Звіт про геологічне довивчення площ масштабу аркушів 1: 200 000 м-37-хііі (Бєлгород) в межах України, м-37-хіх (Харків) І східної половини аркуша м-36-xviii (Богодухів) в межах України у 3 книга



Сторінка7/11
Дата конвертації16.03.2017
Розмір1.54 Mb.
ТипЗвіт
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11

Сировина будівельна

Сировина цементна

Крейда та глина цементні

На дослідженій площі виявлено та розвідано два родовища цементної сировини: Шебелинське-1 та Шебелинське-2. Родовище Шебелинське-1 та прилягаюче до нього зі сходу Шебелинське-2 у геоструктурному відношенні розташовані на північно-східному схилі Шебелинського підняття. Карбонатні породи камиської, пушкарівської, гадяцької світ верхньої крейди в межах підняття мають північно-західне простягання і моноклінальне залягання з падінням на північний схід під кутом 8-150. Мезозойські відклади перекриваються кайнозойськими з різкою кутовою незгідністю та значною стратиграфічною перервою.

Показовим є Шебелинське-1 родовище (IV-3-124, аркуш М-37-ХІХ), яке розташоване на орних землях в 0,8 км південно-західніше с. Мілова та в 8,5 км південно-західніше цементного комбінату. Родовище виявлене та детально розвідане трестом “Укргеолнеруд” у 1957-60 рр., а у 1968-71 рр. дорозвідане у межах гірничого відводу до абсолютної відмітки +78 м, та в 1978-82 рр. до абсолютної відмітки +50 м експедицією “Укргеолстром” [173, 174, 266]. Абсолютні відмітки поверхні верств змінюються від +90 м на півночі родовища до +174 м на півдні. Рельєф родовища плавно знижується у бік балки Мілової. Площа родовища складає 225 га. В геологічній будові родовища приймають участь верхньокрейдові, палеогенові та четвертинні відклади. Корисна копалина представлена крейдою (карбонатний компонент – шар 7), четвертинними суглинками і червоно-бурими глинами (глинистий компонент – шар 2). Середня потужність суглинків - 6 м, глин – 7 м, розкрита потужність крейди – 235 м. Потужність розкривних порід для глин - 8 м, для крейди – 51 м. Якісна характеристика цементних компонентів наведена у таблиці 9.3.
Таблиця 9.3 – Якісна характеристика цементних компонентів на родовищі Шебелинське-1

№ шару

Склад, %

SiO2

Al2O3

Fe2O3

CaO

MgO

SO3

K2O+Na2O

2

61,1

12,8

5,1

6,7

1,8

0,2

2

7










52,49 - 53,42

0,27 - 0,32

0,1 - 0,12

0,24 - 0,38

Гідрогеологічні та гірничо-технічні умови розробки складні, що обумовлено значними водоприпливами та зсувами.

Запаси родовища затверджені у ДКЗ СРСР в 1982 р. (протокол № 8997 від 14.05.1982 р.). Вони складають: крейди за категоріями А+В+С1 – 298110 тис. т, С2 – 6311 тис. т; цементних суглинків та глин (А+В+С1) – 15200,555 тис. м3. На балансі числиться на 01.01.2004 р (А+В+С1, тис. т): крейди – 222 964; глин та суглинків – 68 292. За підрахованими запасами це велике родовище цементної сировини, яке розробляється.

Аналогічну будову має родовище Шебелинське-2, яке розташоване за 1,1 км на південь від с. Мілова і прилягає зі сходу до Шебелинського-1 (IV-3-126, аркуш M-37-XIX). Середня потужність суглинків - 6 м, глин – 8 м, розкрита потужність крейди – 235 м. Потужність розкривних порід для суглинків 0,7 м, для глин - 7 м, для крейди – 51 м. Хімічний склад крейди (%): CaCO3+MgCO3 – 92,403, MgO – 0,39, SO3 – 0,323. Родовище також є крупним об’єктом цементної сировини, але не розробляється: запаси крейди С1– 183970 тис. т; суглинків та глин С1 – 1415,555 тис. м3.



Сировина для пиляних стінових матеріалів

Опока

Опокоподібні породи, які представляють промисловий інтерес, відносяться, головним чином, до обухівської світи. На східній половині аркуша М-36-ХVШ та аркуші М-37-ХШ виявлено одинадцять родовищ та один прояв. На аркуші М-37-Х1Х промислових родовищ та проявів опок не виявлено. Можливою палеогеографічною причиною, через яку опокоподібні породи відсутні в порівняно більш глибо водних відкладах є те, що на борту ДДЗ частіше існували мілководні умови і проживала багата біота кременистих організмів (губки, діатомові водорості, тощо), залишками яких в значній мірі складені опокоподібні утворення.

Найбільш показовим об’єктом є родовище Рогозянське (IV-4, № 26, аркуш M-36-XVIII), розташоване в 0,7 км північно-східніше зал. ст. Рогозянка, на лівому схилі р. Уди. Воно було виявлене у 1960 р. [281], а у 1973 р. родовище було попередньо розвідане на термоліт (штучний щебінь) [151]. В геологічній будові родовища приймають участь палеогенові, неогенові та четвертинні відклади. Корисною копалиною є вивітрені опокоподібні сіро-зеленувато-жовті алевроліти обухівської світи. За лабораторними дослідженнями встановлена придатність опокоподібних алевролітів родовища для виробництва термоліту, який може застосовуватись у якості заповнювача у легких конструктивних бетонах марки 150-200 з об’ємною вагою 1650-1700 кг/м3. Активність опокоподібних порід 151-415 мг/г, що відповідає вимогам ДСТу 6269-54 на активні мінеральні додатки до цементу. Запаси за категоріями складають (у тис. т): С1 – 5842; С2 – 12 573. На підставі підрахованих запасів родовище вважається великим, але не розробляється.

Показовим є також родовище Безруківське (IV-4-9, аркуш М-37-ХIII), розташоване між сс. Безруківка і Черкаська Лозова [281]. В геологічній будові родовища приймають участь палеогенові та четвертинні відклади. Корисною копалиною є вивітрилі опокоподібні сіро-зеленувато-жовті алевроліти обухівської світи. Потужність покладу змінюється від 9 до 29 м. Потужність розкривних четвертинних суглинків становить від 1 до 20,5 м. Опокоподібні породи вміщують 79-83% кремнезему. Питома вага опокоподібних порід – 2,34 г/см3, об’ємна вага – 1,41 т/м3. Корисна копалина придатна для виготовлення стінових блоків. Родовище не розробляється.

Дані про інші об’єкти наведені в додатку У.
Сировина для легких наповнювачів бетону

Глини керамзитові

Глини для виробництва керамзиту досить широко розвинуті в розрізі кайнозою, починаючи з глин київської світи і закінчуючи четвертинними відкладами. Найбільше поширені керамзитові глини серед неогенових і четвертинних елювіально-делювіальних та еолово-делювіальних відкладів. В геоморфологічному відношенні всі продуктивні горизонти керамзитових глин відносяться до сучасних вододілів.

На площі геологічного довивчення виявлено десять родовищ та вісім проявів керамзитових глин. Більшість родовищ та проявів пов’язана з четвертинними відкладами (вісім родовищ та п’ять проявів), решта – з дочетвертинними утвореннями: червоно-бурими глинами неогену та глинами обухівської і київської світ палеогену (Додаток У).

Найбільш представницьким є родовище Харківське (І-2-148, аркуш М-37-ХІХ) керамзитової сировини, яке знаходиться на східній околиці м. Харків, за 2,5 км на північний схід від зал. ст. Лосєве. Родовище розвідане у 1958-59 рр. [203]. В 1984-86 рр. воно було дорозвідане Харківською ГРЕ [155]. Площа родовища - 19,2 га. В геологічній будові родовища беруть участь четвертинні та неогенові відклади. Корисною копалиною родовища є середньонеоплейстоценові світло-сірі з карбонатними включеннями суглинки та червоно-бурі глини пліоцену. Середня потужність розкривних порід (грунтово-рослинного шару) – 0,5 м. Загальна середня потужність корисної копалини – 15,5 м. Середній хімічний склад корисної копалини (%): SiO2 – 76,9, Al2O3+TiO2 – 10, FeO+Fe2O3 – 5,1, CaO – 3,9, MgO – 1,7, SO3 – 0,04, K2O+Na2O – 1,9, органічна речовина – 0,45. Середній гранулометричний склад (%): піщана фракція – 26,1, алевритова – 22,7, глиниста – 51,2. Лабораторні дослідження доказали придатність глинистої сировини, з додатком 0,5 % мазуту або 3 % тирси, для виготовлення керамзитового гравію марок 500 та 550 (ДСТУ-9759-83).

В результаті геологорозвідувальних робіт, проведених на родовищі, були визначені сумарні запаси керамзитової сировини за категоріями (тис. м3): А – 667; В – 1685; С1 – 2685; А+В+С1 – 5037. Родовище, яке вважається середнім за кількістю запасів, розробляється і станом на 01.01.2004 р. запаси складали: А+В+С1 – 3660 тис. м3.

Характеристика інших родовищ та проявів керамзитових глин наведена в додатку У.



Сировина для будівельного вапна

Крейда будівельна

На території геологічного довивчення досить розповсюджені крейдяно-мергельні відклади крейдового віку, які майже повсюдно перекриті потужним кайнозойським чохлом. Придатні для відкритої розробки площі знаходяться на Шебелинському піднятті (родовище Глазунівське – IV-4-128, аркуш M-37-XIX) та у північно-східній частині аркуша М-37-ХIII (родовища Вовчанське-1 і Вовчанське-2 – відповідно III-4-5 і III-4-7). Там крейда залягає майже на поверхні та утворює природні відслонення. Розвідані і розробляються всі три родовища будівельної крейди.

Найбільш показовим є родовище Вовчанське-1 (ІІІ-4-6, аркуш М-37-ХІІІ), яке розташоване на північно-східній околиці м. Вовчанськ. Родовище розвідане у 1950 р. [238]. Площа родовища - 4 га. Корисна копалина представлена крейдою пушкарівської світи. Розкрита середня потужність крейди складає 26 м. Середня потужність порід розкриву – 9,5 м. Хімічний склад корисної копалини (%): SiO2-0,95; Al2O3 – 1,03; Fe2O3 – 0,06; CaO – 54,65; MgO – 0,52. Запаси затверджені в УТКЗ у 1951 р. (протокол № 640 від 03.10.1951 р.). Вони складають за категоріями А+В+С1 – 4222 тис. т. Родовище розробляє акціонерне товариство “Вовчанський завод будівельних матеріалів”. Станом на 01.01.2004 р. залишок запасів складав за категоріями А+В+С1 – 3885 тис. т.

Сировина піщано-гравійна

Пісок будівельний

Будівельні піски широко розповсюдженні на дослідженій території. Вони є однією з основних корисних копалин місцевого значення. На площі геологічного довивчення відкрито 32 родовища будівельних пісків, із яких 27 приурочені до четвертинних відкладів заплав та терас, решта – до дочетвертинних утворень (Додаток У).

Найбільш відомим родовищем останнього типу є родовище Основ’янське (I-1-141, аркуш M-37-XIX), яке розташоване на південній околиці м. Харків, в 1,2 км південно-західніше зал. ст. Основа, на лівому березі р. Уди. Загальна площа родовища складає 46,8 га. Родовище вперше було розвідане в 1939 р. Пізніше воно неоднорозово дорозвідувалось, останні геологорозвідувальні роботи проведенні в 1982 р. [335].

В геологічній будові родовища приймають участь палеогенові та алювіальні четвертинні відклади. Корисною копалиною є алювіальні четвертинні піски. Середня потужність розкривних порід, представлених грунтово-рослинним шаром, невелика – 0,25 м. Середня потужність корисної товщі – 10,5 м. На глибині 1,9 – 2,2 м зустрічається прошарок чорної, слабо піскуватої глини потужністю 0,5 м.

Піски родовища мають такий хімічний склад (%): SiO2 – 96,1; Al2O3 – 1,02; Fe2O3 – 0,72; TiO2 – 0,17; CaO –6,72; MgO – 0,25; Na2O – 0,11; K2O – 0,37; SO3 – 0,04. В гранулометричному складі переважають дрібнозернисті фракції (80 %). Відповідно до вимог ДСТу 379-79, встановлена придатність пісків для виготовлення силікатної цегли марки 150, важких бетонів марки 200, сухих штукатурних розчинів. Також згідно до вимог ДСТУ 11118-73, встановлена їх придатність для виготовлення панелей з автоклавного сотового бетону марки 35 для зовнішніх стін житлових і промислових споруд.

Запаси будівельних пісків були затвердженні УТКЗ в 1982 р. (протокол № 2400 від 22.07.82 р.). Вони склали за категоріями (в тис. м3): А – 1400; В – 4465; С1 – 6086; А+В+С1 – 11951. Станом на 01.01.2004 р. залишок запасів на Державному балансі складав за категоріями (в тис. м3): А+В+С1 – 4125. За початковими розвіданими запасами це середнє родовище, що розробляється.

Відомості про інші родовища наведені в додатку У.
Сировина цегельно-черепична

Глини та суглинки цегельні

У межах території довивчення цегельно-черепичною сировиною є четвертинні суглинки, неогенові та палеогенові глини. Вони мають широке розповсюдження і залягають на різних гіпсометричних рівнях на плато, пліоценові та четвертинні тераси (за винятком заплав річок та першої надзаплавної тераси). В більшості випадків у якості цегельно-черепичної сировини використовуються неоплейстоценові еолово-делювіальні відклади.

На території геологічного довивчення виявлено 56 родовищ цегельно-черепичної сировини, із яких 43 родовища складені четвертинними відкладами. Основною корисною копалиною є суглинок, серед дочетвертинних відкладів - глина (Додаток У). Найбільш показовими родовищами зазначених двох типів є Бражниківське та Білашівське.

Родовище Бражниківське (I-2-12, аркуш M-37-XIX) розташоване на північно-західній околиці с. Бражники, на правому березі р. Немишля. Вперше родовище було розвідане конторою інженерних пошуків інституту “Главбудпроект” в 1954 р. [171], згодом Харківською ГРЕ була проведена детальна розвідка родовища [169], а в 1993 р. воно доразвідане “Укргеолстромом” [225].

В геологічній будові родовища приймають участь палеогенові, неогенові та четвертинні відклади. Корисною копалиною є жовто-зелена глина обухівської світи. Середня потужність розкривних порід – 19,2 м, розкрита потужність корисної копалини – 11 м. За пластичністю сировина відповідає групі помірно- і середньопластичній, низькодисперсній з низьким вмістом крупнозернистих включень. За лабораторними дослідженнями корисна копалина родовища має такий хімічний склад (%): SiO2 – 60,0-71,7; Al2O3 – 9,9-13,8; Fe2O3 – 2,7-5,2; CaO – 4,1-7,4; MgO – 1,4-2,2; Na2O+K2O – 2,1-2,6; SO3 – 0,1. Глини придатні для виготовлення цегли марок 75 та 100.

Запаси цегельної сировини були затверджені ЦКЗ в 1993 р. (протокол № 68 від 28.12.93 р.). Вони склали за категоріями (в тис. м3): А – 592, В – 696, С1 – 1405, А+В+С1 – 2683. На 01.01.2004 р. запаси по категоріям А+В+С1 становили 2570 тис. м3. За підрахованими запасами даний об’єкт є малим родовищем, яке розробляється Харківським цегельним заводом № 13 Держкорпорації “Укрбудматеріали”.

Родовище Білашівське (IV-1-38, аркуш M-37-XIII) розташоване за 0,25 км на північний захід від с. Білаши. Родовище вперше було розвідане експедицією “Укргеолстром”, а в 1987-88 рр. тією же експедицією проведена детальна розвідка родовища [152]. Ця сама організація в 1991-92 рр. провела дорозвідку родовища [298]. Площа родовища - 10 га. Площа дорозвідки - 7,3 га. В геологічній будові приймають участь верхньо- та нижньонеоплейстоценові, а також неогенові та палеогенові відклади. Корисною копалиною є верхньонеоплейстоценові лесоподібні суглинки та нижньонеоплейстоценові бурі суглинки. Потужність розкривних порід невелика – від 0,1 до 1 м, в середньому 0,5 м. Середня потужність корисної копалини - 6,2 м. Корисна копалина родовища має такий хімічний склад (%): SiO2 – 70,6; Al2O3 – 11,3; Fe2O3 – 4,5; CaO – 0,7; MgO – 0,2; Na2O+K2O – 2,2; SO3 – 0,02. Гранулометричний склад (%): піщана фракція – 42,3, алевритова – 30,5, глиниста – 27,2. Суглинки придатні для виготовлення цегли марки 125 та 75.

Дорозвідані запаси затверджені в 1993 р. (ДКЗ протокол №73 від 27.05.1993 р). Вони склали за категоріями (в тис. м3): В+С1 – 2318. На балансі (на 01.01 2004 р.) числяться: В+С1 – 2244 тис. м3. Даний об’єкт є малим родовищем цегельної сировини. Родовище розробляється комерційними структурами.

Відомості про інші родовища наведені в текстовому додатку У .

Пісок (спіснювач)

Пісок (спіснювач) берецької світи розробляється на Первомайському родовищі (ділянка Пісків) (IV-2-120, аркуш M-37-XIX) поблизу с. Зеленівка. У шихті разом із четвертинними суглинками він використовується для виготовлення цегли марки «75».



Солі

Солі натрієві (галіт)

На території геологічного довивчення розташовані два великих за розвіданими запасами родовища кам’яної солі Єфремівське та Олексіївське [291]. Ці родовища приурочені до центральної частини грабена та пов’язані з соляними штоками солянокупольних структур. Запаси кам‘яної солі на даній території дуже великі, але продуктивні горизонти залягають глибоко. Родовища виявлені лише в штоках солянокупольних структур осьової зони грабена ДДЗ, тобто на ділянках, де кам‘яна сіль найближче піднята до поверхні. Найголовнішим чинником у формуванні родовищ кам’яної солі даного типу є структурно-тектонічний.

Показовим є родовище Єфремівське (IV-1-92, аркуш М-37-ХІХ), яке розташоване в 4 км південно-західніше від с. Берека. Біля родовища проходить залізниця Харків-Сімферополь. Площа родовища - 12,4 га. Єфремівський соляний шток виявлений у 1959-60 рр. під час проведення структурно-пошукового буріння геолого-пошуковою конторою тресту “Харківнафтогазрозвідка”. З метою дослідження кам’яної сілі, як корисної копалини, з 1962 р. проводились роботи Харківською КГРЕ [265]. Якість кам’яної сілі була оцінена за ДСТУ 153-57. Після 1964 р. на родовищі постійно проводились детальні розвідувальні роботи з метаю уточнення запасів кам’яної солі [152].

Родовище являє собою куполоподібне тіло кам’яної сілі. Вік самої солі багатьма авторами прийнятий як девонський [140, 175]. Покрівля соляного купола залягає на гл. 400-450 м від поверхні і має в плані, за даними сейсморозвідки, неправильну овальну форму. Довжина штоку на цій глибині – 1,5 км, ширина – 0,7-1,2 км. Крила купола занурюються під крутими кутами 60-700. Розкрита при розвідці вертикальна потужність солі змінюється від 337 до 1010 м. Повна потужність солі не встановлена. Товща солі засмічена уламками чорних сланців, аргілітів, карбонатних порід, зустрічаються також зерна самородної сірки. Розміри уламків порід змінюються від 1-2 мм до 10 см. Закономірностей у розподілі уламкового матеріалу у товщі солі не виявлено.

Надсольова товща представлена брекчією вилуговування, яка містить уламки аргілітів, вапняків, сланців, рідше доломітів. Потужність товщі брекчійових порід змінюється від 23 м на крилах структури до 184 м у її склепінній частині. Товща брекчійових порід перекривається піщано-глинистими відкладами тріасового, юрського, крейдового, палеогенового і четвертинного віку. Загальна потужність перекриваючих відкладів змінюється від 200 м у склепінній частині до 450 м на крилах.

Кам’яна сіль мономінеральна за складом. Основним породоутворюючим мінералом є галіт. В асоціації з галітом у вигляді акцесорних домішок зустрічаються карбонати, ангідрит, пірит, халькопірит і сірка. Хімічними аналізами встановлено, що вміст NaCl коливається від 72 до 98 %, К+ – до 0,04 %, Mg2+ – до 0,07 %, SO2-4 – від 0,01 до 4,53 %, нерозчинного залишку від 0,12 до 10-15 % (за одиничними пробами до 30-50 %). Вміст йоду і брому, визначений у 53 пробах, відібраних із двох свердловин, змінюється відповідно від 0,001 до 0,006 та від 0,002 до 0,017 %. Хімічний склад водорозчинної частини солі задовольняє кондиції та вимоги ДСТу 153-57 на харчову сіль, однак в товщі солі на різних глибинах виділяються інтервали потужністю від 2 до 30 м, а по св. 2 - два інтервали потужністю 130 та 140 м, некондиційної солі за вмістом іонів К+, Са2+ та SO2+4 .

Вперше запаси кам’яної солі були затверджені ДКЗ СРСР 11 березня 1964 р. (протокол № 4277) за категоріями (млн. т): С1 – 282; С2 – 211. На 1.01.2004 р. запаси кам'яної солі до гл. 1010 м складають за категоріями: В+С1 – 390 740 тис. т, С2 – 149 067 тис. т. На підставі підрахованих запасів це крупне родовище кам’яної солі. Родовище розробляється Первомайським державним підприємством “Хімпром”. Спосіб розробки – підземне вилуговування за допомогою свердловин.

Аналогічну будову має родовище Олексіївське, розташоване за 20 км на схід від зал. ст. Лихачове (1V-2-123, аркуш М-37-Х1Х) [111]. Середня розкрита потужність корисної копалини – 1020 м, середня потужність розкривних порід – 204 м. Хімічний склад солі (%):NaCl –98,8; CaО –0,74; MgO –0,006; Na2SO4 –0,16; SO4 –1,68; K –0,008. Запаси – 16038 тис. т. Родовище не розробляється.



Підземні води

Мінеральні та прісні

В межах території геологічного довивчення розвідане і затверджене в ДКЗ і УТКЗ одне родовище мінеральних вод та 12 водозаборів (Додаток У).

Родовище мінеральних вод “Березівське” (IV-4-35, аркуш M-37-XVIII) розташоване в південно-західній частині Дергачівського району Харківської області, в 25 км західніше від м. Харків. Родовище приурочене до зони розвантаження водоносного горизонту у вигляді джерел. Березівські мінеральні води офіційне визнання отримали в 1862 р. Запаси мінеральних вод на Березівському родовищі для санаторія “Березівські мінеральні води” затверджені по обухівсько-межигірському водоносному горизонту потужністю до 20 м у кількості 1,065 тис. м3/добу. Водовмісні породи представлені тріщинуватими пісковиками та алевролітами. За хімічним складом води гідрокарбонатні, натрієво-кальцієві складного катіонного складу з мінералізацією 0,6-0,8 г/дм3 і загальною жорсткістю 6-7 ммоль/дм3. Характерним є підвищений вміст кремнієвої кислоти – 48-59 мг/дм3. Вміст заліза - 2-4 мг/дм3. Даний об’єкт є крупним родовищем мінеральних вод. Вода занесена до ДСТУ 878-93 “Води мінеральні питні” в групу гідрокарбонатних складного катіонного складу мінеральних питних природних столових вод під назвою “Березівська”.

Серед водозаборів найбільшим є Центральний (IV-1-21, аркуш M-37-XIII), який розташований в центральній частині м. Харків. Центральний водозабір експлуатується з 1888 р. В 1965 р. вперше на території м. Харків були оцінені запаси прісних підземних вод по палеоцен-верхньокрейдовому (46,8 тис. м3/добу) та сеноман-нижньокрейдовому (200 тис. м3/добу) водоносних горизонтах.

Перший водоносний горизонт приурочений до тріщинуватих опокоподібних пісковиків і алевролітів сумської серії та до мергельно-крейдяних відкладів верхньої крейди і простягається смугою вздовж рр. Харків, Лопань, Уди. Водоносний горизонт напірний (10-70 м). Водозбагаченість залежить від ступеня тріщинуватості порід. В долинах річок дебіти свердловин досягають 22,2 л/с при зниженні рівня до 3,9 м. На вододілах дебіти свердловин складають 0,1-0,2 л/с при зниженні рівня до 36,5-41,9 м. Водоносний горизонт знаходиться в зоні активного водообміну. Розташування горизонту в межах міста при слабкій захищеності від забруднення з поверхні та інтенсивна експлуатація стали основною причиною погіршення якості води. На даний час води горизонту переважно гідрокарбонатно-сульфатні, натрієво-кальцієві з мінералізацією до 2 мг/дм3, загальною жорсткістю до 18-25 ммоль/дм3 з багатьма компонентами, які не відповідають санітарним нормам і вимогам для питних вод. В даний час води в м. Харків використовуються тільки для технічних потреб. Водоспоживання за весь період експлуатації скоротилося в десять разів від максимального в кінці 60-х років минулого століття (понад 60 тис. м3/добу) до мінімального 6 тис. м3/добу в 2004 р.

Водовмісні породи сеноман-нижньокрейдового комплексу представлені в нижній частині піском кварцовим різнозернистим з малопотужними прошарками глин і пісковиків, в верхній частині – піском сірим, зеленувато-сірим дрібнозернистим. Загальна потужність складає 34-85 м. Глибина залягання покрівлі – 527-675 м. Комплекс високонапірний. Дебіти експлуатаційних свердловин в середньому становлять 12-18 л/с, але можуть складати і більше 100 л/с. Питомі дебіти свердловин коливаються в інтервалі 0,4-8 л/с.м, частіше складають 3-7 л/с.м. Максимальний водовідбір був досягнутий в 1981-1982 рр. і складав 128,6-130,1 тис. м3/добу при зниженні рівнів до 117,7-138,2 м. Починаючи з 1983 р., у зв’язку з зменшенням водовідбору спостерігається відновлення рівня з середнім темпом біля 1,9 м/рік. Водовідбір за 2004 р. склав 15,6 тис. м3/добу.

Води сеноман-нижньокрейдового водоносного комплексу сульфатно-гідрокарбонат-ні натрієво-кальцієві з мінералізацією 0,59-0,80 г/дм3, помірно жорсткі (4-6 ммоль г/дм3), нейтральні (рН – 7,6-8,3). Окислюваність – до 2-3 мг/дм3. Якість води, за виключенням вмісту заліза (від 0,21 до 1,23 мг/дм3), відповідає вимогам, що пред’являються до питних вод. Об’єкт є крупним родовищем питних вод.

Затверджені запаси підземних вод на 12 родовищах (Додаток У).

Для централізованого водопостачання м. Харків затверджені запаси по альб-сеноманському водоносному комплексу на території міста у кількості 200 тис. м3/добу та на Леб’яжському водозаборі – 14 тис. м3/добу, верхньокрейдяному водоносному горизонту на території міста у кількості 46,8 тис. м3/добу та на Леб’яжському водозаборі – 36,2 тис. м3/добу (I-1-6; II-4-25, аркуш М-37-XIX), по палеоценовому водоносному горизонту на Курязькому водозаборі – 19,7 тис. м3/добу (IV-1, аркуш M-37-XIII). Водоносний горизонт у верхньокрейдових відкладах знаходиться в зоні активного водообміну. В умовах інтенсивної експлуатації його на території м. Харків сформувалися значні депресійні воронки не тільки в самому горизонті, а і у вищезалягаючих водоносних горизонтах палеогенових відкладів, які слабо захищені від поверхневого забруднення. За роки експлуатації горизонту водозаборами міста, в результаті перетоку техногенно забруднених вод з вищезалягаючих водоносних горизонтів, погіршилась якість підземних вод верхньокрейдового горизонту і води горизонту можна використовувати тільки для технічного водопостачання.

По альб-сеноманському водоносному комплексу затверджені запаси підземних вод для водопостачання м. Богодухів (IV-3-13, аркуш М-36-XVIII) у кількості 15,1 тис. м3/добу, м. Зміїв (II-2-23, аркуш М-37-XIX) – 44,1 тис. м3/добу, смт. Первомайський (IV-1-99, IV-2-106) – 17,904 тис. м3/добу, Роганського пивзаводу – Роганське родовище (I-2-13) – 3,6 тис. м3/добу.

По верхньокрейдовому водоносному горизонту затверджені запаси підземних вод для водопостачання м. Дергачі (IV-1-22, аркуш M-37-XIII) у кількості 22,1 тис. м3/добу, та м. Балаклія (IV-4-130, аркуш М-37- XIX) – 59,8. тис. м3/добу.

Для водопостачання смт. Покотилівка (I-1-6, М-37-XIX) затверджені запаси по трьох водоносних горизонтах: альб-сеноманському у кількості 16 тис. м3/добу, палеоценовому – 3,3 тис. м3/добу та обухівсько-межигірському –2,6 тис. м3/добу.


Каталог: bitstream -> 123456789 -> 11878
123456789 -> 1. Коротко про симетрію…
123456789 -> Звіт про науково-дослідну роботу регіональні особливості стану кишкової мікрофлори у дітей із соматичними захворюваннями Оцінка стану кишкової мікрофлори у дітей раннього віку, хворих на пневмонію на фоні залізодефіцитної анемії
123456789 -> Звіт про науково-дослідну роботу регіональні особливості стану кишкової мікрофлори у дітей із соматичними захворюваннями зміни мікробіоценозу кишечника у дітей, хворих на гострий обструктивний бронхіт бронхіальну астму (проміжний)
123456789 -> Використання науково-технічних бд у наукових дослідженнях Васильєв О. В., к т. н
123456789 -> Розвиток банківського споживчого кредитування
123456789 -> Реферат дипломна робота містить 128 сторінок, 17 таблиць, 21 рисунок, список використаних джерел з 108 найменувань, 6 додатків
123456789 -> Урок з хімії у 9-му класі на тему: "Жири. Склад жирів, їх утворення. Жири в природі. Біологічна роль жирів"


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2020
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка