Заповідники І національні природні парки полісся поліський природний заповідник


МЕЗИНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПРИРОДНИЙ ПАРК



Сторінка5/5
Дата конвертації16.03.2017
Розмір4.8 Mb.
1   2   3   4   5

МЕЗИНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПРИРОДНИЙ ПАРК


Розташування: Чернігівська область, Коропський район
Площа: 31035,2 га
Підпорядкування: Міністерство охорони навколишнього природного середовища України
Поштова адреса: 16211, Чернігівська обл., Коропський р-н, с. Мезин,
вул. Кибальчича, 17
Тел.: (04656) 3-57-37, факс: (04656) 3-57-03

Мезинський національних природний парк було створено згідно з Указом Президента України від 10 лютого 2006 року № 122 на базі ландшафтного заказника загальнодержавного значення "Рихлівська дача" (789 га), ландшафтних заказників місцевого значення "Мезинська Швейцарія" (154 га), "Урочище Криничне" (7 га), "Жуків яр" (118 га), "Змєєвщина" (247 га), "Свердловський" (159 га), ботанічного заказника "Дубравка" (742 га).



Парк створено з метою збереження, відтворення і раціонального використання типових та унікальних природних комплексів Полісся.

Основними завданнями парку є збереження цінних природних комплексів та об'єктів Полісся, проведення науково-дослідної роботи по вивченню природних комплексів та їх змін в умовах рекреаційного використання, розробка наукових рекомендацій з питань охорони довкілля та ефективного використання природних ресурсів; створення належних умов для організованого туризму, екскурсій, відпочинку та інших видів рекреаційної діяльності в природних умовах, відродження місцевих традицій природокористування, розвиток традиційних видів господарювання - племінного конярства, бджільництва, відновлення місцевих осередків художніх промислів - кераміки, ткацтва, народного малярства.

Загальна площа парку становить 31035,2 га, з яких 8543,9 га надаються парку в постійне користування. Функціональне зонування території парку ще не проведено.

В установі працюють 25 чоловік, штати наукових працівників поки що не сформовані, у службі охорони парку працюють 20 осіб.

Територія Мезинського національного природного парку відноситься до Новгород-Сіверського Полісся, Новгород-Сіверського фізико-географічного району та простягається вздовж правого берега р. Десна.

Кліматичні умови території парку, як і клімат Новгород-Сіверського Полісся, більш континентальний, ніж в інших поліських областях. Зима відносно холодна та сніжна. Середня річна температура повітря становить +6°С, січня - -7,9°С, липня - +19,4°С. Безморозний період триває близько 160 днів. Середня сума опадів становить 590-640 мм, більша частина яких випадає у теплу пору року. Середня тривалість періоду з стійким сніговим покривом становить 110-115 днів, середня висота снігового покриву - 21-22 см.

На території парку протікають р. Десна із невеликими правобережними притоками - річками Студинка, Криста, Головесня, Хвостинка. В заплаві р. Десни збереглося багато стариць та озер, серед яких найбільшим є озеро Хатинь, площею 50 га. Болота займають незначні площі і розташовані на півночі парку двома невеликими масивами.



У центральній та північній частині Мезинського національного парку на схилах ярів та балок переважають дерново-підзолисті супіщані і суглинисті ґрунти, а також сірі опідзолені суглинисті ґрунти на лесовидних суглинках. Південна та західна частини парку в заплаві р. Десна заболочені. Ґрунтовий покрив тут в основному представлений торфами та дерновими оглеєними і глеюватими ґрунтами. Надзаплавні тераси складені потужними пісками з дерновими слабопідзолистими та світло-сірими лісовими ґрунтами.

Однією з особливостей території парку є відсутність великих територій, зайнятих однорідною рослинністю. Лісистість території парку становить 43%, під луками зайнято - 16%, болотами 2%, водами - біля 4% території. Вододільні простори розорані і зайняті сільськогосподарськими угіддями, частка яких становить близько 35% території парку.

Природна рослинність цієї території не зазнала значних змін в результаті діяльності людини, вона представлена лісами, чагарниками, луками, болотами та водним і прибережно-водним типами рослинності. Переважаючим типом рослинності є лісовий, в якому превалюють дубові, липово-дубові, кленово-липово-дубові ліси, в яких дуб завжди формує перший ярус з домішками інших порід. Другий ярус створюють липа серцелиста та клен гостролистий. В лісах добре розвинуті яруси підліску та травостою.

Дубові ліси займають значні площі в центральній частині парку на схилах ярів і балок різних експозицій крутизною від 5° до 30°, а також покривають плато на нерозораних ділянках. Серед дубових лісів переважають середньовікові та достигаючі, стиглих деревостанів збереглося мало. Для них характерний середньобонітетний і високозімкнутий (0,7) одноярусний деревостан, сформований віковими дубами. Вони досягають 23-27 м висоти і мають стовбури 36-44 см в діаметрі. Густий підлісок формує висока (до 5 м) ліщина. В трав'яному покриві домінують, в залежності від екологічних умов, яглиця звичайна, зірочник лісовий, осока волосиста, підмаренник пахучий.

Липово-дубові та кленово-липово-дубові ліси, основні масиви яких зосереджені в урочищі "Дібровка", що знаходиться біля с. Великий Ліс, займають вузькі міжбалочні шпилі та круті (25-35°) схили. За віком переважають середньовікові та достигаючі деревостани. Перший ярус сформований дубом з домішкою ясена. Вікові дуби досягають 23-25 м висоти з діаметром стовбурів 35-40 см. Другий ярус нижчий на 4-6 м, утворений липою серцелистою та кленом гостролистим. Густий і високий підлісок утворює ліщина. В травостої домінують яглиця звичайна та осока волосиста.

В західній частині парку, в урочищі "Рихлівська дача" поширені похідні грабово-дубових лісів. Одноярусний і дуже густий деревостан в різних співвідношеннях утворюють граб звичайний, дуб, ясен, осика, береза повисла, липа серцелиста. Ці ліси цікаві тим, що граб звичайний тут знаходиться на східній межі свого поширення

На давніх порубах дубових, липово-дубових, кленово-липово-дубових лісів виникають похідні угруповання, представлені осиково-березово-широколистяними лісами, які розміщені переважно в східній частині парку, та березовими лісами, що зростають у його північній частині.

Луки на території парку зосередженні переважно в заплаві р. Десна, в меншій мірі у заплавах її приток - Студинки, Хвостинки, Криски, Восковухи, заплави яких тут частіше заболочені. В межах парку заплава р. Десна має ширину 2-4 км і характеризується відсутністю заплавних лісів та незначною кількістю чагарників. Це свідчить про активне використання у минулому луків в якості сіножатей та пасовищ.

Заплавні луки представлені справжніми і золотистими луками. Серед перших переважають лисохвостові та тонкомітлицеві. Лисохвостові угруповання займають вирівняні та плоскі гриви в прирусловій, рідше в центральній частинах заплави, а тонкомітлицеві - підвищені місця в прирусловій і центральній частинах заплави. Дані угруповання характеризуються густим (90-100%) і високим (70-90 см) травостоєм, які нараховують у своєму складі до 30 видів. Зниження навколо старичних озер займають болотисті луки, представлені угрупованнями бекманії звичайної та мітлиці повзучої. На схилах південних експозицій балок, місцями в плакорних умовах прияружних ділянок, трапляються фрагменти суходільних луків, представлених угрупованнями тонконога вузьколистого.

Болота на території парку зосереджені в заплаві р. Десна та її приток і не займають значних площ. Болотна рослинність представлена евтрофними трав'яними болотами, серед яких переважають угруповання осоки гострої та лепешняка великого. На території парку багато стариць та старичних озер, більша частина яких заросла частково чи повністю. В них переважають угруповання тілоріза алоєвидного та стрілолиста звичайного.

Детальне вивчення флори та фауни парку ще попереду, за попередніми даними тут відмічено зростання 220 видів судинних рослин, з них до Червоної книги України віднесено водяний горіх плаваючий, сальвінію плаваючу, пальчатокорінник м'ясочервоний та травневий. Два перших види охороняються також згідно з Бернською конвенцією. На території парку відмічено наявність 5 водних рослинних угруповань, занесених до Зеленої книги України: формації глечиків жовтих, латаття білого, латаття сніжно-білого, водяного горіха плаваючого, сальвінії плваючої.

У парку мешкають 149 видів хордових тварин: 25 видів риб, 9 -земноводних, 3- плазунів, 93 - птахів та 19 - ссавців. Із рідкісних видів, занесених до Червоної книги України, тут відмічено 24 види: дозорець-імператор, вусач мускусний, джміль пахучий, кордулегастер кільчастий, махаон, стерлядь, мідянка, пугач, лелека чорний, журавель сірий, змієїд, лунь степовий, горностай, видра річкова, борсук, норка європейська і ін. Із видів, занесених до Європейського червоного списку, у парку мешкають вовк, деркач, п'явка медична, коромисло лучне, гноєїд рогатий, мурашка руда лісова і ін., загалом 14 видів тварин. На території парку мешкають також 42 види мисливських тварин, зокрема заєць сірий, бобер річковий, лисиця, єнотовидний собака, гуска сіра, гуска велика білолоба, гуменник, крижень, шилохвіст, свищ, куріпка сіра, перепел, лиска, курочка водяна, турухтан, чорниш, фіфі, перевізник, бекас, дупель і ін. Із видів, що підлягають особливій охороні згідно з Бернською конвенцією, на території парку відмічено мешкання 71 виду тварин: норець малий, бугай, бугайчик, шуліка чорний, канюк звичайний, чапля велика біла, рибалочка, бджолоїдка звичайна, одуд, ремез, щиглик, жерлянка червоночерева, ропуха зелена, квакша звичайна і ін.



Окрім унікальних природних комплексів та об'єктів, на території парку знаходиться близько 50 пам'яток археології. Серед них всесвітньо відома Мезинська палеолітична стоянка, вік якої нараховує майже 20 тисяч років. Село Мезин розташовано на березі Десни за 47 км від районного центру смт. Короп. На території села у 1908 році було виявлено поселення кроманьйонців доби пізнього палеоліту - родового колективу періоду матріархату. Основне заняття його - полювання на диких тварин. Тут знайдено залишки жител, що будувалися з кісток мамонтів. Надзвичайну цінність мають знахідки творів найдавнішого мистецтва - орнаментовані статуетки з бивня мамонта, фігурки тварин, меандрові браслети, цілий набір музичних інструментів з кісток тварин, розфарбованих червоною вохрою. Нині на місці стоянки діє археологічний музей. Багато пам'яток різних епох та археологічних культур збереглося у селах Бужанка, Курилівка, Свердловка, Радичів, Черешеньки.

У межах парку та поблизу нього є ціла низка історичних селищ та сіл, де збереглися пам'ятки архітектури - світські та храмові споруди: архітектурно-паркові комплекси, церкви. До них належать: с. Вишеньки з палацом П.О. Румянцева-Задунайського, що був споруджений з нагоди приїзду в Україну 1786 року імператриці Катерини ІІ та Успенською церквою (др. пол. XVIII ст.), селище Короп з церквами Іллінською (сер. XVIII ст.), Вознесенською (др. пол. XVIII ст.) та Троїцькою (XIX ст.), с. Риботин з Миколаївською церквою (поч. XX ст.), с. Жовтневе (Рождествене) з церквою Різдва Богородиці (кін. XVIII ст.) та дзвіницею (XIX ст.), с. Оболонне з церквою Різдва Богородиці (поч. XIX ст.).

Селище Короп належить до давніх українських міст, відомих з часів Київської Русі. Поблизу нього знайдені залишки давньоруського міста. У Коропі містяться визначні історичні пам'ятки - храмові споруди XVIII ст., є також меморіальний і краєзнавчий музеї.


НАЦІОНАЛЬНИЙ ПРИРОДНИЙ ПАРК „ПРИП'ЯТЬ-СТОХІД"


На території України збереглося чимало мальовничих куточків, які чарують своєю красою та неповторністю. Однією із таких перлин України є територія Національного природного парку „Прип'ять-Стохід", що знаходиться в Любешівському районі Волинської області. Історія становлення парку є досить цікавою. Так ще в 1980-х роках на тертої району була створена низка заказників. В 1995 році був створений регіональний ландшафтний парк „Прип'ять-Стохід", який об'єднав частину даних територій. 13 серпня 2007 року був створений Національний природний парк „Прип'ять-Стохід" який об'єднав усі заповідні об'єкти Любешівського району. Загальна площа парку становить 39315,5га, в тому числі 5961,93 га земель, що надаються йому в постійне користування. Північна межа парку проходить по кордоні із республікою Білорусь. В структурі земель парку найбільше становлять болота -- 43 %, ліси - 35%, 16 % чагарники і 6% водний фонд.

Тут залишилось чимало чудових, незайманих куточків, де можна доторкнутися до первинної краси землі. Цей край чарує своїми безкраїми лісами, прекрасними озерами та  болотами. Проте найбільш мальовничі краєвиди спостерігаються вздовж річок Прип'ять та Стохід. Остання має дуже влучну назву, яка характеризує її повністю -- "річка сто ходів". Характерною особливістю цих річок є наявність  десятків рукавів, русел, затонів, стариць, серед яких безліч заболочених та піщаних островів.

Поряд з тим, що ця територія є надзвичайно красивою та добре збереженою, вона відіграє важливе значення. Адже води річок Прип'яті та Стоходу живлять чистою водою найголовнішу водну артерію України -- могутній Дніпро у басейні якого живе понад 10 млн. людей. Не допустити забруднення цієї території означає дати мільйонам людей чисту воду і зберегти їхнє здоров'я.

Загальна інформація


Національний природний парк „Прип’ять - Стохід” – це один із куточків України, де можна відчути дику натхненну природу і з головою поринути у її безмежжя. Знаходиться він на півночі Волинської області у Любешівському районі. Ця територія простягається зі сходу на захід вздовж заплави р. Прип’ять, та займає частину заплави р. Стохід. На півночі парк межує із республікою Білорусь, сході – Ратнівським районом Волинської області, заході – Зарічнянським районом Рівненської області.

Дана територія представляє один з найунікальніших природних комплексів, як в Україні, так і у Східній Європі. Цей край лісів, боліт і озер уособлює в собі головні риси різноманітної та багатої природи Полісся у його західній частині. Чудесні краєвиди відкриваються поблизу озер: Люб'язь, Біле, Рогізне. Взагалі ж на території парку їх налічується 5. Проте, найбільш унікальні та неповторні краєвиди спостерігаються вздовж річок Прип'ять і Стохід. Остання має дуже влучну назву, що характеризує її повністю "річка сто ходів". Характерною особливістю цих річок є наявність десятків рукавів, русел, затонів, стариць, серед яких безліч заболочених та піщаних островів. Загальна кількість рік, що протікають через територію парку становить 7.

Клімат даної території помірно-континентальний, вологий, з м’якою зимою. Літо відносно прохолодне. Часто дощове, особливо в другій половині. Осінь також досить волога з затяжними дощами, весна характеризується досить мінливими станами погоди,  часто спостерігаються посухи на початку вегетаційного періоду. Нестійкість погодних умов обумовлена активним розвитком  циркуляційних процесів, впливом циклонів та антициклонів. Середня температура повітря  становить +7,1 °С. Максимальна температура відмічалась  у серпні - місяці + 36,9 °С, а мінімальна - у січні - місяці – 37,2 °С. Найтеплішим у багаторічному режимі є липень місяць (+ 18,6 °С). Протягом року на даній території випадає 550-620 мм.

Поверхня в основному рівнинна. У спектрі форм рельєфу переважаючими є утворення флювіального  (русла річок різних типів, стариці, прируслові вали, піщані гряди, поверхні заплав і надзаплавних терас), еолового (дюни, горбисті піски), біогенного (болота, торфовища), лімногенного (озера) та антропогенного (дамби, греблі, меліоративні канали, дорожні насипи тощо). На даній території знаходиться найнижча точка Волинської області 139 м над  рівнем моря (поблизу с. Бучин).

Національний природний парк «Прип`ять-Стохід» увійшов до складу трансграничної Рамсарської українсько-білоруської території «Стохід-Прип`ять-Простир». Про це www.simya.com.ua повідомила прес-менеджер спільного Проекту Програми розвитку ООН та Глобального Екологічного Фонду «Зміцнення управління та фінансової стійкості національної системи природоохоронних територій в Україні» у партнерстві з Державною службою заповідної справи Мінприроди України та національним природним парком «Прип’ять-Стохід» Олена Семенова.

«Трансгранична Рамсарска територія «Стохід-Прип`ять-Простир» об`єднує луки України та Білорусії. Національний природний парк «Прип`ять-Стохід» отримав диплом Секретаріату Рамсарської Конвенції, що підтверджує його вхід до складу трансграничної території «Стохід-Прип`ять-Простир», - каже п. Семенова.

2 лютого учасники проекту зустрінуться у Луцьку. Цього дня відзначають Всесвітній день водно-болотних угідь.

Саме в цей день 1971 року було підписано Рамсарську конвенцію (або Конвенцію про водно-болотні угіддя, що мають міжнародне значення) - міжурядову угоду, яка зобов'язує держави підтримувати екологічний стан власних водно-болотних угідь, а також забезпечує основу для міжнародного співробітництва.


Історія


У 1980-х роках на тертої Любешівського району була створена низка заказників. В 1995 році був створений регіональний ландшафтний парк «Прип'ять-Стохід», який об'єднав частину даних територій. 13 серпня 2007 року був створений Національний природний парк «Прип'ять-Стохід» який об'єднав усі заповідні об'єкти Любешівського р-ну. Загальна площа парку становить 39315,5 га, в тому числі 5961,93 га земель, що надаються йому в постійне користування. Північна межа парку проходить по кордоні із республікою Білорусь. В структурі земель парку найбільше становлять болота — 43%, ліси — 35%, 16% чагарники і 6% водний фонд.

Флора


Завдяки своєму географічному положенню та своєрідній історії формування ландшафтів, які об'єднують цінні природні комплекси лабіринтів рік Прип'яті і Стоходу, тут сформувався і своєрідний рослинний покрив, у якому переважає гідрофільний комплекс рослинності. На цій території зростає більше 550 видів вищих судинних рослин.

Згідно геоботанічного районування України територія НПП «Прип'ять-Стохід» відноситься до Ратнівсько-Любешівського (Верхньоприп'ятського) геоботанічного району Західно поліського округу соснових і дубово-соснових лісів та евтрофних боліт Українського Полісся.

Внаслідок дуже високого рівня обводненості території водна рослинність є провідною у формуванні рослинного покриву. Так, у водах рік Прип'яті і Стоходу частими є угрупування з домінуванням глечиків жовтих. Як правило, в річках моно видовими є зарості куги озерної, у каналах часто домінують рдести, а в заводах — ряски та багатокорінника. На прибережних ділянках формуються зарослі їжачої голівки. Зрідка трапляються зарості рогозу та жабурника. Зустрічається на цій території така гарна рослина, як латаття сніжнобіле.

З лісової рослинності тут переважають соснові та вільхові в перемішку з березою ліси, зрідка трапляються чисті березняки, збереглися також фрагменти грабово-дубових насаджень, а на невеликих підвищеннях навколо чагарникових і трав'яних боліт трапляються похідні дубові ліси.

Чагарникова рослинність парку добре виражена і представлена заростями кущоподібних верб на болотах та зрідка — на безлісих піщаних грядах, серед яких домінантами виступають верби попеляста та пурпурова.

Лучна рослинність зустрічається на перехідних ділянках між лісом та болотом, часто в долинах річок чи навколо озер. Трапляються дрібноосокові луки з перевагою осоки звичайної та перстача гусячого, а на прибережних підвищеннях угрупованням з перевагою щучки дернистої.

Рослинність відкритих трав'яних боліт, що сформувалися на межиріччях та навколо озер, часто представлена високотравними угрупованнями з перевагою очерету, лепешняку великого, очеретянки, суничника сіруватого та участю болотного різнотрав'я, доля якого збільшується із посиленням рівня обводненості ділянок.

На території району серед боліт, лук та лісів зростає 21 вид рослин, що занесені до Червоної книги України: щитолисник звичайний, який ще донедавна вважався взагалі зниклим з території України, альдрованда пухирчаста, сальвінія плаваюча, пальчатокорінники м'ясочервоний, травневий та плямистий, плаун річний, баранець звичайний, лілія лісова, булатка довголистка, зозулені черевички справжні, коручки темночервона та чемерниковидна, гніздівка звичайна, любка зелеквіткова, любка дволиста, осока затінкова та береза низька.

Крім того, тут зустрічаю щитолисник звичайний (Hudrocotule vulgaris L), який ще донедавна вважався взагалі зниклим з території України, альдрованда пухирчаста (Aldrovanda vesiculosa L.), сальвінія плаваюча (Salvinia natans), пальчатокорінники м'ясочервоний (Dactylorhiza incarnate), травневий (Dactylorhiza majalis), та плямистий (Dactylorhiza maculate), плаун річний (Lycopodium annotinum L.), баранець звичайний (Huperzia selago), лілія лісова (Liliaceae), булатка довголиста (Cephalanthera longifolia), зозулині черевички справжні (Cypripedium calceolus L), коручки темночервона (Epipactis atrorubens), болотна та чемерниковидна (Epipactis helleborine), гніздівка звичайна (Neottia nidus-avis), любка зеленоквіткова (Platanthera chlorantha), любка дволиста (Platanthera bifolia), осока затінкова (Carex unbrosa Host), верба Старке (Salix starkeana Willd), рястка Буше та береза низька (Betula humilis Schrank) ться близько 20-ти регіонально рідкісних видів рослин.

Фауна


Загальна кількість зареєстрованих видів фауни на даний час становить 255 видів хребетних, з них променеперих (риб) — 24, саламандрових (хвостатих) — 2, безхвостих земноводних — 9, черепах — 1, плазунів — 4, птахів — 186, ссавців — 29 видів. Найбільш багатий тваринний світ водно-болотяних угідь. Тут на гніздуванні можна зустрічається чапля сіра, крижень, лунь очеретяний, курочка водяна, лиска, очеретянка велика, гуска сіра, мартин малий, норець малий, плиска жовтоголова. В лісах зустрічається гадюка звичайна, шуліка чорний, лось, кабан дикий та інші тварини. Річки та озера парку багаті на рибу, серед якої найчастіше зустрічається щука, плітка, лин, карась золотий та інші види цінних риб. Зустрічається також такий червонокнижний вид як мінога українська. З земноводних і плазунів зустрічається тритон звичайний, жаба ставкова, черепаха болотяна, вуж звичайний. Місцями можна побачити бобрів, проте вони тут не будують річкових загат.

На цій території зустрічається 28 видів фауни, занесених до Червоної книги України - ропуха очеретяна, лелека чорний, казарка червоновола, гоголь, скопа, лунь польовий, шуліка рудий, змієїд, орел-карлик, підорлик малий, беркут, орлан-білохвіст, глушець, журавель сірий, кулик-сорока, коловодник ставковий, кульон великий, крячок каспійський, пугач, дятел білоспинний, сорокопуд сірий, очеретянка прудка, горностай, норка європейська, борсук, видра річкова, вусач мускусний, махаон, контурниця пишна, а також 8 видів, занесених до Європейського Червоного списку тварин, що знаходяться під загрозою зникнення у світовому масштабі - казарка червоновола, шуліка рудий, орлан-білохвіст, деркач, очеретянка прудка, вовк, соня горішкова та видра річкова і 2 види, занесені до Червоної книги Міжнародного Союзу Охорони Природи - ропуха очеретяна та орлан-білохвіст. Територія парку є єдиним місцем гніздування синиці білої.

Крім того тут зустрічається: 220 видів хребетних, віднесених до Конвенції про охорону дикої флори і фауни та природних середовищ існування в Європі; 49 видів птахів, віднесених до Угоди про збереження афро-євразійських мігруючих водно-болотяних птахів; 1 вид кажанів, віднесених до Угоди про збереження кажанів в Європі; 27 видів хребетних, віднесених до Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення.

Територія парку є місцем масових сезонних міграцій птахів (120—150 тисяч особин). Частина території відноситься до водно-болотних угідь міжнародного значення.


Історичне значення


Національний природний парк «Прип'ять — Стохід» багатий також на історико-культурну спадщину. Згідно археологічних знахідок перші поселення людини появились тут 20 тисяч років тому — епоху пізнього кам'яного віку. Знаходили також поселення епохи мезоліту, мідно-кам'яного віку, бронзи, заліза. Через цю територію в давні часи проходив водний торговий шлях «із варяг у греки».

Найбільш визначними історико-культурними спорудами, які збереглися до нашого часу, на території НПП «Прип'ять-Стохід» є ворота садиби-замку (ХVІІІ), які були побудовані в стилі бароко, колегія піярів у якій навчалися багато видатних людей серед яких найвиразнішою постаттю є польський національний герой Тадеуш Костюшко, та кляштор і костел капуцинів. Є велика кількість храмів в основному православних. У одному із них було видіння божої матері.


ДРЕВЛЯНСЬКИЙ ПРИРОДНИЙ ЗАПОВІДНИК


Древлянський природний заповідник — новостворена природоохоронна територія на території Житомирської області. Заповідник створений з метою збереження типових та унікальних лісових і водно-болотних природних комплексів Українського Полісся. Заповідник створено на основі державної та комунальної власності. Заповідник був створений з метою збереження типових природних комплексів Полісся, охорони реліктових і ендемічних рослин і тварин та відтворення і збагачення природних лісів регіону. Формування органів управління та фонду заповідника буде триває протягом 2010—2012 років, згідно з указом Віктора Ющенка.

Заповідник було створено згідно указу № 1038 Президента України Віктора Ющенка 11 грудня 2009 року. 31 грудня 2009 року указ Президента набрав чинності. Територія заповіднику матиме площу 30872,84 га. Заповідник створюється на основі державної і комунальної власності.

Згідно указу Віктора Ющенка, Кабінет Міністрів України повинен:


  1. до кінця березня 2010 року затвердити положення про природний заповідник «Древлянський»;

  2. передбачати під час доопрацювання проекту Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» та підготовки проектів законів про Державний бюджет України на наступні роки кошти, необхідні для функціонування заповідника.

  3. протягом 20102011 років підготувати матеріали та вирішення відповідно до законодавства питань щодо вилучення та надання у постійне користування природному заповіднику 30872,84 гектари земель, а також розробити проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок і проекту землеустрою з організації та встановлення меж території природного заповідника, отримання державних актів на право постійного користування земельними ділянками;

  4. розробити протягом 20102012 років та затвердити в установленому порядку Проект організації території природного заповідника «Древлянський» та охорони його природних комплексів;

Дермансько-Острозький національний природний парк


Природний парк створено 11 грудня 2009 року згідно указу президента України Віктора Ющенка з метою збереження цінних природних територій та історико-культурних об'єктів. До території національного природного парку «Дермансько-Острозький» погоджено в установленому порядку включення 5448,3 гектара земель державної власності, а саме: 1647,6 гектара земель, що надаються (у тому числі із вилученням у землекористувачів) національному природному парку в постійне користування, і 3800,7 гектара земель, які включаються до його складу без вилучення.

Згідно указу президента Кабінет Міністрів України повинен:



  1. забезпечити:

    1. вирішення питання щодо утворення адміністрації національного природного парку «Дермансько-Острозький» та забезпечення її функціонування;

    2. затвердження у шестимісячний строк у встановленому порядку Положення про національний природний парк «Дермансько-Острозький»;

    3. підготовку протягом 2010 — 2011 років матеріалів та вирішення відповідно до законодавства питань щодо вилучення та надання у постійне користування національному природному парку «Дермансько-Острозький» 1647,6 гектара земель, а також розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок і проекту землеустрою з організації та встановлення меж території національного природного парку, отримання державних актів на право постійного користування земельними ділянками;

    4. розроблення протягом 2010 — 2012 років та затвердження в установленому порядку Проекту організації території національного природного парку «Дермансько-Острозький», охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів і об'єктів;

    5. підготовку у 2010 — 2012 роках матеріалів щодо розширення території національного природного парку «Дермансько-Острозький» відповідно до наукового обґрунтування;

  2. передбачати під час доопрацювання проекту Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» та підготовки проектів законів про Державний бюджет України на наступні роки кошти, необхідні для функціонування національного природного парку «Дермансько-Острозький».

НАЦІОНАЛЬНИЙ ПРИРОДНИЙ ПАРК «ЗАЛІССЯ»


Природний парк створено 11 грудня 2009 року згідно указу президента України Віктора Ющенка з метою вдосконалення управління збереженням, відтворенням і рекреаційним використанням типових та унікальних природних комплексів, що мають важливе природоохоронне, наукове, естетичне, рекреаційне та оздоровче значення. До території національного природного парку «Залісся» погоджено в установленому порядку включення 14836 гектарів земель державної власності, які вилучаються у Державної організації "Резиденція «Залісся» і надаються національному природному парку в постійне користування.

Згідно указу президента Кабінет Міністрів України повинен:



  1. вирішити у шестимісячний строк у встановленому порядку питання щодо реорганізації Державної організації "Резиденція «Залісся» в національний природний парк «Залісся»;

  2. забезпечити:

    1. затвердження у шестимісячний строк у встановленому порядку Положення про національний природний парк «Залісся»;

    2. вирішення протягом 2010 року відповідно до законодавства питання щодо вилучення та надання у постійне користування національному природному парку «Залісся» 14836 гектарів земель;

    3. розроблення протягом 2010 року проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок і проекту з організації та встановлення меж території національного природного парку, виготовлення державних актів на право постійного користування земельними ділянками;

    4. розроблення протягом 2010—2011 років та затвердження в установленому порядку Проекту організації території національного природного парку «Залісся», охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів і об'єктів;

    5. продовження разом із Київською та Чернігівською обласними державними адміністраціями роботи з розширення території національного природного парку «Залісся» за рахунок включення до неї прилеглих земель, насамперед лісового фонду;

  3. передбачати під час доопрацювання проекту Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» та підготовки проектів законів про Державний бюджет України на наступні роки кошти, необхідні для функціонування національного природного парку «Залісся».

Каталог: sites -> eco.com.ua -> files -> lib1 -> navch mat -> zapovidna sprava -> prakt rob
prakt rob -> Заповідні території гірських районів створення І місцезнаходження нпп
lib1 -> 1 Стан і тенденції розвитку пакувальної індустрії в Україні та світі 4
lib1 -> 1 оцінка впливу на навколишнє середовище
navch mat -> Розділ IІІ основи експериментальних дослідженЬ 1 Мета І завдання експериментальних досліджень
lib1 -> Мінеральні води утворюються за рахунок вадозних вод, морських вод, похованих у процесі нагромадження осадів, вивільнення конституційної води в умовах регіонального та контактового метаморфізму гірських порід
prakt rob -> Заповідні території степу чорноморський біосферний заповідник


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка