„Як виховати дитину фізично здоровою


Запитання для обговорення



Скачати 87.19 Kb.
Сторінка3/3
Дата конвертації20.11.2018
Розмір87.19 Kb.
#65155
1   2   3

Запитання для обговорення:

    • Яка дистанція спілкування виявилася найбільш комфортною?

    • Наскільки це залежить від співбесідників?

    • Які емоції виникають, якщо дистанція виявляється більш/менш комфортною?

Міні-лекція „Кордони особистості”

Мета: ознайомити з поняттям „ кордони”, сприяти усвідомленню дотримання психологічних кордонів у спілкуванні.

Час: 10 хв.

Хід проведення

Спираючись на результати вправи „Психологічна дистанція” та модельованої ситуації “Цигарка”, тренер виступає перед учасниками із заздалегідь заготовленою міні-лекцією (див. Додаток 11 та Додаток 12).



Групова дискусія „Як навчитися бути асертивним”

Мета: сприяти усвідомленню учасниками мотивів невпевненої поведінки в ситуації тиску з боку оточення, розвивати вміння гідної поведінки.

Час: 10 хв.

Ресурси: фліпчарт, маркери.

Хід проведення

Тренер надає учасникам інформацію стосовно поняття „асертивна поведінка” та її застосування для конструктивної взаємодії з дитиною (Див. Додаток 13). За допомогою мозкового штурму учасники називають причини невміння впевнено сказати: „Ні” в ситуації психологічного тиску з боку оточення (незручно відмовити, страх погіршити стосунки, небажання виглядати невдячним, невихованим тощо).



Тренувальна вправа “Асертивна поведінка”

Мета: розвивати вміння гідно себе поводити, розвивати вміння адекватно висловлювати свої почуття..

Час: 15 хв.

Ресурси: карточки з ситуаціями (див. Додаток 14).

Хід проведення

Об’єднавшись у пари, учасники моделюють ситуації (див. Додаток 14), відпрацьовуючи вміння асертивно себе поводити. Завершуючи обговорення, ведучий знайомить учасників з „Кодексом асертивності”.



Кодекс асертивності

Ти маєш право:

    • На повагу з боку інших людей

    • Самому вирішувати, що тобі необхідно

    • Просити те, що тобі необхідно

    • Мати свою думку

    • Плакати

    • Робити помилки

    • Сказати: „Ні”, не почуваючи себе винним за це

    • Заявляти про свої потреби

    • Встановлювати свої власні приорітети

    • Висловлювати свої почуття

    • Висловлюватися на свою користь, не почуваючи себе егоїстом

    • Змінювати свою думку

    • Не залежати від схвалення інших

Творче завдання „Полюби себе ... ”

Мета: виявити рівень самосприйняття та самоповаги учасників та сприяти усвідомленню його впливу на стосунки з дитиною.

Час: 25 хв.

Ресурси: зошит і ручка для кожного з учасників

Хід проведення

Тренер: „У кожного з нас є “внутрішній голос”, передчуття, яке можна визначити словами:

Я відчуваю...”,

Я хочу...”,

Я цього потребую...”,

Мені це важливо...”.

Чи часто використовуєте ці слова у розмові з дитиною?

Більшість батьків звикають ігнорувати чи не помічати цей внутрішній голос і навіть бояться його. Думка про те, як варто чинити „хорошим батькам”, визначається суспільною думкою, соціальними стереотипами, а не внутрішньою потребою, і батьки, ніби оглядаються на суворого спостерігача в образі сусідів, друзів, родичів, ігноруючи свої власні почуття. Звичайно, сім’я передбачає стосунки, де кожен повинен прислухатися до потреб, інтересів іншого, але не ігноруючи свої власні. Інколи мати, добре орієнтуючись у смаках та уподобаннях чоловіка, сина, не може дати відповіді на запитання: „А чого найбільше хочеться мені?”.

Отже, батьки переживають неприємні почуття через те, що стримують свій внутрішній голос, придушуючи та ігноруючи його. Тому необхідно навчитися звертати увагу на свої потреби та бажання.

Етап І. Завдання. Візьміть ручку і папір дайте відповідь на запитання:


  1. Пригадайте усіх людей, про яких ви повинні турбуватися, тобто тих, за кого ви несете відповідальність. Це можуть бути, хто завгодно, включаючи навіть домашніх тварин.

  2. Запишіть їхні імена, складаючи список.

Коли учасники виконали завдання, тренер запитує: „Чи включили Ви в цей список себе, якщо так, то котрим у списку?”

Якщо забули про себе, то батьки беруть на себе непосильну ношу турботи про інших, не звертаючи уваги на необхідність так само турбуватися про себе. Якщо включили себе у список, то слід подумати, чи приділяють вони собі стільки ж турботи та уваги, скільки віддають іншим людям?



Етап ІІ. Завдання:

Написати відповідь на запитання: „У чому полягають мої обов’язки щодо дитини?”

Після цього написати відповідь на запитання: „У чому полягають обов’язки моєї дитини щодо мене?”

Порівняти відповіді: “Чи мають батьки та діти взаємні обов’язки?

Тренер: „Не бійтеся час від часу говорити собі такі слова:

Я не повинен(на) присвячувати всього (всю) себе ще будь-кому”.

Я в боргу тільки перед самим(ою) собою”.

Я маю право побути на самоті”.

Я маю право бути щасливим(ою).

Я маю право вільно розпоряджатися своїм часом”.

Ви повинні надати ці права своєму внутрішньому Я.

Деякі батьки можуть сказати: „Хіба це не егоїстично – турбуватися про себе? Хіба це не аморально? Оточуючі мене осудять”. Проте не обов’язково ставати егоїстами, потрібно лише надати собі рівні права з іншими людьми (і дітьми в тому ж числі).

Метафора „Спрага”

Якщо Вас буде оточувати тисяча вмираючих від спраги людей, а у вас лише порожнє відро, то Ви нічого не зможете зробити, поки не наповните його водою. Навчитися турбуватися про себе, означає наповнювати водою своє відро. Ви зможете дати іншим будь-що тільки в тому випадку, якщо спочатку у вас буде, що дати.

Турбота про себе є благом для Вас і для Вашої дитини”. Тому періодично задавайте собі запитання „А чи дійсно я хочу зараз так вчинити? Це бажання мого Я чи моїх стереотипів?”



Додаток 9
До завдання „ПРАВДА ПРО ПРАВА”[7]

Головною проблемою взаємостосунків батьків та дітей, починаючи приблизно з 12 років, є реакція емансипації. Емансипація може бути:



  • емоційна (коли емоційні зв’язки дітей та батьків поступово розриваються чи витісняються зв’язками з іншими – дружбою, любов’ю);

  • поведінкова (коли батьки виявляються не в стані регулювати поведінку дитини;

  • нормативна (якщо норми та цінності, на які орієнтуються батьки, стають неприйнятними їхніми дітьми, створюючи між ними прірву нерозуміння).

Тому батьки інколи вдаються до позиції влади і продовжують деспотично нав’язувати їм свої думки, судження, оцінки та рішення за відомим, але не завжди прийнятним, принципом „роби як я”, або ніяковіють перед стрімким подорослішанням дітей, боячись поводити себе занадто консервативно на думку дітей.

Намагаючись повністю контролювати життя своєї дитини, ми не тільки позбавляємо її можливості вибору, спонтанності дій, ініціативи, самостійності, але й себе позбавляємо можливості радіти життю, адже тотальний контроль забирає багато часу та енергії. Батьки не наглядачі!

Найчастіше саме діалогічний підхід у вихованні дозволяє пом’якшити, або і усунути прояви емансипації, допомогти дитині навчитися приймати самостійні рішення та бути відповідальним за своє життя.

Чи знаєте ви, що основна і найвища мета виховання – передача дитині відповідальності за власне життя?

Ми будемо вчитися розрізняти в поведінці дитини події, за які відповідальна вона, а за які батьки.

Що таке прийняття відповідальності на себе?

Прийняття відповідальності на себе означає, що Ви прагнете передбачити наслідки Ваших дій і визначати в кожній конкретній ситуації, чи співпадають ці вчинки з Вашими власними цінностями.

Слово „відповідальність” включає поняття відповідь. Відповідальність передбачає, що людина в стані відповісти за те, що відбувається. Також передбачається, що дитина достатньо інформована для того, щоб відповідати за свою поведінку.

Інколи важливо дати самому собі відповідь на запитання: „Що я можу зробити в цій ситуації, щоб допомогти моїй дитині бути відповідальною і здатною приймати рішення самій?”

Найчастіше проблеми у вихованні, взаємне нерозуміння дітей та батьків виникає через такі причини:



  • батьки керують життям дитини, що не є батьківським обов’язком;

  • не хочуть робити щасливим власне життя.

Тому важливо змінити ці установки.

Проаналізуйте різні прояви поведінки дитини і спробуйте визначити, за що у даній ситуації відповідальні батьки, а за що сама дитина.



1. Дитина пізно лягає спати.

Якщо це так, то на наступний день у дитини втомлений вигляд, млявість, сонливість, і це позначається на житті Вашої дитини, але ніяк не на Вашому.



Тим не менше, деякі моменти можуть впливати і на Ваше життя:

- дратівлива на наступний день,

- не дає Вам спокійно відпочити ні ввечері, ні вночі;

- вимагає, щоб Ви розбудили її на наступний ранок.

2. Носить дуже неохайний чи викличний одяг. Зловживає косметикою.

На Ваше життя це не впливає, на нього впливає Ваша манера одягатися.

І все-таки, деякі моменти можуть впливати і на Ваше життя:

Хоче з’являтися на людях разом з Вами, в той час, коли сама виглядає як справжній волоцюга.



3. Спілкується з небажаними приятелями (старшими, які потрапляли в міліцію).

Можливість самій вибирати собі друзі – це найрозпов-сюдженіша і важлива потреба підлітків. „Більше свободи з друзями, яких я сам вибрав” – це їх перша потреба.

Над цим пунктом Ви не маєте прямого контролю, але, розібравшись з ним, Ви отримуєте хорошу можливість знайти взаєморозуміння з сином чи донькою.

Але деякі моменти можуть впливати на Ваше життя:

- дитина приводить „небажаних” друзів додому проти Вашої волі;

- дозволяє цим друзям вкрасти у Вас;

- приводить їх, коли Вас немає вдома;

- вимагає, щоб Ви обслуговували їх (годували тощо).

4. Вилежується на дивані цілими днями, проглядаючи телепрограми чи слухаючи музику.

Дитина гайнує час, завдає шкоди зору, деградує фізично та інтелектуально. Це ніяк не впливає на Ваше життя.



Але деякі моменти можуть впливати на Ваше життя:

- заважає дивитися вам те, що вас цікавить;

- довго дивиться телевізор, включає його дуже голосно, що Вам є неприємним.

5. Не робить уроків. Прогулює заняття в школі. Погано вчиться.

Все, що пов’язане у Вашої дитини зі школою, впливає, перш за все, на її життя. Важко знайти батьків, яким би вдалося заставити дитину вчити уроки.



Однак деякі моменти можуть впливати і на Ваше життя:

- ви змушені вислуховувати неприємні дзвінки зі школи;

  • живе вдома як утриманець (Ваш основний обов’язок полягає в наданні дитині всього необхідного для нормального життя, її – вчитися і готуватися стати дорослою)

6.Не прибирає в своїй кімнаті.

Це часто найбільше непокоїть матерів, але це впливає переважно на життя дитини, адже саме їй доводиться жити в таких дискомфортних умовах, відчувати труднощі при пошуку речей і носити зім’ятий одяг.

Батьки вважають, що в їхній обов’язок входить контроль за підтриманням чистоти і порядку в дитячій. Але все-таки цей пункт віднесемо до життя дитини.

Але деякі моменти можуть впливати і на Ваше життя:

- коли двері відкриті, то видно безлад і бруд в її кімнаті;

- у кімнаті збирається посуд, який залишає дитина;

- залишені недоїдки прилучають у дім мурах і тараканів.

7. Втікає з дому.

Коли таке трапляється вперше, батьки відчувають справжній удар. Причина переживань у тому, що Ви переконані в необхідності контролювати будь-яку поведінку дитини, а цей вчинок, який Ви не змогли проконтролювати, підриває дане переконання, травмуючи Вас.

Діти, прагнучи вплинути таким способом на батьків, бажають отримати щось для себе (як мінімум, увагу). Але, якщо дивитися на дитину як на людину, відповідальну за своє життя, то її втеча впливає не на батьків, а на неї. Саме дитина відчуває пов’язані із втечею труднощі: ускладнення зі школою; незручності через необхідність ночувати, де прийдеться; переживає несправедливість свого вчинку щодо батьків.

Однак деякі моменти можуть вплинути і на Ваше життя:

- втрата психологічної рівноваги, недоспані ночі тощо.

8. Б’ється з братами чи сестрами.

Тут Ваша головна турбота полягає в тому, щоб подбати про безпеку. Вас може також лякати перспектива виникнення в дітей установок вирішувати всі життєві проблеми з допомогою насилля. Але, якщо всі учасники „баталій” достатньо дорослі і вже вміють бігати і говорити, краще віднесіть цей пункт до життя дитини.



Але деякі моменти можуть впливати і на Ваше життя:

- вас лякає можливість справжнього поранення;

- вони так сильно метушаться, коли б’ються, що Вам заважає шум і крики;

- можуть пошкодити меблі.

9. П’є та палить.

Усі ці дії можуть спричинити шкоду її здоров’ю.



Але деякі моменти можуть впливати і на Ваше життя:

  1. приходить додому п’яною і некерованою.

Першими кроками у наданні дитині самостійності та відповідальності є наступні:

    • відмовтеся від відповідальності за ті визначені пункти, які стосуються життя дитини;

    • вірте, що Ваша дитина може сама приймати правильні рішення в цих ситуаціях;

    • покажіть сину чи доньці свою довіру.

Повертаючись до наших ситуацій, спробуйте дати зрозуміти дитині, що Ви передаєте їй відповідальність за її вчинки.

При цьому Ви можете скористатися такими виразами:



  • Я НЕ МОЖУ заставити тебе робити що-небудь, і, крім того, це ТВОЇ ПРОБЛЕМИ, вони впливають на ТВОЄ ЖИТТЯ.

  • Я ЗРОЗУМІВ(ЛА), що ти достатньо можеш самостійно приймати правильні рішення стосовно...

  • Із сьогоднішнього дня Я НЕ ЗБИРАЮСЯ втручатися в ці рішення та довіряю тобі: що б ти не вирішила, буде для тебе правильним.

  • Я БУДУ цікавитися твоїми справами та допомагати тобі, якщо ти про це попросиш, але все це тепер твоя справа.

Часто батькам важко віддавати відповідальність дитині за свою поведінку і це відбувається через страх дати дитині право на помилку.

У багатьох випадках батьки вважають, що зобов’язані:



  • Стежити за дитиною (як би чого не трапилося і, крім того, спостерігати за тим, як вона їсть, відвідує школу тощо);

  • Оберігати від невдач, помилок і т.п.;

  • Турбуватися про дитину, зрештою, - це ж вони її створили на світ;

  • Жертвувати всім для неї, оскільки її благополуччя найважливіше.

Багато батьків поводить себе саме так, вважаючи, що хороші батьки мають бути такими. Вони заставляють дитину робити уроки, вирішують, з ким їй дружити і т.п. При такому підході дитина є безпомічним та безініціативним створінням. Особистість дитини визначається не тим, що представляє собою дитина, а тим, наскільки точно вона відповідає батьківським очікуванням. Батьки задоволені своєю дитиною у тій мірі, у якій вона відповідає стандартам суспільства та уявленням про неї батьків. І це жахливо. Оскільки втрачається неповторність особистості дитини та можливість самій приймати нові, незвичайні, незалежні рішення.

Контроль батьків важливий, якщо дитина маленька, і в неї ще мало досвіду для прийняття власних рішень. У цьому випадку контроль може бути на користь (наприклад, коли маленька дитина виходить на вулицю). Але чим старшою вона стає, тим менше необхідності в такій опіці. І заборони можуть призвести чи до придушення ініціативи та невміння турбуватися про себе в майбутньому або до реакції протесту, що нерідко спостерігається в дітей та підлітків.

Що ж представляє собою особистість? Це ставлення людини до себе, до інших людей, поведінка її в різних ситуаціях. Ми любимо дитину за її індивідуальні реакції, які можуть іноді дивувати нас, тішити чи засмучувати, але це ж наша дитина, і, якщо ми бажаємо їй щастя і добра, то зможемо приймати її такою, якою вона є. Якщо ж Ви поважаєте в ній особистість, то необхідно навчитися радіти здатності дитини приймати незалежні від Вас рішення і любити її безумовно, „не дивлячись ні на що”.


Додаток 10
До вправи „ПРАВДА ПРО ПРАВА”

Десять заповідей для батьків

1. Не чекай, що твоя дитина буде такою, як ти, чи як ти хочеш. Допоможи їй стати не тобою, а собою.

2. Не думай, що дитина – твоя, вона – божа.

3. Не вимагай від дитини плати за все, що ти для неї робиш. Ти дав їй життя, як вона зможе віддячити тобі? Вона дасть життя іншому, той третьому. Це незворотній закон вдячності.

4. Не виміщай на дитині свої образи, щоб у старості не їсти гіркий хліб, адже, що посієш, те й зійде.

5.Не стався до її проблем зверхньо .

6.Не принижуй!

7. Не муч себе, якщо не можеш чогось зробити для своєї дитини, муч – якщо можеш, і не робиш.

8. Пам’ятай, - перефразовуючи одну людину, що сказала про вітчизну, - для дитини зроблено недостатньо, якщо не зроблено все.

9. Вмій любити чужу дитину. Ніколи не роби чужій те, що не хотів би, що б робили твоїй.

10. Люби свою дитину будь-якою – нездібною, невдахою, дорослою. Спілкуючись з нею, радій, тому що дитина – це свято, яке поки з тобою.


Додаток 11
МІНІ-ЛЕКЦІЯ „КОРДОНИ ОСОБИСТОСТІ” [21]

Система зовнішніх кордонів дозволяє вирішувати питання дистанції, яку ми хочемо утримувати щодо світу та інших людей. Внутрішні кордони оберігають наші почуття, думки, цінності. Людині важливо ще з дитинства вчитися визначати кордони і дотримуватися їх. Деякі наші „кордони” є від народження, а деякі формуються протягом життя. Вони необхідні кожному для збереження психічного та фізичного життя. Коли наші кордони порушуються, ми починаємо „боротьбу-захист”, або хворіємо. Кордони встановлюються для нашої безпеки, а також, щоб лімітувати наші дії. Кордони поділяють на:



Фізичні. Першим кордоном є людська шкіра, яка надає тілу характерний вигляд. Крім того, існують ще просторові кордони, які окреслюють можливу чи неможливу для прийняття фізичну близькість. Просторові кордони визначаються індивідуальними перевагами, ступенем близькості стосунків та культурними нормами.

Інтелектуальні. Здорові інтелектуальні кордони дозволяють нам вірити власним спостереженням. Завдяки їм ми можемо довідатись, чого прагнемо і чого потребуємо, а також, чого ми хочемо і що для нас зайве. Завдяки здоровим інтелектуальним кордонам ми не ототожнюємо наші прагнення з прагненнями інших людей. Еластичні інтелектуальні кордони роблять можливим сприйняття нами інформації із зовнішнього світу, її аналіз та утвердження, або сприйняття її за „свою”.

Духовні. Вони встановлюють для людини певні обмеження і одночасно вчать відповідальності. Здорові духовні кордони вимагають від людини постійного перебування на боці правди та постійної рефлексії стосовно ієрархії цінностей та системи переконань.

Людина, яка не має здорових кордонів, не сприймає кордони інших.

Вплив кордонів на стосунки з іншими людьми можна символічно уявити наступним чином:

Непорушена система кордонів:


  • свідоме налагодження стосунків;

  • свідоме переживання близькості;

  • задоволення від перебування з людьми;

  • почуття безпеки, повага до чужих кордонів;

  • вміння говорити „Ні”.

Брак кордонів:

  • проблеми у спілкуванні з людьми;

  • прийняття ролі агресора або жертви;

  • порушення чужих кордонів;

  • відчуття загрози і брак захисту;

  • брак уміння говорити: „Ні”.

Пошкоджена система кордонів:

  • провокування конфліктів;

  • частковий захист;

  • проблема з дотриманням кордонів інших людей (порушення психологічної дистанції);

  • неповне почуття безпеки;

  • вміння говорити „Ні” іноді, у певних ситуаціях.

Мури замість кордонів:

  • почуття ізоляції;

  • брак інтимності;

  • самотність;

  • говорить „Ні” в будь-якій ситуації.

Таким чином, кордони виконують дві функції: захищають і обмежують одночасно. Якщо Ви не хочете, щоб Вас били, ніколи нікому не дозволяйте себе вдарити. Якщо у Вас недостатньо грошей, щоб позичати знайомим, чи Ви не бажаєте потім вести неприємні розмови з приводу повернення грошей, встановіть собі правило не позичати. Коли Вас попросять щось позичити, потрібно пояснити це, і не буде ніякої незручності. Потрібно сказати з посмішкою: „Моя політика – не позичати гроші нікому”, - все, тема закрита. До Вас не прийдуть в наступний раз і не попросять знову, тому що Ви встановили кордони.

Фрази: „Я б хотіла, щоб Ви складали речі на місце”, або „Я не позичаю свої речі” - не є образливими, але допомагають Вам чітко окреслити власні кордони. Ви не зобов’язані надавати знайомим звіт про свій щомісячний бюджет чи дозволяти комусь одягати свій одяг. Все залежить від Вас самих. Вам вирішувати, які потрібно встановити кордони, щоб захистити себе. Подумайте про те, чого хочете і чого не хочете в житті. Якщо у Вас є певні правила, і Ви встановили свої власні кордони, вони Вам будуть служити.

А тепер подумайте, які саме кордони Ви хотіли б встановити?

Додаток 12
ТИПОВІ ПОРУШЕННЯ СІМЕЙНОГО ВИХОВАННЯ


  • Нерозуміння своєрідності внутрішнього світу дітей.

  • Неприйняття дітей, їхньої індивідуальності та особливостей.

  • Невідповідність вимог та очікувань батьків.

  • Негнучкість та стереотипність підходів у сімейному вихованні.

  • Нерівномірність стосунків з дітьми в різні періоди їхнього життя.

  • Непослідовність у ставленні до дітей.

  • Неузгодженість стосунків між батьками.

  • Афективність – роздратування, незадоволення, тривога, хвилювання, страх.

  • Домінантність – категоричність, повне підпорядкування дітей.

  • Гіперсоціальність – виховання без врахування індивідуальності дитини.

  • Недовіра до можливостей дітей.


Додаток 13
До завдання „ЯК НАВЧИТИСЯ БУТИ АСЕРТИВНИМ”

Чи пригадуєте ви періоди життя схожі на суцільну рутину? Ви нічого не встигаєте, повинні виконати неймовірну кількість різних справ. У результаті - стрес, незадоволення собою і своєю роботою, роздратування. Коли повсякденність надто перевантажена, страждає наша здатність радіти життю.

Багато обов’язків ми беремо на себе тільки через нездатність сказати: „Ні!”. Тоді наше життя перетворюється в хаос. З усіх сторін виникають якісь невідкладні проблеми. Необхідно зробити безліч справ, задовольнити чиїсь вимоги, завершити те, що було заплановано, і так до безкінечності. Ми втрачаємо енергію і час, тому в нас майже не залишається сил на те, про що ми найбільше повинні були б потурбуватися. Коли сад заростає бур’янами, страждають квіти.

Вміння поводитися асертивно, допоможе Вам у вирішенні цих проблем. Асертивність на українську мову можна перекласти як самопростування або відстоювання власної волі (бажань). Автор цього терміну – американець А.Салтер – дав таке визначення: „Уміти наполягати на своєму, переконувати”. Своїх учнів він вчив спонтанним реакціям, що відповідають виявленню емоцій, мистецтву виявляти свої бажання та потреби. Агресивність є перешкодою до будь-якої форми маніпулювання, вчить людину спокійно, без агресії, але впевнено відхилити маніпуляції іншого.

На відміну від пасивної та агресивної поведінки людина, яка поводиться асертивно, може точно та ясно визначити, чого потребує, як бачить ситуацію, що про неї думає та як її відчуває. Має позитивне ставлення до інших людей та адекватну самооцінку. Асертивна людина вирішує сама за себе та відчуває відповідальність за своє рішення.

Існують техніки асертивної поведінки, такі як: мистецтво казати „Ні!” без почуття провини, мистецтво просити іншого, реакція на критику тощо.

Вправляйтеся в тому, щоб говорити „Ні!”

„Ні!”, яке ви використовуєте належним чином, справді може служити життєтворчості. Воно очищає простір, у якому в нас з’являється можливість сказати „Так!” всьому, що цього заслуговує. Ми ніби прополюємо сад і звільняємо місце квітам, для яких він призначений.

Коли ви говорите „Ні” гучній музиці в кімнаті сина пізно ввечері, ви говорите „Так!” спокою у вашому домі і своєму сну. Розвиток поваги до власних потреб розвиватиме також здатність поважати психологічний простір Вашої вже майже дорослої дитини. А головне, оточення сприйматиме кожне ваше „Ні” серйозно і з розумінням.

Записуйте свої „Ні” і поруч з ними записуйте ті „Так”, які ви змогли сказати в результаті. У багатьох випадках „Ні” є найкращим „Так”. У міру того, як ми вправляємося у висловленні твердого „Ні”, відбуваються дивні речі. Наше „Так” стає щирим.

Конструктивній відмові можна навчитися, дотримуючись таких кроків:

Крок 1. Відразу ж займіть визначену позицію, не придумуйте „поважні” причини.

Крок 2. Повторюйте своє „Ні” знову і знову, без пояснення причин і без виправдань. Покажіть людям, що Ви чуєте їхні аргументи, але все одно говоріть „Ні”.

Крок 3. Спробуйте зайняти іншу позицію і сказати партнерові: „Чому Ви на мене тиснете?”

Крок 4. Відмовтеся продовжувати розмову: „Я не хочу про це більше говорити”.

Крок 5. Запропонуйте компроміс чи альтернативний варіант.

Модель упевненої поведінки передбачає, що людина відчуває реальну можливість впливати на поведінку іншого, знає про свою силу. Тому вона доброзичлива і реалістична.

Сказавши комусь „Ні”, Ви можете відчувати потребу виправдовуватися і вибачатися, можливо, навіть обманювати, тільки, щоб не образити. Насправді, деякі вибачення, виправдовування, обман дратують більше, ніж проста відмова.

Просто скажіть „Ні”.

Якщо потрібно, коротко поясніть „У мене зараз важлива справа”. Не вважайте, що Ви повинні виправдовуватися перед співбесідником за кожне сказане вами „Ні”. Важливо, щоб Ви вірили, що воно виправдане.

Отже, асертивній людині притаманні такі характеристики:


  • Людина вільно висловлює свої думки і почуття.

  • Може спілкуватися на всіх рівнях: з незнайомими людьми, друзями, сім’єю; це спілкування завжди відкрите, чесне, пряме і адекватне.

  • У людини є активна орієнтація в житті; вона добивається того, чого бажає, на противагу пасивній особистості, яка вичікує, що станеться далі; вона намагається вплинути на події.

  • Її дії характеризуються самоповагою; розуміючи, що ситуація не завжди буває виграшною, така людина приймає обмеження, але, незважаючи на це, намагається щось зробити, щоб не втратити шанс; вона підтримує свою самоповагу.


Додаток 14
Ситуації до вправи

АСЕРТИВНА ПОВЕДІНКА”



Син запросив друзів на вечірку додому, не попередивши Вас

_________________________________________________________

Син щовечора, коли Ви лягаєте спати, голосно включає магнітофон

_________________________________________________________

Ваша донька вже 40 хв. поспіль розмовляє по телефону

_________________________________________________________

Донька, не попередивши Вас, одягла на вечірку Ваше плаття
Каталог: wp-content -> uploads -> 2016
2016 -> Київський національний лінгвістичний університет базові навчально-методичні матеріали
2016 -> Програма навчальної дисципліни аграрне право опис навчальної дисципліни форма навчання Курс
2016 -> Черкаський інститут банківської справи Університету банківської справи
2016 -> Програма навчальної дисципліни господарське право опис навчальної дисципліни форма навчання Курс Семестр
2016 -> Методичні Рекомендації Запобігання і виявлення
2016 -> Програма додаткового вступного випробування з фаху для вступників на здобуття ос
2016 -> Кз «Веселівська районна різнопрофільна гімназія» Веселівської районної ради
2016 -> Урок №3 Реферативна робота
2016 -> Лекція №1 Вступна лекція: Екологія як наука Екологія мета, завдання, методи, основні терміни та визначення

Скачати 87.19 Kb.

Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2022
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка