Є. Д. Чак складні питання граматики та орфографії



Сторінка6/11
Дата конвертації09.09.2018
Розмір0.67 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11

Запитання. Яке з двох наведених нижче речень написане правильно: «Повість «Микола Джеря» – одна з найвизначніших досягнень Нечуя-Левицького як письменника-реаліста» чи «Повість «Микола Джеря» – одне з найвизначніших досягнень Нечуя-Левицького як письменника-реаліста»? Де присудки в цих реченнях?

Відповідь. Правильно оформлений другий з наведених варіантів речення: «Повість «Микола Джеря» – одне з найвизначніших досягнень Нечуя-Левицького як письменника-реаліста».

Присудок тут складається з нульової зв'язки (пропущене дієслово бути в теперішньому часі – є) та іменної частини, що являє собою синтаксично нерозкладне сполучення кількісного числівника в називному відмінку (один), іменника середнього роду в родовому відмінку множини (досягнень) і прийменника (з) одне з досягнень.

Такі синтаксичні структури становлять семантико-граматичну єдність елементів, які лише в сукупності виступають присудком речення.

Стрижневим словом у цьому сполученні слів, його семантичним і логічним центром є іменник досягнення. Тому кількісний числівник один, який має властивість змінюватися за родами, узгоджується з іменником досягнення і виступає у формі середнього роду.

Щоб переконатися в закономірності цього, можна змінити форму вираження присудка, вживши паралельну конструкцію, яка складається із зв'язки (дієслова є) та іменної частини, вираженої іменником в орудному відмінку (є досягненням, є одним із досягнень). І тут числівник один узгоджується в роді з іменником досягнення.

Підтверджує це й інша заміна. Хай у реченні виступає не слово досягнення, а його синонім – іменник чоловічого роду здобуток: «Повість «Микола Джеря» – один із найвизначніших здобутків (або «є одним із найвизначніших здобутків») Нечуя-Левицького». Числівник один узгоджується в роді із словом здобуток.

За яких же обставин числівник один узгоджувався б у роді з підметом? Це могло б бути в такому, наприклад, реченні: «Повість «Микола Джеря» – одна з найвизначніших у творчому доробку Нечуя-Левицького». Чому? Тому що в таких конструкціях у присудку фактично пропущений іменник повістей («Повість «Микола Джеря» – одна з найвизначніших (повістей) у творчому доробку Нечуя-Левицького»). У подібних ситуаціях іменник пропускають із стилістичною метою, щоб уникнути повторення. У раніше розглянутих реченнях прикметник виступав означенням до іменника, що входив до складу іменної частини присудка; в реченнях такого типу, як останнє, прикметник сам входить до складу іменної частини присудка.

Запитання. Як правильно сказати: «Директор школи застав письменника в своєму кабінеті» чи «Директорі школи застав письменника в його кабінеті»?

Відповідь. Власне, граматично і за змістом можливі обидва варіанти речення – залежно від того, який зміст у нього вкладають. Якщо сказати «Директор застав письменника в своєму кабінеті», то це означає, що коли він зайшов до свого, директорового кабінету, то там уже сидів письменник. Речення «Директор школи застав письменника в його кабінеті» означає, що коли директор прийшов до письменника, то господар був у кабінеті. Отже, від вживання того чи іншого займенника тут істотно змінюється сам зміст: у першому випадку дія відбувається у школі, в другому – дома в письменника.

Щоб уникнути непорозумінь, слід керуватися таким правилом: якщо підмет виражений іменником, що означає живу істоту, або особовим займенником 1-ї чи 2-ї особи, а додаток – іменником, то належність особі або предметові, названому іменником, виражається займенником його (її, їх), оскільки займенник свій може співвідноситися з будь-якою з трьох осіб.



Отже, наведені в запитанні конструкції не є паралельними; вони мають різний зміст.

Запитання. Яким членом речення є слова «десятої п'ятирічки» в реченні «Наша Батьківщина вступила в третій рік десятої п'ятирічки»?

Відповідь. У реченні «Наша Батьківщина вступила в третій рік десятої п'ятирічки» слова «десятої п'ятирічки», очевидно, слід розглядати як неузгоджене означення (власне неузгоджене означення – керований іменник у формі безприйменникового родового відмінка – п'ятирічки – і залежне від нього узгоджене означення десятої). (Див.: Сучасна українська літературна мова. Синтаксис. За заг. ред. акад. І. К. Білодіда. К., «Наукова думка», 1972, с. 201).

Запитання. Якими членами речення є слова ланами, селищами в реченні «Зеленими ланами Придніпров'я, шахтарськими селищами Донбасу на захід ішли тепер сини України»?

Відповідь. У наведеному реченні слова ланами, селищами є обставинами місця. Між присудком і ними – зв'язок керування.

Запитання. У літературі зазначено, що дієприслівник відповідає на питання «що роблячи?», «що зробивши?» і в реченні виступає обставиною. Але якою? Адже жодна з обставин на таке питання не відповідає.

Відповідь. Дієприслівник – це невідмінювана дієслівна форма на -чи і -ши (-вши), яка, вказуючи на додаткову дію, пояснює в реченні основне дієслово. Дієприслівник може виступати обставиною часу, відповідаючи при цьому на питання коли? (Наприклад: «Довідавшись про конкурс, письменник надіслав туди своє оповідання», де дієприслівник довідавшись вказує на додаткову дію до основного дієслова надіслав і пояснює його: надіслав коли? – довідавшись про конкурс). Дієприслівник може виступати й обставиною способу дії, відповідати на питання як? (Наприклад: «Весь час озираючись, дівчинка прямувала до скверу», де дієприслівник озираючись вказує на додаткову дію до основного дієслова прямувала і пояснює його: прямувала як? – озираючись, тобто прямувала «що роблячи?»).

Запитання. Чи можна вважати правильними виділене словосполучення: «Заходи по дальшому поліпшенню роботи по професійній орієнтації та трудовому вихованню учнів»; «Рекомендації по здійсненню профорієнтаційної роботи»; «Рекомендації і пропозиції науково-методичної конференції по проблемі «Наукові основи підготовки вчителів»?

Відповідь. У наведених прикладах виділені конструкції варто замінити іншими, а саме: заходи дальшого (щодо, до дальшого) поліпшення роботи з професійної орієнтації...»; «рекомендації щодо здійснення профорієнтаційної роботи»; «рекомендації і пропозиції науково-методичної конференції з проблеми...»

Запитання. Який прийменник треба вжити у виразі (шість) кілограмів (молока) на корову чи «від корови». В пресі пишуть і так і так.

Відповідь. Практично вживаються обидві конструкції – і з прийменником на, і з прийменником від, а значення їхні не тотожні. Від корови означає, що від кожної корови (з певної кількості корів) слід одержати не менше молока, ніж визначено (в зобов'язанні, плані й под.); на корову означає, що в середньому, за статистичними даними, одна корова має дати таку кількість молока.

Запитання. Який прийменник треба вжити у виразі «50 років з дня народження» чи «50 років від дня народження»?

Відповідь. Обидва прийменники – і з, і від – у сполученні з іменником у родовому відмінку виражають час початку якоїсь дії. Здебільшого ці конструкції вживаються паралельно, наприклад: «Від того часу» і «З того часу», «Від початку роботи» і «З початку роботи». Але щодо словосполучення день народження, то частіше вживаною в сучасній мові є форма з дня народження: «50 років з дня народження».

Запитання. Якою частиною мови – сполучником чи займенником (сполучним словом) – є що в реченні «Народ, що вільним став, нікому не зломити»?

Відповідь. У реченні «Народ, що вільним став, нікому не зломити» що є сполучним словом, займенником, а не сполучником. Воно може бути замінене синонімічним сполучним словом який, що виконуватиме ту саму синтаксичну функцію.

Сполучними словами називаються займенники та займенникові прислівники, які не тільки сполучають підрядне речення з головним, а й входять до складу підрядного речення як його члени. А сполучники підрядності використовуються тільки для граматичного зв'язку підрядних речень з головним і членами підрядних речень не бувають. У розглядуваному реченні займенник що виступає в підрядному в ролі підмета (замінює іменник народ).



Запитання. Чи можна сказати: «Моє враження і ставлення до «Пісні про рушник»?

Відповідь. «Моє враження і ставлення до «Пісні про рушник» сказати не можна, бо слово враження вимагає родового відмінка іменника з прийменником від (враження від «Пісні...»), а слово ставлення – теж родового відмінка іменника, але з прийменником до. Тому формально можна сказати: «Моє враження від «Пісні про рушник» і ставлення до неї...», проте з логічного погляду одне з двох слів – враження і ставлення – видається зайвим, бо перше зумовлює друге. З огляду на це краще сказати так: «Моє враження від «Пісні про рушник»... або «Моє ставлення до «Пісні про рушник»...»

Запитання. Як правильно писати словами (в дужках) оцінки, що виставляють у свідоцтвах про закінчення восьмирічної школи? Деякі вчителі пишуть: «...виявила такі знання: з української мови 5 (відмінні)»; інші пишуть: «з української мови – 5 (відмінно)». Як правильно?

Відповідь. Згідно з наказом міністра освіти УРСР від 29 травня 1973 р. № 148 «Про зміну редакції підпункту «і» першого пункту наказу міністра освіти УРСР від 5 червня 1972 р. № 170» оцінки з кожного навчального предмета записуються цифрою, а в дужках словами «відмінно», «добре» і т. д. (слово, що означає оцінку, тепер не узгоджується зі словом «знання», як було раніше).

Запитання. Як правильно сказати: «Дивлюся телевізор» чи «Дивлюся на телевізор»?

Відповідь. Якщо мати на увазі демонстрацію телевізійної передачі, то найбільш точно слід було б сказати: «Дивлюся телепередачу». Проте, як відомо, в мовленні існує тенденція до ощадливості, намагання висловити думку якомога коротше. Тому в розмовній мові склалася формула дивитися телевізор – у значенні «дивитися телевізійну передачу». Можливо, цей вислів виник за аналогією до слухати радіо – замість «слухати радіопередачі».

Звичайно, дивлюся на телевізор сказати можна, але в іншому значенні: по-перше, – в буквальному (наприклад, «Я дивлюся на новий телевізор, і мені дуже подобається його зовнішнє оформлення»), по-друге – в переносному (наприклад, «Я дивлюся на телевізор як на величезне науково-технічне досягнення нашого часу»).

Отже, обидві конструкції – і з прямим додатком, і прийменникова – можливі, але вживаються вони в різних значеннях: перша, коли йдеться про телевізійну передачу, друга, коли мають на увазі апарат.

Запитання. Як правильно писати: «Положення про обласний конкурс для учнів шкіл на створення кращих робіт з образотворчого та прикладного мистецтва» чи «...по створенню кращих робіт з...»?

Відповідь. В українській літературній мові слово конкурс здебільшого сполучається з іменником у знахідному відмінку і прийменником на (конкурс на кращу пісню, конкурс на краще виконання естрадної пісні, конкурс на вакантну посаду) або з іменником у родовому відмінку множини без прийменника (конкурс вокалістів, конкурс музик-виконавців та ін.). У наведеному контексті конструкції з прийменником по («по створенню кращих робіт») рекомендувати не можна, але й словосполучення «на створення кращих робіт» варто уникнути. Чому? По-перше, простіше сказати «на кращу роботу» (адже ясно, що роботу – в значенні «твір» – треба «створювати»); по-друге, цього словосполучення варто уникнути, щоб не було тавтологічного повторення кореня -твор- (створення, образотворчого).

Отже, доцільно сказати: «...конкурс... на кращу роботу...»



Запитання. Як правильно сказати: пам'ятник Шевченкові чи «пам'ятник Шевченка»?

Відповідь. Коли йдеться про споруду в пам’ять про певну особу або групу людей, то прізвище або загальний іменник, що означає людину або групу людей, на честь яких зведений монумент, треба ставити в давальному відмінку: пам'ятник Леніну, пам'ятник Шевченкові, пам'ятник загиблим воїнам і т. ін.

Запитання. В одному з посібників слово сьогодні розбито на склади так: сьо-год-ні. Але як же перенос? Адже виходить, що від кореня відривається буква.

Відповідь. Спершу пригадаємо, що таке склад. У вузівському підручнику сказано, що склад є фонетична мовна одиниця, «яка характеризується фізіологічними й акустичними властивостями, але не виражає будь-якого значенням (див.: М. А. Жовтобрюх, Б. М. Кулик. Курс сучасної української літературної мови, ч. І, вид. 3. К., «Вища школа», 1972. с. 149). Визначаючи у слові склади, ми не беремо до уваги, чи належить певний звук до кореня, до префікса чи до суфікса: «Поділ слова на склади не зв'язаний ні з поділом на фонеми, ні з поділом на словотворчі частини (корінь, суфікс, префікс), ні з виділенням у слові його основи та закінчення» (там же).

Обґрунтовуючи поділ на склади слова сьо-год-ні, можна послатися на таке правило: «Якщо між голосними стоїть кілька приголосних, то після наголосу один з них відходить до попереднього складу, а решта – до наступного: сон-це, кіш-ка, роз-діл, коб-за, міс-то, віс-ті, гос-трий, рід-ний, Ган-на» (там же, с. 150).

З рядка в рядок слова здебільшого переносять складами. Здебільшого, але не завжди, бо для переносу враховуються значущі частини, з яких слово складається. Адже відомо, що не можна відривати букви від односкладового префікса, не можна залишати при префіксі початкову частину кореня, якщо вона не становить складу, не можна кореневий приголосний переносити разом із суфіксом, який починається на приголосний. Отже, поділ слова на частини для переносу не завжди збігається із поділом його на склади за фізіологічно-акустичними ознаками.

Слово сьогодні історично утворилося з двох слів. В «Українському правописі» (К., Вид-во АН УРСР, 1960) сказано, що при переносі «складних слів не можна залишати в кінці рядка початкову частину другої основи, якщо вона не становить складу, напр.: восьми-гранний (а не восьмиг-ранний), далеко-східний (а не далекос-хідний), громо-гласний (а не громог-ласний – с. 65. У слові сьогодні приголосний д є початком другого кореня і самостійного складу не утворює, краще його не відривати від кореня. Проте у слові сьогодні компоненти слова не збігаються з уживаними тепер в українській мові формами. У таких випадках допускається і поскладовий перенос слів (див.: К. И. Былинский, Н. Н. Никольский. Справочник по орфографин и пунктуации. М, 1970, с. 89), тобто краще переносити сьо-го-дні, хоч можливо й сьо-год-ні.



Запитання. Чи можна в слові комуністична зробити такий перенос: комуністи-чна?

Відповідь. Перенос із рядка в рядок слів типу комуністична підлягає загальному правилу переносу слів, сенс якого в тому, що «слова з одного рядка в другий переносяться по складах» («Український правопис». К., Вид-во АН УРСР, 1960, с. 63).

Сумнів, очевидно, виникає з огляду на те, що в разі переносу комуністи-чна розривається суфікс (-ичн-), широко вживаний для утворення відносних прикметників від іншомовних назв, переважно на означення певного відношення до тієї чи іншої галузі науки, техніки, виробництва, до різних наукових чи громадсько-політичних напрямів, до різних процесів. Проте це не може бути перешкодою до такого переносу. В «Українському правописі» на с. 65 є примітка: «У зв'язку з загальним правилом переносу по складах дозволяється розрив суфіксів у суфіксальних словах, напр.: учитель-ство і учительст-во, видавни-цтво, видавниц-тво, видавницт-во...» Таким чином, перенос комуністи-чна можливий.



Запитання. Як правильно перенести з рядка в рядок слово народження: наро-дження чи «народ-ження»? Чому саме так?

Відповідь. В «Українському правописі» (К., Вид-во АН УРСР, 1960) є правило: «Не можна розривати африкати дж і дз (які становлять один звук). Отже, слова ходжу, гудзик слід переносити так: хо-джу, гу-дзик» (с.63).

До цього правила є примітка: «Якщо дж і дз не становлять одного звука, вони можуть при переносі розділятися. Це буває, коли д належить до префікса, а ж або з – до кореня, наприклад: під-живляти (а не пі-дживляти), над-звичайний (а не на-дзвичайний)».

У слові народження дж означає не звукосполучення, а один звук, позначений сполученням літер дж. Тому розривати їх при переносі не можна. Отже, переносити треба: наро-дження.

Запитання. Чи правильний такий перенос слова: колгос-пники?

Відповідь. Слово колгоспник – складноскорочене: воно утворене від складноскороченого слова колгосп, яке складається з двох основ – кол(ективне) і госп(одарство) – та суфікса -ник. В «Українському правописі» (К., Вид-во АН УРСР, 1960) є таке правило: «Односкладові частини складноскорочених слів при переносі не розриваються» (с. 64). Друга основа розглядуваного слова – госп – має лише один склад; отже, застосовуючи наведене правило, можна переносити так: колгосп-ники, тобто не відривати останньої літери від другої основи

Запитання. Як можна переносити слова зумів і основа? Якого вони походження?

Відповідь. Слово зумів за походженням пов'язане з давнім словом ум (розум): переносити його не можна, бо якщо один з двох складів, які є в цьому слові, перенести, то від кореня буде відірвано одну літеру (у), а такого не дозволяють правила переносу слів.

Слово основа має корінь -сн- (від снувати); можна зробити перенос осно-ва.



Запитання. Чи потрібно ставити крапку в скорочених записах мір часу (наприклад, 7 год. 25 хв.)?

Відповідь. В українській мові є чимало скорочених слів. Серед них найбільш поширені абревіатури (від італійського слова abbreviatura, яке походить з латинського brevis, що означає «короткий») – складноскорочені слова, утворені з частин двох або кількох слів (наприклад, радгосп, УРСР, ТАРС). Але є й інші скорочені слова – умовні графічні скорочення, які відрізняються від абревіатур. Основна відмінність між ними полягає в тому, що абревіатури однаковою мірою властиві і усній, і писемній мові; умовні ж графічні скорочення вживаються тільки на письмі, а читаються як повні слова (наприклад, на письмі: див., пор., о., рр., оз., а читається «дивись», «порівняй», «острів», «роки», «озеро»).

Написання умовних графічних скорочень визначається певними правилами: вони не скорочуються на ь і на голосний, якщо ним не починається слово; при збігу двох однакових приголосних скорочення треба робити після першого приголосного (стінний стін., денний – ден.), а при збігу двох різних приголосних – після останнього приголосного (жовтий жовт., чорний – чорн.).

В українському правописі сказано, що графічні скорочення (крім стандартних скорочень означень метричних мір) пишуться з крапками на місці скорочення. До метричної системи мір належать міри довжини, маси, ваги й місткості. Оскільки міри часу до неї не входять, то на них має поширюватися наведене вище загальне правило, тобто після скороченої форми цих слів треба ставити крапку. Проте останнім часом сталися зміни. Секунда (а значить, і хвилина, і година) входить до так званої системи СІ, всі одиниці якої в скороченій формі пишуться звичайно без крапки. Система СІ (Systeme Internationale) – нова система мір (вона грунтується на основних шести одиницях), прийнята на XI Генеральній конференції з мір і ваги, що відбулася в Парижі в жовтні 1960 р. Комітет стандартів, мір і вимірювальних приладів при Раді Міністрів СРСР у вересні 1961 р. на основі рішень XI Генеральної конференції з мір і ваги затвердив новий державний стандарт ГОСТ 9867 – 61 «Міжнародна система одиниць». Цей стандарт, який вступив у дію з 1 січня 1963 р. встановлює переважне застосування системи СІ в усіх галузях науки, техніки і народного господарства, а також у викладанні (див.: В. К. Мітюрьов. Міжнародна система одиниць та її вивчення в школі. К., «Радянська школа», 1963, с. 30).

Отже, коли йдеться про тексти наукові, технічні або навчальні, слова година, хвилина і секунда при числах скорочено пишуться без крапки.

У всіх інших випадках, зокрема в оголошеннях, листуванні і под., за нині чинним правописом після скороченої форми слів година, хвилина, секунда можна ставити крапку.

Запитання. 1. Де ставиться крапка (перед дужкою чи після), якщо прізвище автора, якому належить цитата, винесено в наступний рядок? В одному з посібників для вступників до вищих навчальних закладів сказано, що в такому разі крапку треба ставити після дужки. Чи правильно це?

2. Чи треба ставити крапку на обкладинці зошита в кінці напису?



Відповіді. 1. В «Українському правописі» (К., Вид-во АН УРСР, 1960, с. 168) сказано: «Після цитати, за якою іде в дужках посилання на автора і на джерело, крапка не ставиться, а переноситься за дужки. Але у випадку, коли безпосередньо перед прізвищем автора є вже дужки, крапка ставиться перед посиланням на автора або джерело: Гегель... зліше, ніж будь-хто інший, висміював насаджений Шіллером філістерський нахил помріяти про нездійсненні ідеали (див., наприклад, «Феноменологію»). (Енгельс)».

Отже, крапка після цитати, що не закінчується дужкою, ставиться не перед дужками, в яких зазначене прізвище того, кому ці слова належать, а після дужок. І тут уже немає принципового значення, стоять дужки з прізвищем автора в цьому ж рядку чи винесені в наступний.

2. Після останнього слова в написі на обкладинці зошита треба ставити крапку.

Запитання. Як правильно записувати дати? Чи треба ставити крапку між позначенням римськими цифрами місяця і назвою року? В багатьох виданнях ця частина запису дати оформляється по-різному.

Відповідь. Усталеними вважаються такі варіанти оформлення запису дат: 1) запис числа місяця і року арабськими цифрами, місяця – словами; після цифрового вираження назви року – «р» з крапкою (15 жовтня 1975 р.); 2) запис числа (арабськими цифрами), далі – крапка, далі – запис місяця римськими, далі запис року (арабськими) і «р» з крапкою, між записом місяця і року крапка не ставиться (15.Х 1975 р.); 3) запис числа місяця (арабськими цифрами), далі – вертикальна похила риска, далі – римськими назва місяця і арабськими назва року та «р» з крапкою, між записом місяця і року крапка не ставиться (15/Х 1975 р.) В останніх двох варіантах необов'язково ставити «р» і крапку після нього, а також повністю рік (можна лишити тільки останні дві цифри – 15.Х 75; 15/Х 75). У зв'язку із зрослим застосуванням обчислювальна техніки останнім часом великого поширення дістав варіант запису дат, який складається з двоцифрових компонентів, позначуваних арабськими цифрами і відокремлюваних крапкою: 15.10.75; такий, запис застосовується не тільки в діловій документації, а й у приватному листуванні.

У шкільній практиці, зокрема в контрольних та екзаменаційних роботах, здебільшого назву місяця (а часто й число) пишуть словами.



Каталог: library -> 8%20ФИЛОЛОГИЧЕСКИЕ%20НАУКИ -> 81%20ЯЗЫКОЗНАНИЕ -> 81.2%20УКР -> Довідники
Довідники -> Юрій Шевельов українська мова в першій половині двадцятого століття (1900-1941) Стан І статус
Довідники -> «радянська школа»
81.2%20УКР -> Київ Видавництво
81.2%20УКР -> Навчальний посібник Видання друге, доповнене й перероблене вінниця "нова книга" 2003
81.2%20УКР -> С.І. Головащук Росісько-український словник сталих словосполучень Київ Наукова думка 2001
Довідники -> Лариса Масенко Мова і суспільство. Постколоніальний вимір


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2020
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка