Зміст Вступ 2 розділ І методологічні аспекти системи фізичного виховання 5 розділ ІІ необхідність застосування рухливих ігор в системі фізичного виховання дитини 8


РОЗДІЛ ІІ Необхідність застосування рухливих ігор в системі фізичного виховання дитини



Скачати 441.28 Kb.
Сторінка2/8
Дата конвертації23.10.2016
Розмір441.28 Kb.
#364
1   2   3   4   5   6   7   8

РОЗДІЛ ІІ Необхідність застосування рухливих ігор в системі фізичного виховання дитини

ІІ.1. Мета та завдання системи фізичного виховання дітей


Увесь процес фізичного виховання спрямований на вихованні у дітей таких морально-вольових якостей, як сміливість, упевненість, дисциплінованість, колективізм, почуття дружби та товариськості, працьовитості, культури поведінки.

Це завдання фізичного виховання вирішується засобами фізичних вправ (стрибки у висоту, стрибки через перешкоди, вправи з рівноваги, ігри і т.д.).

Вольові якості неможливо виховати без одночасного виховання моральних якостей особистості, а моральне виховання без вольової діяльності, вольових зусиль.

Формування правильної постави теж є одним із завдань фізичного виховання в урочний та позаурочний час. Цей процес є довготривалим і складним. Щоб досягти належних результатів, необхідно слідкувати за правильним положенням тулуба дитини, коли вона сидить, ходить, використовувати фізичні вправи для формування правильної постави на уроках фізичної культури, під час фізкультхвилинок, фізкультпауз, ранкової гімнастики, на природі, в колективі і т.д.

Одним із завдань фізичного виховання школярів є виховання стійкого інтересу і навиків самостійно займатися фізичними вправами. Це завдання в школі необхідно реалізовувати з усіма дітьми, а всі заняття проводити організовано, енергійно, зацікавити змістом і формою навчального матеріалу, створювати умови для прояву дружніх взаємовідносин. [23]

Для успішного проведення фізкультурно-масової роботи в школі, проведення уроків фізичної культури, позакласних заходів необхідна допомога вчителеві з боку учнів. Це завдання фізичного виховання вирішується в школі через доручення учням організовувати і проводити ігри, змагання зі своїми товаришами, показувати їм виконання вправ. Обов’язковою умовою підготовки фізкультурного активу е виконання доручень, завдань, відповідальність перед товаришами та колективом.

Великою допомогою для вчителя є позакласні навчально-виховні заклади.

Позакласні навчально-виховні заклади – широкодоступні заклади освіти. Які дають дітям та юнацтву додаткову освіту, спрямовану на здобуття знань, умінь і навичок за інтересами, забезпечують потреби особистості у творчій самореалізації та організації змістовного дозвілля.

До них належать палаци, будинки, станції, клуби й центри дитячої, юнацької творчості, дитячо-юнацькі спортивні школи, школи мистецтва, студії, бібліотеки, оздоровчі та інші заклади.

Такі заклади можуть бути комплексними і профільними.

Комплексний – творчі об’єднання за інтересами (гуртки, секції, ансамблі, театри тощо).

Профільний – забезпечує умови для розвитку природних нахилів та інтересів дітей і підлітків, задоволення їх потреб з певного напряму діяльності.

До членів спортивних громад приймають з 14 років, але заняття з дітьми організовуються з більш раннього віку.

Основними формами організації занять в спортивних громадах є: секції загальної фізичної підготовки, спортивні секції, табори, дитячо-юнацькі спортивні школи, спортивні школи молоді.

Гуртки загальної фізичної підготовки. Гуртки загальної фізичної підготовки створюються в кожній школі. Їх завдання – підвищення загальної фізичної підготовленості школярів з допомогою фізичних вправ і процедур загартовування. Рекомендовано залучати до занять таких гуртків перш за все тих школярів, які відносяться до спеціальної медичної групи. При великій кількості тих, що займаються відокремлюють підгрупи, в залежності від стану здоров'я, статі, віку. Заняття зазвичай проводяться два рази на тиждень по 60-90 хвилин. Загальне керівництво заняттями виконує вчитель фізичної культури. Допомагають йому інструктора, актив старшокласників.

Загальним змістом занять у гуртку є вправи, які сприяють різнобічному фізичному розвитку школярів, в тому числі і вправи спортивного характеру. Одні заняття проводяться з якого-небудь одного виду фізичних вправ, інші – 2-3 видів (наприклад, з легкої атлетики, гімнастиці, футболу).

В секціях загальної фізичної підготовки спеціальних груп для молодших школярів зазвичай не організовують, в них, як правило, приймають участь учні старшого віку. Молодь, по мірі зацікавленості, з часом переходить в спортивні секції.

Спортивні секції створюються в колективах фізичної культури підприємств і закладів. Групи комплектуються з врахуванням підготовки до занять з даного виду спорту. Школи початкового навчання створюються на базі спортивних споруд, що належать громадам: стадіонів, лижних баз, мотоклубів, басейнів та інші. Заняття проводяться згідно із короткостроковою програмою.

Центральні спортивні секції організовуються міськими і обласними радами, радами великих колективів фізичної культури. В них займаються найбільш підготовлені спортсмени, що виступають в збірних командах.

Тренувальні збори організовуються періодично для надання кваліфікованої допомоги найбільш здібним юнакам і дівчатам, а також для підготовки команд до важливих змагань.

ДЮСШ спортивних громад проводять роботу на тій же основі, що і ДЮСШ органів освіти.

На уроках фізичної культури і на заняттях гуртків загальної фізичної підготовки використовуються передбачені навчальною програмою вправи основної гімнастики (шикування і перешикування; основні положення і рухи рук, ніг, тулуба; вправи з м’ячами, скакалками; акробатичні і танцювальні вправи; лазіння і перелазіння; вправи на гімнастичній стінці; утримання рівноваги; ходьба і біг; стрибки; метання), рухливі ігри, лижна підготовка, плавання, в 3 класі також вправи з легкої атлетики. [1], [15], [19]


ІІ.2. Вплив рухливих ігор на розвиток дитини


Ігри є одним із самих доступних і найбільш поширених засобів фізичного виховання учнів молодшого шкільного віку в урочний та позаурочний час.

Вони відіграють особливо важливе значення для різнобічного фізичного розвиту, так як в них входять основні природні рухи людини (ходьба, біг, стрибки, метання, ловля та ін.) Крім того в іграх ці рухи використовуються в різних поєднаннях і комбінаціях.

Ігри відрізняються великою емоційністю, оскільки вони мають широкі можливості для прояву особистих якостей та ініціативи, створюють хороший настій, сприяють зміцненню дружби, та взаємодопомоги. Вимоги і виконання правил гри виховують в дітей дисциплінованість. [25], [26]

Прийнято розрізняти спортивні і рухливі ігри.

До рухливих ігор відносяться ігри, спрямовані переважно на загальну фізичну підготовку і не вимагають від дітей спеціальної рухової підготовки. Вони побудовані на природних, різноманітних і простих рухах з включенням в роботу переважно великих м'язових груп та прості за змістом і правилами.

Систематичне використання рухливих ігор сприяє вихованню в учнів молодшого шкільного віку "школи рухів", яка включає весь спектр важливо життєвих навичок. Одночасно поряд з фізичними якостями розвивається здатність до аналізу і прийняття рішень, що позитивно позначається на формуванні оперативного мислення і розумової діяльності загалом.

Виняткового значення рухливі ігри набувають у процесі навчання учнів молодших класів фізичним вправам де вони використовуються як форма закріплення і вдосконалення вивчених рухів.

Рухливі ігри можуть проводитись, як частина уроку фізичної культури, та входити в зміст інших форм фізичного виховання (вечорів, свят, днів здоров'я) або як самостійна форма на подовжених перервах, таборах відпочинку, за місцем проживання, в сім'ї і ін.

Всі рухливі ігри можна поділити на некомандні, ігри які переходять в командні і командні. В некомандних кожний гравець діє незалежно від інших, виконуючи правила гри. В перехідних іграх появляються елементи узгодженості в діях окремих груп гравців. В командних - ігри проводяться між командами чи групами гравців. Дії окремих гравців впливають на загальний результат команди. Зміст ігрової діяльності ускладнюється в міру переходу від некомандних до командних ігор. [25]

Окрім того ігри діляться на сюжетні і не сюжетні.

Сюжетні ігри мають готовий сюжет і чітко визначені правила. Ці ігри дають можливість дітям відобразити свої уявлення про навколишній світ. Дії гравців залежать від ролі, яку вони виконують. Правила гри направлені на уточнення ходу самої гри та регулюють поведінку дітей в грі, визначають, що можна робити, а що ні.

Не сюжетні ігри базуються на виконанні рухових завдань – дій з предметами (м'яч, обруч, палки, скакалки і ін.), використання яких підвищує інтерес дитини до рухових дій.

Рухливі ігри можуть групуватись за змістом, наприклад: ігри з бігом, стрибками, метанням і ін.

За мірою фізичного навантаження розрізняють: ігри великої, середньої і малої інтенсивності.

До ігор великої інтенсивності належать ігри в яких одночасно приймає участь вся група дітей і які побудовані в основному на таких рухах, як біг і стрибки.

До ігор середньої інтенсивності належать ігри в, яких одночасно приймає участь вся група дітей, але характер рухів відносно спокійний (ходьба, передача предметів), а також ігри де рухи виконують невелика кількість дітей.

До ігор малої інтенсивності належать ігри де діти виконують рухи в повільному темпі і з малою інтенсивністю, активно діють лише декілька дітей, інші виголошують текст або спостерігають за грою.

В практиці фізичного виховання існують різноманітні варіанти рухливих ігор. Варіативність ігор дозволяє їх використовувати більш доцільно з врахуванням підготовленості дітей. Рухливі ігри на відміну від спортивних можна постійно ускладнювати. При цьому порядок епізодів, послідовність дій залишаються постійними. В грі найбільш доцільно можуть ускладнюватись рухові завдання через: збільшення відстані (для бігу, стрибків, метань); ускладнення виду рухів (з ходьби на біг, стрибки і ін.); зміна темпу рухів; збільшення числа перешкод; зміна взаємовідношення гравців (спочатку одні ловлять, а потім інші); збільшення чи зменшення кількості учасників.

До спортивних ігор відносяться ігри, які мають всі характерні риси спорту, вимагають спеціальної підготовки і спортивного вдосконалення гравців.

Спортивні ігри, окрім того, характеризуються наявністю боротьби гравців за перемогу своєї команди або за особисту першість. Вони відрізняться від рухливих складністю правил і техніки, а також умовами проведення.

В молодшому шкільному віці широко використовується проведення спортивних ігор за спрощеними правилами. За такими правилами можуть проводитись некласифікаційні змагання. Положення про такі змагання обумовлюють розміри майданчиків, воріт, склад команд, порядок замін, тривалість гри, форму і відхилення від правил. [32-37]


Каталог: assets
assets -> Зміст розділ 1 Теоретичні основи використання фізкультхвилинок та фізкультпауз у режимі дня школяра 6
assets -> Зміст Вступ 2 розділ І методологічні аспекти системи фізичного виховання 6 розділ ІІ необхідність застосування спортивних ігор в системі фізичного виховання дитини 9
assets -> Зміст Вступ 2 розділ І теоретико-методологічні аспекти енерговикористання в апк 8
assets -> Міжнародний менеджмент модульна структура та інформаційна підтримка
assets -> Робочий проект програми соціальної реабілітації дітей-інвалідів «час допомогти!»
assets -> А. С. Макаренко: аксіологічний, етичний та психологічний контексти професійного самоусвідомлення педагогічної особистості
assets -> Методичні вказівки до вивчення дисципліни «загальна екологія»

Скачати 441.28 Kb.

Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2022
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка