Є. Д. Чак складні питання граматики та орфографії



Сторінка2/11
Дата конвертації09.09.2018
Розмір0.67 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11

Запитання. У «Довіднику з українського правопису» А. А. Бурячка, Л. С. Паламарчука, В. М. Русанівського, Н. І. Тоцької (К., .«Радянська школа», 1973, с. 156) наводиться такий приклад з «Прапороносців» Олеся Гончара: «В мінометній роті Маковей аж підстрибнув, припнутий біля телефону...» Чому в останньому слові закінчення ? Адже телефон означає конкретний предмет.

Відповідь. Усі сучасні словники зазначають, що слово телефон у родовому відмінку однини має закінчення -у. Отже, в них у цьому разі не розрізняються значення «вид зв'язку» і «пристрій, апарат». Зокрема, «Російсько-український словник» (К., «Наукова думка», 1968, т. 3, с. 440) фіксує форму «телефону-автомата».

Так що в наведеній у «Довіднику» цитаті написання правильне.



Запитання. Яке закінчення має іменник алмаз у родовому відмінку однини – алмаза чи алмазу?

Відповідь. Цей іменник у родовому відмінку однини може мати закінчення або залежно від того, в якому значенні його вжито. Якщо мова йде про окремий кристал, інструмент, то слово алмаз матиме форму алмаза; коли йдеться про мінерал, – алмазу.

Запитання. Чи правильною є форма папера в родовому відмінку однини? Чи можна закінчення і – у в цьому слові вважати паралельними?

Відповідь. У значенні «матеріал для письма» в родовому відмінку однини утворюється форма паперу (наприклад: «На склад привезли багато рулонів паперу»); в значенні «документ» слово папір у родовому відмінку однини набирає форми папера (наприклад: «Папера з підписом головного інженера ніхто не бачив»). Отже, не можна сказати, що це паралельні закінчення; навпаки, вони виконують смислорозрізнювальну роль.

Запитання. Чи є варіантними форми бюлетеня і бюлетня (родовий відмінок однини від іменника II відміни бюлетень)?

Відповідь. Іменники іншомовного походження з голосним е в кінцевому закритому складі не втрачають його в непрямих відмінках (зокрема, і в родовому однини): іменник бюлетень у родовому відмінку однини має форму бюлетеня. Форма бюлетня за нормативну в літературній мові вважатися не може.

Запитання. Який морфологічний склад слова опеньки?

Відповідь. Опеньок – назва їстівного гриба. Це слово відоме ще з давньоруської мови, у словниках фіксується з XVIII ст.

Корінь у ньому пень, префікс , суфікс -ок. Префікс цей передає відтінок поширення дії навколо об'єкта (обступити, оточити пень); суфікс -ок вживається на утворення назви конкретної речі, предмета (як пролісок, молоток, осколок та ін.). Опеньок – «той, що навколо пня». У всіх відмінках, крім називного і знахідного однини, -о, що входить до суфікса, випадає (пор. опенька, опеньку, опеньком, опеньки). В українській мові це явище властиве і іншим словам із суфіксом -ок (пор. молотка, молотком, осколки, проліски і т. д.).



Запитання. Як розрізнити за значенням іменник ІІ відміни грунт у називному відмінку множини: грунти і грунта?

Відповідь. Грунти – це верхній шар земної кори, придатний для життя рослин, а грунта – ділянка землі (Див. І. М. Кириченко. Орфографічний словник, К., Вид-во АН УРСР, 1961, с. 107).

У книзі «Сучасна українська літературна мова. Морфологія». За заг. ред. акад. І. К. Білодіда (К., «Наукова думка», 1969) про це написано так: «Кілька іменників чоловічого роду в називному відмінку множини можуть мати паралельно закінчення та (останнє за походженням – флексія називного відмінка двоїни о-основ); вуси і вуса, рукави і рукава, грунти і грунта відмінним значенням), хліби і хліба (з відмінним значенням), напр.: «Бурі лесові грунти використовуються у виноградарстві» (П. Власюк); «...Необмежені грунта, а мені не дав бог ні клаптика землі» (М. Коцюбинський)...» (с. 108).



Запитання. Чи можна вважати нормативною в сучасній літературній мові й паралельною до друзі форму множини други (наприклад, в Ів. Франка: «други й недруги») від іменника друг?

Відповідь. Іменник друг належить до твердої групи ІІ відміни і в однині змінюється так, як іменники твердої групи. Проте в множині узвичаєно вживати не очікувану з граматичного погляду форму други, а друзі – архаїчну форму, яка відмінюється за зразком іменників м'якої групи.

У дореволюційній українській художній літературі можна знайти багато прикладів вживання письменниками, зокрема І. П. Котляревським, Т. Г. Шевченком, І. Я. Франком, обох форм множини – друзі і други.

І. Франко у вірші «Каменярі» використовує форму други («... други й недруги, гнівнії та сердиті, і нас, і намір наш, і діло те кленуть»), хоча розмір і ритм вірша давали змогу поставити слово друзі. Можливо, в цьому разі саме такий вибір стався під впливом сусіднього слова недруги.

Подібне явище спостерігаємо і в російській класичній літературі. Наприклад, у творах О. С. Пушкіна поряд із друзья є й форма други: «Друзья мои! Прекрасен наш союз!» і «Но не хочу, о други, умирать; я жить хочу, чтоб мыслить и страдать».

У сучасній українській літературній мові форма други вважається ненормативною.

Запитання. Чим пояснити, що іменник II відміни кінь у родовому відмінку множини має форму коней? Адже іменникам цієї відміни властиве закінчення -ів.

Відповідь. Закінчення -ей замість граматично зумовленого -ів має кілька іменників чоловічого роду: кінь, гість, гріш. Таке відхилення з'явилося, очевидно під впливом відповідних форм іменників III відміни; ночей, печей, тіней. (Див.: Сучасна українська літературна мова. Морфологія. За заг. ред. акад. І. К. Білодіда. К., «Наукова думка», 1969, с. 112).

Запитання. Яку форму має іменник серце в родовому відмінку множини?

Відповідь. Іменник II відміни серце в родовому відмінку множини має дві паралельні форми – серць і сердець. Іменникам середнього роду II відміни на , в цьому відмінку властиве тільки нульове закінчення.

Запитання. Яка форма родового відмінка множини від слова плече правильна: пліч, плеч чи плечей?

Відповідь. Іменник плече належить до II відміни Як відомо, переважній більшості іменників середнього роду в родовому відмінку множини властива нульова флексія: вікон, озер, прізвищ. Як правило, в іменниках з нульовим закінченням е не чергується з і. Наприклад: озеро озер (а не «озір»), перопер, дерево дерев. Отже, граматично виправданою є форма плеч. Проте в мові виступають ще дві паралельні форми: пліч – як виняток з наведеного вище правила (пор. село сіл, колесо коліс, решето решіт) і плечей – за аналогією до відповідних форм іменників ІІІ відміни: якостей, вістей, костей. (Див.: Сучасна українська літературна мова. Морфологія. За заг. ред. акад. І. К. Білодіда, К., «Наукова думка», 1969, с. 111).

Отже, всі три форми – плеч, пліч, плечей – є правомірними.



Запитання. Яку форму має в родовому відмінку множини іменник тато тат чи татів?

Відповідь. Словник-довідник «Українська літературна вимова і наголос» (К., «Наукова думка», 1973) зазначає, що слово тато в родовому відмінку множини має форму тат (с. 643).

Запитання. Чи треба узгоджувати прикладки, що складаються зі слова готель і йото назви? Наприклад: «Мій знайомий оселився в готелі «Київ» чи «в готелі «Києві»?

Відповідь. Назва готелів – умовна назва. А прикладки, виражені умовними назвами, не узгоджуються. Отже, треба написати: «Мій знайомий оселився в готелі «Київ».

Запитання. Як треба відмінювати назву радгосп-технікум?

Відповідь. З граматичного погляду утворення радгосп-технікум являє собою прикладку. Детальної розробки питання про випадки незмінюваності одного компонента при відмінюванні досі в науковій літературі не було. У «Курсі сучасної української літературної мови» За ред. акад. АН УРСР Л. А. Булаховського (К., «Радянська школа», 1951) є зауваження про те, що втраті флективної гнучкості сприяє розбіжність двох іменників у роді або в числі (див. с. 96). Це твердження ілюструється такими прикладами, як буркун-зілля, жар-птиця. Сюди можна було б додати й сон-траву, тобто перший компонент таких слів лишається незмінним при відмінюванні.

Проте є слова, що являють собою відхилення від цієї закономірності. Так, наприклад, утворення дизель-мотор складається з двох слів однакового роду й числа, але перший компонент при відмінюванні не змінюється (коли дизель вживається як назва без слова мотор вона змінюється за відмінками). Отже, наведена вище закономірність не є всеохоплюючою.

Мабуть, щодо невідмінювання першої частини наведених слів треба враховувати такий момент: неважко помітити, що перший компонент у них являє собою слово, до якого є омоніми: сон, буркун (той, хто буркотить – див.: Словарь української мови. За ред. Б. Д. Грінченка. К., 1907, с. 112), жар, Дізель (прізвище винахідника мотора). Очевидно, наведення поруч з видовою родової назви уточнює ситуацію мовлення; останньому сприяє також невідмінюваність першої частини цього утворення. Отже, «торкнувся сон-трави» (а не«сну-трави»), «Мав справу з дизель-мотором» (а не з «дизелем-мотором») і т. д.

На утворення радгосп-технікум, про яке йдеться і запитанні, ці міркування не поширюються: радгосп і технікум ужиті в однаковому роді й числі, омонімів до них немає, не існує між ними й родо-видової залежності. Таких прикладок дуже багато: вагон-ресторан, хата-читальня, вагон-виставка та ін. Тут прикладка, яка стоїть після загального іменника, вказує на його спеціальне призначення: вагон – для ресторану, хата – для читання, вагон – для виставки; радгосп є не просто виробничою одиницею, а й навчальним закладом – технікумом. У всіх цих утвореннях відмінюються обидві компоненти.



Запитання. Чи правильно написані виділені слова у реченнях: «Його талановиті романи «Велика рідня» «Кров людська – не водиця», «Хліб і сіль» здобули широке визнання в нашій країні і закордоном» і «Почесні місце посідає вона («Наталка Полтавка») в репертуарі радянських театрів, іде на сценах не тільки України, а й у Москві, в багатьох містах Радянського Союзу та закордоном»?

Відповідь. Слово кордон означає межу, рубіж між територіями. В літературній мові цілком правомірними є вирази: «поїхав за кордон», «приїхав з-за кордону», «побував за кордоном». У кожному разі тут треба писати окремо прийменник за (або з-за) з іменником кордон. В обох наведених реченнях за кордоном слід писати окремо. Сумніви щодо написання цього сполучення слів де в кого виникають у зв'язку з тим, що в мові існує іменник закордон, який утворився злиттям прийменника за та іменника кордон і означає «іноземні держави, чужі краї». Наприклад «Закордон захоплено аплодував радянським артистам»; «За останні роки значно зросла торгівля і поширилися культурні зв'язки із закордоном» та ін.

Запитання. Яка форма в сучасній мові вважається правильною: вітрець чи вітерець?

Відповідь. Слова вітрець і вітерець у сучасній українській літературній мові виступають як паралельні форми (див.: Словник української мови, т. І. К., «Наукова думка», 1971, с. 687; Російсько-український словник. К., «Наукова думка», 1968, т. І, с. 109).

Запитання. Чи спільний корінь в іменниках правління і управа, чи можна їх вважати синонімами?

Відповідь. У цих словах спільний корінь – прав(л) (від старослов'янського правити, що означає «встановлювати, виправляти»). Слово правління вживають у кількох значеннях: по-перше, – як дієслівний іменник, що означає процес управління державою (наприклад, спосіб правління, форма правління); по-друге, як орган, здебільшого виборний, що стоїть на чолі якоїсь установи або організації, керує нею, правлінням також називають членів такого органу; приміщення його (наприклад, правління колгоспу, правління Спілки письменників); у розмовній мові правлінням називають і засідання членів такого органу (наприклад, «сьогодні мою доповідь слухали на правлінні»). У царській Росії слово правління входило до назви деяких адміністративно-поліцейських установ (наприклад, губернське правління, волосне правління).

Управа вживається як історичний термін на позначення деяких місцевих установ у дореволюційній Росії, які відали громадськими, становими або адміністративними справами. Тепер як назва сучасної установи слово управа не вживається. У розмовній мові управа означає «заходи, засоби впливу на когось, можливість припинити чиюсь сваволю» (наприклад, «він знайде управу на цього бюрократа»).

Отже, слова правління і управа мають спільний корінь, але в сучасній українській літературній мові відрізняються значенням.



Запитання. Чи правильним є твердження, що іменник селянство не має форми множини?

Відповідь. Іменник селянство є збірним. З граматичного боку збірні іменники характерні тим, що не мають множини. В них форма однини виражає не один предмет чи одну істоту, а об'єднання багатьох предметів або істот, які не піддаються лічбі. Тому збірні іменники, на відміну від інших, не можуть сполучатися з кількісними числівниками.

Якщо суфікси не додають до змісту основи іншого значення, крім збірності, відповідні іменники мають співвідносні форми однини і множини: козак козакикозацтво, селянин селяни селянство та ін. (Див. Сучасна українська літературна мова. Морфологія. За заг. ред. акад. І. Білодіда. К., «Наукова думка», 1969, с. 65).

У «Курсі сучасної української літературної мови» М. А. Жовтобрюха і Б. М. Кулика (К., «Радянська школа», 1972, с. 208) сказано, що збірні іменники «співвідносні з формами множини тих спільнокореневих слів, які означають одиничних осіб або одиничні предмети: студентство студенти, генералітет генерали, старостат старости, куркульня куркулі».

Оскільки іменник селянство означає сукупність людей як кількісно неозначене й неподільне ціле, що не піддається лічбі, то він є збірним іменником, вживається тільки в однині й співвідноситься з формою множини (селяни) спільнокореневого з ним слова, що означає одиничну особу (селянин).



Запитання. Як сказати: «Це правило поширюється на іменники чоловічого і середнього роду» чи «чоловічого і середнього родів»?

Відповідь. У термінологічних словосполученнях означуване слово (іменник) звичайно стоїть у формі однини, що підкреслює внутрішній зв'язок понять, виражених перелічуваними однорідними означеннями. Словосполучення чоловічий рід, середній рід – термінологічні, а вжите у формі однини слово рід у наведеному реченні підкреслює внутрішній зв'язок між перелічуваними різновидами цього поняття (чоловічий, середній). Отже, треба сказати так: «Це правило поширюється на іменники чоловічого і середнього роду».

Запитання. Останнім часом в українській мові після позначення римськими цифрами століття пишеться однакове скорочення – ст.для слова століття і в однині, і в множині. Як читати це скорочене позначення століття в прикладі «У кінці XIX і на початку XX ст. ...»?

Відповідь. У прикладі «У кінці XIX і на початку XX ст. ...» слово століття вжите в однині, тому що однорідними членами тут виступають не порядкові числівники (дев'ятнадцяте, двадцяте), а слова кінець і початок. Наведений приклад слід читати так: «У кінці XIX і на початку XX століття...» (а не «століть»).

Запитання. Чи належить до IV відміни іменників слово ягнятко?

Відповідь. Слово ягня належить, як відомо, до IV відміни іменників, а іменник, що має здрібніло-пестливе значення, ягнятко, не можна віднести до IV відміни. За всіма ознаками – це іменник II відміни (він середнього роду й має закінчення ). Те, що в його основі є суфікс -ат- (-ят-), ще не дає підстав віднести його до IV відміни. Адже до неї належать ті іменники середнього роду, які в називному відмінку однини не мають суфікса -ат-, -ят-, а приймають його тільки в непрямих відмінках.

Запитання. Як пишеться слово перекотиполе і чим пояснити таке написання?

Відповідь. Слово перекотиполе – складний іменник, утворений поєднанням дієслова в 2-й особі однини наказового способу (перекоти) з іменником (поле). Складні іменники, утворені таким способом, пишуться разом.

Пор.: зірвиголова, шибайголова, Непийвода (прізвище) та ін.



Запитання. В одному з екзаменаційних переказів («Провідник у безодню») написано: «Хлопчик підвів голову. Побачив блідий крайнеба». Чому «крайнеба» написано разом?

Відповідь. У тексті екзаменаційного переказу сталася друкарська помилка: слова край неба мали бути написані окремо. Це підтверджується й тим, що в реченні є прикметник блідий, який узгоджується з іменником чоловічого роду край.

В українській мові вживається і слово крайнебо, що означає «обрій, горизонт». Цей іменник – середнього, роду. Отже, якби він був ужитий у розглядуваному реченні, то мав би закінчення -о, а узгоджений з ним прикметник виступав би у формі середнього роду: бліде крайнебо.



Запитання. Як правильно писати слово «Біломорканал» – через дефіс чи разом?

Відповідь. Біломорканал слід писати разом, бо це – складноскорочене слово, утворене на базі словосполучення Біломорський канал. Як відомо, в «Українському правописі» (К., Вид-во АН УРСР, 1960) зазначено, що складноскорочені слова всіх типів утворення пишуться разом (с. 34).

Помилкове написання через дефіс («Біломор-канал») може виникнути внаслідок того, що людина, яка так пише, не усвідомлює утворення Біломор як скорочення прикметника Біломорський, а вважає його за іменник, який є власною назвою каналу. Виходячи з цього, вона підводить написання під правило (див.: «Український правопис», с. 45), що прикладка, яка подана одним іменником, виражена власним ім'ям і стоїть на першому місці, пишеться через дефіс (наприклад, Москва-ріка). Але застосовувати тут це правило не можна, бо іменника Біломор – начебто власної назви каналу – немає.



Запитання. Чому назву Німецької Демократичної Республіки ми скорочено читаємо -ен-де-ер, а назву Федеративної Німецької Республіки – фе-ен-ер (а не еф-ен-ер)? Адже обидві абревіатури ініціально-літерні.

Відповідь. Як правило, ініціально-літерні абревіатури цього типу (такі, що складаються тільки з приголосних), вимовляються за назвами літер: ка-пе-ер-ес (КПРС), бе-ер-ес-ер (БРСР), ве-це-ер-пе-ес (ВЦРПС) та ін. Це є літературною нормою. Проте в зв'язку з тим, що в просторіччі назви деяких літер вимовляються не так, як у літературній мові (наприклад, ле, ме, не замість ел, ем, ен та ін), це відбивається і на вимові ініціально-літерних абревіатур. І часом трапляється так, що поширення в літературній мові дістає саме варіант нелітературного походження. Так сталося і з назвою ФРН, яка мала б звучати, як еф-ер-ен, а її здебільшого вимовляють, як фе-ер-ен. (Див. Д. Г. Гринчишин. Вимова літерних та поскладово-літерних абревіатур. – «Культура слова», вип. 10. К., «Наукова думка», 1976, с. 79).

Можливо, цьому сприяло й те, що в слові, позначуваному літерою Ф, перший склад – фе (Федеративна). Таке явище спостерігаємо й у слові ФЗУ (маємо фе-зе-у замість очікуваного еф-зе-у). Очевидно, в цьому разі сталося уподібнення першого складу до другого, як у слові, наприклад, ЦСУ – уподібнення другого до першого (це-се-у).



Запитання. Чому кажуть: «працює на БАМі, КамАЗі» і «живе в ПНР», «член ВЛКСМ»?

Відповідь. БАМ – звукова ініціальна абревіатура, КамАЗ – абревіатура змішаного типу (в ній поєднується цілий склад – Кам – і дві літери – А, З). Звукові ініціальні абревіатури і абревіатури змішаного типу, що сприймаються як іменники чоловічого роду, із закінченням на твердий приголосний, відмінюються, як іменники чоловічого роду. (Хоча стрижневим словом абревіатури БАМ є слово жіночого роду – магістраль, – на практиці узвичаєно вважати цю абревіатуру словом чоловічого роду. Пор. слова з пісні: «Великий привіт великому БАМу»).

А ПНР, ВЛКСМ – буквені абревіатури, слова, які вимовляються за назвами літер. Такі абревіатури за відмінками не змінюються.



ПРИКМЕТНИК

Субстантивовані прикметники. Ступені порівняння. Смислорозріз­ню­валь­на роль суфіксів. Написання суфіксальних прикметників. Визна­чен­ня морфемного складу слова. Утворення й написання складних прикметників.



Запитання. Як правильно писати скорочено в учнівських зошитах словосполучення середня школа, СШ чи «сш»? Маловисківська СШ чи «Маловисківська сш»?

Відповідь. На обкладинці учнівського зошита слова середня школа краще писати повністю. Але якщо хтось вдається до скороченого запису, то цю абревіатуру слід писати великими літерами, як усі ініціальні (з початкових літер) скорочення. Наприклад: Маловисківська середня школа або Маловисківська СШ.

Запитання. Чи можна слово майбутнє в реченні «Покоління трударів мріяли про світле майбутнє» віднести до іменників II відміни?

Відповідь. Слово майбутнє в наведеному реченні є| прикметником, який субстантивувався, тобто почав виконувати функцію іменника. Проте його не можна віднести до жодної з відмін іменників.

Як відомо, прикметники передають ознаку тих іменників, з якими вони пов'язані. Але у прикметниках, які переходять в іменники, відбуваються зміни, спрямовані на зближення з цією частиною мови: категорії роду й числа набувають певної лексико-формальної самостійності, а категорія відмінка – іменникових функцій. Наприклад, у наведеному реченні в словах про майбутнє родова й відмінкова ознаки вже не залежать від іншого слова, тобто є показником субстантивування слова майбутнє, переходу його до категорії іменників; про майбутнє – додаток, виражений непрямим відмінком (див.: Курс сучасної української літературної мови. За ред. акад. АН УРСР Л. А. Булаховського, т. І. К., «Радянська школа», 1951, с. 308).

Субстантивований прикметник, як і іменник, має одну родову ознаку. Так, слово майбутнє належить до середнього роду, передова (стаття в газеті, журналі) – до жіночого, будівничий – до чоловічого. Якщо субстантивований прикметник виступає в чоловічому і в жіночому родах (подорожній подорожня), то це не форми одного слова, а різні слова.

Та незважаючи на все це, прикметникові іменники зберігають відмінкові закінчення, характерні для прикметника. Пор. майбутнє місто світле майбутнє; майбутнього міста світлого майбутнього; майбутньому місту світлому майбутньому і т. д. Отже, прикметники, які переходять в іменники, зберігають прикметникову систему зміни за відмінками, а ті, що вживаються і в однині, і в множині, – за числами.

Маючи прикметникові закінчення, субстантивовані прикметники, природно, не можуть належати до жодної з відмін іменників.


Каталог: library -> 8%20ФИЛОЛОГИЧЕСКИЕ%20НАУКИ -> 81%20ЯЗЫКОЗНАНИЕ -> 81.2%20УКР -> Довідники
Довідники -> Юрій Шевельов українська мова в першій половині двадцятого століття (1900-1941) Стан І статус
Довідники -> «радянська школа»
81.2%20УКР -> Київ Видавництво
81.2%20УКР -> Навчальний посібник Видання друге, доповнене й перероблене вінниця "нова книга" 2003
81.2%20УКР -> С.І. Головащук Росісько-український словник сталих словосполучень Київ Наукова думка 2001
Довідники -> Лариса Масенко Мова і суспільство. Постколоніальний вимір


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2020
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка