі миші. – Хіба нам до місяця долетіти?! Тай сир ми не їмо, ми ловимо метеликів, жучків та комариків. Це мабуть, ластівки рано вранці розкльовують шматочок, поки його не прибрали з неба.

Тільки но розцвіло, відшукали мишенята ластівок, сіли біля телеграфного стовпа і, задравши мордочки, пропищали:


  • Ластівки – ластівки, це ви клюєте місяць? Принесіть нам кусочок цього сирного шматочка!

  • Диваки! Диваки! – прощебетали ластівки. – нам до місяця нізащо не долетіти. Тай сир ми не їмо. Ми ловимо мушок та комарів. А сирний шматочок в небі, скоріш за все, орел клює, він літає вище всіх.

Що робити? – відправилися мишенята до орла.

  • Орел, орел! Запищали вони, ставши на задні лапки, біля високої сосни. – Ти склював майже увесь шматочок сиру на небі? Поділись, будь-ласка, - кинь нам шматочок!

  • Ех ви, пискуни, - заклекотав з вершини орел. Я сир і в рот не беру. Я полюю на пташок і зайців. Дякуйте, що я не голодний, а не то були б ви моїм обідом. А до місяця нікому не долетіти: я підіймався над хмарами, але місяць ще вище.

- Але ж його кожну ніч хтось обгризає. Хто це? Он вже тільки шкірочка залишилась.

  • Мені Філін говорив, - сказав орел, наче вночі на небі з’являється якийсь страшний чорний звір. Очі у нього так і горять, вуса так і стирчать… от він, мабуть, і об’їдає місяць.

Повернулися мишенята додому, дочекалися ночі і стали чекати – який такий чорний звір прийде місяць доїдати?

Дивились – дивились, доки в очах не зарябило. І ось Піп закричав: -- «Ой, я бачу два зелених ока!»



  • І я бачу! Підтримав Скрип, дивлячись на дві сріблясті зірочки. – Та це ж кіт! Великий чорний летючий кіт! Якщо є летючі миші, то повинні бути і летючі коти.

Тут Піп і Скрип запищали від жаху і швидко забилися у свою нірку.

З тих пір миші ніколи не облизуються на місяць. І взагалі вони намагаються не дивитися на небо.

Тут і казочці кінець, а хто слухав,…..
ПЛАНЕТА МЕРКУРІЙ
МЕРКУРІЙ – найближча до Сонця планета. Відстань між ними становить 57900000 км.

Близькість Сонця, його сила тяжіння змушують Меркурій дуже швидко обертатися навколо Сонця. Мабуть тому цій планеті надали ім.’я крилатого бога, який дуже швидко пересувався за допомогою крилатих сандалій.

Меркуріанський рік триває 88 земних діб. За такий час Меркурій обертається навколо Сонця (Земля за 365,3 доби). Але навколо своєї осі Меркурій обертається за 59 земних діб. Це означає, що одна меркуріанська доба триває 59 земних.

Атмосфера на Меркурії відсутня, тому денна температура перевищує +450*С. Жодна тварина чи рослина не витримає таких умов. Тому на Меркурії життя не існує.

Меркурій можна назвати кам’яною пустелею, яка вкрита кратерами на зразок нашого Місяця. Про це свідчать знімки, які зроблені в 1973 році міжпланетною станцією «Маринер – 10».

Меркурій світиться відбитим сонячним світлом і здається нам яскравою зіркою. Його можна спостерігати над горизонтом відразу після заходу Сонця або перед сходом Сонця, тому що він завжди поруч із Сонцем.


ПЛАНЕТА ВЕНЕРА
ВЕНЕРА – найяскравіша планета Сонячної системи. Її відстань до Сонця дорівнює 108 млн.км. За свій яскравий блиск у нічному небі їй надали ім.’я римської богині кохання.

На Венері рік триває 225 діб, за цей час вона обертається навколо Сонця (Земля – 365,3 доби, Меркурій – 88 діб), а доба триває 243 земних доби – більше ніж рік. Ще не скінчився день, а вже наступив Новий рік.

Венера дуже повільно обертається навколо своєї осі в протилежну сторону, порівняно із Землею та іншими планетами. Венера за розмірами майже така, як і Земля. Вона мов сестра – близнючка нашої планети. У неї є атмосфера, але на відміну від земної, яка захищає Землю від перегріву та космічного холоду і яка дає можливість існування людини, атмосфера Венери робить присутність людини неможливою.

Справа в тому, що склад атмосферних шарів дуже відрізняється від шарів земної атмосфери. Атмосфера венери майже вся складається з вуглекислого газу. Незважаючи на те, що Венера знаходиться на більшій відстані від Сонця ніж Меркурій, температура на поверхні Венери досягає близько 500*С.

Атмосфера Венери настільки щільна, що з поверхні Землі, навіть у могутні телескопи, немає можливості спостерігати поверхню планети. І тільки космічні досліди частково розгадали тайну цієї загадкової планети. Сонячне тепло, проникаючи крізь щільні шари атмосфери, нагріває поверхню планети. У свою чергу Венера випускає інфрачервоне проміння, яке затримується її атмосферою. Це приводить до сильного розігріву планети. Це явище отримало назву – парниковий ефект.

Атмосферний тиск на Венері такий, що якби людина потрапила до цієї планети, то водночас була б «роздавлена» цим тиском. Крім того, хмари Венери на відміну від хмар Землі, складається не з крапель води та льоду, а із сірчаної кислоти. Не дуже приємно потрапити під такий дощ, навіть якщо маєш парасольку.

Венеру іноді називають ранковою або вечірньою зіркою. Як і Меркурій, її можливо спостерігати відразу після сходу та заходу сонця. Вона здається найбільшою та найяскравішою зіркою на небі. Це її хмари віддзеркалюють сонячне проміння, мов величезні дзеркала.
ПЛАНЕТА ЗЕМЛЯ ТА ЇЇ СУПУТНИК МІСЯЦЬ
Земля – улюблена дочка Сонця. Це третя за рахунком планета Сонячної системи. Її відстань від Сонця – 149,6 млн.км. Вона обертається навколо Сонця за 365,3 доби – це земний рік. Доба триває 23 години 56 хвилин 4,1 секунди.

Найближче до Землі небесне тіло – Місяць – супутник нашої планети. Він значно менший за Землю і завжди поруч з нею. Сила тяжіння Землі утримує Місяць навколо себе. Швидкість його обертання навколо Землі та навколо своєї осі – 23,3 доби, тому ми завжди спостерігаємо тільки одну сторону Місяця.

Місяць, як і Земля, має силу тяжіння, але вона в шість разів менша і тому не може втримати атмосферу. Внаслідок цього температура на Місяці досягає +100*С, а вночі – 150*С. незважаючи на те, що сила тяжіння Місяця слабка, вона впливає на природні явища, які відбуваються на Землі (наприклад: відливи та припливи).

Місяць – єдине небесне тіло, на якому побувала людина. Як і планети, Місяць світиться відбитим сонячним світлом. Коли сонячне проміння не освітлює Місяць, ми його не бачимо. Це буває, коли він стає між Землею та Сонцем.


ЗАТЕМНЕННЯ
Сонячні і Місячні затемнення – найцікавіші природні явища, знайомі людині з глибокої давнини. У прадавні часи вони наводили марновірний страх на неосвічених людей.

СОНЯЧНЕ ЗАТЕМНЕННЯ
Затемнення бувають порівняно часто, але бачити їх можна не з усіх частин земної поверхні і тому вони здаються нечастими. Із однієї й тієї ж території повне Сонячне затемнення можна спостерігати один раз на протязі 200 – 300 років. Сонячне затемнення відбувається при повному Місяці. Місяць, освічений Сонцем, відкидає на Землю тінь, яка має форму конуса, що сходиться. Ця тінь плавно переходить у півтінь, яка в свою чергу, має форму розбіжного конуса.

Останнє Сонячне повне затемнення відбулося в 1999 році 11 серпня. Відстань від Землі до Сонця перевершує відстань між Землею та Місяцем майже у 400 разів. Діаметр Місяця менше діаметра Сонця також у 400 разів. Тому Місяць і Сонце мають приблизно однакові розміри на небосхилі. Коли Місяць попадає в затінок від Землі, відбувається затемнення Місяця. Коли Місяць попадає в затінок від Землі цілком – відбувається повне місячне затемнення. Якщо Місяць затемнений частково – відбувається часткове затемнення.

Повне затемнення Місяця може продовжуватися 1 годину 40 хвилин. При повному затемненні Місяць не зникає зовсім, а лише стає червоного кольору, тому, що сонячне проміння, переломлюючись в атмосфері, попадає в конус земної тіні. При цьому атмосфера поглинає блакитні та жовті кольори проміння, а пропускає лише червоні. Тому Місяць при повному затемненні має колір крові, через що в стародавні часи Місяць під час затемнення наводив страх на людину.
ПЛАНЕТА МАРС

МАРС – четверта й остання планета, яка входить до групи внутрішніх планет. Відстань між Марсом та Сонцем – 227,9 млн км.

Марсу надали ім.’я римського бога війни, тому ця планета має червоно – жовтогарячий колір, колір людської крові. Марс обертається навколо Сонця за 687 діб, тому марсіанський рік триває майже два земних роки, а навколо своєї осі Марс обертається за 24 години 38 хвилин. Тому доба на Марсі триває на півгодини довше, ніж на Землі (23 години 56 хвилин – Земля).

На Марсі є атмосфера, але її шар набагато тонший, ніж земний. Тиск марсіанської атмосфери в сто разів менший за земний. В її склад входить багато вуглекислого газу, а кисню та водяної пари дуже мало, тому марсіанське повітря для людини згубне.

Марс – пустельна рівнина з численними скелями, вулканами та кратерами, скрізь укрита дрібним піском та ржаво – червоним пилом, частки якого висять у повітрі, від чого небо над Марсом завжди червоне. Як і на Землі, на Марсі є пори року. Денна температура влітку досягає 0*С, а іноді трохи вище. Уночі вона опускається до – 70*С – 100*С.

Варті уваги канали, які дуже схожі на пересохлі русла рік. Існує припущення, що колись атмосферний тиск на Марсі був значно вищий, були повноводні ріки та було значно тепліше. Можливо, на планеті існувало життя? Але космічні дослідження вказують на те, що на Марсі життя не існує. В 2004 році на Марсі знайдено залишки існування води, що вказує на те, що можливо життя існувало. У Марса є два супутники – Фобос та Демос. Обидва супутники неправильної форми. Фобос майже вдвічі більший за Деймоса і знаходиться на відстані 6000 км від Марса. За одну марсіанську добу Фобос тричі обертається навколо Марса.
ПЛАНЕТА ЮПІТЕР
За Поясом астероїдів розташувалися гігантські зовнішні планети. Одна з них – Юпітер – п’ята планета від Сонця, справжній велетень серед планет. Тому Юпітер назвали на честь головного бога всіх римських богів.

Діаметр Юпітера в 11 разів перевищує діаметр Землі. Його відстань до Сонця – 778 млн км, це в п’ять разів більше, ніж відстань від Землі до Сонця. Тому на Юпітері температура нижче – 145*С, а орбіта така велика, що Юпітер обертається навколо Сонця майже за 12 земних років.

Навколо своєї осі Юпітер обертається за 9 годин 51 хвилину. Тому день на Юпітері більше ніж вдвічі коротший за земний.

Склад Юпітера значно відрізняється від внутрішніх планет тим, що в нього відсутня тверда поверхня. Верхні шари Юпітера можна порівняти з велетенським океаном газу, який чим глибше, тим більше згущується, поступово перетворюючись у рідкий водень, який оточує кам’яне ядро. Склад Юпітера робить його надзвичайно схожим на склад Сонця. Схожість із зіркою збільшується й тому, що він випромінює у 2,5 рази більше енергії, ніж отримує від Сонця.

Отже, Юпітер – самосвітне небесне тіло! Існує припущення, що енергія, яку випромінює планета, утворюється внаслідок того, що Юпітер стискується на 1мм у рік! Найбільш загадковим явищем на Юпітері є велика червона пляма, яку вперше помітили ще понад 300 років тому.

Більшість учених вважає, що це нескінченна буря, яка триває, в атмосфері. Темні смуги, які можна побачити в телескоп, являють собою щілини між хмарами та вихорами. Навколо Юпітера обертається 16 супутників. Цікаво, що на першому супутнику – Іо, діаметр якого становить лише 3650 км, діють вулкани. Найбільший із супутників – Ганімед. Це третій супутник Юпітера. Його діаметр становить 5268 км (цей супутник більший за планету Меркурій). Крім супутників у Юпітера є кільця, які складаються з великої кількості твердих часток льоду та маленьких кам’яних уламків.


ПЛАНЕТА САТУРН
САТУРН – шоста планета Сонячної системи та друга за розмірами після Юпітера. Тому їй надали ім.’я бога, який був батьком Юпітера. Відстань від Сатурна до Сонця – 1427 млн км. повний оберт навколо Сонця здійснює за 29,5 земного року. Сатурн так само як і Юпітер випромінює свою енергію, удвічі більше, ніж отримує від Сонця. Це також пов’язують із його стискуванням. Температура на Сатурні – 180*С. Сатурн – це єдина з крупних планет Сонячної системи, яка має густину меншу за воду.

Щоб це зрозуміти, уяви величезний океан, в якому розмістилися планети. Сатурн – єдина планета, яка залишилася б на поверхні води! Інші планети опустилися б на дно.

Навколо Сатурна обертаються дивовижні кільця. Товщина кілець не перевищує 1 км, вони складаються з величезної кількості уламків каменів та льоду, від самих маленьких до великих валунів. За допомогою космічних дослідів виявилося, що ці кільця поділяються на сотні менших кілець. Деякі переплетені на зразок мотузки. Внутрішні кільця обертаються швидше, ніж зовнішні.

Крім кілець навколо Сатурна обертаються 19 супутників, найбільший з яких – Титан. Він майже в 1,5 раза більший за Місяць. Сатурн має вигляд яскравої зірки, яку ми можемо спостерігати неозброєним оком. А кільця Сатурна можна побачити тільки в телескоп.



ПЛАНЕТА УРАН
УРАН – сьома планета Сонячної системи, це єдина планета, яка обертається, ніби лежачи на боці. Вона названа на честь батька Сатурна. Відстань від Сонця – 2870 млн км. Навколо Сонця Уран обертається 84 земних роки. Навколо своєї осі – 15 годин 20 хвилин. Він має 15 супутників, найбільші з яких – Аріель, Умбрі ель, Титанія, Оберон, Міранда. Крім того, в нього 11 вузьких кілець, але вони значно темніші кілець, але вони значно темніші кілець Сатурна. самУран зеленкуватого кольору.
ПЛАНЕТА НЕПТУН

НЕПТУН – восьма планета Сонячної системи. Відстань до Сонця 4497 млн км. нептун обертається навколо Сонця майже за 165 земних років. Навколо своєї осі за 16 годин 3 хвилини. Як і всі планети – гіганти Нептун має 5 дуже темних кілець. Але на вигляд – це одна з найдивовижніших планет, бо вона незвичайного блакитно – синього кольору. Головні супутники Нептуна – Тритон та Нереїда.
ПЛАНЕТА ПЛУТОН
ПЛУТОН – дев’ята й остання планета, яка знаходиться на краю Сонячної системи. Цю планету названо на честь римського бога підземного світу смерті. Відстань до Сонця близько 6000 млн км. це в 40 разів перевершує відстань від Землі до Сонця. Навколо Сонця Плутон обертається майже за 250 земних років, навколо своєї осі – приблизно 7 земних діб.

Плутон – найменша з планет родини Сонця. У нього є супутник – Харон, удвічі менший за Плутона.



РОЗДІЛ ІІ. ЗЕМЛЯ НА ПЛАНІ ТА КАРТІ

ПРО КАРТУ…

Карта важливіша за текст, бо говорить часто яскравіше, наочніше, лаконічніше, ніж найкращий текст.

(П.Семенов-Тян-Шанський)

Звичка мандрувати картою та бачити у своїй уяві різні місця, допомагає правильно бачити їх у дійсності.

(К.Паустовський)

Кажуть, що є люди, байдужі до карти, але мені важко у це повірити.

(Р.Стівенсон)
(карта)'>ЗАГАДКИ
Країни без людей, міста без будинків, ліси без дерев, моря без води.

(карта)

Є моря – пливти не можна, є шляхи, а не підеш, є земля, та не поореш.



(карта)

Невидимкою біжу по землі

Від одного брата до другого

Дорогу мандрівникові показую

на північ – південь.

(меридіан)

Невидимкою біжу по земній кулі,

На сході сонце зустрічаю,

А на заході – проводжаю.



(паралель)

Невелик, зато смышлен –

Все дороги знает он.

Если с ним пойдешь в поход –

Никогда не подведет.

(компас)

Під склом знаходжуся, на північ і на південь дивлюсь, якщо зі мною підеш – назад дорогу легко знайдеш.



(компас)

Видно край, а до нього не дійдеш.



(горизонт)

Край видно, але дійти до нього неможливо.



(горизонт)
ЗАГАДКА З ПІДКАЗКОЮ
Додумайсь, хто вона, й простеж –

у неї особливість є:

що більше з неї ти береш,

то більшою вона стає.


А підказати можу я:

Шукай слівце на букву Я.

То хто ж вона?

(Яма)

***


Небокрай (обрій, горизонт, небосхил, крайнебо) – частина неба над лінією горизонту.

Небокрай – це неба край.

Спробуй край той відшукай!

Довго я до нього йшов –

Краю неба не знайшов.

(О. Орач)

***

Что такое глобус?



Это шар земной!

Только очень маленький,

Как мячик голубой.

И видны на глобусе

Реки и моря,

Города, равнины,

Горы, острова.
Чтобы мне отправиться

В дальние края,

На уроке с глобусом

Познакомлюсь я.


ЦЕ ЦІКАВО
ПЕРШИЙ ГЛОБУС.

Ще в античних рукописах згадується про те, що Кратер Малосський – давньогрецький філософ ще в ІІ ст..до н.е виготовив модель Землі у формі кулі. Ні модель, ні будь-які її зображення до наших днів не дійшли, однак ті, хто бачив цей глобус, говорили, що «Кратер намалював на кулі єдину сушу, розділивши її на частини пересічними ріками, що називалися океанами…»

Тому найпершим, принаймні найбільш стародавнім з усіх збережених глобусів, вважається куляста модель Землі діаметром 54 см., створена німецьким географом, мандрівником і математиком Мартіном Бехаймом у 1492 році, що знаходиться нині в музеї міста Нюрнберга.

На «Земному яблуці», саме так назвав Бехайм своє дітище (глобусами від латинського globus – «куля», копії Землі стали називати пізніше), були відображені географічні уявлення про поверхню Землі напередодні відкриття нового Світу, що ґрунтувалися на даних, узятих з карт світу давньогрецького вченого Птоломея, що жив у ІІ столітті.

Незабаром після появи глобуси, що дають найбільші точні картографічні уявлення і користувались великим попитом у вчених і моряків, почали з’являтися в палацах монархів, кабінетах міністрів і просто модних будинках Європи, стаючи символом освіти.

Особливо популярні були голландські глобуси, виготовлені амстердамським майстром Блау. Вони створили і ту модель Землі, що була подарована російському цареві Олексію Михайловичу в 1672 – першу на Русі.

Найвідомішою з усіх моделей земної кулі є Готторпський глобус діаметром 311 см, виготовлений німецьким вченим Адамом Ольшлегелем у 1664 році, а в 1713-му подарований Петру І. усередині глобуса розміщався планетарій.

НАЙБІЛЬШИЙ ГЛОБУС знаходиться в італійському місті Пезаро. Його діаметр становить 10м, а важить цей гігант 30 тонн.
ПЕРШИЙ ГЕОГРАФІЧНИЙ АТЛАС нерозривно пов’язаний з його творцем – старогрецьким ученим Клавдієм Птоломеєм (ІІст.до н.е). а надрукували цей географічний атлас 1477 року в італійському місті Болоньї. Географічний атлас – систематизоване зібрання географічних карт.
НАЙДЕТАЛЬНІША ГЕОГРАФІЧНА КАРТА ЗЕМЛІ на 234 аркушах у масштабі 1:250 000 була складена географами колишнього СРСР за участю кількох східноєвропейських країн.

1987 року випущена докладна карта колишнього СРСР у масштабі 1:25 000. це найдетальніша карта у світі.


ГЕОГРАФІЧНИЙ АТЛАС, виданий у 17ст., - найбільша книга на Землі. Товщина 175-ти кілограмового рекордсмена становить 2 метра, а ширина 1 метр. Зберігається чудо –атлас у Берлінській державній бібліотеці.
НАЙБІЛЬШИЙ КОМПАС знаходиться в Португалії, у парку міста Фелема. Розмір мармурового гіганта вражає: його діаметр дорівнює 50 метрів.

Компас (від італійського розміряти) – прилад для орієнтування. Колір, використовуваний у компасі, не випадковий. Ще в стародавньому календарі Чорною країною називали північ, Червоною – південь, Зеленою – схід, а захід – Білою. Саме у такий спосіб у стародавньому Китаї були пофарбовані міські ворота.

4 000 років до н.е. жрецям стародавнього Вавилона був уперше введений розподіл кола на 360 градусів. Було помічено, що під час рівнодення Сонце повільно переміщається по небосхилу зі сходу на захід, описуючи півколо, у діаметрі якого світило вміщається 180 разів. І півколо стали поділяти на 180, а повне коло на 360 частин. Точну тривалість року в ті часи не знали й умовно приймали за 360 діб. Кожен день відповідав градусу кола. Тільки після відкриття Коперніка, було встановлено, що насправді не Сонце рухається навколо Землі, а зовсім навпаки.

Сучасні учені підрахували, що Земля рухається по своїй орбіті навколо Сонця зі швидкістю 108 000 км/год. Цікаво, що Новий рік першими зустрічають жителі островів Фіджі, які розташовані на 180*сх..д.


ЗАНИМАТЕЛЬНЫЙ ФАКТ

В греческих мифах Атлас был титаном, возглавившим восстание против богов. В наказание за это его заставили держать мир на своих плечах. Когда в 16 веке появились первые собрания карт, их обложки были украшены изображением Атласа с глобусом. В результате собрания карт стали называть атласами.


НАЙДАВНІШУ КАРТУ ЗНАЙДЕНО НА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ.

У 70-ті роки минулого сторіччя в Черкаській області було знайдене найдавніше креслення місцевості, вирізане на мамонтовому бивні. Йому приблизно 15 тисяч років. Серед безладних подряпин учені роздивились зображення навколишньої території: схил гори, стовбури дерев, річку. На березі річки вгадувалися зображення чотирьох споруд. Спочатку археологи знайшли на місцевості три великих житла складених з кісток мамонтів, а на малюнку їх було чотири. Пошуки четвертого тривали довго, але археологи таки знайшли і четверту споруду. Давня «карта» виявилася точною.


ВИДАТНІ СТАРОДАВНІ КАРТОГРАФИ

Творцями перших географічних карт, складених з урахуванням кулястої форми нашої планети, були давні греки. Першим навчився передавати на карті справжні відстані за допомогою масштабу автор філософського твору «Про природу» - Анаксимандр (близько 610 – після 547р.до н.е). Він склав карту, на якій зобразив відомі на той час райони Європи й Азії.

Грекам належить і першість у використанні сітки, що складається з праобразів сучасних меридіанів і паралелей. Так, Ератосфен (близько 276 – 194рр. до н.е) використовував на своїй карті світу сітку з ліній, спрямованих з півночі на південь і зі сходу на захід.

Першим, хто ввів географічні координати і показав, як визначити місце розташування точки на Земній поверхні, був давньогрецький астроном Гіппарх (близько 180 або 190 – 125рр.до н.е). Використовуючи арифметичні пізнання ассирійців, він розділив коло на 360* і розбив координатну сітку для земної поверхні. Гіппарх розробив широтно – довготну сітку для земної поверхні.


Каталог: download -> version
version -> Захист навколишнього середовища від забруднення мийними засобами
version -> «Валеологічне виховання дітей дошкільного віку, як фактор формування здорового способу життя»
version -> Виписка з навчального плану
version -> Методичні рекомендації щодо викладання уроків для стійкого розвитку «Моя щаслива планета» розділ Система уроків-зустрічей для 3 класу курсу за вибором «Моя щаслива планета»
version -> Затверджую директор Зіньківської спеціалізованої школи І-ІІІ ст.№2 Л. В. Литус
version -> Наказ №526 " Про затвердження Науково-методичних рекомендацій щодо оцінювання навчальних досягнень учнів та оформлення сторінок класних журналів загальноосвітніх
version -> Методичні рекомендації Донецьк  2006 ббк 64. 9 (ІІ) 722 ш 30
version -> Вимоги до оформлення посібника
version -> Програма бібліотечно-бібліографічних знань для учнів 1-11 класів


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2022
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка