«взаємозв’язок безробіття та інфляції»


Альтернативнісь і доповнюваність безробіття та інфляції



Скачати 452.7 Kb.
Сторінка2/2
Дата конвертації16.03.2017
Розмір452.7 Kb.
1   2

Альтернативнісь і доповнюваність безробіття та інфляції

Дослідження, проведені західними економістами на основі статистичних даних ХІХ – початку ХХ століття, показали наявність взаємозалежності між інфляцією і безробіттям. Дані процеси розвиваються в протилежних напрямках: або інфляція обмежує безробіття, або, навпаки, безробіття обмежує інфляцію.

Узагальнивши ці дослідження, англійський економіст Олбан Філліпс

(1914-1975) у 1958 році запропонував модель інфляції попиту, яка наочно показує цю взаємозалежність. Використовуючи дані статистики Великобританії за 1861-1957 роки, він побудував криву, яка відображає зворотну залежність між зміною ставок заробітної плати і рівнем безробіття.

З того часу цю криву в економічній теорії називають кривою Філліпса.

На графіку горизонтальна ось показує відсоток безробіття.

По вертикальній осі, зліва відмічено алгебраїчну зміну річного зростання середніх цін у відсотках (інфляція); на правій вертикальній осі позначено відсоткову супровідну зміну погодинної грошової заробітної плати. Крива Філліпса показує, що, як тільки відбувається пониження безробіття, в той же час починають повзти вгору рівні цін і заробітної плати.



Наявність на графіку двох вертикальних осей (лівої і правої) пояснюється тим, що спочатку крива Філліпса будувалася автором на базі аналізу залежності між змінами ставок заробітної плати і рівнем безробіття. Для цього на графіку додано й праву вертикальну ось.
19

Потім американські економісти Пол Самуельсон і Роберт Солоу модифікували криву Філліпса, замінивши ставку заробітної плати на темпи зростання товарних цін (інфляцію). На графіку це відображає ліва вертикальна вісь. В такому вигляді криву Філліпса почали використовувати для розробки макроекономічної політики, перш за все для визначення умов, при яких можливі високі рівні зайнятості і виробництва та певна стабільність цін.

Довгі роки крива Філліпса служила базою для соціально-економічного регулювання в США й інших країнах Заходу. Якщо уряди цих країн бачили(див. малюнок), що при рівні безробіття 6% (точка U1) йому відповідає темп зростання цін на 2% (точка Р1), і вважали його надмірно високим, то для його пониження проводилися заходи фінансово-бюджетного і грошово- кредитного регулювання, що стимулювали сукупний попит. Це сприяло розширенню виробництва, створенню нових робочих місць. Внаслідок норма безробіття знижується до 2% (точка U2), але одночасно зростають темпи інфляції до 6,3% (точка Р2). Якщо нова ситуація не влаштовує уряд, негативно впливає на розвиток економіки, веде до виникнення кризи, то він за допомогою грошово-кредитних обмежень може

скоротити витрати з державного бюджету. В результаті такого регулювання

темпи зростання цін знизяться, а безробіття зросте, його норма зміниться.

20

Проте крива Філліпса має ряд недоліків. По-перше, вона дає лише спрощене уявлення про відповідні процеси, що відбуваються в економіці країни. Інфляція розглядається лише як функція одного чинника – безробіття, хоча відомо, що на рух цін впливають і інші причини. Заробітна плата складає лише частку, причому меншу, сукупних витрат. Ігнорування інших причин інфляції не дозволяє, використовуючи виключно дану модель, пояснити феномен стагфляції.



По-перше, крива Філліпса побудована на статистичних матеріалах ідеальної моделі капіталізму, коли не було великомасштабних глобальних подій, характерних сучасному етапові розвитку економіки. Не було й потужного тиску з боку монополій і профспілок. Крім того, держави раніше не витрачали стільки засобів на соціальні потреби людей, скільки сьогодні.

Хоча в ті часи і були різні потрясіння, в тому числі і війни, але ціни так швидко не стрибали, а підвищувалися повільними темпами, і середній рівень безробіття також мало змінювався.

Більш глибокі і серйозні дослідження 60-х років ХХ століття показали, що крива Філліпса через свою обмеженість, по-перше, не може серйозно сприйматися як надійний економічний регулятор. Тому практика і дає багато прикладів, коли обидва процеси – і інфляція, і безробіття – діють паралельно, в одному напрямку. Зростання рівня безробіття відбувається разом зі зростанням цін, наприклад, у 70-х роках; а у 1983-1991 роках і інфляція, і безробіття разом знижувалися.

По-друге, крива Філліпса може бути використана для економічного аналізу альтернативи інфляції і безробіття лише в умовах помірної(повзучої) інфляції з постійним темпом. При неочікуваних економічних потрясіннях (наприклад, різкий стрибок цін на енергоносії в 70-х роках) темп інфляції зростає також неочікувано і може супроводжуватись різким збільшенням безробіття.

По-третє, виявилося також, що крива Філліпса характеризує лише

21

короткотривалі відносини, які безперечно зрушуються в довгостроковому періоді. Інакше кажучи, в сучасних умовах спрощена модель інфляції Філліпса може бути використана в економічному аналізі лише в короткотривалому періоді. В довгостроковому (5-10 років) зворотна залежність між змінами рівнів інфляції і безробіття не виявляється. В довгостроковому періоді, незважаючи на високий рівень безробіття, інфляція може й далі наростати, що також пояснюється цілим комплексом обставин.



Отже, модель інфляції Філліпса в своєму первинному варіанті, як відмічає Пол Самуельсон, не має постійного вибору між меншим безробіттям у поєднанні з більшою ціновою інфляцією та більшим безробіттям у поєднанні з меншою ціновою інфляцією. Вона має лише вибір між меншим безробіттям сьогодні за рахунок більшого безробіття в майбутньому. Це виявляється після довготривалого глибокого і ґрунтовного дослідження. Існує закон консервації безробіття, який діє в будь-якій економіці. Згідно з ним, якщо відбувається позбавлення від безробіття сьогодні, то воно виникає в такому ж розмірі пізніше.

У деяких сучасних наукових працях зроблена спроба модифікувати криву Філліпса. Для цього при аналізі взаємодії інфляції і безробіття вдовгостроковому періоді використовують теорію мінімального сталого рівня безробіття. Згідно з цією теорією, в довгостроковому періоді єдиним рівнем безробіття, який забезпечує стабільні, помірні темпи інфляції, прийнятні для суспільства, є мінімальний сталий рівень безробіття, під яким розуміють рівень, за якого сили, що діють на підвищення або зниження темпів інфляції і заробітної плати, урівноважуються. За мінімально сталого рівня безробіття інфляція стабілізується і відсутні тенденції щодо її сповільнення або прискорення.

Виходячи з цієї теорії, крива Філліпса має форму вертикальної лінії, що бере свій початок в точці А, яка в даний час характеризує мінімальний сталий рівень безробіття (6%). На графіку (мал. 2.2.4.) вона відображена

22

прямою вертикальною лінією АВ. Через відхилення в той чи інший бік фактичного рівня безробіття від мінімального сталого рівня відбувається зростання або зменшення рівня інфляції. В тому і в іншому випадках інфляція губить (втрачає) свої інерційні темпи.



Крива Філліпса в довготривалому періоді.

Якщо в результаті економічного підйому фактичний рівень безробіття буде знижуватися відносно мінімального сталого рівня (наприклад, з 6 до 4%), то короткострокові криві і ціни (інфляція) будуть зростати. Зростання інфляції буде тривати до тих пір, поки безробіття не повернеться до свого мінімально можливого сталого рівня.

Зовсім протилежне спостерігається тоді, коли фактичний рівень безробіття перевищує його мінімальний сталий рівень. Поки фактичний рівень безробіття буде підвищуватися (до 8% і вище) відносно свого мінімального сталого рівня (6%), короткострокові криві й інфляція будуть зростати. Стан інфляції стабілізується лише тоді, коли безробіття повернеться до свого мінімального сталого рівня. Щоправда, коли в економіку знову повертається мінімально сталий рівень безробіття (точка В), то він уже буде характеризуватися більш високими інерційними і фактичними темпами інфляції Таким чином, прихильники довготривалої

23

кривої Філліпса стверджують, що держава через підтримку безробіття на мінімальному сталому рівні зможе забезпечити стабілізацію інфляції. Вона не буде ні падати, ні зростати - незалежно від своїх інерційних темпів.



Джерело:http://buklib.net/component/option,com_jbook/task,view/Itemid,36/catid,67/id,459/
Альтернативні методи боротьби з інфляцією

Інфляція є дуже поширеною економічною хворобою, але, як свідчить світовий досвід, її цілком можливо подолати. Слід відрізняти адміністративні та економічні заходи.

Адміністративні методи полягають у встановленні державою обмежень на зростання цін і заробітної платні. Зрозуміло, що ці заходи створюють основу для прихованої інфляції. В умовах гіперінфляції фіксують не ціни, а обсяг грошової маси.

Таким чином, з метою створення нормального економічного середовища, з оглядом на численні негативні наслідки, уряд і Центральний банк повинні проводити відповідну антиінфляційну політику. Економічні методи полягають у створенні умов, які стримують прагнення і можливості продавців підвищувати ціни.

Слід відрізняти заходи, що сприяють втриманню інфляції попиту й інфляції пропозиції (витрат).

Інфляцію попиту можна подолати, зменшуючи бюджетні витрати.

Втриманню інфляції витрат будуть сприяти заходи антимонопольної політики, а також сукупність заходів, що сприяють зменшенню витрат виробництва.

Винятковість інфляційних процесів в перехідних економіках полягає в наявності обох причин інфляції, що ускладнює її лікування. На початку 90-х років інфляція в Україні була прихованою. Лібералізація цін сприяла

переходу її у відкриту інфляцію.

24

Різке підвищення цін на енергоносії та поступове зростання заробітної платні ввело в дію інфляцію пропозиції. Дефіцит бюджету було вирішено покривати за рахунок емісії – таким чином додалася інфляція попиту. Подібне розгортання подій призвело до гіперінфляції. Ситуація була



виправлена лише завдячуючи грошовій реформі й післяреформенним діям.

Тож хоча безпосередньою причиною інфляції є надлишкова емісія, але в кожному окремому випадку слід шукати глибинні причини переповнення каналів обігу паперовими грошима. В умовах перехідної економіки такими глибинними причинами зазвичай є:

• наявність великої прихованої інфляції (через дефіцит товарів і послуг);

• низький рівень продуктивності праці;

• монополістична структура економіки, що була отримана у спадок від соціалізму;

• розрив міжгосподарських зв’язків через розпад СРСР, соціалістичного табору;

• стрімке зростання цін на енергоносії;

• відсутність розвинутого ринкового господарства, нерозвинутість кредитно-фінансової сфери – наявність таких атрибутів перехідної економіки, як бартер, неплатежі, взаємозарахунки (що перешкоджають падінню цін);

• "номенклатурна приватизація", яка дозволяє реалізувати саме номенклатурні інтереси, що суперечать потребі зниження цін;

• зростання послуг спекулятивного характеру (посередницького, фінансового).



Джерело: http://bibl.kma.mk.ua/pdf/posibnuku/7/7.pdf

25

Альтернативні шляхи подолання безробіття в Україні
В даний час у світлі трансформації економічної системи в нашій країні склалася специфічна ситуація, коли традиційні методи мало ефективні чи не ефективні взагалі. Для з’ясування цього розглянемо традиційні заходи для вирішення проблеми безробіття:
Створення нових робочих місць паралельно з вже існуючими.
  1. Розширення сфери послуг. Через значне падіння рівня життя попит на послуги скорочується. Ростуть лише послуги державного сектора, що є негативним явищем.
  2. Дотації на створення робочих місць, пільги при найманні, допомога малому і середньому бізнесу.
  3. Перенавчання або підвищення кваліфікації кадрів. Ці заходи допомагають, коли одні галузі вгасають, а інші розвиваються, тобто при структурній перебудові господарства. Зараз же йде спад у всіх галузях, що обумовлений суспільною кризою.
  4. Інвестиційні фонди міністерств і відомств.
Очевидно, що фінансова стабілізація, не підкріплена стабілізацією виробництва, тому що викликає катастрофічний зріст безробіття. Тому центральним елементом політики зайнятості повинна стати економічна політика, спрямована на пожвавлення ділової активності, проведена одночасно з придушенням інфляції, зміною фізично і морально застарілого виробничого апарата й усунення причин, що породили його низьку ефективність.
Зазначені процеси по трансформації економіки України повинні проходити на тлі монетаристської політики, тому що в противному випадку інфляція зведе нанівець зусилля реформаторів. Цей висновок випливає з зазначеної вище специфіки нашої економічної системи.
Варто врахувати, що перехід до ринкової економіки України буде

26

здійснюватися при набагато більш глибокому падінні виробництва і більш відсталому виробничому апараті, чим у країнах, що раніш почали цей процес.
Тому для України буде дуже актуальною проблема забезпечення самозайнятості населення (спрощений порядок виїзду за кордон, заохочення землеробство на невеликих ділянках землі і т.д.), організація суспільних робіт, підвищення рівня підтримки соціально незахищених верств населення.

Традиційні методи подолання безробіття, використовувані при циклічній і структурній кризі економіки, для вирішення проблем зайнятості в Україні не знаходять свою підтримку. Вихід із кризи – можливий завдяки швидкої трансформації економічної системи і модернізації виробничого апарата. В силу специфіки цих рівнобіжних процесів в Україні можна чекати збереження високого безробіття, що зажадає заходам по захисту соціально вразливих верств населення.

Джерело: http://www.referado.com/referat.php?id=6937

ВИСНОВОК:

Безробіття - тимчасова незайнятість економічно активного населення. Причини даного явища різноманітні. По-перше, структурні зрушення в економіці, що виражаються у тому, що упровадження нових технологій, устаткування приводить до скорочення зайвої робочої сили. По-друге, економічний спад або депресія, які вимушують роботодавців знижувати потребу у всіх ресурсах, у тому числі і трудових. По-третє, політика уряду у області оплати праці: підвищення мінімального розміру заробітної платні збільшує витрати виробництва і

27

тим самим знижує попит на робочу силу, що ілюструватиме класична модель ринку праці. По-четверте, сезонні зміни в рівні виробництва в окремих галузях економіки. Нарешті, по-п'яте, зміни в демографічній структурі населення, зокрема зростання чисельності населення в працездатному віці збільшує попит на працю і, отже, зростає вірогідність безробіття.



Які ж шляхи рішення проблеми безробіття?

У країнах Заходу за останні 30 з гаком років діє система соціальних амортизацій (захисних пристроїв), який державу застосовує для забезпечення економічної безпеки трудящих. У цю систему входять спеціальні заходи по захисту найнятих робітників від безробіття і забезпеченню їх права на працю

Першим елементом такої системи є регулювання зайнятості. Держава робить наступні дії:

· скорочує законодавчо встановлену тривалість робочого дня і робочого тижня в період масового безробіття;

· рекомендує проводити на підприємствах «розділення робочих місць» між працівниками (для збільшення зайнятості);

· достроково звільняє на пенсію працівників державного сектора економіки, які не дослужили до пенсії 2-3 року;

· створює нові робочі місця і організовує суспільні роботи (у області інфраструктури – для споруди високоякісних доріг і т. п.), особливо для хронічно безробітних і молоді;

· скорочує пропозицію робочої сили на ринку праці: обмежує імміграцію охочих працювати і стимулює репатріацію (повернення на батьківщину) іноземних робітників і ін.

28

Іншим елементом системи соціальних амортизацій служать біржі праці, створені ще в першій половині 19 століття. Біржі праці – установи, які є посередником між підприємцями і робітниками при трудовому наймі. У сучасних умовах ці установи є, як правило, державними. Вони займаються обліком і трудовлаштуванням безробітних, сприяють охочим змінити роботу, вивчають стан ринку робочої сили і уявляють інформацію про нього, допомагають професійній орієнтації молоді. Проте напрям на роботу, видане біржами праці, не є обов'язковим для підприємців, які часто вважають за краще приймати на роботу власні відділи кадрів. Відмова від роботи, запропонованої біржею праці звично, спричиняє за собою позбавлення посібника з безробіття.



Наступним елементом системи економічної безпеки трудящих є фонди страхування по безробіттю. Ці фонди утворюються значною мірою за рахунок вирахувань із заробітної платні працюючих. У зв'язку з багатьма обмеженнями фондів страхування по безробіттю може користуватися менше половини безробітних.

При законодавчому визначенні розмірів посібників з безробіття і тривалості їх виплат виникають серйозні проблеми. Одна з них полягає в тому, щоб правильно визначити, на якому рівні встановити допомогу безробітному. Тут можуть бути допущені крайні випадки. Чим вище така допомога (в порівнянні з найбільшим розміром заробітної платні), тим менше стимул шукати роботу. Проте чим менше величина допомоги, тим більше у безробітних позбавлень і страждань, в яких немає їх власної вини. Вихід полягає, очевидно, в тому, щоб знайти компроміс між підтримкою стимулу до пошуку нового місця праці і позбавленням людей від жорстокої економічної потреби.

Не менш складною є і інша проблема: на який термін встановлювати

29

виплату посібників з безробіття? Чим коротше час отримання матеріальної допомоги, тим менше можливості у безробітного знайти нову роботу (особливо при структурному безробітті) або набути іншу професію. Разом з тим, чим довший термін виплати посібників з безробіття, тим менш активно людина прагне змінити професію і шукає іншу роботу. Мабуть, термін матеріальної допомоги повинен бути достатнім для того, щоб безробітний вийшов з свого кризового стану.



Що стосується інфляції , то її можна визначити , як переповнювання каналів обігу грошовою масою понад потреби товарообігу, що викликає знецінення грошової одиниці і відповідно зростання товарних цін. Інфляція — це підвищення загального рівня цін в країні, яке виникає у зв'язку з тривалою нерівновагою на більшості ринків на користь попиту. Іншими словами, інфляція — це дисбаланс між сукупним попитом і сукупною пропозицією. Підстібати зростання цін можуть і конкретні економічні обставини.

Як ми з'ясували, між інфляцією і безробіттям, є пряма залежність. Проте, рішення, коли при інфляційному, надмірному попиті держава обмежує свої витрати і підвищує податки, збиткові. В результаті скорочується попит, знижуються темпи інфляції. Проте одночасно обмежується і зростання виробництва, що може привести до застою і навіть кризових явищ в економіці, до розширення безробіття.

Виходом може бути детальне моделювання і регулювання цих процесів; рішення проблем інфляції не шляхом підвищення безробіття. У такому разі, ефективнішим здається підхід, рекомендований економістами неокласичного напряму, висуваючими на перший план грошово-кредитне регулювання, що побічно і гнучко впливає на економічну ситуацію. Цей вид регулювання проводиться формально непідконтрольним уряду Центральним

30

банком, який змінює кількість грошей в обігу і ставки позичкового відсотка, впливаючи таким чином на економіку.



Джерело: http://diplomz.co.ua/other/5520/

31
Каталог: my downloads -> learning
learning -> Методичні вказівки до виконання курсового проекту з дисципліни „ Програмна інженерія" Спеціальність 050207 „Економічна кібернетика"
learning -> Математичний апарат комп’ютерної графіки Двовимірні (2D) перетворення
learning -> Методичні вказівки до проведення виробничої практики для студентів напряму підготовки 030502 „Економічна кібернетика
learning -> Технологія швидкого тестування
learning -> Характеристика процесів і активностей дейтамайнінгу
learning -> Комплексні числа
learning -> Тема 2 функціональні ряди

Скачати 452.7 Kb.

Поділіться з Вашими друзьями:
1   2




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2020
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка