Рис.2.5.7. Загальнорозвиваючі вправи у дошкільному віці

Для дітей дошкільного віку широко застосовуються вправи з предметами. Виконання вправ з предметами дає більше наванта­ження на м'язи рук і плечового поясу, що сприяє розвитку сили та гнучкості. Деякі предмети допомагають диферен­ціювати м'язові почуття. Під час виконання загальнорозвиваючих вправ дошкільнят привчають правильно дихати.

Загальнорозвиваючі вправи доцільно супроводжувати музи­кою, яка сприяє ритмічному та координованому їх виконан­ню, задає темп рухів, допомагає виконувати їх виразніше та точніше. Під час вивчення нових вправ діти виконують їх спочатку під рахунок вихователя, а потім – у музичному супро­воді: дошкільнятам важко стежити за чіткістю виконання нового для них руху і одночасно за темпом, який задає музичний акомпанемент. Знайомі дітям вправи почи­нають виконувати відразу під музику.

Запис загальнорозвиваючих вправ робиться відповідно до прийнятої в гімнастиці термінології. Вона повинна бути корот­кою; чітко відображати структуру рухів, підкреслюючи головне. При записі вправи зазначають її назву, вихідне положення (в.п.), напрямок, кінцеве положення, яке займає дитина після виконання вправи, та поєднання фаз дихання з частинами вправи.

Для дітей молодшого дошк­ільного віку підбирають нескладні рухи, які не потребують чітко­го та точного відтворення всієї вправи в цілому, переважно іміта­ційного характеру. Більшість вправ виконується з вихідного по­ложення стоячи, деякі вправи для тулуба проводять з вихідних положень сидячи та лежачи на спині. Підбирають вправи, які мають цілісні дії, конк­ретні завдання, з використанням інвентарю, або імітаційні вправи.

Під час навчання молодших дошкільників загальнорозвиваю­чих вправ комплексно застосовуються наочні, словесні та прак­тичні методи.

Усі вправи засвоюються дошкільнятами шляхом багаторазо­вих повторень, під час яких вихователь оцінює їх. У більшості така оцінка індивідуальна і має позитивний характер.

Діти середньої групи краще орієнтуються у просторі та можуть зіставляти свої рухи з рухами інших дітей. Вони часто виконують вправи з предметами, які раніше не застосовувалися. Збільшується дозування вправ. Вихідні положення більш різноманітні. Поряд з імітаційними поступово застосовують аналітичні вправи, в яких чітко виділяють окремі елементи.

У старшому дошкільному віці загальнорозвиваючі вправи знач­но ускладнюються. Діти виконують такі вправи не лише за прикладом вихователя, але й на основі його пояснен­ня. Обсяг імітаційних вправ зменшується, при цьому поширюються вправи з предметами. Від старших дошкільників вимагають чіткого прийняття вихідних положень, правильного виконання рухів окремих частин тіла, відповідно до показу та пояснення вихователя. Вправи повторюються.

Діти підготовчої до школи групи виконують рухи чітко й упевнено, особливо під музичний супровід. У них розвиваються виразність і пластичність рухів. Продовжується вивчення й удосконалення вправ, спрямованих вибірково на окремі м'язові групи різних частин тіла. Діти повинні вміти погоджувати ритм дихання з характером руху, який виконується. Кількість повторень вправ збільшується.
3. Вправи із шикування та перешикування

Шикування та перешикування застосовують як засоби організації дітей під час ранкової гімнастики, занять з фізичної культури та рухливих ігор. Вони сприяють формуванню правильної постави, розвитку точності рухів, навичок колективних дій, концентрації уваги.

З дошкільнятами проводяться простіші перешикування – в одне чи кілька кіл, у пари, в колону по одному, в шеренгу та нескладні перешикування на місці й у русі з однієї коло­ни у пари та навпаки, із однієї колони або шеренги у коло й ін. Діти другої молодшої групи привчаються шикуватися у ше­ренгу, колону одне за одним, а також у колону по двоє. При навчанні шику­ванню у коло застосовують довгу мотузку або креслять на підлозі коло. Діти обходять його та шикуються в коло, потім поверта­ються обличчям до середини.

Вихователь також показує дітям, як повертатися праворуч і ліворуч. Під час поворотів використовують зорові сигнали (обличчям до вікна або стінки).

У середній групі діти шикуються у колону та шеренгу за зростом, привчаються ставити носки на одну лінію, самостійно шикуються з колони по одному в пари та навпаки, як на місці, так і під час ходьби. Діти перешиковуються з однієї колони у декілька із заведенням ланок. Для цього вихователь розподіляє дітей на рівні за кількістю ланки та визна­чає ведучих. За сигналом вихователя («шикуємось у ланки») ведучі заводять свої ланки на певні місця.

Праворуч, ліворуч і кругом діти повертаються, переступаю­чи на місці. Вказівки для перешикування, шикування та поворотів подаються у вигляді розпорядження, а не команди.

У старшій групі діти перешиковуються із колони по одному в пари або ланки, як на місці, так і в русі.

Вихователь показує дітям, як треба виконувати поворот, а потім пропонує їм вико­нати це разом. Вихователь пояснює дітям, що поворот направо ви­конують на п'яті правої ноги та носку лівої, а наліво – навпаки. Поворот кругом виконують на п'яті лівої ноги та носку правої в бік лівого плеча (на 180°).

Розмикання на витягнуті в сторони руки діти виконують, піднімаючи руки в сторони та розходячись праворуч і ліворуч, щоб не заважати одне одному. У русі діти засвоюють також ходьбу змійкою та з розход­женням із колони по одному в різні боки з поступовим змикан­ням в пари.

Розходження з колони по одному в різні боки виконується так: колона проходить через центр залу до протилежної сторони, за командою вихователя: «Наліво та направо в колону по одному, руш!», – перша дитина йде в обхід залу (майданчика) ліворуч, друга – праворуч і т. ін. Так створюють­ся дві колони, які рухаються у різні сторони. Коли вони зустрічаються, вихователь командує: «Парами через центр залу, руш!». З'єднуючись по двоє, діти йдуть парами. Потім – знову розходяться по одному або йдуть парами навколо залу.

У підготовчій групі закріплюються й удосконалю­ються вмі­н­ня та навички раніше вивчених вправ з шикування та пе­ре­ши­ку­ва­ння. Дітей навчають рівняння у шерензі, розрахунку «на пер­ший-другий», вони виконують різні команди, засвоюють чіткий поворот на кутах залу під час ходьби в колоні по одному. Цей поворот вико­нують на носку зовнішньої відносно середини залу ноги, а на­ступний крок вперед роблять протилежною ногою.

Пропонуємо закріпити розглянутий матеріал, звернувши увагу на таку схему:

Танцювальні вправи й танці впливають на формування правиль­ної постави, легкої та невимушеної ходи, виразності та граційності рухів.

Виконуються танцювальні вправи на місці й у русі. Почи­наються вони з певних позицій, що фіксують і закінчення танцювального руху.

1-ша позиція: п'ятки разом, носки розвернуті в сторони.

2-га позиція: ноги нарізно на відстані довжини ступні, носки розвернуті в сторони.

3-тя позиція: п'ятка однієї ступні притиснута до середини дру­гої, носки розвернуті в сторони. Перебуваючи у будь-якій із цих позицій, ноги треба тримати прямими, спину рівною, живіт підтяг­нутим, вага тіла при цьому рівномірно розподілена на обидві стопи.

Танцювальні вправи виконуються на заняттях з фізичної культури, ранкової гімнастики, фізкультурних святах. Найчастіше діти виконують такі танцювальні вправи: танцювальний крок на носках, крок з підскоком, приставний крок, крок з (притопом) притупуванням, подвійний ковзний крок, крок галопу вбік, перемінний крок, кроки польки, стрибки.

Контрольні запитання: