Гірке дитинство
З раннього дитинства на все життя в наше серце увійшов дорогий і світлий образ Тараса Шевченка. Завжди ми будемо пам’ятати ту хату, де народився великий поет. Там він ніжно полюбив красу своєї рідної землі,
Там колисала Тарасика рідна ненька. Вона часто хворіла йрано померла. Хлопчикові тоді було дев’ять років.
Батько щодня на панщині, змарнів і скоро теж помер. Тяжке життя
настало для сиріт. Нікому приголубити, їсти зварити, сорочку випрати. Гірке дитинство було в народного поета Тараса Григоровича Шевченка. Це ми пам’ятаємо. Знаємо, як багато зробив він для всіх українців, тому його зірка ніколи не згасне в нашій пам’яті (За Д. Красицьким , 99 сл.).
Великий художник
Всі знають Великого Кобзаря України. Усі люди землі святкують день народження великого сина українського народу. Ми шануємо Тараса Григоровича Шевченка не тільки за вірші, а й за його чудові малюнки.
У його картинах ніби оживало ніжне світло, дерева, хати, постаті.
Ще з раннього дитинства дуже любив малювати Тарас. Малював він захоплено, натхненно. Малював не завжди на папері, іноді на стінах, на піску вугликом, паличкою. І друзі Шевченка пізнавали себе в тих малюнках.
Пройшов час. Т. Г. Шевченко став великим художником.
Ми бережемо картини, що їх малював своїм чарівним пензлем наш
великий художник і поет (За О. Іваненко,94 сл.).
Легенда про мову
Існує така легенда. Створив Господь на світі звірів прудкими, сильними, птахів з крилами. Тільки людині він не дав ні великої сили, ні міцних крил.
Зажурилася людина й прийшла до Бога, почала нарікати на свою долю.
Всевишній вислухав скарги на важке життя й сказав, що має людина найцінніший скарб, якого не дано звірям і птахам — мову. Адже мова сильніша за будь-яку силу, скоріша за найпрудкішу тварину.
Пообіцяв Бог, що мова все замінить людині, ніде не дасть загинути. Однак людина повинна розуміти, який неоціненний скарб отримала. Треба берегти мову, як зіницю ока. А якщо втратить вона її, то загубить душу і силу(100 сл.).
Поділіться з Вашими друзьями: |