Ю.Є. Полянський комплекс навчально-методичного забезпечення навчальної дисципліни (модуля) транснаціональна злочинність



Сторінка1/3
Дата конвертації05.11.2017
Розмір2.64 Mb.
  1   2   3


Міністерство освіти і науки України

Національний університет «Одеська юридична академія»
Кафедра кримінології та кримінально-виконавчого права

ЗАТВЕРДЖЕНО


Навчально-методичною радою Національного університету «Одеська юридична академія»

(протокол № __ від __.__.16 р.)


Голова ____________ Ю.Є. Полянський

КОМПЛЕКС НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ (МОДУЛЯ)
ТРАНСНАЦІОНАЛЬНА ЗЛОЧИННІСТЬ

(додатки до навчальної (робочої навчальної) програми)
Освітньо-професійна програма - магістр

галузь знань 08 – Право

спеціальність 081 – Право

спеціалізація – «Слідча діяльність»

Одеса – 2016

ЗМІСТ КОМПЛЕКСУ





Додаток 1.

ПЛАНИ ПРАКТИЧНИХ (СЕМІНАРСЬКИХ) ЗАНЯТЬ

ПЛАНИ ПРАКТИЧНИХ (СЕМІНАРСЬКИХ) ЗАНЯТЬ

ПЛАНИ ПРАКТИЧНИХ (СЕМІНАРСЬКИХ) ЗАНЯТЬ

ПЛАНИ ПРАКТИЧНИХ (СЕМІНАРСЬКИХ) ЗАНЯТЬ

Тема 8

Протидія транснаціональній економічній злочинності



ПЛАНИ ПРАКТИЧНИХ (СЕМІНАРСЬКИХ) ЗАНЯТЬ

ПЛАНИ ПРАКТИЧНИХ (СЕМІНАРСЬКИХ) ЗАНЯТЬ

ПЛАНИ ПРАКТИЧНИХ (СЕМІНАРСЬКИХ) ЗАНЯТЬ

ПЛАНИ ПРАКТИЧНИХ (СЕМІНАРСЬКИХ) ЗАНЯТЬ

ПЛАНИ ПРАКТИЧНИХ (СЕМІНАРСЬКИХ) ЗАНЯТЬ

ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

ПИТАННЯ ДЛЯ ПІДСУМКОВОГО КОНТРОЛЮ ЗНАНЬ І ВМІНЬ СТУДЕНТІВ

2.Ознаки та властивості транснаціональної організованої злочинності.

98.Міжнародні поліцейські інституції та їх роль у боротьбі зі злочинністю.

ПИТАННЯ, ЗАДАЧІ, ЗАВДАННЯ АБО КЕЙСИ ДЛЯ ПІСЛЯАТЕСТАЦІЙНОГО МОНІТОРИНГУ НАБУТИХ ЗНАНЬ І ВМІНЬ З НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ









Додаток 2. ПЛАНИ ПРАКТИЧНИХ (СЕМІНАРСЬКИХ) ЗАНЯТЬ




Додаток 3. ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ




Додаток 4. ПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ ДЛЯ ПІДСУМКОВОГО КОНТРОЛЮ ЗНАНЬ І ВМІНЬ СТУДЕНТІВ




Додаток 5. ПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ ДЛЯ КОМПЛЕКСНОЇ КОНТРОЛЬНОЇ РОБОТИ



Додаток 6. ПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ АБО КЕЙСИ ДЛЯ ПІСЛЯ АТЕСТАЦІЙНОГО МОНІТОРИНГУ НАБУТИХ ЗНАНЬ І ВМІНЬ З НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ


Додаток до навчальної (робочої навчальної) програми 1


НАВЧАЛЬНИЙ КОНТЕНТ

Лекція № 1



Тема 1

Злочинність як загроза світовій безпеці
Мета вивчення

Розуміння сутності злочинності як загролзи світовій безпеці, її основних показників, характеристик та тенденцій, а також вміння аналізувати значенння протидії та основні напрями протидії транснаціоналізації злочинності у системі світової безпеки.


Результати навчання

Після лекції здобувач вищої освіти буде (спроможний):



  1. узагальнювати основні підходи до розуміння глобалізації злочинності;

  2. аналізувати різні показники злочинності, на підставі чого робити висновки про її сучасні тенденції;

  3. планувати власні наукові дослідження з урахуванням новітніх тенденцій організованої злочиннотсі;

  4. оцінювати сучасний стан організованої злочинності в Україні та світі;



Література

Література:

  1. Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – №25-26.

  2. Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю: Закон України від 30 червня 1993 року // Відомості Верховної Ради. – 1993. – № 35. – Ст. 358

  3. Про практику розгляду судами кримінальних справ про злочини, вчинені стійкими злочинними об'єднаннями Постанова Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 13. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/v0013700-05;

  4. Концепція державної політики у сфері боротьби з організованою злочинністю: Указ Президента України від 21 жовтня 2011 року № 1000/2011. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/1000/2011.

  5. Вербенський М.Г. Кримінологічна ха-рактеристика злочинів, що складають ядро тран-снаціональної організованої злочинності / М.Г. Вербенський // Право і суспільство. 2010 – № 1 – С. 132-140.

  6. Денисович В. В. Соотношение понятий «организованная преступность», «транснациона-льная организованная преступность» и «между-народная преступность» / В. В. Денисович. – Ре-жим доступа: http://law.edu.ru/doc/ document.asp?docID=1251170

  7. Долгова А.И. Преступность, её организованность и криминальное общество / А.И. Долгова. – М.: Российская криминологическая ассоциация, 2003. – 572 с.

  8. Дрёмин В.Н. Преступность и её организованные формы как социальная практика // Інформаційне забезпечення протидії організованій злочинності/ В.Н. Дремин // Зб. наук. ст. /За ред.М.П.Орзіха, В.М. Дрьоміна. – Бібліотека журналу "Юридичний вісник". – Одеса: ФЕНИКС, 2003. – С. 12 – 25.

  9. Єфремов С. Організована злочинна діяльність як кримінологічна проблема / С. Єфремов // Прокуратура. Людина. Держава. – 2005. – №12. – С.75 – 81.

  10. Єфремов С. Різновиди організованих злочинних угруповань / С. Єфремов // Вісник прокуратури. – 2003 – №8. – С.53 – 58.

  11. Жаровська Г.П. Транснаціональна злочинність: джерела, ознаки, структура взаємозв’язків/ Г.П. Жаровська// Науковий вісник Чернівецького університету. – 2013. – Вип. 660. Правознавство. – С. 111 – 117.

  12. Закалюк А.П. Організована злочинна діяльність: сутність і потреби нормативного визначення / А.П. Закалюк // Вісник Академії правових наук України. – 2002. – №4. – С.130 – 141.

  13. Криминология: учеб. пособие для вузов / Под ред. Дж. Ф. Шели ; пер. с англ. Я.И. Гилинского. 3-е междунар. изд. – СПб. : Питер, 2003. – 864 с.

  14. Кулик А.Г. Организованная преступность в Украине в 90-е годы: уголовно-правовая и криминологическая характеристика / А.Г. Кулик // Правові проблеми боротьби зі злочинністю. – Кн. 2. – Харків: Східно-регіональний центр гуманітарно-освітніх ініціатив, 2002. – 600 с.

  15. Лунеев В.В. Глобализация и преступность / В.В. Лунеев // Московский юридический форум «Глобализация, государство, право, ХХІ век». – М.: «Издательский дом «Городец»», 2004. – 240 с.

  16. Лунеев В.В. Преступность XX века. Мировой криминологический анализ / В.В. Лунеев. – М.: НОРМА, 1997. – 525 с.

  17. Мельничук Т. В. Проблема нормативного визначення поняття організованої злочинності та її форм / Т.В. Мельничук // Правовые проблемы противодействия организованной преступности: Сб. науч. ст. / Под ред. М. Ф. Орзиха, В. Н. Дрёмина. – Библиотека журнала "Юридический вестник". – Одесса: Фенікс, 2005. – С.185 – 203.

  18. Тогонидзе Н. В. Глобализация общей, организованной и коррупционной преступности : мат-лы „круглого стола” / Н.В. Тогонидзе // Государство и право. – 2001. – № 12. – С. 89 – 107.

  19. Ущаповський В.Ф. Організовані злочинні угруповання та їх ознаки / В.Ф. Ущаповский // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2006. – №11. – С.104 – 110.

  20. Хавронюк М.І. Кримінально-правові засоби протидії організованій злочинній діяльності: досвід зарубіжних країн і законодавчі пропозиції для України / М.І. Хавронюк // Кримінальне право України. – 2006. – №1. – С. 93 – 94.

  21. Klaus von Lampe. Not a process of enlightenment: the conceptual history of organized crime in Germany and the United States of America / Klaus von Lampe // Forum on Crime and Society. – Vol. 1. – No. 2, December 2001. – P. 99-116.

  22. Shelley L. Post-Soviet Organized Crime / Shelley L. // Demokratizatiya. The Journal of Post-Soviet Demokratization. –1994. – Vol. 2. – №3. – P.12 – 21.

  23. Shelley L. The Criminal-Political Nexus: Russian Case Study (Mexico, march, 1997) / Shelley L. // Trends in Organized Crime. – 1997. – Vol. 3. – №1. – Р. 41 – 64.


План

  1. Глобалізація злочинності: світові та регіональні тенденції.

  2. Організована злочинність, види та ознаки організованих злочинних угруповань за законодавством України.

  3. Організована злочинність з міжнародними зв’язками в Україні: основні прояви та кримінологічні показники.

  4. Значення протидії транснаціоналізації злочинності у системі світової безпеки.


Основний зміст

Найважливішою тенденцією сучасного соціально-економічного розвитку є глобалізація. Взаємозалежність окремих національних господарств досягла рівня, при якому виник якісно новий феномен - світова, або глобальна, економіка. Процес глобалізації торкнувся всіх сфер економічних стосунків, змінивши їх кількісні та якісні параметри. Глобалізація означає якісно новий стан взаємозв'язків в економіці, політиці, екології на основі підвищення мобільності капіталу, робочої сили, інформації, ідей у світовому масштабі та втілюється у зростаючій взаємозалежності країн світу в результаті інтенсифікації міжнародних переміщень товарів, послуг, міжнародних потоків капіталу, швидкої і широкої дифузії технологій тощо. Глобалізація потребує спільних зусиль урядів держав і міжнародних організацій, регулювання на світовому рівні.

З одного боку, глобалізація характеризується такими позитивними рисами, як поліпшення міждержавних відносин, підвищення прозорості кордонів, розвиток світової торгів­лі, збільшення обсягу міжнародних перевезень, розширення міжнародного ринку праці. З іншого боку, цей процес породив деструктивний феномен — криміналізацію глобалізації. На сучасному етапі можна цілком обґрунтовано говорити про формування, що має міжнародний характер кримінального співтовариства як антипод суспільства законослухняного [Л.В. Новікова].

Слід окремо розглянути такі світові тенденції злочинності:

- постійне зростання злочинності, що випереджає зростання народонаселення;

- неспроможність традиційних мір соціального контролю;

- вплив глобалізаційних факторів на подальшу транснаціоналізацію злочинності;

- зростання злочинів, які є проявом ворожого ставлення до «сторонніх».

В контексті вказаних тенденцій особливого значення набувають міжнародні стандарти щодо протидії злочинності, які є результатом узагальнення кримінальних ситуацій у більшості держав (відповідні звіти ООН) та їхнього досвіду в обмеженні злочинної активності.

Визначення організованої злочинності є однією з ключових проблем сучасної кримінологічної науки. Починаючи з кінця 80-х рр. минулого століття розробкою поняття цього феномена займалося багато відомих кримінологів. Єдиного визначення організованої злочинності не міститься й у міжнародних документах. Більше того, неодноразово висловлювалася думка щодо неможливості вироблення такого. Так, на VІІІ Конгресі ООН по попередженню злочинності та поводженню з правопорушниками (Гавана, Куба, 27 серпня – 7 вересня 1990 р.) було зазначено, що одним формулюванням неможливо визначити багаточисельні види організованої злочинності, обумовлені різними факторами, у тому числі етнічними, економічними. Однак у цілому це явище можна охарактеризувати як складні кримінальні види діяльності, здійснювані у широких масштабах організаціями та іншими групами, які мають внутрішню структуру, отримують фінансовий прибуток та набувають владу шляхом створення та експлуатації ринків незаконних товарів та послуг.

Виходячи із цього, у 1995 р. Радою Європейського Союзу було розроблено такі загальні критерії визначення організованої злочинності: 1) взаємодія (спільна діяльність) більш ніж двох осіб; 2) розподіл функцій (у кожного учасника має бути своє чітко визначене завдання); 3) діяльність протягом тривалого періоду чи без заздалегідь установленого терміну; 4) суворі внутрішня дисципліна та контроль; 5) підозра у вчиненні тяжких злочинів; 6) вихід за межі національних кордонів; 7) застосування насильницьких методів примусу з метою залякування; 8) використання комерційних чи інших ділових структур; 9) участь у відмиванні грошей; 10) вплив на політику, засоби масової інформації, органи державного управління, органи юстиції та економіку; 11) мета – прибуток, вигода, влада. Крім того, зазначено, що для віднесення злочинного угруповання до організованого необхідно, щоб воно відповідало щонайменше шести з 11 вищенаведених критеріїв, при цьому обов'язковою є наявність 1, 5 і 11.

Щодо національного законодавства, то слід зазначити, що на відміну від інших видів злочинності, у ньому існує нормативне поняття організованої злочинності. Так, у Ст. 1 Закону України “Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю” від 30 червня 1993 р. під організованою злочинністю розуміється сукупність злочинів, що вчиняються у зв'язку зі створенням та діяльністю організованих злочинних угруповань. Види та ознаки цих злочинів, а також кримінально-правові заходи щодо осіб, які вчинили такі злочини, встановлюються Кримінальним кодексом України (далі КК України). При цьому ознаки таких злочинів у КК України майже не визначені. Незважаючи на прогресивний характер названого Закону, слід визнати: наведене поняття не отримало належної підтримки з боку вчених та практиків, що суттєво заважає діяльності спецпідрозділів по боротьбі з організованою злочинністю та інших правоохоронних органів.

На відміну від розглянутого закону, Кримінальний кодекс України не дає визначення організованої злочинності. Натомість він містить низку норм, що надають можливість притягнути до кримінальної відповідальності учасників організованої злочинності на різних рівнях: Розділ VI Загальної частини КК України присвячено співучасті у злочинах: визначені види співучасників; сформульовані поняття “організована група” та “злочинна організація”, регламентована кримінальна відповідальність співучасників, у тому числі кримінальна відповідальність організаторів та учасників організованої групи або злочинної організації.

Так, згідно ч.3 ст.28 КК України, «злочин визнається вчиненим організованою групою, якщо в його готуванні або вчиненні брали участь декілька осіб (три і більше), які попередньо зорганізувалися у стійке об'єднання для вчинення цього та іншого (інших) злочинів, об'єднаних єдиним планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім учасникам групи».

Згідно ч.4 ст.28 КК України «злочин визнається вчиненим злочинною організацією, якщо він скоєний стійким ієрархічним об'єднанням декількох осіб (п'ять і більше), члени якого або структурні частини якого за попередньою змовою зорганізувалися для спільної діяльності з метою безпосереднього вчинення тяжких або особливо тяжких злочинів учасниками цієї організації, або керівництва чи координації злочинної діяльності інших осіб, або забезпечення функціонування як самої злочинної організації, так і інших злочинних груп».

Крім того у Особливій частині КК України передбачаються ще такі спеціальні суб`єкти організованої злочинної діяльності, як банда, терористична організація, непередбачені законом воєнізовані або збройні формування тощо. Так, згідно примітці 1 до ст.260 КК України «під воєнізованими слід розуміти формування, які мають організаційну структуру військового типу, а саме: єдиноначальність, підпорядкованість та дисципліну, і в яких проводиться військова або стройова чи фізична підготовка. Під збройними формуваннями слід розуміти воєнізовані групи, які незаконно мають на озброєнні придатну для використання вогнепальну, вибухову чи іншу зброю».

В організованій злочинності відбуваються якісні зміни, проявляються нові тенденції її розвитку. У першу чергу, ці тенденції проявляються в розширені сфер діяльності організованих злочинних угруповань, у встановленні міжрегіональних та міжнародних стосунків.

На території України діє багато організованих злочинних угруповань (ОЗУ), які мають міжнародні та міжрегіональні зв'язки. За оперативними даними МВС України тільки за 1998 р. було виявлено та знешкоджено 59 ОЗУ з міжнародними зв'язками. Для порівняння за вищеназваний період була припинена діяльність понад тисячі ОЗУ. Співвідношення ОЗУ з міжнародними зв'язками до ОЗУ, що таких зв'язків не мають, складає приблизно 1:6. Крім того, проведеним дослідженням встановлено, що кожне третє угруповання має міжрегіональні зв'язки. З цього можна зробити висновок, що ОЗУ, які мають міжнародні та міжрегіональні зв'язки, у структурі організованої злочинності складають приблизно 40%.

Метою встановлення міжрегіональних та міжнародних зв'язків насамперед є:


  • обмін злочинним досвідом;

  • розмежування сфер злочинної діяльності в міжрегіональному та міжнародному масштабі;

  • скоєння злочину за межами держави;

  • розміщення за кордоном коштів, здобутих злочинним шляхом ("відмивання" грошей);

  • виїзд за кордон для ухилення від кримінальної відповідальності за скоєні злочини на території України;

  • обмін виконавцями для скоєння злочинів;

  • надання матеріальної, фізичної та інших видів допомоги етнічним злочинним угрупованням у випадку послаблення їх позиції чи виникнення конфліктів з місцевими злочинними групами та ін.

Практика свідчить, що ОЗУ мають різний рівень зв'язку, який знаходиться у прямій залежності від рівня розвитку самих ОЗУ. Виходячи з цього, на наш погляд, їх можна класифікувати (за рівнем зв'язку) на:

  • міжрегіональний рівень зв'язку (у вузькому понятті цього терміна) мають ОЗУ, які діють на певній території України та мають кримінальні зв'язки як зі своїми структурними підрозділами, так і з ОЗУ, що діють на інших адміністративних територіях України; ….? СНД!

  • міжнародний рівень мають ОЗУ, які діють на певній території України та підтримують кримінальні відносини, як зі своїми представниками (чи підроз­ділами), так із іншими ОЗУ, що знаходяться та діють на території іншої країни;

  • транснаціональний зв'язок має місце тоді, коли ОЗУ підтримують кримінальні стосунки з багатьма міжнародними злочинними об'єднаннями, розташованими на території кількох країн.

Відомий американський політолог, фахівець у галузі теорії безпеки М. Інтрілігатор стверджує, що в результаті глобальних нестабільностей і взаємозалежностей традиційні методи забезпечення безпеки стають все менш придатними, тому світова спільнота повинна виробити нові механізми безпеки. У сучасній ситуації необхідно трактувати безпеку виходячи з глобальної, а не національної або навіть міжнародної перспективи. Таким чином, традиційні концепції національної та міжнародної безпеки повинні бути замінені новітньої концепцією глобальної безпеки, яка визначається як відсутність або уникнення загроз життєвим інтересам планети.

Безпека досягається в сучасному світі не за рахунок іншої держави, а одночасно з безпекою інших причетних держав. Тобто підвищення безпеки інших не послаблює нічию власну безпеку. Зміст і сутність безпеки в процесі глобалізації розширюються далеко за межі традиційного військового виміру. Глобальна безпека повинна охоплювати взаємопов'язані військові, політичні, економічні, екологічні та ін загрози життєвим інтересам планети, тобто зростає роль невійськових компонентів. Навіть у рамках традиційного більш вузького визначення безпеки, що включає запобігання військових загроз життєвим інтересам суверенної держави або групи об'єднаних держав, існують більш широкі проблеми глобальної безпеки.



На зміну загрозі тотального ядерного знищення цивілізації прийшли нові небезпеки і виклики. Це – тероризм, сепаратизм, національний, релігійний та інші форми екстремізму, наркоторгівля та організована злочинність, регіональні конфлікти і загроза розповсюдження зброї масового знищення (ЗМЗ) тощо. Всі ці проблеми існували і раніше, але в епоху глобалізації, коли світ став набагато більш взаємозалежним і взаємозалежним, вони стали швидко набувати універсальний характер. Одночасно вони в набагато більшою мірою зачіпають повсякденне життя мільярдів людей. Все це обумовлює необхідність побудови системи протидії транснаціональній злочинності взагалі, та окремим її проявам (див. схему нижче).



Контрольні запитання для перевірки досягнення результатів навчання

  1. З чим пов’язана тенденція глобалазації злочинності?

  2. Назвіть основні наслідки глобалізаційних світових процесів.

  3. Які основні характеристики різних підходів до розуміння природи організованої злочинності в науці та законодавстві?

  4. Які з сучасних тенденцій розвитку організованої злочинності Вам відомі?

  5. Яке значення протидії транснаціоналізації злочинності у системі світової безпеки?


Критерії оцінювання під час поточного контролю

Від здобувача вищої освіти вимагається обов’язкове відвідування лекцій і семінарів, активна робота на семінарах. На оцінку впливає поряд з відвідуванням лекційних та семінарських занять, якість виконання завдань, активна робота на семінарах. Особливо оцінюються активна робота на семінарах, правильні відповіді на запропоновані запитання за темами курсу.



Таблиця 1. Шкала оцінювання навчальної діяльності здобувача вищої освіти


Оцінка за шкалою силабусу

Кількість набраних балів

Критерії оцінювання

A

90-100

відмінне виконання лише з незначною кількістю помилок

B

82-89

вище середнього рівня з кількома помилками

C

74-81

в загальному правильна робота з певною кількістю грубих помилок

D

64-73

непогано, але зі значною кількістю недоліків

E

60-63

виконання задовольняє мінімальні критерії

Fx

35-59

потрібно попрацювати перед тим, як отримати залік

F

0-34

необхідна серйозна подальша робота

  


Підготовлено

Дрьомін Віктор Миколайович, завідувач кафедри кримінології та кримінально-виконавчого права НУ «ОЮА», д.ю.н., професор, v.n.dryomin@gmail.com, (0482) 32-07-08

Ізовіта Андрій Миколайович, к.ю.н., доцент кафедри кримінології та кримінально-виконавчого права НУ «ОЮА», izovita1987@yandex.ua, (0482) 32-07-08

Стрелковська Юлія Олександрівна, к.ю.н., доцент, доцент кафедри кримінології та кримінально-виконавчого права НУ «ОЮА», strelkovskaya@inbox.ru, (0482) 32-07-08

Цитряк Віктор Ярославович, та кримінально-виконавчого права НУ «ОЮА», к.ю.н., доцент, citryachok@gmail.com, (0482)32-07-08

Чернишов Георгій Михайлович, асистент кафедри кримінології та кримінально-виконавчого права НУ «ОЮА», chernyshov.georgiy@gmail.com, (0482)32-07-08


Переглянуто


Лекція № 2



Тема 2

Транснаціональна злочинність: поняття, ознаки, концепції
Мета вивчення

Розуміння сутності транснаціональної злочинності, її основних показників, характеристик та тенденцій, а також вміння аналізувати сучасний стан транснаціоанльної злочинності в Україні та світі.


Результати навчання

Після лекції здобувач вищої освіти буде (спроможний):



  1. узагальнювати основні підходи до розуміння транснаціональної злочинності та її характеристик;

  2. аналізувати різні показники транснаціональної злочинності, на підставі чого робити висновки про її сучасні тенденції;

  3. планувати власні наукові дослідження з урахуванням новітніх тенденцій транснаціональної злочинності;

  4. оцінювати сучасний стан транснаціональної злочинності в Україні та світі;


Література

  1. Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – №25-26.

  2. Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю: Закон України від 30 червня 1993 року // Відомості Верховної Ради. – 1993. – № 35. – Ст. 358

  3. Про практику розгляду судами кримінальних справ про злочини, вчинені стійкими злочинними об'єднаннями Постанова Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 13. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/v0013700-05;

  4. Концепція державної політики у сфері боротьби з організованою злочинністю: Указ Президента України від 21 жовтня 2011 року № 1000/2011. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/1000/2011.

  5. Вербенський М.Г. Кримінологічна ха-рактеристика злочинів, що складають ядро тран-снаціональної організованої злочинності / М.Г. Вербенський // Право і суспільство. 2010 – № 1 – С. 132-140.

  6. Денисович В. В. Соотношение понятий «организованная преступность», «транснациона-льная организованная преступность» и «между-народная преступность» / В. В. Денисович. – Ре-жим доступа: http://law.edu.ru/doc/ document.asp?docID=1251170

  7. Долгова А.И. Преступность, её организованность и криминальное общество / А.И. Долгова. – М.: Российская криминологическая ассоциация, 2003. – 572 с.

  8. Дрёмин В.Н. Преступность и её организованные формы как социальная практика // Інформаційне забезпечення протидії організованій злочинності/ В.Н. Дремин // Зб. наук. ст. /За ред.М.П.Орзіха, В.М. Дрьоміна. – Бібліотека журналу "Юридичний вісник". – Одеса: ФЕНИКС, 2003. – С. 12 – 25.

  9. Єфремов С. Організована злочинна діяльність як кримінологічна проблема / С. Єфремов // Прокуратура. Людина. Держава. – 2005. – №12. – С.75 – 81.

  10. Єфремов С. Різновиди організованих злочинних угруповань / С. Єфремов // Вісник прокуратури. – 2003 – №8. – С.53 – 58.

  11. Жаровська Г.П. Транснаціональна злочинність: джерела, ознаки, структура взаємозв’язків/ Г.П. Жаровська// Науковий вісник Чернівецького університету. – 2013. – Вип. 660. Правознавство. – С. 111 – 117.

  12. Закалюк А.П. Організована злочинна діяльність: сутність і потреби нормативного визначення / А.П. Закалюк // Вісник Академії правових наук України. – 2002. – №4. – С.130 – 141.

  13. Криминология: учеб. пособие для вузов / Под ред. Дж. Ф. Шели ; пер. с англ. Я.И. Гилинского. 3-е междунар. изд. – СПб. : Питер, 2003. – 864 с.

  14. Кулик А.Г. Организованная преступность в Украине в 90-е годы: уголовно-правовая и криминологическая характеристика / А.Г. Кулик // Правові проблеми боротьби зі злочинністю. – Кн. 2. – Харків: Східно-регіональний центр гуманітарно-освітніх ініціатив, 2002. – 600 с.

  15. Лунеев В.В. Глобализация и преступность / В.В. Лунеев // Московский юридический форум «Глобализация, государство, право, ХХІ век». – М.: «Издательский дом «Городец»», 2004. – 240 с.

  16. Лунеев В.В. Преступность XX века. Мировой криминологический анализ / В.В. Лунеев. – М.: НОРМА, 1997. – 525 с.

  17. Мельничук Т. В. Проблема нормативного визначення поняття організованої злочинності та її форм / Т.В. Мельничук // Правовые проблемы противодействия организованной преступности: Сб. науч. ст. / Под ред. М. Ф. Орзиха, В. Н. Дрёмина. – Библиотека журнала "Юридический вестник". – Одесса: Фенікс, 2005. – С.185 – 203.

  18. Тогонидзе Н. В. Глобализация общей, организованной и коррупционной преступности : мат-лы „круглого стола” / Н.В. Тогонидзе // Государство и право. – 2001. – № 12. – С. 89 – 107.

  19. Ущаповський В.Ф. Організовані злочинні угруповання та їх ознаки / В.Ф. Ущаповский // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2006. – №11. – С.104 – 110.

  20. Хавронюк М.І. Кримінально-правові засоби протидії організованій злочинній діяльності: досвід зарубіжних країн і законодавчі пропозиції для України / М.І. Хавронюк // Кримінальне право України. – 2006. – №1. – С. 93 – 94.

  21. Klaus von Lampe. Not a process of enlightenment: the conceptual history of organized crime in Germany and the United States of America / Klaus von Lampe // Forum on Crime and Society. – Vol. 1. – No. 2, December 2001. – P. 99-116.

  22. Shelley L. Post-Soviet Organized Crime / Shelley L. // Demokratizatiya. The Journal of Post-Soviet Demokratization. –1994. – Vol. 2. – №3. – P.12 – 21.

  23. Shelley L. The Criminal-Political Nexus: Russian Case Study (Mexico, march, 1997) / Shelley L. // Trends in Organized Crime. – 1997. – Vol. 3. – №1. – Р. 41 – 64.


План

  1. Поняття транснаціональної організованої злочинності, її ознаки.

  2. Загальна характеристика Конвенції проти транснаціональної організованої злочинності (Палермо, 2000). Додаткові протоколи.

  3. Конвенційне трактування транснаціонального злочину.

  4. Відмежування транснаціонального злочину від суміжних понять: «транскордонний злочин», «міжнародний злочин», «злочин міжнародного характеру».

  5. Форми та види транснаціональної злочинної діяльності: загальна характеристика


Основний зміст

Організована злочинність на сьогодні становить для України загрозу національній безпеці. У нашій державі вона проникає майже у всі сфери економічного і політичного життя, і більше того, діє як проти інститутів держави і суспільства так і заміщає легальні інститути, використовує їх у своїх цілях, лобіюючи власні інтереси. Саме ця ознака надає їй підвищеної суспільної небезпечності.

Організована злочинність – це особливе суспільне небезпечне явище, «вершина злочинності». В основі виокремлення цього виду злочинності лежить характер і ступінь взаємодії злочинців при здійсненні протиправної діяльності.

Транснаціональна злочинність, не являє собою «традиційну» форму організованої злочинності, а є суттєво новий її різновид, який загрожує стабільності цілих держав, перешкоджає їхньому економічному розвитку, підриває демократичні інститути. За низкою ознак вона збігається із загальними характеристиками організованої злочинності, проте має глобальний масштаб операцій та перехід злочинної діяльності через національні кордони, про що свідчить відкриття нових ринків криміналітету на європейських теренах.

Вітчизняні вчені та науковці країн СНД транснаціональну організовану злочинність визначають шляхом описання її найбільш типових ознак та характеристики транснаціональних злочинних організацій або виводять із більш широкого поняття транснаціональної злочинності. М.Г. Вербенський транснаціональну організовану злочинність визначає як окремий вид організованої злочинності, який характеризується структурною системою високоорганізованих і ретельно законспірованих злочинних угруповань, що займаються міжрегіональною або, в ряді випадків, міжнародною злочинною діяльністю у вигляді промислу, спрямованого на систематичне отримання максимально високих прибутків і надприбутків, нерідко використовуючи у своїх інтересах як державні структури, так й інститути громадянського суспільства

А.Л. Репецька під «транснаціональною організованою злочинністю» розуміє здійснення злочинними організаціями незаконних операцій, пов’язаних із переміщенням потоків інформації, грошей, фізичних об’єктів, людей, інших матеріальних та нематеріальних цінностей через державні кордони з метою використання сприятливої ринкової кон’юнктури в одній або кількох іноземних державах для отримання суттєвої економічної вигоди, а також для ухилення від соціального контролю за допомогою використання значних відмінностей в системах кримінального правосуддя різних країн і корупції. Вчена вважає, що лише аналіз характеру діяльності злочинної організації може свідчити про її транс національність.

У кримінально-правовому аспекті транснаціональна організована злочинність розглядається як сукупність злочинних формувань і співтовариств, що здійснюють злочинну діяльність у більш ніж одній державі, або вчиняють злочини в одній державі, але суттєва частина їх планування, підготовки та загального керівництва або контролю має місце в іншій державі, або вчиняється в одній державі організованою злочинною групою, яка діє у декількох державах, або її суттєві наслідки мають місце в іншій державі. Наведене визначення надзвичайно подібне до визначення, яке міститься у Конвенції ООН проти транснаціональної організованої злочинності від 15 листопада 2000 року, ратифікованої в Україні у 2004 році. Аналіз змісту ст.ст. 2, 3 названої Конвенції дозволяє дійти висновку, що під транснаціональною організованою злочинністю розуміється діяльність організованих злочинних груп, що структурно оформлені в групу у складі трьох і більше осіб, функціонують протягом певного періоду часу та діють узгоджено з метою вчинення одного або декількох транснаціональних злочинів для одержання прямо або опосередковано фінансової або іншої матеріальної вигоди. При цьому злочин вважається таким, що має транснаціональний характер, якщо:

1) він вчинений більш ніж в одній державі;

2) він вчинений в одній державі, але істотна частина його підготовки, планування, керівництва або контролю мала місце в іншій державі;

3) він вчинений в одній державі, але за участю організованої злочинної групи, що здійснює злочинну діяльність у більш ніж одній державі;

4) вчинений в одній державі, але його істотні наслідки мають місце в іншій державі.

Транснаціональна злочинність у кримінології характеризується такими ознаками, як: сукупність вчинених за визначений період злочинів та осіб, які їх вчинили; високий ступінь організованості; сімейна або етнічна основа, що дозволяє вирішувати проблеми резерву; дисципліна в організації; наявність зв'язків зі злочинними організаціями в інших країнах; прагнення досягнення й захисту корпоративних інтересів; швидка адаптація до посилення впливу на неї правоохоронних органів; заподіяння шкоди двом або більше державам чи інтересам юридичних або фізичних осіб двох чи більше держав; здійснення діяльності, відповідальність за яку передбачена в міжнародних актах або нормах національного кримінального законодавства (М. Г. Вербенський).

Розмежування понять “міжнародна злочинність” і “транснаціональна злочинність” доцільно здійснювати за суб'єктами транснаціональної злочинної діяльності, їх масштабами і ступенем організованості. Останню характеризує отримання надприбутків, широкомасштабна злочинна діяльність на території кількох країн.

Зазначені характеристики обумовлюють масштабне проникнення представників криміналітету до органів влади й управління держави, призводить до їх залучення до злочинної діяльності, коли останні стають її провідниками й активно ухиляються від боротьби з нею. При цьому злочинці є захищеними від будь-яких видів контролю, оскільки держава, покликана його здійснювати, навпаки, спрямовує свої зусилля на забезпечення безпеки злочинної діяльності.

Насильство й корупція використовуються злочинними організаціями для швидкого вирішення специфічних проблем. Рівень насильства може варіюватися, але в кожному випадку насильство є принциповим, контролюючим інструментом у досягненні їхніх прагматичних цілей. Транснаціональна злочинність корумпує іноземних посадових осіб з метою одержання можливості вести економічну діяльність у певній країні або одержувати незаслужену перевагу. Така корупція в багатьох регіонах світу стає нормою.
Контрольні запитання для перевірки досягнення результатів навчання


  1. Визначте поняття та ознаки транснаціональної злочинності.

  2. Дайте загальну харатеристику Конвенції проти транснаціональної оргаізованої злочинності (Палермо, 2000).

  3. Дайте визначення таким поняттям як «транскордонний злочин», «міжнародний злочин», «злочин міжнародного характеру».

  4. Які форми та види транснаціональної організованої злочинної діяльності ви знаєте ?


Критерії оцінювання під час поточного контролю

Від здобувача вищої освіти вимагається обов’язкове відвідування лекцій і семінарів, активна робота на семінарах. На оцінку впливає поряд з відвідуванням лекційних та семінарських занять, якість виконання завдань, активна робота на семінарах. Особливо оцінюються активна робота на семінарах, правильні відповіді на запропоновані запитання за темами курсу.


Таблиця 1. Шкала оцінювання навчальної діяльності здобувача вищої освіти


Оцінка за шкалою силабусу

Кількість набраних балів

Критерії оцінювання

A

90-100

відмінне виконання лише з незначною кількістю помилок

B

82-89

вище середнього рівня з кількома помилками

C

74-81

в загальному правильна робота з певною кількістю грубих помилок

D

64-73

непогано, але зі значною кількістю недоліків

E

60-63

виконання задовольняє мінімальні критерії

Fx

35-59

потрібно попрацювати перед тим, як отримати залік

F

0-34

необхідна серйозна подальша робота




Підготовлено

Дрьомін Віктор Миколайович, завідувач кафедри кримінології та кримінально-виконавчого права НУ «ОЮА», д.ю.н., професор, v.n.dryomin@gmail.com, (0482) 32-07-08

Ізовіта Андрій Миколайович, к.ю.н., доцент кафедри кримінології та кримінально-виконавчого права НУ «ОЮА», izovita1987@yandex.ua, (0482) 32-07-08

Стрелковська Юлія Олександрівна, к.ю.н., доцент, доцент кафедри кримінології та кримінально-виконавчого права НУ «ОЮА», strelkovskaya@inbox.ru, (0482) 32-07-08

Цитряк Віктор Ярославович, та кримінально-виконавчого права НУ «ОЮА», к.ю.н., доцент, citryachok@gmail.com, (0482)32-07-08

Чернишов Георгій Михайлович, асистент кафедри кримінології та кримінально-виконавчого права НУ «ОЮА», chernyshov.georgiy@gmail.com, (0482)32-07-08


Переглянуто



Лекція № 3
Тема 4.

Транснаціональні злочинні групи та організації: механізм формування та функціонування
Мета вивчення -

сформувати кримінологічне уявлення про суб`ктів транснаціональної злочинності, механізми їх формування та функціонування


Результати навчання

Після лекції здобувач вищої освіти буде спроможний:



  1. Чітко визначати поняття суб`єктів ктів транснаціональної злочинності;

  2. Надавати кримінологічну характеристику транснаціональним злочинним групам та організаціям;

  3. Демонструвати системні знання щодо структури суб`ктів транснаціональної злочинності;

  4. Визначати типологію та класифікацію суб`ктів транснаціональної злочинності.


Література

  1. Долженков О.Ф. Складові інфраструктури організованої злочинності / О.Ф. Долженков // Інформаційне забезпечення протидії організованій злочинності / Зб. наук. ст.: [За ред.М.П.Орзіха, В.М. Дрьоміна]. – Бібліотека журналу "Юридичний вісник". – Одеса: ФЕНИКС, 2003. – С. 47 – 55.

  2. Зелинский А.Ф. Криминальная психология: Научно-практическое издание / А.Ф. Зелинский. – К.: Юринком Интер, 1999. – 240 с.

  3. Козаченко, А.В. Феномен транснациональной преступности : Науч.-практ. пособие / А.В. Козаченко, Н.В. Клеван. – Николаев : Илион, 2009. – 408 с.

  4. Поплавский И.Г. Организованные преступные группировки с международными и межрегиональными связями (проблемы определения) / И.Г. Поплавский // Вестник Одесского института внутренних дел. – 1999. – №2. – С.81-84.

  5. Скулиш, Н.Є. Транснаціональні злочинні організації : поняття, структура. стан / Н.Є. Скулиш // Науковий вісник Чернівецького університету. Правознавство : Зб. наук. праць. 1996. – 2005. – Вип. 282 . – С. 120-124.

  6. Ярмиш А.Н. Організовані злочинні групи: норми і стандарти поведінки / А.Н. Ярмиш // Правові проблеми боротьби зі злочинністю. Книга 2. – Харків: Східно-регіональний центр гуманітарно-освітніх ініціатив, 2002. – 600 с.


Інтернет-ресурси:

  1. Аминьева Я. А. К вопросу о классификации субъектов ТОП / Я. А. Аминьева. [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.crime.vl.ru/index.php?p=970&more=1&c=1&tb=1&pb=1

  2. Транснациональная организованная преступность. Виды основных мировых организаций [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://kiev-security.org.ua/box/4/103.shtml


План

  1. Поняття, види та ознаки суб’єктів транснаціональної злочинності.

  2. Соціально-психологічна основа формування і функціонування організованих злочинних груп (корупція та насилля як основні методи діяльності; елементи кримінальної субкультури у механізмі транснаціональної злочинності; економічна основа функціонування злочинних груп тощо).

  3. Структура транснаціональних злочинних організацій: особливості владо-підпорядкування та розподілу кримінально-функціональних обов’язків учасників.

  4. Регіональні особливості транснаціональних злочинних організацій (японська якудза, китайськітріади, італійська мафія, колумбійські наркокартелі тощо).


Основний зміст

Визначення суб'єктів транснаціональної організованої злочинності дозволяє виділити з широкого кола учасників організованої та міжнародної злочинності, лише тих, хто здійснює транснаціональну організовану злочинну діяльність.

При визначенні поняття і ознак транснаціональної організованої злочинності неможливо ухилитися від опису її суб'єктів. Тому в рамках понятійної характеристики транснаціональної організованої злочинності, як її суб'єкти розглядалися транснаціональні злочинні організації і співтовариства, а також встановлюються найбільш типові їхні ознаки. При цьому більшість кримінологів використовує термін «транснаціональні злочинні організації».

Цей термін найбільш точно визначає учасників транснаціональної організованої злочинності, оскільки її суб'єктами є глобальні злочинні утворення, що мають мережі філій, які окремо ймовірно і можна назвати «транснаціональними організованими злочинними групами», але в цілому вони структурно пов'язані в єдину організацію. Поняття «міжнародні злочинні організації» фактично є тотожним поняттю «транснаціональні злочинні організації», оскільки значення «міжнародний» і «транснаціональний» в даному контексті, має таке саме смислове навантаження, тобто вказує на те, що ці організації діють за межами однієї держави.

Виділяються три основних типи транснаціональних злочинних організацій (ТПО): основна група традиційних ТПО; група малих ТПО і транснаціональні терористичні групи.

Опис основної групи транснаціональних злочинних організацій більшістю кримінологів наводиться щодо структури та діяльності традиційних ТПО, що мають глобальні мережі. Як правило, мова йде про італійську мафію, японську якудзу, китайські тріади, колумбійські картелі, російську мафію. Окремі автори включають в основну групу або нігерійські організовані злочинні групи, або мексиканські картелі, відомі як мексиканська федерація. Так чи інакше, останнім часом, ця група отримала назву «великої шістки».

До групи малих ТПО входять кримінальні організації, які не є настільки розгалуженими, але мають не менш високоорганізовану структуру і певну спеціалізацію, що дозволяє їм працювати спільно або для організацій «великої шістки». Шляхи здійснення такого співробітництва схожі з роботою основних і дочірніх компаній. Цей тип включає групи, що базуються в Панамі, Пуерто-Ріко, Домініканській Республіці та на Ямайці. Не без підстав іноді сюди відносяться і нігерійські групи, так як вони в основному складаються з фахівців, які використовуються організаціями «великої шістки» для різноманітної транснаціональної злочинної діяльності, хоча основним заняттям для них залишається контрабанда наркотиків.

До третього типу відносяться терористичні групи, які використовують транснаціональну злочинну діяльність як засіб фінансування їх політичних цілей. Сюди можна віднести відомі терористичні організації: Японську червону армію, Революційні збройні сили Колумбії, Народну Ірландську республіканську армію, чеченські збройні формування в Росії.

  Однак не всі дослідники цієї проблеми виходять з описаної вище класифікації. Більшість віддає перевагу характеристиці таких організацій, ґрунтуючись на інших класифікаційних критеріях. Наприклад, з точки зору географічного розташування базових структур (європейська, азіатська, африканська), або розглядаючи як критерій національну приналежність більшості членів таких організацій (італійська, китайська, японська, нігерійська, колумбійська тощо), або з точки зору проникнення транснаціональних організацій на територію країни, де вже є свої аналогічні злочинні структури (традиційна і нетрадиційна).

На думку фахівців американського Інституту національних стратегічних досліджень, транснаціональні злочинні організації в порівнянні з національними мають ряд ключових особливостей. До них відносяться: створення закордонних філій і представництв, корупція іноземних лідерів, створення транснаціональних стратегічних союзів і здійснення законних інвестицій в зарубіжних країнах.

Дослідники відзначають також наступні специфічні риси транснаціональних злочинних організацій: гнучкість входження до мережі організацій, пірамідальну організаційну структуру, що дозволяє віддалити лідерів від процесу безпосереднього вчинення злочинів, проникнення в легальну підприємницьку діяльність і корупція.

Загальновизнаним фактом є те, що єдиної моделі транснаціональної злочинної організації не існує. Кожне угруповання відрізняється від інших своєю структурою, побудовою комунікативних зв'язків, сферою злочинної діяльності, територією базування, а також особливостями регіонального поширення злочинної діяльності. Загальним для них є наступне: 1) національна ознака утворення організації; 2) спільність кримінальних інтересів, які можуть виражатися в спільності проведення окремих злочинних операцій; 3) однаковість сфер кримінальної діяльності.

Незважаючи на специфічні риси, властиві різним транснаціональним злочинним організаціям, структурний діапазон яких надзвичайно широкий як з точки зору їх внутрішньої організації, так і з точки зору ведення ділових операцій, їх основні характеристики можуть відповідати декільком класичним організаційним моделям. Серед найбільш відомих можна назвати бюрократичну або корпоративну модель, яка є способом організації, необхідним для ефективного виконання широкомасштабних завдань і мережеву модель, яка характеризується аморфністю, а відповідно, менш схильна до соціального контролю.

Крім цих основних, в кримінологічної теорії розроблені моделі: партнерства (Марк Галлер); патримоніальна модель, що представляє мережу «патрон-клієнт» (Джозеф Албіно, Хеннер Хесс); модель, заснована на теорії етнічного наслідування (Франсіс Іанні); а також моделі, що базуються на структурних характеристиках підприємницьких синдикатів, і синдикатів, які застосовують насильство для контролю над виробництвом товарів і послуг і ринками їх збуту (Алан Блок, Девід Сміт).

 Однак при видимому розмаїтті останніх аналіз змісту їх структурних елементів свідчить про наявність в описі цих моделей ознак, характерних для класичних моделей організації транснаціональної злочинної діяльності: корпоративної або мережевий.



  1. Поняття, види та ознаки суб’єктів транснаціональної злочинності.

  2. Соціально-психологічна основа формування і функціонування організованих злочинних груп (корупція та насилля як основні методи діяльності; елементи кримінальної субкультури у механізмі транснаціональної злочинності; економічна основа функціонування злочинних груп тощо).

  3. Структура транснаціональних злочинних організацій: особливості владо-підпорядкування та розподілу кримінально-функціональних обов’язків учасників.

  4. Регіональні особливості транснаціональних злочинних організацій (японська якудза, китайськітріади, італійська мафія, колумбійські наркокартелі тощо).


Контрольні запитання для перевірки досягнення результатів навчання

  1. У якому співвідношенні перебувають суб’єкти транснаціональної злочинності?

  2. Співвідношення суб’єктів транснаціональної злочинності згідно національного законодавства та міжнародно-правових актів.

  3. Яка соціально-психологічна основа формування і функціонування організованих злочинних груп?

  4. Яка структура транснаціональних злочинних організацій?

  5. Назвіть регіональні особливості транснаціональних злочинних організацій?


Критерії оцінювання під час поточного контролю

Від здобувача вищої освіти вимагається обов’язкове відвідування лекцій і семінарів, активна робота на семінарах. На оцінку впливає поряд з відвідуванням лекційних та семінарських занять, якість виконання завдань, активна робота на семінарах. Особливо оцінюються активна робота на семінарах, правильні відповіді на запропоновані запитання за темами курсу.



Таблиця 1. Шкала оцінювання навчальної діяльності здобувача вищої освіти


Оцінка за шкалою силабусу

Кількість набраних балів

Критерії оцінювання

A

90-100

відмінне виконання лише з незначною кількістю помилок

B

82-89

вище середнього рівня з кількома помилками

C

74-81

в загальному правильна робота з певною кількістю грубих помилок

D

64-73

непогано, але зі значною кількістю недоліків

E

60-63

виконання задовольняє мінімальні критерії

Fx

35-59

потрібно попрацювати перед тим, як отримати залік

F

0-34

необхідна серйозна подальша робота



Підготовлено

Дрьомін Віктор Миколайович, завідувач кафедри кримінології та кримінально-виконавчого права НУ «ОЮА», д.ю.н., професор, v.n.dryomin@gmail.com, (0482) 32-07-08

Ізовіта Андрій Миколайович, к.ю.н., доцент кафедри кримінології та кримінально-виконавчого права НУ «ОЮА», izovita1987@yandex.ua, (0482) 32-07-08

Стрелковська Юлія Олександрівна, к.ю.н., доцент, доцент кафедри кримінології та кримінально-виконавчого права НУ «ОЮА», strelkovskaya@inbox.ru, (0482) 32-07-08

Цитряк Віктор Ярославович, та кримінально-виконавчого права НУ «ОЮА», к.ю.н., доцент, citryachok@gmail.com, (0482)32-07-08

Чернишов Георгій Михайлович, асистент кафедри кримінології та кримінально-виконавчого права НУ «ОЮА», chernyshov.georgiy@gmail.com, (0482)32-07-08


Переглянуто


Лекція № 4



Тема 5

Фактори транснаціональної злочинності
Мета вивчення -

формування чіткого розуміння факторів транснаціональної злочинності


Результати навчання

Після лекції здобувач вищої освіти буде спроможний:

1.Визначити поняття факторів транснаціональної злочинності та класифікувати їх.

2.Охарактеризувати глобалізацію як фактор транснаціональної злочинності.

3.Дати характеристику проявів глобалізації в економічній, політичній, культурологічній системах.

4. Розрізняти поняття «урбанізація», «маргіналізація» та «міграція» в системі факторів транснаціональної злочинності.


Література

  1. Бауман З. Глобализация. Последствия для человека и общества / З. Бауман. – М.: Весь Мир, 2004. – 188 с.

  2. Газзаев, А.В. Правовая оценка рисков и вызовов экономической глобализации / А.В. Газзаев // Современное право. – 2009. – № 9. – С. 113-117.

  3. Дорошенко

  4. Козаченко А. В. Экономическая преступность и коррупция как функциональные предпосылки существования транснациональных транспортных коридоров/ А. В. Козаченко // Актуальні проблеми політики / Збірник наукових праць. – Одеса, 2004. – №20. – С. 147 – 156.

  5. Лопашенко Н. А. Развитие межнациональной экономики и углубление интеграционных процессов как криминогенные факторы и пути их минимизации / Н.А. Лопашенко //Преступность в России: причины и перспективы: Мат-лы междунар. науч.-практ. конф. – М.: ВНИИ МВД России, 2004. – С. 71-74.

  6. Лунеев, В.В. Криминологические проблемы глобализации / В.В. Лунеев // Государство и право : Журн. Рос. акад. наук. – 2010. – № 1. – С. 45-61.

  7. Лунеев, В.В. Права человека и преступность в глобализирущемся мире / В.В. Лунеев // Общественные науки и современность (ОНС). – 2005. – № 3. – С.107-118.

  8. Мельничук Т.В. Сучасні концепції причин організованої злочинної діяльності у зовнішньоекономічній сфері / Т.В. Мельничук // Актуальні проблеми держави і права: зб. наук. праць. – Вип. 32. [С.В. Ківалов та ін.; Відп. за вип. Ю.М. Оборотов.] – Одеса: Юридична література, 2007. –С.326 – 332.

  9. Старков О.В. Модель причин и условий транснациональной преступности / О.В. Старков // Новые криминальные реалии и реагирование на них. – М.: Российская криминологическая ассоциация, 2005. – С. 54 -58.

  10. Шакун В.І. Урбанізація і злочинність: монографія / В. І. Шакун ; Укр. акад. внутр. справ. – иїв : Укр. акад. внутр. справ, 1996. – 256 с.


Інтернет-ресурси:

  1. Жаровська Г.П. Глобалізація як фактор якісних змін в організованому злочинному середовищі / Г.П. Жаровська // Часопис Київського університету права. – 2013/3. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: irbis-nbuv.gov.ua/.../cgiirbis_64.exe?

  2. Міняйло Н. Умови та причини транснаціональної організованої злочинності / Н. Міняйло // Науковий вісник Чернівецького університету. – 2010. – Вип. 533. Правознавство. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://lawreview.chnu.edu.ua/visnuku/st/533/22.pdf

  3. Супрун Т.М. Причини виникнення організованої транснаціональної злочинності / Т.М. Супрун. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://nauka.kushnir.mk.ua/?p=46149

  4. Репецкая А.Л.Финальный отчет по гранту «Специфика деятельности китайских этнических преступных групп в Восточной Сибири постсоветского периода» / А.Л. Репецкая. [Электронный ресурс]. Режим доступа: http://traccc.gmu.edu/wp-content/uploads/2013/09/Repetskaya_Siberia_Chinese_Triads_2012.pdf

  5. Шипунова Т. Социальное исключение и воспроизводство преступности / Т. Шипунова. [Электронный ресурс]. Режим доступа:http://www.narcom.ru/publ/info/564.


План

  1. Поняття та класифікація факторів сучасної транснаціональної злочинності. Проблема самодетермінації та самовідтворення транснаціональної злочинності.

  2. Глобалізація як фактор транснаціональної злочинності.

  3. Характеристика проявів глобалізації в системі факторів транснаціональної злочинності:

- Економічна

- Політична

- Культурологічна

- Інформаційна тощо

4. Урбанізація, маргіналізація та міграція в системі факторів транснаціональної злочинності.

Основний зміст

Сучасна злочинність динамічно розвивається, пристосовується до умов суспільного життя, ефективно застосовуючи існуючі прогалини правового регулювання. Серед міжнародних факторів, які становлять серйозну загрозу безпеці людства, відзначаються, зокрема, тероризм, поширення наркотиків, зброї, радіоактивних, отруйних речовин, СНІДу та інших небезпечних хвороб, неконтрольована міграція, торгівля людьми тощо. Транснаціональна злочинність в цьому контексті посідає особливе місце, оскільки так або інакше взаємозв’язана з різними факторами, посилює їхню небезпеку.

Досить цікавою є класифікація причин інтернаціоналізації сучасної організованої злочинності, яку визначив А.Д. Дорошенко: 1) розпад біполярної системи міжнародних відносин і зникнення “залізної завіси” між Сходом і Заходом, розвиток процесів регіональної інтеграції та глобалізація міжнародних відносин; 2) загострення проблеми нерівномірності соціально-економічного розвитку різних країн світу, наявність глобальної дихотомії у рівнях споживання товарів і послуг; 3) прогресуюча недосконалість міжнародної системи взаємодії у боротьбі з транснаціональною злочинністю.

Г.П.Жаровська пропонує виокремлювати ознаки сучасної цивілізації, які вміло використовуються транснаціональною злочинністю та обумовлюють її існування та розширене самовідтворення:

1. Нові тенденції розвитку міждержавних та міжнародних відносин, розширення економічних і соціальних зв'язків, підвищення «прозорості» кордонів, розвиток міжнародної торгівлі, поява нових ринків збуту, збільшення міжнародних перевезень, що створює комплекс можливостей для активної діяльності транснаціональної організованої злочинності. Утворення глобальної логістичної інфраструктури, яка використовується для контрабанди, «торгівлі людьми», зброєю, контрафактною продукцією. Феномен криміналізації суспільства трансформує всю цивілізацію ХХІ століття. Криміналізація суспільства стає рівномасштабною з мегатенденціями світового розвитку в XX-XXI століттях, з глобальними загрозами світовій спільноті, її міжнародним та національно-державним системам. Транснаціональна і національна злочинність в економічній та інших сферах життєдіяльності суспільства стали співмірними з активністю геополітичних світових центрів сили, світових геоекономічних суб'єктів – транснаціональних корпорацій, а також релігійних і культурних організацій, з їх впливом на світовий процес в цілому. Кримінальні структури і суб'єкти включені в сучасний світовий порядок, невід'ємною властивістю якого є криміналізація світових ринків, в цілому криміналізація міжнародних економічних відносин.

Межі криміналізації задані сьогодні межами глобальної світової системи, в якій виникають так звані «сірі зони». Географічні «сірі зони», не контрольовані будь-якими легальними властями, знаходяться зазвичай у країнах, що розвиваються. У Латинській Америці це ряд районів Перу, Болівії і особливо Колумбії, де влада фактично перебуває в руках «наркопартизан» і наркомафії. В Азії «сірою зоною» є Афганістан та деякі райони М'янми. В Африці «сірі зони» розташовані в Анголі, Сьєрра-Леоне, Ліберії – у країнах, де точиться перманентна громадянська війна, у Росії 1990-х такою зоною стала Чечня [4], нині така «зона» виникає на теренах України – в окупованому Криму, на окупованих територіях Донецької та Луганської областей України.

2. Серед факторів, що детермінують транснаціоналізацію організованої злочинності, важливу роль відіграє криміналізація всіх форм політичного життя, політичної корупції, яка є характерною ознакою тих політичних процесів, що відбуваються у світі на початку ХХІ ст. Більшою мірою ці тенденції характерні для країн пострадянського простору. Згідно з політологічними оцінками ситуації, коли в умовах суспільства із слабкими традиціями самоорганізації, але в той же час з сильними традиціями державного патронажу виникає вакуум легітимної влади, його заповнює влада кримінальна і напівкримінальна [1, с. 31]. 

Важливу роль відіграють і дефекти системи державного управління, що створюють можливості маніпулювання як самими чиновниками, так і прийнятими ними рішеннями. Державний апарат роздутий і слабо керований. Як наслідок, слабка держава не в змозі ні протистояти злочинним організаціям, що проникають для забезпечення власної безпеки і розвитку злочинного бізнесу у найвищі державні структури, ні захистити свій сектор в економіці, ні підприємців, які б хотіли займатися чесним бізнесом, ні інших громадян від корумпованих чиновників і кримінальних організацій. Таким чином, транскордонні операції процвітають в тих випадках, коли держава виявляється слабкою або потурає їм, а її апарат корумпований або знаходиться у змові з такими організаціями. Все це створює сприятливий ґрунт для існування і діяльності на даній території транснаціональної організованої злочинності.

3. Окремо слід зупинитися на гуманітарних та соціокультурних факторах, які детермінують транснаціональну злочинність. Нині пересічна людина стає об’єктом інформаційної експансії з боку ЗМІ; її свідомість формується під впливом масової культури, нескінчених серіалів детективного та поліцейського жанрів, що б’ють усі рекорди за кількістю глядацької аудиторії. Існує велика кількісна і якісна диспропорція між першим (власний досвід) і другим (ЗМІ, масова культура) джерелами. Злочинні події (наприклад величезні обсяги контрабанди та доходів контрабандистів) мають тенденцію до неформального розголосу, інформація про них миттєво розповсюджується у формі чуток. Останні можна розглядати як певну захисну реакцію, як сигнал «на сполох», і в цьому сенсі вони відіграють позитивну роль. Але чутки часто-густо несуть не тільки інформацію, але й оцінки, стереотипи масової свідомості, визначення й перевизначення дійсності. В цьому відношенні вони споріднені із ЗМІ та масовою культурою, які стереотипізують громадську свідомість. Готові стереотипи вкладаються у свідомість пересічної людини, яка в силу певних соціально-психологічних закономірностей готова вірити у все, що сходить з екранів телевізорів, із сторінок книжок та ЗМІ і таким чином, в суспільстві формуються стереотипи кримінальної поведінки.

4. Міграція населення, утворення в різних країнах етнічних діаспор, які мають власні традиції і власну ментальність, зокрема ментальність і традиції у сфері злочинності. У найбільш загальному сенсі слова, під етнічною злочинністю слід розуміти явище підвищеного рівня злочинності серед осіб, що складають певну етнічну групу, етологія якого не зводиться до економічного становища цієї групи, але суттєвим чином визначається етнокультурними факторами, характерною правовою свідомістю, її груповою етикою. 

5. Сучасні системи комунікацій забезпечують передачу інформації у кіберпросторі практично не залишаючи слідів, що дозволяє зробити її повністю закритою і такою, що надходить за призначенням з будь-якої точки світу за лічені години. Крім цього, сучасні технології та глобальні інформаційні системи створюють небачені досі можливості для транснаціональної злочинної діяльності і дають злочинним групам нові засоби для більш легкого та успішного проведення незаконних операцій.

Комп'ютерні технології і зростання складності методів і масштабу глобальних фінансових операцій, що їх супроводжують, зробили можливим збільшення обсягів, швидкості і закритості міжнародних фінансових розрахунків, що підвищило можливості транснаціональної організованої злочинності та зменшило ймовірність її виявлення та припинення. Це дозволяє без проблем легалізувати доходи, отримані від різних видів незаконної діяльності. На сьогоднішній день приблизно 100 – 120 млрд. кримінальних доларів щорічно вливається в обіг світових фінансових ринків [3, с. 40]. Процес розвитку такої фінансової системи випереджає темпи законотворчості.

На думку експертів, цей процес сильно стимулював секс-індустрію, торгівлю радіоактивними матеріалами на чорному ринку, торгівлю наркотиками і вогнепальною зброєю, торгівлю людськими органами, відмивання брудних грошей і багато інших видів діяльності транснаціональних злочинних організацій.

На розвиток транснаціональної організованої злочинності в Україні вплинули фактори об’єктивного і суб’єктивного характеру (Супрун Т.М.).

Об’єктивними причинами є: 1) зростання майнового розшарування населення, яке стало наслідком глибокої економічної кризи; 2) погіршення криміногенної обстановки в умовах кризових явищ в економіці, падіння виробництва, розладу колишніх виробничих відносин; 3) дедалі зростаюча активність “ділків тіньової економіки”. Спекуляція, шахрайство, азартні ігри, вживання наркотиків тощо все більше стають нормою поведінки та способом життя багатьох соціальних груп; 4) зміни в людських стосунках та правосвідомості більшої частини населення, коли в результаті переоцінки цінностей в духовній сфері егоїзм, вседозволеність, безалаберність стають нормою життя, а кримінально-правова заборона стає дедалі все меншим дієвим та стримуючим фактором на шляху вчинення злочинів; 5) спрощений підхід до вивчення та аналізу процесів розвитку організованої та групової злочинності, а це, у свою чергу, призводить до поверхневого підходу стосовно організації боротьби з нею.

До причин суб’єктивного характеру, які сприяють тривалому існуванню транснаціональної організованої злочинності, можуть бути віднесені: 1) відсутність дієвої законодавчої основи боротьби з організованою злочинністю, як наслідок, – криміногенна ситуація в державі змінюється значно швидше, ніж чинне законодавство; 2) зниження ролі профілактично-попереджувальних заходів, в тому числі із використанням оперативно-розшукової профілактики; 3) організаційно-тактичні прорахунки в сфері організації та здійснення боротьби як з організованою злочинністю, так і транснаціональною взагалі; 4) систематична ротація керівників та заміна оперативного складу і, як результат, – втрата професіоналізму та позитивного досвіду в організації оперативної роботи; 5) недооцінка питань професіоналізації та більшої консолідації злочинної діяльності груп з боку оперативних апаратів, що ведуть боротьбу з нею.

Таким чином, транснаціональна злочинність належить до числа найскладніших питань, що мають національний, регіональний і міжнародний характер, вирішення якого не може бути забезпечене в рамках однієї держави.
Контрольні запитання для перевірки досягнення результатів навчання


  1. Визначте методологічні засади детермінації транснаціональної злочинності.

  2. Роль глобалізації серед детермінант транснаціоанльної злочинності.

  3. Нелегальна міграція як фактор транснаціоанльної злочинності

  4. Проаналізуйте проблеми самодетермінації та самовідтворення транснаціональної злочинності.

  5. Дайте характеристику проявів глобалізації в різних системах факторів транснаціональної злочинності.



Критерії оцінювання під час поточного контролю

Від здобувача вищої освіти вимагається обов’язкове відвідування лекцій і семінарів, активна робота на семінарах. На оцінку впливає поряд з відвідуванням лекційних та семінарських занять, якість виконання завдань, активна робота на семінарах. Особливо оцінюються активна робота на семінарах, правильні відповіді на запропоновані запитання за темами курсу.



Таблиця 1. Шкала оцінювання навчальної діяльності здобувача вищої освіти


Оцінка за шкалою силабусу

Кількість набраних балів

Критерії оцінювання

A

90-100

відмінне виконання лише з незначною кількістю помилок

B

82-89

вище середнього рівня з кількома помилками

C

74-81

в загальному правильна робота з певною кількістю грубих помилок

D

64-73

непогано, але зі значною кількістю недоліків

E

60-63

виконання задовольняє мінімальні критерії

Fx

35-59

потрібно попрацювати перед тим, як отримати залік

F

0-34

необхідна серйозна подальша робота



Підготовлено

Дрьомін Віктор Миколайович, завідувач кафедри кримінології та кримінально-виконавчого права НУ «ОЮА», д.ю.н., професор, v.n.dryomin@gmail.com, (0482) 32-07-08

Ізовіта Андрій Миколайович, к.ю.н., доцент кафедри кримінології та кримінально-виконавчого права НУ «ОЮА», izovita1987@yandex.ua, (0482) 32-07-08

Стрелковська Юлія Олександрівна, к.ю.н., доцент, доцент кафедри кримінології та кримінально-виконавчого права НУ «ОЮА», strelkovskaya@inbox.ru, (0482) 32-07-08

Цитряк Віктор Ярославович, та кримінально-виконавчого права НУ «ОЮА», к.ю.н., доцент, citryachok@gmail.com, (0482)32-07-08

Чернишов Георгій Михайлович, асистент кафедри кримінології та кримінально-виконавчого права НУ «ОЮА», chernyshov.georgiy@gmail.com, (0482)32-07-08


Переглянуто



Лекція № 5


Тема 6.

Протидія транснаціональній злочинності: глобальний, регіональний та національний рівні
Мета вивчення -

формування чіткого уявлення про протидію транснаціональної злочинності на різних рівнях.


Результати навчання

Після лекції здобувач вищої освіти буде спроможний:

  1. Дати характеристику рівням протидії транснаціональної злочинності..

  2. Визначити принципи, основні напрямки та форми міжнародного співробітництва в боротьбі з транснаціональною злочинністю.

  3. Визначити національні та міжнародні органи й установи як суб’єкти протидії транснаціональної злочинності.

  4. Дати загальну характеристику ролі ООН в організації міжнародного співробітництва.


Література

  1. Концепція державної політики у сфері боротьби з організованою злочинністю. Схвалено Указом Президента України від 21 жовтня 2011 року N 1000/2011 // Офіційний вісник України від 04.11.2011 2011 р., № 83, стор. 29, стаття 3019, код акту 58780/2011.

  2. Запобігання та контроль організованої злочинності: Стратегія Європейського Союзу на початок нового тисячоліття (2000/C 124/01)// Законодавчі і нормативні акти з банківської діяльності - 2002 р., № 11

  3. Соглашение о взаимодействии министерств внутренних дел независимых государств в сфере борьбы с преступностью (Алма-Ата, 24 апреля 1992 года) [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=997_245

  4. Вербенський М.Г. Протидія транснаціональній злочинності спеціалізованими підрозділами органів внутрішніх справ України: сучасні тенденції // Право і суспільство, 2006. – № 2. – С. 83-88.

  5. Евланова О.А. Некотрые криминологические проблемы взаимодействия правоохранительных органов государств - участников СНГ в борьбе с транснациональной организованной преступностью // Прокурорская и следственная практика, 2005. – № № 3/4. – С. 220-231

  6. Костенко Н.И Роль Организации Объединенных Наций в предупреждении транснациональной организованной преступности // Право и политика, 2003. – №9 – C.100-109.

  7. Костенко Н.И. Правовые механизмы международного сотрудничества в правоохранительной сфере // Право и политика, 2005. – № 8. – С. 91-103.

  8. Костенко Н.И. Роль Организации Объединенных Наций и эффективные меры по борьбе с транснациональной организованной преступностью // Государство и право: Журн. Рос. акад. наук., 2006. – № 7. – С. 76-82.

  9. Мельничук Т.В. Щодо можливостей співробітництва України з ЄС у стриманні організованої злочинності // Актуальні проблеми реалізації Плану дій Україна – ЄС. – Зб. Статей за результ. Наук.-практич. Конф. 9 лютого 2007 року, м.Одеса/ За ред. В.М. Кривцової, Д.В. Ягунова // ОРІДУ НАДУ при Президентові України. – Одеса: Фенікс, 2007. – 315 с. – С. 24-30.

  10. Некрасова В.А., Смелік В.Б., Житняк С.Є. Використання можливостей НЦБ Інтерполу в Україні у боротьбі зі злочинами: Навчальний посібник. К.: Скіф, 2008 – 168 с.

  11. Проневич О.С. Європол: правові та організаційні засади уцчасті в боротьбі з транснаціональною злочинністю // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності : Збірник наукових праць. – 2002. №3. – C. 179-187.

  12. Пунь С. Основні напрями та сфери міжнародного співробітництва держав із протидії транснаціональній злочинності / С. Пунь // Підприємництво, господарство і право : Щомісячний науково-практичний господарсько-правовой журнал, 2008. – № 5. – С. 29-32.

  13. Пятчаніна О.С. Загальні чинники міжнародно-правового співробітництва держав у протидії організованій транснаціональній злочинності // Часопис Київського університету права, 2004. - № 4. – С. 99-107.

  14. Пятчаніна О.С. Проблемні питання вдосконалення правових зв'язків держав-учасниць СНД у боротьбі з організованою злочинністю // Право України, 2005. – № 12. – С.77-80.

  15. Скулиш Н.Є. Принципи міжнародного співробітництва у сфері протидії транснаціональної організованої злочинності // Ерліхівський збірник : Наук. доповіді та повідомлення, 2005. – Вип. 4-5. –С. 213-215 (232 с.).

  16. Шамсутдинова Р.Р. Унификация уголовного законодательства государств Евросоюза как необходимый элемент борьбы с транснациональной преступностью // Закон, 2007. – № 8. – С. 201-207.

  17. Шостко О.Ю. Протидія організованій злочинності в європейських країнах : монографія / О.Ю. Шостко. – Х. : Право, 2009. – 400 с.


Інтернет-ресурси:

  1. Зелинская Н.А. Организация Объединенных Наций в борьбе с транснациональной организованной преступностью: конгрессы ООН по предупреждению преступности и обращению с правонарушителями. – Режим доступа: http://inter.criminology.onua.edu.ua/?p=1635



План

  1. Рівні протидії транснаціональній злочинності: загальна характеристика.

  2. Принципи, основні напрямки та форми міжнародного співробітництва в боротьбі з транснаціональною злочинністю.

  3. Конвенційний механізм протидії транснаціональній злочинності. Міжнародно-правові стандарти криміналізації транснаціональних злочинів.

  4. Національні та міжнародні органи й установи як суб'єкти протидії транснаціональній злочинності. Координація діяльності правоохоронних органів України з міжнародними інституціями у попередженні транснаціональної організованої злочинності.

Роль ООН в організації міжнародного співробітництва. Конгреси ООН
Основний зміст

В умовах, коли злочинний світ переступив межі держав, з усією гостротою стала очевидною необхідність посилення міжнародного співробітництва держав у боротьбі з транснаціональною злочинністю.

Система міжнародного співробітництва по боротьбі з ТОП включає кілька напрямків, кожне з яких реалізується в конкретних формах і процедурах.

На рівні загальної організації міжнародного співробітництва в боротьбі з ТОП виділяються: співпраця в оперативно-розшукової діяльності; в сфері здійснення кримінального правосуддя; технічне співробітництво, співпраця у сфері кримінологічних досліджень і вироблення глобальної стратегії попередження злочинності.

Співпраця в сфері оперативно-розшукової діяльності передбачає: обмін інформацією, надання допомоги у виявленні основних комерційних структур, що знаходяться під впливом ТПО; обмін співробітниками; проведення спільних операцій.

Співпраця в сфері здійснення кримінального правосуддя заключа¬ется в: отриманні свідчень і заяв від окремих осіб; сприяння в доставці затриманих або інших осіб для дачі показань свідків або надання допомоги в здійсненні розслідувань; проведенні розшуків і арештів майна; обстеженні об'єктів та місць; надання інформації і речових доказів, судових документів, а також оригіналів або завірених копій відповідних документів і матеріалів; захисту свідків шляхом їх переміщення в інші країни, заморожування або арешт майна, яке може стати об'єктом запиту про конфіскацію; здійсненні конфіскації майна, що є доходом від злочинної діяльності.

Технічне співробітництво передбачає матеріальну, фінансову та технічну допомогу з метою підтримки зусиль країн, що розвиваються по ефективній протидії транснаціональній організованій злочинності; консультативну допомогу, в тому числі і при проведенні реформи національного законодавства; спільні дослідницькі проекти; підготовку кадрів.

Міжнародне співробітництво в даній сфері може здійснюватися як неформальними методами, так і офіційним шляхом.

Співробітництво держав у боротьбі з транснаціональною злочинністю, іншими видами злочинів здійснюється не тільки на основі угод, але і в рамках міжнародних організацій, органів, конференцій. Багаторічний досвід розвитку такого співробітництва сприяв формуванню досить складного і різнобічного інституційного механізму співробітництва при розробці і реалізації загальних і спеціалізованих профілактики-чеських заходів. Цей механізм співпраці включає в себе кілька груп і організацій. Найбільш значуща з них - Організація Об'єднаних Націй.

Як відомо, ООН - універсальна міжнародна організація, створена з метою підтримки миру і міжнародної безпеки і розвитку співробітництва між державами.

Міжнародне співробітництво у протидії ТОП, що проводиться під егідою ООН, дає широкі можливості координації антикримінальних зусиль держав. Стратегічний план ООН може розглядатися як глобальний план протистояння злочинності. Цей план включає в себе дослідження найбільш небезпечних форм міжнародної злочинності і розробку заходів щодо її попередження. Завдання попередження злочинності розцінюється як першочергове на національному та глобальному рівнях.

ООН займається питаннями боротьби зі злочинністю на універсальному рівні. Провідну роль при цьому відіграє Генеральна Асамблея ООН - дорадчий представницький орган, в якому представлені всі держави-члени ООН. Зокрема, резолюцією Генеральної Асамблеї від 12 грудня 1996 року було затверджено Декларацію Організації Об'єднаних Націй про злочинність і суспільну безпеку. Питання боротьби зі злочинністю обговорюються в Головних комітетах Генеральної Асамблеї з соціальних і гуманітарних питань (третій комітет) і з правових питань (шостий комітет).

Проблеми міжнародного співробітництва з соціальних та гуманітарних питань розглядаються Економічною і соціальною радою ООН (ЕКОСОР). У його системі функціонує ряд спеціальних допоміжних органів. ЕКОСОР здійснює координацію економічної та соціальної діяльності ООН і її 16 спеціалізованих установ, а також інших інститутів системи ООН. Він служить центральним форумом для обговорення міжнародних економічних і соціальних проблем глобального і міжгалузевого характеру і вироблення рекомендацій щодо політики з цих проблем для держав системи ООН в цілому.

Важливою подією стало створення Комісії з попередження злочинності та кримінального правосуддя, що є однією з функціональних комісій Економічної і Соціальної Ради ООН. Економічна і соціальна рада ООН в своїй резолюції 1992/22 від 30 липня 1992 року, яка була прийнята за рекомендацією Комісії, встановила, що Комісія у своїй роботі при підготовці докладної програми і визначенні бюджетних асигнувань повинна керуватися першочерговими темами, в число яких входить «національна і транснаціональна злочинність, організована злочинність, економічна злочинність, включаючи «відмивання» грошей, і роль кримінального права в охороні навколишнього середовища». Комісія стала центральною ланкою системи органів ООН, що займаються питаннями співпраці щодо боротьби з транснаціональною організованою злочинністю.

У числі суб'єктів важливої і складної роботи з міжнародної співпраці помітне місце займають неурядові організації, що мають консультативний статус при ООН. У перший ряд таких організацій висуваються чотири неурядові асоціації юридичного профілю. Це - Міжнародна асоціація кримінального права (МАКП), Міжнародне кримінологічне товариство (МКТ), Міжнародне товариство соціального захисту (МТСЗ) і Міжнародний кримінальний і пенітенціарної фонд (МКПФ). Їх робота координується Міжнародним комітетом з координації (МКК), який зазвичай називається Комітетом "чотирьох", який синтезує всі основні дослідження і працює в контакті з Віденським центром ООН.

Особливе місце в міжнародному співробітництві займає Міжнародна організація кримінальної поліції (Інтерпол), яка в даний час об'єднує в собі більше 170 держав, поступаючись за чисельністю своїх рядів тільки ООН. На відміну від інших міжнародних організацій Інтерпол має національні центральні бюро (НЦБ) в кожній країні. Згідно зі статутом Інтерпол забезпечує і розвиває взаємне співробітництво органів кримінальної поліції в рамках діючих в їх країнах законів, створює і розвиває установи, які можуть сприяти попередженню кримінальної злочинності. Основна робота його - організація співробітництва у кримінальних справах шляхом прийому, аналізу та передачі інформації від НЦБ і для них.


Контрольні запитання для перевірки досягнення результатів навчання

  1. Дайте загальну характеристику рівням протидії транснаціональної злочинності.

  2. Визначте принципи, основні напрямки та форми міжнародного співробітництва.

  3. Надайте характеристику діяльності правоохоронних органів України з міжнародними інституціями у попередженні транснаціональної організованої злочинності.

  4. Яка роль ООН в організації міжнародного співробітництва?


Критерії оцінювання під час поточного контролю

Від здобувача вищої освіти вимагається обов’язкове відвідування лекцій і семінарів, активна робота на семінарах. На оцінку впливає поряд з відвідуванням лекційних та семінарських занять, якість виконання завдань, активна робота на семінарах. Особливо оцінюються активна робота на семінарах, правильні відповіді на запропоновані запитання за темами курсу.


Таблиця 1. Шкала оцінювання навчальної діяльності здобувача вищої освіти

Оцінка за шкалою силабусу

Кількість набраних балів

Критерії оцінювання

A

90-100

відмінне виконання лише з незначною кількістю помилок

B

82-89

вище середнього рівня з кількома помилками

C

74-81

в загальному правильна робота з певною кількістю грубих помилок

D

64-73

непогано, але зі значною кількістю недоліків

E

60-63

виконання задовольняє мінімальні критерії

Fx

35-59

потрібно попрацювати перед тим, як отримати залік

F

0-34

необхідна серйозна подальша робота



Підготовлено

Дрьомін Віктор Миколайович, завідувач кафедри кримінології та кримінально-виконавчого права НУ «ОЮА», д.ю.н., професор, v.n.dryomin@gmail.com, (0482) 32-07-08

Ізовіта Андрій Миколайович, к.ю.н., доцент кафедри кримінології та кримінально-виконавчого права НУ «ОЮА», izovita1987@yandex.ua, (0482) 32-07-08

Стрелковська Юлія Олександрівна, к.ю.н., доцент, доцент кафедри кримінології та кримінально-виконавчого права НУ «ОЮА», strelkovskaya@inbox.ru, (0482) 32-07-08

Цитряк Віктор Ярославович, та кримінально-виконавчого права НУ «ОЮА», к.ю.н., доцент, citryachok@gmail.com, (0482)32-07-08

Чернишов Георгій Михайлович, асистент кафедри кримінології та кримінально-виконавчого права НУ «ОЮА», chernyshov.georgiy@gmail.com, (0482)32-07-08


Переглянуто


Лекція № 6


Тема 8

Протидія транснаціональній економічній злочинності
Мета вивчення -

формування всебічного розуміння сутності транснаціональної економічної злочинності, її окремих проявів, а також основних напрямків протидії ним.


Результати навчання

Після лекції здобувач вищої освіти буде спроможний:

1.Визначати поняття та ознаки транснаціональної економічної злочинності.

2. Розрізняти види транснаціональних економічних злочинів

3. Дати характеристику особливостям злочинності у внутрішньо- та зовнішньоекономічній сфері України.

4. Визначати суб’єкти, заходи та правову регламентацію протидії транснаціональної економічної злочинності в Україні.



Література

  1. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо гуманізації відповідальності за правопорушення у сфері господарської діяльності: Закон України від 15.11.2011 р. № 4025-VI

  2. Про організацію діяльності підрозділів державної служби боротьби з економічною злочинністю Міністерства внутрішніх справ України: Наказ Міністерства внутрішніх справ України від 3 вересня 2012 р. № 769 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z1588-12

  3. Про першочергові заходи щодо детінізації економіки та протидії корупції: Указ Президента України від 18 листопада 2005 року// Урядовий кур’єр вiд 22.11.2005 р. – № 222

  4. Берзін П.С. Незаконні реконвертаційні операції: тлумачення окремих ознак // Юридичний журнал. – 2003. – № 7. – С. 62-68.

  5. Берзін П.С. Кримінальна відповідальність за незаконну конвертацію грошових коштів, що вчиняється за допомогою використання банківських платіжних карток // Науковий вісник Юридичної академії Міністерства внутрішніх справ. – 2002. – № 3. – С. 280-283.

  6. Білецький В.О. Кримінологічна характеристика та профілактика злочинів у сфері зовнішньоекономічної діяльності: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. – Одеса, 1999. – 19 с.

  7. Білоус В.В. Злочинні технології організації та діяльності конвертаційних центрів // Науковий вісник Юридичної академії, Міністерства внутрішніх справ. – 2002. – № 3. – С. 271-280.

  8. Бойко А.М. Теоретичні концепції економічної злочинності в зарубіжній кримінології // Науковий вісник Чернівецького університету. Правознавство. – 2001. – С. 93-95.

  9. Бойко А.М. Детермінація економічної злочинності в Україні в умовах переходу до ринкової економіки (теоретико-кримінологічне дослідження) : монографія / А.М. Бойко. – Львів: Видавничий центр ЛНУ ім.. Івана Франка, 2008. – 380 с.

  10. Витвицкий А. А. Преступления в сфере внешнеэкономической деятельности (криминологические и уголовно-правовые аспекты): Учебное пособие. Серия «Юридическая практика». – Ростов-на-Дону, 2003. – 112 с.

  11. Волженкин Б.В. Преступления в сфере экономической деятельности. - СПб.: Изд. «Юрид. центр Пресс», 2002.

  12. Городиський О.М. Методика розслідування злочинів, що скоюються організованими групами шляхом приховування валютної виручки за межами України // Правові проблеми боротьби зі злочинністю. Книга 2. – Харків: Східно-регіональний центр гуманітарно-освітніх ініціатив, 2002. – 600с.

  13. Дудоров О. О. Злочини у сфері господарської діяльності: кримінально-правова характеристика: Монографія. – К.: Юридична практика, 2003. – 924 с.

  14. Економічна безпека України/ В.В. Роговий, А.Ю. Сменковський, І.В. Гнибіденко та ін. – К., Академпрес, 2006. – 272 с.

  15. Журавлев Н.А., Туляков В.А. Организованная преступность и предприниматели / Научно-практическое пособие. – Одесса: Юрид. лит-ра, 2004. – 106 с.

  16. Кальман О. Г. Стан та головні напрямки попередження економічної злочинності в Україні: теоретичні і прикладні проблеми. – Харків: Гімназія, 2003. – 352 с.

  17. Коміссарчук Ю.А. Детінізація економічних відносин в Україні (кримінально-правове та кримінологічне забезпечення): автореф. дис. ... канд. юрид. наук. – К., 2006. – 20 с.

  18. Мельничук Т.В. Організовані форми злочинної діяльності у зовнішньоекономічній сфері: кримінологічне дослідження : автореф. дис на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.08. «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / Тетяна Володимирівна Мельничук. – Одеса, 2009. – 19 с.

  19. Мельничук Т.В. Криминологическая характеристика и особенности детерминации организованной преступной деятельности во внешнеэкономической сфере / Татьяна Владимировна Мельничук / [В.Н. Дрёмин, А.А. Березовский, Н.А. Орловская и др.] // Преступность и криминологические основы уголовной юстиции: монография / Под ред. В.Н. Дрёмина. – О.: Фенікс, 2007. – 280 с. – С. 135-161.

  20. Озерский И.В. Организованная экономическая преступность в Украине как инструмент взаимодействий властных структур // Економіка, фінанси, право. – 2004. - №4.- С.25-27.

  21. Попович В.М. Економіко-кримінологічна теорія детінізації економіки: Монографія. – Ірпінь: Академія державної податкової служби України, 2001. – 546 с.

  22. Преступность в сфере внешнеэкономической деятельности / В.Д. Ларичев, Е.В. Милякина, Е.А. Орлова и др. – М.: «Издательство «Экзамен», 2002. – 512 с.

  23. Стрельцов Є.Л. Економічні злочини: внутрідержавні та міжнародні аспекти: Навч. посібник. – О.: АстроПринт, 2000. – 476 с.

  24. Туляков В.О. Віктимізація підприємництва і організована злочинність // Правові проблеми боротьби зі злочинністю. Книга 2. – Харків: Східно-регіональний центр гуманітарно-освітніх ініціатив, 2002. – 600 с.

  25. Ущаповський В. Тіньова економіка як інфраструктура організованої злочинності: сутність, тенденції розвитку, кримінально-правові проблеми // Право України. – 2000. – № 2. – С.61-64.

  26. Ущаповський В. Ф. Деформація економічних відносин як одна з умов розвитку організованої злочинності // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. – 2004. - №6. – С.110-117.


Інтернет-ресурси:

    1. Бут В.В. Детермінація організованих форм економічної злочинності [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://mndc.com.ua/menus/view/4_2001

    2. Лопашенко Н. А. Бегство капиталов из России как способ отмывания преступных доходов: проблемы ответственности и возвращения [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://sartraccc.ru/i.php?oper=read_file&filename=Pub/lopashenko(20-09-04).htm

    3. Молокоедов В. В. Cращивание организованной и экономической преступности – новая форма криминальной активности [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://ex-jure.ru/law/news.php?newsid=1057


План

  1. Поняття та ознаки транснаціональної економічної злочинності. Транснаціональний кримінальний бізнес та економічна злочинність в структурі тіньової економіки.

  2. Види транснаціональних економічних злочинів. Кримінологічні показники економічної злочинності транснаціонального характеру.

  3. Особливості злочинності у внутрішньо- та зовнішньоекономічній сфері України.

  4. Проблема втечі капіталу. Можливості застосування амністії капіталів.

  5. Суб'єкти, заходи і правова регламентація протидії транснаціональній економічній злочинності в Україні.

  6. Проблема кримінальної відповідальності юридичних осіб.


Основний зміст

Термін «транснаціональна економічна злочинність» часто згадується в ЗМІ, використовується представниками спецслужб, політиками, проте визначення цього феномена немає в чинному законодавстві. Відсутнє воно і в нормативних документах національних правоохоронних структур більшості країн. За допомогою понятійної характеристики транснаціональної злочинності можна уявити масштаби загрози, яку несе це явище, встановити способи її формування, причини її виникнення та існування.

Підвищена зацікавленість до дослідження цього феномена визначена її розмахом і розміром заподіюються збитків. Наприклад, за даними Міжнародного валютного фонду, щорічний обсяг міжнародних економічних злочинів досягає 5% від світового ВВП, що в 2011 році склало 3,15 трлн дол.

Важливо підкреслити, що вся транснаціональна злочинна діяльність безпосередньо пов'язана з незаконним переміщенням через кордони товарів, грошей, людей, інформації шляхом використання сприятливої ​​ринкової (як тіньовий, так і легальної) кон'юнктури з метою отримання економічної вигоди.

В даний час фактично немає злочинних організацій, діяльність яких пов'язана лише з одним напрямком кримінального бізнесу.

Транснаціональна злочинність економічної спрямованості має в якості специфічної ознаки мету отримання незаконним шляхом економічної вигоди. За своєю структурою дана категорія злочинів неоднорідна і можна виділити наступні її елементи:

1) дифузна або стихійна злочинність - представлена ​​економічними транснаціональними злочинами, що здійснюються окремими особами або групами осіб і носять випадковий епізодичний характер. Як приклади можна привести контрабандне вивезення з країни приватною особою валюти, дорогоцінних металів або будь-яких цінностей, приховування майна через офшорні компанії тощо.

2) бізнес-злочинність - злочини, спрямовані на систематичне отримання прибутку за допомогою злочинного використання міжнародних економічних відносин. Даний вид злочинності є найбільш небезпечним і здійснюється організаціями самих різних типів (як злочинними, так і легальними), а також групами осіб і окремими особами. Даний вид злочинності відрізняється такими сутнісними ознаками як функціональність, структурованість і інституційний характер.

Функціональність означає, що взаємини, що виникають в процесі здійснення злочинної діяльності, носять стійкий характер, пов'язані з реалізацією сукупності диференційованих і узгоджених рольових функцій, в рамках цілісного ділового злочинного підприємства.

Структурованість означає наявність впорядкованої системи взаємин, ролей, статусів учасників, а також технології, схем, патернів, шаблонів здійснення злочинних ділових операцій.

Інституційний характер означає наявність системи специфічних правил поведінки учасників злочинної діяльності і санкцій механізму, що забезпечує їх дотримання.

У структурі бізнес-злочинності можна виділити наступні елементи:

- транснаціональні злочини в сфері легального бізнесу - транснаціональна економічна злочинність - економічна злочинність в сфері зовнішньоекономічної діяльності.

- злочинний бізнес, пов'язаний з оборотом заборонених товарів і послуг.

- злочини у сфері нелегального бізнесу, пов'язаного з обігом нормальних товарів і послуг і мають податкову мотивування.

- кримінальний промисел, тобто систематичне на професійній основі вчинення з метою отримання економічної вигоди традиційних майнових злочинів, а також злочинів проти особистості, її життя, здоров'я, недоторканності.

Транснаціональній економічній злочинності притаманні такі специфічні риси, а саме:

- транснаціональна економічна злочинність характеризується безперервністю функціонування в двох і більше країнах;

- їй властива певна раціональність, що проявляється в здатності враховувати в своїй діяльності сприятливу ринкову кон'юнктуру (як легальну, так і нелегальну) в одному або декількох державах;

- високому рівні адаптації до змін в соціально-економічній і політичній сферах;

- багатоваріантність злочинного бізнесу, створенні в необхідних випадках стратегічних або тимчасових альянсів як з союзниками, так і конкурентами;

- специфіка даного виду злочинності проявляється в її сприйнятливості до досягнень науково-технічного прогресу, використання його результатів у своїй кримінальної економічної діяльності, створення нових технологій і продуктів;

- реалізується шляхом незаконного переміщення через кордони товарів, грошей, людей, інформації на основі законних форм здійснення економічної діяльності, а також використання прогалин в законодавстві і значних відмінностей в системах кримінального правосуддя різних країн;

- для неї характерна особлива структура - горизонтально інтегрований кримінальний холдинг;

- залучення до кримінальної діяльності осіб, які мають високий рівень відповідної економічної професійної підготовки, а також спеціалізація учасників злочинних угруповань на конкретних видах економічної діяльності;

- домінуюча мотивація при здійсненні транснаціональних економічних злочинів - отримання суттєвої економічної вигоди, через що в сферу цього виду злочинності потрапляють виключно ті види діяльності, які здатні принести високий прибуток;

- цей вид злочинності відрізняється специфікою суб'єкта.

Зважаючи на зазначені вище ознаки, транснаціональну економічну злочинність можна визначити як злочинність, яка виходить за межі національних кордонів і здійснюється з метою отримання економічної вигоди, організовану злочинну діяльність, яка здатна деструктивно впливати на окремі сфери економіки і економіку країни (країн) у цілому, створювати самостійні галузі тіньової економіки, «вбудовані» в економіку легальну, налагоджувати і підтримувати систематичні транснаціональні контакти, які дозволяють здійснювати операції, необхідні для розвитку кримінального бізнесу, виконуваних організаціями, які спеціально створені або використовуються для ведення або прикриття кримінальної активності.


Контрольні запитання для перевірки досягнення результатів навчання

  1. Визначити поняття та ознаки транснаціональної економічної злочинності.

  2. Які існують види транснаціональних економічних злочинів?

  3. Які існують особливості злочинності у внутрішньо- та зовнішньоекономічній сфері України?

  4. Визначте суб’єкти ,заходи та правову регламетацію протидії транснаціональної економічної злочинності в Україні.


Критерії оцінювання під час поточного контролю

Від здобувача вищої освіти вимагається обов’язкове відвідування лекцій і семінарів, активна робота на семінарах. На оцінку впливає поряд з відвідуванням лекційних та семінарських занять, якість виконання завдань, активна робота на семінарах. Особливо оцінюються активна робота на семінарах, правильні відповіді на запропоновані запитання за темами курсу.


Таблиця 1. Шкала оцінювання навчальної діяльності здобувача вищої освіти


Оцінка за шкалою силабусу

Кількість набраних балів

Критерії оцінювання

A

90-100

відмінне виконання лише з незначною кількістю помилок

B

82-89

вище середнього рівня з кількома помилками

C

74-81

в загальному правильна робота з певною кількістю грубих помилок

D

64-73

непогано, але зі значною кількістю недоліків

E

60-63

виконання задовольняє мінімальні критерії

Fx

35-59

потрібно попрацювати перед тим, як отримати залік

F

0-34

необхідна серйозна подальша робота



Підготовлено

Дрьомін Віктор Миколайович, завідувач кафедри кримінології та кримінально-виконавчого права НУ «ОЮА», д.ю.н., професор, v.n.dryomin@gmail.com, (0482) 32-07-08

Ізовіта Андрій Миколайович, к.ю.н., доцент кафедри кримінології та кримінально-виконавчого права НУ «ОЮА», izovita1987@yandex.ua, (0482) 32-07-08

Стрелковська Юлія Олександрівна, к.ю.н., доцент, доцент кафедри кримінології та кримінально-виконавчого права НУ «ОЮА», strelkovskaya@inbox.ru, (0482) 32-07-08

Цитряк Віктор Ярославович, та кримінально-виконавчого права НУ «ОЮА», к.ю.н., доцент, citryachok@gmail.com, (0482)32-07-08

Чернишов Георгій Михайлович, асистент кафедри кримінології та кримінально-виконавчого права НУ «ОЮА», chernyshov.georgiy@gmail.com, (0482)32-07-08


Переглянуто


Лекція № 7



Тема 9

Протидія відмиванню коштів, отриманих злочинним шляхом
Мета вивчення -

формування всебічного розуміння методики протидії відмиванню коштів, отриманих злочинним шляхом


Результати навчання

Після лекції здобувач вищої освіти буде спроможний:



  1. Визначати поняття «предикатних злочинів» та знати їх особливості.

  2. Характеризувати моделі та стадії відмивання брудних грошей.

  3. Знати основні напрямки протидії відмиванню брудних коштів у транснаціональних масштабах.

  4. Надавати характеристку системи фінансового моніторингу в Україні.


Література

  1. Конвенция ООН о борьбе против незаконного оборота наркотических средств и психотропных веществ 1988 г. // Противодействие отмыванию доходов, полученных преступным путем: Сб. нормативно-правовых актов, международных документов, комментарии. – К.: Аттика, 2003.

  2. Конвенция Совета Европы от 8 ноября 1990 г. об отмывании, выявлении, изъятии и конфискации доходов от преступной деятельности // Противодействие отмыванию доходов, полученных преступным путем: Сб. нормативно-правовых актов, международных документов, комментарии. – К.: Аттика, 2003.

  3. Конвенція Ради Європи про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом, та про фінансування тероризму 16.05.2005 // Урядовий кур'єр від 15.12.2010. – № 235.

  4. Сорок рекомендаций Специальной финансовой комиссии по проблемам "отмывания" денег 1990 г. с изменениями 1996 г. (FATF -Financial Action Task Force on Money Laundering) // International Legal materials. Current documents, 1996. – P. 1291-1305.

  5. Директива Совета ЕС 91/308 от 10 июня 1991 г., по предотвращению использования финансовой системы для "отмывания" денег // Российский юридический журнал, 1997. – № 3. – С. 137-154.

  6. Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення: Закон України від 14 жовтня 2014 року // Відомості Верховної Ради, 2014. – № 50-51. – Ст. 2057 (з наступними змінами та доповненнями) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1702-18/page

  7. Розпорядження Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2005 р. N 315-р «Про схвалення Концепції розвитку системи запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму на 2005-2010 роки // Офіційний вісник України вiд 26.08.2005; 2005 р. – № 32. – стор. 354. – стаття 1951.

  8. Про Положення про Державну службу фінансового моніторингу України: Указ Президента України вд 13 квітня 2011 р. // Офіційний вісник Президента України від 21.04.2011. – 2011. – № 12. – стор. 39. – стаття 632.

  9. Про Державний комітет фінансового моніторингу України: Указ Президента України від 28 вересня 2004 року № 1144/2004 // Офіційний вісник України вiд 15.10.2004. – 2004 р. –№ 39. – С. 21. – Стаття 2582, код акту 30201/2004

  10. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 15 квітня 2005 р. № 5 «Про практику застосування судами законодавства про кримінальну відповідальність за легалізацію (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/v0005700-05

  11. Баліна С.Н. Боротьба з відмиванням коштів як необхідна умова підриву економічних засад організованої злочинності та тероризму // Боротьба

  12. з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика). – № 4. – 2001. – С. 66-76.

  13. Беницкий А.С. Уголовная ответственность за легализацию (отмывание) денежных средств и иного имущества, приобретенных преступным путем: проблемы квалификации и совершенствования законодательства: Монография / МВД Украины, Луган. ин-т внутр. дел / А.С. Беницкий. – Луганск: РИО ЛИВД, 2001. – 352 с.

  14. Берзин П.С. Противостояние теневому существованию. Законодательные способы противодействия легализации теневых доходов требуют усовер¬шенствования // Юридическая практика. - 2000. - № 19.

  15. Доля Л. Про практику міжнародного співробітництва в питаннях протидії легалізації доходів, отриманих протиправним шляхом // Вісник прокуратури. – 2002. - №3 (15). – с.108-120

  16. Дрёмин В.Н. «Отмывание» доходов: законодательное определение / В.Н. Дремин // Юридический вестник. – 2000. – № 2. – С. 80-81.

  17. Иванов, Э.А. Отмывание денег и правовое регулирование борьбы с ним / Э.А. Иванов. ─ М. : Рос. Юрид. Издат. Дом, 1999. ─ 176 с.

  18. Киевец Е. Роль международных организаций по борьбе с отмыванием денег (на примере FATF) // Підприємництво, господарство і право. – 2003. – №7. – с. 79-81

  19. Лопашенко Н. А. Бегство капиталов из России как способ отмывания преступных доходов: проблемы ответственности и возвращения // http://sartraccc.ru/i.php?oper=read_file&filename=Pub/lopashenko(20-09-04).htm

  20. Мельничук Т.В. Протидія економічній злочинності у світлі ХІІ Конгресу ООН з попередження злочинності та кримінального правосуддя // Правове життя сучасної України: Тези доповідей Міжнародної наукової конференції професорсько-викладацького і аспірантського складу / Відп. ред. д-р юрид. наук, проф.. Ю.М. Оборотов // Одеська національна юридична академія. – О.: Фенікс, 2010. – 810 с. - С. 554-556.

  21. Рымарчук А. И., Лысенков Ю. М., Капустин В. В., Синянский С. А. Под редакцией профессора Рымарчука А. И. Отмывание грязных денег: международные и национальные системы противодействия. – К.: Юстиниан, 2003. – 544 с.

  22. Тимошенко В. Кримінологічна характеристика відмивання (легалізації) доходів, одержаних злочинним шляхом у сфері наркобізнесу // Вісник академії правових наук України. – 2006. – №2. – С. 193-203.

  23. Філаткіна С. Неузгодженість українських державних інституцій на тлі боротьби з відмиванням «брудних» грошей // Вісник Національної академії державного управління при Президентові України. – 2003. – №3. – С. 275-281


Інтернет-ресурси:

  1. Баліна С.Н. Боротьба з відмиванням грошей у контексті протидії організованій злочинності. Міжнародний досвід [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://mndc.com.ua/menus/view/7_2003

  2. Доля Л.М. Діяльність організованих злочинних угруповань у сфері “відмивання” доходів, отриманих злочинним шляхом [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://mndc.com.ua/menus/view/5_2002

  3. Попович В.М. Взаємозв’язок організованої злочинності, «відмивання» доходів незаконного походження та «тіньової» економіки // Боротьба з організованою злочинністю та корупцією (теорія і практика). – 2002. - №5. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://mndc.com.ua/menus/view/5_2002

  4. Офіційний сайт Державної служби фінансового моніторингу України – http://www.sdfm.gov.ua/.

План

  1. Економіко-правовий аналіз відмивання коштів, отриманих злочинним шляхом: національні та міжнародні стандарти.

  2. Поняття та особливості предикатних злочинів.

  3. Моделі та стадії відмивання брудних коштів.

  4. Основні напрямки протидії відмиванню брудних коштів у транснаціональних масштабах.

  5. Значення ФАТФ, Егмонтської групи та Базельського комітету для співпраці на міжнародному рівні.

  6. Система фінансового моніторингу в Україні



Основний зміст

Вчені і практики констатують, що легалізація доходів, отриманих злочинним шляхом, сьогодні перетворилися в прибутковий вид незаконного підприємництва в світі. Для надання допомоги по відмиванню коштів залучаються висококваліфіковані фінансові консультанти та аналітики, юристи, аудитори та ін.

У науковій літературі і в юридичному праві запропоновано багато визначень цього поняття. Термін "відмивання" доходів позначає процес перетворення нелегально отриманих коштів на легальні.

У правовій літературі під відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом, розуміється приховування справжнього джерела отриманих матеріальних цінностей, перетворення незаконної готівки в іншу форму активу, приховування справжнього власника незаконно придбаних доходів тощо.

Президентська комісія США з протидії організованій злочинності в 1984 р. використовувала таке формулювання: "відмивання" грошей - процес, за допомогою якого приховується існування, незаконне походження або незаконне використання доходів, ці доходи маскуються так, щоб вони здавалися мають законне походження ".

У міжнародному праві визначення легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, було подано в Віденської конвенції ООН "Про боротьбу проти незаконного обігу наркотичних засобів і психотропних речовин" від 19.12.1988 р. Це значно вплинула на розвиток відповідного законодавства західних країн. Вона визнала злочином відмивання грошей, отриманих від незаконного обігу наркотиків.

У той же час посилення позицій організованої злочинності призвело до зростання доходів злочинних організацій, одержуваних ними з різних сфер протиправної діяльності. На основі цього, Конвенція Ради Європи "Про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом" від 08.11.1990 р. № 141 визнала злочином дії, пов'язані з відмиванням грошей, отриманих не тільки від наркобізнесу, але і від інших видів злочинної діяльності.

Крім того, законодавство різних країн має свою специфіку і різні підходи до визначення доходів від незаконної або злочинної діяльності.

В умовах розширення міжнародного фінансового ринку на початку 80-х років розвинуті країни почали включатися в боротьбу з відмиванням грошей. Вироблення рекомендацій по боротьбі з відмиванням грошей було розпочато на міжнародному рівні Комітетом за правилами і методам контролю за банківськими операціями (Базельським комітетом), до якого входять представники центральних банків Бельгії, Великобританії, Німеччини, Італії, Канади, США, Франції, Швейцарії, Швеції та Японії. У грудні 1988 року Комітет прийняв декларацію "Про запобігання використанню банківської системи з метою відмивання грошей, отриманих злочинним шляхом".

Необхідність координації дій національних правоохоронних органів на міжнародному рівні послужила причиною створення відповідно до рішення саміту "Великої сімки" в Парижі в 1989 році спеціальної міжнародної комісії по боротьбі з відмиванням грошей. Так, з'явилася всім відома Група з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей (FATF). В даний час до складу комісії входять 33 члени - 31 держава-учасник і 2 міжнародні організації (Європейська комісія і Рада співробітництва Перської затоки), а також понад 20 спостерігачів: п'ять регіональних організацій за типом FATF та більше 15 інших міжнародних органів.

Одним з основних напрямків роботи FATF є розробка 40 рекомендацій по боротьбі з легалізацією злочинних доходів - системи заходів, рекомендованих комісією до прийняття у всіх країнах і обов'язкових для країн - членів FATF. Дані рекомендації були вперше підготовлені в 1990 році, а в 1996 та 2003 роках був здійснений їх перегляд з урахуванням накопиченого досвіду за період діяльності організації і змін, що відбулися в сфері легалізації кримінальних доходів. Рекомендації пропонуються лише в якості базових універсальних принципів організації боротьби з відмиванням грошей, які кожна країна повинна впроваджувати відповідно до конкретної ситуації і особливостями національної конституційної системи.

Створення Егмонтської групи стало кульмінацією багаторічних зусиль країн і міжнародних організацій в боротьбі з «відмиванням» грошей. Зацікавленість у створенні такої групи виникла в результаті неформальних контактів представників органів фінансової розвідки різних країн. У 1995 р в Брюсселі в Егмонт-Аренбергском Палаці відбулася перша зустріч представників «груп фінансової розвідки» (FIU) різних країн.

Діяльність Егмонтської групи спрямована на забезпечення діалогу (форуму) для органів фінансової розвідки з метою підтримки їх національних програм протидії «відмиванню» грошей. Така підтримка полягає в систематизації та обміні інформацією між FIU, поліпшенні рівня підготовки експертів і працівників цих органів, сприяння спілкуванню між F1U шляхом застосування новітніх технологій. Для ефективного обміну інформацією між FIU створений закритий безпечний web-сайт Егмонтської групи, доступ до якого мають лише національні FIU. Егмонтська група також сприяє розвитку більш плідної і тісної співпраці між національними FIU, особливо в сферах обміну інформацією та передачі досвіду.

У червні 2004 року на 12-му пленарному засіданні Еґмонтська група прийняла до свого складу Держфінмоніторинг України.

Основні пріоритети діяльності Егмонтської групи:

• створення органів фінансової розвідки в країнах світу;

• подальше стимулювання обміну інформацією на основі взаємності або взаємною домовленістю;

• надання доступу до закритого web-сайту Егмонтської групи всім FIU;

• проведення навчальних програм, регіональних робочих груп і здійснення практики обміну персоналом;

• розгляд формальної структури Егмонтської групи для забезпечення постійного адміністрування Егмонтської групи, а також визначення часу і місця проведення пленарних засідань;

• розробка процедур прийняття рішень щодо відповідності національних органів визначенню «FIU»;

• формування, в разі необхідності, додаткових робочих груп;

• розробка правил обміну інформацією;

• підготовка інформації для громадської думки щодо діяльності Егмонтської групи.

Розгляд питань проводиться в спеціальних робочих групах, які були створені на першій зустрічі в Брюсселі: правовий, технологічної, навчальної.

У жовтні 2004 року за подобою FATF була створена організація під назвою Євразійська група з протидії легалізації злочинних доходів і фінансуванню тероризму (ЄАГ). Її заснували 6 держав - Білорусь, Казахстан, Киргизстан, Китай, Росія і Таджикистан. Установча конференція ЄАГ відбулася в жовтні 2005 року в Москві. В ході цієї конференції представники компетентних органів держав - засновників ЄАГ підписали установчі документи, а також затвердили питання компетенції створюваної організації.



Контрольні запитання для перевірки досягнення результатів навчання

  1. Які існують національні та міжнародні стандарти економіко-правовогу аналізу відмивання коштів?

  2. Визначте поняття та особливості предикатних злочинів.

  3. Охарактеризуйте моделі та стадії відмивання брудних коштів.

  4. Яке значення ФАТФ, Егмонтської групи та Базельського комітету для співпраці на міжнародному рівні?


Критерії оцінювання під час поточного контролю

Від здобувача вищої освіти вимагається обов’язкове відвідування лекцій і семінарів, активна робота на семінарах. На оцінку впливає поряд з відвідуванням лекційних та семінарських занять, якість виконання завдань, активна робота на семінарах. Особливо оцінюються активна робота на семінарах, правильні відповіді на запропоновані запитання за темами курсу.



Таблиця 1. Шкала оцінювання навчальної діяльності здобувача вищої освіти


Оцінка за шкалою силабусу

Кількість набраних балів

Критерії оцінювання

A

90-100

відмінне виконання лише з незначною кількістю помилок

B

82-89

вище середнього рівня з кількома помилками

C

74-81

в загальному правильна робота з певною кількістю грубих помилок

D

64-73

непогано, але зі значною кількістю недоліків

E

60-63

виконання задовольняє мінімальні критерії

Fx

35-59

потрібно попрацювати перед тим, як отримати залік

F

0-34

необхідна серйозна подальша робота



Підготовлено

Дрьомін Віктор Миколайович, завідувач кафедри кримінології та кримінально-виконавчого права НУ «ОЮА», д.ю.н., професор, v.n.dryomin@gmail.com, (0482) 32-07-08

Ізовіта Андрій Миколайович, к.ю.н., доцент кафедри кримінології та кримінально-виконавчого права НУ «ОЮА», izovita1987@yandex.ua, (0482) 32-07-08

Стрелковська Юлія Олександрівна, к.ю.н., доцент, доцент кафедри кримінології та кримінально-виконавчого права НУ «ОЮА», strelkovskaya@inbox.ru, (0482) 32-07-08

Цитряк Віктор Ярославович, та кримінально-виконавчого права НУ «ОЮА», к.ю.н., доцент, citryachok@gmail.com, (0482)32-07-08

Чернишов Георгій Михайлович, асистент кафедри кримінології та кримінально-виконавчого права НУ «ОЮА», chernyshov.georgiy@gmail.com, (0482)32-07-08


Переглянуто


Лекція № 8



Тема 10

. Кримінологічна характеристика транснаціонального наркобізнесу та проблеми протидії
Мета вивчення -

формування повного та глибокого розуміння студентами кримінологічної характеристики наркобізнесу та проблеми протидії на міжнародному та національному рівнях


Результати навчання

Після лекції здобувач вищої освіти буде спроможний:



  1. Визничити поняття та соціально-правову характеристику транснаціонального наркобізнесу

  2. Дати кримінологічну характеристику транснаціонального наркобізнесу.

  3. Характеризувати стан та тенденції обігу наркотичних засобів в Україні.

  4. Знати національні та міжнародні заходи та суб’єкти боротьби.



Література

  1. Єдина конвенція про наркотичні засоби 1961 г. Протокол 1972 р. про поправки до Єдиної Конвенції про наркотичні засоби 1961р. - ст. 4. - Нью-Йорк: ООН, 1977 // http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/995_177

  2. Конвенція про психотропні засоби від 21 лютого 1971 року // http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/995_176

  3. Конвенція Організації Об'єднаних Націй про боротьбу проти незаконного обігу наркотичних засобів і психотропних речовин від 20 грудня 1988 р. (Конвенцію ратифіковано Постановою ВР N 1000-XII від 25.04.91) // http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/995_096

  4. Декларация ООН о руководящих принципах сокращения спроса на наркотики. Принята резолюцией S-20/3 Генеральной Ассамблеи от 10 июня 1998 года // Доклад Комиссии по наркотическим средствам, выступающей в качестве подготовительного органа специальной сессиии Генеральной Ассамблеи, посвященной борьбе с незаконным сбытом, спросом, оборотом и распространением наркотических средств и психотропных веществ и связанной с этим деятельностью, о работе ее второй сессии (A/S-20/4), стр. 22–27.

  5. Рішення про Програму співробітництва держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в боротьбі з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин та їх прекурсорів на 2008-2010 роки: СНД; Рішення, Програма, Міжнародний документ вiд 05.10.2007 // http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/997_g35.

  6. Закон України «Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів» (із змінами та доповненнями) // Відомості Верховної Ради. – 1995. – № 10. – Ст. 60.

  7. Закон України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними» 1995 р. (із змінами та доповненнями) // Відомості Верховної Ради. – 1995. – № 10. – Ст. 62.

  8. Положення про Державну службу України з контролю за наркотиками: Указ Президента України вiд 13 квітня 2011 р. № 457/2011 // Офіційний вісник Президента України від 20.04.2011. – 2011 р. – № 11. – Стор. 102. – Стаття 620 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/457/2011

  9. Концепція реалізації державної політики у сфері протидії поширенню наркоманії, боротьби з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів на 2011-2015 роки: Схвалено Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 13 вересня 2010 р. № 1808-р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1808-2010-р

  10. План заходів щодо виконання Концепції реалізації державної політики у сфері протидії поширенню наркоманії, боротьби з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів на 2011-2015 роки: Затверджено Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 22 листопада 2010 р. № 2140-р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2140-2010-р

  11. Про судову практику в справах про злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів: Верховний Суд; Постанова вiд 26.04.2002 № 4 // http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/v0004700-02.

  12. Annual Report on the State of the Drugs Problem in the European Union. Lisboa: EMCDDA, 1997.

  13. Баулин Ю.В. Организованный наркобизнес в Украине: общая характеристика и противодействующие стратеги // Организованная преступность и коррупция. – 2003. – №4. – С.31-43.

  14. Доброрез І.О. Кримінологічна характеристика та попередження незаконного виробництва, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів без мети збуту (за матеріалами Автономної Республіки Крим) : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.08 / І.О. Доброрез ; Нац. юрид. акад. України ім. Я. Мудрого. – Х., 2005. – 20 с.

  15. Зеленов Е.А. О некоторых проблемах международного антинаркотического сотрудничества государств - участников СНГ // Российский следователь. – 2003. – №7. – С.44-46.

  16. Илько С.А. Наркотизм в механизме детерминации преступности и криминализации общества // / [В.Н. Дрёмин, А.А. Березовский, Н.А. Орловская и др.] // Преступность и криминологические основы уголовной юстиции: монография / Под ред. В.Н. Дрёмина. – О.: Фенікс, 2007. – 280 с.

  17. Іващенко В. Міжнародні питання боротьби із злочинами у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів // Підприємництво, господарство і право. – №9. – 2005. – С.135-138.

  18. Всемирный доклад о наркотиках за 2012 год / Управление ООН по борьбе с наркотиками и преступностью. – Вена [Электронный ресурс]. – Режим доступа: https://www.unodc.org/documents/data-and-analysis/WDR2012/WDR_2012_Russian_web.pdf

  19. Кретова Е.Е. Нормативно-правовое регулирование предупреждения наркомании и наркобизнеса в странах Евросоюза и США // Российский следователь. – 2005. – № 7. – С. 57-61.

  20. Курінний Є.В. Питання принципів організації моделі протидії незаконному обігу наркотиків в Україні // Наук. вісн. Юрид. акад. МВС. – 2005. – Спец. випуск № 2 (25). – С. 116–117.

  21. Мирошниченко Н.А., Козаченко О.В. Уголовно-правовые проблемы борьбы с распространением наркомании: Учебное пособие. – О., 2004. – 100с.

  22. Момотенко Т.Д. Взаємодія у заходах щодо протидії наркобізнесу між Службою безпеки України, правоохоронними органами та іншими державними органами України // Юриспруденція : теорія і практика.– 2007. - №9. – С. 3-7.

  23. Наркозлочинність: кримінологічна характеристика та запобігання: Науково-практичний посібник / А.А. Бова, В.І. Женунтій, А.П. Закалюк та ін.; за загальн. ред. А.П. Закалюка. – К.: 2006. – 296 с.

  24. Негодченко О.В. Проблеми використання досвіду США щодо протидії зловживанню та незаконному обігу наркотичних засобів // Наук. вісн. Юрид. акад. МВС. – 2004. – Спец. випуск № 2 (19).

  25. Пшеничный В., Пищенко Г. Роль и место международных организаций в системе контроля за наркотиками // Право України. – 2004. – №9. – С.143-145.

  26. Расюк Е. Кримінологічні ознаки та класифікація організованих груп, які вчиняють злочини у сфері незаконного обігу наркотиків // Підприємництво, господарство і право. – №5 – 2004. – С.117-120.

  27. Расюк Е.В. Кримінологічна характеристика та запобігання транснаціональному наркобізнесу в Україні : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.08 / Е.В. Расюк ; Нац. акад. внутрішніх справ України . ─ К., 2005. ─ 20 с.

  28. Смирнова І.В. Тенденції формування національної антинаркотичної політики України // Боротьба з орг. злочинністю і корупцією (теорія і практика). – К.: Міжвідомч. наук.– дослід. центр з проблем боротьби з орг. злочинністю. – 2006. – № 14 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://mndc.com.ua/menus/view/14_2006

  29. Смирнова І.В. Досвід Адміністрації США з питань боротьби з незаконним обігом наркотиків (DEA) // Боротьба з орг. злочинністю і корупцією (теорія і практика). – К.: Міжвідомч. наук. – дослід. центр з проблем боротьби з організованою злочинністю, 2005. – № 12 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://mndc.com.ua/menus/view/12_2005


Інтернет-ресурси:

  1. Тропина Т. Наркоситуация в мире и транснациональный наркобизнес [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://kiev-security.org.ua/box/4/86.shtml

  2. Транснациональный наркобизнес // Э лектронный учебник“Теневая экономика и экономическая преступность” [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://kiev-security.org.ua/b/232/ch6p4.shtml.

  3. Козаченко А.В. Вопросы противодействия распространению наркотизма

  4. (по материалам Николаевской области) [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://inter.criminology.onua.edu.ua/?p=1384



План

  1. Поняття та соціально-правова характеристика транснаціонального наркобізнесу. Причини та умови наркоторгівлі.

  2. Кримінологічна характеристика транснаціонального наркобізнесу.

  3. Незаконний обіг наркотичних засобів в Україні: стан та тенденції.

  4. Механізм функціонування транснаціональних наркокартелей (наркосиндикатів).

  5. Міжнародні, регіональні та національні правові акти у сфері протидії наркобізнесу.

  6. Заходи та суб'єкти боротьби з наркобізнесом в Україні.


Основний зміст
Транснаціональний наркобізнес - окремий вид організованої транснаціональної злочинності, який характеризується структурованою системою високоорганізованих і ретельно законспірованих злочинних угруповань, які займаються міжрегіональною, у ряді випадків міжнародною злочинною діяльністю у вигляді промислу, предметом якого є наркотичні засоби, з метою систематичного отримання максимальних прибутків та надприбутків, використовуючи в своїх інтересах як державні структури, так і інститути громадянського суспільства.

Транснаціональному наркобізнесу, більше ніж іншим напрямам організованої злочинної діяльності, властиві такі ознаки:

а) ієрархічна і багатоструменева структура кримінальних формувань, що передбачає чітке підпорядкування груповій дисципліні та вказівкам організатора;

б) організаційна стабільність наркооб’єднання;

в) завчасна підготовка, планування і кваліфіковане вчинення злочинів;

г) функціональна диференціація членів злочинного об’єднання (розподіл ролей між ними, у тому числі й при виборі і вербуванні співучасників);

д) наявність ретельно замаскованих зв’язків, що базуються на чіткій самоорганізації, високому рівні конспірації;

є) продумана підготовка засобів реалізації і збуту наркотиків;

ж) стійка спрямованість на створення корумпованих зв’язків у правоохоронних органах;

з) чітка система дій, пов’язаних з незаконними операціями з наркотиками;

і) монополізація прагнень до поставлених цілей;

к) гостра конкурентна боротьба і суперництво, що існують між окремими формуваннями наркомафії поряд зі злочинними контактами і взаємодією, які нерідко набувають форм озброєного протистояння та фізичного знищення на ґрунті розподілу і перерозподілу ринків збуту. Запекла міжусобна боротьба призводить до виникнення найпотужніших синдикатів.

Необхідно відмітити, що незаконний обіг наркотиків, наркобізнес, зокрема й транснаціональний, є потужним стимулом зростання загальнокримінальної та економічної злочинності. Основними сферами застосування прибутку від незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів є гральні заклади, дискотеки та нічні клуби, купівля-продаж нерухомості тощо. Але останнім часом супутнім злочином у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів стала корупція серед посадових осіб правоохоронних органів та органів управління і влади, особливо в місцях ви­робництва наркотиків та за маршрутами їх транспортування.

Сучасний стан наркозлочинності примушує оцінювати її не тільки як соціально-правове явище, але й як політичний феномен. Вона пронизує всі важливі сфери життєдіяльності держави і суспільства, а також, пов’язана з глобальними проблемами, що викликають у суспільстві підвищену напруженість: економіка, міжнародні відносини, внутрішньо - і зовнішньополітичні перетворення тощо. При цьому кожна з цих сфер відчуває на собі деструктивну силу кримінальних процесів.

Як зазначає Є.Д. Скуліш, на сьогодні не існує жодної країни світу, захищеної від такого явища, як наркоманія. Згідно даних ООН, наркотики вживають від 149 до 272 млн осіб у віці від 15 до 64 років, тобто від 3,3 до 6,1 % дорослого населення світу [2, с. 13]. За оцінками експертів ООН, щороку від вживання наркотиків вмирає від 104 то 263 тисяч осіб, із яких 50 % гине від передозування наркотиків. Небезпека вживання наркотиків посилюється і розповсюдженням інфекційних хвороб, що передаються ін’єкційним шляхом. Із осіб, які вживають наркотики ін’єкційним шляхом, 17,9 %, тобто 2,8 млн осіб є ВІЛ-інфікованими. У той же час, розповсюдженість гепатиту С серед таких осіб становить близько 50 %, а гепатиту В - 20 %.

Найбільш небезпечним наркотиком у світі залишається героїн. Загальносвітове виробництво цього наркотику становить 460 - 480 тонн, із яких 380 тонн (83 %) виробляється у Афганістані. Глобальний ринок героїну оцінюється у 61 млрд доларів, із яких фермери Афганістану отримують лише 440 млн доларів. У різних країнах світу цей наркотик вживає близько 15 млн осіб. Найбільшими ринками залишаються країни Європи та Азії, орієнтовані майже виключно на поставки із Афганістану. Правоохоронними органами усіх країн світу із незаконного обігу вилучається від 2 до 16 % героїну.

За останнє десятиріччя афганськими наркоділками створено повноцінну виробничу та банківську інфраструктуру, що не поступається найбільшим світовим корпораціям легального бізнесу. Напрацьована схема збирання врожаю маку, видобування сирого опію, його централізованої доставки, переробки у морфій та героїн, а також подальша поставка налагодженими маршрутами до ринків збуту.

Традиційно виробництво опійних наркотиків було зосереджено у районах “Золотого півмісяця” (Афганістан, Пакистан, Іран) та “Золотого трикутника” (М’янма, Таїланд та Лаос). Ці регіони відігравали домінуючу роль упродовж усієї другої половини ХХ століття. Інтенсивне зростання виробництва опійного маку в Афганістані в 1990-ті роки витіснив виробників країн “Золотого трикутника” із цього ринку, оскільки пропонував товар вищої якості за ціною у майже 20 разів нижчою, аніж виробники Південно-Східної Азії. У подальше десятиріччя Афганістан лише закріпив за собою це сумнівне лідерство, ставши світовим монополістом із виробництва героїну. Сьогодні в регіонах півдня Афганістану налагоджено повний виробничий цикл, що включає вирощування снодійного маку, екстрагування сирого опію, його переробку у морфій та героїн, складування та оптову реалізацію на героїно- вих ринках Афганістану та Пакистану. Також сформовано повноцінну банківську мережу із кредитування майбутніх врожаїв, промислових поставок мінеральних добрив і хімічних прекурсорів.

Виробництво героїну є основою економіки та становить єдину конкурентоздатну галузь цієї країни. У цьому бізнесі зайняті до двох мільйонів мешканців Афганістану,

Найбільшим ринком героїну в світі є Західна Європа, при цьому близько половини героїну на ньому споживається у трьох країнах - Вели- кобритани, Італії та Франції. Ціна на героїн зростає на всьому маршруті від виробника до споживача - в Афганістані оптова ціна на цей продукт є меншою за 3000 доларів за кілограм, у Туреччині вона становить 10300 - 11800 доларів, в Центральній та Західній Європі - 44300 доларів (Є.Д. Скуліш).

Щодо протидії транснаціональному наркобізнесу, слід зазначити, що першим міжнародним органом, створеним у 1909 р. для боротьби з наркозлочинами, стала Шанхайська опійна комісія. Вона координувала співпрацю держав у цій сфері та ухвалила дев’ять резолюцій із питань боротьби з незаконним обігом наркотиків, який уже тоді було кваліфіковано як міжнародний кримінальний злочин. До загальних міжнародно-правових актів, які утворюють правовий базис для співпраці держав, серед іншого у сфері боротьби з транснаціональним наркобізнесом, розповсюдженням і торгівлею наркотиками, а також подолання наркотизму загалом належить Статут Організації Об’єднаних Націй (ООН), Преамбула якого містить вимогу до всіх членів організації щодо об’єднання зусиль для підтримання міжнародного миру та безпеки.

З метою уніфікації численних міжнародно-правових актів у 1961 р. було прийнято Єдину конвенцію про наркотичні засоби, що замінила всі попередні відповідні документи. В Україні цей акт набрав чинності 15 травня 1964 р.

Небезпеку для здоров’я особи становлять також психотропні речовини, немедичне вживання яких набуває останніми роками дедалі більшої популярності. Це штучно створені медичні препарати, лікарські речовини, що впливають на психіку людини, здатні викликати стан залежності та здійснювати депресивний або стимулюючий вплив на центральну нервову систему, викликати порушення сприйняття, емоцій, мислення або поведінки. Таким чином, з 1955 р. міжнародні організації почали активно вивчати властивості таких речовин, виявляти їх небезпечний вплив на здоров’я населення в разі зловживання. Результатом діяльності організацій стала Конвенція про психотропні речовини 1971 р., яка набрала чинності в Україні з 18 лютого 1979 р.

Під час учинення злочинів, пов’язаних із незаконним обігом наркотичних засобів та психотропних речовин, важливе значення має транспорт, зокрема водний. Тому в ст. 108 Конвенції ООН з морського права 1982 р. передбачено, що всі держави співпрацюють у сфері запобігання та припинення незаконної торгівлі наркотиками й психотропними речовинами, яка здійснюється у відкритому морі. Для України вимоги документа стали обов’язковими починаючи з 3 червня 1999 р.

У 1988 р. було прийнято Конвенцію про боротьбу проти незаконного обігу наркотичних засобів та психотропних речовин, яку Україна ратифікувала 25 квітня 1991 р. Водночас вона не скасувала конвенції 1961 р. і 1971 р. (ст. 25) та містить посилання на окремі їх положення.

Додатковим засобом боротьби з наркозлочинами стала Конвенція ООН проти транснаціональної організованої злочинності, прийнята у 2000 р. Метою цього документа є усунення законодавчих прогалин у сфері боротьби з транснаціональною організованою злочинністю, зокрема обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів. Прийняття міжнародним співтовариством такого документа є важливим кроком щодо протидії злочинам міжнародного характеру (В.Г. Севрук, С.О. Павленко).



Контрольні запитання для перевірки досягнення результатів навчання

  1. Чи тотожні наступні поняття: «наркотизм», «наркоманія», «наркоторгівля», «наркобізнес»?

  2. Визначте причини та умови наркоторгівлі.

  3. Дайте кримінологічну характеристику транснаціонального наркобізнесу.

  4. Які існують заходи боротьби з наркобізнесом в Україні?

  5. Який стан та тенденції незаконного обігу наркотичних засобів в Україні ?


Критерії оцінювання під час поточного контролю

Від здобувача вищої освіти вимагається обов’язкове відвідування лекцій і семінарів, активна робота на семінарах. На оцінку впливає поряд з відвідуванням лекційних та семінарських занять, якість виконання завдань, активна робота на семінарах. Особливо оцінюються активна робота на семінарах, правильні відповіді на запропоновані запитання за темами курсу.



Таблиця 1. Шкала оцінювання навчальної діяльності здобувача вищої освіти


Оцінка за шкалою силабусу

Кількість набраних балів

Критерії оцінювання

A

90-100

відмінне виконання лише з незначною кількістю помилок

B

82-89

вище середнього рівня з кількома помилками

C

74-81

в загальному правильна робота з певною кількістю грубих помилок

D

64-73

непогано, але зі значною кількістю недоліків

E

60-63

виконання задовольняє мінімальні критерії

Fx

35-59

потрібно попрацювати перед тим, як отримати залік

F

0-34

необхідна серйозна подальша робота




Підготовлено

Дрьомін Віктор Миколайович, завідувач кафедри кримінології та кримінально-виконавчого права НУ «ОЮА», д.ю.н., професор, v.n.dryomin@gmail.com, (0482) 32-07-08

Ізовіта Андрій Миколайович, к.ю.н., доцент кафедри кримінології та кримінально-виконавчого права НУ «ОЮА», izovita1987@yandex.ua, (0482) 32-07-08

Стрелковська Юлія Олександрівна, к.ю.н., доцент, доцент кафедри кримінології та кримінально-виконавчого права НУ «ОЮА», strelkovskaya@inbox.ru, (0482) 32-07-08

Цитряк Віктор Ярославович, та кримінально-виконавчого права НУ «ОЮА», к.ю.н., доцент, citryachok@gmail.com, (0482)32-07-08

Чернишов Георгій Михайлович, асистент кафедри кримінології та кримінально-виконавчого права НУ «ОЮА», chernyshov.georgiy@gmail.com, (0482)32-07-08


Переглянуто


Лекція № 9


Тема 11

Торгівля людьми та нелегальна міграція у структурі транснаціональної злочинності: взаємозв’язок та проблеми протидії
Мета вивчення -

формування всебічного повного та глибокого розуміння студентами проблем протидії торгівлі людьми та нелегальної міграції, їх співвідношення та взаємозв’язку.


Результати навчання

Після лекції здобувач вищої освіти буде спроможний:

1. Визначити поняття та форми торгівлі людьми.

2. Знати механізм та фактори торгівлі людьми.

3. Характеризувати кримінологічні показники торгівлі людьми в Україні та світі.

4. Характеризувати взаємозв’язок нелегальної міграції та торгівлі людьми.



Література

  1. Конвенция о рабстве: Подписана в Женеве 25 сентября 1926 года // http://www.un.org/ru/documents/decl_conv/conventions/convention_slavery.shtml.

  2. Конвенція про примусову чи обов’язкову працю № 29 від 10 червня 1930 р. // http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/993_136 .

  3. Конвенція про боротьбу з торгівлею людьми і з експлуатацією проституції третіми особами, прийнята на IV сесії Генеральної Асамблеєї ООН 2 грудня 1949 р. // http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/995_162 .

  4. Додаткова конвенція про скасування рабства, работоргівлі та інститутів і звичаїв подібних до рабства, прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 7 вересня 1956 р. // http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/995_160 .

  5. Конвенція про скасування примусової праці № 105, 5 червня 1957 р. // http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/993_013 .

  6. Конвенція Організації Об’єднаних Націй про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок, 18 грудня 1979 р. // http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/995_207

  7. Конвенція про заборону та негайні заходи щодо ліквідації найгірших форм дитячої праці № 182, прийнята Міжнародної організації праці 17 червня 1999 р. // http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/993_166

  8. Конвенція про зловживання в галузі міграції і про забезпечення працівникам-мігрантам рівних можливостей і рівного ставлення № 143 // http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/993_163

  9. Конвенція про працівників-мігрантів (переглянута 1949 року) № 97 // http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/993_159

  10. Конвенция Совета Европы о мерах по противодействию торговле людьми от 16.05.2005. [Электронный ресурс]. Режим доступа: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/994_858 .

  11. Протокол про попередження і припинення торгівлі людьми, особливо жінками і дітьми, і покарання за неї, що доповнює Конвенцію Організації Об’єднаних Націй проти транснаціональної організованої злочинності. Прийнятий резолюцією 55/25 Генеральної Асамблеї від 15 листопада 2000 р.

  12. Протокол проти незаконного ввозу мігрантів по суші, морю і повітрю, що доповнює Конвенцію Організації Об’єднаних Націй проти транснаціональної організованої злочинності. Прийнятий резолюцією 55/25 Генеральної Асамблеї від 15 листопада 2000 р.

  13. Венская декларация о преступности и правосудии: ответы на вызовы XXI века. Принята на Десятом Конгрессе Организации Объединенных Наций по предупреждению преступности и обращению с правонарушителями, Вена, 10 - 17 апреля 2000 года // http://www.un.org/ru/documents/decl_conv/declarations/vendec.shtml

  14. Угода про співпрацю держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в боротьбі з незаконною міграцією. Угоду ратифіковано із застереженням Законом України N 497-XIV ( 497-14 ) від 17.03.1999 // http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/997_078

  15. Закон України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо вдосконалення відповідальності за торгівлю людьми та втягнення в заняття проституцією», № 3316-IV від 12 січня 2006 р. // http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/3316-15 .

  16. Концепція Державної цільової соціальної програми протидії торгівлі людьми на період до 2015 року: Схвалено Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2012 р. № 90-р [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/90-2012-р

  17. Державна цільова соціальна програма протидії торгівлі людьми на період до 2015 року: Затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 21 березня 2012 р. № 350 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/350-2012-п .

  18. Албул С.В. До питання про віктимність нелегальних мігрантів / С.В. Албул // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – 2002. – № 4. – С. 37-39.

  19. Ахтирська Н. М. Торгівля людьми в Україні через призму судової практики і протидія торгівлі людьми / Ахтирська Н. М., Огурецький В. П., Фрич Т. В. – Київ. – 2008. – 79 с.

  20. Ахтирська Н. Протидія торгівлі людьми : правові питання практичної реалізації / Н. Ахтирська // Судоустрій і судочинство в Україні. – 2007. – № 2. – С. 78-90.

  21. Бандурка А.М.. Противодействие торговле людьми / Бандурка А.М., Куц В.Н. - Учебное пособие. – Киев-Харьков: Консум, 2003. – 312 с.

  22. Батыргареева В.С. Торговля людьми: уголовно-правовые и криминологические проблемы / В.С. Батыргареева // Збірник наукових праць Харківського центру по вивченню організованої злочинності спільно з Американським Університетом у Вашингтоні. – 2002. – Вип.4. – C.254-270.

  23. Борисов В.І. Протидія організованій злочинності у сфері торгівлі людьми / За ред. Борисова В.І., Гуртової Н.О. - Х.: Одіссей, 2005. – 288 с.

  24. Вилкс А. Торговля людьми и органами человека: криминологические, политические и социальные проблемы. Взгляд на криминальные реалии 21 в. / Андрей Вилкс. – Рига. – 2005. – 154 c.

  25. Денисова Т.А. Торговля женщинами и детьми с целью их сексуальной эксплуатации: криминологический аспект / Т.А. Денисова // Правові проблеми боротьби зі злочинністю. – Х.: Схід.-регіон. центр гуманіт.-освіт.ініціатив, 2002.

  26. Іващенко В. Рабство: сучасні форми, стан та основні тенденції / Віта Іващенко // Юридичний журнал: Аналіт. матеріали. Коментарі. Судова практики. – 2005. – № 11. – С. 117-121.

  27. Куц В.М. Прокурорські засоби протидії торгівлі людьми / Куц В.М., Орлеан А.М. Науково-практичний посібник. – К.: Варта, 2007. – 165 с.

  28. Лизогуб, Я.Г. Протидія торгівлі людьми: аналіз вітчизняного та зарубіжного законодавства / Я.Г. Лизогуб, С.С. Яценко. – К. : Атіка, 2005. – 240 с

  29. Мозоль А.П. Кримінологічні проблеми нелегальної міграції в Україні: Автореф. дис. канд. юрид. наук. Спеціальність 12.00.08. - К: Національна академія внутрішніх справ України, 2002.

  30. Навчальний посібник у сфері протидії торгівлі людьми для суддів та прокурорів. Ознайомчі матеріали для держав-членів ЄС, асоційованих членів і держав-кандидатів на вступ. – К., 2007. – 215 с.

  31. Наден, О.В. Торгівля жінками як кримінально-правова та соціальна проблема сучасності: Монографія. – К.: Атіка, 2004. – 288 с.

  32. Надьон О. Нелегальна міграція: міжнародні та національні правові проблеми // Право України. - 2004. – №6. – С.13-17.

  33. Нелегальна міграція та торгівля жінками у міжнародно-правовому аспекті: У 2 кн. / Під заг. ред. Ю. С. Шемшученко. - К.: ІДП ім. В.М. Корецького НАН України, НАВСУ, 2001.

  34. Олефір B.I. Теоретико-концептуальні засади міжнародно-правового визначення нелегальної міграції // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – 2005. – №1. – С.158-164.

  35. Олефір В. Протидія нелегальній міграції як форма забезпечення громадського порядку // Право України. – 2005. – № 1. – С.82-85.

  36. Олефір В., Цвігун Д. Еволюція та сутність поняття нелегальної міграції // Право України. – 2005. - № 4 – С. 81-84.

  37. Підгородинський В.М. Еволюція нормативного регулювання торгівлі людьми в історії людства / В.М. Підгородинський // Юридический вестник. – 2008. – № 1. – С. 27-34.

  38. Скулиш Є.Д. Транснаціональна торгівля людьми / Є.Д. Скулиш // Ерліхівський збірник : наук. доповіді та повідомлення. – 2005. – Вип. 4-5. – 232 с.

  39. Шваб І.А. Соціально-демографічні характеристики осіб, потерпілих від торгівлі людьми // Право і безпека : науковий журнал. – 2003. – № 4. – С. 191-195

  40. Щокін Ю.В. Компетенція Європолу в галузі боротьби з нелегальною імміграцією/ Щокін Ю.В. // Митна справа. – 2003. – № 3. – С. 91-97.


Інтернет-ресурси:

  1. Баранник М.И. Криминологические и правовые проблемы борьбы с незаконной миграцией. [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.law.edu.ru/script/cntsource.asp?cntID=100087549

  2. Козаченко А. Незаконная миграция и торговля людьми на юге Украины: уровень распространенности и способы противодействия [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://inter.criminology.onua.edu.ua/?p=530

  3. Всемирный доклад о торговле людьми. Резюме [Электронный ресурс] / Управление Организации Объединенных Наций по наркотикам и преступности. – 2014. – Режим доступа: https://www.unodc.org/documents/data-and-analysis/glotip/GLOTIP14_ExSum_russian.pdf


План

      1. Поняття та форми торгівлі людьми: міжнародний та національний нормативні підходи.

      2. Механізм та фактори торгівлі людьми.

      3. Кримінологічні показники торгівлі людьми в Україні та світі.

      4. Організація незаконної міграції як вид транснаціональної злочинності: кримінологічна характеристика. Взаємозв’язок нелегальної міграції та торгівлі людьми.

      5. Правова основа та суб’єкти протидії торгівлі людьми в Україні. Роль недержавних організацій та громадськості у протидії торгівлі людьми.

      6. Міжнародне співробітництво у протидії нелегальній міграції та торгівлі людьми. Додаткові протоколи до Конвенції ООН проти транснаціональної злочинності.

      7. Захист та реабілітація жертв торгівлі людьми.



Основний зміст

Україна, як і більшість країни постсоціалістичного простору, зіткнулася з проблемою торгівлі людьми. Це багатогранне явище, на яке впливають два основних фактори: внутрішні та зовнішні. До внутрішніх належать соціально-економічні реалії сьогодення, які змінюються разом з економічною глобалізацією, зростанням безробіття і бідністю, політичними змінами та політичною корупцією. Зовнішні - відкриття кордонів, інтернаціоналізація тіньової економіки, формування міжнародних кримінальних угруповань, постійне зростання різниці між багатими і бідними країнами, лояльне ставлення до проституції законодавства багатьох країн, глобалізація економіки та міграції (М.І. Данількевич, І. Л. Степанов)

За інформацією неурядових організацій, протягом 2000-2011 років основними країнами призначення для громадян України, які постраждали від торгівлі людьми, були Російська Федерація, Туреччина, Польща, Чехія, Італія, Об’єднані Арабські Емірати, Німеччина, Ізраїль, Португалія, Колишня Югославська Республіка Македонія та Греція. При цьому п’ять відсотків українців постраждали від торгівлі людьми на території України.

Одночасно з цим Україна перестає бути суто країною походження «живого товару», виступаючи також як країна транзиту та призначення для іноземних громадян. Так, протягом 2003-2011 рр. 407 іноземців постраждали від торгівлі людьми в Україні, з них 351 особа перевозилася через територію України з метою експлуа­тації, а 56 осіб експлуатувались безпосередньо в Україні7. Серед тих, хто експлуатується в Україні, значну кількість становлять громадяни країн Середньої Азії, зокрема, Узбекистану, Киргизстану і Казахстану, а також громадяни Молдови та Пакистану. Разом з тим, фіксуються випадки експлуатації в Україні громадян Чехії, Російської Федерації, Філіппін, Литви, Білорусі, Словаччини, ДР Конго та Індії.

Торгівля людьми — це тяжкий злочин, який є грубим порушенням прав людини.

Поняття торгівлі людьми визначено рядом нормативно-правових актів. Першим сучасним міжнародно-визнаним тлумаченням терміну «торгівля людьми» є визначення, що міститься у Протоколі про попередження і припинення торгівлі людьми, особливо жінками і дітьми, і покарання за неї. Подібні визначення містяться і в інших міжнародних документах, зокрема, Конвенції Ради Європи про заходи щодо протидії торгівлі людьми9 та Плані дій ОБСЄ з протидії торгівлі людьми.

Що стосується терміну «торгівля людьми» в українському законодав­тві, то Законом України «Про протидію торгівлі людьми» визначено, що:

торгівля людьми — здійснення незаконної угоди, об’єктом якої є людина, а так само вербування, переміщення, переховування, передача або одержання людини, вчинені з метою експлуатації, у тому числі сексуальної, з використанням обману, шахрайства, шан­тажу, уразливого стану людини або із застосуванням чи погрозою застосування насильства, з використанням службового становища або матеріальної чи іншої залежності від іншої особи, що відповідно до Кримінального кодексу України12 визнаються злочином;

боротьба з торгівлею людьми — система заходів, що здійс­нюються в рамках протидії торгівлі людьми, спрямованих на вияв­лення злочину торгівлі людьми, у тому числі незакінченого, осіб, які від цього постраждали, встановлення фізичних / юридичних осіб — торгівців людьми та притягнення їх до відповідальності;

До основних причин торгівлі людьми можна віднести: безробіття, низький рівень життя, правова неграмотність населення, поверхові уявлення про легкість життя в країнах Заходу, відсутність реальної інформації про проблему, сексуалізація життя, реклама сексу, інтернаціоналізація економіки, активна міжнародна трудова міграція, розширення можливостей для українських громадян на пересування тощо.



Ситуація ускладнюється тим, що процес міграції починає швидко набувати криміногенності, оскільки легальних можливостей виїхати працювати за кордон замало для всіх бажаючих. Крім того, серед факторів, що негативно впливають на поширення торгівлі людьми, фахівці все частіше відмічають посилення загальної криміналізації суспільства.

У групі правових чинників також відбулися певні зміни. Прийнято закон проти торгівлі людьми, але відсутня реально працююча системи захисту потерпілих від торговців „живим товаром” в Україні, відсутній і закон про соціальний захист українських громадян за кордоном.

Причини торгівлі людьми потрібно шукати й в існуванні зовнішніх чинників, серед яких слід зазначити відкриття кордонів, що спрощує можливості для туризму і пошуку роботи; інтернаціоналізація тіньової економіки; формування міжнародних кримінальних об'єднань; зростання різниці між багатими і бідними країнами; лояльне до проституції законодавство багатьох країн світу; глобалізація економіки та міграції. І тут абсолютно зрозуміло, що ліквідувати ці глобальні чинники складно, практично неможливо. Але потрібно їх вивчати, розуміти, щоб ураховувати в діяльності з протидії торгівлі людьми.

Поряд із торгівлею людьми необхідно розглянути досить щільно пов`язане із нею явище – нелегальну міграцію, оскільки на сучасному етапі нелегальна міграція (особливо її організовані форми) та торгівля людьми є взаємозалежними між собою проти­правними явищами, які мають місце в рамках транснаціональної організованої злочинної діяльності. Зважаючи на їх тісний взаємозв’язок, нелегальну міграцію й торгівлю людьми слід розглядати як суміжні, однак відмінні одне від одного протиправні явища.

Так, зокрема, згідно робочих визначень Європолу та Інтерполу, якщо нелегальна міграція являє собою переміщення на територію дер­жави громадян іншої держави всупереч установленим правилам і вимогам (наявність візи, соціальне й медичне страхування, можливості самостійно себе утримувати в країні перебування, визначена мета прибуття тощо), то торгівля людьми — це не лише організація незаконного перетину кор­дону або перебування в іноземній державі, але й обов’язково та чи ін­ша форма примусової експлуатації людей (у сексуальній сфері, у сфері примусової праці або послуг тощо).

На думку європейських експертів, взаємозв’язки між організованою злочинністю, нелегальною міграцією та торгівлею людьми мають двобічний характер: вертикальний і горизонтальний. По-перше, переміщення нелегальних мігрантів та торгівля лю­дьми можуть складатися з цілої низки тісно пов’язаних між собою окремих правопорушень. До їх числа, зокрема, належать: корупція, підробка проїзних документів і порушення законів про в’їзд-виїзд гро­мадян. На сьогодні ці різновиди протиправної діяльності набули знач­ного поширення в країнах Європейського Союзу. По-друге, між різними видами злочинної діяльності в межах од­нієї організації можуть існувати й горизонтальні зв’язки. Адже і торгі­вля людьми, і переміщення їх через кордони організуються злочинни­ми угрупованнями, які причетні й до інших видів злочинної діяльності: незаконного переправлення мігрантів, експлуатації проституції, погра­бувань, незаконної торгівлі зброєю або наркотиками, легалізації кош­тів, здобутих злочинним шляхом тощо.

Разом з тим, організовані злочинні угруповання та їх підрозділи спеціалізуються на вчиненні різнорідних злочинів, пов’язаних з переправленням мігрантів і торгівлею людьми у вертикальній та горизонталь­ній площинах, скоюючи їх незалежно один від одного. Їм притаманна вузька спеціалізація, вони, як правило, складаються з декількох осіб й майже нічого не знають про структуру організації. Диверсифікація завдань зво­дить до мінімуму ризик потрапляння в поле зору правоохоронців. Структури таких угруповань бувають дуже різними — від невеликих регіо­нальних груп до транснаціональних злочинних організацій.

Досить часто організована нелегальна міграція подібно до торгвлі людьми супроводжується застосуванням переправниками різних форм експлуатації (переважно у зв’язку з відсутністю у неї коштів для переміщення до країни призначення та / або через неможливість лега­лізувати своє перебування в країні перебування), внаслідок чого особа стає об’єктом цивільно-правових відносин майнового характеру. Однак для більш якісного дослідження їх необхідно розглядати як самостійні протиправні явища, що набули поширення в світі (Д.С. Мельник, Л.І. Щербина).

Специфіка географічного розташування України, тривала відірваність від загальносвітових процесів, нестабільне формування мігра­ційного законодавства, повільне становлення відповідних державних і недержавних інститутів та, як наслідок, неспроможність ефективно протидіяти нелегальній міграції й торгівлі людьми, забезпечили нашій країні привабливість для незаконного переправлення через її кордон та подальшого транзитного транспортування нелегальних мігрантів та по­тенційних жертв торгівлі людьми на Захід.

Через територію України проходить значний міграційний потік, який фахівці визначають як “український маршрут” нелегальної міграції. Про це свідчать дані ДПС України щодо кількості затриманих нелегальних мігрантів за період попередніх десяти років: у 1997 р. вона складала — 10 776 осіб, 1998 р. — 11 744 особи, 1999 р. — 14 646 осіб, 2000 р. — 5422 особи, 2001 р. — 4620 осіб, 2002 р. — 2605 осіб, 2003 р. — 3001 особу, в 2004 р. — 2918 осіб, 2005 р. — 6818 осіб, 2006 р. — 7119 осіб, 2007 р. — 6798 осіб (Д.С. Мельник, Л.І. Щербина).

Організована злочинність в Україні, як і в світі загалом, змінюється якісно та кількісно в контексті всесвітніх глобальних соціальних, політичних та економічних процесів. Свідченням цього є поступове втягнення вітчизняних злочинних структур в протиправну діяльність транснаціональної організованої злочинності на нелегальних ринках світу, універсалізація злочинності.

Діяльність транснаціональних злочинних структур у зазначених напрямах безпосередньо чи опосередковано зачіпає інтереси національної безпеки України. Вигідне географічне положення, просторий внутрішній ринок, високий рівень корумпованості державного апарату, хронічне недофінансування правоохоронних органів, недосконалість правової бази (в т. ч. і у сфері контролю і регулювання міграційних процесів) та інші чинники сприяють перетворенню України в об’єкт зацікавленості транснаціональних злочинних організацій.


Контрольні запитання для перевірки досягнення результатів навчання

  1. Які існують підходи до визначення поняття торгівлі людьми?

  2. За якими ознаками відрязняються поняття «торгівля людьми» та «нелегальна міграція»?

  3. Охарактеризуйте основні фактори та механізм торгівлі людьми?

  4. Яким чином відбувається організація незаконної міграції як виду транснаціональної злочинності?

  5. Дайте загальну характеристику міжнародного співробітництва у протидії нелегальної міграції та торгівлі людьми.


Критерії оцінювання під час поточного контролю

Від здобувача вищої освіти вимагається обов’язкове відвідування лекцій і семінарів, активна робота на семінарах. На оцінку впливає поряд з відвідуванням лекційних та семінарських занять, якість виконання завдань, активна робота на семінарах. Особливо оцінюються активна робота на семінарах, правильні відповіді на запропоновані запитання за темами курсу.



Таблиця 1. Шкала оцінювання навчальної діяльності здобувача вищої освіти


Оцінка за шкалою силабусу

Кількість набраних балів

Критерії оцінювання

A

90-100

відмінне виконання лише з незначною кількістю помилок

B

82-89

вище середнього рівня з кількома помилками

C

74-81

в загальному правильна робота з певною кількістю грубих помилок

D

64-73

непогано, але зі значною кількістю недоліків

E

60-63

виконання задовольняє мінімальні критерії

Fx

35-59

потрібно попрацювати перед тим, як отримати залік

F

0-34

необхідна серйозна подальша робота


Підготовлено

Дрьомін Віктор Миколайович, завідувач кафедри кримінології та кримінально-виконавчого права НУ «ОЮА», д.ю.н., професор, v.n.dryomin@gmail.com, (0482) 32-07-08

Ізовіта Андрій Миколайович, к.ю.н., доцент кафедри кримінології та кримінально-виконавчого права НУ «ОЮА», izovita1987@yandex.ua, (0482) 32-07-08

Стрелковська Юлія Олександрівна, к.ю.н., доцент, доцент кафедри кримінології та кримінально-виконавчого права НУ «ОЮА», strelkovskaya@inbox.ru, (0482) 32-07-08

Цитряк Віктор Ярославович, та кримінально-виконавчого права НУ «ОЮА», к.ю.н., доцент, citryachok@gmail.com, (0482)32-07-08

Чернишов Георгій Михайлович, асистент кафедри кримінології та кримінально-виконавчого права НУ «ОЮА», chernyshov.georgiy@gmail.com, (0482)32-07-08


Переглянуто


Лекція № 10



Тема 13

Кримінологічна характеристика та протидія контрабанді
Мета вивчення:

формування повного та глибокого розуміння студентами кримінологічної характеристики та протидії контрабанді як прояву транснаціональної організованої злочинності


Результати навчання

Після лекції здобувач вищої освіти буде спроможний:



  1. Характеризувати контрабанду як транскордонний злочин.

  2. Аналізувати види та фактори контрабандної діяльності.

  3. Оцінювати динаміку, структуру та географію контрабанди в Україні та світі.

  4. Визначати основні механізми протидії контрабанді.


Література

  1. Базярук, І. Міжнародне співробітництво як один із невід'ємних напрямків боротьби з контрабандою / І. Базярук // Митна справа (Митний комплект) : Митні правила. 2010. № 2. ─ С. 79-83.

  2. Базярук, Інна Миколаївна. Кримінологічна характеристика та запобігання контрабанді в Україні [Текст] : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.08 / Базярук Інна Миколаївна ; Львів. держ. ун-т внутр. справ. - Л., 2013. - 17 с.

  3. Бусол О. Ю. Стан боротьби з контрабандою та порушенням митних правил в Україні [Електронний ресурс] / О. Ю. Бусол, В. Ю. Ложкін // Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика) . - 2008. - Вип. 18. - С. 40-50. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/j-pdf/boz_2008_18_5.pdf.

  4. Гайворонський Є. П. Контрабанда культурних цінностей: кримінологічна характеристика, детермінація та запобігання: автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.08 / Є. П. Гайворонський ; Нац. юридична акад. України ім. Ярослава Мудрого. — Х., 2009. — 19 с. – Режим доступу: http://www.irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?C21COM=2&I21DBN=ARD&P21DBN=ARD&Z21ID=&Image_file_name=DOC/2009/09gephdz.zip&IMAGE_FILE_DOWNLOAD=1.

  5. Гуцуляк М. Я. Деякі питання щодо визначення об’єкта та предметів контрабанди за ст. 201 Кримінального кодексу України [Електронний ресурс] / М. Я. Гуцуляк, Г. В. Дан // Митна справа . - 2013. - № 6. - С. 66-72. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/j-pdf/Ms_2013_6_11.pdf.

  6. Косяк Є. Л. Кримінологічний аналіз рівня та динаміки контрабанди в Україні [Електронний ресурс] / Є. Л. Косяк // Форум права . - 2011. - № 4. - С. 416-421. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/j-pdf/FP_index.htm_2011_4_68.pdf.
    Косяк Є. Л. Нормативно-правова детермінація контрабанди в Україні: характеристика та протидія : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.08 / Є. Л. Косяк; МВС України, Харк. нац. ун-т внутр. справ. - Х., 2012. - 17 c.

  7. Люблін, Віталій Давидович. Сучасні підходи та особливості боротьби з контрабандою та порушенням митних правил: теорія і практика [Текст] : монографія / В. Д. Люблін, А. П. Мицак, Н. Я. Сай ; Львів. нац. ун-т вет. медицини та біотехнологій ім. С. З. Гжицького. - Львів : Сполом, 2014. - 126 с.

  8. Мота А. Ф. Боротьба з контрабандою в діяльності Державної прикордонної служби України: організаційно-правові та процесуальні аспекти [Електронний ресурс] / А. Ф. Мота // Форум права . - 2008. - № 3. - С. 374-379. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/j-pdf/FP_index.htm_2008_3_54.pdf.

  9. Омельчук О. М. Історичні аспекти боротьби з контрабандою в Україні [Електронний ресурс] / О. М. Омельчук // Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права . - 2003. - № 3-4. - С. 207-215. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/j-pdf/Unzap_2003_3-4_39.pdf.

  10. Омельчук О. М. Стан, структура та динаміка контрабанди в Україні [Електронний ресурс] / О. М. Омельчук // Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права . - 2004. - № 3. - С. 170-174. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/j-pdf/Unzap_2004_3_30.pdf.

  11. Процюк О. В. Кримінальна відповідальність за контрабанду : автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.08 / О.В. Процюк ; Нац. акад. внутр. справ України. — К., 2006. — 18 с. – Режим доступу: http://www.irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?C21COM=2&I21DBN=ARD&P21DBN=ARD&Z21ID=&Image_file_name=DOC/2006/06povkvk.zip&IMAGE_FILE_DOWNLOAD=1.

  12. Скулиш Є. Д. Контрабандний транзит наркотиків через територію України: стан, загрози та напрями протидії [Електронний ресурс] / Є. Д. Скулиш // Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика) . - 2013. - № 1. - С. 80-92. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/j-pdf/boz_2013_1_12.pdf.

  13. Сорока С. О. Контрабанда наркотичних засобів: проблеми протидії : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.08 / С. О. Сорока ; Львів. держ. ун-т внутр. справ. — Л., 2010. — 20 с. – Режим доступу: http://www.irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?C21COM=2&I21DBN=ARD&P21DBN=ARD&Z21ID=&Image_file_name=DOC/2010/10SSOZPP.zip&IMAGE_FILE_DOWNLOAD=1

  14. Хараберюш О. І. Виникнення і розвиток законодавства України щодо відповідальності за контрабанду: історичний аспект / О. І. Хараберюш // Європейські перспективи . - 2014. - № 2. - С. 35-42..

  15. Хоменко Н. А. Мотивація і запобігання контрабанді [Електронний ресурс] / Н. А. Хоменко // Вісник Академії митної служби України. Сер. : Право . - 2010. - № 1. - С. 157-161. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/j-pdf/vamsup_2010_1(4)__30.pdf.

  16. Шевченко А. Є. Протидія контрабанді засобами спеціальної техніки [Електронний ресурс] / А. Є. Шевченко, О. І. Хараберюш // Публічне право . - 2014. - № 2. - С. 129-135. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/j-pdf/pp_2014_2_19.pdf.



План

  1. Контрабанда як транскордонний злочин: соціально-правова характеристика.

  2. Види та фактори контрабандної діяльності (за предметами контрабанди).

  3. Динаміка, структура та географія контрабанди в Україні та світі.

  4. Національний, регіональний та міжнародно-правовий механізм протидії контрабанді (правова основа, заходи, суб’єкти).

  5. Органи митної діяльності Державної фіскальної служби України: засади діяльності та співробітництва з міжнародними інституціями



Основний зміст

Контрабанда є одним із найбільш поширених транскордонних злочинів та більшістю держав відноситься до діянь найнебезпечних для світової спільноти. Контрабанда існує практично у всіх країнах, які встановлюють певні правові режими переміщення товарів та інших предметів через свої державні і митні кордони. Це явище зародилося і існує з часу утворення державних кордонів, організації стягнення мита та збору податків. 

Контрабанда як явище має місце в усіх розвинених країнах і країнах, оскільки контрабандисти, виходячи з корисливих мотивів, бажання необґрунтованого збагачення, переслідують мету уникнути за допомогою контрабанди сплати податків і зборів за переміщення товарів і інших предметів через кордон або здійснюють протиправні оборудки, беручи участь у незаконному обігу наркотиків, вибухових речовин, торгівлі людьми тощо. Поява контрабанди як складу злочину відносять до XV в. - Часу інтенсивного розвитку товарообміну в Західній Європі. На це вказує італійське походження усталеного терміна "контрабанда" (іт. Contrabando), що стався від злиття двох італійських слів: contra - "проти",bando - "урядовий указ". Тому, враховуючи глибокі історичні корені контрабанди, необхідно погодитися з тим, що цей злочин відноситься до "родоначальникам міжнародного кримінального права" 

У навчальній літературі контрабанда розглядається у двох аспектах, заснованих на двох рівноправних і обґрунтованих точках зору на сутність контрабанди як злочину міжнародного характеру. Одні автори не розглядають її як самостійний злочин, включаючи відповідні питання в опис діянь, пов'язаних з незаконним обігом заборонених до переміщення через кордони предметів і протиправним і прихованим від державного контролю транскордонним переміщенням товарів, а також людей в підневільному стані. Такий підхід цілком обґрунтований, оскільки контрабанда у всіх таких діяннях виступає способом їх вчинення.

Контрабанда - це передбачене нормами міжнародного права та національними законами злочин, пов'язаний з незаконним переміщенням через державний або митний кордон предметів (товарів, інших матеріальних цінностей, предметів, заборонених до вільного обігу), ухиленням від сплати митних платежів, імпортних або експортних мит яких податків чи обходом встановлених законодавством держави заборон, а також обмежень на ввезення чи вивезення предметів контрабанди.

Явище контрабанди на міжнародній арені багатогранно і являє собою комплекс різних протиправних дій щодо переміщення товарів та інших предметів через митні кордони, тому не можна говорити про однозначності об'єкта контрабанди. З позиції міжнародного кримінального права, злочини, пов'язані з контрабандою, поділяються на дві групи:

- Економічна контрабанда;

- Контрабанда предметів, заборонених до обігу або обмеження оборотоздатності, а також незаконне переміщення через державні кордони людей.

Перша група діянь об'єднує в собі злочини, спрямовані на необгрунтоване збагачення та одержання інших вигод у результаті ухилення від сплати відповідних митних платежів або інших зборів у сфері міжнародної торгівлі. Друга група злочинів - це діяння, що складаються в незаконному переміщенні через державні кордони предметів, обіг яких заборонено або обмежений, а також предметів, які знаходяться під особливим контролем. До таких належать, наприклад, наркотики, рідкісні та зникаючі тварини і рослини, радіоактивні речовини та ядерні матеріали, отруйні речовини, зброю масового ураження, культурні цінності тощо.

При наданні міжнародної правової допомоги у кримінальних справах за основу приймається не схожість назв або формулювань нормативних актів про протидію контрабанді, а відповідність елементів складів злочинів у кримінальних законам країн - контрагентів міжнародних зносин з питань, пов'язаних з розслідуванням даного діяння, оскільки міжнародна боротьба зі злочинністю передбачає обов'язковий облік принципу подвійного кримінальності (злочинності): злочин повинно бути покараним за кримінальним законам сторін міждержавних зносин.

Міжнародно-правові основи співробітництва у сфері боротьби з контрабандою та іншими митними правопорушеннями складають чотири групи міжнародних договорів. У першу групу входять багатосторонні міжнародно-правові угоди про взаємну адміністративну допомогу у правоохоронній діяльності митних служб; другу групу актів складають двосторонні міжнародно-правові договори про співробітництво і взаємну допомогу в митних справах; третю групу складають багатосторонні і двосторонні міжнародні договори про правову допомогу у цивільних, сімейних і кримінальних справах, що застосовуються в частині здійснення процесуальних, розшукових та інших дій по цих справах в межах цивільної, адміністративної та кримінальної юрисдикції держави; до четвертої групи належать багатосторонні міжнародні договори, що містять колізійні норми про застосування законодавства про кримінальної та адміністративної відповідальності за митні правопорушення. Такі міжнародно-правові договори не закріплюють безпосередньо механізм надання взаємної правової допомоги в митних справах.

Контрольні запитання для перевірки досягнення результатів навчання

1. Охарактеризуйте контрабанду як транскордонний злочин.

2. Назовіть види та фактори контрабандної діяльності.

3. Охарактеризуйте динаміку, структуру та географію контрабанди в Україні.

4. Дайте характеристику механізму протидії контрабанді.

 

Критерії оцінювання під час поточного контролю

Від здобувача вищої освіти вимагається обов’язкове відвідування лекцій і семінарів, активна робота на семінарах. На оцінку впливає поряд з відвідуванням лекційних та семінарських занять, якість виконання завдань, активна робота на семінарах. Особливо оцінюються активна робота на семінарах, правильні відповіді на запропоновані запитання за темами курсу.
Таблиця 1. Шкала оцінювання навчальної діяльності здобувача вищої освіти


Оцінка за шкалою силабусу

Кількість набраних балів

Критерії оцінювання

A

90-100

відмінне виконання лише з незначною кількістю помилок

B

82-89

вище середнього рівня з кількома помилками

C

74-81

в загальному правильна робота з певною кількістю грубих помилок

D

64-73

непогано, але зі значною кількістю недоліків

E

60-63

виконання задовольняє мінімальні критерії

Fx

35-59

потрібно попрацювати перед тим, як отримати залік

F

0-34

необхідна серйозна подальша робота


Підготовлено

Дрьомін Віктор Миколайович, завідувач кафедри кримінології та кримінально-виконавчого права НУ «ОЮА», д.ю.н., професор, v.n.dryomin@gmail.com, (0482) 32-07-08

Ізовіта Андрій Миколайович, к.ю.н., доцент кафедри кримінології та кримінально-виконавчого права НУ «ОЮА», izovita1987@yandex.ua, (0482) 32-07-08

Стрелковська Юлія Олександрівна, к.ю.н., доцент, доцент кафедри кримінології та кримінально-виконавчого права НУ «ОЮА», strelkovskaya@inbox.ru, (0482) 32-07-08

Цитряк Віктор Ярославович, та кримінально-виконавчого права НУ «ОЮА», к.ю.н., доцент, citryachok@gmail.com, (0482)32-07-08

Чернишов Георгій Михайлович, асистент кафедри кримінології та кримінально-виконавчого права НУ «ОЮА», chernyshov.georgiy@gmail.com, (0482)32-07-08


Переглянуто


Лекція № 11



Тема 14

Транснаціональна кіберзлочинність та порушення прав інтелектуальної власності
Мета вивчення:

формування повного та всебічного розуміння студентами транснаціональної кіберзлочинності та порушення прав інтелектуальної власності.


Результати навчання

Після лекції здобувач вищої освіти буде спроможний:



  1. Визначати поняття та сутність транснаціональної кіберзлочинності

  2. Знати види кіберзлочинів та типологію кіберзлочинців.

  3. Дати визначення поняття «промислове шпигунство».

  4. Знати основні напрямки протидії транснаціональній кіберзлочиності.


Література

  1. Конвенція про кіберзлочинність від 23 листопада 2001 року (Конвенцію ратифіковано із застереженнями і заявами Законом N 2824-IV від 07.09.2005, ВВР, 2006, N 5-6, ст.71).

  2. Всесвітня конвенція про авторське право 1952 року // Офіційний вісник України вiд 27.11.2006 - 2006 р., № 46, стор. 207, стаття 3104, код акту 37853/2006 (Дата набуття чинності для України: 17.01.1994)

  3. Всемирная конвенция об авторском праве (пересмотренная) (Париж, 24 июля 1971 года).

  4. Паризька конвенція про охорону промислової власності від 20 березня 1883 року(переглянута у Брюсселі 14 грудня 1900 р., у Вашингтоні 2 червня 1911 р., у Гаазі 6 листопада 1925 р., у Лондоні 2 червня 1934 р., у Лісабоні 31 жовтня 1958 р., у Стокгольмі 14 липня 1967 р., змінена 2 жовтня 1979 р.)// Зібрання чинних міжнародних договорів України - 1990 р., № 1, стор. 320

  5. Бернська конвенція про охорону літературних і художніх творів. Паризький Акт від 24 липня 1971 року змінений 2 жовтня 1979 року // Офіційний вісник України вiд 18.10.2007 - 2007 р., № 75, стор. 173, стаття 2809, код акту 41116/2007

  6. Угода про співробітництво по припиненню правопорушень у сфері інтелектуальної власності (м. Москва, 6 березня 1998 року).

  7. Преступления, связанные с использованием компьютерной сети // Десятый конгресс ООН по предупреждению преступности и обращению с правонарушителями //A/CONF.187/10.

  8. Борисова Л.В. Суб'єкт (особа) транснаціонального комп'ютерного злочину : криміналістичні й психофізіологічні аспекти / Л.В. Борисова // Актуальні проблеми держави і права* : зб. наук. праць . 1994-. - 2008. - Вип. 44 . 356 с. С. 76-81.

  9. Зелинская Н. А. Преступность в киберпространстве: международно-правовой дискурс / Н. А. Зелинская // Актуальні проблеми держави і права* : зб. наук. праць . 1994-. - 2012. - Вип. 67 . 768 с. С. 465-477.

  10. Зозуля Є.В. Діяльність органів державної влади та управління України щодо нормативно-правового та організаційного забезпечення міжнародного співробітництва у боротьбі з кіберзлочинністю / Є.В. Зозуля // Право і суспільство*. - 2011. - № 4. С. 80-85.

  11. Карпов Н., Вертузаев М. К вопросу о борьбе с компьютерными преступлениями в Украине // Закон и жизнь. – 2004. - №7. - С.29-32.

  12. Крылов В.В. Информационные компьютерные преступления: Учебное и практическое пособие. – М.: Инфра-М – Норма, 1997. – 285 с.

  13. Кузьменок Н. Актуальные вопросы международного сотрудничества по борьбе с преступностью в сфере высоких технологий / Наталия Кузьменок // Інформаційний бюлетень. - 2008. - № 2. С. 151-166.

  14. Минин, А. Я. О специфике противодействия киберпреступности / Анатолий Яковлевич Минин // Российский следователь. - 2013. - № 8. С. 37-39.

  15. Номоконов В.А. Актуальные проблемы борьбы с киберпреступностью // Інформаційні технології та безпека. Збірка наукових праць. Киів, 2003 Вип. 3. С. 85-91

  16. Панфилова Е. И., Попов А. Н. Компьютерные преступления: Серия «Современные стандарты в уголовном праве и уголовном процессе» /Науч. редактор проф. Б. В. Волженкин. СПб. - 1998. - 48 с.

  17. Тратта Т.Л. Киберпреступность и кибертерроризм: договоримся о понятиях // Проблемы преступности: традиционные и нетрадиционные подходы. М., - 2003. - С. 14-21.

  18. Цимбалюк В. С. Кримінолого-криміналістична характеристика злочинів, що вчиняються організованими групами з використанням комп’ютерних технологій // Збірник наукових праць Харківського центру по вивченню організованої злочинності спільно з Американським Університетом у Вашингтоні. Випуск другий. – Харків, 2001. – 168 с.

  19. Ястребов Д.А. Институт уголовной ответственности в сфере компьютерной информации (опыт международно-правового сравнительного анализа) // Государство и право. – 2005. - №1. - С.53-63.


План

  1. Поняття та сутність транснаціональної кіберзлочинності. Використання інформаційного простору у кримінальних цілях.

  2. Види кіберзлочинів та типологія кіберзлочинців.

  3. Контрафакт як порушення прав інтелектуальної власності та його криміногенне значення.

  4. Промислове шпигунство як вид транснаціональної злочинної діяльності.

  5. Основні напрямки протидії транснаціональній кіберзлочинності.

  6. Правовий захист прав інтелектуальної власності.


Основний зміст

Злочинність в кіберпросторі - одна з найгостріших проблем, з якою зіткнулося міжнародне співтовариство протягом останніх десятиліть у зв`язку з розвитком інформаційних технологій. За даними ООН, в 2011 році, щонайменше, 2,3 мільярда людей або більше однієї третини від загальної чисельності населення планети мали доступ до Інтернету, а до 2017 року доступ до мобільного широкосмугового Інтернету отримають вже до 70 відсотків від загальної чисельності населення світу. Одночасно з кількістю користувачів збільшується як число потенційних жертв, так і можливість використовувати мережу Інтернет для вчинення протиправних діянь. Протягом останніх десятиліть загроза кіберзлочинності перетворилася на гостру проблему, що вимагає координації дій на міжнародному рівні.

Криміналізація суспільства обумовлює поширення організованої злочинності у середовищі глобальних інформаційних мереж, які давно вже перетворилися в електронний аналог суспільного життя. В той же час, аналіз діяльності правоохоронних органів у глобальних інформаційних мережах (зокрема у мережі Інтернет) свідчить, що організаційно-правове забезпечення протидії організованій кіберзлочинності не відповідає вимогам сьогодення через відсутність науково-обґрунтованих методів боротьби з даним видом злочинності. Тому важливою умовою підвищення ефективності протидії організованій злочинності у середовищі глобальних інформаційних мереж стає знання специфіки злочинних процесів, пов’язаних з його функціонуванням.

У той же час, поширення глобальних інформаційних мереж та розвиток системи суспільних відносин в їх середовищі призвели до появи такого феномену, як кіберзлочинність. У науковій літературі висвітлювалися лише окремі аспекти організованих форм кіберзлочинності, відмічається відсутність визначення поняття транснаціонально кіберзлочинності, яке має важливе теоретичне і практичне значення для подальшого вдосконалення правотворчої та правозастосовної діяльності.

Хоча у Конвенції Ради Європи про кіберзлочинність (ратифікована Україною у 2005 році) не розкрито поняття кіберзлочину, проте визначено перелік протиправних діянь, за які на національному рівні повинна встановлюватися кримінальна відповідальність. Тлумачення положень даної Конвенції та Додаткового протоколу до неї, який стосується криміналізації дій расистського та ксенофобного характеру, вчинених через комп’ютерні системи дозволяє віднести до кіберзлочинів лише злочинні посягання:

- проти конфіденційності, цілісності та доступності комп’ютерних даних і систем, вчинені з використанням технічних засобів і комп’ютерних даних (незаконний доступ до комп’ютерної системи або її частини без права на це; нелегальне перехоплення технічними засобами передач комп’ютерних даних; навмисне перешкоджання функціонуванню комп’ютерної системи; виготовлення, продаж, придбання для використання, розповсюдження або надання для використання іншим чином пристроїв, створених або адаптованих для використання при вчиненні вищезазначених злочинів, а також комп’ютерних паролів, кодів доступу, за допомогою яких можна здобути доступ до комп’ютерної системи або її частини з наміром використання її для вчинення будь-якого вищезазначеного злочину; володіння будь-яким із зазначених предметів з наміром його використання для вчинення будь-якого з вищезазначених злочинів);

- пов’язані з комп’ютерами (комп’ютерна підробка, комп’ютерне шахрайство);

- пов’язані з виробленням, володінням або пропонуванням громадськості чи наданням доступу через комп’ютерні системи, розповсюдженням, передаванням або набуттям за допомогою комп’ютерних систем, інформації, яка за своїм змістом є: дитячою порнографією; матеріалами расистського та ксенофобного характеру; погрозами з расистських та ксенофобних мотивів; образами з расистських та ксенофобних мотивів; запереченням, значною мінімізацією, схваленням або виправданням геноциду чи злочинів проти людства; пособництвом та підбурюванням до вчинення будь-якого з правопорушень расистського та ксенофобного характеру);

- пов’язані з порушенням за допомогою комп’ютерних систем авторських та суміжних прав, учинені свідомо, в комерційних розмірах.

З розвитком глобальних інформаційних мереж (зокрема, мережі Інтернет), а також системи суспільних відносин у кіберпросторі, діяльність злочинних кібертовариств набуває все більш транснаціонального характеру.

До характерних ознак транснаціональної кіберзлочинності необхідно віднести:

- сукупність протиправних діянь (кіберзлочинів), учинених шляхом використання кібернетичних комп’ютерних систем управління та обробки інформації (кіберзлочинність);

- вчинення злочинів даного виду в зв’язку зі створенням та діяльністю транснаціональних організованих злочинних кіберугруповань - кримінально орієнтованих співтовариств користувачів кіберпростору;

- середовищем вчинення кіберзлочинів та діяльності транснаціональних організованих кіберугруповань є кіберпростір - штучне електронне середовище існування інформаційних об’єктів у цифровій формі, створене в результаті функціонування кібернетичних комп’ютерних систем.

Таким чином, транснаціональну кіберзлочинність можна визначити як сукупність кіберзлочинів, що вчиняються у зв’язку зі створенням та діяльністю у кіберпросторі транснаціональних організованих злочинних співтовариств його користувачів (кіберугруповань) для досягнення злочинної мети.

Боротьба з кіберзлочинністю неможлива без глибокого розуміння і правових проблем регулювання інформаційних мереж. Саме аналіз взаємозв`язку між технічними характеристиками мережі і зумовленими цими характеристиками правовими і соціальними труднощами, з якими стикаються законодавці та правоохоронні органи, є першим кроком до можливого ​​вироблення механізмів адекватного реагування на розвиток і зростання кіберзлочинності.

Ефективний контроль негативних явищ у кіберпросторі, таких як злочинність, вимагає набагато більш інтенсивного міжнародного співробітництва, ніж існуючі заходи по боротьбі з будь-якими іншими формами транснаціональної злочинності. Саме тому окрім гармонізації кримінально-правових норм потрібна гармонізація процесуальних інструментів і вироблення нових механізмів міжнародного співробітництва. Важливу роль у боротьбі з кіберзлочинністю тому грають міжнародні угоди у відповідній області, такі, як Конвенція Ради Європи про кіберзлочинність, рішення Ради Європейського Союзу, Модельний Закон Співдружності Націй про комп`ютерні злочини 2002 р., Модельний Закон країн Карибського Басейну про кіберзлочинність (проект HIPCAR), спільний проект Європейського союзу і Міжнародного Союзу Електрозв`язку для держав Тихоокеанського регіону (проект ICB4PAC), проект ООН з розробки законодавства в галузі кіберзлочинності для країн Африки (проект ESCWA) та ін.
Контрольні запитання для перевірки досягнення результатів навчання

1. Визначте поняття «транснаціональної кіберзлочинності».

2. Визначте види кіберзлочинців.

3. Дайте визначення поняттю «контрафакт» .

4. Які основні напрямки протидії транснаціональній кіберзлочинності?

 

Критерії оцінювання під час поточного контролю

Від здобувача вищої освіти вимагається обов’язкове відвідування лекцій і семінарів, активна робота на семінарах. На оцінку впливає поряд з відвідуванням лекційних та семінарських занять, якість виконання завдань, активна робота на семінарах. Особливо оцінюються активна робота на семінарах, правильні відповіді на запропоновані запитання за темами курсу.

Таблиця 1. Шкала оцінювання навчальної діяльності здобувача вищої освіти

Оцінка за шкалою силабусу

Кількість набраних балів

Критерії оцінювання

A

90-100

відмінне виконання лише з незначною кількістю помилок

B

82-89

вище середнього рівня з кількома помилками

C

74-81

в загальному правильна робота з певною кількістю грубих помилок

D

64-73

непогано, але зі значною кількістю недоліків

E

60-63

виконання задовольняє мінімальні критерії

Fx

35-59

потрібно попрацювати перед тим, як отримати залік

F

0-34

необхідна серйозна подальша робота




Підготовлено

Дрьомін Віктор Миколайович, завідувач кафедри кримінології та кримінально-виконавчого права НУ «ОЮА», д.ю.н., професор, v.n.dryomin@gmail.com, (0482) 32-07-08

Ізовіта Андрій Миколайович, к.ю.н., доцент кафедри кримінології та кримінально-виконавчого права НУ «ОЮА», izovita1987@yandex.ua, (0482) 32-07-08

Стрелковська Юлія Олександрівна, к.ю.н., доцент, доцент кафедри кримінології та кримінально-виконавчого права НУ «ОЮА», strelkovskaya@inbox.ru, (0482) 32-07-08

Цитряк Віктор Ярославович, та кримінально-виконавчого права НУ «ОЮА», к.ю.н., доцент, citryachok@gmail.com, (0482)32-07-08

Чернишов Георгій Михайлович, асистент кафедри кримінології та кримінально-виконавчого права НУ «ОЮА», chernyshov.georgiy@gmail.com, (0482)32-07-08


Переглянуто


Лекція № 12



Тема 15

Протидія транснаціональній корупції
Мета вивчення -

формування повного та глибокого розуміння студентами сутності, основних проявів транснаціональної корупції, а також основних напрямів протидії.


Результати навчання

Після лекції здобувач вищої освіти буде спроможний:

1. Надавати соціальну та правову характеристику корупції.

2. Визначити види корупційних правопорушень .

3. Знати особливості прояву та детермінації транснаціональної корупції.

4. Аналізувати заходи протидії корупції в Україні.


Література

  1. Декларація ООН про боротьбу з корупцією і хабарництвом у міжнародних комерційних операціях від 16.12.1996.

  2. Кодекс поведінки посадових осіб з підтримання правопорядку, прийнятий Генеральною Асамблеєю ООН 17 грудня 1979 р. // Міжнародні правові акти та законодавство окремих країн про корупцію. – Київ., 1999.

  3. Конвенция Организации Объединенных Наций против коррупции від 31 жовтня 2003 року // http://www.unodc.org/pdf/crime/convention_corruption/signing/Convention-r.pdf (ратифікована 18.10.2006).

  4. Конвенція про корупцію у контексті кримінального права (ETS 173): прийнята Радою Європи (м. Страсбург) 4 листопада 1998 р і відкрита для підписання 27 січня 1999р. // Матеріали міжнародного семінару “Антикорупційні розслідування та стратегія попередження корупції”. – Київ, 15-16 травня 2002 року. (Конвенцію ратифіковано із заявою Законом № 252-V (252-16) від 18.10.2006, ВВР, 2006, N 50, ст.497) та Додатковий протокол до неї від 15.05.2003.

  5. Конвенція про корупцію у контексті цивільного права (ETS 174): прийнята Радою Європи (м. Страсбург) 9 вересня 1999 р. і відкрита для підписання Україною 4 листопада 1999 р. // Матеріали міжнародного семінару “Антикорупційні розслідування та стратегія попередження корупції”. – Київ., 15-16 травня 2002 року.

  6. Міжамериканська конвенція проти корупції, прийнята на третій пленарній сесії 29 березня 1996 року // Матеріали міжнародного семінару «Антикорупційні розслідування та стратегія попередження корупції”. – Київ, 15-16 травня 2002 року.

  7. Угода про створення групи держав по боротьбі з корупцією (GRECO) 05.05.1998 року.

  8. Цивільна конвенція про боротьбу з корупцією від 04.11.1999 р. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/994_102

  9. Закон України «Про засади запобігання і протидії корупції» від 1 липня 2011 року // Голос України від 15.06.2011. - № 10.

  10. Закон України «Про запобігання корупції» від 14 жовтня 2014 року № 1700-VII // Голос України від 25.10.2014 — № 206

  11. Закон України «Про Національне антикорупційне бюро України» від 14 жовтня 2014 року № 1698-VII // Голос України від 25.10.2014 — № 206

  12. Указ Президента України «Про Національну антикорупційну стратегію на 2011-2015 роки» від 21.10.2011 № 1001/2011 [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1001/2011

  13. Указ Президента України «Про Національну раду з питань антикорупційної політики» від 14 жовтня 2014 року № 808/2014 [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/808/2014

  14. Богатирьов В.О. Кримінологічні засади запобігання злочинам корупційної спрямованості у пенітенціарній системі України : навч. посібник / І. Г. Богатирьов, В. О. Лисенко ; за заг. ред. О. Г. Колба. Київ : Дакор, 2014. 196 с.

  15. Дрёмин В.Н. Коррупционная практика: Актуальные вопросы уголовно-правового воздействия // Правовые проблемы противодействия организованной преступности: Сб. науч. статей / Под ред. М.Ф. Орзиха, В.Н. Дремина. – Библиотека журнала «Юридический вестник». – Одесса: Феникс, 2005, С.99-108

  16. Дремин В.Н. Общественное мнение о коррупции в судебных и правоохранительных органах / В.Н. Дремин //  Коррупция: региональные и отраслевые тенденции : сб. науч. ст. 2003 . 240 с. С. 108-114. 

  17. Зелинская Н.А. Международно-правовые стандарты криминализации коррупции // Коррупция: региональные и отраслевые тенденции (Сборник научныъх статей). – Одесса : Фенікс, 2003 . – С. 123-137.

  18. Камлик М.І. Корупція в Україні /М.І.Камлик, Є.В.Невмержицький.- К.: Знання,1998.-188с.

  19. Киричко В. М. Кримінальна відповідальність за корупцію / В. М. Киричко. Харків : Право, 2013. 424 с. 

  20. Крупко Д.І. Відповідальність за хабарництво за кримінальним правом Німеччини, Швейцарії та України (порівняльно-правове дослідження): Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.08 / Д.І. Крупко ; Акад. адвокатури України. — К., 2005. — 20 с.

  21. Куракин А.В. Коррупция: понятие, характеристика и формы проявления в сфере государственного управления// Cовременное право.-2002.-№3.-С.33-38.

  22. Лунеев В. В. Коррупция: политические, экономические, организационные и правовые проблемы // Государство и право. 2000. № 4. С. 99 – 111.

  23. Мельник М.І. Корупція - корозія влади (соціальна сутність, тенденції та наслідки, заходи протидії): Монографія. - К.: Юридична думка, 2004.- 400 с.

  24. Мельник М.І. Корупція й організована злочинність: проблема співвідношення // Боротьба з організованою злочинністю. – 2004. – № 9.

  25. Мельник М.І. Корупція-корозія влади (соціальна сутність,тенденції та наслідки,заходи протидії) : монографія.-К.: Юрид.думка,2004.- 400с.

  26. Мельник М.І., Хавронюк М.І. Правові та організаційні заходи протидії корупції: зарубіжний досвід // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. – 1998. - № 4.

  27. Михайленко Д.Г. Кваліфікація корупційних злочинів : навч.-метод. посібник для студ. 5-го курсу Ін-ту прокуратури та слідства / Д. Г. Михайленко ; НУ "ОЮА". Одеса : Юрид. л-ра, 2013. 136 с.

  28. Практичні заходи боротьби з корупцією, підготовлені Економічною та Соціальною Радами Секретаріату ООН. Матеріали восьмого Конгресу ООН з попередження злочинності та поводження із правопорушниками. – Гавана, Куба. – 27 серпня-7 вересня 1990 р. – ООН, Нью-Йорк, 1991.

  29. Хавронюк М. І. Науково-практичний коментар до Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції" / М. І. Хавронюк. К. : Юрид. думка, 2012. 424 с.


Інтернет-ресурси:

  1. Офіційний Інтернет-сайт Громадської організації «ТTransparency International Україна» [Електронний ресурс] // Режим доступу : http://ti-ukraine.org/


План

  1. Соціальна та правова характеристика корупції. Ознаки та особливості транснаціональної корупції.

  2. Види корупційних правопорушень та правопорушень, пов’язаних із корупцією згідно законодавства України і міжнародних угод.

  3. Особливості прояву та детермінації транснаціональної корупції в державному та приватному секторах. Підкуп у міжнародних комерційних операціях.

  4. Правове регулювання міжнародного співробітництва в протидії транснаціональній корупції.

  5. Проблеми і стандарти криміналізації корупції.

  6. Заходи протидії корупції в Україні.


Основний зміст

Корупція – невід’ємний атрибут будь-якої держави, вона присутня там, де існує публічна влада.

Використання службовцями наданих повноважень у особистих цілях, зародилося разом із першими державами, продовжує успішно існувати в різних проявах та формах у всіх країнах світу. Підкуп, хабарництво, мздоімство, лихоімство, лобізм, фаворитизм, кумівство, непотизм, протекціонізм, казнокрадство, білокомірцева злочинність, клептократія – ось далеко неповний перелік синонімів корупції, її проявів, форм та елементів у різних державах та на різних етапах їх розвитку.

У 2014 році Україна набрала 26 балів зі 100 можливих і посіла 142 місце зі 175 позицій

(у 2013 році – 144 місце, у 2015 році 130 місце, але із 168 позицій).

Незважаючи на те, що корупція є складним багатоаспектним явищем, науковцям все ж вдалося виокремити ті його властивості, які мають визначальне значення для відображення його змісту.

Так, відповідно до ст. 1 ЗУ «Про запобігання корупції» корупція - використання особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, наданих їй службових повноважень чи пов’язаних з ними можливостей з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття такої вигоди чи прийняття обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб або відповідно обіцянка/пропозиція чи надання неправомірної вигоди особі, зазначеній у частині першій статті 3 цього Закону, або на її вимогу іншим фізичним чи юридичним особам з метою схилити цю особу до протиправного використання наданих їй службових повноважень чи пов’язаних з ними можливостей.

Неправомірна вигода - грошові кошти або інше майно, переваги, пільги, послуги, нематеріальні активи, будь-які інші вигоди нематеріального чи негрошового характеру, які обіцяють, пропонують, надають або одержують без законних на те підстав.

Суб’єкти: особи, уповноважені на виконання функцій д. і м/с; особи, які прирівнюються до осіб, які виконують… (посадові особи юридичних осіб публічного права, які не зазначені у п.1 ч.1; особи, які не є державними службовцями, посадовими особами місцевого самоврядування, але надають публічні послуги (аудитори, нотаріуси, оцінювачі, а також експерти, арбітражні керуючі; представники громадських об’єднань, наукових установ, навчальних закладів, експертів відповідної кваліфікації, які входять до складу конкурсних комісій, утворених відповідно до Закону України "Про державну службу"); особи, які постійно або тимчасово обіймають посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов’язків, або спеціально уповноважені на виконання таких обов’язків у юридичних особах приватного права 

Корупційне правопорушення - діяння, що містить ознаки корупції, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність

Корупційний злочин - передбачене КК суспільно-небезпечне умисне діяння, вчинене особою, зазначеною у ч.1 ст.3 ЗУ «Про запобігання корупції», що містять ознаки корупції.

Систему корупційних злочинів складають:


  1. Безумовно корупційні (ст..191, 364, 368, 369 КК України );

  2. Умовно корупційні (можуть вчинятися як суб’єктами корупції так і іншими особами (157, 210 КК України);

  3. Злочини, які можуть бути віднесені до корупційних з огляду на їх безпосередній зв'язок (ст..209, 255, 369 КК України)

Крім того виділяють загальні корупційні злочини, спеціальні та змішані; односторонні та двосторонні тощо

Транснаціональна корупція проявляється у вигляді підкупу іноземних посадових осіб з метою отримання можливості вести або продовжувати економічну діяльність в будь-якій країні, або отримання будь-яких неправомірної переваги.

Транснаціональна корупція має дві сфери прояву:

1) міжнародне економічне співробітництво;

2) транснаціональна організована злочинність

Боротьба з корупцією може приймати найрізноманітніші форми. Слід враховувати, що внаслідок самого характеру і складності корупції, особливо на транснаціональному рівні, для її попередження потрібно приймати комплекс різних заходів. Як правових, так і адміністративних. Ступінь взаємодоповнюваності і пропорційної цих заходів залежить від специфічних адміністративних структур кожної країни і її конкретних проблем. При цьому необхідна збалансованість між прийняттям належних заходів для запобігання корупції та небезпекою надмірного регулювання, яке може стримувати економічну активність.

Одним з найбільш дієвих засобів протидії з корупцією та її транснаціональними формами є криміналізація основних її проявів. Жорстке кримінальне законодавство, яке регламентує серйозне покарання за корупційні злочини, один з необхідних факторів, без якого боротьба з цим явищем є ефимерною. Важливим засобом боротьби з транснаціональною корупцією є і жорсткий контроль за легалізацією злочинних доходів. Нерідко саме використання механізмів відмивання грошей виводить корупціонерів на міжнародний рівень їх діяльності.

Однак, крім прийняття такого законодавства необхідно ще й забезпечити ефективний механізм його застосування, а також програму дієвих запобіжних заходів.

Міжнародні організації за допомогою узгодженого підходу в областях своєї компетенції можуть відігравати ключову роль в боротьбі з корупцєю та в розширенні міжнародного співробітництва в цій галузі. Об'єднання зусиль таких організацій дозволило б максимально розширювати міжнародне співробітництво та координацію дій при здійсненні заходів як регіонального, так і міжнародного масштабу.
Контрольні запитання для перевірки досягнення результатів навчання


  1. Які існують ознаки та особливості транснаціональної корупції?

  2. Назовіть види корупційних правопорушень.

  3. Охарактеризуйте проблеми та стандарти криміналізації корупції.

  4. Які заходи протидії корупції в Україні ви знаєте?


Критерії оцінювання під час поточного контролю

Від здобувача вищої освіти вимагається обов’язкове відвідування лекцій і семінарів, активна робота на семінарах. На оцінку впливає поряд з відвідуванням лекційних та семінарських занять, якість виконання завдань, активна робота на семінарах. Особливо оцінюються активна робота на семінарах, правильні відповіді на запропоновані запитання за темами курсу.



Таблиця 1. Шкала оцінювання навчальної діяльності здобувача вищої освіти


Оцінка за шкалою силабусу

Кількість набраних балів

Критерії оцінювання

A

90-100

відмінне виконання лише з незначною кількістю помилок

B

82-89

вище середнього рівня з кількома помилками

C

74-81

в загальному правильна робота з певною кількістю грубих помилок

D

64-73

непогано, але зі значною кількістю недоліків

E

60-63

виконання задовольняє мінімальні критерії

Fx

35-59

потрібно попрацювати перед тим, як отримати залік

F

0-34

необхідна серйозна подальша робота



Підготовлено

Дрьомін Віктор Миколайович, завідувач кафедри кримінології та кримінально-виконавчого права НУ «ОЮА», д.ю.н., професор, v.n.dryomin@gmail.com, (0482) 32-07-08

Ізовіта Андрій Миколайович, к.ю.н., доцент кафедри кримінології та кримінально-виконавчого права НУ «ОЮА», izovita1987@yandex.ua, (0482) 32-07-08

Стрелковська Юлія Олександрівна, к.ю.н., доцент, доцент кафедри кримінології та кримінально-виконавчого права НУ «ОЮА», strelkovskaya@inbox.ru, (0482) 32-07-08

Цитряк Віктор Ярославович, та кримінально-виконавчого права НУ «ОЮА», к.ю.н., доцент, citryachok@gmail.com, (0482)32-07-08

Чернишов Георгій Михайлович, асистент кафедри кримінології та кримінально-виконавчого права НУ «ОЮА», chernyshov.georgiy@gmail.com, (0482)32-07-08


Переглянуто


Лекція № 13



Тема 16

Тероризм як транснаціональна проблема
Мета вивчення -

формування повного та глибокого розуміння студентами тероризма як транснаціональної проблеми.


Результати навчання

Після лекції здобувач вищої освіти буде спроможний:



  1. Визначати поняття,ознаки та види міжнародного тероризму.

  2. Знати види терористичих діянь за законодавством України.

  3. Оцінювати суб’єкти протидії тероризму.

  4. Розробляти стратегію сумісної діяльності науковців, громадськості, правозастосовувачів та законодавця для вирішення актуальних питань діяльності з протидії тероризму.



Література

  1. Міжнародна конвенція про боротьбу з актами ядерного тероризму від 13 квітня 2005 року// Офіційний вісник України вiд 19.04.2006 - 2006 р., № 14, стор. 15, стаття 957 (Конвенцію ратифіковано Законом N 3533-IV від 15.03.2006)

  2. Міжнародна конвенція про боротьбу з бомбовим тероризмом, прийнята Генеральною Асамблеєю Організації Об'єднаних Націй 15 грудня 1997 року

  3. Міжнародна конвенція про боротьбу із захопленням заручників, прийнята в Нью-Йорку 17 грудня 1979 р.

  4. Міжнародна конвенція про боротьбу з фінансуванням терроризму. Принята резолюцией 54/109 Генеральной Ассамблеи ООН от 9 декабря 1999 года (Конвенцію ратифіковано із заявою ЗакономN 149-IV від 12.09.2002).

  5. Конвенція Ради Європи про запобігання тероризму від 16 травня 2005 року. Конвенцію ратифіковано з заявами і застереженнями Законом N 54-V від 31.07.2006 // Офіційний вісник України вiд 06.09.2006 - 2006 р., № 34, стор. 9, стаття 2414.

  6. Закон України «Про боротьбу з тероризмом» від 20 березня 2003 р. № 638-IV // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 25 ст.180.

  7. Адельханян Р. Современный терроризм // Законность. - 2004 - №11. – С. 33-36.

  8. Антипенко В. Борьба с современным терроризмом. Международные правовые подходы. - К.:ЮНОНА, 2002 . - 723 с.

  9. Антипенко, В. Оптимізація антитерористичної системи держави в умовах міжнародної і регіональної інтеграції : монографія / В. Антипенко. К. : Друк. МВС України, 2008. 407 с.

  10. Антипенко, В.Ф. Міжнародна кримінологія: досвід дослідження тероризму : монографія / В.Ф. Антипенко ; НУ "ОЮА", рец. Зелінська Н.А. Одеса : Фенікс, 2011. 321 с. 

  11. Антонян Ю.М.Терроризм. Криминологическое и уголовно-правовое исследование. - М.: Щит-М, 2001 . - 306 с.

  12. Багрій-Шахматов, Л.В. Постатейний науково-практичний коментар до закону України "Про боротьбу з тероризмом" / Л.В. Багрій-Шахматов, С.І. Бердяга ; Одес. нац. морський ун-т. К. : Юстініан, 2006. 488 с. 

  13. Боротьба з тероризмом : навч. посібник : рекомендовано МОН України / авт. кол. : О. М. Джужа, Д. Й. Никифорчук, В. А. Ліпкан та ін. Київ : Скіф, 2013. – 585 с.

  14. Гаврилин Ю.В. Современный терроризм: сущность, типология, проблемы противодействия. - М.: Книжный мир, 2003 . - 66 с.

  15. Емельянов В.П. Злочини терористичної спрямованості / Науково-дослідний інститут вивчення проблем злочинності Академії правових наук України. - Харків, 1997. - 160 с.

  16. Емельянов В.П. Терроризм и преступления с признаками терроризирования: уголовно-правовое исследование. – СПб.: Издательство «Юридический центр Пресс», 2002. — 291 с. Ємельянов, В. П. Терористичні злочини : монографія : кримінально-правова характеристика та питання вдосконалення антитерористичного законодавства / В. П. Ємельянов, Л. В. Новікова, М. В. Семикін. Харків : Кроссроуд, 2007. 216 с.

  17. Ліпкан, В. А. Боротьба з тероризмом : моногр. дослідж. / В. А. Ліпкан, Д. Й. Никифорчук, М. М. Руденко. Київ : Знання України, 2002. 254 с. 

  18. Лунеев В.В. Организованная преступность и терроризм в условиях глобализации. // Социологические исследования. 2002. - № 5 – С. 60-76

  19. Лунеев В.В. Тенденции терроризма и уголовно-правовая борьба с ним // Государство и право. 2002. № 6. С. 35-39.

  20. Международно-правовые основы борьбы с терроризмом. - М.:ИНФРА-М, 2003 . - 480 с.

  21. Международный терроризм: истоки и противодействие. - СПб.:Секретариат Совета Межпарламент. Ассамблеи, 2001 . - 292 с.

  22. Науково-практичний коментар до закону України "Про боротьбу з тероризмом" / В.А. Ліпкан, О.А. Івахненко, І.М. Рижов та ін. К. : КНТ, 2009. 208 с. 

  23. Ольшанский Д.В. Психология терроризма. - СПб.: Питер Принт, 2002 . - 288 с.

  24. Панфілова, Ю. М. Міжнародно-правовий механізм протидії проявам актів насильства у водах Світового океану : монографія / за наук. ред. Г. О. Анцелевича. Одеса : Фенікс, 2012. 216 с. 

  25. Саматов О. Глобализация и борьба с международным терроризмом // Современное право. - № 10 – 2004. - с.24-25.

  26. Скулиш Є.Д. Полняття транснаціональної організованої злочинності та її співвідношення з тероризмом / Є.Д. Скулиш, В.О. Глушков // Право і суспільство*. - 2012. - № 2. С. 190-194.

  27. Социально-правовые аспекты терроризма: Монография / Под ред. С.В. Кивалова, В.Н. Дрёмина. – Одесса: Феникс, 2003. – 232 с.

  28. Юрченко А.Ф. Організаційні та правові заходи протидії тероризму та організованій злочинності // Науковий вісник Юридичної академії Міністерства внутрішніх справ №1. – 2004. - С.277-285.



План

  1. Насилля та терор у механізмі транснаціональної злочинності.

  2. Поняття, ознаки та види міжнародного тероризму: нормативний та науковий підходи.

  3. Види терористичних діянь за законодавством України.

  4. Міжнародно-правове та внутрішньодержавне регулювання протидії тероризму.

  5. Суб'єкти протидії тероризму.


Основний зміст

Тероризм здавна супроводжує розвиток цивілізації, однак за останні кілька десятиліть у світі кількість злочинів терористичного характеру стрімко збільшилась. Тероризм – одне з найскладніших і найнебезпечніших явищ політичного життя як минулого, так і сьогодення. Нині він набирає надто загрозливого характеру і глобального масштабу.

У Законі України “Про боротьбу з тероризмом” від 20 березня 2003 р. тероризм трактується як суспільно небезпечна діяльність, яка полягає в свідомому, цілеспрямованому застосуванні насильства шляхом захоплення заручників, підпалів, убивств, тортур, залякування населення і органів влади або здійснення інших посягань на життя або здоров’я ні в чому не винних людей або загрози здійснення злочинних дій з метою досягнення злочинної мети. Згідно із цим законом міжнародний тероризм визначений як здійснювані у світовому або регіональному масштабі терористичними організаціями, угрупованнями, у тому числі при підтримці державних органів окремих держав, з метою досягнення певної мети суспільно небезпечні насильницькі дії, пов’язаній з викраденням, захопленням, вбивством ні в чому не винних людей або загрозою їх життю і здоров’ю, руйнуванням або загрозою руйнування важливих народногосподарських об’єктів, систем життєзабезпечення, комунікацій, застосуванням або загрозою застосування ядерної, хімічної, біологічної та іншої зброї масового ураження

Терористична діяльність у сучасних умовах характеризується такими ознаками: широким розмахом; відсутністю чітко виражених державних кордонів, наявністю зв’язку і взаємодії з міжнародними терористичними центрами та організаціями; жорстокою організаційною структурою, яка складається з керівної і оперативної ланок, підрозділів розвідки, контррозвідки; суворою конспірацією і ретельним вибором кадрів; якісним технічним оснащенням.

Існує реальна небезпека застосування терористами ядерних, хімічних і біологічних засобів, прикладом чого є поштові відсилання із спорами сибірської виразки. З метою терору використовуються релігійний та інший фанатизм, убогість і відсталість окремих прошарків населення. Приклади Афганістану, Іраку, Таджикистану, Косова підтверджують, що сучасний міжнародний тероризм здатний вести диверсійно-терористичну війну, брати участь у масштабних збройних конфліктах.

Однак міжнародному співтовариству з різних причин дотепер не вдалося виробити загальноприйнятого правового визначення міжнародного тероризму, що значно ускладнює створення міжнародно-правової основи. 

Розглядаючи причини дедалі більшого поширення міжнарод­ного тероризму, важливо мати на увазі весь комплекс взаємо-зумовлених факторів, серед яких провідне місце посідають загальні процеси глобалізації, що у різних формах охопили практично всі держави світу, а також яскраво виражена тенденція розвитку однополюсної системи зовнішньополітичних відносин, марґіналі-зації і зубожіння значної частини населення планети. Розвиток сучасного тероризму зумовлений: по-перше зміцненням ролі релігії як наслідку процесу деідео-логізації внутрішнього життя низки країн світу та міжнародних відносин; по-друге, розвитком транснаціональної організованої злочин­ності та пов'язаної з нею нелегальної торгівлі зброєю радіоактив­ними матеріалами тощо; по-третє, наслідками науково-технічного прогресу та вдоско­наленням глобальних інформаційних технологій; по-четверте високими темпами урбанізації в світі .

Отже, сучасний тероризм характеризується:

• зростанням кількості терористичних актів, цинічністю та жорстокістю їх виконання;

• масштабністю наслідків акцій та значною кількістю жертв;

• високим рівнем фінансування терористичної діяльності;

• використанням різними державами окремих терористичних угруповань для розширення сфер геополітичного впливу;

• участю міжнародних терористичних організацій у поши­ренні свого впливу на інші регіони, активними спробами встановити контроль над територіями з багатими запасами енергоносіїв та корисних копалин;

• професіоналізм терористів, що зростає з кожним випадком їх участі у різних конфліктах;

• інтернаціональним характером терористичних угруповань;

• активізацією спроб заволодіти ЗМЗ для її можливого застосування;

• зв' язком терористів із найманцями;

• зростанням технічної оснащеності найнебезпечніших теро­ристичних угруповань;

• налагодження стійких зв' язків між терористичними органі­заціями і транснаціональною організованою злочинністю;

• виникненням нових видів тероризму, зокрема інформацій­ного й віртуального (кібертероризму);

• зростанням терористичних атак з терористами-смертниками -"самовбивчого тероризму";

• спробами лідерів окремих терористичних організацій надати своїй діяльності характеру національно-визвольної боротьби177.

Аналіз деяких особливостей міжнародного тероризму

Міжнародний тероризм зазнав сьогодні і якісної транс­формації: тепер його особливість - високий рівень технічного забезпечення теракту, відмова від захоплення заручників (з огляду на відпрацьований спецслужбами механізм знешкодження), знищення важливих для життєдіяльності суспільства об' єктів (банків, вокзалів, торговельних центрів тощо).

Аналіз міжнародних і національних нормативно-правових актів, які регу­люють антитерористичну діяльність, свідчить, що світове співто­вариство кваліфікує терористичну діяльність як карний злочин. А це вимагає переслідування терористів відповідно до процедур націо­нальних кримінально-процесуальних кодексів і в межах міжнародних конвенцій, що захищають права людини в мирний час .
Контрольні запитання для перевірки досягнення результатів навчання


  1. Проаналізуйте терор та насилля у механізмі транснаціональної злочинності.

  2. Визначте поняття ,ознаки та види міжнародного тероризму.

  3. Які існують види терористичних діянь за законодавством України.

  4. Назвіть суб’єкти протидії тероризму.


Критерії оцінювання під час поточного контролю

Від здобувача вищої освіти вимагається обов’язкове відвідування лекцій і семінарів, активна робота на семінарах. На оцінку впливає поряд з відвідуванням лекційних та семінарських занять, якість виконання завдань, активна робота на семінарах. Особливо оцінюються активна робота на семінарах, правильні відповіді на запропоновані запитання за темами курсу.



Таблиця 1. Шкала оцінювання навчальної діяльності здобувача вищої освіти


Оцінка за шкалою силабусу

Кількість набраних балів

Критерії оцінювання

A

90-100

відмінне виконання лише з незначною кількістю помилок

B

82-89

вище середнього рівня з кількома помилками

C

74-81

в загальному правильна робота з певною кількістю грубих помилок

D

64-73

непогано, але зі значною кількістю недоліків

E

60-63

виконання задовольняє мінімальні критерії

Fx

35-59

потрібно попрацювати перед тим, як отримати залік

F

0-34

необхідна серйозна подальша робота



Підготовлено

Дрьомін Віктор Миколайович, завідувач кафедри кримінології та кримінально-виконавчого права НУ «ОЮА», д.ю.н., професор, v.n.dryomin@gmail.com, (0482) 32-07-08

Ізовіта Андрій Миколайович, к.ю.н., доцент кафедри кримінології та кримінально-виконавчого права НУ «ОЮА», izovita1987@yandex.ua, (0482) 32-07-08

Стрелковська Юлія Олександрівна, к.ю.н., доцент, доцент кафедри кримінології та кримінально-виконавчого права НУ «ОЮА», strelkovskaya@inbox.ru, (0482) 32-07-08

Цитряк Віктор Ярославович, та кримінально-виконавчого права НУ «ОЮА», к.ю.н., доцент, citryachok@gmail.com, (0482)32-07-08

Чернишов Георгій Михайлович, асистент кафедри кримінології та кримінально-виконавчого права НУ «ОЮА», chernyshov.georgiy@gmail.com, (0482)32-07-08


Переглянуто


Додаток до навчальної (робочої навчальної) програми 2




Каталог: wp-content -> uploads -> 2016
2016 -> Київський національний лінгвістичний університет базові навчально-методичні матеріали
2016 -> Програма навчальної дисципліни аграрне право опис навчальної дисципліни форма навчання Курс
2016 -> Черкаський інститут банківської справи Університету банківської справи
2016 -> Програма навчальної дисципліни господарське право опис навчальної дисципліни форма навчання Курс Семестр
2016 -> Методичні Рекомендації Запобігання і виявлення
2016 -> Програма додаткового вступного випробування з фаху для вступників на здобуття ос
2016 -> Кз «Веселівська районна різнопрофільна гімназія» Веселівської районної ради
2016 -> Урок №3 Реферативна робота
2016 -> Лекція №1 Вступна лекція: Екологія як наука Екологія мета, завдання, методи, основні терміни та визначення


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2020
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка