Зміст Вступ Компетентнісний підхід як чинник формування особистості


Читацька компетентність молодшого школяра



Сторінка3/18
Дата конвертації23.10.2016
Розмір2.43 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   18

3.1. Читацька компетентність молодшого школяра

Читацьку компетентність у системі початкового навчання доцільно розглядати як предметну. Як уже зазначалося, предметну компетентність ми розуміємо як особистісне утворення, що інтегрує відповідно до вимог певного предмета, знання, уміння й навички, особистий досвід, ставлення до процесу і результату. Відтак і читацьку компетентність учня ми будемо розуміти як сукупність освітніх елементів, яка виявляється у володінні системою літературних знань, умінь і навичок, переживань, емоційно-ціннісних орієнтацій, переконань особистості та здатності їх використовувати з метою пізнання навколишньої дійсності, задоволення власних потреб (пізнавальних, естетичних, самоосвітніх та ін.). Як бачимо, читацька компетентність визначається не лише обсягом літературних знань, початкових читацьких умінь і навичок з їх відтворенням, а й здатністю школяра засвоювати знання та застосовувати їх у власній літературній діяльності.

Передумовами оволодіння читацькою компетентністю є достатньо сформована навичка читання молодшого школяра, спеціальні здібності та інтерес до читання літературних творів.

У методичному аспекті читацька компетентність молодшого школяра – це володіння комплексом читацьких знань, умінь і навичок, ціннісних ставлень учнів, які надають можливість учневі свідомо здійснювати пошук книг, відбір інформації для вирішення навчально-пізнавальних завдань і виявляються у процесі сформованості повноцінної навички читання, розуміння текстів різних жанрів, обізнаності з колом читання (доступного дітям цього віку), сформованості особистісних ціннісних суджень щодо прочитаного.

У широкому значенні – читацьку компетентність молодшого школяра можна розглядати як комплексну характеристику особистості, яка вбирає в себе результати попереднього психічного розвитку, володіє достатньо сформованою навичкою читання, читацькими вміннями та навичками; має здатність до читацької самостійності, самооцінки, самоконтролю, творчого розв’язання літературних завдань; сформованість інтелектуальних операцій для повноцінного сприймання й осмислення твору, творчих літературних здібностей.

Як бачимо, читацька компетентність інтегрує в собі такі компоненти:

когнітивний (знання)



комунікативний (слухання, читання, говоріння, письмо)

ціннісний (оцінні судження і ставлення учня до прочитаного)

-діяльнісний (уміння, навички, способи діяльності)

- особистісно-творчий (мотиваційно-ціннісні ставлення, прагнення особистості до навчання, пізнання і діяльності)

Когнітивний компонент передбачає володіння загальнокультурними і предметними знаннями як результатом навчально-пізнавальної діяльності, а також знаннями про способи діяльності. Отже, когнітивний компонент читацької компетентності передбачає, що читання текстів розглядається як пізнавальна діяльність учня, що охоплює смислове сприймання, мислительну обробку й інтерпретацію прочитаного, ознайомлення з біографічними відомостями майстрів художнього слова, володіння елементарними теоретико-літературними знаннями, розширення кола читання, формування свідомої мотивації до читання.

До комунікативного компонента читацької діяльності молодших школярів можна віднести мовленнєвий розвиток, який визначається зв’язністю, змістовністю та образністю мовлення, влучністю та доречністю використання мовних засобів у створенні художнього образу, вживання тропів та інтонаційних засобів виразності з метою передачі власних думок, почуттів; сформованість умінь, необхідних для повноцінного спілкування з художнім твором, уміння вести бесіду про прочитане, створювати власні висловлювання за змістом прочитаного (прослуханого), робити висновки, формулювати власну думку щодо прочитаного; відповідати на запитання за змістом прочитаного, уміти обґрунтовувати свою відповідь.

До складу ціннісного компонента читацької діяльності можна віднести розуміння соціальних, морально-етичних цінностей, відображених у літературі; сформованість системи моральних і етичних цінностей учня (ставлення, ціннісні орієнтації, переживання та ін.); уміння визначати і обґрунтовувати своє ставлення до цих цінностей, відстоювати свої моральні позиції.

До діяльнісного компонента ми відносимо сформованість способів діяльності, володіння певними вміннями і навичками. Отже діяльнісний компонент читацької діяльності молодших школярів охоплює: удосконалення навички читання, системи читацьких умінь; активне застосування теоретико-літературних знань; аналіз твору; уміння фантазувати, уявляти, нестандартно мислити, вступати в діалог «автор-читач», самостійно і продуктивно працювати з книжкою, різними джерелами друкованої продукції, орієнтуватися у світі книжок, для знаходження необхідної інформації і задоволення власних пізнавальних потреб; активне спілкування.

До складу особистісно-творчого компонента читацької діяльності можна віднести розвиненість мотивації до літературно-творчої діяльності, художніх здібностей, естетичної чутливості, творчої уяви; здатність до творчої діяльності; рівень читацької культури.

Кожен із компонентів може бути представлений як інтегрована якість особистості.

У структурі читацької компетентності можна виділити такі складові:


  • мовленнєва, яка передбачає формування і розвиток мовленнєвих умінь і навичок;

Це розвиток:

  • уміння будувати усні й письмові монологічні висловлювання;

  • брати участь у діалозі в процесі обговорення прочитаного твору;

  • уміння висловлювати свої думки, використовуючи для цього як мовні, так і позамовні та інтонаційні засоби виразності мовлення;

  • уміння ставити запитання; відповідати на запитання за змістом прочитаного твору;

  • переказувати твір;

  • образного мовлення;

  • уміння виразно читати.

  • літературознавча, яка передбачає формування основ теоретико-літературних знань і вмінь ними користуватися;

Це практичне ознайомлення з літературознавчими поняттями; сприймання, аналіз літературного тв.

  • бібліотечно-бібліографічна – передбачає уміння учня працювати з книгою, періодичними виданнями як джерелами отримання інформації; наявність у молодших школярів певного кола читання; знання початкових бібліотечно-бібліографічних понять та вміння користуватися довідковою літературою;

  • літературно-творча – передбачає розвиток і реалізацію літературно-творчих умінь і здібностей учнів;

  • емоційно-ціннісна – передбачає розвиток емоційної і почуттєвої сфери учнів, уміння висловлювати оцінні судження щодо прочитаного.

Зазначимо, що всі виокремленні складові читацької компетентності взаємопов’язані, а результатом їх взаємодії є сформованість читацької компетентності молодшого школяра, яка буде свідчити про: стійкість інтересу до читання; сформованість у нього знань про літературу як вид мистецтва і літературу як науку; сформованість основних умінь, необхідних для сприйняття, розуміння змісту творів різних жанрів і висловлення обґрунтованої оцінки твору; здатність застосовувати здобуті знання і вміння у власній літературній діяльності; розвиток творчих, власне, літературних здібностей; вироблення системи цінностей і емоційно-ціннісного ставлення до навколишнього світу, до інших людей і до самого себе.

Актуальним залишається питання розвитку читацької компетентності молодшого школяра. Це передбачає:



  • формування в учнів повноцінного читання, як базового у системі початкового навчання;

  • ознайомлення учнів з дитячою літературою в авторській, жанровій, тематичній різноманітності;

  • формування у дітей соціальних, морально-етичних цінностей через художні образи літературних творів;

  • формування у школярів умінь сприймати, розуміти, аналізувати літературні і навчальні тексти різних видів; з використанням елементарних літературознавчих понять;

  • розвиток мовлення учнів; формування умінь створювати власні висловлювання за змістом прочитаного;

  • розвиток творчої діяльності школярів;

  • формування в учнів прийомів самостійної роботи з різними типами і видами дитячих книжок; уміння здійснювати пошук, відбір інформації для вирішення навчально-пізнавальних завдань;

  • виховання потреби в систематичному читанні, як засобові пізнання світу, загальнокультурного розвитку.

Саме в даний віковий період потрібно навчити дитину самостійно працювати з книжкою, виробити звичку шукати відповіді на свої «чому?» у ній; розвинути навички читання як уголос, так і мовчки.

Тому, щоб виробити достатній рівень темпу читання, а також усвідомлення учнями прочитаного, починаючи з першого класу, слід достатньо працювати над розвитком читацької компетентності молодших школярів.

Для вироблення швидкості читання уже в першому класі доречно використовувати таблиці. Таблиця “Читаємо самі” - основна. Літери в ній розташовані за алфавітом: голосні – горизонтально, приголосні – вертикально. На перетині голосної та приголосної – два склади: відкритий та закритий. (Додаток 3.1.1)

Після того, як учні навчаться читати склади і зрозуміють їх структуру, доречним буде використання вправи “Літак-парашут”. Показ указкою від голосних ліворуч до приголосних угорі – “літак підіймається”, учні читають відкриті склади. Указка рухається від голосних до приголосних праворуч – “парашут опускається”, йде читання закритих складів.

Коли учні 1 класу опанують читання будь-якого складу у різних словах, можна використати гру “Читаємо хором, поодинці, сусід - сусідові”. Для виготовляються таблиці, де записані слова типу:

Струна зламав

Слова зловити

Стріла злість

Стрічка злива

Стрибок розлука

Гостро узлісся

Айстри стрімкий

Ці види вправ допомагають навчити учнів 1 класу добре читати, розвивають швидкість читання.



Як засвідчує практика, швидкість читання залежить від кута зору– від кількості друкованих знаків, яку читач охоплює поглядом одночасно. Для розширення кута зору доречним є застосування:

  • малюнкових, числових, буквених та складових пірамід, квадратів Шульте та Лезера;

  • читання слів за таблицями, з’єднуючи склади;

  • читання слів, речень, абзаців та цілого тексту з різноманітним утрудненням (частинки букв відсутні через механічні перешкоди – надгризла мишка, проліз равлик, розмило дощем тощо);

  • виконання завдань на відновлення слів із пропущеними буквами, речень, частин тексту із пропущеними буквами в словах;

  • частини великого цілого тексту із пропущеними словами;

  • абзаців та цілого тексту із пропущеними реченнями. (Додаток 3.1.2)

Можна запропонувати учням завдання:

  1. Прочитай та запиши слова, на які впали лозини.

Часом покликав семеро

думає злагода чоловік

  1. Прочитай слова, по яких проліз равлик, запиши їх.

бабуся дівчинка

каша поставила

  1. Прочитай речення, на які розмоталися нитки.

Як повіяло восени холодом, згадав один чоловік, що нема внього шапки. Купив він сукна. Та стільки, аби вистачило на шапку.
Така робота сприяє підвищенню швидкості мислення, формує увагу, стимулює сам процес читання.

Кожен урок читання бажано розпочинати з розвитку артикуляційного апарату та постановки дихання. До такої “артикуляційна зарядка” вхдить робота над скоромовкою, вправи для розвитку язика і губ, які не зв’язані з вимовою якого-небудь звуку, вправи, пов’язані з вимовою певного звука, складання та читання чистомовок, читання складів із дошки, таблиць різними способами (пошепки, губами, голосно, повільно, швидко), читання групи слів на одному диханні. Їх доречно добирати відповідно до теми уроку. Наприклад, при вивченні твору Дмитра Павличка “Де найкраще місце на землі” пропонується учням така мовно-читацьку розминку:



  • Де ж це наш пустунчик-язичок?

Заховавсь за біленький тинок,

Ліг на бочок і мовчок.

А ми зараз його розбудимо!

Поплямкайте губками.

Поклацайте зубками.

Продзижчіть, як комарик.

Продиркайте, як трактор.

Прошуміть, як вітерець.

Посичіть, як гуска.

Ці вправи дають змогу налагодити ритмічність дихання дітей, у результаті чого вони навчаються вільно регулювати його при читанні. А це в свою чергу сприяє розвитку навичок читання. (Додаток 3.1.3)

При роботі зі скоромовкою можна запропонувати учням такі завдання:


  • прочитати по складах разом;

  • пошепки, постукуючи олівцем;

  • хором цілими словами;

  • у нормальному темпі;

  • протяжно, ніби співаєте;

  • чітко артикулюючи;

  • швидко («блискавкою»);

  • модулюючи голос (швидко-повільно).

За бажанням діти промовляють скоромовку індивідуально.

Вивчення скоромовок на уроках є необхідною передумовою виразного читання.

Для розвитку памяті у дітей використовуються такі вправи:


  1. Демонстрація малюнок (3-4 сек.) з установкою: запам’ятати кожен предмет, а потім його назвати.

  2. Дітям роздається на парти текст. За командою вони відкривають його і починають читати швидко та уважно. Далі пропонується закрити текст: “А тепер своєму сусіду розкажіть зміст прочитаного”.

  3. Проведення слухових диктантів (речення читаю тільки один раз,а діти прослухавши його, повинні записати. При цьому поступово збільшується кількість слів у ньому).

  4. Проведення зорових диктантів. (Текст речення демонструється на кілька секунд, потім закривається, а учні повинні записати його правильно.)

Під час читання дитина повинна оволодіти прогнозуванням, здатністю передбачати події, зв’язки й утримувати їх у пам’яті.

Передбачення (антиципація) є однією з основних ознак сформованості навички читання. На уроках доречно викорисовувати такі вправи:

1. Читання слів з пропущеними буквами:

П_П_Г_ СИН_ _Я

С_Р_К_ ГО_ _ _ _ЦЬ

П_Г_Ч СНІ_ _ _

2. Доповни речення словами:

Настала ….

З`явилися ….

Розквітли….

Щасливі діти ….

У міста і села йде … весела.

3. Доповни речення словами з тексту:

А й справді – погладив подарунок Мураш. Немов … … …! (з туману зітканий) і інші.

На кожному уроці читання використовуються різні вправи для розчитування. Їх слід обирати відповідно до вікових особливостей школярів, теми, яку вивчають на уроці. Застосування таких вправ вдосконалює навички читання, допомагає відпрацювати темп, правильність, виразність, сприяє усвідомленню прочитаного.

Для цього можна використовувати такі види розчитування:


  • читання складів з карток чи зі складової таблиці, наприклад: ра, ря, ру, рю, рі, ре, пре, кре, пра, спра, впра;

  • читання деформованих текстів;

  • читання пар складів із складової таблиці Зайцева М. О.;

  • розчитування у вигляді гри.

Наприклад, у 1 класі пропонується дітям пограти у гру Сонечко.

  • Яке ж літо без теплого, ласкавого сонечка? От воно заглянуло до нас у клас і запрошує на гру.

А

Ю Е



Я І


О У

И

У віконечко вставляються картки з буквами, щоб утворились комбінації приголосних: пр, гр, хл, ст, дзв. Діти читають за указкою. Це дає змогу контролювати увесь навчальний процес. При цьому забезпечується одночасне навчання всього класу.



У 2 класі при вивченні творів Марійки Підгірянки “Співанки про місяці”, “Діти й ластівка” використовую такі вправи для розчитування:

1. Читання переплутаних слів:

  • Відновіть назви місяців, які обмінялися частинами своїх слів:

жовтопад і листень

грусень і вересень

лютень і березий

2. Читання слів із пропущеними буквами, що позначають голосні звуки:

с_ч_нь тр_в_нь

кв_т_нь л_п_нь

ч_рв_нь с_рп_нь

Активно слід практикувати читання вголос. Таке читання створює відповідне мовне середовище, сприяє розвиткові навичок вимови. Воно є основним засобом, щоб взагалі навчитися читати, стати письменною людиною. Голосне читання сприяє розвиткові живої усної мови, виховує вміння говорити правильно, виразно. Тому на уроках слід демонструвати учням зразки правильного, виразного читання і вимагаю цього від учнів. Для цього використовуються різні форми читання вголос:



  • індивідуальне;

  • хорове (якщо треба підтягти темп);

  • вибіркове;

  • партикулярне;

  • читання в особах;

  • читання у парах;

  • ланцюжкове;

  • читання “буксиром”;

  • читання “дощиком”;

  • читання “Незнайком”;

  • читання “луною” за вчителем;

  • читання напівголосне сусіду по парті;

  • читання на одному диханні якнайбільше слів;

  • читання із орієнтацією на розділові знаки;

  • читання одного й того самого речення з різною інтонацією;

  • читання за "диктором";

  • читання учнем нового тексту (заздалегідь підготовленого вдома);

  • читання "в’юнком", "ланцюжком";

  • читання та знаходження уривка до малюнка;

  • знаходження за даним початком або кінцем всього речення (уривка);

  • знаходження речення, за допомогою якого можна виправити допущену помилку;

  • читання, знаходження речень, що стали приказками (для байки);

  • читання та визначення, що правдиво, а що вигадано (для казки);

  • під час самовимірювання швидкості читання (за одну хвилину);

  • знаходження й читання речення зі знаком оклику, питання, дефісом та

  • знаходження в оповіданні (абзаці) найдовшого слова, слова в лапках та

  • читання за готовим планом;

  • читання найкрасивішого місця в оповіданні;

  • конкурсне читання віршів;

  • самостійне читання;

  • читання, відповіді на питання;

  • інсценування.

При читанні мовчки успішно застосовую такі завдання, як пробігання дітьми очима по тексту або по його частині, приклавши до вуст палець; також навчаю перекладати текст, тобто знаходити потрібну інформацію, не читаючи текст, а лише пробігаючи очима по ньому (наприклад, знайти і прочитати слова певної дійової особи). 2-3 хвилини напруженого пошуку зовсім не втомлюють учнів. Ще одна умова пошуку – переглядати на швидкість. Пропонується знайти якомога швидше; знайти, випередивши товариша; доки порахую до …. Наприклад: знайти найдовше слово, найкоротше слово, слово, в якому найбільше голосних, приголосних і інші.

В 3-4 класах особливу увагу слід приділяти мовчазному читанню, бо саме воно має стати головним видом читання в майбутньому.

Починаючи з другого класу, на всіх уроках, крім фізкультури та уроків контрольних робіт, можна проводити пятихвилинки читання. Цей вид самостійного читання слід практикувати на початку уроку. Кожен учень читає свою улюблену книжку. Вибір книжок не обмежується ні за темою, ні за обсягом. Спосіб читання учні обирають самі (бурмотіння, шепотіння, гудіння, мовчки). Дітям, які читають в обсязі 120-150 слів, пропонується читати мовчки, бо при іншому читанні відбувається штучна затримка темпу.

Щоб навчити учня швидко читати, доречно використовувати і інші види роботи, а саме:



а) читання перед сном;

б) читання в темпі скоромовки;

в) напівголосне читання;

г) проведення самозамірів читання (під кінець уроку залишаю 2-3 хвилини, щоб провести самозаміри читання. Результати слід занотовувати в щоденнику учня.

Щоб виробити достатній рівень темпу читання, а також усвідомлення прочитаного, починаючи з першого класу, результативним є використання системи ігрових форм, яка спонукає дитину читати більше і частіше на уроках і поза ними.

Такі ігрові вправи спрямовані на розвиток у дітей оперативної пам’яті, периферійного зору, на вдосконалення здатності вгадувати слова, наступні літери. За змістом і формою ігри досить різноманітні. Тому використовувати їх можна дуже широко:


  • під час обговорення прочитаної книги;

  • на літературних ранках і святах;

  • на всіх етапах уроку.

Наприклад, у першому класі під час закріплення вивчення голосних і приголосних звуків можна пограти у гру Буква заблукала. На переносну дошку розставляю букви, які переплутав Незнайко:

  • букви, що позначають голосні звуки ОСЕМУ;

  • букви, що позначають приголосні звуки НКІАТ.

Пропонується дітям виправити помилки, розставити букви на місце.

В процесі ігор розвиваю в дітей інтелектуальні, моральні, вольові риси особистості, удосконалюю їх кругозір, розвиваю творчі задатки і здібності. (Додаток 3.1.4)

У молодших школярів велику роль у розвитку читацьких навичок відіграє словникова робота. Діти не зможуть усвідомити зміст прочитаного тексту, якщо не будуть розуміти значення слів. Тому такі слова можна записати на дошці у колонки чи друкую на окремих картках для кожного учня. Пропонується учням з’ясувати їх значення. Таку роботу слід організовувати по-різному. Так, при вивченні казки Кирило Кожум’яка з лівої сторони можна записати слова, а з правої – їх тлумачення. Пропонується учням:


  • Прочитайте у правій колонці (на дошці) тлумачення, доберіть до них відповідні слова із лівої колонки.

Леміш - шановані люди похилого віку.

Урочище - люди, що жили в місті.

Городяни - міра ваги, близько 16 кг.

Пуд - частина плуга, що розрізає землю.

Старшина - ділянка землі, яка чимось відрізняється від

навколишньої місцевості.

Часто записуються слова у колонки і пропонується учням: прочитати хором, по одному, зверху вниз і знизу вверх, мовчки, знайти іменники, прикметники, дієслова, подумати,що їх об’єднує, знайти “зайве” слово за іншою ознакою, знайти слова-антоніми, синонімічні пари і т. д.

Починаючи з 3 класу, доречно вчити дітей працювати з тлумачним словником, енциклопедією. Для читання вдома пропонується прочитати не той текст, що учні вивчали в класі, а той, який опрацьовуватиметься на наступному уроці. Діти в свої зошити, які можна назвати “Словничок-чарівничок, записують ті слова і словосполучення, значення яких не розуміють, і тлумачення їх з’ясовують за словником.

Щоб досягти високого рівня читання, слід вчити школярів аналізувати твір, осмислювати його тему, ідею, ставлення автора до того, що він пише, висловлювати свою оцінку щодо прочитаного, бачити в тексті художньо-виражальні засоби мови, запам`ятовувати їх з метою збагачення власної мовної культури. Завдяки цьому формуються в дітей читацькі вміння.

Відомо, що аналіз твору потребує багаторазового перечитування. Тому на цьому етапі слід обирати ті прийоми роботи з текстом, які допомагають організовувати спілкування, включати дитину в різні види діяльності, щоб вона могла виявити себе в тій ролі, у якій цікаво, розвивати свої здібності.

Це – перечитування частин твору, складання карти твору, опис місця дії, випадку, який трапився з героєм твору, створення п’єси, діафільму, інсценізація, словесне малювання уявлюваних картин, діалог з автором (героєм), лист автору (герою), продовження історії, різні закінчення до оповідання, створення власного оповідання.

На основі прочитаних творів доречно розвивати творчі здібності учнів, мовлення, формую уміння створювати власні висловлювання за змістом прочитаного (прослуханого), а саме:


  • створення казок, усмішок (за аналогією);

  • складання скоромовок, загадок, лічилок;

  • віршування;

  • читання в особах;

  • інсценізація, драматизація невеличкого твору, ведення діалогу з героями твору і інші.

Починаючи з першого класу слід працювати над формуванням читацького кругозору учнів. Вже на уроках навчання грамоти під час букварного періоду акцентується увага учнів на прізвищі автора. Пізніше опрацювання будь-якого твору починається з імені автора, біографічних відомостей про нього. У 4 класі при вивченні біографії письменника можна запропонувати учням створити Портфоліо письменника. Воно вміщує:

  • портрет письменника;

  • прізвище, ім`я, по батькові автора;

  • псевдонім;

  • роки життя письменника;

  • відомості про дитячі роки;

  • важливі дати життя;

  • вплив на творчість життєвого досвіду;

  • перелік творів.

Вагоме місце розвитку читацької компетентності молодших школярів слід відводити на уроках позакласного читання. Організацію позакласного читання в школі слід починати з виявлення читацьких інтересів, початкових умінь та навичок користування книжкою. Для цього можна запропонувати учням анкети. З першокласниками анкетування проводяться в усній формі. З учнями 3-4 класів – у письмовій. Також важливим є на батьківських зборах виявлення кола читання батьків та їх дітей за допомогою анкети.

(Додаток 3.1.5)

Для уроків позакласного читання слід добирати твори, зміст яких емоційно насичений, здатний в учнів викликати різноманітні почуття. Роботу з книгою варто концентрувати навколо читання вголос художніх творів (казок, віршів, оповідань).

З другого класу слід привчати дітей самостійно налаштовуватись на читання нової дитячої книги. В класі може діяти Куточок читача. В ньому обов’язково вивішується список рекомендованої літератури, який періодично поновлюється та доповнюється. Також в “Куточку читача” можуть знаходятися рекомендації читачам, пам’ятки “Навчись читати правильно”. (Додаток 3.1.6)

В класі слід організовувати книжкові виставки, виставки дитячих газет і журналів.

Кожної перерви діти повинні мати вільний доступ до книжок, перечитувати їх, ділитися враженнями про прочитане. Велику увагу варто приділяти обліку прочитаних книг, які учні можуть вести у щоденниках читача.

На уроках позакласного читання та на виховних годинах учні презентують прочитані книги.

Уже, починаючи з першого класу, слід проводити з дітьми екскурсії до бібліотеки, де бібліотекар популяризує різні книги, проводить зустрічі з книгою, у цікавій формі знайомить з авторами книг, проводить презентації нових книг, бібліотечні уроки, бесіди з учнями про прочитану книгу

На уроках читання доречно широко використовувати різноманітні інноваційні технології, які вдосконалюють зорове сприйняття і вимову, дають мені змогу з меншою затратою сил досягти кращої результативності своєї праці, добитися глибоких і міцних знань, практичних умінь і навичок учнів. Це: “Асоціативний кущ”, Читання із зупинками, гра “Так – ні”, читання з передбаченням, “Крісло автора”, “Мозкова атака”, робота в групах, парах, гра «Карусель", методика "Взаємне навчання", "Кероване читання з передбаченням", "Порушена послідовність", "Джегсоу" та ін.

Для ефективного застосування цих методів варто старанно планувати свою роботу: дати завдання учням для попередньої підготовки – прочитати, продумати, виконати самостійні підготовчі завдання.

Розвитку читацької компетентності молодших школярів сприяє проведення масових позакласних заходів. Роботу слід організовувати так, щоб учні самі брали активну участь у їх підготовці: збирали матеріал, вели пошукову роботу, готували виставки літератури, малюнків, складали проекти на задану тему.

Різноманітність форм позакласної роботи з дитячою книгою, раціональний підбір методів їх проведення, тісний зв'язок з життям сприяє розвитку учнів інтересу до творів мистецтва, до літературної і усної народної творчості, а значить розвитку читацької компетентності.

Якісне оволодіння навичками читання – запорука успішності школяра з кожного предмета. Тому удосконалення умінь і навичок читання слід здійснювати використанням міжпредметних зв’язків. Дітям доводиться читати тексти різного характеру (віршовані, математичні, науково-пізнавальні), виконувати різноманітні завдання.

Велика роль в правильному керуванні читанням належить родині, тому вже на батьківських зборах в першому класі необхідно дати поради батькам. Ось деякі з них:


  • купуючи дитині книгу, продивіться її самі;

  • починати самостійне читання треба з книжок з великими малюнками, тому що сторінка, насичена тільки шрифтом, лякає дитину;

  • література для читання повинна бути різноманітною;

  • треба організувати сімейне читання книжок;

  • після читання потрібно викликати довіру у дитини, щоб вона захотіла поділитися своїми враженнями, ні в якому разі не нав’язувати їй свої думки про прочитане.

Рівень сформованості читацької компетентності свідчитиме про готовність випускника початкової школи до повноцінного сприйняття складніших за художньою формою і змістом літературних творів, засвоєння літературознавчих термінів в основній школі.


    1. Каталог: server -> elementary School -> Metoduchni poradu
      Metoduchni poradu -> Зміст Вступ Компетентнісний підхід як чинник формування особистості
      server -> Космос завжди приваблював людей своїми таємницями. Тож вирушимо у подорож
      server -> Створення середовища для самореалізації та всебічного розвитку особистості через використання сучасних інформаційних технологій на уроках фізики
      server -> Програма національного виховання учнівської молоді рівненщини
      elementary School -> Урок свято «ода слову» Підготувала вчитель початкових класів, вчитель-методист Смик Ольга Василівна
      elementary School -> Рівненський міський виконавчий комітет Управління освіти
      Metoduchni poradu -> 1-4 кл.,2012р за підручником Т. Г. Гільберг,Т. В. Сак Природознавство 2 клас,2012р
      elementary School -> Конспект уроку з предмету "Основи здоров’я" Тема уроку: Гра з вогнем одна з причин пожеж вчитель методист Шута Наталя Іванівна


      Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   18


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка