В Україні спеціально уповноваженим органом центральної виконавчої влади з питань забезпечення реалізації державної політики у сфері ефективного використання енергетичних ресурсів та енергозбереження є Національне агентство України з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів (НАЕР). В процесі виконання своїх функцій агентство керується Конституцією України, законами України, постановами Верховної ради України, Указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та положенням про Національне агентство України з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 квітня 2006 р. № 412 [3].
Основними завданнями НАЕР є:
· проведення єдиної державної політики у сфері ефективного використання енергетичних ресурсів та енергозбереження;
· забезпечення збільшення частки альтернативних видів палива у балансі попиту та пропонування енергоносіїв;
· створення державної системи моніторингу виробництва, споживання, експорту та імпорту енергоносіїв, удосконалення системи обліку та контролю за споживанням енергетичних ресурсів;
· забезпечення функціонування єдиної системи нормування питомих витрат енергетичних ресурсів у суспільному виробництві.
НАЕР має право:
одержувати в установленому порядку від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій інформацію для виконання покладених на нього завдань;
· залучати спеціалістів органів виконавчої влади,підприємств, установ та організацій (за погодженням з їх керівниками) для розгляду питань, що належать до його компетенції;
· скликати наради з питань, що належать до його компетенції;
· представляти Кабінет Міністрів України за його дорученням у міжнародних організаціях та під час укладення міжнародних договорів України.
НАЕР відповідно до покладених на нього завдань вносить в установленому порядку пропозиції щодо формування єдиної державної політики у сфері ефективного використання енергетичних ресурсів та енергозбереження і забезпечує її реалізацію; бере участь у розробленні проектів Державної програми економічного і соціального розвитку, Державного бюджету України, Програми діяльності Кабінету Міністрів України, інших прогнозних та програмних документів соціального та економічного розвитку України; погоджує проекти нормативно-правових актів з питань, що належать до його повноважень; розробляє державні цільові, погоджує галузеві та місцеві програми у сфері ефективного використання енергетичних ресурсів, енергозбереження та альтернативних джерел енергії, здійснює контроль за виконанням державних цільових програм у цій сфері; бере участь у розробленні державних і регіональних паливно-енергетичних балансів; готує пропозиції щодо закупівель паливно-енергетичних ресурсів для державних потреб; забезпечує створення системи моніторингу та державного контролю за ефективністю використання енергетичних ресурсів підприємствами, установами та організаціями; організовує проведення державної експертизи з енергозбереження; розробляє державні норми, правила та стандарти у сфері ефективного використання енергетичних ресурсів, енергозбереження та альтернативних джерел енергії; виступає державним замовником науково дослідних і проектно-конструкторських робіт у сфері ефективного використання енергетичних ресурсів та енергозбереження; бере участь у формуванні державної інвестиційної політики, виходячи з першочерговості заходів з ефективного використання енергетичних ресурсів та енергозбереження; підтверджує в установленому порядку належність палива до альтернативного; погоджує енергозберігаючі та енергоефективні проекти, що потребують фінансування з державного бюджету, та проводить моніторинг їх реалізації; здійснює відповідно до законодавства функції з управління майном державних підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління; проводить кваліфікацію когенераційних установок; забезпечує в межах своїх повноважень реалізацію державної політики щодо державної таємниці, здійснює контроль за її збереженням у центральному апараті Агентства, на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до сфери його управління; бере участь у межах своїх повноважень у налагодженні співробітництва України з Європейським Союзом та адаптації національного законодавства до законодавства Європейського Союзу; провадить інформаційну діяльність з популяризації економічних, екологічних і соціальних переваг ефективного використання енергетичних ресурсів, альтернативних джерел енергії та видів палива, бере участь в освітній діяльності у цій сфері; забезпечує запровадження та функціонування єдиної системи енергетичного аудиту та менеджменту з енергозбереження в Україні; погоджує проекти спільного впровадження, які реалізуються відповідно до положень Кіотського протоколу, інвестиційні та інноваційні проекти із запровадження енергозберігаючих технологій і обладнання, у тому числі з будівництва заводів з виробництва альтернативних видів палива; забезпечує функціонування системи енергетичного маркування електрообладнання побутового призначення; бере участь у межах своїх повноважень у реалізації державної цінової та тарифної політики; здійснює інші повноваження відповідно до законодавства.
Структурним підрозділом у складі НАЕР є Державна інспекція з енергозбереження. Вона є урядовим органом державного управління, що діє у складі НАЕР і йому підпорядковується в своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України та наказами НАЕР [3].
РОЗДІЛ ІІ Аспекти спонукання енергозбереження в АПК
Сільське господарство споживає біля 30% рідкого палива, що складає біля 8 млн. т і більше 9,2% електроенергії від її споживання в народному господарстві України.
Споживання енергії на виробництво зерна у світовому сільському господарстві з 1950 по 1985 роки збільшилися в 6,97 рази при збільшенні виробництва зерна в 2,6 рази.
Збільшення валової сільськогосподарської продукції на 1% потребує зростання паливоенергетичних витрат на 2…3%. З 1965 по 1984 роки витрати дизельного палива та бензину збільшилися в 2 рази, а виробництво валової продукції сільського господарства зросло на 44%.
В 1986 році загальні середні витрати рідкого палива по СРСР на 1 га ріллі перевищували 300 кг.
По Україні виробничі витрати палива складали для різних культур від 75 до 250 кг/га. У восьмидесяті роки минулого століття виробництво сільськогосподарської продукції в Україні було в 4…5 разів більш енерго- і матеріалоємним ніж у США.
Загальна криза дев’яностих років зумовила погіршення енергетичних і техніко-економічних показників. Питома енергоємність сільського господарства зросла в 1,2…2,2 рази. При нинішніх цінах на енергоносії питома вага їх вартості в собівартості продукції складає 17…35%. При таких витратах вітчизняному товаровиробнику практично неможливо змагатися із закордонними конкурентами.
Прямі енерговитрати на вирощування і збирання ряду сільськогосподарських культур в умовах Полтавської області наведені в таблиці 2.1.
За інформацією закордонних джерел в рослинництві розвинутих країн світу витрачається більше 80% енерговитрат, в тваринництві 12%. Витрати умовного палива на 1 га ріллі становлять:
США — 340 кг умовного палива, в тому числі 190 кг дизельного палива та бензину;
Франції та Італії — 266 кг;
Данії — 429 кг;
Греції — 184 кг;
Іспанії — 98 кг умовного палива.
Енергозаощаджуючі програми в цих країнах передбачають розробку та впровадження енергозаощаджуючих технологій, розробку енергозаощаджуючих технічних засобів, підготовку та здійснення організаційно-технічних заходів, що забезпечують економію палива.
Наведені дані свідчать, що збільшення виробництва сільськогосподарської продукції супроводжується значним підвищенням енерговитрат.
Збільшення урожайності основних культур в 2…2,5 рази потребує збільшення енерговитрат в 5…6 разів. Підраховано, що на сучасному рівні технологій в середньому на 1 Дж енергії в продуктах харчування необхідно витратити більше 5 Дж інших видів енергії. [32]
Оцінюючи технології виробництва сільськогосподарської продукції по повних енерговитратах, враховують і матеріалізовану енергію. В цьому розрізі структура енерговитрат залежить від конкретних умов.
Таблиця 2.1. Прямі питомі енерговитрати на вирощування та збирання сільськогосподарських культур.
Сільськогосподарська культура
|
Питомі витрати на 1 га посіву, кг
|
Нормативна
урожайність, ц/га
|
Рідкого палива
|
Умовного палива
|
Озима пшениця
|
149
|
216
|
60
|
Ярий ячмінь
|
46
|
67
|
35
|
Кукурудза на зерно
|
143
|
208
|
50
|
Просо
|
69
|
100
|
30
|
Гречка
|
57
|
83
|
20
|
Горох
|
88
|
128
|
35
|
Соя
|
83
|
120
|
20
|
Цукрові буряки
|
241
|
349
|
400
|
Соняшник
|
81
|
118
|
25
|
Картопля
|
222
|
323
|
150
|
Кукурудза на силос
|
131
|
192
|
400
|
Кормові буряки
|
281
|
410
|
800
|
Енергонасиченість та енергозабезпеченість праці в сільськогосподарському виробництві України та вплив їх на ефективність виробництва наведені в таблиці 2.2.
Таблиця 2.2. Енергонасиченість та енергоозброєність праці в Україні
Показники
|
1970 р.
|
1975 р.
|
1980 р.
|
1985 р.
|
1990 р.
|
1994 р.
|
Енергонасиченість к.с. на 100 га посівної площі
|
188
|
256
|
342
|
444
|
484
|
499
|
Енергоозброєність праці, к.с./чол.
|
9,3
|
13,4
|
19,4
|
26,6
|
35,1
|
37,2
|
При вирощуванні колосових зернових по інтенсивних технологіях в Україні повні енерговитрати складають:
мінеральні добрива — 41,54…49,26%;
паливо — 20,10…22,68%;
машини та обладнання — 4,86…11,97%;
пестициди — 9,82…11,82%.
Аналіз енерговикористання свідчить про те, що витрати енергоносіїв в сільському господарстві мають стійку тенденцію до збільшення.
Рядом виконаних досліджень обґрунтовані наступні причини збільшення витрат енергії на виробництво сільськогосподарської продукції:
Збільшення обсягів та щільності механізованих робіт у зв’язку із збільшенням валового виробництва та урожайності. В колишньому СРСР середня щільність робіт складала 13…14 умовних га на 1 фізичний гектар при урожайності 13…18 ц/га, а в кращих господарствах при урожайності 30…45 ц/га щільність тракторних робіт перевищувала середню в 3…4 рази.
Необхідність здійснення більш повної комплексної механізації та скорочення витрат ручної праці. Якщо, в Туреччині в сільському господарстві зайнято біля 60% населення, а споживання енергії — біля 8 кг у.п. на 1 га ріллі, то в США в сільському господарстві зайнято 2,5…3% населення, а споживання енергії складає біля 560 кг у.п. на 1 га ріллі. Розповсюдження по всьому світу нової тенденції, яка характеризується глобалізацією економічної діяльності шляхом впровадження в сільське господарство високоефективних технологій, призводить до значного росту споживання енергії.
Збільшення потужності та зміна складу машинно-тракторного парку. Наприклад, в США з 1960 по 1980 р.р. при відносній стабільності парку тракторів сумарна їх потужність збільшилася в 1,8 разів, а споживання дизельного палива — втроє і досягло 13 мільярдів літрів. Останні 30 років в колишньому СРСР одним із основних напрямків в тракторобудівництві було підвищення енергонасиченості, що обумовило значне зміщення середньої потужності в бік збільшення.
Збільшення питомих витрат палива потужними тракторами обумовлюється двома причинами: зменшенням ступеню використання потужності та ростом енергомісткості робіт із збільшенням робочих швидкостей.
Сучасний АПК у значній мірі залежить від непоновлюваних джерел енергії, тобто нафтопродуктів, вугілля, природного газу, торфу, матеріалів, що розщеплюються. Майбутнє зменшення видобутку нафти зажадає не тільки принципово нових технологій АПК, але і змінить його структуру.
Крім виробника продуктів харчування і сировини для промисловості він стане основним постачальником поновлюваних джерел енергії. [31]
Поділіться з Вашими друзьями: |