Зміст Вступ 2 розділ І теоретико-методологічні аспекти енерговикористання в апк 8


РОЗДІЛ І Теоретико-методологічні аспекти енерговикористання в АПК



Сторінка2/7
Дата конвертації23.10.2016
Розмір0.59 Mb.
1   2   3   4   5   6   7

РОЗДІЛ І Теоретико-методологічні аспекти енерговикористання в АПК

І.1. Сучасний стан використання енергії в Україні


За останні 100 років річне споживання у світі первинних паливно-енергетичних ресурсів збільшилось у 20 разів. Людина сучасного індустріального суспільства використовує в 10 разів більше енергоресурсів, ніж у середні віки. Аналіз розвитку світової економіки показує зростаючу роль енергозберігаючих технологій у забезпеченні ефективності господарювання.

Динамічні зрушення, які відбулися на світових ринках енергоносіїв за останні 20…30 років, показали, що енергетичні кризи можуть докорінно змінювати структуру народного господарства окремих країн, їх роль і місце на міжнародному ринку.

Символом безпеки розвитку держави і навіть її суверенності стали відповідним чином розроблена національна енергетична програма кожної країни. Питання забезпеченості енергоресурсами першорядні і для України. Існує цілком об’єктивний показник — коефіцієнт самозабезпеченості (КСЗ), обумовлений відношенням вироблених енергоресурсів до споживаних.

Якщо КСЗ < 1, країна імпортує енергоресурси, якщо КСЗ > 1 — експортує. Деякі країни експортують один вид енергоресурсів, а імпортують інший, але КСЗ враховує кінцевий результат.

Аналіз динаміки самозабезпеченості енергоресурсами країн-членів „вісімки” за 1971 - 2000 рр. показав, що енергетично незалежними є лише Росія, Великобританія і Канада. Із колишніх радянських республік енергетично незалежними в 2000 році були Росія (КСЗ = 1,57), Казахстан (2), Азербайджан (1,62), Туркменістан (3,31) і Узбекистан (1.1). [12]

Самозабезпеченість інших республік, особливо Молдови (0,02) і Білорусії (0,14), дуже низка. Україна лише на 35…40% здатна задовольнити свої споживання власними паливно-енергетичними ресурсами маючи дуже енергоємні галузі виробництва такі як металургія і хімічна промисловість.

Особливу увагу у більшості країн світу почали приділяти енергозбереженню. Питання використання поновлюваних джерел енергії актуальні для всіх країн світу в силу різних обставин. Для промислово розвинутих країн, що залежать від імпорту паливно-енергетичних ресурсів, — це насамперед енергетична безпека. Для промислово розвинутих країн, багатих енергоресурсами, — це екологічна безпека, завоювання ринків збуту устаткування, а для країн, що розвиваються — це найбільш швидкий шлях до поліпшення соціально-побутових умов населення, можливість розвитку промисловості по екологічно прийнятному шляху.

Постійне зростання цін на енергоносії – лише зовнішнє проявлення проблемних факторів, які об’єктивно існують. Якщо до 1980 року всього у світі було видобуто 210 млрд. т. умовного палива, то в наступні 30 років прогнозується використання майже в 1,3 рази більше, що загрожує не тільки вичерпанню легкодоступних дешевих покладів органічного палива, але й серйозними ускладненнями у взаєминах відношень людини з природою.

В найбільш розвинутих країнах (за даними Никифорова А.Н.) на людину припадає в середньому 350 ГДж енергії в рік, а в державах, які розвиваються — 30 ГДж. Очікуваний річний приріст споживання енергії на одну людину становить 3,3%.

В законі України про енергозбереження термін „енергозбереження” розкритий, як діяльність (організаційна, наукова, практична, інформаційна), що спрямована на раціональне використання та економне витрачання первинної та перетвореної енергії і природних енергетичних ресурсів в раціональному господарстві і яка реалізується з використанням технічних, економічних і правових методів.

„Раціональне використання паливно-енергетичних ресурсів” визначене, як „досягнення максимальної ефективності використання паливно-енергетичних ресурсів при існуючому рівні розвитку техніки та технології і одночасному зниженні техногенного впливу на навколишнє природне середовище”. [45]

„Економія паливно-енергетичних ресурсів” визначається, як „відносне скорочення витрат паливно-енергетичних ресурсів, що виявляється у зниженні їх питомих витрат на виробництво продукції, виконання робіт і надання послуг встановленої якості”.

Законом встановлені основні принципи державної політики енергозбереження, економічний механізм, стандартизація та нормування у даній сфері і інші сторони енергозбереження.

До енергозбереження відноситься комплекс заходів, спрямованих на підвищення родючості ґрунтів та урожайності сільськогосподарських культур, на забезпечення раціонального використання енергетичних ресурсів за рахунок скорочення їх втрат, удосконалення організаційно-економічних механізмів енергоспоживання, застосування енергозберігаючих технологій та техніки, поновлюваних та вторинних енергоресурсів.

Енергоспоживання в державіпорівняно з 1990 р. суттєво зменшилось, у першу чергу, за рахунок зменшення енергоспоживання у промисловому секторі. Суттєвий вплив на ефективність енерговикористання мала економічна і енергетична криза у державі.

Ефективність використання енергоресурсів у сфері матеріального виробництва знизилась внаслідок зменшення випуску товарної продукції підприємствами промисловості і сільського господарства, наявності значного за обсягом і сталого енергоспоживання на вирішення екологічних проблем, практичної відсутності технічного переоснащення застарілих технологій тощо. Темпи зниження випуску продукції випереджають темпи зниження енергоспоживання, а це зумовлює погіршення енерговикористання енергетичних ресурсів. Аналіз динаміки виробництва ВВП, поданий у розділі 2, показав його стале зниження. Наприклад, у 1999 році обсяг ВВП знизився порівняно з 1998 роком на 0,5%. За цей період споживання таких енергоресурсів, як кам’яне вугілля зросло на 77,4 тис. тонн, нафти – на 119,1 тис. тонн, бензину автомобільного – на 25,2 тис. тонн, дизельного палива – на 4,5 тис. тонн. Натомість знизилось споживання торфу, мазуту паливного, скрапленого газу, теплової енергії та електроенергії. Таким чином спостерігається зміна кількісних показників використання окремих енергоносіїв.

Однак паливоємність ВВП у цінах 1998 року знизилась від 1,494 кг.у.п. на 1 грн. у 1998 р. до 1,461 кг.у.п. на 1 грн. у 1999 р., а електроємність у вимірах кВт? год на 1 грн. знизилась від 1,488 до 1,406 за цей же період. Це стало наслідком впроваджених енергозберігаючих заходів в економіку.

В умовах економічної і енергетичної кризи основні зусилля у сфері енерговикористання були спрямовані на вирішення проблеми обліку енергоносіїв, на організацію виробництва енергоефективних матеріалів та конструкцій та їх масове впровадження, на становлення системи інформаційного забезпечення енергозберігаючих заходів і технологій.

За попередній період в державі реалізовано ряд заходів з енергозбереження.

Велика увага надавалась оснащенню енергоспоживаючих об’єктів приладами обліку енергоресурсів. Досягнення розрахункових показників можливе за умови неухильного впровадження енергозберігаючих заходів та їх належного фінансування. За даними впровадженням заходів з енергозбереження у промисловості можна досягти зменшення витрат електроенергії на 103,23 млн. кВт* год, теплової енергії - на 216,6 тис. Гкал., палива – на 112,6 тис.т.у.п. У житлово-комунальній сфері можливе зниження споживання електроенергії на 120,4 млн. кВт* год, теплової енергії – на 238,3 тис. Гкал., палива – на 122,8 тис. т.у.п.

Пріоритетами енергозбереження в окремих галузях слід вважати дооснащення їх приладами обліку та налагодження автоматизованої системи обліку виробництва і споживання енергоносіїв, використання нетрадиційних і поновлюваних джерел енергії, утилізацію тепла, модернізацію основних технологічних процесів тощо.

Основний потенціал енергозбереження у нафтопереробній промисловості зосереджений у технологічних процесах та впровадженні нового технологічного обладнання. Планується поглиблена до 75-77% переробка нафти шляхом вакуумної переробки мазуту, каталітичного крекінгу, гідрокрекінгу. У перспективі за рахунок поглибленої переробки гудрону ступінь переробки нафти планується довести до рівня 82-85%.

Значні резерви енергозбереження тут криються у рекуперації тепла та впровадженні автоматичних систем на паливних резервуарах.

У будівництві досягти енергозбереження можна лише шляхом технічного переоснащення будівельного виробництва.

У хімічні промисловості економії енергоресурсів можна досягти впровадженням нових технологічних процесів, а саме: застосування ефективних каталізаторів, апаратів пришвидшеного закипання, утилізаційного обладнання.

Стан виробництва, наприклад, у паливно-енергетичному комплексі також дозволяє досягти економії енергоресурсів. У табл. 4.3 подані фактичні прогнозні питомі витрати енергоносіїв на їх видобуток, переробку і транспортування, а у табл. 4.4 подані розрахунки прогнозного зменшення питомих витрат енергоносіїв відносно фактичного питомого споживання у 2000 р. Аналіз показує, що внаслідок впровадження енергозбережних заходів у 2010 р. можна досягти зменшення витрат умовного палива на 4,91-16,07%, електроенергії – на 5,67-18,37%, тепла на 6,0-29,18%.

Проведена оцінка потенціалу енергозбереження на рівні базового 1995 р. показала, що його розміри становлять від 4,7 до 8,3% від обсягу споживання первинних енергоресурсів.

При оцінці потенціалу враховувались об’єктивні економічні передумови, такі, як низький рівень використання виробничих потужностей підприємств, можливість більш повного використання власного природно-ресурсного потенціалу, інші.

Стратегія розвитку галузей спрямована на реконструкцію технологічно неефективних виробництв, впровадження нових енергозберігаючих технологій, розвиток експорту, особливо у виробництві продукції кінцевого споживання.

Структурні зрушення у виробничій сфері на перспективний період до 2010 року передбачають зростання питомої ваги енергомістких виробництв порівняно з їх частками в структурі виробництва в 1995 році, таким чином, прогнозовані зміни структури виробництва частково компенсують позитивний вплив заходів з енергозбереження. [23-25]



Каталог: assets
assets -> Зміст розділ 1 Теоретичні основи використання фізкультхвилинок та фізкультпауз у режимі дня школяра 6
assets -> Зміст Вступ 2 розділ І методологічні аспекти системи фізичного виховання 5 розділ ІІ необхідність застосування рухливих ігор в системі фізичного виховання дитини 8
assets -> Зміст Вступ 2 розділ І методологічні аспекти системи фізичного виховання 6 розділ ІІ необхідність застосування спортивних ігор в системі фізичного виховання дитини 9
assets -> Міжнародний менеджмент модульна структура та інформаційна підтримка
assets -> Робочий проект програми соціальної реабілітації дітей-інвалідів «час допомогти!»
assets -> А. С. Макаренко: аксіологічний, етичний та психологічний контексти професійного самоусвідомлення педагогічної особистості
assets -> Методичні вказівки до вивчення дисципліни «загальна екологія»


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка