Зміст розділ 1 Теоретичні основи використання фізкультхвилинок та фізкультпауз у режимі дня школяра 6



Скачати 415.37 Kb.
Сторінка1/5
Дата конвертації23.10.2016
Розмір415.37 Kb.
  1   2   3   4   5


Зміст

РОЗДІЛ 1 Теоретичні основи використання фізкультхвилинок та фізкультпауз у режимі дня школяра 6

1.1. Анатомо-фізіологічні та психологічні особливості дітей молодшого шкільного віку 6

1.2. Фізкультхвилинки та фізкультпаузи в режимі дня молодшого школяра та їх вплив на фізичний та психологічний стан учнів 11

1.3. Педагогічні умови використання фізкультхвилинок та фізкультпауз у навчально-виховному процесі молодших школярів 15



РОЗДІЛ 2 Особливості використання фізкультхвилинок та фізкультпауз в режимі дня учнів початкової школи 21

2.1. Фізкультхвилинки на уроках у початковій школі 21

2.2. Фізкультпаузи на уроках у початковій школі 27

Висновки 30

Список використаних джерел 33

Додатки 37


Одним із завдань фізичного виховання школярів є виховання стійкого інтересу і навиків самостійно займатися фізичними вправами. Це завдання в школі необхідно реалізовувати з усіма дітьми, а всі заняття проводити організовано, енергійно, зацікавити змістом і формою навчального матеріалу, створювати умови для прояву дружніх взаємовідносин.

Сучасний стан фізичного здоров'я школярів викликає серйозні занепокоєння у спеціалістів, батьків і лікарів. За даними статистики тільки 20%учнів можна вважати здоровими. Майже 90% дітей, учнів і студентів мають відхилення у здоров'ї, понад 50%- незадовільну фізичну підготовку [2]. Сьогодні батьки все більше турбуються про те. як, де і коли можна надати дітям можливість активно і творчо відпочити. У початковій школі протягом шкільного дня проводяться фізкультурно-оздоровчі заходи, які слугують збільшенню рухової активності дитини і, таким чином поліпшують їх фізичний стан. Завдяки цьому можна сприяти зміцненню здоров'я вихованців школи, підвищенню рівня їх фізичної і розумової працездатності.

Державні вимоги до системи фізичного виховання дітей, учнівської і студентської молоді розроблені відповідно до Законів України “Про фізичну культуру і спорт”, “Про освіту”, “Державної програми розвитку фізичної культури і спорту в Україні” і спрямовані на їх реалізацію.

Метою Державних вимог є визначення ідеологічних, науково-методичних і організаційних основ фізичного виховання та створення оптимальних умов для його ефективного функціонування.

Вимоги виражають державну політику в галузі фізичного виховання в дошкільних, загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих закладах освіти, служать основою для визначення головних напрямів удосконалення фізичного виховання молодого покоління.

Для вирішення цих завдань, більшість спеціалістів в режимі навчального дня рекомендують проводити фізкультхвилинки і фізкультпаузи. Використання таких форм фізкультурно-оздоровчих занять на уроках з загальноосвітніх предметів дозволяє в значній мірі зняти негативні зрушення в фізіологічних системах організму, активізувати увагу і підвищити здібності учнів до сприйняття учбового матеріалу. Оскільки здоровим дітям у віці 6—10 років властиво протягом доби щохвилини здійснювати 14-20 рухів, а в годину 840—1200, тому правильно організована м'язова діяльність під час виконання учбових завдань є дійсним засобом зменшення рухового голоду, який спостерігається при нерухомому одноманітному положенні тіла за партою.

Для більш детального аналізу вплив вправ гімнастики, розминки та фізкультпауз в урочний час нами було проведене дослідження серед учнів молодших класів на вплив фізкультхвилинок і пауз під час навчання на їх фізичний та психологічний стан.

Актуальність теми роботи. В умовах науково-технічного прогресу вимоги до фізіологічної, психічної, емоціональної сфер життя дитячого організму підвищуються, саме тому фізкультурно-оздоровчі заходи в режимі навчання набувають важливого значення. Фізкультурно-оздоровчі заходи в режимі дня є обов'язковими і необхідними для раціональної організації навчальної праці молодших школярів. Правильно організований руховий режим стимулює підвищення розумової працездатності школярів, якість виконання домашнього завдання та компенсації дефіциту руху, що спостерігається у дітей в зв'язку з інтенсифікацією навчального процесу. Стосовно завдань, що вирішуються в ході фізкультурно-оздоровчої роботи, на думку Ю. Копилова, Г. Мейксона, В. Ляха, [15, ст. 27] головна роль полягає у сприянні нормальному фізичному розвитку організму, прищепленні та вдосконаленні різних рухових навичок з метою зміцнення здоров'я дітей та їх зацікавленості заняттями фізичною культурою.

Об’єкт дослідження: фізичне виховання учнів молодших класів.

Предмет дослідження: педагогічні умови впливу фізкультхвилинок та фізкультпауз на активізацію навчально-пвзнавальної діяльності школярів.

Мета роботи: теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити педагогічні умови використання фізкультхвилинок та фізкультпауз для активізації навчально-пізнавальної діяльності школярів.

Методи дослідження в роботі вибрані аналіз, з’ясування причинно-наслідкових зв’язків, аксіоматика, систематизація, спостереження, аналіз літератури та результатів діяльності педагогів та експертна оцінка результатів.

Завданнями курсової роботи є:

1. Аналіз психолого-педагогічної літератури з проблеми використання фізкультхвилинок та фізкультпауз в режимі дня учнів молодшого шкільного віку.

2. Теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити педагогічні умови використання фізкультхвилинок та фізкультпауз в режимі дня учнів початкової школи.

3. Розробити комплекс фізичних вправ для використання на практиці.


РОЗДІЛ 1 Теоретичні основи використання фізкультхвилинок та фізкультпауз у режимі дня школяра

1.1. Анатомо-фізіологічні та психологічні особливості дітей молодшого шкільного віку


За віковою періодизацією, прийнятою українськими психологами і педагогами, час життя дітей від шести до одинадцяти років називається молодшим шкільним віком. Протягом молодшого шкільного віку відбувається подальше зростання організму дитини.

Кістково-сполучний апарат молодших школярів відзначається гнучкістю, оскільки в їхніх кістках ще багато хрящової тканини. На це треба зважати, щоб запобігти можливому викривленню хребта, що негативно позначається на кровообігу, диханні й тим самим ослаблює організм. До 12 років триває окостеніння фаланг пальців руки, а окостеніння зап'ястя завершується в 10—13 років. Переважно цим пояснюється, чому точні рухи руки під час письма, малювання тощо стомлюють дітей 7—8 років швидше, ніж старших. Зазнає змін і розвиток таза, кістки якого починають зростатися, проте зв'язкова система їх ще м'яка і гнучка. Тому важливо стежити, щоб учень правильно сидів за партою, щоб меблі у школі і робочі місця вдома відповідали зросту дитини. Збільшення розмірів у дітей цього віку інколи супроводжується відчуттям болю, особливо у нічні періоди. У першокласників випадає до 20 молочних зубів. З появою постійних зубів дорослі помічають, що їх розмір не відповідає розміру рота дитини, але ця невідповідність зникає пізніше з ростом кісток черепа.

Розвивається м'язова система молодших школярів. Збільшується вага всіх м'язів відносно ваги тіла, що сприяє зростанню фізичної сили дітей, підвищується здатність організму до відносно тривалої діяльності. Дрібні м'язи кисті руки розвиваються повільніше. Діти цього віку, добре володіючи ходьбою, бігом, ще недостатньо координують рухи, здійснювані дрібними м'язами. Першокласникові важко писати в межах рядка, координувати рухи руки, не робити зайвих рухів, які спричиняють швидку втому. Тому у 1 класі слід проводити фізкультурні хвилинки, які знімають напруження дрібних м'язів пальців і кисті руки. З часом школярі набувають здатності розподіляти навантаження на різні групи м'язів, рухи їх стають більш координованими, точними, удосконалюється техніка письма. Важливо враховувати те, що у молодших школярів посилюється розвиток рухового апарату, що обумовлює надмірну рухливість дітей цього віку і зважати на їх прагнення бігати, лазити, плавати тощо, пам'ятаючи, що розвиток моторики дітей зв'язаний не тільки з фізичним, а й розумовим розвитком підростаючої особистості. Проте і надмірна рухлива активність протягом тривалого часу може негативно позначитись на стані здоров'я дитини. Саме тому потрібно змінювати вид діяльності учнів.

Щодо психологічного стану учнів молодших класів, то вони бувають часто неуважні. Причини неуважності різні. Їх треба знайти, щоб успішно виховувати увагу дітей.

1) Неуважність нерідко є наслідком перевтоми дитини. Якщо вона пізно лягає спати, якщо батьки перевантажують маленького школяра враженнями: дозволяють дивитися вечірні телевізійні передачі, часто водять в гості, нервова система дитини пере збуджується. Школяр погано і мало спить, у клас приходить у сонливому стані. От на уроках його увага і знижена.

2) Неуважність може бути наслідком порушення правильного дихання, а отже й постачання мозку киснем. Аденоїди (поліпи), що утворюються в носоглотці, розростаючись, заважать дихати. Дитина дихає ротом, і це згубно позначається на її працездатності. Якщо видалити аденоїди, то зникає постійна сонливість дитини, а з нею й її неуважність.

3) Найбільш поширена причина нестійкості уваги дітей – їх недостатня розумова активність. Якщо учень пасивно слухає товаришів або тривалі пояснення вчителя, стійкість його уваги швидко спадає, він легко відвертає свою увагу. Коли ж діти в класі зайняті цікавою справою, коли в процесі роботи треба не тільки слухати, а й розв’язувати якісь задачі, якщо вони на уроці активно спостерігають і виконують практичні дії з навчальним матеріалом, то їх увага дістає величезну підтримку. Лічачи палички і складаючи візерунки, конструюючи модель, малюючи ілюстрації до прослуханого оповідання, порівнюючи закінчення іменників у різних відмінках, знаходячи спільні і відмінні ознаки в трикутниках різного виду, дитина думає. Її розумова активність, підтримувана практичними діями є основою стійкої уваги.

Якщо учень зайнятий одноманітною виконавською роботою, а на запитання вчителя має вже готові відповіді, увага його неминуче буде легко відвертатися. Увагу підтримує мислення. Коли на уроці немає матеріалу для мислення дитини, для активного мислення, вчитель, не доб’ється її стійкої уваги, скільки б разів він не звертався до дітей із закликом бути уважними. Корисним буде зробити зупинку в роботі і провести фізкультхвилинку.

4) Неуважність може бути наслідком неправильного виховання дітей. Коли занадто дбайливі батьки купують дитині дуже багато книжок і іграшок, рано і часто водять її на виставки, в музеї і театри, вона звикає до постійної зміни вражень. Не встигаючи розібратися в них, не маючи змоги вдуматись в те нове, що кожного дня їй показує дорослий, дитина звикає до легкого, поверхневого ознайомлення з навколишнім світом. Її увага стає ковзною. У таких випадках педагог борючись з неуважністю дітей повинен вміти показати їм вже знайомий предмет, явище природи з нового для них боку. Треба трохи “відкрити” дитині ті якості предмета, його особливості і зв’язки, яких вона раніше не бачила.

5) Неуважність це й негнучка увага, відсутність вміння переключатися, тобто в разі потреби навмисно переносити увагу з одного предмета на інший. Читаючи під час перерви пригодницьку книжку, деякі учні 2-4 класів не відразу можуть потім включитися в навчальну роботу. Вони здаються неуважними лише тому, що занадто зосереджені на іншому змісті. Подібне часто спостерігають у дітей з інертним, флегматичним типом темпераменту. На несподівано поставлене запитання, такий учень не відповідає відразу, хоча й знає матеріал. Потрібна пауза, щоб він переключив свою увагу на новий зміст [9].

Досвід експериментального навчання в молодших класах, показуює, що навіть діти 1 класу здатні до сильної, тобто концентрованої і стійкої уваги протягом усього 45-хвилинного уроку. Але для цього треба додержуватись певних умов організації навчальної діяльності дітей:

1) Добрий темп уроку;

2) чіткість і стислість пояснень;

3) максимальна опора на активну мисленнєву діяльність дітей;

4) бережливе ставлення вчителя до уваги дітей;

5) різноманітність форм і видів роботи, підпорядкованих основному завданню і темі уроку;

6) залучення до навчальної роботи всіх учнів під час виконання не тільки письмових завдань, а й звичайних усних вправ;

7) як додаткові можна використовувати для першокласників і деякі спеціальні вправи та дидактичні ігри на спостережливість: “Що змінилося?”;

8) Обов’язкове використання зміни режиму і напряму роботи з розумового на фізичний. Для цього доцільно робити перерви на фізкультхвилинки та фізкультпаузи. Це знижує стомленість учнів та розсіяність уваги. Після таких пауз в розумовій роботі в учнів спостерігається підвищення працездатності, активізація уваги та збільшується активність на уроці.

Щоб активізувати увагу учнів під час розумової роботи, слід цікаво викладати навчальний матеріал, але й потрібна наполеглива розумова активність учнів. Необхідні різноманітні види і форми роботи, чітка організація уроку, але не менш потрібне спрямування навчальної діяльності, формування інтересу, волі та відповідальності самого учня. Існує точка зору, що увага є ідеальна, скорочена і автоматизована дія контролю, а це створює можливість і необхідність цілеспрямованого її формування, як функції психологічного контролю. Як і кожна згорнута автоматизована дія, дія контролю має формуватися поетапно:

1) зовнішня предметна дія – перевірка правильності написання слів на основі картки в якій записано порядок перевірки тексту;

2) зовнішньо мовний – операції виконуються вголос; 3) внутрішньомовний, коли учень виконує дії пошепки;

4) переведення дії в розумовий план – дія відбувається в плані внутрішньої мови.

Якщо учень робить багато помилок, то повертається до попереднього етапу, доки не засвоїть дії контролю до автоматизму. Важливим критерієм сформованості дії контролю є її зближення з основною дією і навіть деякі випередження, що становлять одну з умов безпомилкового виконання роботи.

Дослідження психологів показали, що вікові особливості молодшого школяра не завжди потребують великих спрощень навчального матеріалу, тому в школах майже повністю ліквідовано пропедевтику (підготовку) навчання. Тепер систематичні наукові обґрунтовані курси навчальних предметів вивчають починаючи з молодших класів. [18], [20]


Каталог: assets
assets -> Зміст Вступ 2 розділ І методологічні аспекти системи фізичного виховання 5 розділ ІІ необхідність застосування рухливих ігор в системі фізичного виховання дитини 8
assets -> Зміст Вступ 2 розділ І методологічні аспекти системи фізичного виховання 6 розділ ІІ необхідність застосування спортивних ігор в системі фізичного виховання дитини 9
assets -> Зміст Вступ 2 розділ І теоретико-методологічні аспекти енерговикористання в апк 8
assets -> Міжнародний менеджмент модульна структура та інформаційна підтримка
assets -> Робочий проект програми соціальної реабілітації дітей-інвалідів «час допомогти!»
assets -> А. С. Макаренко: аксіологічний, етичний та психологічний контексти професійного самоусвідомлення педагогічної особистості
assets -> Методичні вказівки до вивчення дисципліни «загальна екологія»

Скачати 415.37 Kb.

Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2020
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка