«Злочин і кара» Ф. М. Достоєвського як утілення нового поліфонічного стилю художнього мислення


в) Поліфонічне звучання у літературі



Сторінка2/6
Дата конвертації09.09.2018
Розмір1.18 Mb.
ТипУрок
1   2   3   4   5   6

в) Поліфонічне звучання у літературі.
Вчитель: А як ви розумієте, що таке поліфонія у літературі, зокрема у романі «Злочин і кара»?

(Очікувана відповідь:Термін «позичений» з теорії музики літературознавцем М. Бахтіним для позначення нового поліфонічного типу мислення в романах Ф.М.Достоєвського. У «Злочині і карі» це означає множинність голосів і точок зору).


Вчитель: Які жанрові характеристики поліфонічного роману, на вашу думку, є пріоритетними, домінантними?
(Очікувана відповідь: «Злочин і кара» – це поліфонічний реалістичний роман ідей, у якому носіями ідей виступають герої твору. Кожний голос – це окрема точка зору на світ. Кожний герой – носій своєї правди. Автор лише зводить героїв один із одним у «великому діалозі» всього твору. Авторська точка зору існує нарівні з позиціями інших персонажів).
VІ. Практичне застосування нових знань посередництвом пробних вправ. Новаторство Федора Достоєвського.
1) Вступне слово учителя. Монологічний та діалогічний роман.
Вчитель: Отже, сьогодні ми говоримо про новаторство Достоєвського, яке полягає в тому, що він зруйнував форми монологічного європейського роману 60-х років ХІХ ст. і побудував новий поліфонічний роман. Перед вами – дві схеми побудови роману (за Баліною К.Н. Слайд №4). Поміркуйте: яка схема відповідає роману монологічному і яка – діалогічному, а отже, творчому методу Достоєвського. Чому?


Автор

Герой Світ



Світ Герой
Автор



(Інформація для вчителя: Перша схема відповідає будові роману монологічного, оскільки у ньому переважає авторський голос і авторська точка зору. А в Достоєвського голосу автора не чутно, він лунає нарівні з іншими. Звучать лише голоси персонажів, яким автор дає висловитися до кінця. Позиція самого автора проглядає крізь висловлювання його улюблених героїв, що і зображено на другій схемі).
Вчитель: Тож за якими художніми законами вдається створити поліфонічний тип мислення?
Це передовсім такі оповідні стратегії Достоєвського:


  • жанрова своєрідність твору

  • закони композиції (система образів „двійників” і антиподів головного героя)

  • роль позасюжетних елементів у створенні образу героя (зокрема внутрішній монолог та самоаналіз)

За таким планом ми і намагатимемося йти в нашому обговоренні поліфонії роману Достоєвського.


2) Самостійне застосування нових знань у стандартних ситуаціях на основі виконання тренувальних вправ за зразком. Підготовка роботи творчої майстерні «Система образів роману».
Учитель ділить клас на групи, дає кожній групі індивідуальне завдання. Використовуючи знання з попередніх уроків, користуючись текстом роману, визначити добрі і погані вчинки головних героїв.
Картка №1. (Завдання для першої групи)


РАСКОЛЬНИКОВ РОДІОН РОМАНОВИЧ


Погані вчинки

Добрі вчинки


























Картка № 2. (Завдання для другої групи)


ЛУЖИН ПЕТРО ПЕТРОВИЧ


Погані вчинки

Добрі вчинки


























Картка №3. (Завдання для третьої групи)


СВИДРИГАЙЛОВ АРКАДІЙ ІВАНОВИЧ


Погані вчинки

Добрі вчинки


























Вчитель: У 1723 році І.С.Бах приїздить до Лейпцига, де з часом починає працювати музичним директором усіх соборів. Він пише там свої найкращі твори. Тож пропоную вам на кілька хвилин зануритись в атмосферу нічного Лейпцига і разом із німецьким композитором створити свою самостійну мелодію, яка потім гармонійно поєднається у потужне звучання поліфонічного твору Достоєвського.
(Виконання завдання під супровід музики «Бах творит»)
VІІ. Перенесення здобутих знань, умінь і навичок у нестандартні ситуації і використання їх на творчому рівні.  Робота творчої майстерні «Система образів роману».

Вчитель: Головною метою свого твору Ф.М.Достоєвський вважав демонстрацію і доведення неправомірності теорії Раскольникова. Автор взяв за мету привести свого героя до усвідомлення власної помилки. Цій меті підпорядковано всю систему образів. Важливого значення при цьому набувають образи двійників головного героя.
1. Що передбачає собою поняття «двійник» головного героя?

(Очікувана відповідь: Двійник людини – це своєрідна «темна» сторона особистості, яка втілює підсвідомі інстинкти, бажання, прагнення, що не можуть бути реалізовані, бо є несумісні з моральними та соціальними цінностями).
2. У романі є персонажі, яких називають психологічними двійниками Раскольникова. Хто підпадає під цю категорію?
(Очікувана відповідь: А.І. Свидригайлов, П.П. Лужин, лихварка Альона Іванівна. Раскольников захоплюється наполеонізмом. Але він не є оригінальним у своїх ідеях. Ф.М.Достоєвський хоче показати, як реалізується теорія Раскольникова не тільки на його прикладі. У романі є персонажі, які по-своєму втілили теорію «тих, що право мають» у життя. Це і є так звані психологічні двійники Раскольникова, тобто носії такої ж філософії, ідейно й духовно споріднені персонажі).
3. Розгляньте роботу Е.Й. Нєізвєстний «Двійники» слайд №5. Як художник передав своє розуміння цього поняття?

Е.Й. Нєізвєстний «Двійники»


4. Яка роль двійників Раскольникова в романі?
(Очікувана відповідь: Двійники допомагають розкрити суперечливу натуру природи людини, роздвоєність душі головного героя. Вони пародіюють теорію Раскольникова, доводячи її до абсурду, показують, ким би став Раскольников, якби переступив межу. Через образи Лужина і Свидригайлова Достоєвський починає полеміку з теорією Раскольникова, показуючи її брудні «варіанти»).
5. Презентація роботи творчої майстерні «Система образів роману»

Робота учнів І групи. Картка №1.

1   2   3   4   5   6




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2020
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка