Є. Д. Чак складні питання граматики та орфографії


НАПИСАННЯ З ВЕЛИКОЇ ЛІТЕРИ



Сторінка8/11
Дата конвертації09.09.2018
Розмір0.67 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11

НАПИСАННЯ З ВЕЛИКОЇ ЛІТЕРИ

Стилістичне вживання загальних назв. Написання назв революційних свят і знаменних дат; складних назв типу Палац піонерів, Будинок піонерів; назв почесних звань; загальних назв – прикметників, утворених від власних назв; написання мікротопонімічних назв; неофіційних назв держав та їх частин і образних назв географічних одиниць; написання скорочених неофіційних назв від повних географічних; написання другого компонента географічної назви, який втратив своє пряме значення; написання назв виконавчих комітетів місцевих органів державної влади; написання слова закон; великої літери в заяві; написання присвійних прикметників, які утворені від власних імен і входять до складу фразеологізмів.



Запитання. Ні в «Українському правописі», ні у вузівських, ні в шкільних підручниках нема правила про написання з великої букви деяких іменників, що означають загальні назви.

Проте в писемній практиці, зокрема в учнівських творах, часто зустрічаємо написання слова людина з великої букви; наприклад: «Брянський – це Людина з великої букви». Тим часом у газеті «Зірка» від 21.VIII 1970 р. написано: «Колишні вихованці колонії ім. О. М. Горького, створеної під Полтавою в буремному двадцятому році, стали будівниками нового світу, творцями щасливого життя, одне слово – людьми з великої літери!» (слово людьми написано з малої букви). Як же правильно?



Відповідь. У писемній практиці в сучасній українській літературній мові ряд загальних назв у спеціальному стилістичному вживанні пишеться з великої літери. Символічно, піднесено можуть звучати слова братерство, мир, щастя, свобода, праця, рівність, як у Програмі Комуністичної партії Радянського Союзу, де написано: «Комунізм виконує історичну місію визволення всіх людей від соціальної нерівності, від усіх форм гноблення і експлуатації, від страхіть війни і утверджує на землі Мир, Працю, Свободу, Рівність, Братерство і Щастя всіх народів» (Програма Комуністичної партії Радянського Союзу. К., Держполітвидав УРСР, 1962, с. 5).

Про написання з великої літери в спеціальному стилістичному вживанні таких загальних назв, як Батьківщина (в розумінні СРСР), Червона Столиця та інших» сказано в «Українському правописі» (див. с. 58). До цього ряду можна було б додати ще слова Любов, Людина. Коли ми пишемо речення «Брянський – це Людина», сумнівів щодо вживання великої літери немає, оскільки ми розуміємо: тут слово людина вжите символічно, означаючи, що Брянському властиві найвищі людські якості. Щоб правильно передати слухачеві написане, ми повинні зробити для цього ремарку «з великої літери». Аналогічне відбувається, коли ми додаємо ремарку «в лапках», читаючи комусь текст, де є слова, які автор бере в лапки.

Словосполучення «людина з великої літери», вживане в писемній мові, виникло як наслідок перенесення туди ремарки з усної мови, ремарки, яка набрала символічного значення. Але якщо слово людина написане з великої літери і виступає разом з ремаркою «з великої літери», то утворюється надмірність інформації (адже, наводячи на письмі якийсь текст у лапках, ми ж не даємо слів «у лапках»). Щоб цього уникнути, слід у ужите символічно слово людина писати з великої літери, не наводячи ремарки, або, подаючи ремарку, писати його з малої літери. Наприклад: «Брянський – це Людина» або «Брянський – це людина з великої літери». А втім, у практиці частіше пишуть Людина з ремаркою. Очевидно, щоб підкреслити, наголосити на особливому змісті слова.

Щодо тексту, наведеного із «Зірки», то там взагалі не могло бути великої літери, бо слово людина вжито в множині («...стали людьми з великої літери»), а слова, про які йдеться, символічно вживаються тільки в однині. Отже, в цьому разі могла бути вжита тільки мала літера. Якщо хочуть високо оцінити моральні якості більшої кількості осіб, то часто вдаються до характеристики за допомогою інших слів (наприклад, «люди з чистою совістю»). Цей останній засіб можна використати і для характеристики однієї особи.



Запитання. У періодичній пресі по-різному пишуться назви революційних свят, знаменних дат, історичних подій: 8 Березня і «8 березня»; 1 Травня і «Перше Травня», «Перше Травня – міжнародне свято...» і «Перше Травня – Міжнародне свято...». Як же правильно?

Відповідь. Як відомо, за чинним правописом перше слово в назвах революційних свят і знаменних дат, пов'язаних із визначними подіями в житті радянського народу або міжнародного робітничого руху, в українській мові пишеться з великої літери, а наступні слова, якщо вони не є власними назвами (як, наприклад, Конституція СРСРДень Конституції СРСР, Радянська Армія День Радянської Армії), пишуться з малої. Наприклад: Перше травня, Восьме березня, День геолога, Міжнародний день захисту дітей та ін.

Якщо день знаменної дати передають цифрами, назву місяця пишуть з великої літери: 1 Травня, 8 Березня та ін.

Тепер розгляньмо питання, з якої літери – малої чи великої – треба писати слово «міжнародний» у наведеному в запитанні прикладі і в подібних випадках. Якби в нас було речення: «Перше травня – День міжнародної солідарності трудящих у боротьбі проти імперіалізму, за мир, демократію і соціалізм» або «8 Березня – Міжнародний жіночий день», то перше слово в кожному з цих офіційних визначень свята треба було б написати з великої літери (День, Міжнародний). Коли ж дається не офіційне визначення свята, а описово розкривається його значення, то перше слово цього опису слід писати з малої літери. Наприклад: «Перше травня – свято трудящих усього світу...»; «8 Березня – день солідарності жінок усіх країн...» і т. д.

Запитання. З великої чи з малої літери треба писати перше слово у словосполученнях Палац піонерів, районний Палац піонерів, Центральний Палац піонерів; Будинок піонерів?

Відповідь. У складних назвах типу Палац піонерів, Будинок піонерів перше слово пишеться з великої літери (навіть у множині).

У словосполученні Центральний Палац піонерів слово Центральний пишемо з великої літери, бо воно виступає тут як власна назва. У назвах типу районний Будинок піонерів перше слово пишемо з малої літери, оскільки воно не входить до складу індивідуальної назви (Центральний Палац піонерів один, а районних – багато, і йдеться про один із них).



Запитання. Як треба писати скорочену назву обласного відділу народної освіти (облвно) – з великої літери чи з малої?

Відповідь. Слово облвно слід писати з малої літери як скорочення, що утворене від загальної назви і вимовляється як звичайне слово (без вставних звуків): облвно, райвно.

Запитання. Як писати слово заслужений – з великої чи з малої літери – в словосполученні заслужений учитель школи УРСР?

Відповідь. У званнях – заслужений учитель школи УРСР, народний артист СРСР, заслужений артист республіки, заслужений діяч мистецтв, лауреат Державної премії перше слово треба писати з малої літери.

Запитання. Чому в словосполученні одеські бульвари перше слово треба писати з малої літери?

Відповідь. Словосполучення одеські бульвари треба писати з малої літери, бо тут прикметник, утворений від власної географічної назви, вживається не як власна назва, а як загальна; він не є компонентом складного власного географічного найменування, як, наприклад, у словосполученні Одеська область.

Запитання. Як треба писати слово мавзолей – з великої чи з малої літери? У «Словнику української мови» (т. IV. К., «Наукова думка», 1973) на с. 587 наводиться приклад: «Ось вона, Красна площа, ось праворуч, коли йти від Історичного музею, мавзолей Леніна». Чи правильно, що слово мавзолей у словосполученні мавзолей Леніна написано з малої літери? Адже в усій періодичній пресі в такому словосполученні мавзолей пишуть з великої літери.

Відповідь. Слово мавзолей у значенні «надмогильна архітектурна споруда» взагалі пишеться з малої літери. Але Мавзолей Леніна слід писати з великої літери, бо це власна назва споруди. А перше слово у назвах будівель, споруд, залів (так званих мікротопонімічних назвах), які не потребують оформлення лапками, пишуться з великої літери: Мавзолей Леніна, Концертний зал імені Лисенка і под.

Очевидно, написання з малої літери в наведеному прикладі – коректорський недогляд.



Запитання. Як треба писати слово площа (з великої чи з малої літери), коли ним починається назва: площа Перемоги чи Площа Перемоги?

Відповідь. Якщо слово, яке виступає в географічній власній назві, означає родове поняття, то воно є загальною назвою і пишеться з малої літери незалежно від того, чи ним, чи іншим словом починається ця назва: вулиця Калініна, площа Богдана Хмельницького, проспект Василя Порика, бульвар Лесі Українки. Отже, і площа Перемоги.

Запитання. Як можна пояснити, на якій підставі в назві Лівобережна Україна, Правобережна Україна прикметники Лівобережна, Правобережна пишемо з великої літери?

Відповідь. У неофіційних назвах держав та їх частин, а також в образних назвах географічних одиниць, які закріпилися на практиці, всі слова, крім слів берег, узбережжя, материк, континент, центр і подібних, пишуться з великої літери: Європейська Росія, Лівобережна Україна, Чорноземний центр, Північна Італія та ін.

Запитання. Чому перше слово в словосполученнях типу Радянська Україна, Радянська Білорусія пишеться з великої літери, а в словосполученні радянський народ – з малої?

Відповідь. Слово радянський у словосполученнях типу Радянська Україна, Радянська Білорусія пишеться з великої літери тому, що ці назви є скороченими неофіційними від повних офіційних назв Українська Радянська Соціалістична Республіка, Білоруська Радянська Соціалістична Республіка. А в сполученні радянський народ перше слово пишеться з малої літери, бо ця назва – не власна, а загальна (пор. написання слова український у сполученні український народ).

Запитання. Як пояснити написання слова церква з великої літери у назві міста Біла Церква?

Відповідь. Слово церква, що входить до зазначеної географічної назви, в цьому найменуванні втратило своє пряме, конкретне значення. Коли означуване слово не є родовою назвою для даної категорії предметів, сказано в «Українському правописі» (К., 1960), то воно пишеться з великої букви: Великі Луки, Зелений Гай, Біла Церква, Велика Ведмедиця (с. 57).

Запитання. Які слова треба писати з великої літери в словосполученні виконавчий комітет Шевченківської районної Ради народних депутатів м. Києва? Як можна обгрунтувати правильне написання?

Відповідь. Як зазначено в «Українському правописі» (К., 1960), «на штампах, вивісках, при звертанні у заявах всі слова в назвах установ, крім службових та слова імені тощо, пишуться з великої букви» (с. 59).

А коли йдеться не про заяву чи вивіску й подібне, то в наведеному в запитанні словосполученні треба писати з великої літери тільки слова Шевченківський і Києва – як власні назви, – також слово Ради. Виконавчий і комітет слід писати з малої літери на підставі того, що назви виконавчих комітетів місцевих органів державної влади, пленумів партійних органів в областях і містах, а також правлінь творчих спілок пишуться з малої літери. (Див.: В. М. Русанівський. Чи правильно це написано? К., «Знання», 1972, с. 9).



Запитання. З малої чи з великої літери пишеться слово закон у сполученні з іншими словами? Як пояснити, чому в сполученні закон Ньютона перше слово пишеться з малої літери, а не з великої?

Відповідь. У документах державного значення, коли йдеться про один конкретний закон, слово закон пишеться з великої літери. Коли слово закон не пов'язується з якимось конкретним законом (наприклад, «Цього вимагає радянський закон») або коли виступає в множині (наприклад, «Цього вимагають радянські закони»), воно пишеться з малої літери.

Сполучення закон Ньютона – загальна назва, що належить до термінів, а в таких сполученнях з великої літери пишеться тільки прізвище.



Запитання. У підручнику з української мови для 5 класу видання 1974 р. (автори О. П. Блик і Б. М. Кулик) на с. 77 вміщено зразок заяви, в якому написано: «Директорові Лучанської Середньої Школи імені А. Тесленка Возного Петра Михайловича, учня Пісківської середньої школи...» Чому в словосполученні Лучанської Середньої Школи всі три слова написано з великої літери, а Пісківської середньої школи – тільки слово Пісківської? Далі в тексті написано: Лучанської середньої школи.

Відповідь. У заяві на ім'я директора слова Лучанської Середньої Школи написані з великої літери підставі примітки на с. 59 «Українського правопису» (К., Вид-во АН УРСР, 1960), де сказано: «На штампах, вивісках, при звертанні у заявах всі слова в назвах установ, крім службових та слова імені тощо, пишуться з великої букви, напр.: Київський Державний Університет ім. Т. Г. Шевченка».

Далі в тексті заяви слова середня школа пишуться з малої літери, бо вони вжиті вже не у безпосередньому звертанні до директора.



Запитання. Чому в словосполученні ахіллесова п'ята перше слово пишеться з малої літери? Адже це присвійний прикметник, утворений від власної назви.

Відповідь. Слово ахіллесова в словосполученні ахіллесова п'ята є присвійним прикметником, утвореним від власного особового імені Ахіллес. Присвійні прикметники, утворені від власних особових імен за допомогою суфіксів -ів, -їв, -ин, -їн, якщо вони означають належність чогось цій особі, пишуться з великої літери (Вірин лист, Миколин олівець). Проте на словосполучення ахіллесова п'ята це положення не поширюється, бо ахіл-лесова п'ята являє собою стале фразеологічне сполучення, а у фразеологізмах присвійний прикметник, який входить до їх складу і утворений від власного особового імені, пишеться з малої літери (дамоклів меч, прокрустове ложе, гордіїв вузол та ін.).

ВЛАСНІ НАЗВИ

ПРІЗВИЩА ТА ІМЕНА

Фонетичні явища в коренях прізвищ. Походження окремих прізвищ. Написання українських прізвищ російською мовою; російських прізвищ українською мовою. Чоловічі й жіночі прізвища в родовому та да­валь­но­му відмінку. Чоловічі прізвища в орудному відмінку однини. Напи­сан­ня прізвищ, які стали загальними назвами; прізвищ, що вжи­ваються як загальні назви, але не втратили свого індивідуального значення. Написання іншомовних прізвищ та імен. Написання сучас­них імен та імен по батькові. Наголошування імен. Складні прик­мет­ники, утворені від поєднання імен і прізвищ.



Запитання. Як правильно писати прізвище: Чорнушенко чи «Чернушенко»?

Відповідь. У «Довіднику українських прізвищ» (К., «Радянська школа», 1969), прізвища Чорнушенко немає, але є прізвище Чорнуха (с. 238), від якого, безперечно, утворилося прізвище, що нас цікавить (Чорнуха; кінцеве х основи чергується з ш, додається суфікс -енк- і закінчення ).

Написання о після ч в прізвищі Чорнушенко таке ж закономірне, як у слові чорний. Як відомо, після ж, ч, ш, щ, дж, й перед твердим приголосним, а також перед складами з а, о, у та и (яке походить з давнього ы пишеться о (пор. ще приклади: жонатий, але женити, пшоно, але пшениця – див. «Український правопис» (К., Вид-во АН УРСР, 1960, с. 17).



Запитання. Чому іменники швець, жнець у родовому відмінку однини мають форму шевця, женця, а прізвище Швець у родовому відмінку в пресі передається формою Швеця?

Відповідь. У давнину слово швець, жнець писалися не так, як тепер: у них виступав один із так званих редукованих звуків – ь (шьвьць, жьньць). Але згодом ці глухі звуки занепали: ті, що виявились у слабкій позиції, зникли зовсім, ті, що були в сильній, – вокалізувалися, перейшли в голосний повного творення (ъ – в о, ь – в е). Слабкою позицією був склад кінцевий, а також той, передував складові з голосним повного творення. Отож у слові шьвьць кінцевий редукований занепав (сучасний ь вживається для позначення м'якості приголосного ц), у передостанньому складі ь, опинившись у сильній позиції (перед складом з ь у слабкій позиції), перейшов у голосний повного творення е; у складі, що передував йому, ь знову був у слабкій позиції (перед складом у сильній позиції) і занепав. Таким чином, замість колишнього шьвьць утворилося швець.

У родовому відмінку кінцевий голосний а (після м’яких приголосних він графічно передавався літерами ѩабо ѧ, згодом я) був повного творення, а тому редукований ь занепадав у попередньому складі. Голосний ь першого складу потрапляє таким чином у сильну позицію і переходить в е. На місці форми родового відмінка шьвьцю виникає шевця.

Інакше складається доля цього ж іменника, коли він означає не професію, а власну назву – прізвище. Хоча в нині чинному правописі цілком ясно й точно зазначено («Український правопис». К., Вид-во АН УРСР 1960, с. 123), що українські. прізвища передаються на письмі за загальними нормами правопису українських слів, практика дає безліч прикладів порушення цього правила щодо прізвища Швець, досить поширеного на Україні.

Прагнення відрізнити особову назву (прізвище) від назви професії зумовлює тенденцію до незмінності звукового складу прізвища Швець при відмінюванні: Швеця, Шевцеві і т. д.



Запитання. Чи чергується голосний і з о при відмінюванні прізвищ типу Антонів, Максимів, Павлів і под.?

Відповідь. При відмінюванні прізвищ типу Антонів, Максимів, Павлів голосний і чергується з о в усіх тих формах, де цей звук стоїть у відкритому складі, тобто – у непрямих відмінках. Отже, треба писати й говорити: Антонова, Максимова, Павлова; Антонову, Максимову, Павлову і т. д.

Запитання. Як правильно писати по-українському прізвище: Калениченко чи Калиниченко?

Відповідь. Прізвище, про яке йдеться, може мати два варіанти: Калениченко і Калиниченко. Перше утворене від імені Каленик, друге – від імені Калина або від назви рослини (калини).

Тому правомірним треба вважати обидва написання, а для кожного конкретного носія цього прізвища правильним є той варіант, що відповідає записові в метриці чи у паспорті.



Запитання. Що означає іменник сусло, чи змінюється він за відмінками як загальна назва і як власна (прізвище чоловіче і жіноче)?

Відповідь. Іменник сусло має кілька значень: у виноробстві та пивоварній справі – густа рідина, що являє собою непереброджений відвар крохмалистих та цукристих речовин (злаків, картоплі), з якого женуть спирт і роблять вино; сік з вичавлюваного винограду; переносне значення – надто солодкий напій.

Іменник сусло належить до II відміни, твердої групи і має відповідні закінчення. Власна назва Сусло – чоловіче прізвище – відмінюється, як загальна назва, тобто має всі відмінкові форми, властиві іменникам середнього роду, що належать до твердої групи II відміни. Жіноче прізвище за відмінками не змінюється.



Запитання. Як треба писати російською мовою прізвище Колесник?

Відповідь. Якщо прізвище Колесник, то так треба писати його і російською і українською мовою; якщо Колісник, то російською мовою воно матиме форму Колисник. Перекладати прізвища не можна. За основу слід узяти написання в метриці.

Запитання. Як написати російською мовою українські прізвища Охріменко, Миколайчук, Авраменко?

Відповідь. З української мови на російську і навпаки прізвища не перекладають. Це стосується й тих, які утворені від власних імен. Прізвища Миколайчук, Охріменко, Пилипчук і подібні так і звучатимуть російською мовою (а не Николайчук, Ефременко, Филиппчук).

У прізвищах типу Аврамович, Авраменко міняти в на б підстав немає. І в українській, і в російській мові може існувати кожний з цих варіантів. Головне, щоб у певної людини прізвище в усіх документах мало такий вигляд, як в її паспорті або метриці.



Запитання. Яку літеру – и чи ы – писати російською мовою в прізвищі Яриловець? Яке походження цього прізвища?

Відповідь. Прізвище Яриловець генетично пов'язане з іменем Ярила – бога сонця, весни, плодючості в міфології східних слов'ян. Походження імені Ярило у свою чергу пов'язують із словом ярь – давньоруським іменником жіночого роду (в українських діалектах воно означає весну, ярий – весняний). Див.: УРЕ, т. 16, с. 494. Суфікс -ил(о), який виражає назву діяча в російській мові передається через -ил (о). Пор.: укр. світило, рос. светило (те, що світить, поширює світло), та й сама назва язичеського божества російською мовою звучить і пишеться Ярило.

Отже, в прізвищі Яриловець російською мовою нема підстав писати й вимовляти ы.



Запитання. Як по-українському правильно писати Алексєєнко, Алексєєва чи Олексієнко, Олексієва?

Відповідь. Перекладати прізвища не можна. Якщо в свідоцтві про народження (а після 16 років – у паспорті) написано Алексєєнко, Алексєєва, то так треба оформляти й решту документів. Олексієнко, Олексієва – інші прізвища.

Запитання. Як правильно писати в родовому відмінку чоловічі й жіночі прізвища типу Войцишин, Грицишин, Дзюбишин?

Відповідь. Усі українські чоловічі прізвища типу присвійних прикметників із суфіксами -ів, -ов, -ев, -ин, -ишин у сучасній літературній мові цілком субстантивувалися й відмінюються в однині, як іменники (за винятком орудного відмінка), а в множині зберегли прикметникові форми, за винятком називного відмінка (Войцишина, Войцишину (Войцишинові), Войцишина, Войцишиним, на Войцишині; Войцишини, Войцишиних, Войцишиним, Войцишиних, Войцишиними, на Войцишиних). Отже, треба писати: «зошит Войцишина Петра».

Відповідні жіночі прізвища, як такі, що закінчуються на приголосний, не відмінюються. З огляду на це слід писати: «зошит Войцишин Ніни».



Запитання. Як правильно написати прізвище Катрин у родовому відмінку однини: «Катриного» чи Катрина?

Відповідь. У праці «Сучасна українська літературна мова. Морфологія». За заг. ред. акад. І. К. Білодіда (К., «Наукова думка», 1969) зазначено, що «чоловічі прізвища, які мають форму коротких присвійних прикметників, в однині відмінюються за зразком іменників II відміни твердої групи, за винятком орудного відмінка, що приймає прикметникове закінчення -им. У множині ці іменники, за винятком називного відмінка і кличної форми, відмінюються як прикметники» (с. 124).

Правда, в деяких говорах української мови прізвища такого типу відмінюються, як повні прикметники (Катриного, Катриному); можливо, це відбувається під впливом відмінкових форм відповідних жіночих прізвищ (Катриної, Катриній). Але в більшості говорів і в літературній мові нормативним є відмінювання чоловічих прізвищ із суфіксами присвійності, як іменників II відміни – в однині (крім орудного відмінка) і як прикметників (за винятком називного відмінка і кличної форми) – в множині.

Таким чином, прізвище Катрин у родовому відмінку однини має форму Катрина.


Каталог: library -> 8%20ФИЛОЛОГИЧЕСКИЕ%20НАУКИ -> 81%20ЯЗЫКОЗНАНИЕ -> 81.2%20УКР -> Довідники
Довідники -> Юрій Шевельов українська мова в першій половині двадцятого століття (1900-1941) Стан І статус
Довідники -> «радянська школа»
81.2%20УКР -> Київ Видавництво
81.2%20УКР -> Навчальний посібник Видання друге, доповнене й перероблене вінниця "нова книга" 2003
81.2%20УКР -> С.І. Головащук Росісько-український словник сталих словосполучень Київ Наукова думка 2001
Довідники -> Лариса Масенко Мова і суспільство. Постколоніальний вимір


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2020
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка