Тема: РЗМ № 3. Контрольний письмовий переказ художнього стилю (на основі кількох джерел)

ХІД УРОКУ

• 
  Прочитати тексти. Визначити стиль, тип, жанр, тему й основну думку кожного. Що об'єднує їх? З якою метою автор увів у перший текст пряму мову? Як можна їх передати в переказі?
  
• 
  Назвати мовні і стилістичні особливості поданих уривків. Навести при­клади рядками з текстів. Висловити свою позицію щодо композиції кож­ного висловлювання. Виділити з текстів головну інформацію для розкриття теми вибіркового переказу й усно виголосити її..
  

Дід — це жива мудрість, неписана історія нашого народу. На своїх зі­гнутих плечах несуть діди стільки краси й ніжності, що може позаздрити їм будь-хто.

І коли в автобусі я бачу сідоглавого предка мого з в'язанкою бубликів, я чомусь думаю: зараз прийде в хату, добуде свій нехитрий гостинець і скаже своєму Іванкові: «А глянь, що я приніс від зайця...» Він посадить своє чорняве чи біляве онучатко, і воно, роззявивши ротика, слухатиме його простодушні оповіді, у яких переплететься дійсність і фантазія. І колись обов'язково про­кинеться в його душі дідова краса, і живитиме його дідова мудрість і дідова мова (За В. Симоненком).

Текст № 2

Досвід, отриманий у спадок від своїх бабусь, залишається золотим набут­ком на все життя. Ще змалечку ці мудрі вчителі виховували в дітей любов до рукодільництва, господарських навичок. Споконвіків у нашого народу це було традицією, сталим неписаним законом.

Нерідко бабусі є творцями легенд, казок, прислів'їв та приповідок. «Ти­сячі речей,— писав Іван Франко,— у житті забудете, а тих хвилин, коли вам люба мама чи бабуся оповідали байки, не забудете до смерті».

Один із сучасних народознавців писав, що після проспіваної пісні, роз­казаного оповідання чи казки виконавці уточнювали: «То мене бабуся на­вчили». Те саме стосується і найрізноманітніших видів виробничих занять, і художніх промислів. Від бабці навчилась онучка прясти й ткати, плести, шити й вишивати, садити й вирощувати квіти, білити хату, працювати в го­роді, виховувати немовлят.

Часто бабуся заміняла неньку й батька, особливо в повоєнні роки, коли чимало дітей залишилося без рідних (За В. Скуратівським).

Текст № З

Кожна людина і кожний народ має свої святині. До цих святощів зарахо­вуємо і пошану до матері. Вона дала нам життя, виростила й виховала.

Коротке це слово — мама, але які надлюдські глибини скарбів містить воно в собі! Усе її життя з серця б'є великим невичерпним джерелом безко­рислива любов до своїх дітей. Усе її життя — це терпіння, безмежна само­пожертва, пробачення провини.

Мати... Це перше слово, яке з радістю та усмішкою вимовляє дитина. Мама — це те слово, яке найчастіше повторює людина в хвилини страж­дання й горя.

Поняття про щастя, добро і ласку нерозривно пов'язані в нас з образом найдорожчої людини — Матері.

А мамина колискова звучить найніжнішою музикою і тоді, коли посріб­ляться наші скроні. Вона з нами завжди, з тієї миті, коли ми починаємо відчувати себе. Слово «матір» є символом усіх людських вартостей. Не мав би світ стільки геніїв, стільки великих мужів, якби над їхнім дитинством не тремтіло б серце матері.

Благословенна ж будь, Українська мати, усюди й завжди! (За Н. Дмитровською).

Текст № З

В особі батька народ оспівав вірного захисника. Довгі й виснажливі війни за свободу та незалежність рідної землі, свого народу вимагали постійної від­сутності. А при поверненні чоловіки вимушені були обробляти ниви, чума­кувати, ходити в найми. Отже, у традиційному понятті батько уособлювався насамперед як захисник, годувальник.

Одначе батьків приклад, батькове слово, наказ були законом, нормою ви­ховання. Не випадково казали: «Не навчив батько, не навчить і дядько».

Ці давні традиції перейшли і на пізніші часи. Якщо мати за своєю приро­дою є втіленням ласки, ніжності, надмірної доброти, то з батьком асоціюються значно вимогливіші, практичніші означення. Це відбилося і в прислів'ях: «Батькова лайка дужча за материну бійку»; «Батько не мати, не поцілує і не приголубить»; «З батьком суд коротенький».

Батьків приклад у родині має особливе значення, адже діти, особливо хлопці, намагаються «робити з нього життя». Особливо це стосується нави­чок працелюбності (За В. Скуратівським).

► Виділити мікротеми й самостійно сформулювати пункти складного плану. Записати його.

► Розглянути пам'ятку «Як готуватися до вибіркового переказу текстів художнього стилю (на основі кількох джерел)». Запам'ятати особливості побудови вибіркового переказу текстів художнього стилю (на основі кіль­кох джерел).

1. 
   Прочитати тексти.
   
2. 
   Визначити стиль, тип і жанр мовлення кожного тексту.
   
3. 
   Скласти складний план відповідно до теми і змісту висловлювання.
   
4. 
   Виділити найважливішу інформацію в текстах, необхідну для переказу.
   
5. 
   Подумки відкинути другорядне.
   

6. 
   Викладати матеріал послідовно.
   
7. 
   Не скорочувати текст надмірно.
   
8. 
   Слід пам'ятати про причиново-наслідкові зв'язки та зображувально-ви­ражальні особливості висловлювання.
   

5. 
   Підсумок уроку
   
6. 
   Домашнє завдання
   

ХІД УРОКУ

1. 
   Організаційний момент
   
2. 
   Ознайомлення дев'ятикласників з темою, метою майбутньої роботи, усвідомлення її учнями
   

► Прочитати. Що нового ви дізналися про річ, якою користуєтеся щодня? Висловити свою думку цитатами з тексту.

«Історія олівця починається з тростинової палички, якою писали старо­давні єгипетські жерці»,— свідчать сучасні історики. Потім тривалий час панувало гусяче крило. У XV ст. у Європі з'являються свинцеві й срібні шрифти, що залишали на папері темні сліди. З XVI ст. в Італії та Англії по­чали застосовувати графітові стрижні, від яких веде своє походження сучас­ний олівець у дерев'яній оболонці.

У Танзанії на гірському плато відкрили наскельні малюнки, вік котрих більш ніж 7 тисяч років. На малюнках зображено сцени полювання, тварини. Автори зображень — люди кам'яного віку. Автор відкриття — доктор мис­тецтвознавства, антрополог англійка Мері Лікі — назвала їх «Винахідники перших олівців». Вона знайшла 186 «доісторичних недогризків».

Давні танзанійці любили робити і кольорові олівці. Основою їх були стрижні із сала диких тварин. До сала підмішували сажу, виходив чорний олівець, а якщо пташиний послід — білий. Окисли заліза давали червоний та жовтогарячий тони, а сполуки марганцю, вилучені із скельних порід,— коричневі (3 енц).

► Виписати цитати. З'ясувати роль їх у тексті. Звернути увагу на пунктуа­ційне оформлення цитат.

► Розглянути таблицю. Розказати про способи введення цитат у текст і оформлення їх на письмі.

Існує кілька способів уведення цитат у текст:

1. 
   Якщо цитати супроводжуються словами автора, то розділові знаки став­ляться, як при прямій мові: В. Сухомлинський писав: «Століттями мова народу була тією повноводою рікою, яку ми називаємо поезією. Поетична грань жила в слові, і слово було немислиме без неї, як немислима ріка без води, повноводність — без глибини».
   
2. 
   Цитата може бути частиною речення, зливатися зі словами автора. У цьому разі вона береться в лапки, але пишеться з малої букви: Правильно твер­дять, що «слід ставитися до інших так, як ти хотів би, щоб ставилися до тебе».
   
3. 
   Якщо в цитаті опускаються окремі слова, речення, то на місці їх став­ляться крапки: «...Історія нашого промислового Донбасу почалася з бу­дівництва заводів і шахт, але згодом цей регіон України постає куль­турною освоєною землею...»,— писав В. Оліфіренко.
   
4. 
   Цитата може подаватися у формі епіграфа. У цьому разі вона пишеться без лапок, а вказівка на автора розміщується нижче епіграфа праворуч:
   

В. Сосюра

5. Якщо цитата вводиться в текст у вигляді віршованих рядків або цілої строфи, то пишеться без лапок з великої літери: Як гарно змальовує весняну пору року Є. Гуцало:

Весна зіткала вчора гобелен

у лузі — з трав, із квітів, з верболозів.

Зіткала вітер і зіткала клен,

грози зіткала молоді погрози.

V. Усвідомлення теоретичного матеріалу в процесі практичної роботи

Лінгвістичне дослідження

► Прочитати. Дослідити речення: назвати цитати. Записати, розставляючи розділові знаки. Аргументувати свій вибір.

1. Відомий український педагог Василь Сухомлинський сказав Щоб любити — треба знати, а щоб проникнути в таку тонку й неосяжно величну й багатогранну річ, як мова, треба її любити. 2. Народна мудрість стверджує, щ насильно милим не станеш. 3. В. Сосюра говорив про рідний край Як не любить той край, що дав тобі і силу, і гострий зір очей, і розум молодий, і далі що тобі красу свою одкрили, і моря голубий, розгаданий прибій. 4. Людину прикрашають чарівність і розум, а душевний спокій і внутрішня гармонія осяває її риси стверджувала Ольга Корніяка. 5. О. Гончар говорив, що мова — п не просто спосіб спілкування, а щось більш значуще. 6. Нещасна, неправдива людина, що добровільно й легко зрікається рідної мови; щаслива, праведна людина, що в радості й горі будує слово своєї землі писав Борис Харчук.

► Поміркувати й висловити власне розуміння слів В. Сухомлинського.

► Усно скласти твір-роздум на тему «Що прикрашає людину?», розгорнувши зміст цитати О. Корніяки з попереднього завдання.

► Прочитати вислови. Пояснити їх зміст. Якою тематикою вони об'єднані?

1. Не святі горшки ліплять, а такі ж самі люди, як і ми. 2. Тесля за­вжди без воріт, а швець без чобіт. 3. Скільки клубочок не в'ється, а кінець знайдеться. 4. Не буде з швачки багачки, а з ткача багача. 5. Він і швець, і жнець, і на дуді грець. 6. Перемелеться — борошно буде (Нар. мудрість).

► Написати твір-мініатюру в публіцистичному стилі, використовуючи ви­слови як цитати. З'ясувати розділові знаки.

► Прослухати уривки з матеріалів довідника «Українська минувшина». Якою тематикою вони об'єднані?

Археологічні винаходи свідчать про те, що склоробство на території Укра­їни виникло ще в часи Київської Русі. Найбільшого розквіту художня обробка скла досягла у XVIII столітті. Цим промислом займалися по всій Україні, але особливо широке розповсюдження склоробство набуло в північних і західних її районах. Майстри виготовляли гутну скульптуру і чорний посуд різнома­нітних форм, прикрашений ліпленням, спіральними рельєфними нитками, кольоровими розводами, рисунками і гравіровкою.

Випуск посуду й художніх виробів на Київському заводі художнього скла, заснований у кінці XIX століття на базі давнього склоробного виробництва, почався у 30-х роках XX століття. У наш час завод спеціалізується на ви­пуску високохудожніх виробів і сувенірів. Тут виробляються тонкі, гладкі красиві за формою й ніжні за кольором побутові вироби з кольорового скла і кришталю, використовуючи народні традиції українського склоробства.

Велике місце в асортименті займають вази. Виконують їх у гутній техніці, видувним способом і спресовуванням. Видувні вази й вироби декорують алмаз­ною гранню, іноді гравіровкою. Серед інших виробів — набори для десерту, для вина, підсвічники, весільні бокали. Відрізняються вироби київських май­стрів художньою обробкою скла багатою кольоровою гамою і декором. Завод кожного року обновляє свій асортимент приблизно на 30 %.

Ткацтво завжди відігравало важливу роль у побуті українського народу. У процесі багатовікової творчості склалися художні традиції узорного тка­цтва, що надають виробам неповторне національне багатство. Головні центри ручного ткацтва в наші дні — м. Кролевець Сумської області, м. Богуслав Київської області, села Дехтярі, Диканька, Велесиновка та інші.

Кролевецька фабрика художнього ткацтва випускає ткані шириною від 50 до 140 см і різного призначення — для рушників, прикрас дверних отворів, дверей, дзеркал, скатертей, серветок, накомодників, покривал, штор. Орна­мент тканин, що виготовляється ручним ткацтвом,— геометричний або скла­дається з геометризованих рослинних мотивів. Тчуть їх найчастіше на білому тлі з витканими узорами з червоної бавовняної пряжі (За Р. Бардіною).

► Скласти висловлювання від першої особи в науковому стилі про розвиток ремесел в Україні, використовуючи матеріали з вправи як цитати. Пояс­нити розділові знаки при цитатах.

► Прочитати. Висловити своє ставлення до описаних подій у культурному житті рідної держави. Яке вони мають значення і чи потрібно їх органі­зовувати? Довести своє твердження.

Важливою подією в культурному житті України став Міжнародний з'їзд писанкарів. З дев'яти співзасновників його основними організаторами були Міністерство культури, Український центр народної творчості, Державний громадсько-просвітницький центр «Український дім». З'їзд представив роз­маїту програму дій: проведення науково-практичної конференції «Писанка — символ України», відкриття виставки виробів цього виду мистецтва, зустріч з майстрами-писанкарями, демонстрація методів їх роботи, а також участь в осінньому ярмарку в Музеї народної архітектури та побуту України.

До столиці з'їхалося близько 300 майстрів народної творчості з різних областей України, учені, співробітники музею, члени Спілки художників та Спілки майстрів народного мистецтва республіки, учителі, журналісти, ви­кладачі університетів. Приємно відзначити, що на запрошення взяти участь у цьому форумі радо відгукнулися представники української діаспори. Мисте­цтвознавці, які займаються питаннями традиційної народної творчості, самі майстри із США, Канади, Франції, Німеччини, Австралії, Польщі, Росії при­були до нас із щирим бажанням зробити свій внесок у справу відродження писанкарства на землі незалежної України (3 журналу).

• 
  Уявити ситуацію, що ви журналіст і перебуваєте на Міжнародному з'їзді писанкарів. Вам пощастило взяти інтерв'ю в кількох із майстрів тради­ційної народної творчості.
  
• 
  Написати висловлювання у формі замітки до газети, використовуючи ма­теріали інтерв'ю як цитати.
  

Розказати про способи введення цитат у текст і розділові знаки при них.

7. 
   Підсумок уроку
   
8. 
   Домашнє завдання
   

ХІД УРОКУ

Нар. творчість

► Пригадати вивчене в попередніх класах про діалог. Прочитати текст, до­тримуючись відповідної інтонації. Розказати про особливості побудови діалогу і вживання в ньому розділових знаків. З якою метою автор по­єднав у художньому творі діалогічну й монологічну форми мовлення?

ПРИГОДА З «КОБЗАРЕМ»

Нас було двоє в батьків — я, Ліда, та молодший брат Гриць. Тато мав триста десятин землі, душ сорок кріпаків. Його постійно обирали повітовим суддею. Тато розмовляв українською мовою, а мама сердилась і хотіла, щоб ми з братом чули тільки російську та французьку. Тата вона називала «му­жиком». У нас була гувернантка, багато прислуги. Зачісувала мене, укладала спати дівчина Марта. Ми з братом любили слухати ввечері її казки.

• 
  Мама каже, що мужича мова погана, недотепна ні до чого!
  
• 
  От дивіться! — дивується Марта. — Чому недотепна ні до чого? Скільки людей нею балакає, і всім вона люба... От і ви слухаєте казок, що я розказую, та ще як слухаєте! І барин часто балакають по-нашому... То бариня не люб­лять нашої мови, так вона їм і здається поганою, недотепною!
  
• 
  Мама каже, що й наша панська мова не така делікатна, як фран­цузька.
  
• 
  А мені своя найделікатніша! — усміхнувшись, каже Марта. Одного разу тато (нам велено було завжди говорити «папа») привіз нову книжку — «Коб­зар» Т. Г. Шевченка. Після обіду почав читати вголос. Мама одразу сказала гувернантці одвести нас гуляти (За Панасом Мирним).
  

У НОВОМУ ПОМЕШКАННІ

• 
  О-о, ми раді бачити дорогих гостей!
  
• 
  Ми прийшли привітати вас у новій хаті. Бажаємо, щоб злагода, добро і щастя були завжди з вами.
  
• 
  Сердечно дякуємо. Ми від вас дістали прекрасний подарунок. Ця лампа буде дуже гарною для нашої спальні. Прошу зайти.
  
• 
  Дуже затишний покій. Бачу, у вас старі добротні меблі. Люблю такі.
  
• 
  То дубові меблі. Ще моїм батькам столяр робив на замовлення ці ліжка і шафи.
  
• 
  Чи подобається вам таке планування?
  
• 
  Воно досить зручне. Добре, що кухня велика. Любимо там збиратися і разом посидіти хоч увечері.
  

• 
  Можна, я огляну й інші кімнати?
  
• 
  Прошу дуже. Це наша вітальня. Ми навіть трохи її умеблювали.
  
• 
  Сподобалось мені, що в передпокої ви зробили книжкові шафи, бо, наприклад, у мене кімната дуже захаращена книжками. А ще дуже при­крашають ваше помешкання гарні вишивки. А скажіть, ці портьєри — то також ручна робота?
  
• 
  Так, їх вишивали, мережили дружина з дочкою. А багато вишила наша бабуся. Це вже в нас такий звичай. Просимо сідати.
  
• 
  Дякую. Але ви мені покажіть ще щось таке своє, національне, навіть регіональне.
  
• 
  Із задоволенням (Олена К., Артур М.).
  

► Прочитати текст. Довести його стильову належність. Відновити вислов­лювання: переписати, розставляючи потрібні розділові знаки.

Якийсь учений, подорожуючи на пароплаві, запитав моряка

Чи знаєш ти граматику?

Ні відповів моряк.

Тоді ти загубив половину свого життя.

Раптом піднявся вітер, розбурхалося море і пароплав розгойдало.

Матрос запитав ученого

Чи вмієш ти плавати?

Ні відповів він.

Тоді ти згубив усе своє життя (Нар. творчість).

• 
  Переказати текст від третьої особи.
  
• 
  Поміркувати над змістом діалогу і висловити власну думку.
  

► Скласти діалог, розкриваючи зміст однієї з мініатюр:

1. «Людину пізнати нелегко. Але той, кого легко пізнати, не варти: того, щоб з ним знатися». 2. «Якщо людина протягом дня почує одне добре слово, побачить один добрий вчинок і зробить одну добру справу,— вона проживе цей день недаремно». 3. «Освіта розумному показує, що він мало знає, а в дурня породжує ілюзію, що він знає багато». 4. «Найголосніший барабан стає беззвучним, якщо в нього не бити; найрозумніша людина стає неуком, якщо її не навчати».

Творче моделювання (робота в парах)

► Прочитати висловлювання. Обговорити його зміст, створивши діалог з товаришем по парті.

Краса — це радість нового життя. Людина стала людиною, тому що побачила глибину блакитного неба, мерехтіння зірок, рожевий розлив вечірньої зорі, тріпотіння марева над горизонтом. Тому що полюбила безмежну далину степів, сині тіні в заметах березневого снігу, журавлиний ключ у небесній блакиті. Тому що вміє радіти відображенню сонця в краплині ранкової рос голубому дзвіночку проліска...

Зупинись і ти в здивуванні перед красою, бережи її (За В. Сухомлинським).

► Пригадати уривок з улюбленого твору. Відтворити його по пам'яті. Записати діалог, дотримуючись пунктуаційних норм при його оформленні