Є. Д. Чак складні питання граматики та орфографії



Сторінка7/11
Дата конвертації09.09.2018
Розмір0.67 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11

Запитання. Чи виправдана постановка ком у реченні: Після літньої спеки вдруге зазеленіли, зволожені дощем і буйними росами, сіножаті?

Відповідь. Ідеться про розділові знаки при дієприкметниковому звороті, який стоїть перед означуваним іменником. У наведеному реченні дієприкметниковий зворот «зволожені дощем і буйними росами» розкриває обставини, які спричинилися до того, що знову, вдруге зазеленіли сіножаті. Його треба виділити з обох боків комами за правилом, що комами виділяються відокремлені означення, подані «дієприкметниками і прикметниками (як з пояснювальними словами, так і без них), поставленими перед іменником, якщо вони, виступаючи в ролі означення до іменника, мають ще обставинний відтінок («будучи, бувши...»)» («Український правопис», К., Вид-во АН УРСР, 1960, с. 151 – 162).

Якби цей дієприкметниковий зворот мав тільки означальне значення (без додаткового обставинного), то виділяти його комами не треба було б. Наприклад: «З вікна вагона він бачив зволожені дощем і буйними росами сіножаті».



Запитання. Чи потрібна кома в реченні «Дружба, скріплена кров'ю»? Дехто вважає, що тут коми ставити не треба, бо це просте речення, де слово скріплена – присудок.

Відповідь. У реченні «Дружба, скріплена кров'ю» кому можна ставити і не ставити. Якщо розглядати це речення як просте двоскладне, то підмет у ньому буде дружба, присудок скріплена, а між підметом і присудком кома не ставиться. Коли ж його вважати за односкладне, то це номінативне речення, а скріплена – означення; що входить до складу дієприкметникового звороту, який стоїть після означуваного іменника. Такий зворот завжди відокремлюється.

Запитання. Чи потрібна кома після слова землі в реченні «Заради щастя на землі вони навіть не шкодували свого життя»? Чи нема тут відокремленого додатка?

Відповідь. У розглядуваному реченні кому ставити не треба, тому що відокремленого додатка тут немає, тобто немає звороту із значенням включення, виключення або заміщення, що починався б словами крім, за винятком, замість, включаючи, наприклад, навіть, особливо, зокрема і под. Заради щастя – це сполучення прийменника з іменником, що в цьому реченні є обставиною мети.

Запитання. Чи треба ставити кому перед або в реченні: «Деякі міські школи вже працюють без другорічників або мають їх одиниці»?

Відповідь. У цьому реченні сполучник або з'єднує два однорідні члени (присудки працюють і мають) і виступає з розділовим значенням. А коли єднальний чи розділовий сполучник стоїть між однорідними членами речення і вжитий один раз, кома перед ним не ставиться.

Отже, в наведеному реченні перед або кому ставити не треба.



Запитання. Чи треба ставити кому перед і в реченні «Кріпачок пані нікуди не випускала, хіба до церкви, і то на велике свято»?

Відповідь. Наявність коми перед і в реченні, про яке йде мова, можна пояснити посиланням на § 116 «Українського правопису» (К., Вид-во АН УРСР, 1960), де в пункті 15 сказано, що в простому реченні кома ставиться для «виділення зворотів, що обмежують або уточнюють зміст всього речення і починаються словами крім (опріч), за винятком, включаючи, замість, наприклад, навіть, особливо, зокрема і под., якщо вони, як це буває часто, виразно відокремлюються» (с. 151). Тут можна застосувати і положення, викладене в «Довіднику з українського правопису» А. А. Бурячка, Л. С. Паламарчука, В. М. Русанівського, Н. І. Тоцької (К., «Радянська школа», 1973): «Комою (або тире) відокремлюються члени речення, що мають приєднувальне значення й починаються словами: і (й) (у значенні «і притому»), і то, та й, та й взагалі, навіть, особливо, у тому числі, зокрема, наприклад, як, як-от, причому, притому, і притому й т. ін.» (с. 146).

Отже, в наведеному реченні перед зворотом, який починається словами і то й уточнює зміст усього речення, має приєднувальне значення і виразно відокремлюється інтонаційно, треба поставити кому.



Запитання. Чи потрібна кома перед і в реченні «Працюєш, і хочеться працювати ще більше»?

Відповідь. Наведене речення – складносурядне зі сполучником, яке складається з двох простих: узагальнено-особового Працюєш і безособового Хочеться працювати ще більше.

А прості речення, які є частинами складносурядних і з'єднані сполучником і, розділяються комами.



Запитання. У двох зразках оголошення по-різному поставлені розділові знаки: «У вівторок, 2 лютого, о 5 годині вечора, в актовому залі школи...» і «23 грудня 1964 року, у п'ятницю, о 17 годині буде проведено...». У першому прикладі після визначення години стоїть кома, а в другому – ні. Де правильно? Чи потрібна кома?

Відповідь. Відоме таке правило: обставини (місця, часу й інші), виражені іменниками з прийменниками або прислівниками, виділяються комами, якщо вони служать уточненням, обмеженням попередньої обставини (перед ними можна поставити слова а саме). (Див.: А. А. Бурячок, Л. С. Паламарчук, В. М. Русанівський, Н. І. Тоцька. Довідник з українського правопису. К., «Радянська школа», 1973, с 145). А якщо такі обставини не є уточненням попередньої обставини (це виявляється в неможливості поставити перед ними слова а саме та у відсутності характерної уточнюючої інтонації), тоді вони не виділяються комами (там же).

Отже, нам треба встановити, чи є обставина «о 17 годині» («о 5 годині вечора») уточненням попередньої обставини. Розгляд наведених прикладів ускладнюється тим, що тут у кожному реченні виступають три обставини часу: число (дата), день тижня і час (година) реалізації дії, про яку йдеться. Щодо перших двох немає ніяких сумнівів: одна з цих обставин, виступаючи після попередньої, є її уточненням і виділяється комами. Наприклад, «27 лютого, в середу, відбудеться засідання літературного гуртка» або «У середу, 27 лютого, відбудеться засідання літературного гуртка». Зазначення годин можна розглядати і як уточнення, і не як уточнення того, на чому хоче наголосити той, хто повідомляє (в усному мовленні це підкреслюється інтонацією): якщо основну вагу має тільки день, то година виступає як уточнення; коли важливо підкреслити день і час, дві обставини, що їх виражають, сприймаються як одне ціле і комами не відокремлюються. Наприклад, «27 лютого, о 17 годині, відбудеться засідання літе­ра­тур­ного гуртка» і «27 лютого о 17 годині відбудеться засідання...» або «Засідання літе­ратурного гуртка відбудеться 27 лютого о 17 годині».

Таким чином, обставину, що виражає години дня і виступає після іншої обставини часу, практично можна виділяти і не виділяти комами на письмі, але якщо виділяти, то обов'язково з обох боків. У першому прикладі, наведеному в запитанні, обставину «о 5 годині вечора» треба розглядати як уточнення, тому перед нею і після неї стоять коми; у другому прикладі – не як уточнення, тому після неї кома не стоїть. А кома, що стоїть перед нею, стосується попередньої обставини «у п'ятницю», яка береться з обох боків у коми, бо уточнює обставину, що їй передує (число, місяць, рік).

Запитання. У різних посібниках, які вийшли в світ останнім часом, по-різному визначаються правила пунктуаційного оформлення адреси. Так, у «Довіднику з українського правопису» А. А. Бурячка, Л. С. Паламарчука, В. М. Русанівського, Н. І. Тоцької (К., «Радянська школа», 1973, с. 145) сказано, що назви сіл, областей, республік, які означають місцезнаходження або адресу, відокремлюються комами, незалежно від порядку слів, а в деяких інших посібниках зустрічаємо твердження про те, що коли адреса починається з назви населеного пункту, куди адресовано листа, то ширші назви (район, область, республіка) виступають як родові поняття до вужчих видових, а тому комами не виділяються. Як же правильно?

Відповідь. Є два способи оформлення адреси на листах: 1) адреса починається з назви республіки, далі йде назва області, району, міста чи села і 2) зворотний порядок – адреса починається з назви села чи міста, далі – район, область, республіка.

Оскільки в першому варіанті кожна наступна назв і розглядається як видова щодо попередньої, родової, і уточнює її, то між ними ставлять коми. Це правило є загальновизнаним.

Щодо другого варіанта є розбіжності. Дехто з учених вважає, що коли адресу пишуть від вужчої назви до ширшої, то між назвою населеного пункту (яка стоїть у називному відмінку) і рештою назв, що означають ширші поняття, коми ставити не треба. Інші твердять, що й у цьому разі кома потрібна. Остання думка зараз є панівною, і це враховано укладачами «Довідника з українського правопису» (1973).

Відокремлення комами назв населених пунктів і назв адміністративно-територіального поділу в адресах при будь-якому порядку слів підтримується і рекомендаціями Міністерства зв'язку СРСР щодо оформлення кореспонденції. (Див.: «Почтовые правила». М., 1973, с. 35 – 36).

З погляду граматичного пояснити таку пунктуацію можна, очевидно, тим, що, фактично, наведення після назви населеного пункту назви району, області, республіки теж є уточненням.

Запитання. Чи треба ставити кому після так у реченнях типу: «В школах району добре поставлений облік гурткової роботи. Так, у школах № 18, 34, 42 особливо ретельно фіксується все зроблене»?

Відповідь. Слово так може виступати в ролі стверджувальної частки. Якщо безпосередньо після стверджувального слова так іде речення, яке розкриває його конкретний зміст, то після так ставиться кома. Наприклад: «Так, так, те все було» (Леся Українка) – див.: «Український правопис». К., Вид-во АН УРСР, 1960, с. 147.

Частка так може стояти на початку речення, яке є ілюстрацією до попередніх міркувань. У такому разі вона вживається в значенні «наприклад», «а саме»; після неї ставиться кома. Саме це положення поширюється на приклад, наведений у запитанні.



Запитання. Як пояснити, що перед сполучником і в реченні «Мабуть, приїжджав письменник у село і хтось розповів йому цю історію» не слід ставити кому? На яке правило «Українського правопису» можна послатися, обґрунтовуючи це?

Відповідь. Наведене речення є складносурядним, утвореним двома простими. Щоб розв'язати це питання, треба з'ясувати, чи стосується слово мабуть, яким починається складне речення, тільки першого простого чи обох. Мабуть однаково стосується обох простих. У § 117 «Українського правопису» (примітка 2) сказано: «Якщо в складному реченні із сполучниками і, та ( = і) є спільний другорядний член..., то кома перед сполучниками не ставиться» (с. 155). Та сама думка висловлена в «Довіднику з українського правопису», де зазначено, що кома не ставиться «між двома сурядними реченнями, з'єднаними сполучником і (й), та ( = і), якщо вони мають спільний член, що стосується обох простих речень» (А. А. Бурячок, Л. С. Паламарчук, В. М. Русанівський, Н. І. Тоцька. Довідник з українського правопису. К., «Радянська школа», 1973, с. 148). Тут же серед прикладів наводиться речення, аналогічне тому, що нас цікавить: «Мабуть, батько дужче посивів і мати ще дужче зігнулася» (складносурядне речення, яке складається з двох простих і починається словом мабуть, що стосується кожного з цих простих).

Проте в обох формулюваннях ідеться про спільний член речення, але мабуть – вставне слово, а вставними, як відомо, називаються слова, що граматично не зв'язані з реченням і, отже, не є членами речення.

Очевидно, ці формулювання треба було б уточнити, додавши вказівку і про вставні слова, як це зроблено в довіднику з російської пунктуації, де є спеціальний пункт про те, що кома в складносурядному реченні не ставиться перед сполучником і, коли з'єднувані ним прості речення мають спільне вставне слово. (Див.: К. И. Былинский, Д. Э. Розенталь. Трудные случаи пунктуации. М., «Искусство», 1961, с. 133).

Запитання. Чи треба ставити двокрапку після слів «на тему», коли далі йде назва самої теми (наприклад: Письмова робота на тему «Образ Наталки за п’єсою І. П. Котляревського «Наталка Полтавка») ?

Відповідь. Якщо перед однорідними членами речення стоїть узагальнююче слово або словосполучення, що вказує на перелік, то перед першим однорідним членом або словом, яке до нього відноситься, ставиться двокрапка. Її ставлять також перед однорідними членами речення, коли нема узагальнюючого слова, якщо тільки перед переліком робиться попереджувальна пауза, а однорідні члени речення читаються з перелічувальною інтонацією.

Отже, якщо слово тема вживається в множині і передує переліку назв, то після нього слід ставити двокрапку. Коли ж переліку немає, а йдеться лише про одну тему, то двокрапки перед самою назвою ставити не треба.



Запитання. На якій підставі ставлять тире в реченнях типу такого: «Звірі – бігали, птахи – літали, комахи – повзали; а марширувати ніхто не хотів» (М. Є. Салтиков-Щедрін)?

Відповідь. Ідеться про тире між підметом і присудком. У «Курсі сучасної української літературної мови». За ред. акад. АН УРСР Л. А. Булаховського (т. II. К., «Радянська школа», 1951, с. 399) серед інших правил про постановку тире між підметом і присудком зазначено, що «тире може правити за розділовий знак довільної або штучної паузи, яку автор пропонує зробити, переслідуючи спеціальну стилістичну мету». У наведеному реченні дієслова-присудки бігали, літали, повзали, які виражають звичну, природну, закономірну дію, протиставлені дієслову марширувати, що виражає в цьому разі дію непотрібну, протиприродну. І саме тире, яке підкреслює паузу, сприяє створенню відтінку протиставлення.

Запитання. 1. Чи ставиться тире між репліками при передачі діалогічної мови, коли вони йдуть у рядок і супроводжуються словами автора? 2. Чи правильно поставлені розділові знаки в такому уривку: «Ви когось шукаєте?» – запитав він з помітним акцентом. «А вам що?» – «Може, я міг би вам допомогти. Я шукаю... Брянського!» (О. Гончар)?

Відповіді. 1. В «Українському правописі» (К., Вид-во АН УРСР, 1960) про запис діалогічної мови в рядок є вказівки лише щодо того випадку, коли репліки не супроводжує авторський коментар: «Коли кілька реплік прямої мови йдуть у рядок, без вказівки, кому вони належать, то кожна з них береться у лапки, а між репліками ставиться тире: «А в тебе земля ще де є?» – «Ні, нема». – «А хата є?» – «Є» (Панас Мирний).

Перед кожною реплікою (в тому числі й перед першою) може також ставитися тире, тоді кожна парна репліка береться в лапки: – А в тебе земля ще де є? – «Ні, нема». – А хата є? – «Є» (с. 172).

Але як записувати в рядок діалогічну мову, коли окремі репліки супроводжуються словами автора? У «Довіднику з українського правопису» А. А. Бурячка, Л. С. Паламар­чука, В. М. Русанівського, Н. І. Тоцької (К., «Радянська школа», 1973) наводиться таке правило: «Якщо після репліки, написаної в рядок, ідуть авторські слова, то перед наступною реплікою тире не ставиться:

«Простіть мені; чого нам сваритись?» – каже вона, аж плаче. «Про мене, – кажу. – Якби мене ніхто не зачіпав, я б довіку нікого й пальцем не зачепила» (І. Нечуй-Левицький)» (с. 156).

Це і є відповідь на перше запитання.

2. Наведений уривок діалогічної мови, записаної в рядок, неоднорідний: він складається з реплік, супроводжуваних словами автора, і реплік без авторського коментаря. Оскільки в пунктуаційному оформленні кожного з цих випадків є відмінності, то й розділові знаки тут не виступають у єдиній системі. Так, цілком правильно перед реплікою «А вам що?» тире не стоїть – адже вона йде після репліки з авторськими словами. А вже між нею і наступною реплікою («Може, я міг би вам допомогти») закономірно стоїть тире – як і має бути між записаними в рядок репліками, що йдуть без вказівки на те, кому вони належать. На межі останніх двох речень стоїть крапка. Але цього не досить. Оскільки ці дві репліки належать різним людям (що видно із змісту), то, за правилом запису в рядок реплік діалогічної мови, не супроводжуваних словами автора, на межі цих двох речень треба ще поставити закриваючі лапки (перед крапкою), тире і відкриваючі лапки.



Запитання. Який знак – дефіс чи тире – треба поставити між назвами місяців у реченні «Експеримент буде здійснений у серпні вересні цього року»?

Відповідь. Між іменниками серпень і вересень у наведеному реченні може бути поставлено або дефіс, або тире – залежно від змісту повідомлення. Коли мають на увазі, що експеримент триватиме протягом серпня і вересня, то слід поставити тире. Коли ж хочуть висловити думку, що експеримент буде здійснений або в серпні, або у вересні (приблизно), то між назвами місяців має бути дефіс. Із цього випливає, що питання про постановку дефіса чи тире в такому реченні можна розв'язати лише на основі ширшого контексту.

Запитання. Чи правильно поставлені розділові знаки в такому реченні: «Навпаки – і це визнають усі – учень він надзвичайно здібний»?

Відповідь. У наведеному реченні є вставне речення (і це визнають усі). Вставні речення або словосполучення, які стоять у середині речення й мають характер додаткового повідомлення, можуть бути виділені з обох боків за допомогою тире, якщо немає потреби дуже різко виділити вставне речення з основного. Отже, виділення вставного речення і це визнають усі за допомогою тире з обох боків є цілком закономірним. Але в реченні «Навпаки – і це визнають усі – учень він надзвичайно здібний» є ще вставне слово навпаки, яке вказує на зв'язок думок і передує вставному реченню. Звичайно вставні слова й вставні словосполучення в реченні виділяються комами. Тому й слово навпаки, що стоїть на початку речення, має бути виділене комою. А якщо на місці розриву речення вставним має стояти кома, то вставне речення виділяється не тільки за допомогою тире, а ще й комами. З огляду на це наведене в запитанні речення матиме такий вигляд: «Навпаки, – і це визнають усі, – учень він надзвичайно здібний». Пор. випадок, коли вставному реченню не передує вставне слово і немає інших факторів, які зумовлювали б постановку коми після слова, що стоїть перед вставним реченням: «Микола – і це визнають усі – учень надзвичайно здібний».

Запитання. Чи правильно, що в краснодонській газеті в найменуванні різних установ, підприємств та інших закладів, які названі на честь «Молодої гвардії», словосполучення Молода гвардія пишуть у лапках (наприклад: Палац культури імені «Молодої гвардії», Шахтоуправління імені «Молодої гвардії» та ін.)? Адже це суперечить «Українському правопису» (К., Вид-во АН УРСР, 1960), де сказано, що в лапки не беруться назви, до складу яких входять слова імені..., пам'яті... (с. 169).

Відповідь. Про те, що назва організації має писатися в лапках, сумніву немає. У декого виникає питання, чи треба брати її в лапки, якщо поруч стоїть слово імені; чи не суперечить це положенню «Українського правопису» про лапки. Та справа в тому, що в «Українському правописі» сказано: «У лапки не беруться: а) Назви, до складу яких входять слова імені..., пам'яті...: Радіостанція ім. Тараса Шевченка. Лікарня пам'яті героїв революції» (с. 169), тобто тут ідеться про назву установи, закладу в цілому, а не про частину, представлену словами імені й далі. Тому й пишуть у пресі Шахтоуправління імені «Молодої гвардії», Палац культури імені «Молодої гвардії», не ставлячи лапок перед словами шахтоуправління, палац. Крім того, слід підкреслити, що хоча в «Українському правописі» спеціально не застережено, що перед словом імені... лапки не ставлять, це ясно і з погляду теорії, і з практики. І тому в пресі не пишуть Шахтоуправління «імені «Молодої гвардії», Палац культури «імені «Молодої гвардії», тобто, не ставлять лапок перед словом імені. А лапки треба ставити тільки перед назвою самої організації – «Молода гвардія». Якби словосполучення молода гвардія не було назвою організації, то його не треба було б брати в лапки, а слово молода писали б з малої літери. Наприклад: «Поруч з ветеранами працює молода гвардія – нове поповнення робітничого класу».

Розглянемо аналогічний приклад з іншим словосполученням. У назві проспект Правди слово правди пишемо без лапок (але з великої літери, бо цей іменник виступає тут як символічна назва, пор. подібну – проспект Свободи). А якщо йдеться про назву на честь газети «Правда», то слід писати проспект «Правды» або проспект імені «Правды».

Отже, цілком закономірно, що в періодичній пресі знаходимо такі написання, як Шахтоуправління імені «Молодої гвардії», Палац культури імені «Молодої гвардії» та ін. Положенням «Українського правопису» така практика не суперечить.

Запитання. Останнім часом у контексті трапляються назви видань без лапок, наприклад: «Побудова Словника характеризується...», «Привітання Перця» і т. ін. Чи правильно це?

Відповідь. Назви друкованих творів у тексті пишуться в лапках, а в бібліографічних виносках після прізвища автора – без лапок.

Підручна і довідкова література (підручники, словники, довідники) подається взагалі в лапках, але коли йдеться про якесь конкретне видання, щоб часто не повторювати повну назву, пишуть тільки перше слово – з великої літери, наприклад: Словник, Довідник, Курс. Назви журналів пишуться в лапках. А в словосполученні «привітання Перця» останнє слово означає не назву журналу, а персоніфіковану назву.



Запитання. Як пояснити, чому назву автомашини «Волга» і подібні слід брати в лапки?

Відповідь. У назвах типу автомашина «Волга», холодильник «Саратов» слова «Волга», «Саратов» треба брати в лапки тому, що вони не виражають реальних властивостей відповідних об'єктів, а вживані символічно. Якщо не писати їх у лапках, то це буде основне, пряме, а не символічне вживання цих назв.

Написання таких назв у лапках часто має і смислорозрізнювальне значення. Пор.: «До Куйбишева ми дісталися Волгою» і «До Куйбишева ми дісталися «Волгою». У першому реченні слово Волга написане без лапок; отже, воно означає річку. В реченні йдеться про те, що до Куйбишева прибули водним шляхом. У другому реченні слово Волга взяте в лапки; отже, воно означає марку автомашини. У реченні йдеться про те, що до Куйбишева приїхали автомашиною.



Запитання. Чому в одних виданнях назви газет у тексті беруть у лапки, а в інших – ні?

Відповідь. Назви газет треба писати в лапках. В «Українському правописі» (К., Вид-во АН УРСР, 1960) сказано: «У лапки беруться: ... 3. Індивідуальні назви заводів, фабрик, клубів, пароплавів, літературних творів, газет, журналів, кінофільмів тощо» (с. 169).

Запитання. Який пунктуаційний знак треба поставити в кінці речення «Успіхами в навчанні гідно зустрінемо свято Жовтня!» – крапку чи знак оклику?

Відповідь. Речення «Успіхами в навчанні гідно зустрінемо свято Жовтня!» за метою висловлення є спонукальним. Хоча дієслово вжите тут у формі дійсного способу (зустрінемо), воно надає всьому реченню значення спонукальності; замість нього можна поставити дієслово у формі наказового способу – зустріньмо. А спонукальне речення, висловлене з піднесенням, за силою вираження почуття стає окличним. У кінці окличних речень ставлять знак оклику. Поставити його слід і в кінці речення, про яке йдеться.

Запитання. Чи завжди після риторичного запитання слід ставити знак питання? Чи можливі після нього й інші пунктуаційні знаки?

Відповідь. Риторичне запитання є одним із засобів поетичного синтаксису; поряд з іншими стилістичними фігурами (риторичними звертаннями, інверсією і под.) риторичне запитання сприяє образній виразності мови. Серед питальних речень риторичне запитання посідає особливе місце. Воно не потребує відповіді, бо поставлене так, що відповідь на нього випливає із самого запитання. Здебільшого після риторичного запитання ставлять знак питання.

Проте риторичні запитання можуть різною мірою зберігати або втрачати питальну інтонацію. Наприклад, якщо речення «Кому з вас, друзі, не довелося виручити товариша з біди» прочитати тільки з питальною інтонацією, то це вже буде не риторичне запитання, а звичайне, яке звернене до конкретних людей і потребує конкретної відповіді. Щоб наведене речення сприймалося як риторичне запитання, воно має поряд з питальною інтонацією набирати й окличної, тобто в кінці такого речення слід поставити знак питання і знак оклику або тільки останній.

Іноді оклична інтонація цілком переважає питальну, і тоді в кінці ставлять знак оклику. Якщо інтонація цілком спокійна, в кінці риторичного запитання може стояти й крапка.


Каталог: library -> 8%20ФИЛОЛОГИЧЕСКИЕ%20НАУКИ -> 81%20ЯЗЫКОЗНАНИЕ -> 81.2%20УКР -> Довідники
Довідники -> Юрій Шевельов українська мова в першій половині двадцятого століття (1900-1941) Стан І статус
Довідники -> «радянська школа»
81.2%20УКР -> Київ Видавництво
81.2%20УКР -> Навчальний посібник Видання друге, доповнене й перероблене вінниця "нова книга" 2003
81.2%20УКР -> С.І. Головащук Росісько-український словник сталих словосполучень Київ Наукова думка 2001
Довідники -> Лариса Масенко Мова і суспільство. Постколоніальний вимір


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2020
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка