Заклад дошкільної освіти №641 (для вихователів) Підготувала вихователь методист


V конкурс. «Що можна сказати очима»



Скачати 51.97 Kb.
Сторінка4/5
Дата конвертації26.07.2022
Розмір51.97 Kb.
#92974
ТипПояснювальна записка
1   2   3   4   5
КВК вміння спілкуватися в щасті купатися
V конкурс. «Що можна сказати очима»
Ведучий:
Слова в наше століття стерті до межі.
З їх допомогою чого там говорити
І чорне нескладно зробити білим,
І біле неважко очорнити,
І синє продати за блакитне,
І червоне червоніти змусити знову.
Де взяти слова, що нам потрібні з тобою?
Постій, постій.... В очах шукай відповідь....
Існують прекрасні невербальні засоби, які роблять наше звернення яскравіше, емоційніше, змістовніше. Чи можемо ми зрозуміти переживання людини по його міміці? Перевіримо..... Спробуємо....
(Кожній команді пропонується розіграти казку, використовуючи невербальні засоби спілкування)
1. Гра - казка для першої команди «Горобчикова сім'я»
«Жила-була в лісі горобчикова сім'я: мама, тато, син. Мама відлітала ловити мошок, сім'ю годувати. А татко - горобець зміцнював житло гілочками, утеплював мохом. Син теж допомагав батькові, і з цим завжди хвалився перед своїми друзями. Він намагався довести, що він самий спритний і сильний. А з тим, хто не погоджувався з ним, горобчик сварився і навіть бився. Як - то раз мама і тато прилетіли в гніздо, а сина немає. Вони чекали його до обіду, але не прилітав горобчик. Батьки стали хвилюватися, чи не з'їли його кішки. Тато - горобець сердився і бурчав, а мама навіть поплакала. Адже вона думала, що з її синочком щось сталося. А синочок посварився з друзями. Скуйовджений горобчик, нарешті прилетів до батьків. І в гороб’ячій родині була серйозна розмова. Горобчику довелося зізнатися в тому, що він хвалиться і б'ється. Син розповів батькам, як йому хотілося довести всім, який він дорослий. Горобчик пояснював, що він дуже хотів би, щоб його батьки пишалися ним, як найсильнішим сином. Але замість радості і гордості він побачив смуток в очах. Горобчик попросив вибачення. І батьки простили його. Вони нагодували сина смачною їжею і, погладивши по пірячку, ласкаво пояснили, що дуже його люблять, і для них він самий спритний і сильний горобчик у всьому лісі».
2. Гра - казка для другої команди «Непосидюча конячка»
«Жила -була конячка, яка дуже любила брикатися і вередувати. Їй мама каже: «Поїж, доню травички свіженької». «Не хочу, не буду», - кричить конячка і брикає ніжками. Татко вмовляє конячку «Погуляй, пограй на сонечку!». «Не хочу, не піду» - відповідає конячка і знову брикає. Не змогли умовити мама з татом свою вперту донечку, залишили її вдома, а самі пішли у справах. Конячка подумала, подумала і пішла гуляти одна. А назустріч їй хитрий сірий вовк. Каже вовк конячці: «Не йди, конячко, далеко в ліс, ти ще маленька». Конячка знову упирається: «Я не маленька, куди хочу, туди і ходжу!». А вовкові це і треба було. Почекав він, поки конячка в саму гущавину лісу зайде і як накинеться на неї ззаду. Конячка давай брикатися. Спочатку однією ніжкою сильно вдарила вовка, потім іншою ніжкою. А потім двома ніжками разом так почала брикатися, що вовк утік, і ніхто його більше не бачив. Конячка перестала пручатися і вередувати, виросла і тепер працює в цирку, брикає ніжками, підкидає високо м'ячики на радість глядачам»

Скачати 51.97 Kb.

Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2022
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка