Зразки образотворчого мистецтва Трипіль­

ТЕМА: Зразки образотворчого мистецтва Трипіль­ської та скіфської культур. Мистецтво грецьких

• Хто такі скіфи? (Кочівники, кінні лучники, наші предки.)

• Яку територію вони заселяли? (Від берегів Дунаю до Великої Китайської стіни.) Покажіть її на карті.

Слово вчителя

Розповідь супроводжується показом взірців скіфсько­го мистецтва.

Загальною назвою «скіфи» об'єднують різні кочові племена, що прийшли з Азії і протягом деся-тиліть існували на просторах південноукраїнського степу. Скіфів вважали надзвичайно войовничим на-родом. Існує думка, що Велику ки­тайську стіну було споруджено з метою стримувати їхні набіги. Вони утвори­ли самобутню цивілізацію — Скіфське царство зі столицею держави Неаполем Скіфським, що простиралося від берегів Дунаю до Великої Китайської стіни, їхня культура — це культура величезного світу: північне Причорномор'я, Ку­бань, Алтай, Південний Сибір. На півдні вона стикалася з давньогрецькою, на заході — культурою кельтських племен, на сході — культурою народів Передньої Азії та Китаю. _;

Розквіт скіфського мистецтва припадає на VII—VI ст. до н. е. У Скіфії бу­ли тоді лише зачатки державності, рабовласницького ладу, не було чіткого кла­сового розподілу і писемності. Життя скіфів було яскравим і насиченим, таким було і породжене цим життям мистецтво.
Евристична бесіда

• Виходячи зі способу життя скіфів, скажіть, який вид мистецтва був най­більше поширений?

• Що або кого вони зображували?

• Як вони зображували фігури тварин?

Скіфське мистецтво — це різьблення по дереву і кістці, а голов­не — це віртуозна обробка металу. Скіфи володіли секретами багатьох сплавів, займалися литтям, тисненням, карбуванням, знали спайку, зернь, філігрань.

Усі предмети виконувались у своєрідній художній манері, наче численні скіфські майстри, домовилися і про сюжети, і про особливі прийоми. У різьб­ленні по дереву і кістці, литті з бронзи, золота та срібла відтворювались постаті звірів або фантастичних істот. Зображення виконувались у своєрідній художній манері, яка дістала назву «звіриного стилю». Скіфські художники, могли точно виразити сутність кожного звіра.

Найбільша у світі колекція скіфських виробів зберігається в Ермітажі — музеї у Санкт-Петер-бурзі.

• Спробуйте описати, у чому виявляється скіфський «звіриний стиль»? (Образ реальний, переданий

У V—IV ст. до н. е. скіфське мистецтво змінюється. Фантазія перемагає реальність. В образах, предметах знаходимо більше декоративності, орнаментальності. Фігурки тварин стають пласкими, схематичними, і тепер уже не мож­на сказати, який саме це звір.

Греки і скіфи були сусідами. Скіфи торгували із грецькими містами і часто робили замовлення античним майстрам. Так утворився греко-скіфський стиль. Відбувалося взаємопроникнення двох сусідніх культур. Народжувалися уні­кальні творіння, що збереглися завдяки скіфським похованням.

Яскравий приклад греко-скіфського стилю — Золота царська пектораль знайдена в70-ті рр. XX ст. у Дніпропетровській області (курган Товста Моги­ла), її вага — 1 кг 150 г, діаметр — ЗО см. Це нагрудна прикраса скіфського ца­ря; сучасні вчені вважають, що в ній закодований скіфський календар — зодіак, повний своїх таємниць.

Усе поле пекторалі розділене на три місяцеподібні яруси за допомогою ду­же тонких трубочок. Нижній і верхній яруси заповнені скульптурними компо­зиціями, середній прикрашений рослинним орнаментом, закріпленим на пластині.

У центрі нижнього ярусу три сцени боротьби коня із двома грифонами. (Грифон — фантастичний звір, крилатий лев з орлиною головою). Далі — зоб­раження дикого кабана й оленя з леопардом і левом, за ними показана боротьба собаки із зайцем. Чим ближче до країв, тим менші фігурки і спокійніші сцени боротьби.

На середньому ярусі розташовані великі квіти, інкрустовані блакитними емалями, і п'ять скульптурних зображень птахів. Центром усього витвору й се­редня сцена верхнього ярусу. Двоє роздягнених до поясу скіфів шиють одяг. Золоте руно — центр композиції. Один зі скіфів тримає в руках голку, побачи­ти яку можна тільки зі зворотного боку. Далі по обидва боки від центра розта­шувалися скульптурні зображення кобили з лошам, корови з телям, скіфів, що доять корову й овець, за ними — вівці з ягнятами, кози, зайці; закінчують ком­позицію качки.

Пектораль— це не просто прикраса, це ритуальна річ. Як видно, рос­линний орнамент символізує дерево життя. Ключем до розуміння компози­ції сюжету є центральна сцена. Двоє скіфів готуються до ритуального свята. Скіфи ніколи не зображувалися оголеними. Навіть греки, виконуючи їхні за-

мовлення, одягали фігурки людей. Скіфи ж знімали одяг тільки для риту­альних дій.

Пектораль — унікальна річ. За простотою і виразністю їй немає рівних. От­же, завдяки творам мистецтва можна скласти уявлення про життя і побут на­ших предків.

• Як називається насипний пагорб, під яким покоїться скіфське поховання? (Курган.)

• Виходячи зі способу життя скіфів, що або кого вони зображували? (Голов­ний герой скіфського мистецтва — звір).

• Що було головним багатством скіфів? (Коні.)

• У яких ще давніх художників звір був головним об'єктом творчості? (У пер­вісних.)

• Де первісні люди зображували звірів? (На стінах печер.)

• Скіфи — кочові племена. Де ж можна було побачити їхні витвори? (Вони прикрашали речі, зброю.)

Трипільська культура

Запитання до учнів

• Хто такі трипільці? (Землероби.)

• Яку територію вони заселяли? (Біля Києва на теренах села Трипілля) По­кажіть її на карті.
Слово вчителя

(Розповідь вчителя супроводжується розглядом взірців трипільської культури.)

Яскравою землеробною культурою на території України була трипільська. Назви «трипільська культура», «трипільці» — умовні (за місцем знахідки).

У 1890-х рр. археолог Вікентій Хвойка, ведучи розкопки на «Кирилівсь­ких Висотах» у Києві і біля села Трипілля, несподівано виявив уламки праісто­ричної кераміки, вкритої мальованим орнаментом, глиняні фігурки та крем'яне і кістяне приладдя. Ці знахідки були зовсім не схожі на інші пам'ятки старови­ни в Подніпров'ї. В. Хвойка провів дослідження нових поселень і відкрив ши­роко тепер відому в археології Європи трипільську культуру, датовану 4—2 тис. до н. е.

Провідною характеристичною ознакою трипільної культури є кераміка. Во­на зроблена з добре

відмоченої глини, ретельно випалена і цілком заслуговує на ім'я праісторичної української теракоти. Посуд був ліплений руками без гончар­ного кола, стінки — надзвичайно тонкі.

Європейської слави трипільській кераміці принесла її мальована орнамен­тація. Виділяється посуд із багатобарвним орнаментом: на червоне тло наносили малюнок двома фарбами, чорною і білою, або однобарвним орнаментом. Розпис виконувався одною чорною або темно-гнідою (коричневою) фарбою і часом обводився тонкою білою або червоною лінією.

Окрім мальованого орнаменту, був ще орнамент прокреслений або жолоб­ковий і «продряпаний». «Продряпаний» орнамент виконували кістяним або дерев'яним приладдям із дрібними зубцями, і він укривав усю поверхню.

Провідні мотиви розпису трипільської кераміки — спіралі і вісімки, волюти, меандр (безконеч-ник) та стилізовані складні композиції, що зображують жінку і бика, змія, обличчя або очі людини, солярні знаки.

Багатство форм трипільської кераміки дуже велике. Вочевидь, воно було викликане формами хатнього господарства, яке вимагало в одному випадку спе­ціального посуду для зберігання припасів (зерна, муки, овочів) та рідин, а в ін­шому — посуду та для столового вжитку.

Основними видами посуду були глечики, грушоподібні амфори з покриш­ками, горщики, корчаги, округлотілі напівсферичні миски — чаші. Своєрідним є посуд з антропоморфними підставками, зооморфні посудини.

знаки води чаша-календар